Скіфське золото. Кабан (золота монета)

пам’ятна золота монета України 2009 року / З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia

Шановний Wikiwand AI, Давайте зробимо це простіше, відповівши на ключові запитання:

Чи можете ви надати найпопулярніші факти та статистику про Скіфське золото. Кабан (золота монета)?

Підсумуйте цю статтю для 10-річної дитини

«Скі́фське зо́лото. Каба́н» — золота пам’ятна монета номіналом 2 гривні, випущена Національним банком України, присвячена зразку ювелірного мистецтва степової Скіфії — золотій фігурці кабана (кінець IV ст. до н. е.) з кургану Хомина могила поблизу с. Нагірне Дніпропетровської області.

Коротка інформація Скіфське золото. Кабан Україна, Номінал .

Монету було введено в обіг 24 грудня 2009 року. Відноситься монета до серії «Найменша золота монета».

Опис монети та характеристики

Аверс

На аверсі монети в намистовому колі розміщено малий Державний Герб України, над яким — рік карбування монети — 2009; між намистовим колом і кантом монети — кругові написи: «НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ» (угорі), «2 ГРИВНІ» (унизу), а також позначення металу, його проби — Au 999,9 (ліворуч), маса — 1,24 та логотип Монетного двору Національного банку України (праворуч).

Реверс

На реверсі монети зображено фігурку кабана та внизу півколом розміщено напис «СКІФСЬКЕ ЗОЛОТО».

Автори

Вартість монети

Ціна монети — 549 гривень була вказана на сайті Національного банку України в 2010 році [1] .

21.09.23 магазин НБУ поповнив асортимент нумізматичної продукції, у продажу з’явилося ще 152 шт. монет, ціна складала 3 965 грн.

Фактична приблизна вартість [2] монети, з роками змінювалася так:

Скіфська золота пектораль із Товстої Могили

Скіфська Золота Пектораль вважається найціннішою археологічною знахідкою XX століття, шедевром світового мистецтва. Являє собою неповторний, геніальний витвір скіфо-античного золотарства. Її першовідкривач – археолог Борис Мозолевський. 22 черня 1971 року у День Літнього Сонцестояння о 14:30 йому пощастило знайти її, розчищаючи ґрунт склепу в кургані Товста Могила, поблизу міста Покров (Орджонікідзе) Дніпропетровської області, Україна. Вага пекторалі – 1150 г, діаметр – 30,6 см. Вона має форму майже замкнутого півмісяця. Пектораль виготовлена з чистого золота 958 проби приблизно у IV столітті до н. е. Зберігається в Музеї історичних коштовностей України у Києві.

«Я побачив, як зблиснуло золото, і якимсь невідомим відчуттям збагнув, що це саме те: річ була велика і явно лежала на своєму первісному місці, не зрушена грабіжниками. На хвилю я заціпенів…» (Борис Мозолевський).

Опис пекторалі: Основу пекторалі становлять 4 трубки, скріплених кільцями в оздоблених рослинними візерунками обоймах. За допомогою штифтів до останніх прикріплено витончену золоту плетінку, також заправлену з обох кінців в орнаментовані обойми. Наконечники прикраси зроблено у вигляді сплюснутих лев’ячих голів з кільцями в пащах. Усе поле пекторалі поділене на три місяцеподібні яруси за допомогою витончених порожнистих трубок, що становили каркас виробу. Нижній і верхній яруси заповнювали скульптурні композиції, середній оздоблювався насиченим рослинним орнаментом, закріпленим на плоскій платівці. Увесь витвір до найменшої деталі виготовлено із золота 958-ї проби, що має чистий сонячний колір. У центрі нижнього ярусу – три сцени боротьби коня з двома грифонами, що напали на нього. Далі за ними – поєдинок дикого кабана (праворуч) та оленя (ліворуч) із леопардом і левом, а також зображення гонитви собаки за зайцем… Перед зайцями, мов одвічні символи тиші степу, сидять уже звернені один до одного коники-стрибунці, самець і самиця. Завершуючи композицію ідейно й стилістично, вони водночас становлять природний перехід до середнього поясу зображень, який відбиває святкове буяння природи… Воно посилюється великими квітками, інкрустованими блакитною емаллю, та п’ятьма скульптурками птахів… Фокус усього твору – середня сцена верхнього ярусу, де двоє роздягнених до пояса чоловіків шиють хутряне вбрання, розтягнувши його за рукави. Ліворуч і праворуч від центральної сцени стоять кобили й корови з малятами, за ними вміщено фігури двох юних скіфів, зайнятих доїнням овець. За вівцями – кози з козенятами. Завершується композиція зображенням птахів, що летять врізнобіч, створюючи враження викінченості задуму й водночас безмежності простору. (Б. Мозолевський).

Скіфська пектораль названа ЮНЕСКО «одним з найвизначніших археологічних відкриттів людства ХХ століття» і має сакральний характер, це реліквія, культова річ ритуального призначення. На пекторалі міститься близько 100 майстерно виконаних фігур. Її композиція відбиває міфи та космогонічні уявлення скіфів, пов’язані з концепцією трьох сфер світобудови, втілених у трьох поясах витвору. У неї безліч інтерпретацій, одна з них:

1. Верхній – світ матеріальний, населений людьми;
2. Нижній – світ потойбічний, населений міфічними істотами;
3. Серединний – невидимий світ, світове дерево, яке в’ється квітковим орнаментом і сполучає обидва світи – Нижній і Верхній, Небо і Землю.

Цікаві факти про скіфську пектораль:

• За підрахунками археологів, скіфській пекторалі понад 2000 років (IV-III ст. до н.е.);
• Середній фриз пекторалі (символ «дерева життя») покривала кольорова емаль, і в давнину фриз мав. жовто-блакитні барви;
• Пектораль складається з понад 160 окремих деталей, які були виготовлені окремо, а потім з’єднані відповідно до задуманої композиційної схеми;
• Три з чотирьох джгутів, які є основою (каркасом) пекторалі – порожнисті. Кожен з них складається з двох частин, спаяних настільки ретельно, що місця з’єднання неможливо побачити неозброєним оком. Конструктивний секрет було розкрито тільки за допомогою рентгенівського знімку, зробленого у реставраційному центрі Романо-Германського центрального музею м. Майнц.
• Зображення людей і тварин є горельєфними. Майже на всіх скульптурках із зворотного боку посередині є плавна заглибина, зроблена, вірогідно, з метою економії золота або полегшення прикраси;
• Скульптурку кобили з лівої (від глядача) сторони верхнього ярусу пекторалі спочатку було відлито без будь-яких ознак статі. Для того, щоб уточнити і акцентувати стать тварини, було окремо відлито вим’я, що закріпили під животом за допомогою невеликого стрижня, а нижче анусу було пробито круглий отвір, що мав імітувати статеву щілину кобили, розширену після пологів. Ці деталі практично не видимі для глядача, але вони були надзвичайно важливі для загальної символіки образів;
• З кожного краю зовнішнього ярусу пекторалі розміщено по дві мініатюрні скульптурки степових коників (Tettigoniidae). Зображення настільки реалістичні, що ентомологи розрізняють самця і самку;
• Пектораль двічі була на реставрації. Вперше – на початку 1972 року у реставраційно-художніх майстернях м. Ленінграда. Тоді ж було виготовлено кілька гальванокопій пекторалі. Вдруге – 1991 року у реставраційному центрі Романо-Германського центрального музею м. Майнц (реставратори Олександр Іванович Мінжулін і Майке-Анхеліка Фехт);
• Пектораль надійшла до Музею історичних коштовностей України у травні 1972 року і з того часу лише двічі залишала стіни музею. Вперше це сталося у 1975 році, коли пектораль було представлено на виставках у США (Лос-Анджелес) та Франції (Париж), нібито на особисте прохання Л.І. Брежнєва для закріплення добросусідських відносин з цими країнами. По поверненню до Союзу пектораль було також виставлено у Москві та Варшаві. Вдруге це сталося у 1991 році: пектораль прикрасила собою виставку «Золото степу» у музеї в м. Шлезвіг (Німеччина), але лише на 10 днів, по тому її було передано на реставрацію до Романо-Германського центрального музею м. Майнц;
• Відомості про пектораль та її фрагменти (дослідження, розповіді та згадування, фото) опубліковані у понад 2000 наукових та науково-популярних статей та монографій, написаних на багатьох мовах світу. Зображення пекторалі використано в оформленні обкладинок щонайменш 50 книг та журналів;
• Копія скіфської пекторалі виставлена у Музеї історичних коштовностей у Києві.

Фрагмент зворотного боку пекторалі. Центральна частина.

1991 р. Борис Мозолевський знайомить колег з новими знахідками. Зліва: Володимир Хардаєв, співробітник МІКУ. В центрі: Майкен-Анхеліка Фехт, реставратор з центра реставрації Романо-Германського музею м. Майнц (Німеччина).

Реставрація пекторалі: Олександр Іванович Мінжулін і Майке-Анхеліка Фехт. Реставраційний центр Романо-Германського центрального музею м. Майнц (Німеччина). 1991 рік.

Курган Товста Могила

Коштовність знайшли в скіфському кургані “Товста Могила”, який був з обома похованнями – центальному (на глибині 8,6 м) та бічному (на глибині 6 м). Даметр кургана – 70 м. Навколо кургану тягнувся кільцевий рів, який через забудову був частково досліджений. Курган належав скіфському царю віком 40-50 років та його родині (дружина, дитина, охоронці, слуги). У давнину курган неодноразово розграбовувався (можливо також і самими скіфами з ритуальною метою), однак Борис Мозолевський усім своїм єством відчував, що віднайде щось надзвичайне і наполягав на подальших розкопках:

«Проте, незважаючи на холод і втому, – згадуватиме Мозолевський у своїй книзі «Скіфський степ», – я ублагав бурильників закласти ще одну свердловину. І раптом на глибині 7 метрів у ній пішов глиняний викид. Варто мені було завагатися того дня хоч на мить, і Товста Могила досі б ховала свої скарби».

Варто сказати, що дослідник Борис Мозолевський цікавився не просто розкопками, а взагалі захоплювався скіфами і скіфською культурою, писав наукові статті і навіть вірші на цю тему. Його цікавило усе – як створювався курган, яка його архітектура і призначення, він першим помітив різницю між скіфськими та половецькими курганами. Дійшов висновку, що навіть височезний курган скіфи могли насипати усього за кілька днів. Поступово у Мозолевського почала складатися своя етнічна мапа Скіфії, вимальовувалося своє бачення і уявлення про те, де і які мешкали племена за Геродотом, як це розселення виглядало на сучасній мапі і так далі. За своє життя Борис Мозолевський обстежив близько 150 курганів різних епох, 100 з них – скіфських.

В кургані Товста Могила, окрім золотої пекторалі, були також знайдені: меч у золотих піхвах, залишки золотих бляшок, уламки лусок металевого панцира, бойовий бронзовий пояс, золота нагайка, два ножі, двозуба вилка, частина булави і уламки двох залізних наконечників дротиків, чотири сагайдаки зі стрілами, бронзові казани та глиняна амфора з трьома ручками. Похованя супроводжувалося жертвами 6-ти коней у багато оздобленій золотом та сріблом збруї, та конюхами, старший з яких мав на шиї золоту гривну.

До бічного поховання, яке було зроблене пізніше за основне, вели два коридори-дромоси. У ньому знайдено 5 кістяків. Основний належав особі жіночої статі віком 30-35 років, можливо дружині скіфського царя. Висока конічна шапка, оздоблена золотими бляшками, прикрашала знатну жінку. Одяг її з розширеними на кінцях рукавами також був оздоблений двома рядами золотих бляшок. Взуття — вишите золотом. На додаток тут було знайдено масивні золоті сережки із зображенням богині, що сидить на троні і простягає руки догори; золота гривна з 7-ма фігурками левів, що переслідують коня, 3 золотих браслети і 11 золотих перснів, намисто. Предмети туалету — бронзове дзеркало і 3 дорогі посудини (в тому числі й чорна лакова грецька чаша).

Другий за значенням кістяк — належав малолітній дитині віком до 3-х років, яка була теж вкрита великою кількістю золотих прикрас. Три інші скелети, очевидно, належали слугам (інтерпретуються як куховарка, воїн та візник, якого так назвали через те, що він був покладений на віз в прямому сенсі). Визначення приналежності слуг до певної професії базується на предметах, що були знайдені коло кістяків: бронзовий посуд коло куховарки; лук і сагайдак зі стрілами поряд з воїном; уламки ритуального візка коло візника. Тіло дитини (2-3 роки за віком) було покладене у дерев’яному прикрашеному алебастром саркофазі. Саркофаг містив золотий браслет і золотий перстень, масивну золоту гривну, золоті сережки. Одяг був повністю обшитий золотими бляшками. В головах дитини знаходилися святі для скіфів посудини із срібла: ритон у вигляді рогу, напівсферична чаша і невеличкий глечик з округлим дном.

Таким чином, курган Товста Могила був похованням аристократів. Після смерті царя, з ним у подорож в загробний світ відправляються і його найближчі родичі – жінка, дитина, а також віддані слуги, воїни і тварини. Ця смерть була ритуальною і почесною, адже сприймалася як перехід в інший вимір буття, і той, хто йшов туди разом з володарем, теж міг долучитися до вищого світу. Курган Товста Могила унікальним тим, що увібрав у себе фактично усі риси притаманні Скіфії та її пам’яткам – Солохи, Куль-Оби, Великої Близнниці, Чмиревої Могили, кургану Козел, Великої Цимбалки, Олександрополя тощо. Він дає вченим уявлення про скіфський поховальний обряд, звичаї, вірування, матеріальну культуру. Все це висуває Товсту Могилу у першоджерела історії та культури Скіфії.

Таємний зміст скіфської пекторалі

Для дослідників ключовою загадкою є центральна частина скіфської пекторалі верхнього ярусу. На ній зображені два скіфа, які сидять і тримають у руках шкуру, чи то пак лагодять бойову сорочку-панцир. Один із них показує пальцем на другого. Загалом існує більше 10-ти версій, ось деякі з них:

1. Перед нами зображена якась дуже давня ритуальна сцена зі скитського епосу. Коли одна людина щось передає іншій і дає наставлення. Скіф у пов’язці приймає Спадщину у вигляді обрядового одягу від старшоого скіфа – Бога, Пращура, Родоначальника.
2. Скіфи-жерці, або Першопредки, шиють (лагодять) одяг для когось: Героя, Царя або Цариці, можливо приурочену до якоїсь події, наприклад коронації чи свята.
3. Буденна картина скіфського війського життя: обидва приводять до ладу кольчугу (лускоподібний панцир) свого царя.
4. Процес шиття одягу з овчини.
5. Древні скіфські царі Haп і Пал тримають в рука шкуру, у якій зашифровано обриси Криму. Овчина є своєрідною картою скіфської території. Скіф пальцем показує не просто так – він показує на поховання пращура – розташування кургану.

Версія Спадщини Предків: у центральній частині пекторалі зображений міф про Золоте Руно, яке намагались знайти герої різних народів. Очевидно, скіфам таки вдалось його здобути. Саме тому, сцена золотого руна зосереджена у центрі пекторалі і символізує собою розв’язку, основу всієї композиції – два скіфа-золотаря стріхують золотий пісок з промитої шкури. Той, що у пов’язці (щоби не заважало волосся) займається промивкою та визбирує золоті крупинки. Другий на щось вказує, або підказує, ніби заповідає (можливо радить, де сховати золото). Біля них золоті горити, які символізують статусність скіфів.

За легендою, золоте руно – це сакральна шкура священного барана, посланого богинею хмар Нефелою, або Гермесом за наказом Гери, або самим Зевсом. На спині цього барана діти орхоменського царя Афаманта – Фрікс і Гелла – відправилися до берегів Азії, рятуючись від переслідувань мачухи Іно. Саме тому ця шкура цінувалася на вагу золота, її мріяли заполучити усі царі і жерці.

По дорозі Гелла впала в море, назване після цього Геллеспонт – «море Гелли» (сучасна протока Дарданелли). Фрікс досяг берега Колхіди. Тут він приніс барана в жертву Зевсу, а зняте золоте руно подарував царю Колхіди. За пізнім варіантом міфу баран сам струсив із себе золоту шкуру. Золоте руно, яке стало магічним гарантом благополуччя колхів, охоронялося драконом у гаю Ареса, звідки воно було викрадено й вивезено до Греції аргонавтами під проводом Ясона.

Міф про золоте руно відбиває історію ранніх зв’язків між Стародавньою Грецією і Кавказом. За переказами, золото на Кавказі добували саме так – занурюючи шкуру барана у води золотоносної річки. Руно, на якому осідали частинки золота, набувало великої цінності. Страбон повідомляє наступне:

У їхній країні, як передають, гірські потоки приносять золото, і варвари ловлять його ґратами та кудлатими шкурами. Звідси, кажуть, виник міф про золоте руно.

Що цікаво, цей звичай добування золота офіційно підтверджений – так добувають його і сьогодні у деяких регіонах Кавказу. Ну а скіфи, просто дуже любили золото. Подейкують, вони тримали золото у великих кількостях в своєму головному некрополі – Герри. Де він знаходився – ніхто не знає. І є велика ймовірність того, що скіф пальцем показує саме на його розташування:

Аналіз трьох ярусів композиції скіфської пекторалі

На нижньому ярусі скіфської пекторалі розміщені скульптурні зображення міфічних звірів і тварин. У центрі – 3 сцени боротьби коня з грифонами, що напали на нього. Знесилена тварина ще намагається вижити, ледве тримається на ногах, на губах і зіницях її запеклися біль та відчай.

У цьому сюжеті можна “прочитати” міф про те, як грифони з’явилися в скіфських степах. Одного разу шквальний північно-східний вітер борей заніс цих монстрів вглиб материка. Побачивши у скіфів золоті прикраси і зброю, грифони стали віднімати їх у людей, але скіфи встигли заховати свої коштовності. Тоді грифони в люті накинулися на коней, а на допомогу їм прийшли хижі звірі. Тоді скіфи зібралися в святилище Екзампай і звернулися до володарки неба Табіті з проханням прогнати чудовиськ. Богиня вночі “запалила в небі стежку”, по якій грифони полетіли назад. Але деякі залишилися в надії роздобути скіфське золото.

Грифон, за давніми уявленнями, це міфічна крилата істота, химера, яка населяє нижній хтонічний світ та поєднює у собі звіра і птаха. Грифони виконують охоронні функції, зокрема, як повідомляв Геродот, охороняють золото, а також скарби. Вони ніколи не сплять, у них довгі вуха та великі очі. Крила допомагають їм бути всюдисущими, а потужні лапи з кігтями та ікла роблять їх небезпечними для кожного. Грифони символізують могутність, владу, спритність та силу. Скіфські золотарі любили їх зображати на предметах культу та побуту, а тому вони повсюдно зустрічаються як елементи декори на речах із скіфських курганів.

Ліворуч від описаних груп зображена сцена як леопард і лев нападають на оленя, а праворуч – на вепра (кабана). Лев догризає кабана. Кажуть, леопард символізує собою Ассирію, Лев – скіфів, а кабан – Єгипет або Африку. Якщо скористатися збільшувальним склом, то на голові у кабана можна побачити маленькі єгипетські піраміди. Дана сцена може відображати скіфську облогу Єгипту у VII столітті до н.е.. Окремі трофеї отримані в цих походах (персні з фараонськими печатками, ювелірні вироби) разом з іншим скіфським золотом потрапили в Музей коштовностей України.

Далі до кінців нижнього ярусу зображено хорта (собаку), що женеться за зайцем. Завершується композиція двома фігурками коників-стрибунців – одвічними символами поля. Чим далі до самих кінців композиції – тим фігурки тварин стають все меншими, розмітишими і врешті-решт сцена закінчується рослинним орнаментом скріплюючих обойм, які символізують скіфський степ.

Середній ярус прикрашають витончені рослинні орнаменти. В центрі розміщено розлогий кущ із великим зубчастим листям, від якого в обидва боки до кінця ярусу тягнуться хвилясті паростки аканфа з великими, закрученими спіраллю, дротяними вусиками. Іноді вони подвійні, іноді одинарні. Крім них від стебла відходять лапаті п’яти-дев’ятипелюсткові пальметки і дзвіночкоподібні квітки на довгих вигнутих ніжках з тонкого круглого дроту. Існує думка, що у цьому квітковому орнаменті зашифрований рецепт скіфського цілющого бальзаму з коренів і квітів.

Рослинний середній ярус може символізувати Світове Древо, яке сполучає два світи – світ людей та світ хтонічних істот. Фантазія художника, воістину, не знає меж. Складні завитки, пальметки та пишне листя рослин різнобавлять вдало розміщені квіти. Пелюстки деяких з них мають сліди голубої емалі. Таким чином, усе це дивне кітосплетіння мало колись жовто-блакитний відтінок! Серед цього орнаменту вміщено 5-ть литих скульптурок птахів роду соколиних. Усе разом – створює настрій достатку і благополуччя, райської тиші та враннішнього спокою.

Верхній ярус зображає земне життя скіфів. В центрі поміщено двоє чоловіків з оголеним торсом, розтягши за рукава, лагодять одяг з овечої шкури. Біля майстрів – горити з луками. Ліворуч і праворуч від цієї сцени – стоять свійські тварини скіфів з малятами: кінь, корова, вівця, коза. У правій частині композиції – юний скіф, присівший напочіпки, в місцеву посудину доїть вівцю, в лівій – сидить біля неї з амфорою, тримаючи в руках ганчірку. Композиція закінчується зображеннями птахів, що летять врізнобіч, створюючи враження закінченості сюжету.

На кінцях пекторалі (наконечники) – литі золотом голови левів, які тримають у своїх пащах (припаяні) кільця – на них, власне, нанизувалась пектораль і використовувалась як шийна гривна:

Кажуть, що скіфська пектораль – це ще й давній календар, пов’язаний з астрономічними циклами. У скіфському календарі закладений 16-річний цикл (тоді як в китайському – 12-річний цикл). Цей календар розпочинається з року качки (жар-птиці). Варто відзначити, що 3-є тисячоліття почнеться з року птахи щастя (Жар-птиці). За ним йдуть роки: Кози, Козла, Барана, Корови, Тельця, Конячки, Коня, Кобили, Жеребця і т. д.

За художнім стилем скіфська пектораль найближче стоїть до славнозвісної чортомлицької вази, проте значно перевершує її – як за кількістю образів, так і за довершеністю. Створюється враження про більше раннє її походження.

Скіфська пектораль з Товстої Могили відігравала магічну роль і, що цікаво, була покладена не на шию володаря, а окремо – як певний окремий ритуальний предмет, інструмент, атрибут – символізувала приналежність до божественного. Виступала свідченням царського походження. Була перепусткою для скіфа та його родини у загробний світ.

Варто також додати, що пектораль мала не тільки парадно-церемоніальне, а й практичне призначення – захищала грудну частину тіла воїна, горло та плечі від поранень. Як стало відомо завдяки дослідженням археологів, пектораллю із Товстої Могили за життя користувалися, свідченням того є деякі пошкодження та сліди ремонту на лівій частині виробу. Можливо, було втрачено, а потім повторно відлито одну з фігурок зайця.

Пекторалі були не рідкість у ті часи. Існували як чоловічі, так і жіночі. Чоловічі були неодноразово знайдені у військових похованнях різних областей Індо-Європи. Жіночі мали ритуальну і декоративну суть, служили прикрасами та були переважно одноярусними – їх знаходили в курганах Куль-Оба та Велика Близниця на Тамані (Кубань).

28 липня 2003 року Національний Банк України випустив золоту пам’ятну монету номіналом 100 гривень із зображенням скіфської пекторалі. Монета належить до серії «Духовні скарби України». 23 грудня 2019 року НБУ видав ще одну пам’ятну монету, присвячену пекторалі – срібну чотирикутну номіналом 10 гривень.

1. Борис Мозолевський. Товста Могила – видатна пам’ятка Скіфії
2. Борис Мозолевський – Товста Могила (1979)
3. Історія української культури у п’яти томах (2001).
4. Журнали “Археологія”.

© Культурно-історичний портал “Спадщина Предків”

Монета Скифское золото. Кабан 2 грн., рыночная цена 09.03.2024

На аверсе монеты в кругу из бусин размещен малый Государственный Герб Украины, над которым – год чеканки монеты – 2009; между бусовым кругом и кантом монеты круговые надписи: НАЦИОНАЛЬНЫЙ БАНК УКРАИНЫ (вверху), 2 ГРИВНИ (внизу), а также обозначение металла, его пробы – Au 999,9 (слева), масса – 1,24 и логотип Монетного двора Национального банка Украины (справа).

На реверсе монеты изображена фигурка кабана и внизу полукругом размещена надпись СКИФСКОЕ ЗОЛОТО.

Посвящена образцу ювелирного искусства степной Скифии – золотой фигурке кабана (конец IV ст. к н.е.) из кургана Хомина Могила вблизи с. Нагорное Днепропетровской области.

Каталог монет Украины

Связанные ссылки

Обсуждение монеты Скифское золото. Кабан ( 22 )

Уважаемый автор сайта, вы снова что то напутали. Продажная цена этой золотой монетки 999,99 пробы, которая свободно покупается банками и поныне, в 2009 году составляла 2168 гривен и стать ниже этой цена она никак не может.

2168 грн в 2009 году = почти 300 дол. Прежде чем писать кучу тупых постов о прошлых и настоящих ценах, помониторьте любые интернет-площадки (для определения нынешней цены) и похмелитесь для лучшей памяти о прошлых ценах

А кто подскажет с чего формируется цена на эту серию монет?как я понимаю из за роста цены метала?колекционого интереса к этим монетам нет?

Юрий Радионов, это Вы немного напутали, никакие банки эту и другие монеты из этой серии не покупают..только НБУ может у Вас купить обратно монету-Архистратиг Михаил (инвестиционная) , остальные не покупает

@Sergey, коллекционный интерес есть конечно, но коллекционеров золота мало.

Сергей совет нумизматика это не ваше)))собирайте что то другое ..вопросы у Вас как у ребенка)) что легче купить 50 монет нейзьлибера или 1 золотую монету?да и потом если вдруг понадобятся деньги ты ее год продавать будешь и не факт что продаш

да и золото собирать не выгодно оно не дорожает практически..если есть лишние деньги лучше Баксы купить их обменять легко

@Sergey, дорогие монеты. Чем дороже, тем меньше коллекционеров. Примерно в серебре в 10 раз меньше, чем в нейзильбере, а в золоте в десять раз меньше, чем в серебре. Но точной статистики ни у кого нет 🙂 Вообще, если хотите купить золото, то смотрите на инвест монеты. Если хотите в коллекцию, то пополняйте ряды золотых коллекционеров.

@Sergey, насчет продать – вот завершенные лоты конкретно по этой монете. https://newauction.com.ua/listing/offer/search_%D1%81%D0%BA%D1%96%D1%84%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B5+%D0%B7%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D1%82%D0%BE+%D0%BA%D0%B0%D0%B1%D0%B0%D0%BD?flt_prp_offerstate=1&flt_prp_sesstart=gt__0 Думаю продать не проблема. Но мечту нищеброда, купить за 50 грн и продать за 2000 грн осуществить не получится 🙂

P.S. Я собираю серебро, к золоту присматриваюсь. Золото карсивое и его на много легче сохранить. Недостаток – монеты маленькие. Купить хотябы одноунцовку в коллекцию сильно ударит по бюджету. Если вы можете себе это позволить, то собирайте – не пропадут.

очень толсто . да пару монет купленных аж весной есть но к сожалению там не указано сколько по времени продавались эти монеты по статичной цене..выставлять с гривны это лотерея там можно как в минус уйти так и в плюс(но на дорогих монетах это редко когда бывает)

sladkoff, я для коллекции интересовался данной серией монет,с инвест монетами не хочу связываться там наценка на них при покупке да и их действительно не кому не продаш кроме банка, а при нынешнем неросте золота это означает попасть только в минус,эти монетки маленькие в цене еще,покамисть по карману

Sergey, Я монеты собираю очень давно, кабана, байбак, апи и т.д. я покупал в 2006 году по 400 грн. за монету, вот и смотрите как цена выросла. Я собираю монеты, и не думаю о том чтоб разбогатеть на них, собираю в удовольствие. Послушайте Васю, это не ваше.

если судить в гривнах да выросла не кисло а если в баксах то даже потерял .но вопрос по поводу почему мало нумизматов золота улыбнул .без обид

А я собираю не для богатств просто было интересно мнение собирают ли эти монеты коллекционеры,мое не моё судить мне,каждый смотрит за собой с уважением ко всем.

Сергей ну купишь ты 1 -2 монеты золотые а дальше что?все упирается в деньги если сравнивать по красоте монет Золото и рядом не стоит с серебром ..если по хранению то золото выигрывает серебро очень быстро темнеет покрывается пятнами и патиной

Золото дорожало,дорожает и дорожать будет,а монетарное золото – это самое дорогое золото,ведь это изделие,а если это Скифское золото,значит эта монета,будет дорожать быстрее иных,типа саламандры,т.к. саламандра не есть Скифской. К примеру, “дурак” в 2010 году,купил поменту за 550 грн,а сейчас, продаёт её мне за 2100 грн,ну,а я , такой же “дурак” через лет 15-20 продам её,скажем,за 10000-15000 грн,но по мнению многих тут,или сильно умных,или полоумных или какие вы – я не знаю,я всё равно дурак,т.к. выше я прочитал,что золото не дорожает,монеты не несут никакой ценности((((значит я дурак((((((что же делать.

Золото дорожало,дорожает и дорожать будет,а монетарное золото – это самое дорогое золото,ведь это изделие,а если это Скифское золото,значит эта монета,будет дорожать быстрее иных,типа саламандры,т.к. саламандра не есть Скифской. К примеру, “дурак” в 2010 году,купил поменту за 550 грн,а сейчас, продаёт её мне за 2100 грн,ну,а я , такой же “дурак” через лет 15-20 продам её,скажем,за 10000-15000 грн,но по мнению многих тут,или сильно умных,или полоумных или какие вы – я не знаю,я всё равно дурак,т.к. выше я прочитал,что золото не дорожает,монеты не несут никакой ценности((((значит я дурак((((((что же делать.

«Золотой» период для золота остался позади. «Желтый» металл дорожал 11 лет подряд — с 2000 по 2011-ый год. Вложения в этот актив в то время выглядели очень привлекательно. Инвесторы могли зарабатывать и на росте стоимости металла, и на процентах по депозитам в золоте. В начале сентября 2011 стоимость драгметалла достигла исторического максимума — около $1900 за тройскую унцию — и после этого обрушилась. С тех пор она колеблется в коридоре от $1050 до $1350. Например, 29 октября 2018 года одна тройская унция золота стоила около $1229. За предыдущий месяц цена повысилась на 3,82%, но если смотреть на отрезок в полгода — упала на 6,86%, а за год — на 3,27%. Как-то так.

В перспективе 10-15 лет есть смысл в инвестировании в золотые монеты, а на короткий срок можно уйтои в минус.