Синдром подразненого кишківника

Що таке синдром подразненого кишківника і якими є його причини?

Синдром подразненого кишківника — це хронічне захворювання тонкого і товстого кишківника, яке проявляється болями у животі та порушенням ритму випорожнень, які не є спричинені органічними чи біохімічними змінами. Органічні зміни — це структурні (анатомічні) пошкодження кишківника, а біохімічні зміни — дефекти в процесах обміну речовин.

Причина синдрому подразненого кишківника не є остаточно з’ясованою. Найважливіші чинники, що відіграють роль у розвитку цього захворювання:

• порушення моторної функції кишківника,
• вісцеральна гіперчутливість,
• порушення осі мозок-кишківник,
• перенесення інфекційної діареї.

Моторна функція кишківника, тобто перистальтика, полягає у поперемінному скороченні і розслабленні м’язового шару кишківника, завдяки чому харчовий вміст просувається у напрямку зі шлунка до кінця товстого кишківника. Це несвідомий процес, який перебуває під ретельним нервовим та гормональним контролем. У випадку синдрому подразненого кишківника порушується перистальтика, що проявляється діареєю (при занадто швидкій перистальтиці) або закрепом (при сповільненій перистальтиці).

У хворого з синдромом подразненого кишківника спостерігається підвищена чутливість шлунково-кишкового тракту до різноманітних подразників, особливо механічних. Наприклад, хворі відчувають здуття живота при малій кількості газів у кишківнику, або відчуття позову до дефекації при незначному наповненні прямої кишки калом.

У понад 50 % пацієнтів із синдромом подразненого кишківника, які звертаються до лікаря, спостерігаються порушення психоемоційної сфери, найчастіше тривога і депресія. Вони негативним чином впливають на виражність симптомів, серед яких найбільше значення має біль у животі, який відчувається при відносно незначно виражених кишкових розладах. Стрес може посилювати біль та порушувати перистальтику.

Впродовж останніх років виокремлено постінфекційну форму синдрому подразненого кишківника, що маніфестується декілька місяців після епізоду кишкової інфекції, яка зазвичай є наслідком т. зв. харчового отруєння. Дана форма становить близько 10 % усіх випадків синдрому подразненого кишківника.

Як часто спостерігається синдром подразненого кишківника?

Синдром подразненого кишківника належить до найчастіших захворювань шлунково-кишкового тракту. Симптоми, що відповідають діагностичним критеріям цього синдрому, спостерігаються у 10–20 % представників дорослої популяції. Жінки хворіють удвічі частіше, ніж чоловіки. Синдром подразненого кишківника має сімейний характер, і вже з’явились перші докази участі генетичних змін у розвитку цього захворювання.

Якими є прояви синдрому подразненого кишківника?

Відповідно до визначення основними симптомами синдрому подразненого кишківника є біль у животі та порушення ритму випорожнень. Вказані симптоми зазвичай виникають у віці 20–40 років.

Необхідною умовою для постановки діагнозу цього синдрому є збереження симптомів впродовж принаймні 3-х місяців. Біль у животі має мінливу вираженість та локалізацію, хоча частіше спостерігається у нижній частині живота. Супровідними симптомами є пронос чи закреп, або поперемінний пронос та закреп. Випорожнення зазвичай зменшує біль.

До важливих проявів синдрому подразненого кишківника також належать здуття живота та надмір кишкових газів. Відчуття здуття живота спостерігається навіть без збільшення його окружності. Інші симптоми, які спостерігаються лише в частині випадків — це нудота, біль попереково-крижової ділянки, м’язів і суглобів, часте сечовипускання, гінекологічні порушення, а також тривога і депресія.

Що робити у разі появи симптомів синдрому подразненого кишківника?

Біль у животі та зміна ритму випорожнень можуть бути проявами серйозних органічних хвороб, зокрема новоутворень травного тракту. Саме тому у разі появи і збереження таких симптомів необхідна консультація лікаря, який оцінить, чи існує ризик інших захворювань, окрім синдрому подразненого кишківника. Про підвищений ризик органічних захворювань свідчать наступні прояви (які називають симптомами «червоних прапорців»): порушення ковтання, рецидивне блювання, зниження маси тіла, кровотеча зі шлунково-кишкового тракту та анемія, особливо, якщо це стосується осіб віком старше 40-ка років. У випадку появи цих симптомів лікар призначить відповідні діагностичні дослідження.

Яким чином лікар ставить діагноз синдрому подразненого кишківника?

Для постановки діагнозу синдрому подразненого кишківника достатньо виявити відповідність між наявними у пацієнта симптомами та критеріями цього синдрому. З цією метою лікар може задати три питання:

• Чи біль у животі зменшується або зникає після випорожнення?
• Чи початок болю в животі супроводжується зміною ритму випорожнень (пронос або закреп)?
• Чи початок болю в животі супроводжується зміною об’єму і консистенції калу (випорожнення рясні або скудні, рідкі або тверді, нагадують кульки)?

Ствердна відповідь на два з цих запитань за відсутності симптомів «червоних прапорців» дозволяє поставити діагноз синдрому подразненого кишківника, звичайно ж за тої умови, що симптоми хвороби зберігаються достатньо довго, тобто принаймні 3 місяці.

Доволі часто для того, щоб пересвідчитись в тому, що симптоми не виникають з органічного захворювання, лікарі призначають проведення простих лабораторних аналізів крові (ШОЕ, загальний аналіз крові), сечі (загальний аналіз сечі) або калу (бактеріологічне і паразитологічне дослідження). Колоноскопія не являться рутинним дослідженням, що виконується в разі підозри на синдром подразненого кишківника, однак може бути показана у хворих, стан яких не покращується попри лікування, а також в осіб віком старше 50-ти років.

Які існують способи лікування синдрому подразненого кишківника?

Лікування синдрому подразненого кишківника включає загальну тактику, дієтичні втручання, фармакотерапію і психотерапію.

Загальна тактика базується на роз’ясненні хворому суті захворювання та його симптомів, обговоренні способів купірування болю в животі, проносу та закрепу, а також наданні сильної психологічної підтримки.

При лікуванні синдрому подразненого кишківника немає жодної спеціальної дієти. Хворі повинні уникати харчових продуктів та напоїв, що викликають або посилюють симптоми, зокрема жирних продуктів і таких, що викликають здуття живота, а також кави. Деякі пацієнти погано переносять лактозу, яка міститься в молоці, та інші речовини вуглеводного походження, що містяться в яблуках, грушках, цибулі, цибулі порей, капусті і хлібобулочних виробах. Висівки, ефективні у частини осіб з закрепом, можуть збільшувати кількість газів та викликати здуття живота.

Лікарські засоби, що застосовуються при синдромі подразненого кишківника, повинні нівелювати його прояви. Найчастіше застосовуються спазмолітики, протидіарейні та протизакрепні лікарські засоби. У частини хворих покращення (особливо послаблення болю) відбувається після вживання антидепресантів із різних фармакологічних груп. У випадках з діареєю та здуттям застосовують антибіотики, особливо рифаксимін, який практично не всмоктується. Корисна зміна бактеріальної кишкової флори із послабленням симптомів (передусім діареї) може також наступити після застосування пробіотиків. Серед методів психологічної терапії позитивні відгуки має гіпноз, когнітивно-поведінкова терапія та техніки релаксації.

Чи вилікування синдрому подразненого кишківника є можливим?

Тривале одужання при синдромі подразненого кишківника не є можливим. Хворі вчаться, як діяти у випадку проявів синдрому, і ведуть доволі нормальне життя. Прогноз при цій хворобі є добрим. Незважаючи на те, що інколи захворювання протікає впродовж багатьох років, воно не прогресує і не призводить до кахексії.

Чи можна щось зробити, щоб не захворіти?

Немає профілактичної тактики при синдромі подразненого кишківника. Ризик захворювання може зменшити виключно уникаючи інфекцій травного тракту (харчових отруєнь).

Синдром подразненого кишківника — відповіді на найчастіші запитання

1. Що в мене за хвороба?

Синдром подразненого кишківника — це порушення фунції кишківника, яке проявляється болем у животі та зміною ритму випорожнень (пронос і/або закреп). Ці симптоми не є обумовлені анатомічними змінами в черевній порожнині.

2. Чи це серйозна хвороба?

Симптоми при синдромі подразненого кишківника є хронічними і можуть бути докучливими, однак їх можна послабити або тимчасово ліквідувати за допомогою дієти, лікарських засобів і психотерапії. Саме захворювання має доброякісний характер і ніколи не призводить до серйозних чи необоротних наслідків для здоров’я.

3. Чи хвороба «сидить в моїй голові»?

У певному сенсі так, оскільки синдром подразненого кишківника є наслідком порушень осі мозок–кишківник. Різні кишкові подразники відчуваються головним мозком як біль, що, в свою чергу, викликає тривогу і посилює кишкові розлади (напр. пришвидшення перистальтики з проносом). Однак це не психічне захворювання.

4. Чи потрібно застосовувати дієту?

В принципі не рекомедується застосування жодної з дієт. Дієтичні обмеження можуть виникати з поганої переносимості деяких харчових продуктів, напр., молока, овочів чи фруктів. Хворі зі здуттям живота повинні уникати солодощів, харчових продуктів, які викликають здуття живота, та газованих напоїв.

5. Чи пробіотики мають лікувальний вплив?

При синдрові подразненого кишківника виявляють транслокацію (порушення) у кишковій бактеріальній флорі, тому під час лікування цього синдрому застосування деяких антибіотиків чи пробіотиків у частини хворих може викликати симптоматичне покращення. Рішення щодо того, які лікарські засоби необхідно застосувати, приймає лікар.

Синдром подразненого кишечника: сучасні стратегії керування та превентивні заходи

Синдром подразненого кишківника – популярна проблема серед пацієнтів всіх вікових категорій. До СПК може призвести незбалансоване та неправильне харчування, відсутність режиму дня, нестача фізичної активності, переїдання та хронічна втома. Іноді патологічний стан викликаний психологічними збоями. У цій статті ми розкажемо, чим характеризується цей синдром, та як його правильно лікувати.

Які симптоми запалення кишківника

СПК – це комплекс функціональних порушень травлення в кишечнику, що не проявляється органічною патологією самого кишечника. Що може призвести до таких порушень?

Сюди відносять незбалансоване харчування, зловживання алкоголем.

До розвитку СПК може призвести порушення мікрофлори кишківника. Процес запускається під дією як гострих інфекцій, так і нестачі лактобактерій, надлишку гнильних відкладень.

У жінок синдром подразненого кишечника провокують гормональні зміни під час менструації, клімаксу, вагітності та годування груддю.

Якщо СПК діагностовано у батьків, то з великою ймовірністю він розвинеться і у дітей.

Користувачі Інтернету часто вводять у пошуку наступний запит «захворювання кишечника симптоми». Давайте розберемось, як проявляє себе даний патологічний стан.

До основних симптомів відносять біль у животі, що регулярно з’являється. Інтенсивність і частота може змінюватись. В одних пацієнтів дискомфорт виникає щодня, в інших – кілька разів на тиждень або на місяць. Біль у животі може з’являтись:

• після їжі;
• незалежно від прийомів їжі;
• виключно при стресах;
• при фізичних навантаженнях.

Дискомфорт локалізується у лівій частині живота. Характер болі – стабільний, помірно наростаючий.

Симптоми можуть доповнюватися метеоризмом та здуттям, відчуттям не повністю випорожненого кишечника після відвідування туалету, занадто рідким калом або запором. Нерідко пацієнти скаржаться на присутність слизу в калових масах.

Іноді з’являються ознаки, які не пов’язані з шлунково-кишковим трактом. Серед них часті головні болі (зокрема – мігрені), швидка стомлюваність і слабкість, дискомфорт у грудях і спині. Супутнім симптомом може стати проблемне сечовипускання.

Дієта Low FODMAP

Напевно, кожному з нас знайомі такі поняття, як метеоризм, запор чи діарея. Для переважної більшості такі ознаки кишкової дисфункції — це разове явище. Але не для людей із синдромом подразненого кишківника, які стикаються з цією проблемою кожного дня.

Як правило, органічних патологій у цій ситуації не спостерігається, і причини порушення роботи кишківника лікарі пов’язують із дерегуляцією діяльності центральної та вегетативної нервових систем. Під впливом стресів порушується вироблення речовин, що регулюють моторну та евакуаторну функції кишківника, знижується поріг чутливості кишкових рецепторів, що веде до посилення больових симптомів, порушується баланс кишкової мікрофлори. Щоб розв’язувати проблему, доводиться вдаватися до цілого комплексу заходів, у яких особливе місце займає дієта Low FODMAP.

Дієта Low FODMAP: з чим її їдять

FODMAP — це скорочення від fermentable oligo-, di-, and monosaccharides and polyols, тобто ті «що викликають бродіння оліго-, ді-, моносахариди та поліоли». Йдеться про вуглеводи, які погано засвоюються у тонкому кишківнику. Потрапляючи потім у товсту кишку вони, у процесі ферментації (бродіння за участю кишкових мікроорганізмів), метаболізуються з утворенням надлишку газів — водню та метану. Що на практиці проявляється у вигляді спазмів, болю, здуття, метеоризму, розвитку діареї чи запорів.

Прибрати або принаймні мінімізувати всі вищеназвані прояви й покликана дієта Low FODMAP. Дієта, яка була розроблена групою вчених з австралійського університету Monash University. Суть цієї дієти полягає у виключенні чи обмеженні споживання фруктози, лактози, фруктанів, галактанів та поліолів шляхом зміни раціону.

FODMAP: знати в обличчя

Фруктоза — це моносахарид, що міститься у надлишку в меді, фруктах та овочах.

Лактоза — дисахарид у складі молока та молочних продуктів, який погано засвоюється нашим організмом у тому випадку, якщо кишківник не виробляє достатньо ферменту лактази.

Фруктани — олігосахариди, що містяться в овочах, фруктах та злаках. Крім посилення газоутворення, вони можуть спричиняти симптоми, пов’язані з непереносимістю лактози та недостатнім всмоктуванням фруктози.

Поліоли або цукрові спирти — ще одна група олігосахаридів, або складних цукрів, які є джерелом проблем синдрому подразненого кишківника (СПК). Зокрема, вони викликають діарею.

Поліоли містяться в деяких фруктах та овочах, а також штучних підсолоджувачах, які можуть зустрічатися і в жувальній гумці, і в магазинній випічці, і в ковбасних виробах.

Як працює Low FODMAP

Насправді це не просто зведення правил і обмежень, це свого роду конструктор, який допоможе збалансувати ваше харчування і, як результат, покращити самопочуття та підвищити якість життя. На думку авторів дієти, далеко не всі вуглеводи FODMAP однаково відповідальні за розвиток або посилення тих чи інших СПК симптомів. Усе, як і з алергенами, дуже індивідуально.

Щоб з’ясувати, які вуглеводи є (або не є) «порушниками спокою», автори Low FODMAP пропонують пройти кілька етапів.

Етап 1. На певний час (зазвичай 3-6 тижнів) відмовитися від усіх потенційних харчових подразників, що входять до групи ризику. І спостерігати за самопочуттям. При цьому дієта має бути досить різноманітною.

Етап 2. Якщо після першого етапу симптоми СПК скоротилися або практично зникли, можна поступово починати вводити до раціону продукти з високим вмістом FODMAP. Краще це робити по черзі, обираючи продукти з одним із вуглеводів з переліку. Наприклад, спочатку продукти з підвищеним вмістом лактози, і фіксувати результати у щоденнику харчування. Далі також експериментувати з іншими групами продуктів. У результаті ви зможете визначити продукти, які вам не підходять взагалі, а також ті, які при збалансованому вживанні не викликають симптомів СПК.

На введення у раціон кожного продукту дається три дні. Починати краще із половини рекомендованої порції. Якщо симптоми СПК з’являються навіть при введенні низької дози випробуваного продукту, це говорить про його непереносимість. Через три дні можна ввести до раціону інший продукт з тим же вуглеводом у мінімальній порції. Якщо симптоми відсутні, слід продовжити експеримент вже зі стандартною порцією. При хороших результатах на третій день можна оцінити переносимість більшої кількості продукту, вживши його за прийом їжі. Після аналізу переносимості різних продуктів у межах однієї групи слід переходити до оцінки інших вуглеводів. І не забувайте записувати результати експериментів із зазначенням продукту, обсягу порції та наявності чи відсутності симптомів СПК у ваш щоденник харчування.

Етап 3. На підставі всіх раніше проведених експериментів складається раціон, який виключає продукти FODMAP тільки відповідно до індивідуальної непереносимості. А це означає, що ви зможете значно розширити ваші харчові можливості та позбутися зайвого стресу через страх з’їсти «щось не те».

Продукти з високим вмістом FODMAP

Молочні продукти: молоко коров’яче, овече, козяче, морозиво, йогурти, сметана, м’які та свіжі сири та добавки з сироватковим білком.

Такі овочі: артишок, броколі, білокачанна капуста, брюссельська капуста, гриби, горох, червонокачанна капуста, цибуля ріпчаста, цибуля шалот, цибуля-порей, цвітна капуста, спаржа.

Бобові: квасоля, нут, сочевиця, червона квасоля, соя.

Такі зернові: пшениця, ячмінь, жито та вироби з них (манна, пшенична, ячна крупи, хліб, макаронні вироби, більшість сухих сніданків, здоба, коржики, млинці, промислові солодощі (печиво, вафлі тощо)).

Підсолоджувачі: фруктоза, мед, ксиліт, маніт, мальтит, сорбіт.

Такі напої: пиво, вино, безалкогольні напої з високим вмістом фруктози, соєве молоко, фруктові соки.

Продукти з низьким вмістом FODMAP

Тваринні білки: яйця, м’ясо (яловичина, кролик, курка, індичка), риба.

Молочні продукти з низьким вмістом або взагалі без лактози, тверді й витримані сири (чеддер, пармезан), а також деякі м’які сорти (брі, камамбер).

Такі овочі: болгарський перець, морква, селера, огірки, баклажани, імбир, пекінська капуста, салат-латук, оливки, пастернак, картопля, редис, шпинат, зелена цибуля (пір’я), гарбуз, батат, помідори, кабачки, цукіні.

Такі зернові: кукурудза, овес, рис, кіноа, сорго, тапіока.

Фрукти та ягоди: банани, грейпфрути, апельсини, лимони, мандарини, малина, полуниця, ківі, чорниця, диня, маракуя.

Такі напої: вода без газу, чай, кава, какао.

Для цієї дієти хорошою альтернативою снекам і швидким перекусам є яйця. Згідно з рекомендаціями дієтологів, їх можна варити, запікати, готувати на пару. Не рекомендується у період загострення симптомів смажити яйця на вершковому маслі та додавати у паровий омлет продукти–подразники.

Орієнтовне меню на тиждень

Сніданок: омлет Пуляр, 2 скибочки хліба з кукурудзяного борошна з олією, кава.

Обід: вуха, картопля, запечена з тертим сиром, відвар шипшини.

Вечеря: камбала на грилі з салатом зі свіжих огірків та помідорів з оливковою олією, чай з лимоном, булочка з безглютенового борошна.

Сніданок: менемен (яєчня по-турецьки), 2 тости, 2 скибочки твердого сиру, трав’яний чай.

Обід: суп-локшина, гуляш з яловичини з відвареною картоплею, компот з чорносливу.

Вечеря: знежирений сир, 2 печені яблука, чай з м’ятою.

Сніданок: деруни з картоплі, тост з авокадо та відвареною курячою грудкою, чай із м’ятою.

Обід: овочевий суп, рибні тюфтельки з домашньою кабачковою ікрою, какао.

Вечеря: гарбузова каша з пшоном та вершковим маслом, чай з молоком.

Сніданок: паровий омлет на кокосовому молоці з тертим сиром чедер або пармезан, рисовий хлібець з паштетом з печінки індички та листям салату, трав’яний чай.

Обід: щі з пекінською капустою, кролик тушкований з перловою кашею, компот із сухофруктів.

Вечеря: запечена форель, грецький салат, чай з лимоном.

Сніданок: гречана каша з мигдальним молоком, тост з олією та сиром, трав’яний чай.

Обід: курячий бульйон, запечений цукіні з м’ясним фаршем, відвар шипшини.

Вечеря: бананово-сирні оладки, какао.

Сніданок: яйце некруто, скибочка відвареної яловичини, овочевий салат (салат айсберг, помідор, огірок) з оливковою олією, скибочка твердого сиру, трав’яний чай.

Обід: вегетаріанський борщ, парові котлети зі змішаного фаршу (курка, індичка) з картопляним пюре, компот із сухофруктів.

Вечеря: салат з моркви та селери, хек, запечений у фользі, чай.

Сніданок: запечені яйця Орсіні, тост з авокадо, йогурт безлактозний, зелений чай.

Обід: суп-пюре з гарбуза, перець, фарширований м’ясом та рисом або голубці, компот із сухофруктів.

Вечеря: сирна запіканка, трав’яний чай.

Загальні рекомендації щодо харчування при синдромі подразненого кишківника

Зверніть увагу на те, що порції свіжих овочів не повинні перевищувати 80 г, а в цілому варто з’їдати не більше 250 г їжі за один прийом.

Для перекушування протягом дня вибирайте 1 фрукт зі списку дозволених (банан, груша, апельсин тощо), по 2 мандарини або ківі, або невелику порцію фруктового салату (100-150 г), 30-40 г сушених фруктів та/або кілька мигдалевих горіхів. На полудень — склянка компоту чи молока з галетним печивом, білковим зефіром.

Дотримуйтесь водного режиму (п’ємо лише чисту воду без газу). І пам’ятайте, що дуже важливо приймати їжу в той самий час і не робити великих проміжків між трапезами.

На перший погляд, може здатися, що FODMAP дієта важка для застосування, оскільки потрібно багато в чому обмежувати себе. Також сам процес пошуку «своїх» чи невідповідних продуктів виглядає нудно.

Але все не так страшно. По-перше — чудова новина! — дієта FODMAP не призначається довічно. По-друге, чітко слідуючи програмі виявлення продуктів-тригерів, ви зможете самостійно або за допомогою професійного дієтолога розробити повноцінний і збалансований раціон харчування.

У результаті, завдяки знанням та відповідальному підходу, дієта FODMAP дасть вам можливість отримувати задоволення і від їжі, і від життя.

© ТМ «ЯСЕНСВІТ» 2022-02-18T10:43:30+02:00 2022-12-02T15:55:36+02:00 Напевно, кожному з нас знайомі такі поняття, як метеоризм, запор чи діарея. Для переважної більшості такі ознаки кишкової дисфункції — це разове явище. Але не для людей із синдромом подразненого кишківника, які стикаються з цією проблемою кожного дня.Як правило, органічних патологій у цій ситуації не спостерігається, і причини порушення роботи