Показники оцінювання фінансової стійкості підприємства
Показники оцінювання фінансової стійкості є найбільш розповсюдженими серед фінансових коефіцієнтів, вони тією чи іншою мірою включаються в усі методики фінансової та загалом управлінської діагностики.
Сучасною особливістю цих коефіцієнтів в Україні є те, що у різних методиках і літературних джерелах їх назви і порядок обчислення різняться. У даному розділі наведено найбільш вживані показники діагностики фінансової стійкості.
Перш, ніж перейти до розгляду показників, доцільно звернути увагу на таке: частина коефіцієнтів є по-суті взаємозамінними. Тобто, при обчисленні одного показника можна автоматично отримати уявлення про значення іншого. Наприклад, коефіцієнти автономії і заборгованості завжди у сумі дорівнюють одиниці, оскільки сума чисельників згаданих коефіцієнтів (відповідно вартість власного і позикового капіталу) завжди дорівнюватиме їх знаменнику (вартості сукупного капіталу підприємства). Отже, якщо коефіцієнт автономії становить 0,6, то коефіцієнт заборгованості дорівнюватиме 0,4. Із таких взаємозамінних показників доцільно обчислювати лише один на вибір аналітика або відповідно обраної методики діагностики, яка використовується у процесі оцінювання фінансової стійкості.
Проблема взаємозамінності показників притаманна оцінюванню більшості характеристик фінансового стану. Водночас в аналізі фінансової стійкості вона найбільш виразна.
Оскільки різними методиками пропонуються різні показники фінансової стійкості, то у даному розділі навчального посібника наведено їх максимально можливу кількість. Проте, усі наведені показники обчислювати у практичній діяльності одночасно недоцільно.
Порядок обчислення коефіцієнтів для діагностики фінансової стійкості наведено у табл. 7.1.
Основним показником аналізу фінансової стійкості є коефіцієнт автономії (фінансової незалежності, концентрації власного капіталу), який характеризує рівень фінансування діяльності підприємства за рахунок власних коштів. Тобто показує частку власного капіталу у сукупних джерелах фінансування або частку чистих активів у сукупному майні підприємства. Теоретично вважається, що діяльність підприємства має фінансуватися за рахунок власних коштів щонайменше наполовину. У такому разі коефіцієнт автономії становитиме 0,5 і більше.
Показники діагностики фінансової стійкості
Наіменування показника
Формула
обчислення
Порядок обчислення за статтями фінансової звітності до 2013 року
Порядок обчислення за станицями фінансової звітності після 2013 року
Нормативне
значення
1. Коефіцієнт автономії (фінансової незалежності, концентрації власного капіталу)
форма №1 р.380 / форма №1 р.640
або форма №1 р. 380 / форма №1
форма №1 р.1495 / форма №1 р. 1900
або форма №1 р. 1495 / форма №1 р.1300
2. Коефіцієнт концентрації позикового капіталу (коефіцієнт заборгованості)
(форма №1 р.430 + форма №1 р.480 + форма №1 р.620 + форма №1 р.630) / форма №1 р.640
(форма№1 р. 1595 + форма №1 р. 1695) / форма №1 р.1900
3. Коефіцієнт фінансової залежності
форма №1 р.640 / форма №1 р.380
форма №1 р. 1900 / форма №1 р.1495
4. Коефіцієнт фінансування (співвідношення власного і позикового капіталу)
форма №1 р.380 / (форма №1 р.430 + форма №1 р.480 + форма №1 р.620 + форма №1 р.630)
форма №1 р.1495 / (форма №1 р. 1595 + форма№1 р. 1695)
5. Коефіцієнт співвідношення позикового і власного капіталу (показник фінансового ризику)
(форма №1 р.430 + форма №1 р.480 + форма №1 р.620 + форма №1 р.630) / форма №1 р.380
(форма№1 р. 1595 + форма №1 р. 1695) / форма №1 р.1495
6. Коефіцієнт фінансової стійкості
(форма №1 р.380 + форма №1 р.480) / форма №1 р.640
(форма №1 р.1495 + форма №1 р.1595) / форма №1 р.1900
Зростання у динаміці
7. Коефіцієнт власного капіталу у довгострокових джерелах фінансування
форма №1 р.380 / (форма №1 р.380 + форма №1 р.480)
форма №1 р.1495 / (форма №1 р.1495 + форма №1 р. 1595)
Не нормується, оцінюється ситуаційно
8. Коефіцієнт довготермінового залучення коштів
форма №1 р.480 / (форма №1 р.380 + форма №1 р.480)
форма №1 р. 1595 / (форма №1 р.1495 + форма №1 р. 1595)
Не нормується, оцінюється ситуаційно
9. Коефіцієнт короткострокової заборгованості
(форма №1 р.430 + форма №1 р.620 + форма №1 р.630) / (форма №1 р.430 + форма №1 р.480 + форма №1 р.620 + форма №1 р.630)
форма №1 р.1695 / (форма №1 р. 1595 + форма №1 р. 1695)
Зниження у динаміці
10. Коефіцієнт фінансового левериджу (плече фінансового важеля)
форма№1 р.480 / форма№1 р.380
форма№1 р.1595 / форма№1 р.1495
Не нормується, оцінюється ситуаційно
11. Коефіцієнт інвестування
форма№1 р.380 / форма№1 р.030
форма№1 р.1495 / форма№1
Не нормується, оцінюється ситуаційно
12. Коефіцієнт приросту власного капіталу (Кпв,с)
форма №1 р.380 к.4 / форма №1 р.380 к.3
форма №1 р.1495 к.4 / форма №1 р.1495 к.3
13. Коефіцієнт приросту заборгованості фінансового характеру (Кпфі)
(форма №1 р.440 к.4 + форма №1 р.450 к.4 + форма №1 р.500 к.4) / (форма №1 р.440 к.3 + форма №1 р.450 к.3 + форма №1 р.500 к.3)
(форма №1 р.1510 к.4 + форма №1 р. 1515 к.4 + форма №1 р.1600 к.4) / (форма №1 р.1510 к.3 + форма №1 р.1515 к.3 + форма №1 р.1600 к.3)
14. Співвідношення коефіцієнтів приросту власного капіталу та заборгованості фінансового характеру
показник 12 / показник 13
показник 12 / показник 13
15. Коефіцієнт реальної вартості основних засобів і запасів у активах
(форма №1 р.030 + форма №1 р.100 + форма№1 р.110 + форма№1 р.120 + форма №1 р.1 30 + форма №1 р.140)/форма№1 р.280
(форма №1 р.1010 + форма №1 р.1100)/форма №1 р.1300
Не нормується, оцінюється ситуаційно
16. Коефіцієнт стійкості економічного зростання
(форма №1 р.350 к.4-форма №1 р.350 к.3) / ((форма№1 р.380 к.3 + форма №1 р.380 к.4)/2)
(форма№1 р. 1420 к.4 форма№1 р.1420к.3)/((форма№1 р.1495 к.3 + форма№1 р.1495 к.4)/2)
Збільшення у динаміці
17. Коефіцієнт покриття відсотків
(форма №2 р. 170 + форма №2 р.140) / форма №2 р.140
(форма №2 р.2290 + форма №2 р.2250) / форма №2 р.2250
Умовні позначення:
ВК – власний капітал;
П – сукупна вартість усіх пасивів;
А – сукупна вартість активів (дорівнює сукупній вартості усіх пасивів);
ПК – позиковий капітал;
ДДФ – довгострокові джерела фінансування;
ДПК – довгостроковий позиковий капітал;
КПК – сума короткострокового позикового капіталу, у т.ч. поточних зобов’язань, а також забезпечень наступних витрат і платежів та доходів майбутніх періодів;
ВКпп – власний капітал поточного періоду;
ВКмн – власний капітал минулого (попереднього) періоду;
ФЗпп – заборгованість фінансового характеру поточного періоду;
ФЗм„- заборгованість фінансового характеру минулого (попереднього) періоду;
ЗВОЗ – залишкова вартість основних засобів;
З – загальна вартість запасів підприємства, у т.ч. виробничих запасів, незавершеного виробництва, готової продукції і товарів; ПО – прибуток від звичайної діяльності до оподаткування;
НПпп – нерозподілений прибуток поточного періоду;
ВКсер – середня вартість власного капіталу за період;
ФВ – сума фінансових витрат.
Показники обчислюються за даними форми № 1 „Баланс”, коефіцієнт покриття відсотків обчислюється за даними форми №2 „Звіт про фінансові результати” р. – рядок, к. – колонка
Проте зауважимо, що суб’єкти господарювання з коротким фінансовим циклом, а також ті, діяльність яких заснована на залученні і використанні позикових джерел фінансування (наприклад, банки, страхові компанії тощо) можуть стабільно функціонувати і при значно меншому рівні автономії.
Водночас більшість виробничих підприємств працює стабільніше лише за умови підвищеної автономії (0,6-0,7 і більше). Отже, оптимальне значення коефіцієнта автономії, як і майже усіх інших показників фінансової стійкості, залежить від специфіки діяльності підприємства. Завжди позитивно оцінюється зростання показника у динаміці, оскільки така тенденція свідчить про зміцнення фінансового стану підприємства і його незалежності від позикових джерел фінансування.
Коефіцієнт концентрації позикового капіталу (заборгованості) показує частку позикових джерел фінансування у сукупному капіталі підприємства. Якщо оптимальне значення коефіцієнта автономії становить 0,5 і більше, то коефіцієнт заборгованості позитивно оцінюється у разі, коли він менше за 0,5 і поступово знижується у динаміці, адже у такому випадку зменшується залежність підприємства від позикових засобів, знижуються фінансові ризики.
Коефіцієнт фінансової залежності зворотний до показника автономії. Він дає уявлення про загальне співвідношення сукупного і власного капіталу підприємства. Позитивно оцінюється при його значенні 2 і менше, а також при поступовому зниженні у динаміці.
Коефіцієнт фінансування (співвідношення власного і позикового капіталу) також характеризує фінансову незалежність підприємства. Перевищення показником одиниці свідчить про те, що підприємство більшою мірою фінансується за рахунок власного капіталу, у противному випадку фінансування переважним чином здійснюється за рахунок позикових коштів. Зворотнім до коефіцієнту фінансування є коефіцієнт співвідношення позикового і власного капіталу (показник финансового ризику). Цей показник характеризує виникнення фінансового ризику в діяльності підприємства. У випадку, коли його значення перевищує одиницю у підприємства спостерігається підвищений фінансовий ризик, в іншому разі – рівень ризику є прийнятним.
Важливе значення для збереження фінансової стійкості підприємства має його здатність формувати капітал на довгострокових засадах – головним чином через залучення власного й довгострокового позикового капіталу. Задля оцінювання такої здатності визначають коефіцієнт фінансової стійкості, який являє собою частку довгострокових пасивів у сукупній вартості джерел фінансування. Вказаний коефіцієнт має становити не менше 0,5 у випадку, коли довгострокові пасиви представлені виключно власним капіталом і бути більшим від 0,5 у разі залучення довгострокових позикових коштів. Позитивно розцінюється зростання даного показника у динаміці, адже така тенденція свідчить про стабілізацію фінансування підприємства і зміцнення його фінансової стійкості.
Серед довгострокових джерел фінансування власні кошти є найбільш стабільними і вигідними для підприємства. Тому при поглибленому вивченні фінансової стійкості оцінюють частки власного і довгострокового позикового капіталу у довготермінових джерелах фінансування. Задля цього обчислюють коефіцієнт власного капіталу у довгострокових джерелах фінансування та коефіцієнт довготермінового залучення коштів. Для цих показників нормативні значення не встановлено. їх оцінювання здійснюється виходячи із результатів попереднього аналізу фінансової стійкості.
Так, якщо підприємство є недостатньо стійким, позитивно оцінюватиметься зростання у динаміці коефіцієнту власного капіталу у довгострокових джерелах фінансування й зниження коефіцієнту довготермінового залучення коштів. Адже у такому разі відбуватиметься стабілізація джерел фінансування, яка згодом сприятиме поліпшенню фінансової стійкості.
У разі, коли фінансова стійкість підприємства достатня, а також умови залучення та відсоткова ставка за користування довгостроковим позиковим капіталом є для підприємства прийнятними, може позитивно оцінюватися і зворотна тенденція – зниження коефіцієнту власного капіталу у довгострокових джерелах фінансування та зростання коефіцієнту довготермінового залучення коштів. Проте, щоб найбільш виважено оцінити вказані показники, необхідно враховувати не лише наявну фінансову ситуацію на підприємстві, а й кон’юнктуру фінансового ринку, прийняту стратегію фінансової діяльності підприємства, рентабельність його активів, дивідендну політику й багато інших внутрішніх і зовнішніх чинників.
Коефіцієнт короткострокової заборгованості показує частку короткострокових позик у сукупних позикових джерелах фінансування. Вказаний коефіцієнт, як правило, не нормується. Для забезпечення ритмічної діяльності, особливо для підприємств з сезонним типом виробництва та господарюючих суб’єктів з підвищеною потребою в оборотному капіталу, залучення короткострокового позикового є важливою умовою ефективної діяльності. Проте, при оцінюванні фінансової стійкості виходять із того, що короткострокові позики підвищують фінансові ризики підприємства і можуть обумовлювати дестабілізацію діяльності, зниження його платоспроможності. Тому зазвичай позитивно оцінюють зниження коефіцієнту короткострокової заборгованості у динаміці. Оцінюючи цей показник важливо враховувати загальні тенденції зміни забезпеченості підприємства джерелами фінансування. У разі, коли спостерігається скорочення сукупного капіталу підприємства і виникають складнощі у фінансовому забезпеченні господарської діяльності, скорочення короткострокових позик й зниження коефіцієнту короткострокової заборгованості потрібно розцінювати негативно.
Коефіцієнт фінансового левериджу (плече фінансового важеля) відображає співвідношення довгострокових позикових засобів і власного капіталу підприємства. Даний показник використовується для оцінювання ефекту фінансового важеля (див. тему 6). Як зазначалося у темі 6, у разі, коли значення диференціалу фінансового важеля більше нуля і спостерігається його зростання у динаміці, позитивно розцінюється підвищення коефіцієнту фінансового левериджу, адже це сприяє зростанню рентабельності власного капіталу. У випадках, коли диференціал менший нуля або скорочується у динаміці, позитивно розцінюється зниження коефіцієнту фінансового левериджу.
Коефіцієнт інвестування дозволяє оцінити рівень забезпеченості основних засобів підприємства власними джерелами фінансування. Коефіцієнт позитивно розцінюється при зростанні його значення у динаміці.
Коефіцієнт приросту власного капіталу відображає накопичення власного капіталу підприємства, а коефіцієнт приросту заборгованості Фінансового характеру – відповідно накопичення фінансової заборгованості. Оцінювати ці показники відокремлено недоцільно. Адже у випадках, коли забезпечується навіть високий рівень приросту власного капіталу на тлі випереджаючих темпів зростання фінансової заборгованості, підприємство втрачає фінансову стійкість. Водночас, якщо приріст власного капіталу буде незначним, проте вищим за приріст фінансової заборгованості – фінансова стійкість підприємства зміцниться.
Тому два вказаних показника порівнюють між собою обчислюючи співвідношення коефіцієнтів приросту власного капіталу та заборгованості фінансового характеру. У разі, коли вказане співвідношення дорівнює одиниці фінансова стійкість підприємства у досліджуваному періоді не змінюється. Якщо показник більше одиниці, то фінансова стійкість поліпшується, менше одиниці – підприємство втрачає фінансову стійкість.
Коефіцієнт реальної вартості основних засобів і запасів у активах показує частку основних засобів і запасів у сукупній вартості активів підприємства. Оптимальне значення даного показника обумовлене специфікою діяльності підприємства. Загалом для фондомістких виробництв показник має зростати, для інших – знижуватися. Проте, важливим є не стільки його абсолютне значення, скільки відносне, що дозволяє порівнювати його із результатами аналізу фінансової стійкості. Обчислення даного показника здійснюють для узагальнення діагностики фінансової стійкості. Чим більшим є коефіцієнт реальної вартості основних засобів і запасів у активах підприємства – тим стабільнішою має бути політика фінансування підприємства і кращою його фінансова стійкість.
Коефіцієнт стійкості економічного зростання є одним із основних показників фінансової діагностики. Підприємство може фінансувати власну діяльність за рахунок найрізноманітніших джерел, проте найкращим як з точки зору оплати, так і з точки розу простоти й ефективності залучення є тезаврований прибуток, що використовується на виробничий розвиток і забезпечує самофінансування підприємства. Цей прибуток стає складовою власного капіталу підприємства, підвищуючи його розмір. Коефіцієнт стійкості економічного зростання відображає частку власного капіталу підприємства, сформованого саме за рахунок нерозподіленого (тезаврованого) прибутку. Чим вище значення показника, тим вища здатність підприємства розвиватися за рахунок результатів власної діяльності, краща його фінансова стійкість.
Коефіцієнт покриття відсотків відбиває здатність підприємства оплачувати відсотки по позикових засобах і слугує індикатором доцільності залучення позикового капіталу. У разі перевищення показником одиниці, залучення позикового капіталу не призведе до фінансових ускладнень і є доцільним.
Приклад аналізу фінансової стійкості підприємства „Київ”, здійснений на підставі інформації додатку Б (або додатку А), й наведено у табл. 7.2.
Як видно із даних таблиці підприємство вирізняється недостатньою фінансовою стійкістю. Якщо у 1-2 кварталах фінансування діяльності на 49- 50% здійснювалося за рахунок власного капіталу (коефіцієнт автономії становив 0,49-0,50), то уже на кінець аналізованого року знизилося до 44% (відповідно коефіцієнт автономії склав 0,44).
Таблиця 7.2
Оцінювання фінансової стійкості підприємства „Київ”
Найменування показника
На
01.01.
Коефіцієнти фінансової стійкості
Інформаційною базою для розрахунку цієї групи коефіцієнтів є бухгалтерський баланс. Коефіцієнти розраховуються на дату складання балансу і розглядаються в динаміці.
Дотримуючись структурі балансу, можна згрупувати коефіцієнти фінансової стійкості таким чином [1] .
- 1. Коефіцієнти, що характеризують стійкість всього майна, структуру джерел фінансування:
- а) коефіцієнти, що характеризують платоспроможність компанії в довгостроковому періоді:
- – Коефіцієнт фінансової стійкості [2] (частка стабільних в часі (довгострокових) джерел фінансування в пасиві балансу) – КФУ:
( 2 . 8 )
Показує, яка частина активів фінансується за рахунок слабо залежать від ринкової кон’юнктури джерел; вважається, що нормальне значення коефіцієнта має становити близько 0,9, мінімальний допустимий – 0,75;
– Коефіцієнт довгострокового залучення позикових коштів, що відображає частку позикових коштів у загальній величині стабільних джерел фінансування активів –
Дозволяє оцінювати, наскільки інтенсивно позикові кошти використовуються для оновлення та розширення виробництва; зростання цього показника в динаміці відображає зростаючу залежність компанії від зовнішніх інвесторів і розцінюється як негативний фактор;
- б) показники, що характеризують співвідношення власного капіталу і зобов’язань:
- – Коефіцієнт фінансової незалежності (концентрації власного капіталу, коефіцієнт автономії), який дорівнює частці власних джерел у загальній величині джерел фінансування активів, – К.авт:
В умовах відсутності інституту страхування заемнихсредств представляється нормальним, якщо значення (це означає, що не менш половини всіх джерел фінансування активів має припадати на власні), так як в цьому випадку кредитори мають достатні гарантії повернення своїх вкладень;
– Коефіцієнт фінансової активності (плече фінансового важеля) – :
Виходячи з міркувань, наведених для коефіцієнта автономії, нормальне значення , що також означає, що величина позикових коштів повинна бути не більше величини власних коштів;
Позитивно оцінюються зростання коефіцієнта автономії, який свідчить про збільшення фінансової незалежності, і, отже, зменшення значення коефіцієнта фінансової активності, а також збільшення значення коефіцієнта фінансової стійкості.
- 2. Коефіцієнти, що характеризують стійкість необоротних активів:
- – Індекс постійного активу – :
Показує, з одного боку, яка частка власного капіталу витрачена на фінансування необоротних активів, з іншого боку – яка частка необоротних активів профінансована за рахунок власного капіталу; оптимальне значення визначається особливостями господарської діяльності;
– Коефіцієнт реальної вартості основних засобів у майні підприємства – :
Показує питому вагу основних засобів у майні підприємства, оптимальне значення визначається особливостями господарської діяльності.
- 3. Коефіцієнти, що характеризують стійкість оборотних активів:
- – Коефіцієнт забезпеченості оборотних активів власними оборотними засобами – – відображає частку коштів, що належать компанії, в її оборотних активах:
Прийнято вважати, що , і чим вище його значення,
тим більше фінансова незалежність (стійкість) компанії. Однак слід зазначити, що не завжди навіть нульове значення свідчить про неефективне фінансовому менеджменті – зниження величини цього коефіцієнта може бути викликано високою оборотністю оборотних коштів, а це, безсумнівно, позитивний фактор;
– Коефіцієнт забезпеченості запасів власними оборотними засобами – :
(2.15)
Показує, в якій мірі матеріальні запаси покриті власними оборотними засобами; рівень показника оцінюється в залежності від стану матеріальних запасів – якщо їх величина вище обгрунтованої потреби, то власні оборотні кошти можуть покрити лише частину матеріальних запасів (значення коефіцієнта буде менше одиниці) і, навпаки, при недостатності матеріальних запасів для безперебійного здійснення виробничої діяльності показник може бути вище одиниці, однак це не буде ознакою задовільного фінансового стану; вважається, що нормальне значення цього коефіцієнта повинно знаходитися в інтервалі 0,6 ÷ 0,8;
– Коефіцієнт маневреності власного капіталу – показує частку власних оборотних коштів у загальній величині власного капіталу:
Коефіцієнт показує, наскільки мобільні власні джерела коштів з фінансової точки зору; від його значення безпосередньо залежить фінансовий стан компанії. Значення залежить від особливостей господарської діяльності; вважається, що нормальне значення цього коефіцієнта повинно знаходитися в межах від 0,2 до 0,5, і чим більше ця величина, тим більше можливостей у компанії для фінансового маневру.
Розраховані фактичні значення фінансових коефіцієнтів звітного періоду зіставляються або з нормальними (оптимальними) значеннями для даного виду господарської діяльності, або з показниками попереднього періоду, або зі значеннями коефіцієнтів в аналогічній компанії. Мета порівняльного аналізу – виявлення реальної фінансової стійкості, слабких і сильних сторін в фінансово-господарської діяльності.
Крім перерахованих вище коефіцієнтів, можна розрахувати такі показники, що характеризують ступінь самофінансування поточної діяльності компанії:
– Величину власних оборотних активів:
– Величину чистих оборотних активів [3] :
де Оборотні активи і Короткостроковий позиковий капітал – підсумки розділів балансу “Оборотні кошти” і “Поточні зобов’язання”.
Показники СОА і ЧОА потребують додаткового пояснення. Для цього нам буде необхідно кілька графічних уявлень балансу компанії, що мають вигляд, представлений на рис. 2.1.
Мал. 2.1. Графічне представлення балансу компанії для визначення величин СОА і ЧОА
Термін “чисті” в назві показника ЧОА найкраще розуміти в сенсі ” оборотні активи , вільні (очищені ) від ризику вилучення з господарської діяльності найближчим часом внаслідок оплати короткострокових зобов’язань” або, що те ж саме, “оборотні активи, що існують в розпорядженні компанії протягом тривалого часу “. Тому величина ЧОА – це перевищення величини оборотних активів над величиною короткострокових зобов’язань. На рис. 2.1 їх величина існує в обох випадках і показана стрілкою (напрямок стрілки відповідає напрямку розрахунку величини показника).
СОА – це частина оборотних активів, профінансованих за рахунок самого довгострокового джерела – власного капіталу. За аналогією з ЧОА сенс СОА можна визначити як “оборотні активи, що існують в розпорядженні компанії необмежено довго”. З формули (2.17) зрозуміло, що СОА існують тільки в тому випадку, якщо величина власного капіталу перевищує величину необоротних активів (правий Батані на рис. 2.1, товста стрілка, напрямок якої показує напрямок розрахунку величини даного показника).
Відзначимо також, що існування СОА призводить до виникнення ще одного показника – власного оборотного капіталу (СОК). Це та частина власного капіталу, яка відповідає величині СОА. Графічно величини СОА і СОК рівні, але будуть розташовуватися по різні боки – СОА в активній, а СОК – в пасивної частини балансу.
Відзначимо, що на рис. 2.1 представлені не всі можливі випадки визначення СОА і ЧОА, можливі ситуації, коли обидва показники дорівнюють нулю або коли їх величини збігаються. Єдина ситуація, якої не може бути, – це існування ненульовий величини СОА при нульовій величині ЧОА.
Обидві величини – СОА і ЧОА – використовуються для різних цілей:
- – СОА більшою мірою використовується для характеристики джерел оборотних активів;
- – ЧОА є однією з характеристик ліквідності компанії і, отже, як це буде показано в гл. 3, характеристикою рівня фінансового ризику; негативна величина показника свідчить про значне фінансування за рахунок кредиторів і про високий ризик втрати компанією ліквідності, тобто про неефективне фінансовому менеджменті.
- [1] Фінанси організацій: менеджмент і аналіз: навч. посібник / В. Н. Незамайкіі, І. Л. Юрзінова. 3-е изд. М .: Ексмо, 2007.
- [2] Альтернативне назва – коефіцієнт покриття інвестицій.
- [3] Інша назва – чистий робочий капітал.
- а) коефіцієнти, що характеризують платоспроможність компанії в довгостроковому періоді: