Який найдавніший вигляд листа

Для поділу листа на структурні блоки використовуйте поділ на абзаци, залишаючи порожній простір між окремими частинами листа, а також нумерацію або маркери списків. Найголовніше, щоб абзаци взагалі були. Основну думку листа потрібно поставити в окремий абзац. Або на початок – і потім пояснити її. Або вкінці, щоб привернути увагу.

Привітання та електронний підпис завжди відокремлюються пробілами від основного тексту.

Обсяг ознайомчого листа, окрім привітання та прощання, має складатися з 4-10 речень. Важливо, щоб читач, який проглянув листа, міг чітко зрозуміти, з чим саме ви до нього звертаєтесь.

Внутрішній корпоративний стиль передбачає більш вільне спілкування і більші об’єми листів.

• Зовнішній вигляд листа не повинен відволікати від його змісту.
• Використання декількох шрифтів в одному листі – це поганий смак.
• Використання рі зн о ко льо ро во го тек сту – це повна відсутність смаку.
• Намагайтеся не зловживати курсивом, жирним шрифтом і підкресленням. Це виглядає несолідно і дуже стомлює.
• І найголовніше – ні в якому разі не виділяйте слова за допомогою ПРОПИСНИХ ЛІТЕР і особливо – за допомогою збільшеного кегля. Це також непристойно, як кричати під час розмови.
• Використання великої кількості знаків оклику і особливо – декількох знаків поспіль – також видасть вас за малограмотну людину.
• Не використовуйте смайликами по тій же причині. JJJ

Виберіть стандартний шрифт та іноді виділяйте ключові моменти більш жирним, цього буде достатньо.

Тема листа має висвітлювати, що вам потрібно від адресата та терміни виконання завдання. В одному листі повинна розглядатися тільки одна тема, якщо вона складна і лист виходить довгим, необхідно поділити його на рівні частини і додати підзаголовки.

При відповіді на лист в графі «Тема» рекомендується видаляти позначку «Rе».

Що необхідно написати в темі:

• контекст – що це, до чого це належить: проєкт, компанія, ситуація – щось, що пояснює людині те, що вона має згадати, який файл завантажити;
• для рішення потрібні подробиці. За який квартал цей документ, з ким цей договір, на який термін це продовження, яка сума в акті або що сталося – подробиці, які привернуть увагу;
• терміни. Якщо вони, звісно, актуальні. (дедлайн)

Будь-який лист варто розпочинати з привітання. Прикметник «доброго» у родовому відмінку лише до іменника «ранку». А коли мова йде про день чи вечір, то варто вітатися у називному відмінку – «добрий день» або «добрий вечір» (Олександр Авраменко).

Не варто вживати фразу «Доброго часу доби». Навіть якщо ви керуєтеся благим наміром відповідати часовому поясу адресата, ця фраза звучить несмаком. Краще використовувати нейтральні варіанти: «Вітаю . », «Добрий день . ».

Далі ми звертаємося до адресата. Додавайте до привітання ім’я адресата, якщо воно вам відомо. Це набагато приємніше замість безликого «Вітаю», отримати персональне «Вітаю, пані Ксеніє».

Якщо це конкретна особа, то українська мова дає кілька варіантів, як це можна зробити. Найпоширеніша форма – за допомогою ім’я та прізвища (по батькові), які вживаємо у кличному відмінку.

• «Маріє Олександрівно», «Андрію Прокопове»;
• «пані Маріє», «пане Андрію»;
• при зверненні до офіційної особи – «пане депутате», «пане президенте».
• Шановні колеги! Панове!

Якщо ви відповідаєте на лист, звертайтеся до того, чиє ім’я зазначено в кінці листа.

Якщо одному і тому ж адресату надсилається кілька листів протягом дня, то в другому і наступних листах можна обмежитися тільки зверненням: пані Ганно, . або Колеги, .

До індивідуального адресату звертаємося на «Ви», до колективного на «ви».

Основна частина листа повинна бути чітко структурована. Згідно давньої епістолярної традиції, змістовна частина будь-якого послання складається з трьох частин: преамбула, суть, резюме.

У преамбулі викладаються причини або підстави, які ініціювали написання послання. Зазвичай вона дуже коротка. Також у першому реченні доречно подякувати за співпрацю, запрошення, пропозицію, після чого викласти основну ідею листа.

Далі послідовно викладається суть питання. Не забувайте розбивати смислові блоки на абзаци, на номерні і марковані списки, що полегшують сприйняття тексту.

Лист має обов’язково містити підпис.

Найкращий підпис – ім’я, прізвище (якщо в компанії вітається більш офіційний стиль звернення, то і по батькові), посада і назва організації. Використовуйте в підписі не всі можливі контакти, а тільки ті канали, за якими ви найбільш доступні.

Наприклад, телефон, якщо ви хочете, щоб вам телефонували. Можна залишити посилання на свій сайт або на сторінку в Фейсбук.

Починайте підпис з важливих шаблонних фраз. Речень «З любов’ю до вашого бізнесу» або «Успіху в справах» додавати не потрібно.

Ім’я в підписі і в розділі «відправник» має збігатися. Якщо відправник «Ромашка +1996», а в підписі «Анна Володимирівна», то це вже непослідовно. Якщо людина представляється на початку листа «Анна Володимирівна», а вкінці підписується «Аня» – це теж недоречно.

Автоматичні підписи – зло. Тому що будь-яка автоматика в спілкуванні з людиною – це зло, там немає людського. Автоматичний підпис створює відчуття непідписаного листа. Тому краще кожен лист підписувати особисто.

Особистий підпис – це важливий акт відправлення листа.

Як в електронному, так і в паперовому варіантах листування подробиці можна представляти у додатках. Завдяки їм ви можете зберегти правильну структуру листа.

Це можуть бути, наприклад, зразки, копії документів, посилання на якесь джерело тощо.

В такому випадку в листі варто зазначити чіткий перелік цих додатків і, звісно, не забути їх вкласти.

Не можна розкидати посилання по всьому тексту, їх незручно клікати! Усі посилання поставте наприкінці. Тоді читач зможе по одному їх відкривати, якщо це знадобиться. Додавайте відразу всі посилання і файли.

Всі вкладені файли називайте так, щоб з їх назви було зрозуміло, що міститься всередині. Це дозволить одержувачу серед кількох прикладених до листа файлів легко знайти потрібний. Кожне посилання пояснюйте: на який документ воно веде і навіщо одержувачу переходити по ній. Називайте файл так, щоб відразу було зрозуміло, про що він і до чого відноситься. Важко відрізнити в переліку зображень один IMG568909865 від іншого IMG6789988901. Набагато краще, якщо це будуть logotype і header. Ніколи не відправляйте файли з розширенням .exe та інші програмні файли. Поштовий сервер, швидше за все, сприйме такий лист як потенційно небезпечний і заблокує це вкладення або лист цілком.

Оптимальний обсяг вкладень – до 5 Мб. Крім того, що великі вкладення можуть блокуватися корпоративним поштовим сервером, їх отримання і перегляд часто незручно при листуванні з мобільного телефону. Об’ємні файли можна передати через стороннє файлове сховище, відправивши листом посилання на скачування.

Буває, що тільки після відправки виявляється, що важливий файл не прикріплений або не вказано потрібне посилання. Багато висилають вкладення і доповнення окремим листом – «ось документ, який я забув». І листування роздвоюється: в одній історії – обговорення, в іншій – потрібні документи. На який лист відповість одержувач, невідомо – можливо, на те, в якому немає історії листування.

Тому краще продублювати попереднє і додати до нього файл. У повідомленні варто попросити одержувача видалити лист без файлу, щоб уникнути плутанини.

Відсутність відповіді на лист, якщо він передбачає продовження спілкування, вважається неввічливим.

Якщо питання нетерміноване, а з відправником вас не пов’язує спільний проєкт, допустимо відкласти відповідь на добу-дві (особливо, якщо лист прийшов ввечері п’ятниці). Однак найкращим варіантом буде відправити коротке повідомлення, в якому вказати, що ви отримали його лист і незабаром дасте розгорнуту відповідь. Аналогічним чином слід вчинити в тому випадку, якщо для відповіді на питання потрібно зібрати додаткову інформацію або залучити до вирішення проблеми третю особу.

Не відправляйте окремим листом слова «спасибі», «дякую» та «будь ласка». Щоб відкрити і прочитати лист, потрібен час. Відправляючи просто «спасибі» і подібні повідомлення, ви просто відволікаєте співрозмовника.

Відповісти можна у формах:

• «Ми отримали ваш лист та взяли його до уваги»;
• «Ми наразі розглядаємо ваш лист».

1. Загнітко, А.П. Українське ділове мовлення фахового і нефахового спілкування [Текст] / А. П. Загнітко, І. Г. Данилюк. – Донецьк : БАО, 2010. – 480 с.
2. Ильяхов, М. Новые правила деловой переписки / М. Ильяхов, Л. Сарычева. – М. : Альпина Паблишер, 2018. – 256 с. – ISBN 978-5-9614-1034-1 : 360-00.
3. Каплунов, Д. Бизнес-копирайтинг. Как писать серьезные тексты для серьезных людей [Текст] / Д. Каплунов. – 4-е изд. – М. : Манн, Иванов и Фербер, 2018. – 400 с. – ISBN 978-5-00117-595-7 : 400-00.
4. Карнеги, Д. Как завоевывать друзей и оказывать влияние на людей / Д. Карнеги. – М. : Альта-принт, 2005. – 639 с.
5. Як правильно вітатись? https://www.youtube.com/watch?v=nIOzeAe3waE
   06.11.2020

Лист: будова, форми, життєдіяльність

Стаття написана Павлом Чайкою, головним редактором журналу «Пізнавайка». З 2013 року з моменту заснування журналу Павло Чайка присвятив себе популяризації науки в Україні та світі. Основна мета як журналу, так і цієї статті – пояснити складні наукові теми простою та доступною мовою.

Функції

• Фотосинтез, за допомогою якого здійснюється життєдіяльність листя, живлення рослин сонячною енергією, а заодно виробляється кисень.
• Транспірація – процес водного обміну, саме листя відповідає, як за вбирання вологи, необхідної рослині, так і за випаровування надлишків води.
• Газообмін – процес видалення одних газів з рослинного організму і поглинання інших.

Також у багатьох представників рослинного царства листя виконують й інші не менш важливі функції:

• Вегетативне розмноження за допомогою листя здійснюється у багатьох квітів, наприклад у бегонії.
• Засіб захисту, як наприклад у кропиви.
• У деяких «хижих» рослин листя навіть можуть полювати: знерухомлювати і висмоктувати здобич.

Зовнішня будова

Листю властиві різні розміри: від декількох міліметрів до 10-20 метрів (такі найдовші листи ростуть у пальм). Тривалість життя листя також може бути від декількох місяців аж до 15 років (у деяких тропічних рослин). Розмір і форма листя визначаються спадковими ознаками.

Що ж стосується зовнішньої будови листя, то всякий лист складається з листової пластинки, черешка (за винятком так званого «сидячого листя») та прилистка, характерного для ряду рослинних сімейств. Також листя можуть бути як простими (з одною листовою пластиною), так і складними (у яких листових пластин кілька).

Листова пластина – це розширена, як правило, плоска частина листа, відповідальна за функції фотосинтезу, газообміну, і транспірації, а часом і вегетативного розмноження.

Підстава листа (листова подушка) – це частина листа, що з’єднує його з стеблом. Саме тут розташовується утворна тканина, що дає зростання всьому листу.

Прилистки – це парні листоподібні утворення в підставі листа. Вони є не у всіх листочків, також можуть опадати при розгортанні листа або навпаки зберігатися. Прилистки захищають пазушні бічні бруньки.

Черешок – це звужена частина листа, яка з’єднує листову пластину з листовою подушкою і стеблом. Саме черешок відповідальний за ряд дуже важливих функцій у життєдіяльності листа: він орієнтує лист по напрямку до світла, є вмістилищем утворної тканини, за рахунок якої відбувається зростання листа. Також черешок має механічне значення для ослаблення ударів по листовій пластинці від дощу, вітрів, граду і т. д.

Ось так виглядає зовнішня будова листя на малюнку.

Внутрішня будова

Ще більш цікавим є внутрішня будова листя.

Будова шкірки

Верхня шкірка, вона ж епідерма являє собою покривну тканину на зверненій стороні листа. Часто вона покрита волосками, кутикулою, воском. Шкірка захищає лист від потенційно несприятливих впливів зовнішнього середовища: механічних пошкоджень, проникнення хвороботворних мікроорганізмів, висихання. Частина клітин шкірки щільно примикають одна до одної, що підвищує її захисні якості. Також всі клітини є прозорими, завдяки чому сонячне світло безперешкодно проникає всередину листа.

Так виглядає шкірка листа.

Інша частина клітин шкірки більш дрібна, саме в них знаходяться хлоропласти, що беруть участь у фотосинтезі і надають листю зелений колір. Цікаво, що ці клітини здатні змінювати свою форму, наближатися і віддаляться одна від одної. Самі ці клітини біологи назвали замикаючими, а щілину, яка утворюється між ними при їх віддаленні – продиховою. Продих відкривається в той момент, коли замикаючі клітини насичені водою. І, навпаки, при відтоці води з замикаючих клітин продих закривається.

Будова продиха

Саме через продих відбувається надходження повітря до внутрішніх клітин листа, через нього ж внутрішні газоподібні речовини, включаючи пари води, виходять назовні. Якщо рослині бракує води (наприклад, в жарку або суху погоду) продихи закриваються. Таким нехитрим чином, рослина захищає себе від висушування, так як водяні пари при закритих продихових щілинах не виходять назовні, а зберігаються у внутрішніх клітинах, продовжуючи живити рослину вологою.

Так схематично виглядає будова продиху.

Основна тканина

Під шаром шкірки розташована так звана стовпчаста тканина, клітини якої щільно прилягають одна до одної і мають циліндричну форму. Розташована з верхньої сторони листа (зверненої до світла) стовпчаста тканина також бере активну участь у фотосинтезі. Кожна клітина цієї тканини володіє хлоропластами, що додають листу зелений колір.

Ще далі, вже під шаром стовпчастої тканини знаходиться губчаста тканина, по суті це і є основна тканина листа. Клітини її мають округлу форму і розташовані пухко. Між ними утворюються вільні простори, названі міжклітинами, в яких збирається повітря, а також накопичуються пари води, що надходять сюди з клітин.

Товщина шару стовпчастої і губчастої тканини залежить від освітлення: в листі, що росте на світлі стовпчаста тканина розвинена сильніше губчастої, з точністю до навпаки ситуація у листя, які ростуть в тіні.

Крім всього цього листя ще володіють і провідною тканиною. Провідною тканиною називають основну тканину листа, пронизану жилками. Жилки – це такі провідні пучки, утворені з лубу і деревини, за якими здійснюється передача розчинів цукру з листя до всіх інших органів рослини. При цьому рух цукру всередині жилок йде по ситовидних трубках лубу, утворених живими клітинами. Ці клітини витягнуті в довжину і стикаються одна з одною короткими сторонами в оболонках з отворами. Через ці отвори розчин цукру переходить з однієї клітини в іншу. В цілому ситовидні трубки здатні передавати різні органічні речовини на досить великі відстані.

Будова жилок

Крім лубу до складу провідного пучка входить і деревина. По судинах листа рухається вода з розчиненими в ній поживними мінеральними речовинами. Вода і мінеральні речовини при цьому поглинаються рослинами з грунту за допомогою коренів. Потім по судинах деревини корисні речовини надходять в інші надземні органи, в тому числі і в клітини листя.

Прості і складні

Якщо лист володіє декількома листовими пластинами, то він є складним листом. Ось, наприклад, як виглядають деякі поширені форми складного листя

Самі листові пластини також можуть істотно відрізнятися, вони можуть бути, скажімо, пальчастими (схожими на долоню людської руки) або пір’ястими, у яких пластинки ростуть уздовж черешка. Також трапляються листя двуперисті, триперисті, надрізні і т. д.

Старіння і листопад

Як і всім живим організмам, листю властиво старіння, що веде до їх листопаду, відмиранню. У цьому полягає вічний природний ритм: старе листя повинно опасти, щоб на його місці народилися нові і молоді листочки. При старінні в листі сповільнюються всі процеси їх життєдіяльності, зокрема процес фотосинтезу. У старих листках відбувається руйнування хлорофілу, саме з цієї причини з настанням осені вони втрачають свій зелений колір, стаючи жовтими або червоними.

При опаданні листя всі цінні речовини з них переходять в інші органи, а сама рослина занурюється в зимову сплячку, щоб з настанням весни в черговий раз обзавестися новим листям.

Висновок

Лист – життєво важливий орган, що виконує безліч завдань для росту і розвитку рослини. Сам лист складається з декількох тканин, що дозволяють рослині пристосуватися до навколишнього середовища.

Рекомендована література та корисні посилання

• Лотова Л. И. Ботаника: Морфология и анатомия высших растений: Учебник. — 3-е, испр. — М.: КомКнига, 2007. — С. 221—261.
• Коровкин О. А. Анатомия и морфология высших растений: словарь терминов. — М.: Дрофа, 2007. — 268, [4] с. — (Биологические науки: Словари терминов). — 3000 экз. — ISBN 978-5-358-01214-1.
• Фёдоров Ал. А., Кирпичников М. Э., Артюшенко З. Т. Атлас по описательной морфологии высших растений. Лист / Академия наук СССР. Ботанический институт им. В. Л. Комарова. Под общ. ред. чл.-кор. АН СССР П. А. Баранова. Фотографии В. Е. Синельникова. — М.—Л.: Изд-во АН СССР, 1956. — 303 с. — 3 000 экз.
• Niklas, Karl J. Plant Biomechanics: An Engineering Approach to Plant Form and Function. — University of Chicago Press, 1992. — 622 p. — ISBN 978-0226586304.
• Roberts, Keith. Handbook of Plant Science. — Wiley-Interscience, 2007. — Т. 1. — 1648 p. — ISBN 978-0470057230.

Автор: Павло Чайка, головний редактор журналу Пізнавайка

При написанні статті намагався зробити її максимально цікавою, корисною та якісною. Буду вдячний за будь-який зворотний зв’язок та конструктивну критику у вигляді коментарів до статті. Також Ваше побажання/питання/пропозицію можете написати на мою пошту [email protected] або у Фейсбук.