Володимир Конкін (актор) біографія, фото, особисте життя і його сім’я 2019

Володимир Конкін з’явився в місті Саратов. Його батько був залізничником, трудився на Приволзької залізниці.
Батьки подбали про гарне виховання Володі. Через пороку серця у нього було звільнення від фізкультури і праці в школі. Все це вільний час батьки з Володимиром присвячували походам по музеям і театрам. Ще в шкільні роки Володя навчався у театральній студії Наталії Сухостав. Закінчивши школу, Володимир відразу ж потрапив в Саратовське театральне училище імені І. Слонова на акторський курс Дмитра Лядова.

Володимир Конкін в молодості

Акторська кар’єра Володимира Конкіна

У початку 1972 року Володимир Конкін успішно завершив навчання в театральному училищі, і почав працювати в Харківському театрі юного глядача. Пізніше, в 1973 році, він перейшов в Академічний театр Моссовета, де пропрацював зовсім небагато – близько року. А вже з 1974 р Володимир став актором кіностудії ім. Довженко.
Успіху не довелося довго чекати – перша ж роль Володимира Конкіна в кінофільмі (Павла Корчагіна у фільмі Н. Мащенко “Як гартувалася сталь”) відразу принесла молодому акторові всесоюзну популярність і офіційне визнання заслуг (в 1974 році актора відзначили премією Ленінського комсомолу). Кіногерой Павка у виконанні Володимира відрізнявся від інших екранних Корчагиних небаченим ліризмом, інтелігентністю, романтичністю.
На Конкіна просто обрушилася маса пропозицій від багатьох режисерів. Але, як це часто буває, ніхто не хотів побачити щось нове в акторі – все намагалися експлуатувати одного разу вдало знайдений типаж. Тому від багатьох пропозицій Володимир відмовлявся, але без роботи він не залишався.

Володимир Конкін був затребуваним актором З 1974 по 1978 роки він знявся в декількох цікавих картинах. Цікаво, що як і раніше залишаючись в рамках ліричного героя, Володимиру Конкін вдавалося не повторюватися. У А. Кончаловського в кінофільмі “Романс про закоханих” Володимиру дісталася роль Нікітіна-молодшого, у Б. Івченко в кінофільмі “Марина” – Бориса Извольского, поручика, в фільмі Г. Калатозішвілі “Кавказька повість” – Діми Оленіна, а в телесеріалі для дітей А. Войтецького “Хвилі Чорного моря” – Кістки підпоручика.
Конкін, що не пройшов армію через хворобу, навпаки часто доводилося грати саме ролі армійських. Можна сказати, що вони стали одними з найбільш вдалих його робіт. Одна з них – мл. лейтенант Суслин в кінофільмі Л. Бикова “Ати-бати, йшли солдати …”. Герой Конкіна ліричний і інтелігентний, але разом з тим наділений певною часткою комізму.
Черговий зліт популярності акторові довелося пережити в 1979 році, зігравши легендарного Володю Шарапова у режисера Станіслава Говорухіна. І сьогодні “Место встречи изменить нельзя” не втратив своєї актуальності, а історія безстрашних сищиків МУРу як і раніше із завидною періодичністю показується на всіх телеканалах країни. В.Конкін – Знову прокинуся (В. Волков) У 1979 році Володимира Конкіна запросили в московський театр імені Єрмолової. І знову актор здивував своїм акторським діапазоном. Однією з його перших робіт в цьому театрі стала роль … Володимира Ульянова в постановці “Казанський університет”. За блискучу передачу образу вождя Конкіна в тому ж році відзначили премією. Пізніше на цій же сцені він зіграв романтичні і героїчні ролі в постановках: “Старший син”, “Товариші-громадяни”, “Батальйони просять вогню”.
Володимир Конкін продовжував зніматися в кіно. Своїми екранними роботами він довів, що здатний перевтілитися в будь-якого героя. Надзвичайно цікавими в цьому плані стали роботи в картинах В’ячеслава Нікіфорова. Наприклад, у фільмі “Батьки і діти” Володимир зіграв Аркадія Кірсанова. Він зумів зробити правильний акцент на трагедії увядающего дворянського стану, а в іншому своєму фільмі “Шляхетний розбійник Володимир Дубровський” зумів блискуче зіграти гострохарактерну роль Шабашкина. Епізодичній, але такою, що запам’ятовується роботою став його герой доктор Робінсон у фільмі “Пригоди Тома Сойєра і Гекльберрі Фінна” С. Говорухіна.
В черговий раз Володимир Конкін змінив місце роботи в 1988 році. Він перейшов в театр-студію Е. Радомисленского. Постійно змінювати один театр на інший актора штовхав невпинний пошук різноманітності. Погравши тут до 1991 року, Володимир Конкін перейшов в театр “Вернісаж”. Там поряд з акторською роботою він пробував займатися режисурою. На початку 1995 року він прийшов в трупу “Співдружність акторів Таганки”, де блискуче зіграв Захара Бардіна в п’єсі “Вороги” за п’єсою Горького.

Володимир Конкін зараз рідко знімається в кіно З віком Конкін все більше відходив від романтичних персонажів, тяжіючи до гострохарактерним, і, часом, до комічних робіт. Саме таким, наприклад, був його герой (чоловік Олени Сафонової) в кінофільмі “Принцеса на бобах”.
Сьогодні Володимир Конкін рідко знімається в кіно. Але все ж періодично він радує шанувальників новими роботами.Наприклад, в 2001 році він грав у фільмі “Романови – вінценосні сім’я” полковника Кобилянського.
У 2004 році Конкін зіграв дві абсолютно різнопланові ролі. У багатосерійному фільмі «Час жорстоких» режисера В. Плоткіна він грав помічника президента. Сам актор говорив, що цей герой такий нехороша людина, хоч розумний, але продажний до мозку кісток. У картині І. Талпа «Сармат» Конкін грав слідчого Федулова. Сам актор зізнавався, що для нього ця роль частково стала продовженням Шарапова. Володимир Конкін озвучує зарубіжні фільми, бере участь в переозвучці багатьох радянських мультфільмів. У свій час на ОРТ вів передачу “Домашня бібліотека”. Володимир Конкін. інтерв’ю

Особисте життя Володимира Конкіна

Дружина – Алла Конкіна. Вони прожили разом 39 років. Але 31 березня 2010 Алла померла від раку. Згадуючи її, Володимир каже, що ще в юності вони визначилися, що Алла не працюватиме. Вона хотіла любити чоловіка і виховувати дітей. І вона стримала слово.
Сини, близнюки Ярослав і Святослав, стали художниками-реставраторами. Зростає дочка Софьюшка. Поки вона вчиться в музичній школі грі на фортепіано і в православній гімназії.

Володимир Конкін

Володи́мир Олексі́йович Ко́нкін (рос. Владимир Алексеевич Конкин; 19 серпня 1951, Саратов) — радянський і російський актор театру, кіно та дубляжу. Лауреат премії Ленінського комсомолу (1974), Заслужений артист УРСР (1974), Заслужений артист Росії (2010). Народився 19 серпня 1951 року у Саратові. Закінчив Саратовське театральне училище імені Івана Слонова (1972). Після закінчення училища кілька років (з перервою) працював в Українській РСР. Був актором Харківського театру юного глядача (1972—1973), Московського театру імені Моссовєта (1973—1974), актором кіностудії імені Олександра Довженка (Україна) (1974—1979). У 1979—1987 роках — актор Московського театру імені М.М. Єрмолової і потім — Московського театру імені В.В. Маяковського. У 1988—1991 роках — актор Театру-студії під керівництвом Є.В. Радомисленського. У 1991—1994 роках — актор Театру «Вернісаж».

Володи́мир Олексі́йович Ко́нкін (рос. Владимир Алексеевич Конкин; 19 серпня 1951, Саратов) — радянський і російський актор театру, кіно та дубляжу. Лауреат премії Ленінського комсомолу (1974), Заслужений артист УРСР (1974), Заслужений артист Росії (2010). Народився 19 серпня 1951 року у Саратові. Закінчив Саратовське театральне училище імені Івана Слонова (1972). Після закінчення училища кілька років (з перервою) працював в Українській РСР. Був актором Харківського театру юного глядача (1972—1973), Московського театру імені Моссовєта (1973—1974), актором кіностудії імені Олександра Довженка (Україна) (1974—1979). У 1979—1987 роках — актор Московського театру імені М.М. Єрмолової і потім — Московського театру імені В.В. Маяковського. У 1988—1991 роках — актор Театру-студії під керівництвом