Вірусна або бактеріальна інфекція: аналіз крові дає відповідь

МЦ «Євромед» рекомендує у разі виникнення симптомів інфекційних захворювань, зробити звичайний аналіз крові. Його результат дає лікарю важливу інформацію про те, що саме стало причиною нездужання – вірус, чи бактерія.

Лейкоцити – основний інструмент захисту імунної системи. Тому відхилення числового значення лейкоцитів у бік підвищення або зниження явно свідчить про присутність патологічного процесу в організмі. При зараженні бактеріями імунітет людини відповідає збільшенням чисельності лейкоцитів. З незначним винятком з правил, у вигляді деяких захворювань, що не потрапляють під цю специфіку. Коли лабораторний аналіз крові показує зменшення числа лейкоцитів, то це явна ознака наявності вірусної патології. Так за аналізом крові стане зрозуміло бактеріальна це або вірусна інфекція.

При збільшенні рівня лімфоцитів, підтверджується присутність вірусів в організмі. І, навпаки, при зниженні кількісного показника даних імунних клітин діагностується інфекційний процес бактеріального походження.

Про захворювання, викликаного бактеріями, свідчить ще коефіцієнт нейтрофілів. Норма співвідношення сегменто- і паличкоядерних нейтрофілів повинна становити 10:1. У разі якщо аналіз крові виявляє переважання паличкоядерних білих клітин крові над сегментоядерними можна робити висновок про бактеріальне зараження. Моноцити мають властивість примножуватися при вірусній патології, що супроводжується значним підвищенням температури тіла.

Ще одним маркером розпізнавання за аналізом крові бактеріальної і вірусної інфекції є ШОЕ. Швидкість осідання еритроцитів зростатиме при виникненні запального процесу, спровокованого бактеріями. При вірусній інфекції показник ШОЕ може бути в нормі.

Визначення за аналізом крові наявності вірусної або бактеріальної інфекції нескладно. Але з метою уникнення неправильної або неточної розшифровки аналізу крові і помилкового недостовірного діагнозу краще, якщо інтерпретацію лабораторного дослідження проведе компетентний медичний працівник.

Не ризикуйте та лікуйтеся правильно!

Бактеріальні інфекції

Бактерійні (бактеріальні) інфекції – група захворювань, викликаних діяльністю мікроорганізмів, – бактерій. Бактерії складаються з однієї клітини, яка має міцну стінку. Вони – справжні клітини, які можуть самостійно розмножуватися за сприятливих умов, що відрізняє їх від вірусів, здатних до розмноження лише усередині ураженої ними клітини.

В процесі свого росту та розвитку, бактерії виділяють токсини, які впливають на організм хворої люди і спричинюють симптоми захворювання. Ці токсини поділяють на дві групи:

• екзотоксини – сполуки, які виділяються бактеріями під час їхнього росту та життя;
• ендотоксини – виділяються мертвими бактеріями в процесі руйнування клітини.

Більшість бактерійних інфекцій мають гнійний характер – у хворого спостерігаються виділення, зазвичай жовті або жовто-зелені, хоча бувають й виключення. В той самий час вірусні інфекції характеризуються водянистими або слизовими виділеннями, а гнійними вони стануть лише з приєднанням до вірусів бактерій, на тлі ослаблення організму пацієнта. Так, при грипозній пневмонії, кашель спочатку сухий (у організмі активний вірус грипу), а пізніше починається виділення мокроти, іноді з прожилками крові – це приєднується бактерійна інфекція.

Небезпечною бактеріальною інфекцією є туберкульоз. Він розвивається повільно, а мокрота (яка має вигляд слизу, рідко – гнійна) з’являється на пізніх стадіях, коли ушкодження легень може бути значним, включно із утворенням кавернозних порожнин – ділянок легень із цілком знищеною здоровою тканиною.

Діагностика бактеріальних інфекцій різноманітна, в ній можна виділити декілька великих груп аналізів:

• найточніші результати надають методи із застосування полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР), які спирається на виявлення ДНК або РНК мікроорганізмів. Вони дозволяють визначити наявність бактерій в різному біологічному матеріалі (крові, сечі, лікворі, мазку тощо) навіть якщо їхня кількість вкрай мізерна;
• серологічне дослідження активно призначається діагностами. Воно полягає в виявленні імуноглобулінів (антитіл) до бактерій в біологічному матеріалі пацієнта. Антитіла володіють високою специфічністю – тобто одній бактерії переважно відповідає одне відоме антитіло. Отже їхнє виявлення є ознакою наявності мікроорганізму в тілі пацієнта (дослідження вимагає повторних аналізів для встановлення динаміки змін кількості імуноглобулінів і дозволяє визначити стадію захворювання);
• широко застосовують бактеріологічне дослідження із “посівом” біологічного матеріалу. Для цього аналізу біологічний матеріал наноситься на поживне середовище і поміщається в умови, сприятливі для росту бактерій. Після деякого часу (час інкубації) зразок дістають і досліджують візуально та під мікроскопом. Незважаючи на досить значну тривалість проведення цього аналізу, він надає унікальну можливість відразу перевірити дію антибіотиків на знайдені бактерії і відібрати найбільш дієвий препарат для лікування.
• дослідження біологічного матеріалу під мікроскопом (мікросокпія). Матеріал переважно наносять на скло, фарбують та вивчають під збільшенням. Самий давній метод, який досі використовують для встановлення деяких діагнозів – наприклад відкриту форму туберкульозу можна діагностувати лише після підтвердження наявності мікобактерій (паличок Коха) в мокротинні хворого.

Бактерійні інфекції переважно лікують антибіотиками. Відмітимо, що на віруси антибіотики не діють. При лікуванні антибіотиками слід мати на увазі, що їхнє безконтрольне використання, недотримання термінів і часу прийому препарату, сприяє формуванню небезпечних бактерій, стійких до ліків. Окрім цього, антибіотики можуть викликають деякі побічні ефекти, у тому числі дисбактеріоз – порушення якісного і кількісного складу мікрофлори, проте користь від їхнього використання значно перевищує ризик ускладнень. Лікарі можуть призначити антибіотики при лікуванні вірусних захворювань з метою запобігти приєднанню бактеріальної інфекції до вірусної.