Ринок переробки яблук в Україні: відповідного клімату недостатньо
Ринок переробки яблук в Україні вивчався компанією Pro-Consulting в травні 2021 року. Маркетингове дослідження ринку включає такі продуктові сегменти, як соки, джеми, яблучне пюре, чіпси, повидло, а також виявлені фактори впливу і тенденції розвитку даної галузі. Готовий аналіз ринку переробки яблук в Україні можна придбати на сайті компанії.
Ознайомтеся з типовою структурою аналітичного дослідження ринку – за нею можна проаналізувати будь-який ринок України та світу
Світовий ринок яблук в грошовому вираженні становить 7,8 млрд доларів США. Частка України на цьому ринку лише близько 0,08%, хоча клімат нашої країни сприятливий для яблучного садівництва. Каталізатором розвитку ринку переробки яблук в Україні є глобальний тренд на здоровий спосіб життя, що включає вживання натуральної продукції без консервантів і добавок цукру. Незважаючи на це, моніторинг ринку переробки яблук в Україні показав в 2020 році скорочення виробництва на 28,9%. Оскільки в цей період спад спостерігався і в інших галузях, його пов’язують з карантинними обмеженнями, введеними для боротьби з поширенням вірусу COVID-19. Втрачена вітчизняними виробниками частка ринку переробки яблук в Україні була частково заповнена імпортерами, які наростили в минулому році поставки в нашу країну в 2,2 рази. Найбільше в 2020 році постраждав експорт яблучної продукції, який виявився на 93,6% меншим, ніж був роком раніше.
Ознайомтеся зі структурою аналітичної довідки по ринку сидру і кальвадосу в Україні (2020 рік) – ми можемо актуалізувати звіт, а також розширити його товарні і географічні межі
Аналіз ринку переробки яблук в Україні дозволив виділити наступні типові фактори впливу на нього:
У нашій країні переробляється близько половини вирощуваних яблук. Погодні аномалії призвели до зниження врожайності фруктів в останні два роки, що означає скорочення сировинної бази ринку продукції переробки яблук в Україні.
В Україні недостатня кількість складів для забезпечення збереження всього поточного врожаю, і це є причиною втрати його значної частини. Одночасно негативний вплив на ринок зробили обмеження на переміщення транспорту між країнами в зв’язку з антіковіднимі заходами.
Наприклад, середнє споживання соків в Україні за останні кілька років впало з 10 л до 7,5 л на людину в рік, тоді як в Євросоюзі цей показник дорівнює 18 л, в США – 24 л, в Білорусі – 14,7 л, Росії – 21,4 л.
В даний час ринок переробки яблук в Україні не є пріоритетним для стимулювання розвитку з боку держави.
Основними каналами збуту продукції ринку переробки яблук в Україні є супер- і гіпермаркети.
Зростання конкуренції на ринку переробки яблук в Україні спонукає його суб’єктів удосконалювати асортимент, якість і зовнішній вигляд продуктів, що пропонуються споживачам.
Пік споживання продуктів ринку переробки яблук в Україні припадає на літньо-осінній період, при цьому соки більше купують в теплу пору року, а чіпси, пюре і варення – ближче до зими.
Також вам знадобиться огляд ринку соків в Україні – прочитайте статтю
Споживчий аналіз ринку переробки яблук в Україні показує, що найбільш популярними брендами на ньому є Солодка Мрія, Galicia, Садочок.
Крім згаданих вище супермаркетів, важливими каналами збуту продукції ринку переробки яблук в Україні є:
- магазини формату «біля будинку»;
- заклади сегменту HoReCa;
- продуктові кіоски;
- інтернет магазини.
Вас може зацікавити аналітична стаття про ринок HoReCa в Україні
COVID-19 залишається найсильнішим нетиповим фактором впливу на ринок переробки яблук в Україні. Він призвів до:
- зниження попиту через падіння купівельної спроможності населення;
- зменшення обсягу виробництва (прочитайте про аналіз виробництва);
- скорочення зовнішньоторговельного обороту.
Так, наприклад, скорочення туристичного потоку в ОАЕ призвело до зниження попиту на продукцію переробки яблук, а значить і падіння обсягів їх поставок з України. Те ж саме стосується таких експортних напрямків як В’єтнам, інших країн Азії і Близького Сходу. Прочитайте про аналіз зовнішньої торгівлі як частину аналізу ринку.
Про інші особливості поточного стану даної сфери бізнесу і перспективи її подальшого розвитку читайте в матеріалах маркетингового дослідження ринку переробки яблук в Україні, розміщеного в магазині готових проектів компанії Pro-Consulting.
Можливо, вам буде також цікава аналітика ринку мінімаркетів в Україні – прочитайте
Ми підготували для вас короткий перелік готових проектів на цю і суміжні теми. Дані проекти можуть бути актуалізовані і розширені за товарними і географічними межами під ваші цілі:
- Аналіз ринку переробки яблук в Україні. 2021 рік
- Аналітична довідка ринку бананів України. 2020 рік
- Аналіз ринку яблук України. 2018 рік
Як на Новоселиччині виробляють натуральні соки без цукру та чипси з яблук. Фото, відео
Натуральний сік без цукру, чипси з яблук та пастилу зі слив виготовляє родина Глігорів у селі Строїнцях на Новоселиччині. Корисну продукцію виробляють на підприємстві «Глігор». У цеху з переробки фруктів працює вся сім’я: Леонід Глігор із дружиною Софією та їхні троє дітей.
Переробкою продукції з власного саду тут займаються уже п’ять років. Починали з ручного пресу на кухні, чавили натуральний сік для своїх дітей. Нині виробництво розширили, сертифікували та отримали держстандарт. Як виготовляють сік без цукру та чипси з яблук, читайте.
Закривали сік у трилітрові банки на кухні
Леонід Глігор розповідає, що переробкою яблук почав займатися випадково. Його батько Степан Глігор має велике агрогосподарство — є 2 тис га, із них 47 га саду. Каже, коли зібрали перший урожай, яблука збували фактично за копійки. Тоді почали чавити сік ручним пресом для домашніх потреб і закривати у трилітрові банки. Одразу з’явилися перші покупці натурального соку. Так у Глігора виникла ідея працювати у цьому напрямку.
«Починав усе крутити на маленькому пресі, без техніки. Власноруч виготовив пастеризатор. Працював на старому радянському пресі, та згодом перейшов на австрійський. Вітчизняне обладнання було б дешевшим, але у нас наразі такого не виготовляють. Пізніше також купив новий пастеризатор. Його робили у Харкові за моїми кресленнями. Стрічку для подачі яблук замовив у Китаї, двигуни вітчизняні», — розповідає Леонід Глігор.
Зараз у цеху з переробки фруктів використовують автоматичне обладнання. Раніше тут був радянський прес 1960 року. З решітками, тканинами, працював подрібнювач, який потрібно було дезінфікувати. Процес переробки був тривалим та більш затратним. Аби продезінфікувати прес, потрібно було щонайменше годину.
«Це стрічковий прес. Завдяки допомозі друзів, рідних придбали австрійську сучасну техніку, яка не потребує такого фізичного навантаження та простіша у використанні щодо санітарно-гігієчних вимог», — каже чоловік.
Солодкий сік без цукру
За словами Леоніда, їхній продукт крафтовий. Адже сік виготовляють самотужки з яблук із власного саду. Мають 3-4 сорти. Плоди достигають до солодких, тому до соку не додають цукру — він має індивідуальний виражений смак.
«Виготовляємо натуральний сік, мікси різної конфігурації. Сік у нас прямого віджиму. Він має інший колір, ніж той, що ви звикли бачити у магазині, бо натуральний. Він проходить декілька етапів: фільтрацію, пастеризацію й розфасовку. Замовляємо стерильні пакети вітчизняного виробництва. Сік розливаємо при температурі 82-83 градуси у 5-літрові тари. Фасуємо і по 3 літри», — каже Леонід Глігор.
Цього сезону Глігори виготовляють чистий яблучний та виноградно-яблучний сік. У планах – мікс на основі яблучного соку: абрикосово-яблучний, сливово-яблучний та вишнево-яблучний.
Продукцію з Новоселличчини уже закуповують ресторани та кафе не тільки в Україні, а й за кордоном — чипси з яблук замовляють країни Балтії та навіть США.
«В Україні – це Чернівці, Яремча, Буковель. Вони цінують нашу продукцію. Люди ще не звикли до натуральної здорової їжі. У рекламу треба вкладати, але ми наразі витрачаємо кошти на обладнання. Тому працюємо за принципом «сарафанного радіо» — наш продукт уже знають. До речі, наш сік коштує дешевше, ніж у магазині. Можемо працювати з такою ціною, адже у нас є дешева власна сировина (батько має яблуневий сад, смородину, абрикос, вишню). Тому не маємо великих затрат, окрім електроенергії. А ще у нас немає найманих робітників. Працює дружина, син, а тому й витрати мінімальні», — каже виробник.
Сертифіковане виробництво та держстандарт
Минулого тижня на продукцію компанії «Глігор» затвердили держстандарт і сертифікували виробництво. Тепер Глігори планують розширити обіг продукції: вийти на магазини, пропонуватимуть сік у школи та дитсадки.
«Наразі у нас переробка продукції у мініатюрі. Будемо розширювати, аби мати стабільну ціну на яблука», — каже Леонід Глігор.
Родина розробила логотип для своєї продукції — це сімейне прізвище Глігор. Також створили дизайн кольорової упаковки для соку для виходу на магазини.
«Торік ми готувалися постачати свою продукцію в магазини, але вийти на великі мережі місцевому виробнику не просто. Адже у них багато вимог до підприємця. Це первинні внески, просування продукту тощо. Крім того, не хочуть іти назустріч виробникові», — розповідає пан Леонід.
Наразі сік тут пакують у просту упаковку. Її здешевили, адже кольорова дорожча на 10 гривень.
Крім того, аби постачати продукцію в роздріб у магазин, виробник вважає, що потрібна скляна літрова пляшка. Для цього треба запустити нову лінію з розливу літрових склянок, а це додаткові витрати. Без підтримки держави виробнику зробити це важко.
Та найважливіше, каже Леонід, — аби керівництво країни відкрило ринок збуту продукції вітчизняних виробників. Без цього не буде нормальної ціни і розвитку виробництва. «Буде ринок збуту, буде нормальна економіка у державі».
Із кілограма яблук – 100 грамів чипсів
Друге приміщення у цеху на підприємстві під контролем дружини Леоніда – Софії Глігор. Тут виготовляють чипси з яблук та пастилу зі сливи, смородини, полуниці. Для цього закупили велику сушарку.
«Це інфрачервоні промені. Вони глибоко і швидко сушать фрукти. Час сушіння залежить від погоди і триває від 12-15 годин до доби. Чипси у нас сохнуть швидше, пастила, якщо дощі, — 15-20 годин. Максимальне завантаження сировини у сушарку – 150-200 кг, вихід – 10-12 кілограмів. Сушіння яблук іде в 10 разів. Із кілограма плодів виходить лише 100 грамів чипсів. Сировина на пастилу зменшується у 7-8 разів, зокрема полуниця – в 11-12 разів», — розповідає Софія Глігор.
Готову продукцію пакують у спеціальні пакети з крафтового паперу із застібкою, яка не пропускає вологу. Такі чипси дуже смакують дітям, а пастилу замовляють дорослі.
«Тут теж немає цукру, це чиста слива, ми її перетираємо і висушуємо м’якоть. Так виготовляємо пастилу. Часто запитують, чому не даємо до продукції цукор. Я фактично не вживаю його, діти теж. Так виготовляємо і нашу продукцію», — каже Софія Глігор.
За словами пані Глігор, у них практично безвідходне виробництво. Наприклад, шкірку з ягід сушать на чай, а з кісточок із вишні виготовляють спеціальні подушечки для ніг.
Ольга Максимюк
Фото Євгенії Калюжки
«ЯроСад» українських яблук
Як побудувати в Україні успішний бізнес на вирощуванні яблук? Трохи із закулісся аграрних бізнес-процесів в українських реаліях — у розповіді про групу компаній із вирощування фруктів та ягід, об’єднаних торговою маркою «ЯроСад».
Реалізувати яблучний бізнес на Львівщині підприємець Ярослав Майборода запропонував своїм колегам 2013 року. Він сформував команду та є керівним партнером і співінвестором групи компаній ТОВ «Галич Екофрукт», ТОВ «Сади Галичини», ТОВ «ЯроСад». Компанія «Галич Екофрукт» надає послуги зі збирання врожаю, догляду за землями, внесення добрив і засобів захисту рослин. ТОВ «Сади Галичини» займається вирощуванням садів та має холодильний комплекс, у який входить лінія сортування, холодильники для зберігання та цех з переробки яблук. Компанія «ЯроСад» володіє майновими комплексами, легковим транспортом, спецтехнікою, холодильним складом.
Якісні саджанці та родючі ґрунти
Знайти якісні саджанці та максимально придатні для вирощування яблук землі — такі були перші завдання підприємців, які почали цей бізнес трохи менше як 10 років тому. Вивчивши закордонний досвід, зупинилися на нідерландських та італійських деревах. Хороші ґрунти знайшли в Жидачівському районі, і в 2015 — 2019 роках почали засаджувати їх молодими яблунями. Обираючи сорти яблук, орієнтувалися на популярні серед споживачів, але на той час здебільшого імпортовані: «Гала», «Голден Делішес», «Джона Принц», «Пінова», «Ред Чіф», «Фуджі». У планах — досадити 30 — 50 га садів (нині їхня площа — 90 га). Тривають переговори з італійською компанією GRUBER-GENETTI щодо постачання саджанців.
Консультації з догляду за деревами надають іноземні фахівці. На території садів працює метеостанція, інформація з якої надходить до консультантів. Через відеозв’язок їм показують цвіт, зав’язь, плоди. До карантину іноземні експерти часто прилітали на Львівщину, щоб оглянути дерева в період цвітіння, дозрівання та збирання врожаю. «Яблуням потрібна щоденна увага, а кількість опадів фіксуємо до міліметра. Вирощування саду за сучасними технологіями означає роботу впродовж цілого року. З грудня по березень триває щоденне обрізування однорічних приростків, щоб вони не забирали на себе енергію», — каже директор ТОВ «Галич Екофорум» Ігор Гарвас.
Відновити фермерську традицію
Фермерську традицію в Україні перервали радянські колгоспи, у яких думали не про якість, а про вал виробництва, каже засновник: «В Україні не передають досвід від покоління до покоління фермерів, як є в Італії чи Нідерландах. Їхні землі менш родючі, але урожаї — кращі. Ми пробуємо відновити цей процес передавання досвіду. Спершу доводилося змінювати працівників, зокрема агрономів, менеджерів. Тепер зібрали команду, яка влаштовує інвесторів за професійними, діловими та моральними якостями».
Клімат, стан економіки, державна політика
Ярослав Майборода називає три основні чинники, які впливають на агробізнес в Україні. Перший — кліматичні умови. Два роки поспіль приморозки наприкінці весни спричинили неврожай — торік за хвилину негоди врожайність знизилася з 50 до 16 тонн з гектара. «В цій ситуації складно розрахувати дохід. За час існування підприємств ми, інвестори, не отримували дивідендів, тільки вкладали кошти в розвиток. Дивіденди плануємо виплатити 2022 — 2023 року, — каже підприємець. — Такий бізнес передбачає тривалий шлях, його планують на роки чи десятиліття». Другий чинник — споживчий кошик, економічний дохід громадян. Третій — зміни в законодавстві, зокрема в системі оподаткування (спеціальний податковий режим скасували, тепер аграрії платять ПДВ), держава не завжди виплачує дотації, які має виплачувати. «Коли почали бізнес, були значно сприятливіші умови для інвестицій. Зміни в законодавстві, війна, загальний спад доходів населення — все це погано відбивається на діяльності підприємств. Якби не всі ці чинники, площа і продуктивність саду могла б бути в кілька разів більша», — додає засновник.
Українські яблука в ОАЕ
Держава змінює законодавство не на користь підприємців, констатує Ярослав Майборода. Натомість польські аграрії одержують дотації від Євросоюзу незалежно від урожаю: «Їхнє завдання — втримати працівників. У них є спеціальні податкові режими, дешеві кредитні гроші. Натомість ПДВ, яке ми платимо, дорівнює платі за розмитнення польських яблук. Оскільки собівартість польських фруктів значно нижча завдяки пільгам, то українські фрукти стають менш конкурентні».
Попри нестабільні умови, яблука від торгової марки «ЯроСад» не тільки реалізують у багатьох торгових мережах на українському ринку, а й експортують. Кажуть, що конкурувати вдається завдяки якості, що дає змогу постачати продукцію у Велику Британію, Швецію, Об’єднані Арабські Емірати.
Для експорту потрібно дотримуватися багатьох вимог. Відіграє роль вага кожного яблука (допустима різниця — 100 г на 18-кілограмовий ящик), відсоток кольору (70 — 80 % червоного, наприклад), правильний діаметр, розмір, важливо, щоб не було зовнішніх пошкоджень, тощо.
2021-й обіцяє бути врожайним. Директор «Галич Екофорум» Ігор Гарвас розповів, що очікують зібрати 3,5 тисячі тонн яблук, близько 200 тонн груш, 500 тонн смородини, 10 — 15 тонн полуниці.
Продуктивність яблунь — 20 — 30 років. Під час пікового навантаження, яке прогнозують на 2023 рік, на підприємствах торгової марки «ЯроСад» очікують зібрати 60 — 80 тонн з одного гектара, залежно від сорту. Для цього розширюватимуть потужності підприємств. Збудували цех із переробки, що станом на тепер дозволяє зберігати 2 700 тонн свіжих яблук. Цього року планують здати в експлуатацію ще 6 камер, що забезпечить зберігання загалом 5000 тонн яблук.
«Урожайність потрібно регулювати, тобто не навантажувати дерева щороку на максимум. Іноді необхідно зменшувати її до 50 тонн, скидаючи зав’язь. Бо дерево може виснажитися, зламатися, наступного року дати гірший урожай —не калібровані, маленькі яблука, — розповідає Ігор Гарвас. — Європейці на своїх ґрунтах, які бідніші за наші, доводять урожайність до 100 — 120 тонн, а зазвичай збирають від 80 до 100 тонн. На жаль, українські саджанці мають низьку якість, з них за українською технологією виробництва вдасться зібрати 15 — 20 тонн з гектара».
Екологічна та соціальна складові
Ігор Гарвас наголошує, що компанії використовують мінеральні добрива тільки європейських виробників, а не дешеві китайські. Засоби захисту рослин — лише перевірені, із застосуванням польських оприскувачів, які чітко дозують обсяги введених речовин. Завдяки якісному італійському холодильному обладнанню яблука зберігають свіжий вигляд 8 — 10 місяців.
«Ми дотримуємося санітарних норм, перевіряємо стан здоров’я працівників, забезпечуємо їм хороші умови праці — душові, туалети, роздягальні, приміщення для харчування», — додає директор підприємства.
У групі компаній торгової марки «ЯроСад» намагаються заохочувати людей зарплатою і роботою. Смородину та полуницю посадили не так для прибутку, як щоб надати працівникам зайнятість на цілий рік. Щоб не їхали на заробітки в Польщу, а залишалися з сім’ями. Ягоди для переробки збирають комбайном, а для реалізації в торгових мережах — руками. Ще один бізнес-напрям — виготовлення повидла та шарлотки з ягід та з несортових, із візуальними пошкодженнями фруктів.
Яблука, смачні та якісні
Ярослав Майборода зазначає, що яблука з базару бувають небезпечні, адже їхню якість майже не контролюють: «Багато підприємств використовує дешеві міндобрива, перевищує дозування. Часто такі фрукти, як і ягоди, продають кошичками як «домашні». Тому не завжди дешеві яблука корисні».
«Українські ґрунти не потребують такої кількості міндобрив, як бідніші на мікроелементи польські чи нідерландські, — додає підприємець. — Такої якості польські яблука, як в українського виробника, залишаються на внутрішньому європейському ринку або йдуть на експорт у різні регіони світу. Менш якісні яблука продають на території України, Білорусі та обхідними шляхами в Росії. Наші яблука значно смачніші і мають багатший мінеральний склад, ніж польські. Я кажу про це на основі власного досвіду».
Наталя БОРИСЛАВСЬКА