Історія розвитку вільної боротьби

Вільна боротьба – це єдиноборство двох людей з використанням різноманітних технічних прийомів, наприклад кидок, захоплення, підніжка, підсікання, переворот і інших. Головна мета кожного зі спортсменів – домогтися перемоги і покласти іншого на лопатки.

Сутички тривають рівно 5 хвилин. Якщо за цей час, ніхто з спортсменів не переміг, т. Е. Здобув чистої перемоги або не набрав не менш 3 очок, тоді сутичку продовжують ще три хвилини. Боротьба триватиме до тих пір, поки один з суперників не набере 3 і більше очки або не отримаємо чисту перемогу (туше).

Боротьбу, як фізична вправа, знали ще з давніх часів. Подібні змагання були включені в програму олімпійських древніх ігор, наприклад, в п’ятиборстві (пентатлон). Європейські країни, в XVIII в. практикували такі гімнастичні системи, де разом з іншими різними фізичними вправами була обов’язково і боротьба. Велике розвиток цей силовий вид отримав у Франції. Потім класична боротьба поширилася і в усіх державах Західної Європи. І це було завдяки частим виступам борців-професіоналів з Франції. Техніка їх боротьби нагадувала ту техніку, яку культивували в Стародавній Греції і Римі, тому її називали греко-римська вже в ті роки.

Історія зародження і розвитку вільної боротьби нараховується десятиліттями. Своє найменування «вільна» боротьба отримала тому, що в ній було відміну від класичної боротьби, менш обмеженими правилами. І безпосередньо в правилах вільної боротьби, єдиноборці надавалася велика свобода виборів тактичних прийомів для перемоги спортсмена.

Вільна боротьба з’являється на спортивній міжнародній арені набагато пізніше, ніж греко-римська. Батьківщиною вільної боротьби вважають Англію. Через деякий час, вільна боротьба з’являється в Сполучених Штатах, де і починає активно розвиватися в двох напрямах – як культ професіоналів і як, власне, вид єдиноборства.

На професійних килимах практикувалися самі дикі і неймовірні прийоми: больові прийоми, викручування суглобів та ін. Зрозуміло, професійні борці часто симулювали такі звірства, щоб підігріти інтерес глядача до сутичок на килимі. Більш коректно вільну боротьбу стали культивувати в коледжах і університетах Америки, де називали цей вид боротьби «аматорської вільно-американської боротьбою».

Збірна Радянського Союзу довгі роки поспіль змагалася з кращими американськими борцями. Інші країни, де вільна боротьба стала найбільш популярна – це Туреччина і Іран.

Що ж стосується безпосередньо розвитку і культивування вільної боротьби в Радянському Союзі, то необхідно відзначити те, що класична боротьба тут починає активно розвиватися набагато раніше вільної боротьби. Більшою мірою вільна боротьба розвивалася в Закавказьких республіках Грузії, Вірменії та Азербайджані, оскільки культивувалися в цих республіках борцівські види своїми правилами були неймовірно схожі на визнаний, міжнародними федераціями вид вільної боротьби. І навіть після Великої Вітчизняної проводиться збір тренерів Радянського Союзу, де вивчається техніка цього нового виду боротьби. Неймовірно, але за розвитком вільної боротьби в країні стежить особисто Йосип Сталін. У 1945 році проходить і перший чемпіонат країни, в якому беруть участь велика кількість і борців-класиків.

Будь-який вид боротьби, як і будь-який вид спорту (єдиноборства), має свої певні правила, завдання яких – покласти свого суперника на лопатки (туше) або ж перемогти противника за кількістю набраних ним очок. Необхідно знати деякі відмінності греко-римської боротьби та вільної:

– правилами боротьби греко-римської забороняється захоплювати суперника нижче пояса, також заборонено активно користуватися ногами, виконуючи прийоми, а також ставити підніжку;

– правилами боротьби вільної якраз дозволені захоплення ніг суперника, дозволяється активно використовувати ноги під час виконання підніжки або прийомів;

– в пляжній боротьбі існує специфічний окремий регламент;

– в жіночій боротьбі заборонено використовувати подвійний Нельсон;

– національними борцівськими видами допускається застосовувати правила, які можуть, так чи інакше, відображати специфічність кожного регіону.

Потрібно сказати, що правила боротьби постійно змінюються і удосконалюються, але їх зобов’язаний знати абсолютно кожен (арбітр, борець, тренер), хто користується справедливими і чесними прийомами боротьби, для себе і задоволення численних глядачів.

Схожі статті

Вільна боротьба

Вільна боротьба — спортивне єдиноборство, вид боротьби, в основі якого лежить позиційне маневрування двох спортсменів, кожен з яких за допомогою різних технічних прийомів ( захоплень , кидків, переворотів , підніжок , підсічок тощо) намагається покласти суперника на лопатки, чи набрати більшу кількість очок в процесі боротьби. Від класичної боротьби вільна відрізняється широким спектром технік, що включають використання ніг: Зачеп та інше.

Учасники змагань поділяються на вагові категорії — 7 для чоловіків: до 55, 60, 66, 74, 85, 96 і 120 кг та 4 для жінок у програмі Олімпійських ігор: до 48, 55, 60 і 72 кг та 7 для жінок в неолімпійських вагових категоріях: до 48, 51, 55, 59, 63, 67, 72 кг.

До програми Олімпійських ігор вільну боротьбу включено в 1904 році, для жінок — в 2004. Чемпіонати світу проводяться з 1951 року, чемпіонати Європи — з 1928. Першу золоту нагороду для України виграв на чемпіонаті світу 1959 року Синявський Володимир Іванович|Володимир Синявський

Розвитком вільної боротьби в Україні займається Асоціація спортивної боротьби України.

Oops something went wrong:

Історія вільної боротьби | Історія розвитку вільної боротьби

У 1904 році вільна боротьба була вперше включена в програму Літніх Олімпійських ігор в Сент-Луїсі (США). Всі 42 спортсмена були з США. Це сталося через те, що США використовуючи своє право господарів, включили боротьбу кетч (студентський, аматорський варіант). Олімпійський комітет погодився і назвав боротьбою вільного стилю (Free style). Але, європейці не були знайомі з цим видом боротьби і тому ніхто з них не ризикнув взяти участь. Тому Олімпійський турнір з вільної боротьби опинився під загрозою зриву і тоді американці приурочили свій чемпіонат країни до Олімпіади і організували його як олімпійське змагання.
На наступних Позачергових Олімпійських іграх 1906 року греки віддали перевагу греко-римської боротьби (класичної) боротьби, прибравши з програми вільну, так як вона була для них незнайома.
Надалі вільна боротьба постійно (за винятком ігор 1912 року в Стокгольмі) входила в програму Літніх Олімпійських ігор.
Всього з 1904 року по 1996 рік американці виграли на Олімпійських іграх 99 олімпійських медалей – більше, ніж будь-яка інша країна на той час. Причому в 1904 році було встановлено «рекорд», який ніколи не буде побитий, так як борці були тільки з США – олімпійські медалі всіх достоїнств дісталися тільки їм.
У 1912 році перед початком Літніх Олімпійських ігор в Стокгольмі вперше був створений Міжнародний союз борців ФІЛА (нім. Internationaler Ring Verband). Офіційно перший (не рахуючи зборів в Швеції) конгрес союзу зібрався в червні 1913 року в Берліні. Там були присутні делегати наступних країн: Німецька імперія, Велике князівство Фінляндське, Данія, Швеція, Російська імперія, Угорщина, Австрія, Богемія (Чехія), Великобританія.
У період з 1904 року по 1912 рік, кількість спортсменів, заявлених в одній ваговій категорії від однієї країни, не обмежувалася. З 1920 року по 1924 в одній ваговій категорії дозволялося заявляти не більше двох спортсменів від однієї країни.
У 1920 році під час Літніх Олімпійських ігор в Антверпені Міжнародний олімпійський комітет рекомендував створити незалежну федерацію з кожного виду спорту. І в наступному році на Олімпійському конгресі МОК в Лозанні була утворена Міжнародна федерація любительського боротьби (англ. International Amateur Wrestling Federation, IAWF).
У 1928 році в Парижі був проведений перший чемпіонат Європи. І з 1928 року, у ваговій категорії, країну може представляти тільки один учасник. Олімпійський турнір проводиться за системою з вибуванням.
У 1951 році була створена Міжнародна федерація об’єднаних стилів боротьби (ФІЛА, фр. FILA). З того ж року вона проводить чемпіонати світу (FILA Wrestling World Championships).
До 1980-х років в світі отримала визнання жіноча вільна боротьба і, в підсумку, в 2004 році вона була включена в програму Літніх Олімпійських ігор, ставши третім жіночим олімпійським єдиноборством (після дзюдо і таеквондо). Дебют нового жіночого виду спорту відбувся на олімпіаді 2004 року в Афінах.
В даний час провідними країнами з вільної боротьби є: Росія, США, Азербайджан, Іран, Туреччина, Грузія.

Завантажити відео з Letitbit

Каталог

Новинки

Лидеры продаж

Распродажа

Категории товаров

Новости

Прыжки на скакалке Желаете сбросить лишние килограммы и укрепить мышцы? Причем хотите добиться результата в короткий срок? Выход есть! В ваших стремлениях вам помогут прыжки на скакалке. Мало того что это очень легко и

Прыжки на батуте – как бизнес. История развития в России и некоторые факты. Подготовлено: “ЗВЕЗДА-ЦЕНТР”, i Star, г. Москва www.batut.istar.su Прыжки на батуте, как бизнес в Российской Федерации, начинает свою историю примерно в середине первого десятилетия начала двухтысячных

Прыжки на скакалке При тотальной нехватке времени в современной жизни не каждый может выделить несколько часов для посещения фитнес центра. Поэтому в борьбе с лишним весом на помощь приходит скакалка. Скакалка для похудения

Прыжки на скакалке Прыжки на скакалке помогают постоянно держать себя в тонусе и прекрасной физической форме. Вопреки распространённому мнению, они популярны не только у девушек. В своих тренировках скакалку используют

Прыжки с выпадом в сторону Прыжки с выпадом в сторону – скользящие прыжки вдоль плоскости туловища, развивающие боковые мышцы ног (латеральные мышцы бедра) и поясницу. Поясница тренируется за счет наклонов вниз. Спина должна быть

Прыжки от Целлюлита на скакалке. Зачем: 8-пунктов в роли ответа. Знакомая нам с детства «прыгалка» способна заменить многие тренажеры и даже курсы массажа! Думаете реально совместить в одном занятии активный расход калорий, массаж проблемных зон и избавление от целлюлита,

Прыжки на скакалке для начинающих. Советы и рекомендации. Польза, основные, упражнения, противопоказания, похудения В детстве прыжки со скакалкой являются популярным развлечением. Девочки и мальчики упражняются с инвентарем, прыгая на одной или двух ногах, скрещивая руки, продвигаясь в различных направлениях. Польза

Сборная России по прыжкам в воду выиграла две медали на Олимпиаде ЛОНДОН, 12 июл – РИА Новости, Вероника Гибадиева. Российская сборная по прыжкам в воду, одержав одну победу, завоевала две медали на Олимпийских играх в Лондоне. Обе медали были выиграны россиянами

Игры прыжки в воду с вышки, трамплина Прыжки в воду с вышек и трамплинов Краткое содержание статьи: Прыжки в воду с огромной высоты становятся все более популярными. Множество зрителей готовы ради такого экстрима собраться возле экранов

Прыжки в воду в Пензе – дайвинг, федерация, сайт Дайвинг один из подвидов прыжков в воду Краткое содержание статьи: Прыжки в воду это водный вид спорта, который заложил свою историю еще в древние времена. Еще по памятникам можно понять то, что прыжки

Контакты:

Телефон:
(050) 60-30-100
(098)4-63-63-63

ТЦ “Южная галерея”, ул. Киевская 189,г.Симферополь, АР Крым, Украина

Режим работы:
с 10:00 до 20:00
7 дней в неделю

Вільна боротьба: опис, історія і правила

У житті кожного присутній нехай і невеликий, але спорт. Різних видів спорту на сьогоднішній день настільки багато, що ви на 100 % знайдете собі заняття по душі. Зрештою фахівці рекомендують проходити близько 10 тисяч кроків на день – теж певний вид спортивної діяльності.

Однак існує достатньо велика кількість людей, яких не захоплюють звичайні види спорту – їм просто необхідний дух боротьби, вільної боротьби без правил. Про такий боротьбі ми і поговоримо сьогодні.

Опис виду спорту

Вільна боротьба – вид спорту, єдиноборство, в якому бере участь дві людини. Сенс подібної боротьби в тому, щоб покласти свого супротивника на лопатки різними способами – переворотами, кидками, підніжками та ін.

Такий поєдинок триває рівно п’ять хвилин, протягом яких учасник повинен набрати три заповітні очки для перемоги. Якщо жодна з сторін не набирає три очки, поєдинок триває – його продовжують на три хвилини. Якщо і цього разу не буде переможця, бій продовжується доти, поки один із супротивників не набере очки.

Всупереч принципам, вільна боротьба все ж налічує певну кількість правил. Так, вони зовсім не жорсткі, дещо спрощені і вільні, а обмежень встановлено набагато менше, ніж в будь-якому іншому виді спорту.

Вільна боротьба

Вільна боротьба — спортивне єдиноборство, вид боротьби, в основі якого лежить позиційне маневрування двох спортсменів, кожен з яких за допомогою різних технічних прийомів ( захоплень , кидків, переворотів , підніжок , підсічок тощо) намагається покласти суперника на лопатки, чи набрати більшу кількість очок в процесі боротьби. Від класичної боротьби вільна відрізняється широким спектром технік, що включають використання ніг: Зачеп та інше.

Учасники змагань поділяються на вагові категорії — 7 для чоловіків: до 55, 60, 66, 74, 85, 96 і 120 кг та 4 для жінок у програмі Олімпійських ігор: до 48, 55, 60 і 72 кг та 7 для жінок в неолімпійських вагових категоріях: до 48, 51, 55, 59, 63, 67, 72 кг.

До програми Олімпійських ігор вільну боротьбу включено в 1904 році, для жінок — в 2004. Чемпіонати світу проводяться з 1951 року, чемпіонати Європи — з 1928. Першу золоту нагороду для України виграв на чемпіонаті світу 1959 року Синявський Володимир Іванович|Володимир Синявський

Розвитком вільної боротьби в Україні займається Асоціація спортивної боротьби України.

Oops something went wrong: