§ 35. Використання електромагнітних хвиль

Електромагнітні хвилі в природі й техніці. Людство сьогодні живе у «хвильовому просторі» (мал. 150). Із часів існування життя на Землі всі організми перебувають під впливом природного електромагнітного випромінювання, джерелами якого є космічні об’єкти: зорі, пульсари, туманності. З розвитком техніки й технологій, крім природних джерел, у великому обсязі з’являються штучні, які випромінюють електромагнітні хвилі різних діапазонів.

Мал. 150. Природні та штучні джерела електромагнітного випромінювання

Життя сучасного суспільства неможливе без постійного обміну інформацією. Радіо, телебачення та стільниковий зв’язок відіграють у цьому неабияку роль. Створення й модернізація сучасних інформаційних засобів стали можливими завдяки тому, що можна задавати відповідні параметри електричного сигналу, кодувати його, посилювати, передавати.

Низькочастотні електромагнітні хвилі, що утворюються під час роботи різних електротехнічних пристроїв, які живляться змінним струмом низької частоти, мають низьку енергію і не придатні для передачі інформації в атмосфері на великі відстані. Саме тому невдача спіткала багатьох відомих дослідників і винахідників, які намагалися передавати інформацію за допомогою електромагнітних хвиль низької частоти. Придатними для цього є радіохвилі з довжиною в діапазоні від 0,1 мм до 10 км і частотою 3 • 10 4 – 3 • 10 12 Гц. Увесь радіодіапазон електромагнітних хвиль поділяють на: довгі, середні, короткі, ультракороткі.

Проте сама електромагнітна хвиля зі сталими параметрами, поширюючись у просторі, може нести інформацію лише про свою наявність. Для передавання різноманітної інформації за допомогою електромагнітних хвиль застосовують різні способи кодування сигналу. Варто зазначити, що зі збільшенням частоти кількість інформації, що може нести хвиля, збільшується, тому збільшення несучої частоти в сучасному світі є закономірним. Але поширення довгих і коротких хвиль залежить від погодних умов. Що є дійсно їхньою перевагою — вони можуть поширюватися поза прямою видимістю. Ультракороткі хвилі набули широкого використання для роботи радіостанцій, мобільних телефонів, Wi-Fi, Wi-Max, 3G і т. п. Але такі хвилі обмежені прямою видимістю, і максимальна відстань передачі залежить від відстані до горизонту та висоти антени.

Дослідження Нікола Тесли, Гульєльмо Марконі, Олександра Степановича Попова підвели до винайдення радіозв’язку. Основний принцип радіозв’язку побудовано на використанні передавача і приймачів кодованого сигналу. Залежно від способу кодування розрізняють аналоговий і цифровий зв’язок. Аналоговий полягає в тому, що сигнал у передавачі модулюється — накладаються низькочастотні (звукові сигнали) на несучу радіохвилю, а в приймачі демодулюється — «виокремлюються» звукові хвилі з радіохвилі. Нині повсюди використовують цифровий зв’язок, зокрема й для передачі аналогових сигналів, які спочатку оцифровуються. Сучасні системи цифрового зв’язку використовують кабельні (з-поміж них волоконно-оптичні), супутникові, радіорелейні й інші засоби та способи передачі сигналу.

Принцип радіозв’язку. Під час радіотелефонного зв’язку коливання тиску повітря у звуковій хвилі за допомогою мікрофона перетворюються на електричні коливання тієї самої форми. Отримані коливання є низькочастотними і практично не випромінюються, тому їх використовують для модулювання хвиль високої частоти. Будь-який з параметрів електромагнітної хвилі — частоту, амплітуду, фазу — можна використовувати для кодування інформації (модуляції). Найчастіше використовують амплітудну модуляцію — за якої амплітуда високочастотних електромагнітних коливань змінюється за законом електричних коливань низької частоти. Утворений змінний струм високої частоти підсилюється і збуджує в передавальній антені електромагнітні хвилі, які поширюються до приймальної антени (мал. 151).

Мал. 151. Схема радіопередавача: 1 — мікрофон, 2 — генератор високої частоти, 3 — підсилювач звукової частоти, 4 — підсилювач високої частоти, 5 — модулятор, 6 — підсилювач модульованих коливань, 7 — передавальна антена

Отримані приймальною антеною хвилі збуджують у ній змінний струм тієї само частоти, на якій працює передавач. Отриманий сигнал підсилюють, потім демодулюють — виділяють низькочастотні коливання з високочастотних (мал. 152). Цей процес здійснюють за допомогою детектора, тому його ще називають детектуванням.

Мал. 152. Схема радіоприймача: 1 — антена, 2 — коливальний контур, 3 — підсилювач високої частоти, 4 — демодулятор, 5 — підсилювач звукової частоти, 6 — гучномовець

Головною частиною кожного радіоприймача є антена, з’єднана з коливальним контуром. За умов, коли одночасно працює багато радіостанцій, на антену діють хвилі різних довжин і частот. В антені та зв’язаному з нею коливальному контурі збуджуються складні електромагнітні коливання. Якщо частота одного з них дорівнює частоті власних коливань контура, то їх амплітуда різко зростає завдяки резонансу. У найпростішому радіоприймачеві для настроювання на частоту потрібної станції його контур обладнують конденсатором змінної ємності або котушкою, індуктивність якої можна змінювати. У сучасних приймачах для настроювання коливального контура застосовують спеціальні електронні пристрої.

Радіозв’язок має тривалу історію розвитку, що охоплює понад 100 років. Перші придатні для практичного застосування радіопередавачі та приймачі майже одночасно побудували російський інженер Олександр Степанович Попов та італійський винахідник і промисловець Гульєльмо Марконі (1895).

Одним з найуспішніших та дуже динамічних за розвитком типів радіозв’язку є мобільний телефонний зв’язок. Уперше мобільний телефонний радіозв’язок використала в 1921 р. поліція Дейтройта (США). Це був односторонній диспетчерський зв’язок у діапазоні 2 МГц для передавання інформації від центрального передавача до приймачів, встановлених на автомобілях. У 1957 р. московський інженер Леонід Іванович Куприянович розробив переносний радіотелефон і базову станцію для нього. Такий телефон мав масу близько трьох кілограмів, радіус його дії був 20-30 км. У 1978 р. в Чикаго розпочалось випробовування першої системи стільникового зв’язку на 2 тис. абонентів.

Мобільний телефонний зв’язок сьогодні — це звичайний і необхідний засіб комунікації. Основою для його здійснення слугує мобільний телефон і система базових станцій. Базові станції розташовують так, що зона їхньої дії (покриття) поділяється на зони, які частково перекриваються й утворюють єдину мережу. Поверхня зон покриття станцій (на рівній поверхні) нагадує за формою бджолині комірки, тому телефонний зв’язок називають ще стільниковим.

Здійснюючи виклик, абонент за допомогою мобільного телефону через радіоканал з’єднується з базовою станцією. Якщо цьому абонентові дозволено користуватися послугами мобільного зв’язку, то через мережу базових станцій встановлюється зв’язок з визначеним кінцевим абонентом. Роботу мобільного зв’язку забезпечує розвинута мережа базових станцій (фіксованих антен), які передають інформацію на комутаційні центри за допомогою радіочастотних сигналів (РЧ-сигнали). У світі на сьогодні експлуатується близько 1,4 мільйона базових станцій, понад 20 000 з них розташовані в Україні. Задля підвищення якості мобільного зв’язку оператори збільшують кількість базових станцій і постійно здійснюють їх переоснащення відповідно до найновітніших технологічних розробок галузі.

Стільникові мережі різних операторів з’єднані між собою та зі стаціонарною кабельною телефонною мережею.

Радіохвилі використовують для передавання не тільки звукового сигналу, а й зображень (телебачення). Принцип передавання зображення подібний до принципу радіозв’язку.

Особливо бурхливим став розвиток засобів телекомунікації з використанням супутникового зв’язку та цифрового формату запису інформації.

Супутниковий зв’язок. Уперше для передачі телевізійного зображення супутник використали під час Олімпійських ігор в Токіо 1964 р. Спершу супутники використовували для передавання телевізійного зображення та телефонії між материками. Нині супутники передають сигнал безпосередньо в наш дім через операторів кабельних мереж або наземні станції. У наш час супутниковий зв’язок добре розвинений, ефективний та надійний вид зв’язку.

Телекомунікаційний супутник складається з несучої платформи та корисного навантаження. Корисне навантаження складається з певної кількості транспондерів (радіоприймачі та передавачі), що приймають та ретранслюють сигнал. Супутники, що використовуються для ретрансляції телевізійних і широкосмугових сигналів, перебувають на висоті 36 000 км над екватором. (Для порівняння: відстань від Землі до Місяця становить 370 000 км.) На цій висоті супутник облітає Землю по орбіті за 24 год. Це означає, що відносно поверхні Землі його положення є незмінним. Тому такі супутники називають геостаціонарними.

Інформація (наприклад, телепрограми) посилається на супутник з наземної передавальної станції. На супутнику сигнал підсилюється і передається передплатникам. Для прийому супутникового сигналу необхідна параболічна антена («тарілка»). Супутники використовуються для здійснення різноманітних способів доставки сигналу, хоча користувачі іноді про це навіть не здогадуються. Наприклад, мережі кабельного телебачення часто приймають сигнал від супутника і вже після цього передають його своїм глядачам через мережу. Для передачі в прямому ефірі спортивних заходів, новин тощо зображення передається через супутник до телестудії, після чого програма передається через наземні мережі або знову ж таки через супутник. Як наслідок, глядач приймає сигнал на стандартну антену (у випадку наземної мережі), на тарілку (у випадку супутника) або через кабель (тут сигнал може бути як супутниковим, так і наземним).

На сьогодні бурхливий розвиток засобів телекомунікації (мобільний Інтернет, мобільне телебачення) надає можливість для бездротового передавання й отримання будь-якого виду інформації.

Одним з видів послуг, що здійснюється через супутники, є навігація. GPS — глобальна система позиціонування — американська система військового призначення, відкрита для користування приватними особами. GPS використовується для морської навігації та визначення місцеположення об’єктів, наприклад, транспортних засобів. Таксомоторні компанії використовують GPS для керування рухом парку своїх машин. На сьогодні багато таксомоторних компаній використовують послуги GPS, що дає змогу таксистам завантажувати карту місцевості безпосередньо в бортовий комп’ютер, задаючи адреси місця призначення.

На деяких автобусних маршрутах надається цифрова інформація у вигляді сигналу про кількість хвилин до прибуття автобуса на певну зупинку. Ця система також використовує GPS. Європейський аналог — система Galileo, розроблена ESA (Європейським космічним агентством).

Це далеко не весь перелік засобів і можливостей безпровідного зв’язку. Зі збільшенням кількості мобільних користувачів виникає гостра потреба в оперативному забезпеченні комунікацій між ними, в обміні даними, у швидкому одержанні інформації. Тому природним чином відбувається інтенсивний розвиток технологій безпровідних комунікацій.

ЗНАЮ, ВМІЮ, РОЗУМІЮ

1. Назвіть відомі вам властивості електромагнітних хвиль. 2. Чому для передавання радіосигналів потрібно використовувати високочастотні електромагнітні хвилі?

Приклади розв’язування задач

Задача 1. Радіолокатор працює на довжині хвилі 20 см і дає 5000 імпульсів за секунду, причому тривалість кожного імпульсу — 0,02 мкс. Скільки коливань міститься в одному імпульсі та яка найбільша глибина розвідки локатора?

Задача 2. Визначте довжину електромагнітної хвилі у вакуумі, на яку налаштований коливальний контур, якщо максимальний заряд конденсатора дорівнює 2 • 10 -8 Кл, а максимальна сила струму в контурі — 1 А. Чому дорівнює ємність конденсатора, якщо індуктивність контура 2 • 10 -7 Гн? Чoмy доpiвнює eнepгiя електричного поля конденсатора в момент, коли енергія магнітного поля становить 3/4 від її максимального значення? Визначте напругу на конденсаторі в цей момент. Активним опором контура знехтуйте.

• 1. Радіоприймач можна настроювати на прийом радіохвиль від 25 до 2000 м. Що треба зробити для прийому довших хвиль — зближувати чи розсувати пластини конденсатора коливального контура?
• 2. Передавач випромінює електромагнітну хвилю (% = 300 м). Скільки електромагнітних коливань відбувається протягом одного періоду звукових коливань із частотою 500 Гц?
• 3. Коливальний контур радіоприймача настроєно на частоту 6 МГц. У скільки разів треба змінити ємність конденсатора контура, щоб налаштуватися на довжину хвилі 150 м?
• 4. Антена корабельного радіолокатора розташована на висоті 25 м над рівнем моря. На якій максимальній відстані радіолокатор може виявити рятувальний пліт? З якою частотою можуть до того ж випускатися імпульси?
• 5. Радіолокатор працює на хвилі 5 см і випускає імпульси тривалістю 1,5 мкс. Скільки коливань міститься в кожному імпульсі? Яка мінімальна дальність виявлення цілі?

Виконуємо навчальні проекти

• Як пов’язані електромагнітні хвилі й технологічна революція? Що таке індустрія 4.0? Суспільство 5.0?
• Можливості бездротового зв’язку.
• Як далеко можна «бачити» за допомогою електромагнітних хвиль?

Перевірте себе (§ 21-35)

1. Як зміниться період власних електромагнітних коливань у контурі, зображеному на малюнку, якщо ключ К перевести з положення 1 у положення 2?

• А) збільшиться в 3 рази
• Б) зменшиться в 3 рази
• В) збільшиться в 9 разів
• Г) зменшиться в 9 разів

2. Зміна заряду конденсатора в коливальному контурі здійснюється за законом q = 10 -5 cos (50,24 • 10 6 )t. Визначте максимальний заряд конденсатора та частоту електромагнітних коливань у контурі.

3. Яке з названих нижче явищ, характерних для електромагнітних хвиль, не є загальною властивістю хвиль будь-якої природи?

4. Укажіть параметри електромагнітної хвилі, які змінюються під час переходу хвилі з повітря у скло.

• А) швидкість і довжина хвилі
• Б) частота і швидкість
• В) довжина хвилі та частота
• Г) амплітуда й частота

5. Визначте швидкість зміни сили струму в обмотці електромагніту індуктивністю 4 Гн, якщо в ній збуджується ЕРС самоіндукції 100 В.

6. У коло змінного струму ввімкнуто котушку індуктивністю 20 мГн і конденсатор ємністю 50 мкФ. За якої частоти змінного струму виникне явище резонансу?

7. У коливальному контурі, що складається з котушки індуктивністю 2 Гн та конденсатора ємністю 1,5 мкФ, максимальне значення заряду на пластинах 2 мкКл. Визначте значення сили струму в контурі в той момент, коли заряд на пластинах конденсатора досягне значення 1 мкКл.

8. Рамка рівномірно обертається в однорідному магнітному полі. Водночас магнітний потік, що пронизує рамку, змінюється за законом Ф = 3 • 10 -2 cos 157t. Запишіть рівняння зміни ЕРС індукції, що виникає в рамці. Визначте максимальне та діюче значення ЕРС, період і частоту струму.

9. У раз підключення конденсатора до мережі змінного струму з напругою 220 В і частотою 50 Гц у ділянці кола протікає струм 0,14 А. Визначте ємність конденсатора. Вважайте активний опір утвореної ділянці мізерно малим.

10. Трансформатор, ККД якого 75 %, споживає потужність 90 Вт. Визначте силу струму у вторинній обмотці, якщо напруга на її затискачах — 12 В.

23.1: Електромагнітний спектр

Радіохвилі – це тип електромагнітного (ЕМ) випромінювання з довжинами хвиль в електромагнітному спектрі довше, ніж інфрачервоне світло. Вони мають частоти від 300 ГГц до 3 кГц і відповідні довжини хвиль від 1 міліметра до 100 кілометрів. Як і всі інші електромагнітні хвилі, радіохвилі рухаються зі швидкістю світла. Природні радіохвилі виробляються блискавкою або астрономічними об’єктами. Штучно створені радіохвилі використовуються для стаціонарного та мобільного радіозв’язку, радіомовлення, радіолокаційних та інших навігаційних систем, супутників зв’язку, комп’ютерних мереж та незліченних інших додатків. Різні частоти радіохвиль мають різні характеристики поширення в атмосфері Землі – довгі хвилі можуть охоплювати частину Землі дуже послідовно, коротші хвилі можуть відбиватися від іоносфери і подорожувати по всьому світу, а набагато коротші довжини хвиль згинаються або відображаються дуже мало і подорожують на прямої видимості.

Електромагнітний спектр: Електромагнітний спектр, що показує основні категорії електромагнітних хвиль. Діапазон частот і довжин хвиль чудовий. Лінія поділу між деякими категоріями є різною, тоді як інші категорії перекриваються. Мікрохвильові печі охоплюють високочастотну частину радіосекції ЕМ-спектру.

Типи радіохвиль та застосування

Радіохвилі мають багато застосувань – категорія поділяється на багато підкатегорій, включаючи мікрохвильові печі та електромагнітні хвилі, що використовуються для AM та FM-радіо, стільникових телефонів та телебачення.

Найнижчі часто зустрічаються радіочастоти виробляються високовольтними лініями електропередач змінного струму на частотах 50 або 60 Гц. Ці надзвичайно довгохвильові електромагнітні хвилі (близько 6000 км) є одним із засобів втрати енергії при передачі енергії на великі відстані.

Надзвичайно низькочастотні (ELF) радіохвилі близько 1 кГц використовуються для зв’язку з підводними човнами. Здатність радіохвиль проникати в солону воду пов’язана з їх довжиною хвилі (подібно до ультразвукової проникаючої тканини) – довша довжина хвилі, тим далі вони проникають. Оскільки солона вода є хорошим провідником, радіохвилі сильно поглинаються нею; для досягнення підводного човна під поверхнею потрібні дуже довгі довжини хвиль.

AM Радіо Хвилі

AM радіохвилі використовуються для передачі комерційних радіосигналів в діапазоні частот від 540 до 1600 кГц. Абревіатура AM розшифровується як амплітудна модуляція—метод розміщення інформації на цих хвиль. Несуча хвиля, що має основну частоту радіостанції (наприклад, 1530 кГц) змінюється або модулюється за амплітудою звуковим сигналом. Отримана хвиля має постійну частоту, але різну амплітуду.

AM Radio: амплітудна модуляція для AM радіо. (а) Несуча хвиля на базовій частоті станції. (b) Звуковий сигнал на значно нижчих звукових частотах. (c) Амплітуда носія модулюється звуковим сигналом без зміни його основної частоти.

FM-радіо Хвилі

FM-радіохвилі також використовуються для комерційної радіопередачі, але в діапазоні частот від 88 до 108 МГц. FM розшифровується як частотна модуляція, ще один метод перенесення інформації. У цьому випадку несуча хвиля, що має основну частоту радіостанції (можливо, 105.1 МГц) модулюється за частотою звуковим сигналом, створюючи хвилю постійної амплітуди, але різної частоти.

FM-радіо: Частотна модуляція для FM-радіо. (а) Несуча хвиля на базовій частоті станції. (b) Звуковий сигнал на значно нижчих звукових частотах. (c) Частота носія модулюється звуковим сигналом без зміни його амплітуди.

Оскільки звукові частоти коливаються максимум до 20 кГц (або 0,020 МГц), частота радіохвилі FM може варіюватися від несучої на цілих 0,020 МГц. З цієї причини несучі частоти двох різних радіостанцій не можуть бути ближче 0,020 МГц. FM-приймач налаштований на резонування на несучій частоті і має схему, яка реагує на зміни частоти, відтворюючи аудіоінформацію.

FM-радіо за своєю суттю менше схильне до шуму від бродячих джерел радіо, ніж AM радіо, оскільки амплітуди хвиль додають шум. Таким чином, приймач AM інтерпретує шум, доданий до амплітуди його несучої хвилі як частину інформації. FM-приймач може бути сформований, щоб відхилити амплітуди, відмінні від основної несучої хвилі, і шукати лише зміни частоти. Таким чином, оскільки шум виробляє зміну амплітуди, легше відхилити шум від FM.

ТВ

Електромагнітні хвилі також транслюють телевізійну передачу. Однак, оскільки хвилі повинні нести велику кількість візуальної, а також аудіоінформації, кожен канал вимагає більшого діапазону частот, ніж проста радіопередача. Телеканали використовують частоти в діапазоні від 54 до 88 МГц і 174 до 222 МГц (весь діапазон FM-радіо лежить між каналами 88 МГц і 174 МГц). Ці телеканали називаються УКХ (дуже високочастотні). Інші канали під назвою UHF (ультра висока частота) використовують ще більш високий діапазон частот від 470 до 1000 МГц.

Телевізійний відеосигнал – AM, тоді як аудіо телевізора – FM. Зверніть увагу, що ці частоти є частотами вільної передачі з користувачем, який використовує старомодну антену на даху. Супутникові антени і кабельна передача телевізора відбувається на значно більш високих частотах, і стрімко розвивається із застосуванням формату високої чіткості або HD.

Мікрохвильові печі

Мікрохвильові хвилі – це електромагнітні хвилі з довжиною хвиль від одного метра до одного міліметра (частоти між 300 МГц і 300 ГГц).

Мікрохвильові печі

Мікрохвильові хвилі – це електромагнітні хвилі з довжиною хвиль від одного метра до короткого, як один міліметр, або еквівалентно частотам між 300 МГц (0,3 ГГц) і 300 ГГц. Мікрохвильова область електромагнітного (ЕМ) спектру, як правило, вважається перекриттям радіохвиль найвищої частоти (найкоротша довжина хвилі). Як і у випадку з усіма ЕМ-хвилями, мікрохвильові печі подорожують у вакуумі зі швидкістю світла. Приставка «мікро-» в «мікрохвильовці» не призначена для припущення довжини хвилі в мікрометровому діапазоні. Це вказує на те, що мікрохвильові хвилі є «малими», оскільки мають менші довжини хвиль порівняно з хвилями, що використовуються в типовому радіомовленні. Межі між далеким інфрачервоним світлом, терагерцевим випромінюванням, мікрохвильовими хвилями та ультрависокочастотними радіохвилями досить довільні. Вони використовуються по-різному між різними галузями дослідження (див. Малюнок).

Електромагнітний спектр: Електромагнітний спектр, що показує основні категорії електромагнітних хвиль. Діапазон частот і довжин хвиль чудовий. Лінія поділу між деякими категоріями є різною, тоді як інші категорії перекриваються. Мікрохвильові печі перекриваються з високочастотною частиною радіосекції ЕМ-спектра.

Підкатегорії мікрохвильових печей

Мікрохвильова частина радіочастотного спектра може бути поділена на три діапазони, перераховані нижче від високих до низьких частот.

• Надзвичайно висока частота (КВЧ) є найвищим діапазоном мікрохвильових частот. КВЧ працює в діапазоні частот від 30 до 300 гігагерц, вище якого електромагнітне випромінювання вважається далеким інфрачервоним світлом, також іменованим терагерцевим випромінюванням. Цей діапазон частот відповідає діапазону довжин хвиль від 10 до 1 міліметра, тому його іноді називають міліметровим діапазоном. Ця смуга зазвичай використовується в радіоастрономії та дистанційному зондуванні.
• Надвисока частота (СВЧ) – це позначення для частот електромагнітних хвиль в діапазоні від 3 ГГц до 30 ГГц. Ця смуга частот відома також як сантиметрова смуга, оскільки довжини хвиль коливаються від десяти до одного сантиметра. Цей діапазон частот використовується для більшості радіолокаційних передавачів, мікрохвильових печей, бездротових локальних мереж, стільникових телефонів, супутникового зв’язку, мікрохвильових радіорелейних зв’язків та численних наземних каналів передачі даних короткого діапазону.
• Надвисока частота (УВЧ) позначає діапазон мікрохвильових частот електромагнітних хвиль між 300 МГц і 3 ГГц, також відомий як дециметровий діапазон, оскільки довжини хвиль коливаються від одного до десяти дециметрів, або 10 сантиметрів до 1 метра. Вони використовуються для телевізійного мовлення, бездротових телефонів, рацій, супутникового зв’язку та багатьох інших додатків.

Джерела мікрохвильових печей

Мікрохвильові печі – це високочастотні електромагнітні хвилі, які можуть вироблятися струмами в макроскопічних схемах і пристроях. Мікрохвильові печі також можуть вироблятися атомами та молекулами – наприклад, вони є компонентом електромагнітного випромінювання, що генерується тепловим збудженням. Тепловий рух атомів і молекул в будь-якому об’єкті при температурі вище абсолютного нуля змушує їх випромінювати і поглинати випромінювання.

Так як можна переносити більше інформації за одиницю часу на високих частотах, мікрохвильові печі цілком підходять для пристроїв зв’язку. Більшість інформації, що передається супутником, переноситься на мікрохвильових печах, як і наземні передачі на далекі відстані. Чітка лінія зору між передавачем і приймачем потрібна через короткі довжини хвиль, що беруть участь.

Сонце також випромінює мікрохвильове випромінювання, хоча більша його частина блокується земною атмосферою. Космічне мікрохвильове фонове випромінювання (CMBR) – це мікрохвильове випромінювання, яке пронизує весь простір, і його відкриття підтримує теорію Великого вибуху походження Всесвіту.

Космічний мікрохвильовий фон: Космічне фонове випромінювання Великого вибуху, відображене зі збільшенням роздільної здатності.

Пристрої, що використовують мікрохвильові печі

Високопотужні мікрохвильові джерела використовують спеціалізовані вакуумні трубки для генерації мікрохвильових печей. Ці пристрої працюють за різними принципами від низькочастотних вакуумних трубок, використовуючи балістичний рух електронів у вакуумі під впливом керуючих електричних або магнітних полів, і включають магнетрон (використовується в мікрохвильових печах), клістрон, трубку біжучої хвилі (TWT) і гіротрон.

Порожнина магнетрона: Вирізаний вид всередині порожнини магнетрона, який використовується в мікрохвильовій печі.

Мікрохвильові печі використовуються мікрохвильовими печами для нагрівання їжі. Мікрохвильовки на частоті 2,45 ГГц виробляються за допомогою прискорювальних електронів. Потім мікрохвильові печі індукують змінне електричне поле в духовці. Вода і деякі інші складові їжі мають трохи негативний заряд на одному кінці і трохи позитивний заряд на одному кінці (званий полярними молекулами). Діапазон мікрохвильових частот спеціально підібраний таким чином, щоб полярні молекули, намагаючись зберегти свою орієнтацію електричним полем, поглинали ці енергії та підвищували їх температуру – процес, який називається діелектричним нагріванням.

Радар, вперше розроблений у Другій світовій війні, є загальним застосуванням мікрохвильових печей. Виявляючи та синхронізуючи мікрохвильові відлуння, радіолокаційні системи можуть визначати відстань до таких різноманітних об’єктів, як хмари та літальні апарати. Доплерівський зсув в радіолокаційному відлунні може визначити швидкість автомобіля або інтенсивність зливу. Складні радіолокаційні системи можуть картувати Землю та інші планети, з роздільною здатністю, обмеженою довжиною хвилі. Чим коротше довжина хвилі будь-якого зонда, тим меншу деталь можна спостерігати.

Мазер – це пристрій, схожий на лазер, який посилює світлову енергію за рахунок стимуляції фотонів. Мазер, замість того, щоб посилювати енергію видимого світла, підсилює низькочастотні, довші хвилі мікрохвиль і радіочастотні випромінювання.

Інфрачервоні хвилі

Інфрачервоне (ІЧ) світло – це ЕМ-випромінювання з довжинами хвиль більше, ніж у видимого світла від 0,74 мкм до 1 мм (від 300 ГГц до 1 ТГц).

• Розрізняють три діапазони інфрачервоної частини спектра і описують процеси поглинання і випромінювання інфрачервоного світла молекулами

Інфрачервоні хвилі

Інфрачервоне (ІЧ) світло – це електромагнітне випромінювання з більшими довжинами хвиль, ніж у видимого світла, що простягається від номінального червоного краю видимого спектру на 0,74 мікрометра (мкм) до 1 мм. Цей діапазон довжин хвиль відповідає діапазону частот приблизно від 300 ГГц до 400 ТГц і включає більшу частину теплового випромінювання, випромінюваного об’єктами поблизу кімнатної температури. Інфрачервоне світло випромінюється або поглинається молекулами, коли вони змінюють свої обертально-коливальні рухи.

Електромагнітний спектр: Електромагнітний спектр, що показує основні категорії електромагнітних хвиль. Діапазон частот і довжин хвиль чудовий. Лінія поділу між деякими категоріями є різною, тоді як інші категорії перекриваються. Мікрохвильові печі охоплюють високочастотну частину радіосекції ЕМ-спектру.

Підкатегорії ІЧ-хвиль

Інфрачервона частина електромагнітного спектра охоплює діапазон приблизно від 300 ГГц (1 мм) до 400 ТГц (750 нм). Його можна розділити на три частини: його можна розділити на три частини:

Атмосферний коефіцієнт пропускання: Це графік атмосферного пропускання Землі (або непрозорості) до різних довжин хвиль електромагнітного випромінювання. Більшість довжин хвиль УФ поглинаються киснем і озоном в атмосфері Землі. Спостереження за астрономічними джерелами УФ повинні проводитися з космосу.

• Далекий інфрачервоний, від 300 ГГц (1 мм) до 30 ТГц (10 мкм) – Нижня частина цього діапазону також може називатися мікрохвильовими пічами. Це випромінювання, як правило, поглинається так званими обертальними режимами в молекулах газової фази, молекулярними рухами в рідинами та фононами в твердих тілах. Вода в атмосфері Землі настільки сильно поглинає в цьому діапазоні, що робить атмосферу фактично непрозорою. Однак існують певні діапазони довжин хвиль («вікна») в непрозорому діапазоні, які дозволяють часткову передачу, і можуть бути використані для астрономії. Діапазон довжин хвиль від приблизно 200 мкм до декількох мм часто називають «субміліметром» в астрономії, зберігаючи дальній інфрачервоний діапазон для довжин хвиль нижче 200 мкм.
• Середній інфрачервоний, від 30 до 120 ТГц (від 10 до 2,5 мкм) – Гарячі об’єкти (випромінювачі чорного тіла) можуть сильно випромінювати в цьому діапазоні, а шкіра людини при нормальній температурі тіла сильно випромінює в нижній частині цієї області. Це випромінювання поглинається молекулярними коливаннями, де різні атоми в молекулі вібрують навколо своїх рівноважних положень. Цей діапазон іноді називають областю відбитків пальців, оскільки середній інфрачервоний спектр поглинання сполуки дуже специфічний для цієї сполуки.
• Близьке інфрачервоне, від 120 до 400 ТГц (2500 до 750 нм) — фізичні процеси, які є актуальними для цього діапазону, аналогічні тим, що для видимого світла. Найвищі частоти в цьому регіоні можуть бути виявлені безпосередньо деякими типами фотоплівки, а також багатьма типами твердотільних датчиків зображення для інфрачервоної фотографії та відеозйомки.

Відзначимо, що в деяких полах межі цих категорій відрізняються незначно; наприклад, в астрономії «ближній інфрачервоний» вважається простягається до 5 мкм, а не 2,5 мкм.

Тепло і теплове випромінювання

Інфрачервоне випромінювання в народі відоме як «теплове випромінювання», але світлові та електромагнітні хвилі будь-якої частоти нагріють поверхні, які їх поглинають. Інфрачервоне світло від Сонця становить лише 49% нагрівання Землі, а решта викликається видимим світлом, яке поглинається, а потім повторно випромінюється на довших довжині хвиль. Видиме світло або ультрафіолетові лазери можуть обвуглювати папір, а розжарюються гарячі предмети випромінюють видиме випромінювання. Об’єкти при кімнатній температурі випромінюватимуть випромінювання в основному зосереджене в діапазоні від 8 до 25 мкм, але це не відрізняється від випромінювання видимого світла предметами розжарювання та ультрафіолету ще більш гарячими об’єктами (див. Розділи про випромінювання чорного тіла та закон зміщення Відня).

Тепло – це енергія в перехідній формі, яка тече через різницю температур. На відміну від тепла, що передається теплопровідністю або тепловою конвекцією, випромінювання може поширюватися через вакуум.

Поняття випромінювальної здатності має важливе значення в розумінні інфрачервоних випромінювань об’єктів. Це властивість поверхні, яка описує, як її теплові викиди відхиляються від ідеалу чорного тіла. Для подальшого пояснення два об’єкти з однаковою фізичною температурою не будуть «з’являтися» однаковою температурою в інфрачервоному зображенні, якщо вони мають різні випромінювання.

Джерела ІЧ-хвиль

Як зазначено вище, хоча інфрачервоне випромінювання зазвичай називають тепловим випромінюванням, лише об’єкти, що випромінюють з певним діапазоном температур та випромінювань, вироблятимуть більшу частину свого електромагнітного випромінювання в інфрачервоній частині спектра. Однак це стосується більшості об’єктів та середовищ, з якими стикаються люди в нашому повсякденному житті. Люди, їх оточення та сама Земля випромінюють більшу частину свого теплового випромінювання на довжині хвиль близько 10 мкм, межа між середнім та далеким інфрачервоним діапазоном відповідно до описаного вище розмежування. Діапазон довжин хвиль, найбільш релевантних для тепловипромінюючих об’єктів на землі, часто називають тепловим інфрачервоним. Багато астрономічних об’єктів випромінюють помітні кількості ІЧ-випромінювання на нетемічних довжині хвиль.

Інфрачервоне випромінювання може використовуватися для дистанційного визначення температури об’єктів (якщо відома випромінювальна здатність). Це називається термографією, в основному використовується у військовому та промисловому застосуванні, але технологія виходить на публічний ринок у вигляді інфрачервоних камер на автомобілі через масове зниження виробничих витрат.

Термографія: термографічне зображення собаки

Застосування ІЧ-хвиль поширюється на опалення, зв’язок, метеорологію, спектроскопію, астрономію, біологічну та медичну науку та навіть аналіз творів мистецтва.

Видиме світло

Видиме світло – це частина електромагнітного спектра, яка видима людському оку, в діапазоні приблизно від 390 до 750 нм.

Видиме світло

Видиме світло, як називається видимим спектром, – це частина електромагнітного спектра, яка видима (може бути виявлена) людським оком. Електромагнітне випромінювання в цьому діапазоні довжин хвиль часто просто називають «світлом». Типове людське око реагуватиме на довжини хвиль приблизно від 390 до 750 нм (0,39 до 0,75 мкм). За частотою це відповідає смузі в районі 400—790 ТГц. Світлоадаптоване око, як правило, має максимальну чутливість на рівні близько 555 нм (540 ТГц), в зеленій області оптичного спектра. Спектр, однак, не містить всіх кольорів, які можуть розрізнити людські очі і мозок. Ненасичені кольори, такі як рожевий, або фіолетові варіації, такі як пурпурний, відсутні, наприклад, оскільки вони можуть бути зроблені лише сумішшю декількох довжин хвиль.

Електромагнітний спектр: Електромагнітний спектр, що показує основні категорії електромагнітних хвиль. Діапазон частот і довжин хвиль чудовий. Лінія поділу між деякими категоріями є різною, тоді як інші категорії перекриваються. Мікрохвильові печі охоплюють високочастотну частину радіосекції ЕМ-спектру.

Видиме світло виробляється коливаннями і обертаннями атомів і молекул, а також електронними переходами всередині атомів і молекул. Приймачі або детектори світла значною мірою використовують електронні переходи. Ми говоримо, що атоми і молекули збуджуються, коли вони поглинають і розслабляються, коли вони випромінюють через електронні переходи.

Видимий спектр: Невелика частина електромагнітного спектра, що включає його видимі компоненти. Розподіли між інфрачервоним, видимим та ультрафіолетовим не є абсолютно чіткими, а також між сімома кольорами веселки.

На малюнку вище показана ця частина спектра разом з кольорами, пов’язаними з певними чистими довжинами хвиль. Червоне світло має найнижчі частоти та найдовші довжини хвиль, тоді як фіолетовий має найвищі частоти та найкоротші довжини хвиль. Випромінювання чорного тіла від Сонця досягає піків у видимій частині спектра, але інтенсивніше в червоному, ніж у фіолетовому, роблячи Сонце жовтуватим на вигляд.

Кольори, які можуть бути отримані видимим світлом вузької смуги довжин хвиль (монохроматичнийсвітло), називаються чистими спектральними кольорами. Кількісно області видимого спектра, що охоплюють кожен спектральний колір, можна окреслити приблизно так:

Відзначимо, що кожен колір може бути безлічі відтінків, так як спектр суцільний. Людське око нечутливе до електромагнітного випромінювання поза цим діапазоном. За визначенням будь-які зображення, представлені даними, записаними з довжин хвиль, відмінних від тих, що знаходяться у видимій частині спектра (наприклад, ІЧ-зображення людей або тварин або астрономічні рентгенівські зображення), обов’язково мають помилковий колір.

Видиме світло і атмосфера Землі

Видимі довжини хвиль проходять через «оптичне вікно», область електромагнітного спектра, яка дозволяє довжинам хвиль проходити в значній мірі неослабленими через атмосферу Землі (див. Графік непрозорості в. Прикладом цього явища є те, що чисте повітря розсіює синє світло більше, ніж червоні довжини хвиль, і тому полуденне небо здається синім.

Атмосферний коефіцієнт пропускання: Це графік атмосферного пропускання Землі (або непрозорості) до різних довжин хвиль електромагнітного випромінювання. Більшість довжин хвиль УФ поглинаються киснем і озоном в атмосфері Землі. Спостереження за астрономічними джерелами УФ повинні проводитися з космосу.

Оптичне вікно також називають видимим вікном, оскільки воно перекриває видимий спектр реакції людини. Це не випадково, оскільки предки людства еволюціонували бачення, яке могло б використовувати найбагатші довжини хвиль light.The ближнього інфрачервоного (NIR) вікна лежить просто поза людським зором, а також середньою довжиною хвилі ІЧ (MWIR) вікна та довгою довжиною хвилі або далеким інфрачервоним (LWIR або FIR) вікно, хоча інші тварини можуть відчувати їх.

Наслідком існування оптичного вікна в атмосфері Землі є відносно бадьорий температурний режим на поверхні Землі. Функція світності Сонця піки у видимому діапазоні, і світло в цьому діапазоні здатне подорожувати до поверхні планети без ослаблення завдяки оптичному вікні. Це дозволяє видимому світлу нагрівати поверхню. Потім поверхня планети випромінює енергію насамперед в інфрачервоних довжині хвиль, що має набагато більші труднощі з втечею (і, таким чином, змушуючи планету охолоджуватися) через непрозорість атмосфери в інфрачервоному діапазоні. Поверхня Землі була б набагато прохолодніше без цього ефекту.

Фотосинтез

Рослини, як і тварини, еволюціонували, щоб використовувати та реагувати на частини електромагнітного спектру, в який вони вбудовані. Рослини (і багато бактерій) перетворюють світлову енергію, захоплену від Сонця, в хімічну енергію, яка може бути використана для живлення діяльності організму. У рослин, водоростей і ціанобактерій фотосинтез використовує вуглекислий газ і воду, виділяючи кисень як продукт життєдіяльності. Фотосинтез життєво важливий для всього аеробного життя на Землі (наприклад, людей і тварин). Частина ЕМ-спектру, що використовується фотосинтетичними організмами, називається фотосинтетично активною областю (PAR) і відповідає сонячному випромінюванню між 400 і 700 нм, істотно перекриваючи діапазон зору людини. Це знову не випадково; світло в цьому діапазоні є найбільш рясним для організмів на поверхні Землі, оскільки Сонце випромінює близько половини своєї світності в цьому діапазоні довжин хвиль і йому дозволяється вільно проходити через оптичні вікна в атмосфері Землі.

Ультрафіолетове світло

Ультрафіолетове (УФ) світло – це електромагнітне випромінювання з довжиною хвилі коротше, ніж у видимого світла в діапазоні від 10 нм до 400 нм.

• Визначити діапазон довжин хвиль, характерний для ультрафіолетового світла та його біологічних ефектів

Ультрафіолетове світло

Ультрафіолетове (УФ) світло – електромагнітне випромінювання з довжиною хвилі коротше, ніж у видимого світла, але довше рентгенівських променів, тобто в діапазоні від 10 нм до 400 нм, що відповідає енергіям фотонів від 3 еВ до 124 еВ (1 еВ = 1.6e -19 Дж; ЕМ-випромінювання з частотами вище, ніж у видимих світло часто виражається з точки зору енергії, а не частоти). Він так названий, тому що спектр складається з електромагнітних хвиль з частотами вище тих, які люди ідентифікують як колір фіолетовий. Ці частоти невидимі для людини, але видимі для ряду комах і птахів.

Електромагнітний спектр: Електромагнітний спектр, що показує основні категорії електромагнітних хвиль. Діапазон частот і довжин хвиль чудовий. Лінія поділу між деякими категоріями є різною, тоді як інші категорії перекриваються. Мікрохвильові печі охоплюють високочастотну частину радіосекції ЕМ-спектру.

Ультрафіолетове світло міститься в сонячному світлі (де воно становить близько 10% енергії у вакуумі) і випромінюється електричними дугами та спеціалізованими вогнями, такими як чорні вогні. Це може викликати хімічні реакції, і змушує багато речовин світитися або флуоресценції. Більшість ультрафіолету класифікується як неіонізуюче випромінювання. Вищі енергії ультрафіолетового спектра від довжин хвиль близько 10 нм до 120 нм («екстремальний» ультрафіолет) є іонізуючими, але цей тип ультрафіолету на сонячному світлі блокується нормальним молекулярним киснем (O ₂) у повітрі і не досягає землі. Однак весь спектр ультрафіолетового випромінювання має деякі біологічні особливості іонізуючого випромінювання, завдаючи набагато більшої шкоди багатьом молекулам в біологічних системах, ніж це пов’язано з простими нагрівальними ефектами (приклад – сонячний опік). Ці властивості випливають із сили ультрафіолетового фотона змінювати хімічні зв’язки в молекулах, навіть не маючи достатньої енергії для іонізації атомів.

Хоча ультрафіолетове випромінювання невидимо для людського ока, більшість людей знають про вплив УФ на шкіру, зване засмагою і сонячними опіками. На додаток до короткохвильового УФ, заблокованого киснем, багато (> 97%) ультрафіолету середнього діапазону (майже всі УФ вище 280 нм і більшість до 315 нм) блокується озоновим шаром, і, як іонізуючий короткохвильовий УФ, завдасть великої шкоди живим організмам, якщо він проникне в атмосферу. Після атмосферної фільтрації лише близько 3% загальної енергії сонячного світла в зеніті припадає на ультрафіолет, і ця частка зменшується під іншими сонячними кутами. Значна частина – це майже ультрафіолетовий, який не викликає сонячних опіків, але все ще здатний викликати довгострокові пошкодження шкіри та рак. Ще менша частка ультрафіолету, яка досягає землі, відповідає за сонячні опіки, а також утворення вітаміну D (пікове виробництво відбувається між 295 і 297 нм) у всіх організмах, які виробляють цей вітамін (включаючи людей). Таким чином, УФ-спектр має багато ефектів, як корисних, так і шкідливих для здоров’я людини.

Атмосферний коефіцієнт пропускання: Це сюжет атмосферної непрозорості Землі (протилежної пропускання) до різних довжин хвиль електромагнітного випромінювання, включаючи видиме світло. Видиме світло проходить відносно безперешкодно через атмосферу в «оптичному вікні». Більшість довжин хвиль УФ поглинаються киснем і озоном в атмосфері Землі. Спостереження за астрономічними джерелами УФ повинні проводитися з космосу.

Підкатегорії ультрафіолетового світла

Сонячне УФ-випромінювання зазвичай підрозділяється на три області: UV-A (320—400 нм), UV-B (290-320 нм) та UV-C (220—290 нм), що ранжуються від довгих до коротших довжин хвиль (від менших до більших енергій). Більшість UV-B і весь UV-C поглинається молекулами озону (O ₃) у верхній атмосфері. Отже, 99% сонячного УФ-випромінювання, що досягає поверхні Землі, становить UV-A.

Існують і інші схеми поділу УФ на різні категорії, ще одна поширена: навколоультрафіолетовий (NUV — 300-400 нм), середній ультрафіолет (MUV — 200-300 нм), далекий ультрафіолет (FUV — 200-122 нм) і екстремальний ультрафіолет (EUV- 121-10 нм).

Шкідливий вплив

Надмірне вплив УФ-випромінювання може спричинити сонячні опіки та деякі форми раку шкіри. У людей тривалий вплив сонячного УФ-випромінювання може призвести до гострих та хронічних наслідків для здоров’я шкіри, очей та імунної системи. Більше того, UVC може спричинити несприятливі ефекти, які можуть бути по-різному мутагенними або канцерогенними.

УФ мутація ДНК: Ультрафіолетові фотони завдають шкоди молекулам ДНК живих організмів по-різному. В одному загальному випадку пошкодження сусідні тимінові основи зв’язуються між собою, а не поперек «драбини» Цей «тиміновий димер» робить опуклість, і спотворена молекула ДНК не функціонує належним чином.

Міжнародне агентство з досліджень раку Всесвітньої організації охорони здоров’я класифікувало всі категорії та довжини хвиль ультрафіолетового випромінювання як канцероген групи 1. Це позначення найвищого рівня для канцерогенів і означає, що «є достатньо доказів, щоб зробити висновок, що він може викликати рак у людини».

Сприятливий вплив

Вплив UVB індукує вироблення вітаміну D в шкірі. Більшість позитивних наслідків для здоров’я пов’язані з цим вітаміном. Він відіграє регуляторну роль у метаболізмі кальцію (що є життєво важливим для нормального функціонування нервової системи, а також для росту кісток та підтримки щільності кісткової тканини), імунітету, проліферації клітин, секреції інсуліну та артеріального тиску.

рентгенівські промені

Рентгенівські промені – це електромагнітні хвилі з довжинами хвиль в діапазоні від 0,01 до 10 нанометрів і енергіями в діапазоні від 100 еВ до 100 кеВ.

рентгенівські промені

Рентгенівські промені – це електромагнітні хвилі з довжинами хвиль в діапазоні від 0,01 до 10 нанометрів, що відповідають частотам в діапазоні від 30 петагерц до 30 гексагерц (3×10 16 Гц до 3×10 19 Гц) і енергіями в діапазоні від 100 еВ до 100 кеВ. Вони коротші за довжиною хвилі, ніж УФ-промені і довше гамма-променів. У багатьох мовах рентгенівське випромінювання називається Röntgen випромінювання, після Вільгельма Рентгена, якого зазвичай зараховують як його першовідкривач, і який назвав його рентгенівським випромінюванням, щоб позначити невідомий тип випромінювання.

Електромагнітний спектр: Електромагнітний спектр, що показує основні категорії електромагнітних хвиль. Діапазон частот і довжин хвиль чудовий. Лінія поділу між деякими категоріями є різною, тоді як інші категорії перекриваються. Мікрохвильові печі охоплюють високочастотну частину радіосекції ЕМ-спектру.

Властивості та застосування

Рентгенівські фотони несуть достатньо енергії для іонізації атомів і порушення молекулярних зв’язків. Це робить його різновидом іонізуючого випромінювання і тим самим шкідливим для живої тканини. Дуже висока доза опромінення протягом короткого проміжку часу викликає променеву хворобу, тоді як більш низькі дози можуть дати підвищений ризик радіаційного раку. У медичній візуалізації цей підвищений ризик раку, як правило, значно переважується перевагами обстеження. Іонізуюча здатність рентгенівських променів може бути використана в лікуванні раку для знищення злоякісних клітин за допомогою променевої терапії. Він також використовується для характеристики матеріалу за допомогою рентгенівської спектроскопії.

Рентгенівський спектр та застосування: Рентгенівські промені є частиною електромагнітного спектра, довжина хвиль коротша, ніж у видимого світла. Різні програми використовують різні частини рентгенівського спектра.

Рентгенівські промені з енергіями фотонів вище 5 до 10 кеВ (нижче довжини хвилі 0,2-0,1 нм) називаються жорсткими рентгенівськими променями, тоді як ті, що мають меншу енергію, називаються м’якими рентгенівськими променями. Завдяки своїй проникаючій здатності жорсткі рентгенівські промені широко використовуються для зображення всередині об’єктів (наприклад, в медичній рентгенографії та безпеці аеропорту). В результаті термін рентген метонімічно використовується для позначення рентгенографічного зображення, отриманого за допомогою цього методу, на додаток до самого методу. Оскільки довжина хвилі жорстких рентгенівських променів аналогічна розмірам атомів, вони також корисні для визначення кристалічних структур методом рентгенівської кристалографії. На відміну від цього, м’які рентгенівські промені легко поглинаються повітрям, а довжина загасання 600 еВ (~ 2 нм) рентгенівських променів у воді становить менше 1 мікрометра.

У медичних діагностичних додатках рентгенівські промені низької енергії (м’які) є небажаними, оскільки вони повністю поглинаються організмом, збільшуючи дозу опромінення, не сприяючи зображенню. Отже, тонкий металевий лист, часто з алюмінію, званий рентгенівським фільтром, зазвичай розміщується над вікном рентгенівської трубки, поглинаючи низькоенергетичну частину спектра. Це називається зміцненням променя, оскільки він зміщує центр спектра в бік більш високої енергії (або твердіше) рентгенівських променів.

Різниця між рентгенівськими променями та гамма-променями

Різниця між рентгенівськими променями і гамма-променями дещо умовно. Найбільш частим методом розрізнення X- і гамма-випромінювання є основою довжини хвилі, при цьому випромінювання коротше деякої довільної довжини хвилі, наприклад 10 −11 м, визначеної як гамма-промені. Електромагнітне випромінювання, випромінюване рентгенівськими трубками, як правило, має довшу довжину хвилі, ніж випромінювання, що випромінюється радіоактивними ядрами. Отже, історично альтернативним засобом розрізнення двох типів випромінювання було за їх походженням: рентгенівські промені випромінюються електронами поза ядром, тоді як гамма-промені випромінюються ядром. Існує перекриття між смугами довжин хвиль фотонів, що випромінюються електронами поза ядром, і фотонами, що випромінюються ядром. Як і все електромагнітне випромінювання, властивості рентгенівських променів (або гамма-променів) залежать тільки від їх довжини хвилі і поляризації.

Гамма-промені

Гамма-промені – це дуже високочастотні електромагнітні хвилі, які зазвичай випромінюються від радіоактивного розпаду з частотами більше 10 19 Гц.

• Визначте діапазон довжин хвиль, характерний для гамма-променів, відзначаючи їх біологічні ефекти і відрізняючи їх від гамма-променів

Гамма-промені

Гамма-випромінювання, також відоме як гамма-промені або переносне як гамма-промені і позначається як γ, є електромагнітним випромінюванням високої частоти і, отже, високої енергії. Гамма-промені зазвичай мають частоти вище 10 ексагерц (або > 10 19 Гц), і тому мають енергії вище 100 кеВ і довжини хвиль менше 10 пікомметрів (менше діаметра атома). Однак це не жорстке і швидке визначення, а лише опис природних процесів. Гамма-промені від радіоактивного розпаду визначаються як гамма-промені незалежно від їх енергії, так що немає нижньої межі гамма-енергії, отриманої в результаті радіоактивного розпаду. Гамма-розпад зазвичай виробляє енергії в кілька сотень кеВ, і майже завжди менше 10 МеВ.

Гамма-розпад: ілюстрація випромінювання гамма-променя (γ) з атомного ядра

Гамма-промені є іонізуючим випромінюванням і, таким чином, біологічно небезпечні. Вони класично виробляються розпадом з високоенергетичних станів атомних ядер, процесу, званого гамма-розпадом, але також створюються іншими процесами. Пол Віллард, французький хімік і фізик, відкрив гамма-випромінювання в 1900 році, вивчаючи випромінювання, випромінюване радієм під час його гамма-розпаду. Випромінювання Вілларда було названо «гамма-променями» Ернестом Резерфордом в 1903 році.

Джерела гамма-променів

Природні джерела гамма-променів на Землі включають гамма-розпад від природних радіоізотопів, таких як калій-40, а також як вторинне випромінювання від різних атмосферних взаємодій з частинками космічних променів. Деякі рідкісні наземні природні джерела, які виробляють гамма-промені, які не мають ядерного походження, – це удари блискавки та наземні гамма-спалахи, які виробляють високі викиди енергії від природних високоенергетичних напруг. Гамма-промені виробляються цілим рядом астрономічних процесів, в яких виробляються електрони дуже високих енергій. Такі електрони виробляють вторинні гамма-промені механізмами гальмівного випромінювання, зворотного розсіювання Комптона і синхротронного випромінювання. Велика частка таких астрономічних гамма-променів екранується земною атмосферою і повинна бути виявлена космічними апаратами. Відомі штучні джерела гамма-променів включають поділ, таке як відбувається в ядерних реакторах, і експерименти з фізики високих енергій, такі як нейтральний розпад піонів і ядерний синтез.

Гамма-промені проти рентгенівських променів

Гамма-промені мають характеристики, ідентичні рентгенівським променям тієї ж частоти — вони відрізняються лише джерелом. На більш високих частотах γ промені більш проникаючі і більш ушкоджують живу тканину. Вони мають багато тих же застосувань, що і рентгенівські промені, включаючи терапію раку. Гамма-випромінювання радіоактивних матеріалів застосовується в ядерній медицині.

Різниця між рентгенівськими променями і гамма-променями змінилася в останні десятиліття. Спочатку електромагнітне випромінювання, що випромінюється рентгенівськими трубками, майже незмінно мало більшу довжину хвилі, ніж випромінювання (гамма-промені), що випромінюється радіоактивними ядрами. Стара література розрізняла рентгенівське і гамма-випромінювання на основі довжини хвилі, з випромінюванням коротше деякої довільної довжини хвилі, наприклад 10 −11 м, визначеного як гамма-промені. Однак, якщо штучні джерела тепер здатні дублювати будь-яке електромагнітне випромінювання, яке виникає в ядрі, а також набагато вищі енергії, довжини хвиль, характерні для радіоактивних джерел гамма-променів проти інших типів, тепер повністю перекриваються. Таким чином, гамма-промені зараз зазвичай розрізняють за своїм походженням: рентгенівські промені випромінюються за визначенням електронами поза ядром, тоді як гамма-промені випромінюються ядром.

Винятки з цієї конвенції трапляються в астрономії, де гамма-розпад спостерігається в післясвітінні певних наднових, але інші високоенергетичні процеси, які, як відомо, включають інші, крім радіоактивного розпаду, все ще класифікуються як джерела гамма-випромінювання. Помітним прикладом є надзвичайно потужні сплески високоенергетичного випромінювання, які зазвичай називають довготривалими гамма-сплесками, які виробляють гамма-промені механізмом, не сумісним з радіоактивним розпадом. Ці сплески гамма-променів, які, як вважають, пов’язані з крахом зірок, які називаються гіперновими, є найпотужнішими подіями, які досі виявлені в космосі. Астрофізичні процеси є єдиними джерелами для гамма-променів дуже високої енергії (~100 МеВ).

Карта неба гамма-променів: Це зображення всього неба в 100 МеВ або більше гамма-променів, як видно приладом EGRET на борту космічного корабля CGRO. Яскравими плямами в межах галактичної площини є пульсари (обертаються нейтронні зірки з сильними магнітними полями), тоді як ті, що знаходяться вище і нижче площини, вважаються квазарами (галактиками з надмасивними чорними дірами, активно аккретують матерію).

Вплив на здоров’я

Все іонізуюче випромінювання викликає подібні пошкодження на клітинному рівні, але оскільки промені альфа-частинок і бета-частинок відносно непроникаючі, зовнішнє вплив на них викликає лише локалізовані пошкодження (наприклад, радіаційні опіки шкіри). Гамма-промені та нейтрони більш проникаючі, спричиняючи дифузне пошкодження по всьому тілу (наприклад, променева хвороба, пошкодження ДНК клітин, загибель клітин через пошкоджену ДНК, збільшення захворюваності на рак), а не опіки. Зовнішнє опромінення також слід відрізняти від внутрішнього впливу через потрапляння всередину або вдихання радіоактивних речовин, які в залежності від хімічної природи речовини можуть спричинити як дифузне, так і локалізоване внутрішнє пошкодження. Найбільш біологічні ушкоджуючі форми гамма-випромінювання виникають при енергіях від 3 до 10 МеВ.

Ключові моменти

• Найнижча частотна частина електромагнітного спектра позначається як «радіо», як правило, вважається довжиною хвиль в межах від 1 міліметра до 100 кілометрів або частоти в межах 300 ГГц до 3 кГц.
• Існує широкий спектр підкатегорій, що містяться в радіо, включаючи AM і FM-радіо. Радіохвилі можуть генеруватися природними джерелами, такими як блискавка або астрономічні явища; або штучними джерелами, такими як радіовежі, мобільні телефони, супутники та радар.
• AM радіохвилі використовуються для передачі комерційних радіосигналів в діапазоні частот від 540 до 1600 кГц. Абревіатура AM розшифровується як амплітудна модуляція—метод розміщення інформації на цих хвиль. AM хвилі мають постійну частоту, але різну амплітуду.
• FM-радіохвилі також використовуються для комерційної радіопередачі в діапазоні частот від 88 до 108 МГц. FM означає частотну модуляцію, яка виробляє хвилю постійної амплітуди, але різної частоти.
• Мікрохвильова область електромагнітного (ЕМ) спектру, як правило, вважається перекриттям радіохвиль найвищої частоти (найкоротша довжина хвилі).
• Приставка «мікро-» в «мікрохвильовці» не призначена для припущення довжини хвилі в мікрометровому діапазоні. Це вказує на те, що мікрохвильові хвилі є «малими» порівняно з хвилями, що використовуються в типовому радіомовленні, оскільки вони мають менші довжини хвиль.
• Мікрохвильова частина електромагнітного спектра може бути розділена на три діапазони, перераховані нижче від високих до низьких частот: надзвичайно висока частота (від 30 до 300 ГГц), надвисока частота (від 3 до 30 ГГц) та надвисока частота (300 МГц до 3 ГГц).
• Мікрохвильові джерела включають штучні пристрої, такі як схеми, передавальні вежі, радар, мазери та мікрохвильові печі, а також природні джерела, такі як Сонце та космічний мікрохвильовий фон.
• Мікрохвильові печі також можуть вироблятися атомами і молекулами. Вони є, наприклад, компонентом електромагнітного випромінювання, що генерується тепловим збудженням. Тепловий рух атомів і молекул в будь-якому об’єкті при температурі вище абсолютного нуля змушує їх випромінювати і поглинати випромінювання.
• Інфрачервоне світло включає більшу частину теплового випромінювання, що випромінюється предметами поблизу кімнатної температури. Інфрачервоне світло випромінюється або поглинається молекулами, коли вони змінюють свої обертально-коливальні рухи.
• Інфрачервону частину спектра можна розділити на три області по довжині хвилі: дальній інфрачервоний, від 300 ГГц (1 мм) до 30 ТГц (10 мкм); середній інфрачервоний, від 30 до 120 ТГц (від 10 до 2,5 мкм); і ближній інфрачервоний, від 120 до 400 ТГц (2500 до 750 нм).
• Інфрачервоне випромінювання в народі відоме як «теплове випромінювання», але світлові та електромагнітні хвилі будь-якої частоти нагріють поверхні, які їх поглинають.
• Поняття випромінювальної здатності має важливе значення в розумінні інфрачервоних випромінювань об’єктів. Це властивість поверхні, яка описує, як її теплові викиди відхиляються від ідеалу чорного тіла.
• Інфрачервоне випромінювання може використовуватися для дистанційного визначення температури об’єктів (якщо відома випромінювальна здатність). Це називається термографією, в основному використовується у військовому та промисловому застосуванні.
• Видиме світло виробляється коливаннями і обертаннями атомів і молекул, а також електронними переходами всередині атомів і молекул. Ми говоримо, що атоми і молекули збуджуються, коли вони поглинають і розслабляються, коли вони випромінюють через електронні переходи.
• На цьому малюнку показана видима частина спектра разом з кольорами, пов’язаними з конкретними чистими довжинами хвиль. Червоне світло має найнижчі частоти та найдовші довжини хвиль, тоді як фіолетовий має найвищі частоти та найкоротші довжини хвиль.
• Кольори, які можуть бути отримані видимим світлом вузької смуги довжин хвиль, називаються чистими спектральними кольорами. Вони можуть бути окреслені приблизно по довжині хвилі як: фіолетовий (380-450 нм), синій (450-495 нм), зелений (495-570 нм), жовтий (570-590 нм), помаранчевий (590-620 нм) і червоний (620 до 750 нм).
• Видимі довжини хвиль проходять через оптичне вікно, атмосфера Землі дозволяє цій області електромагнітного спектра проходити через значною мірою неослабленим (див. Графік непрозорості в.
• Частина ЕМ-спектру, що використовується фотосинтетичними організмами, називається фотосинтетично активною областю (PAR) і відповідає сонячному випромінюванню між 400 і 700 нм, істотно перекриваючи діапазон зору людини.
• Ультрафіолетове світло отримує свою назву тому, що спектр складається з електромагнітних хвиль з частотами вище тих, які люди ідентифікують як колір фіолетовий.
• Більшість УФ – це неіонізуюче випромінювання, хоча УФ з більш високими енергіями (10-120 нм) є іонізуючим. Все УФ може мати шкідливий вплив на біологічну речовину (наприклад, викликати рак) з найвищими енергіями, що завдають найбільшої шкоди.
• Небезпека, яку представляє ультрафіолетове випромінювання з меншою енергією, походить від сили ультрафіолетового фотона змінювати хімічні зв’язки в молекулах, навіть не маючи достатньої енергії для іонізації атомів.
• Сонячне УФ-випромінювання зазвичай підрозділяється на три області: UV-A (320—400 нм), UV-B (290-320 нм) та UV-C (220—290 нм), що ранжуються від довгих до коротших довжин хвиль (від менших до більших енергій).
• Більшість UV-B і весь UV-C поглинається молекулами озону (O ₃) у верхній атмосфері. Отже, 99% сонячного УФ-випромінювання, що досягає поверхні Землі, становить УФ-А.
• Рентгенівські промені мають менші довжини хвиль (вищу енергію), ніж УФ-хвилі, і, як правило, довші довжини хвиль (менша енергія), ніж гамма-промені. Іноді рентгенівські промені називають випромінюванням Рентгена, після Вільгельма Рентгена, якого зазвичай приписують як їх першовідкривач.
• Оскільки рентгенівські промені мають дуже високу енергію, вони відомі як іонізуюче випромінювання і можуть завдати шкоди живій тканині. Дуже висока доза опромінення протягом короткого проміжку часу викликає променеву хворобу, тоді як більш низькі дози можуть дати підвищений ризик радіаційного раку.
• Більш низькі дози рентгенівського випромінювання можуть бути дуже ефективно використані в медичній рентгенографії та рентгенівській спектроскопії. У випадку медичної рентгенографії переваги використання рентгенівських променів для обстеження набагато переважують ризик.
• Рентгенівські промені поділяються на дві широкі категорії: жорсткі рентгенівські промені з енергіями вище 5-10 кеВ (нижче довжини хвилі 0,2-0,1 нм) і м’які рентгенівські промені з енергіями 100 еВ – 5 кеВ (довжина хвилі 10 – 0,1 нм). Жорсткі рентгенівські промені більш корисні для рентгенографії, оскільки вони проходять через тканини.
• Різниця між рентгенівськими променями та гамма-променями є дещо довільною і існує значне перекриття на межі високої енергії. Однак в цілому вони відрізняються своїм джерелом, з гамма-променями, що виходять з ядра, і рентгенівськими променями від електронів в атомі.
• Гамма-промені є найвищою енергією ЕМ-випромінювання і, як правило, мають енергії більше 100 кеВ, частоти більше 10 19 Гц і довжини хвиль менше 10 пікомметрів.
• Гамма-промені від радіоактивного розпаду визначаються як гамма-промені незалежно від їх енергії, так що немає нижньої межі гамма-енергії, отриманої в результаті радіоактивного розпаду. Гамма-розпад зазвичай виробляє енергії в кілька сотень кеВ, і майже завжди менше 10 МеВ.
• Гамма-промені мають характеристики, ідентичні рентгенівським променям тієї ж частоти — вони відрізняються лише джерелом. Гамма-промені зазвичай розрізняють за своїм походженням: рентгенівські промені випромінюються за визначенням електронами поза ядром, тоді як гамма-промені випромінюються ядром.
• Природні джерела гамма-променів включають гамма-розпад від природних радіоізотопів, таких як калій-40, а також як вторинне випромінювання від атмосферних взаємодій з частинками космічних променів. Екзотичні астрофізичні процеси також будуть виробляти гамма-промені.
• Гамма-промені є іонізуючим випромінюванням і, таким чином, біологічно небезпечні. Найбільш біологічні ушкоджуючі форми гамма-випромінювання виникають при енергіях від 3 до 10 МеВ.

Ключові умови

• AM радіохвилі: Хвилі, що використовуються для передачі комерційних радіосигналів між 540 і 1600 кГц. Інформація переноситься зміною амплітуди, тоді як частота залишається постійною.
• FM-радіохвилі: Хвилі, що використовуються для передачі комерційних радіосигналів між 88 і 108 МГц. Інформація переноситься за допомогою частотної модуляції, при цьому амплітуда сигналу залишається постійною.
• радіохвилі: позначає частину електромагнітного спектра, що має частоти від 300 ГГц до 3 кГц, або еквівалентно, довжини хвиль від 1 міліметра до 100 кілометрів.
• терагерцеве випромінювання: електромагнітні хвилі з частотами близько одного терагерца.
• теплове збудження: Тепловий рух атомів і молекул в будь-якому об’єкті при температурі вище абсолютного нуля, змушуючи їх випромінювати і поглинати випромінювання.
• радіолокатор: метод виявлення віддалених об’єктів та визначення їх положення, швидкості або інших характеристик шляхом аналізу відбитих від їх поверхонь надісланих радіохвиль (зазвичай мікрохвиль).
• випромінювальна здатність: схильність до випромінювання енергії поверхні, зазвичай вимірюється на певній довжині хвилі.
• термографія: Будь-яка з декількох методів дистанційного вимірювання температурних коливань тіла, особливо шляхом створення зображень, отриманих інфрачервоним випромінюванням.
• теплове випромінювання: Електромагнітне випромінювання, що випромінюється від тіла як наслідок його температури; підвищення температури тіла збільшує кількість виробленого випромінювання і зміщує його на більш короткі довжини хвиль (більш високі частоти) способом, поясненим лише квантовою механікою.
• спектральний колір: колір, який викликається однією довжиною хвилі світла у видимому спектрі або відносно вузькою смугою довжин хвиль. Кожна довжина хвилі світла сприймається як спектральний колір у безперервному спектрі; кольори досить близьких довжин хвиль не відрізняються.
• оптичне вікно: оптична частина електромагнітного спектра, яка проходить через атмосферу аж до землі. Вікно проходить приблизно від 300 нанометрів (Ultraviolet-C) на короткому кінці до діапазону, який може використовувати око, приблизно 400-700 нм і триває вгору через візуальний інфрачервоний до приблизно 1100 нм, що є тепловим інфрачервоним.
• видиме світло: частина електромагнітного спектра, між інфрачервоним і ультрафіолетовим, що видно людському оку
• озоновий шар: область стратосфери, висотою від 15 до 30 кілометрів, що містить відносно високу концентрацію озону; він поглинає більшість сонячного ультрафіолетового випромінювання.
• іонізуюче випромінювання: високоенергетичне випромінювання, яке здатне викликати іонізацію в речовині, через які воно проходить; також включає високоенергетичні частинки
• неіонізуюче випромінювання: випромінювання, яке не викликає іонізації атмосфери; електрично нейтральне випромінювання.
• Рентгенівська спектроскопія: Використання рентгенівського спектрометра для хімічного аналізу.
• рентгенівська кристалографія: метод, при якому візерунки, утворені дифракцією рентгенівських променів при проходженні через кристалічну речовину, дають інформацію про ґратчасту структуру кристала та молекулярну структуру речовини.
• рентгенограма: Зображення, часто фотографічний негатив, вироблене випромінюванням, відмінним від звичайного світла; особливо рентгенівська фотографія.
• гамма-промінь: дуже висока частота (і, отже, дуже висока енергія) електромагнітне випромінювання, що випромінюється як наслідок радіоактивності.
• гамма-розпад: ядерна реакція з випромінюванням гамма-випромінювання.

CC ЛІЦЕНЗОВАНИЙ КОНТЕНТ, РАНІШЕ ДІЛИВСЯ

• Курація та доопрацювання. Надано: Boundless.com. Ліцензія: CC BY-SA: Із Зазначенням Авторства

CC ЛІЦЕНЗОВАНИЙ ВМІСТ, СПЕЦИФІЧНА АТРИБУЦІЯ

• Коледж OpenStax, Коледж фізики. 18 вересня 2013 року. Надається: OpenSTAX CNX. Знаходиться за адресою: http://cnx.org/content/m42444/latest/?collection=col11406/1.7. Ліцензія: CC BY: Зазначення авторства
• Радіохвилі. Надано: Вікіпедія. Розташовано за адресою: uk.wikipedia.org/wiki/Radio_Waves. Ліцензія: CC BY-SA: Із Зазначенням Авторства
• Радіоспектр. Надано: Вікіпедія. Розташовано за адресою: uk.wikipedia.org/wiki/Radio_Spectrum. Ліцензія: CC BY-SA: Із Зазначенням Авторства
• Радіочастотний. Надано: Вікіпедія. Знаходиться за адресою: uk.wikipedia.org/wiki/radio_Frequency. Ліцензія: CC BY-SA: Із Зазначенням Авторства
• Електромагнітний спектр. Надано: Вікіпедія. Розташовано за адресою: uk.wikipedia.org/wiki/Електромагнітний спектр. Ліцензія: CC BY-SA: Із Зазначенням Авторства
• Безмежний. Надано: Безмежне навчання. Розташований за адресою: www.boundless.com//фізика/визначення/радіохвилі. Ліцензія: CC BY-SA: Із Зазначенням Авторства
• Безмежний. Надано: Безмежне навчання. Розташований за адресою: www.boundless.com//physics/визначення/fm-радіохвилі. Ліцензія: CC BY-SA: Із Зазначенням Авторства
• Безмежний. Надано: Безмежне навчання. Розташований за адресою: www.boundless.com//фізика/визначення/ам-радіохвилі. Ліцензія: CC BY-SA: Із Зазначенням Авторства
• Коледж OpenStax, Коледж фізики. 17 грудня 2012 року. Надається: OpenSTAX CNX. Знаходиться за адресою: http://cnx.org/content/m42444/latest/?collection=col11406/1.7. Ліцензія: CC BY: Зазначення авторства
• Коледж OpenStax, Коледж фізики. 17 грудня 2012 року. Надається: OpenSTAX CNX. Знаходиться за адресою: http://cnx.org/content/m42444/latest/?collection=col11406/1.7. Ліцензія: CC BY: Зазначення авторства
• Коледж OpenStax, Коледж фізики. 28 квітня 2014 року. Надається: OpenSTAX CNX. Знаходиться за адресою: http://cnx.org/content/m42444/latest/?collection=col11406/1.7. Ліцензія: CC BY: Зазначення авторства
• терагерцеве випромінювання. Надано: Вікісловник. Розташований за адресою: uk.wiktionary.org/wiki/terahertz_radiation. Ліцензія: CC BY-SA: Із Зазначенням Авторства
• Електромагнітний спектр. Надано: Вікіпедія. Розташовано за адресою: uk.wikipedia.org/wiki/Електромагнітний спектр. Ліцензія: CC BY-SA: Із Зазначенням Авторства
• Надзвичайно висока частота. Надано: Вікіпедія. Розташований за адресою: uk.wikipedia.org/wiki/екстремально_високочастотний. Ліцензія: CC BY-SA: Із Зазначенням Авторства
• Ультра висока частота. Надано: Вікіпедія. Розташований за адресою: uk.wikipedia.org/wiki/Ultra_high_Frequency. Ліцензія: CC BY-SA: Із Зазначенням Авторства
• Мікрохвильові печі. Надано: Вікіпедія. Розташований за адресою: en.wikipedia.org/wiki/Мікрохвильові печі. Ліцензія: CC BY-SA: Із Зазначенням Авторства
• Супер висока частота. Надано: Вікіпедія. Розташований за адресою: uk.wikipedia.org/wiki/super_high_Frequency. Ліцензія: CC BY-SA: Із Зазначенням Авторства
• Коледж OpenStax, Коледж фізики. 18 вересня 2013 року. Надається: OpenSTAX CNX. Знаходиться за адресою: http://cnx.org/content/m42444/latest/?collection=col11406/1.7. Ліцензія: CC BY: Зазначення авторства
• Безмежний. Надано: Безмежне навчання. Розташований за адресою: www.boundless.com//фізика/визначення/термічне збудження. Ліцензія: CC BY-SA: Із Зазначенням Авторства
• радар. Надано: Вікісловник. Розташований за адресою: uk.wiktionary.org/wiki/radar. Ліцензія: CC BY-SA: Із Зазначенням Авторства
• Коледж OpenStax, Коледж фізики. 17 грудня 2012 року. Надається: OpenSTAX CNX. Знаходиться за адресою: http://cnx.org/content/m42444/latest/?collection=col11406/1.7. Ліцензія: CC BY: Зазначення авторства
• Коледж OpenStax, Коледж фізики. 17 грудня 2012 року. Надається: OpenSTAX CNX. Знаходиться за адресою: http://cnx.org/content/m42444/latest/?collection=col11406/1.7. Ліцензія: CC BY: Зазначення авторства
• Коледж OpenStax, Коледж фізики. 28 квітня 2014 року. Надається: OpenSTAX CNX. Знаходиться за адресою: http://cnx.org/content/m42444/latest/?collection=col11406/1.7. Ліцензія: CC BY: Зазначення авторства
• Мікрохвильові печі. Надано: Вікіпедія. Розташований за адресою: en.wikipedia.org/wiki/Мікрохвильові печі. Ліцензія: Суспільне надбання: Немає відомих авторських прав
• Коледж OpenStax, Коледж фізики. 17 грудня 2012 року. Надається: OpenSTAX CNX. Знаходиться за адресою: http://cnx.org/content/m42444/latest/?collection=col11406/1.7. Ліцензія: CC BY: Зазначення авторства
• Мікрохвильові печі. Надано: Вікіпедія. Розташований за адресою: en.wikipedia.org/wiki/Мікрохвильові печі. Ліцензія: Суспільне надбання: Немає відомих авторських прав
• Коледж OpenStax, Коледж фізики. 18 вересня 2013 року. Надається: OpenSTAX CNX. Знаходиться за адресою: http://cnx.org/content/m42444/latest/?collection=col11406/1.7. Ліцензія: CC BY: Зазначення авторства
• Інфрачервоне випромінювання. Надано: Вікіпедія. Розташовано за адресою: uk.wikipedia.org/wiki/інфрачервоне випромінювання. Ліцензія: CC BY-SA: Із Зазначенням Авторства
• Електромагнітний спектр. Надано: Вікіпедія. Розташовано за адресою: uk.wikipedia.org/wiki/Електромагнітний спектр. Ліцензія: CC BY-SA: Із Зазначенням Авторства
• емісійна здатність. Надано: Вікісловник. Розташований за адресою: uk.wiktionary.org/wiki/випромінюваність. Ліцензія: CC BY-SA: Із Зазначенням Авторства
• термографія. Надано: Вікісловник. Розташований за адресою: uk.wiktionary.org/wiki/термографія. Ліцензія: CC BY-SA: Із Зазначенням Авторства
• теплове випромінювання. Надано: Вікісловник. Розташований за адресою: uk.wiktionary.org/wiki/thermal_radiation. Ліцензія: CC BY-SA: Із Зазначенням Авторства
• Коледж OpenStax, Коледж фізики. 17 грудня 2012 року. Надається: OpenSTAX CNX. Знаходиться за адресою: http://cnx.org/content/m42444/latest/?collection=col11406/1.7. Ліцензія: CC BY: Зазначення авторства
• Коледж OpenStax, Коледж фізики. 17 грудня 2012 року. Надається: OpenSTAX CNX. Знаходиться за адресою: http://cnx.org/content/m42444/latest/?collection=col11406/1.7. Ліцензія: CC BY: Зазначення авторства
• Коледж OpenStax, Коледж фізики. 28 квітня 2014 року. Надається: OpenSTAX CNX. Знаходиться за адресою: http://cnx.org/content/m42444/latest/?collection=col11406/1.7. Ліцензія: CC BY: Зазначення авторства
• Мікрохвильові печі. Надано: Вікіпедія. Розташований за адресою: en.wikipedia.org/wiki/Мікрохвильові печі. Ліцензія: Суспільне надбання: Немає відомих авторських прав
• Коледж OpenStax, Коледж фізики. 17 грудня 2012 року. Надається: OpenSTAX CNX. Знаходиться за адресою: http://cnx.org/content/m42444/latest/?collection=col11406/1.7. Ліцензія: CC BY: Зазначення авторства
• Мікрохвильові печі. Надано: Вікіпедія. Розташований за адресою: en.wikipedia.org/wiki/Мікрохвильові печі. Ліцензія: Суспільне надбання: Немає відомих авторських прав
• Коледж OpenStax, Коледж фізики. 28 квітня 2014 року. Надається: OpenSTAX CNX. Знаходиться за адресою: http://cnx.org/content/m42444/latest/?collection=col11406/1.7. Ліцензія: CC BY: Зазначення авторства
• Електромагнітний спектр. Надано: Вікіпедія. Розташований за адресою: uk.wikipedia.org/wiki/Електромагнітний спектр% 23 Мікрохвильові печі. Ліцензія: Суспільне надбання: Немає відомих авторських прав
• Інфрачервоне випромінювання. Надано: Вікіпедія. Розташовано за адресою: uk.wikipedia.org/wiki/інфрачервоне випромінювання. Ліцензія: Суспільне надбання: Немає відомих авторських прав
• Видимий спектр. Надано: Вікіпедія. Розташований за адресою: uk.wikipedia.org/wiki/Visible_spectrum. Ліцензія: CC BY-SA: Із Зазначенням Авторства
• Спектральний колір. Надано: Вікіпедія. Розташований за адресою: uk.wikipedia.org/wiki/Spectral_color. Ліцензія: CC BY-SA: Із Зазначенням Авторства
• Електромагнітний спектр. Надано: Вікіпедія. Розташовано за адресою: uk.wikipedia.org/wiki/Електромагнітний спектр. Ліцензія: CC BY-SA: Із Зазначенням Авторства
• Коледж OpenStax, Коледж фізики. 18 вересня 2013 року. Надається: OpenSTAX CNX. Знаходиться за адресою: http://cnx.org/content/m42444/latest/?collection=col11406/1.7. Ліцензія: CC BY: Зазначення авторства
• спектральний колір. Надано: Вікіпедія. Розташований за адресою: en.wikipedia.org/wiki/спектраль% 20 колір. Ліцензія: CC BY-SA: Із Зазначенням Авторства
• оптичне вікно. Надано: Вікіпедія. Розташований за адресою: uk.wikipedia.org/wiki/Оптичні% 20 Вікно. Ліцензія: CC BY-SA: Із Зазначенням Авторства
• видиме світло. Надано: Вікісловник. Розташований за адресою: uk.wiktionary.org/wiki/visible_light. Ліцензія: CC BY-SA: Із Зазначенням Авторства
• Коледж OpenStax, Коледж фізики. 17 грудня 2012 року. Надається: OpenSTAX CNX. Знаходиться за адресою: http://cnx.org/content/m42444/latest/?collection=col11406/1.7. Ліцензія: CC BY: Зазначення авторства
• Коледж OpenStax, Коледж фізики. 17 грудня 2012 року. Надається: OpenSTAX CNX. Знаходиться за адресою: http://cnx.org/content/m42444/latest/?collection=col11406/1.7. Ліцензія: CC BY: Зазначення авторства
• Коледж OpenStax, Коледж фізики. 28 квітня 2014 року. Надається: OpenSTAX CNX. Знаходиться за адресою: http://cnx.org/content/m42444/latest/?collection=col11406/1.7. Ліцензія: CC BY: Зазначення авторства
• Мікрохвильові печі. Надано: Вікіпедія. Розташований за адресою: en.wikipedia.org/wiki/Мікрохвильові печі. Ліцензія: Суспільне надбання: Немає відомих авторських прав
• Коледж OpenStax, Коледж фізики. 17 грудня 2012 року. Надається: OpenSTAX CNX. Знаходиться за адресою: http://cnx.org/content/m42444/latest/?collection=col11406/1.7. Ліцензія: CC BY: Зазначення авторства
• Мікрохвильові печі. Надано: Вікіпедія. Розташований за адресою: en.wikipedia.org/wiki/Мікрохвильові печі. Ліцензія: Суспільне надбання: Немає відомих авторських прав
• Коледж OpenStax, Коледж фізики. 28 квітня 2014 року. Надається: OpenSTAX CNX. Знаходиться за адресою: http://cnx.org/content/m42444/latest/?collection=col11406/1.7. Ліцензія: CC BY: Зазначення авторства
• Електромагнітний спектр. Надано: Вікіпедія. Розташований за адресою: uk.wikipedia.org/wiki/Електромагнітний спектр% 23 Мікрохвильові печі. Ліцензія: Суспільне надбання: Немає відомих авторських прав
• Інфрачервоне випромінювання. Надано: Вікіпедія. Розташовано за адресою: uk.wikipedia.org/wiki/інфрачервоне випромінювання. Ліцензія: Суспільне надбання: Немає відомих авторських прав
• Коледж OpenStax, Коледж фізики. 19 грудня 2012 року. Надається: OpenSTAX CNX. Знаходиться за адресою: http://cnx.org/content/m42444/latest/?collection=col11406/1.7. Ліцензія: CC BY: Зазначення авторства
• Електромагнітний спектр. Надано: Вікіпедія. Розташований за адресою: uk.wikipedia.org/wiki/Електромагнітний спектр% 23 Мікрохвильові печі. Ліцензія: Суспільне надбання: Немає відомих авторських прав
• Коледж OpenStax, Коледж фізики. 28 квітня 2014 року. Надається: OpenSTAX CNX. Знаходиться за адресою: http://cnx.org/content/m42444/latest/?collection=col11406/1.7. Ліцензія: CC BY: Зазначення авторства
• озоновий шар. Надано: Вікісловник. Розташований за адресою: uk.wiktionary.org/wiki/ozone_layer. Ліцензія: CC BY-SA: Із Зазначенням Авторства
• іонізуючого випромінювання. Надано: Вікісловник. Розташований за адресою: uk.wiktionary.org/wiki/іонізуючий_випромінювання. Ліцензія: CC BY-SA: Із Зазначенням Авторства
• Коледж OpenStax, Коледж фізики. 18 вересня 2013 року. Надається: OpenSTAX CNX. Знаходиться за адресою: http://cnx.org/content/m42444/latest/?collection=col11406/1.7. Ліцензія: CC BY: Зазначення авторства
• Електромагнітний спектр. Надано: Вікіпедія. Розташовано за адресою: uk.wikipedia.org/wiki/Електромагнітний спектр. Ліцензія: CC BY-SA: Із Зазначенням Авторства
• неіонізуюче випромінювання. Надано: Вікісловник. Розташований за адресою: uk.wiktionary.org/wiki/неіонізуючий_випромінювання. Ліцензія: CC BY-SA: Із Зазначенням Авторства
• Коледж OpenStax, Коледж фізики. 17 грудня 2012 року. Надається: OpenSTAX CNX. Знаходиться за адресою: http://cnx.org/content/m42444/latest/?collection=col11406/1.7. Ліцензія: CC BY: Зазначення авторства
• Коледж OpenStax, Коледж фізики. 17 грудня 2012 року. Надається: OpenSTAX CNX. Знаходиться за адресою: http://cnx.org/content/m42444/latest/?collection=col11406/1.7. Ліцензія: CC BY: Зазначення авторства
• Коледж OpenStax, Коледж фізики. 28 квітня 2014 року. Надається: OpenSTAX CNX. Знаходиться за адресою: http://cnx.org/content/m42444/latest/?collection=col11406/1.7. Ліцензія: CC BY: Зазначення авторства
• Мікрохвильові печі. Надано: Вікіпедія. Розташований за адресою: en.wikipedia.org/wiki/Мікрохвильові печі. Ліцензія: Суспільне надбання: Немає відомих авторських прав
• Коледж OpenStax, Коледж фізики. 17 грудня 2012 року. Надається: OpenSTAX CNX. Знаходиться за адресою: http://cnx.org/content/m42444/latest/?collection=col11406/1.7. Ліцензія: CC BY: Зазначення авторства
• Мікрохвильові печі. Надано: Вікіпедія. Розташований за адресою: en.wikipedia.org/wiki/Мікрохвильові печі. Ліцензія: Суспільне надбання: Немає відомих авторських прав
• Коледж OpenStax, Коледж фізики. 28 квітня 2014 року. Надається: OpenSTAX CNX. Знаходиться за адресою: http://cnx.org/content/m42444/latest/?collection=col11406/1.7. Ліцензія: CC BY: Зазначення авторства
• Електромагнітний спектр. Надано: Вікіпедія. Розташований за адресою: uk.wikipedia.org/wiki/Електромагнітний спектр% 23 Мікрохвильові печі. Ліцензія: Суспільне надбання: Немає відомих авторських прав
• Інфрачервоне випромінювання. Надано: Вікіпедія. Розташовано за адресою: uk.wikipedia.org/wiki/інфрачервоне випромінювання. Ліцензія: Суспільне надбання: Немає відомих авторських прав
• Коледж OpenStax, Коледж фізики. 19 грудня 2012 року. Надається: OpenSTAX CNX. Знаходиться за адресою: http://cnx.org/content/m42444/latest/?collection=col11406/1.7. Ліцензія: CC BY: Зазначення авторства
• Електромагнітний спектр. Надано: Вікіпедія. Розташований за адресою: uk.wikipedia.org/wiki/Електромагнітний спектр% 23 Мікрохвильові печі. Ліцензія: Суспільне надбання: Немає відомих авторських прав
• Коледж OpenStax, Коледж фізики. 28 квітня 2014 року. Надається: OpenSTAX CNX. Знаходиться за адресою: http://cnx.org/content/m42444/latest/?collection=col11406/1.7. Ліцензія: CC BY: Зазначення авторства
• Ультрафіолет. Надано: Вікіпедія. Розташований за адресою: en.wikipedia.org/wiki/ультрафіолетовий. Ліцензія: Суспільне надбання: Немає відомих авторських прав
• Електромагнітний спектр. Надано: Вікіпедія. Розташований за адресою: uk.wikipedia.org/wiki/Електромагнітний спектр% 23 Мікрохвильові печі. Ліцензія: Суспільне надбання: Немає відомих авторських прав
• Коледж OpenStax, Коледж фізики. 28 квітня 2014 року. Надається: OpenSTAX CNX. Знаходиться за адресою: http://cnx.org/content/m42444/latest/?collection=col11406/1.7. Ліцензія: CC BY: Зазначення авторства
• Рентгенівські промені. Надано: Вікіпедія. Знаходиться за адресою: uk.wikipedia.org/wiki/Рентген. Ліцензія: CC BY-SA: Із Зазначенням Авторства
• Коледж OpenStax, Коледж фізики. 18 вересня 2013 року. Надається: OpenSTAX CNX. Знаходиться за адресою: http://cnx.org/content/m42444/latest/?collection=col11406/1.7. Ліцензія: CC BY: Зазначення авторства
• Електромагнітний спектр. Надано: Вікіпедія. Розташовано за адресою: uk.wikipedia.org/wiki/Електромагнітний спектр. Ліцензія: CC BY-SA: Із Зазначенням Авторства
• рентгенограма. Надано: Вікісловник. Розташований за адресою: uk.wiktionary.org/wiki/рентгенографія. Ліцензія: CC BY-SA: Із Зазначенням Авторства
• рентгенівська кристалографія. Надано: Вікіпедія. Розташований за адресою: en.wikipedia.org/wiki/рентгенівський%20 Кристалографія. Ліцензія: CC BY-SA: Із Зазначенням Авторства
• рентгенівська спектроскопія. Надано: Вікісловник. Знаходиться за адресою: uk.wiktionary.org/wiki/рентгенівська спектроскопія. Ліцензія: CC BY-SA: Із Зазначенням Авторства
• Коледж OpenStax, Коледж фізики. 17 грудня 2012 року. Надається: OpenSTAX CNX. Знаходиться за адресою: http://cnx.org/content/m42444/latest/?collection=col11406/1.7. Ліцензія: CC BY: Зазначення авторства
• Коледж OpenStax, Коледж фізики. 17 грудня 2012 року. Надається: OpenSTAX CNX. Знаходиться за адресою: http://cnx.org/content/m42444/latest/?collection=col11406/1.7. Ліцензія: CC BY: Зазначення авторства
• Коледж OpenStax, Коледж фізики. 28 квітня 2014 року. Надається: OpenSTAX CNX. Знаходиться за адресою: http://cnx.org/content/m42444/latest/?collection=col11406/1.7. Ліцензія: CC BY: Зазначення авторства
• Мікрохвильові печі. Надано: Вікіпедія. Розташований за адресою: en.wikipedia.org/wiki/Мікрохвильові печі. Ліцензія: Суспільне надбання: Немає відомих авторських прав
• Коледж OpenStax, Коледж фізики. 17 грудня 2012 року. Надається: OpenSTAX CNX. Знаходиться за адресою: http://cnx.org/content/m42444/latest/?collection=col11406/1.7. Ліцензія: CC BY: Зазначення авторства
• Мікрохвильові печі. Надано: Вікіпедія. Розташований за адресою: en.wikipedia.org/wiki/Мікрохвильові печі. Ліцензія: Суспільне надбання: Немає відомих авторських прав
• Коледж OpenStax, Коледж фізики. 28 квітня 2014 року. Надається: OpenSTAX CNX. Знаходиться за адресою: http://cnx.org/content/m42444/latest/?collection=col11406/1.7. Ліцензія: CC BY: Зазначення авторства
• Електромагнітний спектр. Надано: Вікіпедія. Розташований за адресою: uk.wikipedia.org/wiki/Електромагнітний спектр% 23 Мікрохвильові печі. Ліцензія: Суспільне надбання: Немає відомих авторських прав
• Інфрачервоне випромінювання. Надано: Вікіпедія. Розташовано за адресою: uk.wikipedia.org/wiki/інфрачервоне випромінювання. Ліцензія: Суспільне надбання: Немає відомих авторських прав
• Коледж OpenStax, Коледж фізики. 19 грудня 2012 року. Надається: OpenSTAX CNX. Знаходиться за адресою: http://cnx.org/content/m42444/latest/?collection=col11406/1.7. Ліцензія: CC BY: Зазначення авторства
• Електромагнітний спектр. Надано: Вікіпедія. Розташований за адресою: uk.wikipedia.org/wiki/Електромагнітний спектр% 23 Мікрохвильові печі. Ліцензія: Суспільне надбання: Немає відомих авторських прав
• Коледж OpenStax, Коледж фізики. 28 квітня 2014 року. Надається: OpenSTAX CNX. Знаходиться за адресою: http://cnx.org/content/m42444/latest/?collection=col11406/1.7. Ліцензія: CC BY: Зазначення авторства
• Ультрафіолет. Надано: Вікіпедія. Розташований за адресою: en.wikipedia.org/wiki/ультрафіолетовий. Ліцензія: Суспільне надбання: Немає відомих авторських прав
• Електромагнітний спектр. Надано: Вікіпедія. Розташований за адресою: uk.wikipedia.org/wiki/Електромагнітний спектр% 23 Мікрохвильові печі. Ліцензія: Суспільне надбання: Немає відомих авторських прав
• Коледж OpenStax, Коледж фізики. 28 квітня 2014 року. Надається: OpenSTAX CNX. Знаходиться за адресою: http://cnx.org/content/m42444/latest/?collection=col11406/1.7. Ліцензія: CC BY: Зазначення авторства
• Коледж OpenStax, Коледж фізики. 28 квітня 2014 року. Надається: OpenSTAX CNX. Знаходиться за адресою: http://cnx.org/content/m42444/latest/?collection=col11406/1.7. Ліцензія: CC BY: Зазначення авторства
• Рентгенівські промені. Надано: Вікіпедія. Знаходиться за адресою: uk.wikipedia.org/wiki/Рентген. Ліцензія: Суспільне надбання: Немає відомих авторських прав
• іонізуючого випромінювання. Надано: Вікісловник. Розташований за адресою: uk.wiktionary.org/wiki/іонізуючий_випромінювання. Ліцензія: CC BY-SA: Із Зазначенням Авторства
• Електромагнітний спектр. Надано: Вікіпедія. Розташовано за адресою: uk.wikipedia.org/wiki/Електромагнітний спектр. Ліцензія: CC BY-SA: Із Зазначенням Авторства
• гамма-випромінювання. Надано: Вікісловник. Розташований за адресою: uk.wiktionary.org/wiki/gamma_ray. Ліцензія: CC BY-SA: Із Зазначенням Авторства
• Коледж OpenStax, Коледж фізики. 18 вересня 2013 року. Надається: OpenSTAX CNX. Знаходиться за адресою: http://cnx.org/content/m42444/latest/?collection=col11406/1.7. Ліцензія: CC BY: Зазначення авторства
• Гамма-промені. Надано: Вікіпедія. Розташовано за адресою: uk.wikipedia.org/wiki/Gamma_rays. Ліцензія: CC BY-SA: Із Зазначенням Авторства
• гамма-розпад. Надано: Вікісловник. Розташований за адресою: uk.wiktionary.org/wiki/gamma_decay. Ліцензія: CC BY-SA: Із Зазначенням Авторства
• Коледж OpenStax, Коледж фізики. 17 грудня 2012 року. Надається: OpenSTAX CNX. Знаходиться за адресою: http://cnx.org/content/m42444/latest/?collection=col11406/1.7. Ліцензія: CC BY: Зазначення авторства
• Коледж OpenStax, Коледж фізики. 17 грудня 2012 року. Надається: OpenSTAX CNX. Знаходиться за адресою: http://cnx.org/content/m42444/latest/?collection=col11406/1.7. Ліцензія: CC BY: Зазначення авторства
• Коледж OpenStax, Коледж фізики. 28 квітня 2014 року. Надається: OpenSTAX CNX. Знаходиться за адресою: http://cnx.org/content/m42444/latest/?collection=col11406/1.7. Ліцензія: CC BY: Зазначення авторства
• Мікрохвильові печі. Надано: Вікіпедія. Розташований за адресою: en.wikipedia.org/wiki/Мікрохвильові печі. Ліцензія: Суспільне надбання: Немає відомих авторських прав
• Коледж OpenStax, Коледж фізики. 17 грудня 2012 року. Надається: OpenSTAX CNX. Знаходиться за адресою: http://cnx.org/content/m42444/latest/?collection=col11406/1.7. Ліцензія: CC BY: Зазначення авторства
• Мікрохвильові печі. Надано: Вікіпедія. Знаходиться за адресою: http://en.Wikipedia.org/wiki/Microwaves. Ліцензія: Суспільне надбання: Немає відомих авторських прав
• Коледж OpenStax, Коледж фізики. 28 квітня 2014 року. Надається: OpenSTAX CNX. Знаходиться за адресою: http://cnx.org/content/m42444/latest/?collection=col11406/1.7. Ліцензія: CC BY: Зазначення авторства
• Електромагнітний спектр. Надано: Вікіпедія. Розташований за адресою: uk.wikipedia.org/wiki/Електромагнітний спектр% 23 Мікрохвильові печі. Ліцензія: Суспільне надбання: Немає відомих авторських прав
• Інфрачервоне випромінювання. Надано: Вікіпедія. Розташовано за адресою: uk.wikipedia.org/wiki/інфрачервоне випромінювання. Ліцензія: Суспільне надбання: Немає відомих авторських прав
• Коледж OpenStax, Коледж фізики. 19 грудня 2012 року. Надається: OpenSTAX CNX. Знаходиться за адресою: http://cnx.org/content/m42444/latest/?collection=col11406/1.7. Ліцензія: CC BY: Зазначення авторства
• Електромагнітний спектр. Надано: Вікіпедія. Розташований за адресою: uk.wikipedia.org/wiki/Електромагнітний спектр% 23 Мікрохвильові печі. Ліцензія: Суспільне надбання: Немає відомих авторських прав
• Коледж OpenStax, Коледж фізики. 28 квітня 2014 року. Надається: OpenSTAX CNX. Знаходиться за адресою: http://cnx.org/content/m42444/latest/?collection=col11406/1.7. Ліцензія: CC BY: Зазначення авторства
• Ультрафіолет. Надано: Вікіпедія. Розташований за адресою: en.wikipedia.org/wiki/ультрафіолетовий. Ліцензія: Суспільне надбання: Немає відомих авторських прав
• Електромагнітний спектр. Надано: Вікіпедія. Знаходиться за адресою: http://en.Wikipedia.org/wiki/Electromagnetic_spectrum%23Microwaves. Ліцензія: Суспільне надбання: Немає відомих авторських прав
• Коледж OpenStax, Коледж фізики. 28 квітня 2014 року. Надається: OpenSTAX CNX. Знаходиться за адресою: http://cnx.org/content/m42444/latest/?collection=col11406/1.7. Ліцензія: CC BY: Зазначення авторства
• Коледж OpenStax, Коледж фізики. 28 квітня 2014 року. Надається: OpenSTAX CNX. Знаходиться за адресою: http://cnx.org/content/m42444/latest/?collection=col11406/1.7. Ліцензія: CC BY: Зазначення авторства
• Рентгенівські промені. Надано: Вікіпедія. Знаходиться за адресою: uk.wikipedia.org/wiki/Рентген. Ліцензія: Суспільне надбання: Немає відомих авторських прав
• Гамма-промені. Надано: Вікіпедія. Розташовано за адресою: uk.wikipedia.org/wiki/Gamma_rays. Ліцензія: Суспільне надбання: Немає відомих авторських прав
• Гамма-промені. Надано: Вікіпедія. Знаходиться за адресою: http://en.Wikipedia.org/wiki/Gamma_rays. Ліцензія: Суспільне надбання: Немає відомих авторських прав

Recommended articles

1. Article type Section or Page Show Page TOC No on Page
2. Tags
   1. AM Radio Waves
   2. emissivity
   3. FM
   4. gamma (γ) rays
   5. Gamma decay
   6. ionizing radiation
   7. non-ionizing radiation
   8. optical window
   9. ozone
   10. radar
   11. radio waves
   12. radiograph
   13. source@https://ocw.mit.edu/courses/electrical-engineering-and-computer-science/6-013-electromagnetics-and-applications-spring-2009
   14. source[translate]-phys-15660
   15. spectral color
   16. tetrahertz radiation
   17. thermal agitation
   18. thermal radiation
   19. thermography
   20. visible light
   21. X-ray crystallography
   22. X-ray spectroscopy