Зміст:
Пісенний жанр. Народна пісня
Доброго дня, мій друже! Чи любиш ти співати? Що тобі відомо про пісню як музичний жанр? Запрошую тебе здійснити подорож у багатобарвний світ Пісні.
Привіт, Христинко! Давай поговоримо про пісенний жанр. Адже уявити наше життя без пісні неможливо!
Привіт, Богдане! З теплотою пригадую мандрівку Україною. Скільки чудових пісень виконують у вас повсюди!
Пісня — наймасовіший і найулюбленіший музичний жанр. Вона супроводжує нас усе життя. Але й на сторінках книжок ми теж натрапляємо на пісню. Чим подібні та чим відрізняються між собою пісня в музиці та літературі? Спробуймо з’ясувати.
У літературі пісня — це вірш ліричного або ліро-епічного характеру, мелодичний за своїм інтонаційним малюнком і призначений для співу. Розрізняють два види пісні: народна й літературна. Між ними існують міцні зв’язки.
У музиці жанр пісні теж має два основні різновиди — це народна та професійна пісня літературного походження, що тісно пов’язані між собою. Літературні пісні часто здобувають настільки широку популярність, що їх починають вважати народними, а народні пісні, навпаки, слугують основою для авторських пісень.
Професійні пісні літературного походження мають більш індивідуалізовану мелодію, переважно ліричну, та інструментальний супровід. Авторами таких пісень стають композитори й поети.
Перші зразки пісень літературного походження з’явилися ще наприкінці XVI ст. Згодом їх ставало дедалі більше. У XVIII та XIX ст. цей вид пісень істотно впливав на фольклор. Зокрема, XIX століття дуже багате на пісенну творчість, що стала народною. Вона пов’язана з іменами Івана Котляревського, Григорія Квітки-Основ’яненка, Віктора Забіли, Михайла Петренка, Марка Кропивницького, Івана Франка, Володимира Александрова та ін. У XX та на початку XXI століття продовжується збагачення народнопісенної скарбнички авторськими піснями літературного походження.
Пісня — словесно-музичний твір, призначений для співу.
Існують два основні види пісні: народна пісня (автори якої невідомі) та професійна пісня літературного походження (створена композитором та поетом).
Пісенна культура українського народу численними струмочками й могутніми річками поповнює океан світової культури. Пісня колискова, весільна, лірична супроводжує від народження кожну людину. Із сивої давнини покоління за поколінням українці черпають від рідної землі, сонця, неба, води, вітру дивні звуки мелодій, неповторну магію слова, що ведуть нас по стежках рідного краю. Ті стежинки переплітаються, біжать і виводять на широкий шлях творчого генія народу. І якщо цей геній живе й сьогодні, то тільки тому, що живе пісня. Вона — в образах калини, сонця, житечка й пшениці, звірів і птахів: «Пожену я сірі гуси від броду до броду, ой летіте, сірі гуси, до мойого роду. ».
Творить і береже ці дорогоцінні перлини наш народ. Він співає в радості й зажурі. Пісня — його величний храм любові до людини, до рідної землі, до батька й матері.
І. Сколоздра. «Веснянки»
Богдане! Розкажи мені про жанрову палітру української пісні. Які народні пісні співають у твоїй родині?
Христино, надсилаю тобі інформацію, яка тебе зацікавила. Якщо виникнуть запитання — я на зв’язку!
Українські народні пісні — це фольклорні твори, які зберігаються в народній пам’яті та передаються з уст в уста.
Твори анонімні, бо імена першотворців, як правило, невідомі. Народна пам’ять зберегла нам лише деякі імена авторів народних пісень. Це Маруся Чурай — авторка пісень «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці» і «Засвіт встали козаченьки» та козак Семен Климовський — автор пісні «Їхав козак за Дунай».
Деяка частина народних пісень має літературне походження — «Реве та стогне Дніпр широкий» (Т. Шевченко), «Ніч яка місячна» (М. Старицький).
Узагалі, в Україні складено понад п’ять тисяч пісень. За своїм значенням у житті народу, за тематикою, сюжетом і музичними властивостями українська народна пісня поділяється на безліч різноманітних жанрів.
ПАЛІТРА ЖАНРІВ УКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ ПІСНІ
Обрядові пісні
Колядки, щедрівки; веснянки, гаївки; купальські, жниварські тощо
Весільні, родильні, поховальні (голосіння)
Необрядова лірика
Дитячі, колискові, пісні про родинне життя
Пісні про кохання
Пісенна епіка
Історичні пісні, думи, балади
Соціально-побутові пісні
Козацькі, чумацькі, кріпацькі, бурлацькі, наймитські та заробітчанські, рекрутські та солдатські
Жартівливі і танцювальні пісні
Коломийки, частівки і т.п.
Кожному жанру української народної пісні властиві певні ознаки. У думах, історичних, побутових піснях звучать соціальні мотиви, висвітлюються події української історії, оспівуються реальні історичні особи або безіменні герої. Ліричні пісні надзвичайно емоційні — в них розповідається про кохання, тугу, мрії і т. п. Календарні пісні пов’язані з певною порою року, а обрядові — з різноманітними обрядами українців.
За будовою українські пісні поділяють на строфічні (з повтором останньої строфи) та куплетні (мають куплети і приспів). Рефрен, або приспів — повторення групи слів, рядка або кількох віршованих рядків у строфах. Часто в пісні буває інструментальний вступ та програш між куплетами або строфами. Зазвичай народні пісні мають статичний лад (мажор або мінор), але бувають випадки, коли куплет і приспів написані в різних ладах.
За виконанням розрізняють пісні, виконані а капела (без супроводу), та з акомпанементом (із супроводом на музичних інструментах).
За характером народні пісні бувають епічні, ліричні, драматичні, інколи в них вкраплено танцювальні, жартівливі мотиви тощо. В основі кожного з різновидів пісні завжди лежить віршований текст.
Акомпанемент (франц. accompagnement — супровід) — інструментальний супровід вокального твору.
Рефрен (франц. refrain — приспів) — повторення групи слів, рядка або кількох віршованих рядків у строфах.
Послухай музику
Українська народна пісня «Ой під вишнею» в обробці тріо Мареннчів.
Українська народна пісня «Летіла зозуля» у виконанні Н. Матвієнко.
Проаналізуй ці твори за таким планом:
1. Про що розповіла тобі музика?
2. До якого жанру належить кожна пісня? Яка з них, на твою думку, нагадує професійний твір?
3. Визнач основні засоби виразності прослуханих творів.
4. Хто виконував ці твори? Охарактеризуй голоси співаків.
5. Виділи характерні особливості кожної пісні.
Ніна Митрофанівна Матвієнко (1947 р. н.) — українська співачка, народна артистка України (з 1985 р.). У її репертуарі багато народних пісень, серед них — обрядові, ліричні, жартівливі, пісні-балади, українські пісні XVII—XVIII ст.
Ніна Матвієнко плідно співпрацює з відомими вітчизняними композиторами сучасності: для неї писали й пишуть твори Євген Станкович, Олег Кива, Мирослав Скорик, Ірина Кириліна, Ганна Гаврилець і багато інших.
«Летіла зозуля» — одна з багатьох народних пісень, у яких змальовано символічний образ цього птаха.
В українському фольклорі здавна знаходили відображення знання наших предків про навколишній світ, характерні ознаки та звички тварин. Образ зозулі — це безмірні сльози, тихе ридання. Може, тому, що природа наділила цього птаха вічним безталанням, безпритульністю: зозуля ні гнізда не вміє вити, ні пари не шукає, ні діточок не леліє — все вона чужим горем переймається, чужим літам і чужому щастю лік веде. Тому й пролітає в піснях України символом зраненої душі, великого невтішного болю.
Образ зозулі в сюжетних піснях нашого народу — узагальнений образ страдницької покаянної душі, яка перед кимось завинила. Це один із найпоширеніших «пташиних» символів на українських рушниках, що вивішували на хрестах. Птиці незворушно сидять на калині — як сама вічність, оберігаючи спокій душі. Зате в пісні душа плаче і невпинно голосить.
Тріо Мареничів — український музичний колектив, що виконував пісні в народному стилі переважно українською мовою. У репертуарі групи були як фольклорні, так і професійні, в тому числі й власні твори. Значну частину народних пісень аранжували учасники групи, здебільшого Антоніна Маренич.
Найбільшу популярність тріо здобуло в СРСР наприкінці 1970-х — початку 1980-х рр. Пісні народів світу та поп-шлягери з їхнього репертуару відразу ж зникли — залишилися тільки україномовні, всенародно улюблені пісні: «Сиджу я край віконечка», «Посилала мене мати», «Ой у гаю при Дунаю», «Несе Галя воду», «Ой під вишнею», «Тиша навкруги», «Чом ти не прийшов?» та ін.
У 1979 р. тріо представляло Україну на Євробаченні з піснями «Ой у гаю при Дунаю» та «Несе Галя воду». Згодом виконавці отримали звання заслужених артистів України, а в 2003 р. стали народними артистами України. Група розпалася в 2004 році.
- Валерій Маренич — вокал, гітара, кларнет;
- Антоніна Маренич — вокал, маракаси, гармоніка, бубон, бас-гітара;
- Світлана Маренич — вокал, бубон, гармоніка.
Заспівай пісню
Виконуємо українську народну пісню «Од Києва до Лубен».
Ця пісня має дводольний розмір. Послухай мелодію та спробуй тактувати, відтворюючи рукою такі рухи:
Спробуй виконати
А тепер проплескай у долоні ритмічний рисунок куплету пісні:
Приспів має складніший пунктирний ритм, ніби танцюристи відбивають його ногами. Спробуй і ти створити ритмічний супровід приспіву, притоптуючи ногами.
Приєднуйся до проекту наших друзів!
Христино, пропоную створити у своїй фонотеці розділ «Фольклорний калейдоскоп». Я збиратиму записи українських народних пісень у сучасних обробках!
Чудово! Тоді я поповню свою фонотеку добіркою пісенної творчості мого народу. Цікаво, у кого вийде барвистіший калейдоскоп?
Підсумовуємо вивчене
• Про які жанри української народної пісні йшлося на уроці? Які з них були для тебе новими?
• Хто з виконавців народних пісень вразив тебе своєю майстерністю?
• Як називають музичний супровід пісні? Чи вмієш ти його створювати? Якщо так, то на яких музичних інструментах?
Виконай удома
Прослухай три-чотири українські народні пісні та визнач їх жанри.
Пригадай пісню, яку ми виконували на уроці, й заспівай її рідним і друзям.
Розпочни роботу над музичним проектом «Фольклорний калейдоскоп».
Горловий спів – де воно поширене, і як навчитися різним технікам?
Горловий спів – древнє вокальне мистецтво, що збереглося до наших днів лише у небагатьох народів, які можуть співати низькочастотних «дзижчанням» і верхнім голосом, що рухається по тонам натурального звукового розряду. Однак сучасні люди все частіше звертають увагу на техніку цього виконання.
Де поширене горловий спів?
Такий вид виконання являє собою техніку співу, яка характеризується особливою артикуляцією в глотці або гортані. Людина, що займається цим співом, знаходить внутрішній спокій, гармонію з собою і впевненість в своїх силах. Крім того, горловий спів розвиває сприйняття енергетичних потоків, які пронизують простір навколо людини.
Де сьогодні поширене горловий спів? В наші дні його можна почути в Монголії, Тибеті, Саяно-Алтайському регіоні, Башкирії і в деяких інших частинах світу.
Жителі Тибету співають таким чином речитативи буддійського канону, в Тибеті існують навіть навчальні інститути, які готують фахівців, які виконують пісні горловим співом. Такі інститути перебувають у монастирях Гьюме і Гьюто.
У цій техніці співають і деякі південноафриканські народи коса і канадські інуїти. У Європі її можна зустріти в Ірландії.
Горловий спів поширене у тюрків, Хакасія, якутів, казахів, калмиків, киргизів. Однак кожному народу властива своя, особлива техніка виконання.
Техніки горлового співу
Існує багато різних видів цього співу. Щоб зрозуміти, як правильно співати горловим співом, необхідно ознайомитися з основними техніками виконань.
Техніка хоомей відрізняється крайньою мелодійністю і співучістю. Заснована вона на принципі звуковидобування хоректеер. Коли звучить мелодія в середньому регістрі, підключається основний голос-обертон верхнього регістру, який або вторить низькому тону, або є своєї музичної темою. Хоомей може виконуватися як з текстом, так і без нього.
Європейський хоомей
Ця техніка є абсолютно новим напрямком, що виникли завдяки величезній популярності горлового співу в Америці і деяких європейських країнах. Відрізняється унікальним звучанням, що характеризується виконанням в два голоси, один з яких супроводжує, а інший виконує саму мелодію низьким регістром обертоном. У Німеччині подібні композиції виконує відомий гурт Wolfgang Saus.
Борбаннадир
Техніка має деяке споріднення з хоомейскім стилем виконання і також заснована на принципі звуковидобування хоректеер. Однак цей стиль відрізняється поривчастим співом мелодій.
Даний стиль теж заснований на принципі звуковидобування хоректеер. Основний фон – тиха мелодія, на тлі якої в верхньому регістрі видаються звуки у вигляді пронизливого свисту. Сигит завжди виконується без слів. В якості основного звуку використовується ЙО, ЙА, Йя або йй.
Відео про техніках горлового співу
Даг Каргираа
Низьке горловий спів. Техніка виконання – 2 звучна або навіть 3 звучна протяжна мелодія, яка співається за допомогою гортані. Може виконуватися як з текстом, так і без нього.
Хову Каргираа
Ця техніка характеризується більш затиснутими і високими звуками в порівнянні з співом в стилі даг каргираа.
Таке спів засноване на принципі каргираа і сигит. У певному сенсі чіландик є поєднанням цих двох стилів.
У цій техніці співають в основному алтайські народи. Принцип звучання близький до техніки каргираа. Відрізняється від інших стилів присутністю великого обсягу текстів. Алтайці використовують такий спів для розповідання легенд, билин.
За технікою виконання це спів нагадує стиль борбаннадир, але насправді є абсолютно самостійним стилем. Схожість з борбаннадиром полягає в присутності «стаккато», тобто, уривчастого стилю виконання.
Також стиль виконання народів, що проживають на Алтаї. Відрізняється тим, що наспіви виконуються не тільки за допомогою рота, але і носом.
У цій техніці виконують мелодії башкири, вона кілька схожа з хоомеем, але відрізняється більш грубим звучанням і тихішим обертоном. Схожа на одну з різновидів виконання – колискову хоомей.
Charchiraa-hoomei
У цій техніці співають монгольські народи, вона дещо схожа на Тивинського техніку (даг каргираа), але тим не менш, є абсолютно іншим напрямом, який відрізняється більш оптимістичним стилем виконання мелодій і іншим звуком.
Як навчитися співати горловим співом?
Спів за допомогою горла підрозділяється на три основні різновиди: високе, низьке і середнє. На думку більшості людей, найбільш красиве – висока горловий спів, яке походить на звучання прекрасної флейти на березі дзюрчить струмка.
Відео про навчання горлового співу
Той, хто замислюється, як навчитися співати горловим співом, повинен освоїти кілька спеціальних вправ:
- Навчання слід починати з низького співу горлом. Спочатку потрібно розвинути і зміцнити зв’язки, для чого потрібно виконувати вправи, що нагадують кашель. Новачкам з незміцнілими зв’язками для запобігання їх зайвої напруги слід «кашляти» не більше 2-3 разів на добу, поступово збільшуючи тривалість занять. Перший час в горлі буде відчуватися напруга і першіння, але через 3-4 тижні м’язи в горлі зміцніють, стануть більш розвиненими, що дозволить видавати звуки низьких тонів.
- Далі в уроки горлового співу включається вправу, що називається «трактор», яке полягає в тому, що це слово вимовляється як можна більш низьким тоном.
- Після того, як ви добре навчитеся робити вправу «трактор» і зможете вимовляти його максимально низьким голосом, потрібно прослухати, як виконують таке спів різні співаки, спробувати зловити потрібну хвилю і спробувати співати разом з ними. Таким чином, ви швидше зможете опанувати навиком співу.
- Потім можна переходити до вправ по виконанню середнього співу. Для цього потрібно просто співати або кричати, щоб зміцнити горлові м’язи. Слід зазначити, що повсякденна мова відтворюється саме середніми м’язами. В основному всі пісні, що виконуються горловим співом, співаються за допомогою середніх м’язів.
- Після освоєння середнього і низького співу можна приступати до тренування виконання самого непростого виду – високого. Якщо ви досить добре натренували свої зв’язки низьким і середнім співом, то вони зможуть натягатися досить для того, щоб видавати високі звуки.
- Послухайте, як співають співаки-тувинці або жителі Алтаю і спробуйте відтворити такі ж звуки. Для цього слід інтуїтивно напружувати і розслабляти м’язи горла.
- Потрібно стиснути горлові м’язи так, як при видихання повітря через невеликий проміжок. Це необхідно для створення високочастотних коливань. Тренуватися таким чином слід досить довго, до тих пір, поки не почне виходити звук, схожий на свист.
- Далі навчання горлового співу буде складатися з вправ для тренувань правильного положення мови, що необхідно для високого співу горлом. Для цього потрібно багато разів повторювати спів звуків «йю» і «ель». Ці звуки створюють коливання, що прочищають пазухи, які проводять справжні високі звуки.
Кількість необхідного часу для освоєння горлового співу індивідуально для кожної людини, але в середньому бажаного результату можна досягти через два місяці регулярних тренувань.
Користь горлового співу
Цікаво, що спів за допомогою горлових м’язів задіє ділянки мозку, які зазвичай перебувають в сплячому стані, тобто мозок працює на всі 100% . Під час співу створюється резонанс, що змушує вібрувати клітини тіла, налаштовуючи їх на цілющу частоту, в результаті чого відбувається загальне оздоровлення організму. Якщо мета навчання полягає саме в оздоровленні, то необхідно освоювати горловий вібрато.
Тим, хто займався вокалом, буде значно простіше освоїти горловий спів. Як навчитися співати людині, яка не має уявлення про найпростіші ази вокалу?
Якщо ви не маєте досвіду вокального співу, то найкраще для початку освоїти академічний вокал, який є базовим для всіх видів співу. Таким чином ви зможете якісно поставити голос , І освоювати горловий спів буде набагато легше.
Жінки в основному виконують горловий спів в стилі хоомей, оскільки особливості організму представниць слабкої статі значно відрізняються від чоловічого. Жінкам не рекомендується часто співати в інших стилях, так як це може привести до зміни гормонального балансу. Стиль хоомей вважається для жінки найкориснішим, таке спів розвиває голос, загальний стан здоров’я і нормалізує всі процеси в її організмі.
А Ви б хотіли навчитися горлового співу? Чи чули Ви його наживо? Розкажіть про це в коментарі .