Зміст:
Які винятки у другому відмінюванні
Іменники мають сім відмінків:
Відмінок | Допоміжне слово | Питання | Приклад | |
---|---|---|---|---|
1. | Називний (Н.) | є | — хто? що?; | батько, пісня |
2. | Родовий (Р.) | немає | — кого? чого? до кого? до чого?; | батька, пісні |
3. | Давальний (Д.) | даю | — кому? чому?; | батькові(-у), пісні |
4. | Знахідний (Зн.) | шукаю, бачу | — кого? що? про кого? про що?; | батька, пісню |
5. | Орудний (Ор.) | орудую, милуюся | — ким? чим?; | батьком, книгою |
6. | Місцевий (М.) | стою, знаходжуся | — на (у) кому? на (у) чому?; | на батькові(-у), у пісні |
7. | Кличний (Кл.) | вживається як звертання | батьку, пісне |
Закінчення іменника залежить не лише від того, у якому відмінку й числі він стоїть, а й від його відміни та групи, а іноді — і від значення. Тому в іменниках української мови багато різних закінчень.
Нижче, у таблицях, наведено буквені (не звукові) відмінкові закінчення іменників за відмінами й групами. Якщо в різних іменниках тої самої відміни й групи виступають різні закінчення, то вони подаються через кому: дуба, лісу — -а, -у. Паралельні закінчення в тих самих іменниках подано через похилу риску (це означає: або, або): на коні, на коневі, на коню — -і /-еві/ -ю. Закінчення, що трапляються, як винятки, взято в дужки: бабів— (-ів). Знаком □ показано нульове закінчення: парт, площ — □.
Від- мінки | Однина | Множина | ||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Тверда група (стіна) | М’яка група | Мішана гупа (круча) | Тверда група (стіна) | М’яка група | Мішана гупа (круча) | |||
Основа НЕ на й (земля) | Основа на й (мрія) | Основа НЕ на й (земля) | Основа на й (мрія) | |||||
Н. | -а | -я | -я | -а | -и | -і | -ї | -і |
Р. | -и | -і | -ї | -і | □ (-ів) | □ (-ей, -ів ) | □ | □ (-ей) |
Д. | -і | -і | -ї | -і | -ам | -ям | -ям | -ам |
Зн. | -у | -ю | -ю | -у | Як у називному або родовому відмінку | |||
Ор. | -ою | -ею | -єю | -ею | -ами | -ями | -ями | -ами |
М. (на) | Як у давальному відмінку | -ах | -ях | -ях | -ах | |||
Кл. | -е | -е, -ю | -є | -е | Як у називному відмінку |
В и н я т к и:
Р. мн. — суддів, гайдамаків, ніздрів, мамів (і мам), бабів (і баб), губів (і губ), легенів (і легень); свиней, мишей, во́шей, статей.
Ор. мн. — сльозами (і слізьми), свинями (і свиньми).
Від- мінки | Однина | Множина | ||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Тверда група (стіл) | М’яка група | Мішана гупа (кущ) | Тверда група (стіл) | М’яка група | Мішана гупа (кущ) | |||
Основа НЕ на й (день) | Основа на й (край) | Основа НЕ на й (день) | Основа на й (край) | |||||
Н. | □, -о | □ | □ | □ | -и, (-і, -а) | -і | -ї | -і |
Р. | -а, -у | -я, -ю | -я, -ю | -а, -у | -ів, □(□) | -ів, (-ей) | -їв | -ів |
Д. | -ові/-у | -еві/-ю | -єві/-ю | -еві/-у | -ам | -ям | -ям | -ам |
Зн. | Як у називному або родовому відмінку | Як у називному або родовому відмінку | ||||||
Ор. | -ом, -им | -ем | -єм | -ем | -ами, ( -ьми ) | -ями, ( -ьми ) | -ями | -ами |
М. (на) | -і/ -ові/ -у | -і/ -еві/ -ю | -ї/ -єві/ -ю | -і/ -еві/ -у | -ах | -ях | -ях | -ах |
Кл. | -е, -у | -ю | -ю | -е, -у | Як у називному відмінку |
В и н я т к и:
Н. мн. — комарі, пазурі, снігурі, звірі, друзі (хоч це іменники твердої групи); вуса (і вуси), вівса, хліба (і хліби з іншим значенням).
Р. мн. — чобі́т, цига́н, чоловік (у значенні “осіб”); госте́й, ко́ней.
Ор. мн. — гістьми (і гостями), кіньми (і конями), чобітьми (і чоботами, чоботями).
Від- мінки | Однина | Множина | ||||
---|---|---|---|---|---|---|
Тверда група (село) | М’яка група (поле) | Мішана група (днище) | Тверда група (село) | М’яка група (поле) | Мішана група (днище) | |
Н. | -о | -е, -я | -е | -а (-і) | -я | -а (-і) |
Р. | -а | -я | -а | □, (-ей) | □, (-ів) | □, (-ей) |
Д. | -у | -ю | -у | -ам | -ям | -ам |
Зн. | Як у називному відмінку | Як у називному відмінку | ||||
Ор. | -ом | -ем, -ям | -ем | -ами (-има) | -ями (-ьми) | -ами, -има |
М. | -і/ -у | -і/ -ю | -і/ -у | -ах | -ях | -ах |
Кл. | Як у називному відмінку | Як у називному відмінку |
В и н я т к и:
1. Н. і Кл. мн. — очі, плечі.
Р. мн. — очей, плечей (і віч, пліч); винятки із закінченням –ів, -їв.
Ор. мн. — очима, плечима, коліньми (і колінами), крильми (і крилами).
2. Іменники тім’я, вим’я у Р., Д. і М. одн. можуть приймати суфікс -ен-: тімені, вимені (і Р. одн. — тім’я, вим’я; Д. і М. одн. — тім’ї, вим’ї).
Від- мінки | Однина (тінь, ніч) | Множина | |
---|---|---|---|
Основа на НЕшиплячий (тінь) | Основа на шиплячий (ніч) | ||
Н. | □, (-и) | -і | -і |
Р. | -і (-и*) | -ей (-ів) | -ей |
Д. | -і | -ям | -ам |
Зн. | □ | -і (-ів) | -і |
Ор. | -ю | -ями | -ами |
М. (на) | -і | -ях | -ах |
Кл. | -е (-и) | Як у називному відмінку |
В и н я т к и: Н. і Кл. одн — мати. Р. мн. і Зн. мн. — матерів.
*Згідно з нормами “Українського правопису” 2019 року в іменниках III відміни на -ть після приголосного, а також словах кров, любо́в, о́сінь, сіль, Русь, Білору́сь в родовому відмінку (кого? чого?) допускається варіативність закінчення –і та –и: любові й любови, радості й радости, солі й соли; гідности, крови, належности, осени, смерти, чести, Ру́си́, Білору́си.
Від- мінки | Однина | Множина | ||||
---|---|---|---|---|---|---|
З суфіксом -ат- | З суфіксом -ен- (ім’я) | З суфіксом -ат- | З суфіксом -ен- (ім’я) | |||
НЕ після шиплячого (теля) | після шиплячого (курча) | НЕ після шиплячого (теля) | після шиплячого (курча) | |||
Н. | -я | -а | -я | -ята | -ата | -ена |
Р. | -яти | -ати | -ені/ -я | -ят | -ат | -ен |
Д. | -яті | -аті | -ені | -ятам | -атам | -енам |
Зн. | Як у називному відмінку | Як у називному або родовому відмінку | ||||
Ор. | -ям | -ам | -енем/ -ям | -ятами | -атами | -енами (-ями) |
М. (на) | -яті | -аті | -ені | -ятах | -атах | -енах (-ях) |
Кл. | Як у називному відмінку | Як у називному відмінку |
6. Закінчення множинних іменників
Іменники, що вживаються тільки в множині, мають такі самі закінчення, як і іменники, що належать до тієї чи іншої відміни: За закінченнями вони розпадаються на чотири групи:
1-й тип — подібні до іменників І відміни;
2-й тип — до іменників ІІ відміни чоловічого роду;
3-й тип — до іменників ІІ відміни середнього роду;
4-й тип — до іменників ІІІ відміни.
Від- мінки | 1-й тип (ножиці) | 2-й тип (сходи) | 3-й тип (вила) | 4-й тип (сани) |
---|---|---|---|---|
Н. | -и, -і | -и, -і | -а | -и, -і |
Р. | □ | -ів | □ | -ей |
Д. | -ам, -ям | -ам, -ям | -ам | -ам, -ям |
Зн. | Як у називному або родовому відмінку | |||
Ор. | -ами, -ями | -ами, -ями | -ами | -ми/ -има |
М. | -ах, -ях | -ах, -ях | -ах | -ах, -ях |
Кл. | Як у називному відмінку |
7. Незмінювані іменники
Не відмінюються:
а) іншомовні слова, які закінчуються на голосний (крім та –я: айва, манія): амплуа, буржуа, кіно, метро, фламінго, кашне, пенсне, парі, колібрі, журі, кенгуру, рагу, Дідро, Пуччині (але пальто відмінюється: пальта, пальту і т. д.);
б) жіночі прізвища на приголосний та -о: про Зою Гайдай, Ларисі Косач, з Оксаною Петрусенко (але чоловічі прізвища відмінюються: про Михайла Гайдая, Юрієві Косачу, з Андрієм Петрусенком);
в) деякі абревіатури: про НТР, на ГЕС (але: до ВАКу, на ЛАЗі).
Визначте, у якому відмінку вжито перші іменники у словосполученнях.
(Як виконувати завдання)
У відповідях використовуйте такі скорочення для відмінків: називний – Н., родовий – Р., давальний – Д., знахідний – З., орудний – О., місцевий – М., кличний – К.
виключення Дієслова 1 та 2 дієвідміни: таблиця
У даній статті ви дізнаєтеся, що собою представляють дієслова-винятки в російській граматиці першого, другого дієвідміни. Читайте в подробицях, як їх схиляють, і як простіше запам’ятати ці слова?
Відмінюванням дієслів у російській граматиці називається їх відмінювання за числами, особам (наприклад, я співаю, вони співають). Якщо говорити про відмінюванні, то існує два: перше, друге. Знання правил відмінювання потрібно для того, щоб з’ясувати, які пишуться літери в закінченнях дієслів: Е, В.
Якщо коротко, то до першого спряжению зараховуються слова з закінченнями: (ет), (у, у), (їж), (єте), (ем), (ут). А дієслова другої дієвідміни мають закінчення: (у), (ю), (їм), (ат, ят), (єте), (бач). Але з цих правил, як часто буває в російській мові існують дієслова-винятки. Саме про них йтиметься далі.
Дієслова-винятки 1, 2 дієвідміни: що таке відмінювання, таблиця?
Згідно з правилами граматики – морфологічним ознакою дієслів є відмінювання. Якщо твердо знати правила відмінювання дієслів, то можна навчитися правильно визначати, яке закінчення слід вживати в тому чи іншому слові.
Давайте детальніше розберемося, які дієслова мають перше відмінювання, а які друге.
Для визначення дієвідміни застосовують різні варіанти. Який вибрати спосіб, визначати вам. Для цього спочатку слід визначитися з наголосом в дієслові. Якщо ударне закінчення, то пишеться та буква, яка чується. І відповідно по закінченню і можна встановити, до якого спряжению і належить слово.
Коли на склад закінчення не падає наголос, то перевірку можна зробити наступним методом: змініть форму дієслова у МНЖ. число третьої особи. Якщо в результаті вийде закінчення (ут, ют), то такі дієслова належать до першого спряжению, а слова з закінченнями (ат, ят) – до другого. Нагадаємо також, що до першого спряжению належать слова з закінченнями:
Існує й інший варіант визначення дієвідміни. Для цього слово слід змінити в невизначену форму. Точніше дієслово в цій формі повинен відповідати на питання: ЩО ЗРОБИТИ? Коли в слові буде суфікс ТЬ, перед ним голосна І, то слово зараховується до другого спряжению. Слова з голосними перед суфіксом ТЬ: (а), (о), (я), (е), (и), (у) – дієслова першої дієвідміни.
ВАЖЛИВО: В російській граматиці є дієслова-винятки, які незважаючи на свої закінчення, належать іншому спряжению. Їх слід запам’ятати.
Приклади дієслів першої, другої дієвідміни:
Слово пограєш на кінці з ненаголошеним закінченням ЇЖ. Щоб не робити помилки в написанні дієслова, зверніть дієслово у МНЖ. число, третя особа. Такі слова повинні відповідати на питання: ЩО ЗРОБЛЯТЬ? – Пограють. А закінчення ЮТЬ – це перша дієвідміна.
Ще можна перевірити і іншим методом. Для цього поставимо слово в невизначену форму, Воно повинно відповідати на питання: ЩО ЗРОБИТИ? – Пограти. Перед суфіксом ТЬ, А варто, це означає, що дієслово має перша дієвідміна.
Далі дізнаємося, яка дієвідміна у слова спите. Наголос на другий склад, голосну І, закінчення ВІТЬ вказує на те, що дієслово другої дієвідміни.
Відмінювання дієслів, таблиця:
В яке число? | В якому обличчі? | У першому відмінюванні | У другому відмінюванні | ||
Яке закінчення? | Наприклад: | Яке закінчення: | Наприклад: |