Аніс

Аніс звичайний, або ганус — трав’яниста опушена рослина родини селерових. Анісу плоди — стиглі та висушені плоди культивованої однорічної рослини. Вони мають яйцеподібну або оберненогрушеподібну форму, з боків злегка приплющені. Складаються із двох невідокремлених напівплодиків, що можуть розпадатися при дозріванні. Поверхня плоду шорстка. Особливість плодів анісу — борозенчаста поверхня: на ній помітні десять поздовжніх, прямих, ниткоподібних білуватих реберець. Колір плодів жовтувато-сірий або бурувато-сірий. Запах сильний, ароматний. Смак солодкувато-пряний.

Склад

Плоди анісу містять ефірну олію (від 1 до 6 %), до якої входять анетол (ароматичний ефір, що надає анісу специфічного запаху), метилхавікол, якому теж належить значна частка (10 %), анісовий альдегід, анісовий кетон, анісова кислота. Також аніс містить жирну олію, білкові речовини, фурокумарини.

Фармакологічна дія

Плоди анісу надають відхаркувальну, жарознижувальну, сечогінну, лактогінну, антиспастичну, протизапальну, антимікробну дію; нормалізують перистальтику та газоутворення в шлунково-кишковому тракті.

Зміст

• Загальна інформація
  1. Біологічні особливості
  2. Ботанічна характеристика
  3. Лікарська сировина
• Заготівля сировини
  1. Особливості збору, сушки та зберігання
• Лікувальні властивості
  1. Хімічний склад і біологічна дія
  2. Застосування в медицині
  3. Використання в косметології
  4. Протипоказання та застосування в період вагітності

Загальна інформація

Аніс звичайний відноситься до окремої групи рослин, які називають пряноароматними. До неї ж входять, наприклад, кмин, коріандр, фенхель, кріп. Особливість перелічених видів у тому, що їх одночасно активно використовують у харчовій переробній промисловості та у фармакології.

Аніс звичайний, або ганус — трав’яниста опушена рослина, що належить роду селерових (інші назви — зонтичні, окружкові або парасолькові).

Її життєвий цикл триває протягом одного вегетаційного періоду, що становить від 120 до 140 днів. Батьківщиною анісу вважають Малу Азію. Сьогодні він зустрічається як здичавілий лише в Греції. Проте рослину широко розводять у Північній Африці, Південній Європі, Індії, Америці.

В Україні аніс культивують, передусім, у лісостеповій зоні. Загалом посівна площа під рослиною становить 90–110 тис./га.

Біологічні особливості

Аніс найкраще зростає на легких та середньосуглинкових чорноземах. На глинистих і піщаних грунтах рослина почувається некомфортно.

Аніс звичайний дуже любить світло і тепло, не переносить затінення. Для того, щоб насіння рослини проросло, температура ґрунту має бути не нижчою ніж 4–5 °C. Крім цього, достатньо високим має бути і показник зволоження чорнозему.

Особливо інтенсивно аніс починає вбирати вологу на етапі проростання насінини. Якщо ж вологи недостатньо, рослина зацвітає: на ній з’являється невелика кількість зелені та мало насіння.

Після потрапляння у ґрунт насіння анісу сходить приблизно через 17–25 днів. Залежить усе, насамперед, від температурного режиму: чим холодніше, тим довше часу займає проростання.

Ботанічна характеристика

Аніс звичайний виростає заввишки від 20 до 80 см (за іншими даними — до 1 м). Його стебло прямостояче, циліндричне, борозенчасте, розгалужене у верхній частині.

Рослина густо вкрита листками різної будови. Вони розташовані на стеблі почергово і презентовані трьома різновидами: нижні — на довгих черешках, серцеподібні, серединні — на коротких черешках, трироздільні, верхні — двічі- або тричіперисторозсічені.

Квітки анісу — дрібні, п’ятипелюсткові, білого кольору. Вони зібрані у складні зонтики, що об’єднують 7–8 простих, в кожному з яких може бути від 7 до 20 квіток. Суцвіття розміщуються на довгому квітконосі.

Часто аніс звичайний ототожнюють із бодяном, інша назва якого — теж аніс (зірчастий, китайський тощо). Ці рослини справді далекі родичі, тому мають схожий аромат і смак. Проте бодян — це тропічне дерево родини лимонникових, що походить із Китаю.

Лікарська сировина

Аніс звичайний зацвітає у червні-липні, а в серпні з’являються його плоди. Саме ця частина рослини використовується з лікувальною метою.

Плоди анісу — грушеподібні або яйцеподібні двосім’янки: складаються із двох з’єднаних між собою напівплодиків — мерикарпіїв. Проте при дозріванні вони можуть розпадатися.

Кремокарпій анісу дещо латерально сплющений, 3–5 мм завдовжки та близько 3 мм завширшки. Мерикарпій, у свою чергу, має випуклу зовнішню сторону й плоску внутрішню.

Плід анісу зеленувато-сірий або жовтувато-сірий і вкритий невеликою кількістю коротких волосків. Володіє інтенсивним солодкуватим ароматом і пряним смаком.

Особливість плодів анісу — борозенчаста поверхня: на кремокарпії помітні десять поздовжніх, прямих, ниткоподібних білуватих реберець — по п’ять на кожному мерикарпії. У проміжках між ними розміщуються канальці, наповнені ефірною олією: саме завдяки їй анісові плоди цінні як в медицині, так і парфумерії, харчовій промисловості та інших галузях.

Заготівля сировини

Збір урожаю анісу звичайного проводять тоді, коли дозріває половина його плодів. Стебла при цьому дещо жовтіють, а плоди на центральних зонтиках змінюють колір на бурий. Дозрілі плоди повинні бути здоровими — мати колір та пряний запах, властивий нормальним плодам.

Особливості збору, сушки та зберігання

Для збору великої кількості врожаю анісу використовують спеціальні збиральні машини. А в процесі заготівлі сировини на невеликих плантаціях аніс скошують серпом або косою, а потім згрібають у валки чи в’яжуть у снопи; або зрізають зонтики ножицями й формують із них невеликі пучки. У такому вигляді сировину досушують у приміщеннях з хорошою вентиляцією або під навісом.

Потім — обмолочують та очищують від землі, піску, часточок стебла, листя, насіння інших рослин.

Ретельно очистити плоди анісу від сторонніх домішок можливо лише на спеціальному виробництві. Тож найкраще плоди анісу купувати в аптеці.

Допустимо також заготовляти злегка потемнілі плоди анісу, якщо вони втратили свій природний колір у зв’язку з несприятливими умовами збору врожаю.

Зберігають лікарську сировину в сухому, прохолодному, захищеному від світла місці. За таких умов плоди анісу не втрачають своїх цілющих властивостей протягом трьох років.

Лікувальні властивості

З цілющою метою використовують плоди анісу, з яких готують різноманітні лікувальні засоби чи які просто розжовують, а також ефірну анісову олію.

Маса 1000 плодів анісу не перевищує 4 г. А щоб отримати кілограм анісової олії, потрібно переробити 50 кг насіння.

Крім реалізації у чистому вигляді, фармацевтичні виробники використовують насіння анісу у виробництві грудних, потогінних, послаблювальних зборів.

Компанія «Ліктрави» включила плоди анісу до збору «Лактафітол» — рослинного засобу для збільшення кількості грудного молока у мам, що годують.

Олія анісу, у свою чергу, входить до анісово-нашатирних крапель, грудних еліксирів, сухої мікстури й таблеток від кашлю, сумішей для інгаляції тощо.

Хімічний склад і біологічна дія

Як лікарська сировина, плоди анісу мають насичений хімічний склад.

Найперше — вони містять від 1 до 6 % ефірної олії. До неї входять:

• анетол — ароматичний ефір, що займає 80–90 % складу і надає анісу специфічного запаху;
• метилхавікол, якому теж належить значна частка — 10 %;
• анісовий альдегід;
• анісовий кетон;
• анісова кислота.

Крім цього, плоди анісу багаті на:

Перелічені сполуки забезпечують анісу спектр таких властивостей:

• відхаркувальну;
• жарознижувальну;
• сечогінну;
• антиспастичну;
• протизапальну;
• антимікробну;
• загальнозбуджувальну.

Застосування в медицині

У медицині препарати анісу звичайного найбільш широко застосовують при захворюваннях органів дихання:

• бронхіті;
• трахеїті;
• бронхопневмонії;
• коклюші;
• бронхіальній астмі;
• бронхоектатичній хворобі;
• гангрені легень.

Плоди анісу пригнічують розвиток мікробів, знімають запалення і стимулюють відходження мокротиння.

Атенол, що міститься у складі ефірної олії анісу, подразнює слизову оболонку бронхів, зумовлюючи рефлекторне збудження дихання і посилюючи роботу війчастого епітелію. У такий спосіб підвищується тонус бронхів та активізується секреторна функція слизових оболонок. Мокротиння легше відхаркується, і разом із ним — з органів дихання активно експортуються продукти запалення.

Завдяки дії, спрямованій на очищення легенів і бронхів, засоби на основі насіння анісу рекомендують вживати курцям.

Для приготування відхаркувальних засобів плоди анісу застосовують як у чистому вигляді, так і в поєднанні з іншою лікарською сировиною, наприклад, із коренем солодки чи насінням льону.

При захворюваннях органів дихання зазвичай використовують настій із плодів анісу. Для цього 1 ст. л. перетертих плодів заливають склянкою окропу та настоюють у термосі. Через годину — проціджують. П’ють засіб теплим по столовій ложці через кожні дві години.

Такий настій із плодів анісу застосовують також для полоскань при ларингіті, фарингіті, ангіні, а також охриплості чи втраті голосу. Він зменшує запальний процес, пом’якшує, дезінфікує, очищує й знеболює горло.

Дещо рідше плоди анісу використовують при шлунково-кишечних хворобах. Засоби на основі анісового насіння чинять терапевтичний ефект на органи травлення через:

• поліпшення моторної функції;
• стимулювання секреції;
• зниження кислотності шлункового соку;
• зменшення газоутворення та усунення метеоризму;
• ліквідацію спазмів;
• послаблювальну дію.

Плоди анісу призначаються при ентериті, ентероколіті, метеоризмі, спазматичних запорах, кольках, втраті апетиту тощо.

При захворюваннях нирок і сечовидільної системи плоди анісу знищують бактеріальну інфекцію, позитивно впливають на запалені тканини, зменшуючи прояви больових відчуттів, а також сприяють подрібненню й виведенню конкрементів різного складу. Насіння анісу використовують при циститі, пієлонефриті, сечокам’яній хворобі тощо.

Для знеболення і зняття запалення готують відвар із плодів анісу. 1 ст. л. насіння заливають 250 мл води й проварюють на водяній бані 15 хвилин. Вживають по 1 ст. л. до чотирьох разів на добу.

Відомі медицині і заспокійливі властивості анісу, адже він нормалізує серцевий ритм і покращує мозковий кровообіг. Тож препарати на основі плодів рослини застосовують при безсонні, дратівливості та нервовому напруженні під час клімаксу.

Для поліпшення стану нервової системи п’ють анісовий чай, до складу якого може входити також кмин і фенхель.

У гінекології та акушерстві плоди анісу призначаються при болісних менструаціях, для нормалізації циклу, а також для стимуляції секреції молока у матерів, що годують грудьми. Аніс — один із найдієвіших лактогінних засобів, що пов’язано з його здатністю розслаблювати молочні залози й стимулювати вироблення пролактину.

Для збільшення кількості грудного молока 1 ст. л. плодів анісу заливають склянкою кип’ятку, настоюють 10 хвилин і випивають протягом дня, розділивши на дві порції.

Використання в косметології

Плоди анісу — популярний компонент у складі засобів для догляду за обличчям і тілом. Їхній позитивний вплив на стан шкіри пов’язаний зі здатністю:

• тонізувати;
• зволожувати;
• заживляти пошкодження;
• усувати подразнення;
• розгладжувати зморшки;
• стимулювати регенераційні процеси.

У домашніх умовах для омолодження шкіри й відновлення її еластичності готують маски з подрібненим насінням або ефірною олією анісу.

Аніс використовують і для виробництва масажних масел: він розслаблює м’язи завдяки сполукам калію і покращує настрій завдяки ароматичним властивостям.

Протипоказання і застосування в період вагітності

Анісу плоди протипоказано застосовувати:

• в період вагітності (рослина підвищує тонус матки і може спричинити викидень або передчасні пологи);
• при хронічних захворюваннях органів травної системи;
• в разі схильності до алергії.

Як косметичний засіб для обличчя й тіла плоди анісу не можна використовувати, якщо на шкірі є вугровий висип.

Оскільки плоди анісу володіють бактерицидними властивостями, вони підсилюють дію антимікробних препаратів. Тож застосовувати їх одночасно з антибіотиками потрібно строго за призначенням лікаря.

За матеріалами:

1. Гродзінський А. Лікарські рослини: енциклопедичний довідник. — К: Українська енциклопедія, 1992. — 564 с.
2. Ковальов В. М., Павлій О. І., Ісаков Т. І. Фармакогнозія з основами біохімії рослин. — Xарків: Вид-во НФаУ, МТК-книга, 2004. — 704 с.
3. Кобзар А. Я. Фармакогнозія в медицині. — К: Медицина, 2007. — 544 с.
4. Муравьева Д. А. Фармакогнозия: с основами биохимии лекарственных растений. — М.: Книга по требованию, 2012. — 651 с.

Чим відрізняється фенхель від кропу

До складу Елокому входить основна речовина: мометазону фуроат.

Допоміжні речовини крему: гексиленгліколь, фосфорна кислота, цетилстеариловий ефір, стеаріловий спирт, цетеарет-20, титану діоксид, пропіленглікольстеарат, віск, алюмінію октенілсукцінат, вазелін і вода очищена.

Додаткові складові мазі: гексиленгліколь, віск, фосфорна кислота, вазелін, пропіленгліколь стеарат і очищена вода.

Допоміжні компоненти лосьйону: ізопропіловий спирт 40%, пропіленгліколь, натрію фосфат, гідроксипропілцелюлоза, вода та інші.

Чим відрізняється кріп від фенхеля: способи відмінності між рослинами

Фенхель є однорічним або багаторічних трав’янистих рослиною сімейства парасолькових. Рослина може досягати 2 м у висоту. Жовте кореневище характеризується мясистостью. Тонко-ребристі стебла ростуть прямо і сильно розгалужуються. Перисторозсічене листя має яйцевидно-трикутну форму. Верхні пластини є сидячими, а нижні – черешковими.

Виходець із субтропічних широт потребує ретельного догляду, який полягає в регулярному розпушуванні грунту, підгортання і рясного поливу. Висаджувати рослину слід на добре освітленій ділянці, оскільки в тіні воно не зможе розвиватися.

Корисні властивості фенхеля можна витягти з плодів, в яких містяться:

• вітаміни A, C, D, E, K;
• вітаміни групи B;
• макроелементи – калій, кальцій, магній, натрій, фосфор;
• мікроелементи – залізо, марганець, мідь, цинк;
• ефірні масла;
• фітостерини;
• амінокислоти;
• насичені кислоти;
• поліненасичені і мононенасичені жирні кислоти.

Стебла і парасольки фенхеля застосовують в якості ароматизатора в соліннях і маринадах. Плоди використовуються в якості пряної приправи для гарячих страв і салатів. Тушковані коріння рослини відмінно поєднуються з м’ясом і рибою.

Не дивно, що багато хто вважає, що кріп і фенхель – одне і те ж.

Зовнішній вигляд (фото) кропу

Ці рослини зовні схожі з-за зелених перистих листя і жовтих суцвіть-парасольок, в яких дозрівають насіння. І кріп, і фенхель відносяться до одного сімейства зонтичних і розмножуються насінням. При використанні в медичних цілях роблять благотворний вплив на організм. У їжу вживають листя, стебла і насіння.

У чому різниця кропу і фенхелю? Головне – різний смак, але про це трохи нижче. Якщо придивитися до рослин, то в зовнішньому вигляді, особливості зростання, дозрівання і вживання в їжу знайдеться чимало відмінностей:

• фенхель – багаторічна рослина, кріп – однорічна;
• висота фенхеля досягає 2,5 метра, тоді як кріп не росте вище 1,5 метрів;
• фенхель – теплолюбна рослина, кріп – морозостійка;
• висаджують фенхель в середній смузі України тільки розсадою на початку літа, коли загроза заморозків мине, а кріп сіють ранньою весною, і він не боїться холоду;
• кропові коріння в їжу не вживають, тоді як у фенхеля дуже цінують солодке і потужне кореневище;
• після посадки вживати кропові листя в їжу можна вже через тиждень, а готовності коренів фенхеля доведеться чекати до осені;
• насіння фенхелю довші, їх легко розламати на дві половини.

Зовнішній вигляд (фото) фенхеля

Незважаючи на істотні відмінності, в народі вважають, що фенхель – це кріп (аптечний або волоський).

Кожна господиня, яка любить готувати, знає різницю між фенхелем і кропом. Рослини відрізняються смаком і ароматом:

• у фенхеля він анісовий, з нотками перцевої м’яти і естрагону;
• у кропу – насичений, солодкуватий, злегка пряний.

Свіжий або висушений кріп – обов’язкова складова різних страв. Його використовують при консервуванні овочів, додають в салати, перші і другі страви (готові або за кілька хвилин до зняття з вогню). Пряність відтіняє смак начинок в пирогах, вона також призначена для приготування оцтів, маринадів, ароматизації масел.

У статті розглядаємо кріп і фенхель – в чому різниця двох рослин. Ви дізнаєтеся, чим відрізняється кріп від фенхеля по зовнішнім виглядом і смаком, а також навчитеся використовувати ароматні приправи в кулінарії.

У чому різниця кропу і фенхелю? Головне – різний смак, але про це трохи нижче. Якщо придивитися до рослин, то в зовнішньому вигляді, особливості зростання, дозрівання і вживання в їжу знайдеться чимало відмінностей:

• фенхель – багаторічна рослина, кріп – однорічна;
• висота фенхеля досягає 2,5 метра, тоді як кріп не росте вище 1,5 метрів;
• фенхель – теплолюбна рослина, кріп – морозостійка;
• висаджують фенхель в середній смузі України тільки розсадою на початку літа, коли загроза заморозків мине, а кріп сіють ранньою весною, і він не боїться холоду;
• кропові коріння в їжу не вживають, тоді як у фенхеля дуже цінують солодке і потужне кореневище;
• після посадки вживати кропові листя в їжу можна вже через тиждень, а готовності коренів фенхеля доведеться чекати до осені;
• насіння фенхелю довші, їх легко розламати на дві половини.

Ці 2 культури сімейства селерових парасольок початківці городники плутають. Тому варто ближче розглянути, що таке фенхель і кріп в чому різниця між ними, які особливості кожної рослини. А також навчитися відрізняти їх від отруйних дикорослих особин.

У фенхеля досить потужний гіллясте вощений високий (до 2-х м) стебло циліндричної форми, що відливає сизим нальотом. Стеблові листки, як у кропу, перисторозсічені на лінійні вузькі частки. Нижні листи черешкові, у овочевого фенхеля – виходять з качанчики.

Жовті п’ятипелюсткові квітки зібрані в парасольки, які розташовуються на верхівках стебел. Для фенхеля, як і для кропу, характерна двостатеві. Цвіте рослина, починаючи з липня, і до вересня. Плід-двусемянка схожий на кроповий.

цінність

Обидва різновиди пряної трави йдуть в їжу. Качанчики овочевого виду використовуються в салатах, для приготування перших і других страв. Цінуються вони і як дієтичний продукт. Звичайний фенхель застосовують як прянощі замість кропу.

Кожен вид цінний за свій лікувальний ефект:

• пряні овочеві кочанчики рекомендовані при захворюваннях нирок і печінки;
• вони ж допоможуть при очних проблемах;
• в народній медицині насіння фенхелю звичайного входять в рецепти від гіпертонії і для лікування анемії гіпохромною;
• радять мамі, що годує для посилення лактації і в разі, коли новонароджена страждає коліками;
• солодкий кріп входить в трав’яні збори, які мають вітрогінну і жовчогінну дію;
• підсилює відвар секреторну функцію залоз травних;
• насіння діють заспокійливо на нервову систему.

Рослина – хороший спазмалітікі, а також протиблювотний засіб. Ефірний аромат використовують в якості аромату для ліків. Знайшов фенхель своє застосування і в парфумерії, а також косметології.

склад

У пряної трави цінуються все її частини, але найбільш лікувальними властивостями володіють саме плоди. Для них характерно великий вміст ефірних масел, основним з яких є анетол.

Багато цукрів в складі, тому фенхель солодше кропу. За змістом жирних олій обидві розглянуті культури схожі між собою.

Так само як і за основним кількістю корисних мінеральних сполук, вітамінів, флавоноїдів, кислоти фолієвої.

опис

Зовні кріп дуже схожий на дико зростаючого «побратима». Такий же високий гіллястий прямостоячий стебло з поздовжніми ребристими смужками і восковим нальотом.

На перший погляд, схожі і листки – сидячі або черешкові, розділені на часточки. Якщо особливо не придивлятися до квіток, то вони також ідентичні – дрібні, пятіраздельние, що утворюють парасольки.

Складно відрізнити між собою і насіння – віслоплодник сірувато-коричневого кольору.

Кріп на грядці

Корисні властивості

В основному городню приправку використовують як спеції при маринуванні, консервації та засолюванні овочів. Ефірний аромат і смак покращують якості салатів і гарячих страв. Але кріп не менш фенхеля цінується за цілющі властивості – у них майже ідентичний корисний склад.

Серед ефірних масел кропу слід виділити карвон. Жирні масла представлені гліцеридами лінолевої, олеїнової, петроселіновой, пальмітинової кислот. Привертає пряна культура багатим вітамінним і мінеральним набором.

З плодів роблять укропную водичку для малюків, вона допомагає налагодити перистальтику кишечника. Відвари і настої мають заспокійливу і спазмолітичну дію, відхаркувальну і судинорозширювальну, сечогінну і жовчогінну.

Лікують Кріпно відварами диспепсію у дітей. Склад кропового вод корисний при циститі у дорослих, знімає метеоризм і болі в животі. Кожна властивість, властиве фенхелю, можна приписати і городнього кропу.

Багато хто думає, що фенхель і кріп – це одне і те ж. Однак це зовсім різні рослини, відмінності яких необхідно знати не тільки кулінарам, але і людям, що збираються застосовувати ці продукти в їжу.

Походження та лікувальні властивості фенхеля і кропу мають суттєві відмінності, хоча ці рослини трохи схожі один на одного зовні. Ті, хто в перший раз бачить фенхель, помилково думають, що це – різновид кропу. Справа в тому, що кріп здавна знайомий нашому народу, так як виростає в даному регіоні вже давно.

А фенхель вирощувався довгий час людьми на території Південної Європи і Північної Африки. У природних умовах він ріс тільки на півдні Кавказу.

Щоб розібратися у відмінностях фенхеля і кропу, слід детально розглянути зовнішній вигляд, склад і корисні властивості кожного з них.

МарінаФенхель і кріп – в чому різниця?

Фенхель і кріп – два зелених брата, яких часто плутають не тільки по фото, але і в реальному житті – на грядці. Обидва рослини активно застосовуються в народній медицині і рецептах багатьох страв, тому мудрим господаркам варто виділити їх відмінні ознаки та властивості, щоб зрозуміти різницю.

Почати слід з роз’яснення, фенхель і кріп – це одне і теж чи ні. Ми постараємося детально висвітлити питання з усіх можливих позицій. Відразу скажемо те, що звичайно ж – це різні трави.

Затвердження «Фенхель – це кріп» є помилковим, це абсолютно різні рослини. Але вони відносяться до одного сімейства – Зонтичні і розмножуються насінням. Дуже часто їх плутають в реальному житті і фото – вони дійсно дуже схожі за такими зовнішніми характеристиками:

• Довгі зелені стеблинки;
• Жовті суцвіття у вигляді парасольок;
• Витягнуті перисті листочки, які і вживають в їжу.

А ще фенхель і кріп схожі величезною кількістю корисних властивостей – обидва рослини надають на організм людини найсприятливіший дію. Але відмінностей фенхеля від кропу все ж більше – докладно розглянемо основні параметри, розберемося, в чому різниця фенхеля і кропу.

Чим відрізняється кріп від фенхеля

→ Лікувальні трави → Фенхель

У багатьох постає питання – фенхель і кріп – це одне й те саме? Ці рослини дуже схожі за зовнішнім виглядом, лікувальними властивостями, тому що вони відносяться до різних видів. Часто фенхель помилково плутають з кропом. Але це два абсолютно різні рослини, які лише віддалено схожі за зовнішнім виглядом, але значно відрізняються за своїми властивостями і хімічним складом.

фенхель

Це багаторічна рослина, яка відноситься до сімейства зонтичних. Зростає він переважно в умовах субтропічного клімату. Деякі види добре розвиваються в наших широтах.

Важливо! Існує більше десяти різновидів фенхеля – звичайний, овочевий, декоративний. Лікувальні властивості рослини дозволяють використовувати його дітям і дорослим.

Висота стебла – 1,5-1,9 м. Він тонкий, покритий невеликим нальотом, всередині має пористу структуру. Кореневище м’ясисте, жовтуватого кольору. Листя тонкі, довгі, перисті. Нижні листочки трохи крупніше. Квітки зібрані в густі суцвіття, забарвлені в жовтий колір.

Вирощують ароматне рослина за допомогою насіння, яке висівають на початку квітня. Цвіте фенхель в червні, а перші плоди з’являються ближче до серпня. Молоді паростки схильні до дії низьких температур, тому висаджувати розсаду потрібно після весняних заморозків.

Для приготування страв використовуються листя, соковиті стебла овочевого фенхеля, а насіння вживають як приправу. З плодів рослини готують різні настої, відвари, які мають позитивну дію на організм.

Важливо! Листя і насіння фенхелю мають яскравий пряний аромат, який нагадує суміш запахів естрагону і перцевої м’яти.

Плоди фенхеля мають корисними властивостями і найбільшою цінністю за рахунок наявності:

• амінокислот – аргінін, гістидин, лізин, треонін;
• насичених, мононенасіщенних, поліненасичених жирів;
• вітамінів – А, Д, Е, К, групи В;
• фитостеринов;
• макро і мікроелементів – кальцію, марганцю, заліза, міді;
• ефірних масел.

До складу трав’янистих частин рослини входять багато корисних мікро, макроелементів, вітамінів та інших компонентів.

Потрібно знати про всі корисні властивості фенхеля, щоб успішно їх застосовувати для лікування різних недуг.

На городі ви можете побачити пахучий кріп або городній. Це однорічна рослина, яка відноситься до сімейства зонтичних.

Трав’янисті стебла досягають висоти 40-130 см. Вони прямі, трохи гіллясті, мають на поверхні невеликі борозенки, восковий наліт.

1. Листя довгі, тонкі, у вигляді складних пір’я.
2. Квітки утворюють суцвіття, пофарбовані в жовтий колір.
3. Плоди кропу дрібні, сіро-коричневі.
4. Листя і інші частини рослини мають характерний кроповий запах. Їх смак солодкуватий, трохи пряний.

Важливо! Цвіте рослина ближче до кінця червня, починає плодоносити в кінці літа.

Висівають кріп ранньою весною. Він добре переносить заморозки, насіння проростає при температурі грунту 6 ° С.

Перші сходи з’являються після 5-6 днів після висіву. Коли трав’яниста рослина досягне висоти 5-7 см, його можна проріджувати, вириваючи ароматні листочки для вживання в їжу як приправа або компонента салатів.

Важливо! Висівати насіння кропу можна кілька разів на сезон, що дасть можливість зібрати великий урожай зелені за один рік.

У кулінарії і медицині використовують листя, стебла і насіння рослини.

• ефірні масла;
• вітаміни – С, РР, В1, В2, Р;
• фолієва кислота;
• флавоноїди;
• мікро, макроелементи – калій, кальцій, залізо.

Плоди кропу містять велику кількість жирних кислот, ефірних масел.

Незважаючи на велику кількість подібностей цих рослин, особливо в зовнішньому вигляді, у них є багато суттєвих відмінностей.

У чому різниця між кропом і фенхелем:

• різний запах і смак;
• корисні властивості різні, дія на організм людини;
• несхожість в зовнішньому вигляді;
• різний догляд, методика вирощування.

Перша відмінність полягає в смаку і ароматі цих рослин. Фенхель має ганусовим ароматом, пряним смаком. Кріп має специфічний запах, який властивий лише цій рослині. Смак його більш різкий і насичений, ніж у фенхеля. Тому вони застосовуються в якості приправ для різних страв.

Важливо! З соковитих і м’ясистих стебел овочевого фенхеля готують смачні салати, супи, запікають.

Посадивши у себе на городі такі трави, ви відразу визначите, де знаходиться кожна рослина. Фенхель набагато вище. Він вимагає ретельного догляду, розпушування грунту, підгортання, рясного поливу, достатньої кількості сонячного світла.

Кріп, навпаки, зовсім невибаглива рослина, які може переносити невеликі заморозки, затемнення. Його можна висадити між іншими городніми культурами, а урожай ароматних листя можна збирати кілька разів на рік.

Фенхель має потужне кореневище, завдяки якому він може рости на городі кілька років. Кріп росте у відкритому грунті один рік.

Хімічний склад листя і насіння цих рослин відрізняється. Вони мають різні властивості, що дає можливість використовувати їх для лікування великої кількості хвороб різної симптоматики.

Що краще

Фенхель має багатий хімічний склад, завдяки якому досягаються корисні властивості для організму людини. Він виробляє дію:

Кропова вода, яка допомагає малюкам при кольках, готується з фенхеля. Вона усуває підвищене газоутворення, знімає спазми в животі, усуває больові відчуття.

Важливо! Щоб приготувати укропную воду, залийте 1 ч. Л. насіння фенхель 220 мл окропу. Наполягайте протягом 10-15 хвилин, процідіть і давайте малюкові 5-6 мл рідини 3-4 рази на добу.

Чай з фенхелю допоможе матусям налагодить вироблення грудного молока. Він має легкий жовчогінну дію, позбавляє від метеоризму, зупиняє процеси бродіння в кишечнику. Це корисна річ при бронхіті, застуді, оскільки полегшує виділення мокротиння.

Він володіє схожими властивостями з ліками, виготовленими з фенхеля, але їх властивості менш виражені. Настій з насіння городнього кропу застосовується як відмінний сечогінний засіб з м’яким дією.

Фенхель кардинально відрізняється від кропу. У них різні властивості, хімічний склад, смак, запах, методика вирощування. Хоча за зовнішнім виглядом рослини схожі, їх можна навіть переплутати.

Вирощують ароматне рослина за допомогою насіння. які висівають на початку квітня. Цвіте фенхель в червні, а перші плоди з’являються ближче до серпня. Молоді паростки схильні до дії низьких температур, тому висаджувати розсаду потрібно після весняних заморозків.

Потрібно знати про всі корисні властивості фенхеля. щоб успішно їх застосовувати для лікування різних недуг.

У фенхеля чимало перетинів і з такими культурами, як аніс і кмин. Його навіть іноді називають «солодким кмином», а смак і аромат порівнюють з анісовим.

Цікаво, що в одному з рецептів чаю, який народна медицина пропонує годуючим мамам, беруть участь всі чотири рослини відразу: кріп, фенхель, кмин і аніс (беруть в рівній кількості насіння кожного з рослин, заварюють, наполягають і приймають перед їжею по три столових ложки ).

Треба, однак, мати на увазі, що кожне з рослин має свої особливості і не може стати заміною іншого, а іноді здатне навіть заподіяти шкоду.

Наприклад, якщо фенхель і аніс сприяють зміцненню чоловічого здоров’я, то кмин, навпаки, послаблює статевий потяг. Його навіть рекомендують як засіб проти гіперсексуальності.

У анісу виявлена ​​здатність посилювати дію прийнятих людиною антибіотиків, тому його намагаються приймати з обережністю, в той час як фенхель подібної небезпеки не представляє.

Зате аніс краще своїх зелених «колег» допомагає позбутися від надмірної ваги, так як успішно бореться з надмірним апетитом.

Відмінність між рослинами полягає і в способі їх вирощування: аніс – однорічний, кмин – дворічний, фенхель – багаторічний.

Фармакодинаміка і фармакокінетика

Встановлено, що механізм дії цього препарату забезпечує індукування виділення білків – ліпокортинів, які інгібують фосфоліпазу. Ліпокортини здатні контролювати біосинтез найбільш потужних медіаторів запалення, провокуючи гальмування вивільнення арахідонової кислоти, яка є їхнім спільним попередником.

При місцевому застосуванні препарат проникає через шкіру, і ступінь його вбирання може залежати від численних факторів.

Наприклад, запалення і пошкодження на шкірі здатні посилити проникнення. В результаті місцевої аплікації навіть одноразово на неушкоджену шкіру, не використовуючи оклюзійну пов’язку, близько 0,7% дозування мазі і майже 0,4% крему може виявитися в складі крові вже через 8год. Рівень абсорбції лосьйону такий же невеликий.

Опис зовнішнього вигляду кропу

Кріп є однорічним рослиною, яка відноситься до сімейства зонтичних. У природі його можна побачити практичних на всіх континентах. Стебло у кропу виростає до 150 см. Найчастіше він прямий, але бувають такі сорти, які мають незначну гіллястість. Листочки також яйцеподібні і перисторозсічені.

• фолієву кислоту;
• флавоноїди;
• ефірні масла;
• залізо;
• фосфор;
• калій;
• вітаміни (С, Р, В).

Зеленная маса має в своєму складі нікотинову і аскорбінову кислоту, відсоток яких дуже великий. В листочках також містяться харчові волокна, зола, амінокислоти. У зернах кропу є крім перерахованих вище речовин, близько 18% жирної олії. Воно має сильний терапевтичним властивістю. Також в насінні дуже багато рослинного білка.

У порівнянні з фенхелем, кріп має дуже сильний запах. Що і викликало його неймовірну популярність серед кулінарів. Застосовують його практично повсюдно. Сухий або свіжий кріп додають в супи, салати, каші, консервацію.

Розмножують кріп насінням, яке висівають відразу після того, як зійшов сніг. Посадковий матеріал даної рослини відрізняється великою схожістю. Зерна проростають навіть при 60 С. Сходи з’являються вже через 5 днів після посадки. Проріджувати молоді рослини можна після того, як вони виростуть близько 7 см у висоту.

Відрізняється рослина своєю невибагливістю. Для того щоб кріп був красивим і здоровим, не потрібно вносити добрива і вибирати місце для посадки. Його можна сіяти навіть між рядами полуниці та інших рослин.

Трав’яниста рослина кріп є однолітниками і теж відноситься до сімейства парасолькових. На дачних ділянках зазвичай вирощують городній або пахучий кріп. Довжина стебел, які ростуть прямо, коливається в межах 40-140 см. Пагони характеризуються невеликою гіллястістю, невеликими борозенками на поверхні і восковим нальотом.

Довгі і тонкі листя має яйцевидно-перисторозсічені форму, яка до кінця стає лінійно-ниткоподібної. Подушкоподібні квітки забарвлені в жовтий колір. Подвійні парасольки, утворені суцвіттями, досягають в діаметрі 13-16 см. На одному парасольці може бути 25-50 променів. Сіро-коричневі плоди рослини характеризуються шірокоелліптіческіе формою, їх середні розміри становлять 2х4 мм.

Невибаглива у догляді рослина можна висаджувати вже по завершенні лютого, так як воно відмінно переносить заморозки. Кріп добре розвивається не тільки на сонці, але в тіні, і прекрасно уживається з іншими овочевими культурами. З рослиною практично немає ніяких проблем у вирощуванні.

• вітаміни A, B1, B2, C, P, PP;
• флавоноїди;
• макро- і мікроелементи – калій, кальцій, фосфор, залізо;
• фолієву кислоту;
• нікотинову кислоту;
• ефірні масла.

Кріп відомий своїм характерним ароматом, завдяки якому рослина широко поширене в кулінарії. Зелень використовують у гарячих і холодних стравах, салатах, закусках і консервації.

Чим відрізняється кріп від фенхеля: способи відмінності між рослинами

Гель, лосьйон або мазь Елоком призначається, коли потрібно знизити або усунути запальні прояви і свербіж, викликаний дерматозами.

Застосування даного препарату не рекомендується при:

Мазь Елоком інструкція із застосування рекомендує наносити досить тонким шаром на ушкоджені шкірні покриви не частіше одного разу на добу. Використовувати мазь для дітей можна тільки за призначенням лікаря.

Інструкція на крем Елоком включає такі ж поради щодо застосування, як і мазь. При цьому крем для дітей може використовуватися суворо за показаннями, дотримуючись дозування.

Інструкція на лосьйон Елоком рекомендує наносити по кілька крапель препарату на уражену область один раз на добу, обережно втираючи м’якими рухами, поки він не вбереться. Лосьйон не залишає слідів, надаючи приємне охолоджуючу дію на пошкоджені ділянки шкіри.

Тривалість терапевтичного курсу визначається декількома факторами: ефективністю, переносимістю і можливими побічними ефектами.

Місцеве застосування в підвищених дозах або на великих ділянках шкіри може призвести до прояву системних побічних реакцій.

Лікування проводиться в залежності від симптоматики.

Серед численних обговорень лікування різних шкірних захворювань, відгуки про мазі Елоком зустрічаються досить часто. При цьому багато пацієнтів відзначають її високу ефективність. Також активно обговорюється, чи можна наносити мазь дітям і в яких конкретно випадках це робити. Важливо пам’ятати, що цей препарат можна застосовувати для дітей тільки від 2-х років.

Нерідко зустрічаються і відгуки про крем Елоком, хоча в даному випадку користувачів цікавить не стільки ефективність препарату, скільки питання: крем гормональний чи ні, як і мазь Елоком – гормональна чи ні? Хоча саме крем пацієнти використовують частіше за інших.

Звичайно багато пацієнтів користуються цим засобом при появі різних висипань на шкірі без уточнення діагнозу і, тим більше, без призначення лікаря, хоча саме фахівець допоможе вирішити, що краще – мазь або крем. Відгуки про лосьоне показують, що в більшості випадків він добре допомагає на початковій стадії лікування.

Однак тривале застосування здатне викликати посилення симптомів. Це може виявитися як проявом побічних ефектів, так і показником того, що препарат використовується не за призначенням. Крім іншого, користувачі цікавляться, як використовувати лосьйон Елоком для волосся, що, втім, інструкція до препарату не рекомендує.

Окремою темою є застосування препарату для дітей. Цікаво, що відгуки про Елокому для немовлят показують, що деякі батьки намагаються їм лікувати дерматит, викликаний носінням підгузників. Як відомо, це робити протипоказано, тим більше, що використовувати його можна тільки для дітей від 2-х років.

Таким чином, дієвість даного препарату не може викликати сумнівів. Але використовувати його необхідно тільки за приписом фахівця, після точної постановки діагнозу.

Ціна крему Елоком, в середньому, становить 370 гривень.

Ціна мазі Елоком варіюється в межах 360-380 гривень.

Ціна лосьйону Елоком становить близько 200 гривень.

Корисні властивості

Розглядаючи відмінності фенхеля від кропу, неможливо обійти стороною тему їх корисних властивостей, і тут також є очевидна різниця. Якщо говорити про фенхелі, то в області медицини використовуються практично всі частини рослини – і кореневища, і зелень, і плоди. Що стосується кропу, то в лікувальних цілях застосовують переважно насіння.

фенхель

У складі зелені і плодів фенхеля були виявлені вітаміни групи В, А, Е, D і К. Крім того, він багатий амінокислотами, ефірними маслами, фітостерини і мінеральними речовинами, такими як мідь, кальцій, залізо і марганець.

Такий набір біологічно активних компонентів дозволяє застосовувати фенхель при таких проблемах:

• порушення в роботі кишечника: запор, здуття, атонія, ослаблення перистальтики;
• хвороби жовчовивідних шляхів і жовчного міхура: холецистит, наявність піску і каменів, запалення жовчних проток;
• захворювання дихальної системи: сильний кашель, бронхіальна астма, пневмонія, бронхіт;
• хвороби очей: катаракта і кон’юнктивіт;
• захворювання нирок і сечостатевої системи: нирковокам’яна хвороба, запалення в органах сечостатевої системи і сечоводів;
• жіночі хвороби: порушення менструального циклу, клімактеричні прояви, недостатня лактація, гормональні збої;
• дитячі захворювання: кольки, погане травлення, здуття;
• дерматологічні проблеми: вугрі і акне;
• старіння шкіри і целюліт;
• порушення обмінних процесів: ліпідного, а також підвищення рівня холестерину і ожиріння.

Кріп багатий на вітаміни (В1 і В2, Р, РР, С), фолієвою кислотою, ефірними маслами, флавоноїди, а також мінеральними речовинами (залізо, калій і кальцій). І в медицині він застосовується в таких випадках:

• захворювання сечостатевої системи: набряклість, цистити, запалення, камені і пісок у нирках;
• хвороби серця і судин: серцева недостатність, стенокардія на початковій стадії, аритмія, коливання артеріального тиску;
• порушення в роботі нервової системи: безсоння, підвищена збудливість, депресивні стани, нервова блювота і неврози;
• дисфункції системи травлення: спазми, втрата апетиту, панкреатит;
• алергічні прояви на шкірі.

Рецепти з фенхелем і кропом

1. При спазмах в кишечнику, здутті і метеоризмі. Чайну ложку сухого листя і плодів фенхеля залити 250 мл крутого окропу і залишити на 20 хвилин, потім профільтрувати і приймати тричі на день до їди.
2. Для схуднення. Покласти в заварник по 2 чайні ложки насіння фенхелю і зеленого чаю, додати часточку лимона і залити 350 мл окропу. Коли суміш настоїться, її необхідно профільтрувати, розділити на кілька прийомів і пити перед їжею.
3. Від геморою. Залити окропом свіжі листочки кропу, відразу ж злити воду, зелень трохи охолодити і прикладати до ураженого місця. Такі компреси допоможуть зняти свербіж і зменшити запалення.
4. При хворобах органів сечостатевої системи. Чайну ложку плодів кропу залити 250 мл окропу і залишити хвилин на 20. Приймати кілька разів на день по пару ковтків. Цей препарат допоможе вивести з організму зайву рідину і прибере набряклість.

Кріп і фенхель – це одна рослина чи ні, як використовувати зелень в кулінарії, ніж замінити

Зовнішній вигляд фенхеля

У кулінарії використовують не тільки листя і насіння фенхелю, але і його коріння

Відмінність фенхеля від кропу полягає не тільки в його анісовий-мятном смаку, але і в соковитих, м’ясистих коренях, які також використовують в кулінарії.

куди додають

Як і кріп, фенхель незамінний при консервуванні. Його додають в блюда з морської риби, жирного м’яса і птиці. Також фенхель використовують:

• при виготовленні ковбас і сосисок;
• при засолюванні риби;
• при варінні молочних каш з вівсянки, пшона, кукурудзи, рису з сухофруктами;
• при випічці пудингів і пирогів, солодкої здоби і печива, кексів і тортів;
• для ароматизації безалкогольних напоїв (чаю, компотів);
• при виробництві лікерів.

Свіже листя додають у салати і соуси, в тому числі майонез. На цілісному рослині запікають м’ясо, курку або рибу. Охолоджені або бланшірованние стебла стають повноцінним гарніром – легким і вишуканим. Зміст від 12 до 18% жирних олій дозволяє замінювати порошком фенхеля какао-масло при випічці – і це ще одна відповідь на питання, чому фенхель відрізняється від кропу.

Якщо ви хочете отримати більше ароматні і солодкі насіння фенхелю, прожарити їх на сухій сковороді кілька хвилин.

Чим можна замінити

Замінити фенхель можна коренем селери. Якщо в рецепті фенхель використаний для смаку, то замість свіжої зелені додайте його насіння або насіння сушеного кмину.

Відмінність фенхеля від кропу

Відрізнити ці два рослини насправді не складно. Побачити різницю можна уважно розглянувши стебла приправ.

Основні відмінності фенхеля від кропу:

• догляд і правила вирощування на грядці;
• аромат і смак;
• склад вітамінів і мікроелементів;
• застосування в кулінарії;
• зовнішній вигляд рослин.

Відрізняються ці два рослини формою кореневої системи. У кропу корінець невеликий і дуже твердий. У дорослої рослини він сильно заглиблений в ґрунт і має пряму форму. Фенхель відрізняється м’ясистим конем зі значним діаметром.

Також відрізнити фенхель можна подивившись на насіння. Зерна у цієї рослини трохи довше. Вони мають своєрідний запах і склад корисних речовин, завдяки яким їх часто використовують для лікування багатьох захворювань. Часто зерна заварюють і дають немовлятам, щоб побороти коліки. Ця кропова вода також усуває больові відчуття в животі і знижує газоутворення.

З зерен рослини готують відвари, які мають сильну сечогінну дію. Їх вживають для нормалізації менструального циклу і посилення апетиту. Також насіння знижують артеріальний тиск і здатні приводити в норму всі травні процеси організму.

Кожна господиня повинна знати, чим відрізняється фенхель від кропу. Тільки таким чином можна буде надати стравам неймовірний смак і зробити їх більш смачними і корисними.

що запам’ятати

1. Тепер ви зможете точно відповісти на питання, кріп і фенхель – одне і те ж чи ні? Ці рослини схожі зовні, але додають блюдам різний смак.
2. Обидва рослини належать до сімейства зонтичних, тому мають схожу будову листя, суцвіть і насіння. Але слаборозвинені, тонкі і неїстівні коріння кропу протиставлені потужної «цибулині» фенхелю, яку вживають в їжу.
3. Фенхель солодший, тому його додають в кекси, торти, печиво, тоді як кріп частіше йде в начинку наслідках пирогів.

особливі вказівки

Як відомо, кожна форма препарату призначена лише для зовнішнього дерматологічного використання.

Системна абсорбція при місцевому застосуванні різних глюкокортикостероїдних коштів може привести до оборотного пригнічення функцій гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової системи. А після відміни лікування викликати ГЛЮКОКОРТИКОСТЕРОЇДНИЙ недостатність. Все це може спровокувати ще більші ускладнення. Тому пацієнтам необхідно регулярно контролювати загальний стан організму.

При виявленні пригнічення гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової системи необхідно збільшити інтервал між застосуваннями або повністю припинити прийом препарату. Зазвичай діяльність гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової системи досить швидко відновлюється. Не виключено прояв глюкокортикостероидной недостатності, яка потребує додаткового використання глюкокортикостероїдів системної дії.

Коли мазь або крем Elocom застосовують для лікування дітей, то необхідно подбати про безпеку та ефективність терапії, курс якої не повинен перевищувати 3 тижнів. До речі, від чого мазь не допомагає, так це від дерматиту, який може з’явитися через носіння підгузників.

Крім того, самостійне застосування будь-якої форми препарату допускається під оклюзійні пов’язки – тільки за призначенням лікаря. Також мазь або крем не рекомендують наносити на обличчя, в область паху або пахвових западин. Якщо виникає роздратування, то застосування препарату відразу припиняють і вибирають відповідне лікування.

Розвиток супутньої шкірної інфекції шкіри вимагає призначення відповідного противогрибкового або антибактеріальний засіб. При тривалому неотримання позитивного результату, використання препарату припиняють, поки інфекція не буде повністю усунена.

Після зникнення симптомів основного захворювання застосування препарату потрібно припинити. Відсутність поліпшення протягом 2 тижнів з початку лікування вимагає уточнення діагнозу.

При вагітності і лактації

Слід зазначити, що дослідження, пов’язані з дією цього препарату на жінок, немовлят і майбутніх малюків, не проводилося. Тому застосовувати крем, мазь або лосьйон Елоком при вагітності і лактації допускається, коли очікувана користь в період лікування максимально перевішає можливий ризик.

Більш того, глюкокортикоїди швидко проникають в грудне молоко, що здатне уповільнити зростання дитини, вплинути на ендогенний синтез препарату і привести до інших несприятливих ефектів. Тому особливо важливо дотримуватися великої обережності.