Тема 1. Друга світова війна. Світ після Другої світової війни
Версальська система, яка поставила Німеччину в нерівноправне становище й обділила Японію та Італію; прагнення цих країн до переділу світу.
Загострення суперечностей між великими державами внаслідок світової економічної кризи 1929—1932 рр.
Встановлення та посилення в окремих країнах тоталітарних режимів, які прагнули розширити власний «життєвий простір», захопити сировинні ресурси, ринки збуту товарів, забезпечити себе дешевою робочою силою за рахунок поневолених народів.
Політика умиротворення агресора, яку здійснювали Велика Британія і Франція. Ізоляціонізм США.
Пакт Молотова—Ріббентропа, який засвідчив підтримку Радянським Союзом агресивних планів Німеччини.
Для країн агресорів — несправедлива, загарбницька з метою розширення власних територій, завоювання ринків збуту та джерел сировини.
Для окупованих країн — справедлива, визвольна.
Періодизація Другої світової війни
І період (1.09.1939 — 21.06.1941)
Від нападу Німеччини на Польщу до нападу на СРСР; розширення агресії Німеччини та СРСР у Європі
II період (22.06.1941 — 18.11.1942)
Від нападу Німеччини та її союзників на СРСР до Сталінградської битви: період тяжких оборонних боїв для радянської армії; формування антигітлерівської коаліції
III період (19.11.1942 — 5.06.1944)
Докорінний злам у війні на користь країн антигітлерівської коаліції; початок наступу радянських військ після перемог під Сталінградом та на Курській Дузі; витіснення ворога з території Радянського Союзу; перемоги союзників СРСР в Африці та на Сицилії; капітуляція Італії
IV період (6.06.1944 — 9.05.1945)
Відкриття Другого фронту; наступ військ антигітлерівської коаліції по всіх фронтах; розгром і капітуляція нацистської Німеччини
V період (9.05.1945 — 2.09.1945)
Завершення бойових дій в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні; розгром і капітуляція Японії
Європа на початку Другої світової війни
Характеристика військових дій на першому етапі війни
2 вересня 1939 р. — напад Німеччини на Польщу.
3 вересня 1939 р. — проголошення Великою Британією та Францією війни Німеччині, відповідно до своїх зобов’язань перед Польщею, але воєнних дій ці країни так і не розпочали (так звана «дивна війна»).
17 вересня 1939 р. — вступ на територію Західної України та Західної Білорусії згідно з пактом Молотова—Ріббентропа радянських військ.
28 вересня 1939 р. — захоплення німцями столиці Польщі — Варшави; підписання між Німеччиною та СРСР договору «ІІро дружбу і кордон», який зафіксував поділ Польщі та уточнив лінію німецько-радянського кордону: Німеччина отримала власне польські землі, СРСР — території Західної України, Західної Білорусії та вплив на Литву.
Входження Північної Буковини, Бессарабії, Латвії, Литви, Естонії до складу СРСР
Червень 1940 р. — на вимоги СРСР Румунія поступилася Бессарабією та Північною Буковиною, де більшість населення становили українці: входження Північної Буковини та придунайських українських земель до складу УРСР, розподіл Бессарабії між новою союзною республікою — Молдавською РСР та УРСР.
Літо 1940 р. — утворення в Латвії, Литві та Естонії коаліційних урядів, які контролювалися з боку Москви.
3—6 серпня 1940 р. — прийняття Верховною Радою СРСР постанови про входження проголошених Литовської РСР, Латвійської РСР, Естонської РСР до складу Радянського Союзу.
Жовтень 1939 р. — пропозиція Фінляндії з боку СРСР здати йому в оренду на 30 років порт Ханко, віддати півострів Рибачий, перенести лінію радянсько-фінського кордону на північ від Ленінграда на кілька десятків кілометрів в обмін на територію Карелії. Відмова Фінляндії.
30 листопада 1939 р. — початок радянсько-фінської війни, що тривала 105 днів.
Березень 1940 р. — підписання мирної угоди, згідно з якою Фінляндія втратила Карельський перешийок та район на півночі країни (близько 9 % територій), проте зберегла незалежність.
Окупація Німеччиною Данії, Норвегії, Бельгії, Голландії
Квітень 1940 р. — напад Німеччини на Данію та Норвегію: капітуляція Данії фактично без опору вже через годину після вторгнення німецьких військ; збройний опір Норвегії, не зважаючи на який більша частина країни була захоплена німецькими військами, а до влади прийшов ватажок норвезьких фашистів В. Квіслінг; початок у Норвегії потужного руху Опору.
10 травня 1940 р. — початок вторгнення військ вермахту до Голландії та Бельгії: 15 травня — капітуляція голландських збройних сил; 17 травня — вступ гітлерівських військ до Брюсселя — столиці Бельгії.
24 травня 1940 р. — прорив німцями оборони французів під Седаном.
Оточення під Дюнкерком 340-тисячного угруповання англо-французьких військ, які змогли евакуюватися до Великої Британії.
5 червня 1940 р. — початок наступу згідно з планом «Рот» нацистських військ на Париж, до якого вони увійшли через дев’ять днів без бою.
22 червня 1940 р. — підписання в Комп’єнському лісі маршалом А. Петеном від імені французького уряду акту про перемир’я з Німеччиною, який передбачав капітуляцію Франції; окупацію Північної Франції німецькими військами; створення у Південній Франції маріонеткового уряду маршала А. Петена зі столицею у м. Віші; повернення Ельзасу та Лотарингії Німеччині.
16 липня 1940 р. — підписання А. Гітлером плану захоплення Великої Британії під кодовою назвою «Морський лев».
Початок бомбардування німецькою авіацією Лондона та інших міст, яке мало підготувати висадку німецького десанту на Британські острови.
Встановлення морської блокади підводними німецькими човнами Британських островів.
Тимчасова відмова Німеччини від плану захоплення Британії через зростаючі втрати німецької авіації та погіршення погодних умов.
Агресія Німеччини на Балканах
Особливе стратегічне значення німецьке командування приділяло Балканам.
28 жовтня 1940 р. — невдала спроба Італії захопити Грецію, звернення Б. Муссоліні по допомогу до А. Гітлера.
Квітень 1941 р. — напад Німеччини та її союзників — Італії, Угорщини, Румунії та Болгарії на Югославію та Грецію: розгром Югославії, унаслідок якого країну було розділено на Сербію та Хорватію, а решту земель поділили Італія, Болгарія, Угорщина та Німеччина; капітуляція Греції.
План «Барбаросса» — кодова назва плану війни Німеччини проти СРСР.
Блискавична військова кампанія з повним розгромом Червоної армії.
Захоплення європейської частини СРСР по лінії Волга— Архангельськ.
Японія, Італія, Румунія, Фінтяндія, Угорщина.
Головні стратегічні об’єкти
Ленінград, Москва, Центральний промисловий район, Донецько-Криворізький басейн.
Головні напрямки німецького наступу на СРСР
Генерал-фельдмаршал В. Леєб
Наступ на Прибалтику, Ленінград, Псков із метою знищення радянських військ у Прибалтиці, захоплення балтійських портів
Нанесення удару по флангах радянських військ у районі Білостока, з’єднання в районі Мінська і наступ на Москву
Генерал-фельдмаршал Г. Рундштедт
Знищення радянських військ у Західній Україні та на Правобережній Україні, наступ на Харків, Донбас, Крим
Перебіг подій на радянсько-німецькому фронті в 1941—1942 рр.
Танкові бої в районі Рівне—Дубно—Луцьк—Броди, які затримали просування ворога в глиб СРСР
Смоленська битва: форсування Дніпра німецькими військовими угрупованнями та захоплення Смоленська. Контрудари Червоної Армії під Оршею, Вітебськом, Великими Луками і Смоленськом, які змусили німецькі війська вперше в ході Другої світової війни перейти до оборони.
7 липня — 26 вересня 1941 р.
Оборона Києва, яка закінчилася катастрофою для Південно-Західного фронту. Понад 600 тис. осіб загинуло та потрапило в полон; у котлі загинули командуючий фронтом М. Кирпонос і частина офіцерів штабу; захоплення фашистськими військами столиці України
5 серпня — 16 жовтня 1941 р.
Оборона Одеси, яка утримувала значні сили противника і дозволила Червоній армії відійти за Дніпро
10 липня 1941 — 27 січня 1944 р.
Бої за Ленінград: встановлення тривалої блокади міста німцями; здійснення Червоною армією чотирьох невдалих спроб зняти блокаду; неспроможність групи армій «Північ» взяти місто
30 вересня 1941 — 7 січня 1942 р.
Московська битва: розробка німецьким командуванням операції «Тайфун», яка стала початком битви за Москву; ціною героїчної оборони противника було зупинено на підступах до столиці.
Грудень 1941 р. — перехід Червоної армії в контрнаступ, у результаті якого було відкинуто гітлерівців від Москви на 100—250 км; зрив плану «бліцкригу»
30 жовтня 1941 — 4 липня 1942 р.
Оборона Севастополя: тривала 250 днів, унаслідок чого було зірвано плани Німеччини знищити Чорноморський флот СРСР
Любанська операція, мета якої — зняти блокаду Ленінграда, що закінчилася оточенням 2-ї ударної армії та переходом на бік Німеччини її командувача генерала Власова
Фактичний розгром німцями Кримського фронту: втрати Червоної армії становили 200 тис. осіб, залишено Керч, що ускладнило ситуацію в Севастополі
Битва за Харків, у ході якої в оточення потрапили вій-
ська Південно-Західного фронту під командуванням маршала С. Тимошенка; у полон потрапили 240 тис. осіб
Захоплення німцями Донбасу та Ростова-на-Дону
Процес формування антигітлерівської коаліції
Антигітлерівська коаліція — це воєнно-політичне об’єднання держав і народів, які під час Другої світової війни боролися проти нацистів Німеччини, фашистів Італії, мілітаристів Японії.
Заява прем’єр-міністра Великої Британії У. Черчілля та президента США про солідарність із СРСР.
Підписання угоди між урядами СРСР та Великої Британії про спільні дії у війні проти Німеччини
Прийняття конгресом США закону про ленд-ліз, який надавав право американському уряду постачати різноманітні товари та надавати послуги країнам-союзникам у період Другої світової війни
Обмін нотами між СРСР і США щодо продовження на рік радянсько-американської торгової угоди та про економічне сприяння з боку США Радянському Союзу у війні проти нацистської Німеччини
29 вересня — 1 жовтня 1941 р.
Конференція представників СРСР, Великої Британії та США в Москві, на якій ішлося про конкретні форми співробітництва в період війни
США поширили дію закону про ленд-ліз на СРСР, згідно з яким Радянський Союз отримував зброю, військову техніку, стратегічну сировину
Підписання Декларації Організації Об’єднаних Націй представниками США, Великою Британії, СРСР та Китаю (згодом приєдналися інші країни)
Укладення радянсько-британського договору «Про союз у війні праги гітлерівської Німеччини та її спільників у Європі та про співробітництво після війни»
Підписання радянсько-американської угоди «Про принципи, застосовувані до взаємної допомоги у веденні війни проти агресії»
Воєнні дії в Азії та Північній Африці в 1941—1942 рр.
Напад Японії на американську військово-морську базу в Тихому океані Перл-Харбор, у результаті якого було потоплено п’ять лінкорів, ще три сильно пошкоджені; японці втратили 55 осіб, американці — 2400
Оголошення США та Великою Британією війни Японії
Грудень 1941 — червень 1942 р.
Захоплення Японією Таїланду, Бірми, Малайзії, Індонезії, Філіппін
Морські битви в Кораловому морі та на о. Мідуей у Тихому океані, які дозволили США та Великій Британії зупинити наступ Японії
Наступ німецько-італійських військ під командуванням генерал-фельдмаршала Е. Роммеля на британські війська в Єгипті, у результаті якого в полон потрапили 33 тис. англійських солдатів
Жовтень 1942 — травень 1943 р.
Нанесення удару англо-американських військ під командуванням Б. Монтгомері та Д. Ейзенхауера по армії Роммеля під Ель-Аламейном; згодом оволодіння військами союзників Північною Африкою
Особливості окупаційного режиму. Голокост
Встановлення на загарбаних територіях «новою порядку».
Реалізація плану «Ост», затвердженого 25 травня 1940 р.
Зруйнування населених пунктів разом із жителями з метою залякування.
Вивезення мільйонів людей (так званих остарбайтерів) на примусові роботи до Німеччини.
Здійснення особливої расової політики, жертвами якої стали євреї (Голокост), цигани, а згодом і слов’янське населення Східної Європи.
1942 р. — прийняття керівництвом Німеччини рішення про фізичне знищення євреїв у Європі (загальна кількість загиблих євреїв за даними Нюрнбергського процесу становила 5,85 млн осіб).
Поширення мережі концтаборів (Бухенвальд, Освенцим, Майданек, Дахау тощо).
«Новий порядок» — режим нещадного терору та насильства, який зводився до ліквідації незалежності й суверенітету, усіх демократичних і соціальних здобутків поневолених країн, нещадної економічної експлуатації та свавілля окупантів.
План «Ост» — таємний план німецького уряду, який передбачав колонізацію Радянського Союзу та країн Східної Європи, знищення мільйонів людей, перетворення жителів окупованих країн на рабів німецьких колоністів.
Голокост — переслідування і масове знищення євреїв у роки Другої світової війни.
Рух Опору на окупованих територіях
Рух Опору — підпільна і повстанська боротьба народів Європи в р Другої світової війни проти окупації Німеччиною та її союзниками.
Встановлення жорсткого окупаційного режиму в поневолених країнах.
Відновлення національної незалежності та державного суверенітету окупованих країн.
Антифашистські повстання (Варшавське гетто, 1943 р.).
У Франції розгорнула діяльність організація «Вільна Франція» під керівництвом Ш. де Гол ля
Створення Комітету національного визволення Італії, який координував діяльність партизанських бригад імені Гарібальді.
Активна діяльність у Греції загонів ЕЛАС — Народно-визвольної армії Греції, яка вела бойові операції на всій території країни.
Особливості в Східній Європі
Непримиренність місцевого населення, викликана жорстокістю окупаційного режиму (на відміну від Західної Європи); суттєве обмеження колабораціонізму — співпраці з окупантами.
Розкол руху Опору на національну і комуністичну течії, які часто ворогували між собою: Польща — Армія Крайова, підпорядкована емігрантському уряду в Лондоні, та комуністична Гвардія Людова; СРСР — Українська Повстанська Армія (УПА) та комуністичні партизанські загони; Югославія — комуністична Народно-визвольна армія Югославії (НВАЮ) під проводом Й. Б. Тіто та четники — сербські партизани-монархісти.
Створення національних збройних сил у складі Червоної армії (Чеська бригада Л. Свободи, Військо Польське тощо).
17 липня—18 листопада 1942 р. — оборонний період. 19 листопада 1942 — 2 лютого 1943 р. — наступальна операція радянських військ, у результаті якої війська Червоної армії оточили та знищили 330-тисячне угрупування ворога на чолі з Ф. фон Паулюсом.
Результат та історичне значення
Наступ під Сталінградом перейшов у загальний стратегічний наступ радянських військ.
Противника було відкинуто на 600—700 км.
Битва започаткувала докорінний перелом у ході Другої світової війни.
Розгром німецьких військ на Орловсько-Курській Дузі
Рішення німецького командування провести великий наступ на радянсько-німецькому фронті з метою повернення втраченої стратегічної ініціативи.
Розробка німецьким командуванням операції «Цитадель», яка передбачала використання для наступу німецьких військ Курський виступ (дугу), що утворився внаслідок зимово-весняного наступу радянських військ.
5 липня 1943 р. — наступ головних сил на Орловському напрямі.
Розгортання найбільшої танкової битви Другої світової війни біля с. Прохорівка.
12 липня 1943 р. — розгортання наступу радянських військ; перехід німецьких частин до оборони.
Результат та історичне значення
5 серпня 1943 р. — визволення міст Орел та Бєлгород. 23 серпня 1943 р. — звільнення Харкова.
Поразка гітлерівського командування у спробі повернути втрачену стратегічну ініціативу.
Перехід німецьких військ до оборони.
Курська битва ознаменувала завершення докорінного зламу в ході Другої світової війни.
Наступальні операції Червоної армії
Переможне завершення битви за Ленінград, яка тривала 900 днів.
Корсунь-Шевченківська операція («Сталінград на Дніпрі»), що поклала початок звільненню Правобережної України, у ході якої було оточено десять гітлерівських дивізій.
Новий наступ радянських військ, який завершився визволенням від нацистів Миколаєва, Одеси, Тернополя, Кам’янця-Подільського.
Вихід радянських військ на лінію державного кордону СРСР із Румунією.
Розгортання бойових дій на Карельському перешийку: прорив укріплення лінії Маннергейма, взяття Виборга, унаслідок якого між СРСР та Фінляндією було укладено угоду про перемир’я та вихід останньої з коаліції.
Визволення Білоруси внаслідок наступальної операції під кодовою назвою «Багратіон».
Визволення Прибалтики; звільнення портів на Баренцовому морі та Мурманської області.
Визволення території СРСР, перенесення військових дій у Центральну та Східну Європу
Визволення Румунії в результаті організації повстання румунських патріотів проти диктатури Й. Антонеску на тлі посилення наступу радянських військ; наказ короля Міхая заарештувати диктатора й оголошення війни Німеччині; підписання Румунією перемир’я із СРСР, що підтвердило передачу Радянському Союзу Бессарабїї та Північної Буковини.
Визволення Болгарії; прихід до влади прокомуністичного уряду Вітчизняного фронту, який проголосив війну Німеччині.
Визволення Югославії в результаті спільних дій 3-го Українського фронту та підрозділів Народно-визвольної армії Югославії (НВАЮ) під командуванням Й. Броз Тито.
Капітуляція в результаті Дебреценської, Будапештської та Балатонської стратегічних операцій останнього союзника нацистської Німеччини в Європі — Угорщини. Визволення Австрії.
Липень 1944 — лютий 1945 р.
Початок визволення Польщі в ході операцій «Багратіон» та Львівсько-Сандомирської; організаці польськими патріотами, очолюваними лондонським емігрантським урядом, повстання у Варшаві, яке Червона армія не підтримала (гітлерівці жорстоко придушили повстання, загинуло близько 200 тис. поляків); остаточне визволення Польщі в ході Вісло-Одерської операції.
Зміна ролі чоловіка і жінки в повсякденному житті в умовах війни
● Участь у Великій Вітчизняній війні близько 800 тис. жінок.
● Нелегке випробування для жінок несенням військової служби (армійська дисципліна, великі фізичні навантаження, чоловіче оточення тощо).
● Служба жінок у різних військових структурах: госпіталях (61 % середнього медперсоналу), підрозділах зв’язку (80 %), дорожніх військах (50 %), авіації (уславлений жіночий полк «Нічні відьми», інших підрозділах — жінки-снайпери, розвідниці, зенітниці тощо).
● Участь у діяльності партизанських загонів та підпілля.
● Несення тягаря важкої праці в тилу.
Відкриття другого фронту в Європі
Другий фронт — умовна назва в Другій світовій війні сухопутних бойових дій після висадки союзників (військ Британської імперії та США) у Франції.
Відкриття другого фронту: операція «Оверлорд», яка передбачала висадку англо-американського десанту в Нормандії (Північ Франції)
Операція «Енвіл», у ході якої відбулася висадка британської армії та французьких військових частин, сформованих у Британії генералом де Голлем, у Південній Франції
Звільнення Голландії та майже всієї Франції, крім району Арденн
Контрнаступ німецьких військ в Арденнах
Наступальна операція союзників: оточення великого угруповання німецьких військ, захоплення Руру (Німеччина)
Звільнення Італії у взаємодії з італійськими партизанами
Кримська (Ялтинська) конференція
Й. Сталін (СРСР), Ф. Рузвельт (США), В. Черчілль
Окупація Німеччини військами США, СРСР, Великої Британії та Франції.
Створення з головнокомандуючих окупаційних військ Союзної Консультативної Ради з метою координації дій в окупаційних зонах.
Сплата Німеччиною репарацій, розмір яких не був узгоджений.
Питання про польські кордони: східний — за лінією Керзона, західний не затверджений.
Визначення складу польського уряду, до якого мали увійти представники Тимчасового польського уряду, створеного в Любліні, та діячі емігрантського уряду Польщі в Лондоні.
Визначення складу уряду Югославії, який мав складатися наполовину з представників емігрантського уряду, наполовину — із НВАЮ.
Зобов’язання СРСР оголосити війну Японії через 2—3 місяці після розгрому Німеччини; визнання права СРСР на Курильські острови, Південний Сахалін, оренду Порт-Артура.
Призначення на 25 квітня 1945 р. скликання Установчої конференції Організації Об’єднаних Націй (ООН) у Сан-Франциско (США), учасниками якої могли стати держави, що до 1 березня 1945 р. оголосять війну Німеччині та Японії
Воєнна поразка та капітуляція Німеччини
Звільнення Східної Німеччини.
Останній центр опору нацистської Німеччини — Берлін.
Початок Берлінської операції, у ході якої радянські війська зламали опір гітлерівських військ
Взяття рейхстагу, над яким розвідники 150-ї стрілецької дивізії встановили прапор Перемоги; самогубство А. Гітлера
Початок капітуляції Берлінського гарнізону; пропозиція німецького командування розпочати переговори про перемир’я
Підписання представниками німецького командування Акта беззастережної капітуляції Німеччини
17 липня — 2 серпня 1945 р.
Й. Сталін (СРСР), Г. Трумен (США), В. Черчілль, згодом К. Еттлі (Велика Британія)
Проголошення повоєнного устрою Німеччини, який мав ґрунтуватися на принципі «4-Д»: денацифікація, демілітаризація, демократизація, декартелізація.
Поділ Німеччини та Берліну на чотири зони окупації (СРСР, США, Велика Британія, Франція).
Німеччина залишається єдиною державою; до часу демократичних виборів влада належить окупаційній адміністрації.
Сплата Німеччиною репарацій (із загальної суми репарацій 20 млрд доларів 50 % отримав СРСР у вигляді промислового обладнання).
Остаточне визначення польських кордонів на заході та сході.
Вирішення питання про передачу СРСР Кенігсберга та області.
Розподіл німецького флоту між союзниками.
Передача воєнних злочинців Міжнародному військовому трибуналу.
Стратегія союзників «крок за кроком»: захоплення десантами, за підтримки флоту та авіації, острівних опорних пунктів
Поразка японського флоту поблизу Філіппін; уперше використані літаки-бомби, керовані льотчиками-камікадзе
Висадка союзників в Японії (о. Окінава)
Заява СРСР про денонсацію пакту про нейтралітет з Японією, початок бойових дій Радянського Союзу проти Японії
Нанесення основного удару радянськими військами по японській Квантунській армії
Атомне бомбардування американцями японських міст XIросими та Нагасакі, унаслідок якого загинуло близько 100 тис. мирних жителів; серед причин цієї акції: збереження життів американських солдатів; помста за Перл-Харбор, попередження СРСР
Підписання Акта про беззастережну капітуляцію Японії. Завершення Другої світової війни
Зміни у світі внаслідок Другої світової війни
● Нова розстановка сил на міжнародній арені: СРСР та США із союзників перетворилися на супротивників у суперництві за світове лідерство.
● Початок «холодної війни» та гонки озброєнь.
● Поширення радянської моделі суспільного устрою на країни Східної, Центральної, Південної Європи, на Далекому Сході; формування комуністичних тоталітарних режимів.
● Початок формування постіндустріального суспільства (провідна роль науки, освіти, сфери послуг).
● Поширення інтеграційних процесів: створення Європейського економічного союзу (ЄЕС), Ради економічної взаємодопомоги (РЕВ).
● Створення Організації Об’єднаних Націй (ООН).
● Підйом національно-визвольного руху народів Азії та Африки, виникнення нових держав.
Мирні договори з колишніми союзниками Німеччини
19 липня — 15 жовтня 1946 р. — Паризька мирна конференція, на якій були остаточно вироблені та узгоджені тексти мирних договорів із Німеччиною та її союзниками.
● Позбавлення всіх територіальних придбань 1930— 1940-х рр.
● Втрата Східної Пруссії та земель на схід від Одера.
● Поділ країни на окупаційні зони.
● Покарання військових злочинців (Нюрнберзький процес).
● Передача земель Югославії (Юлійська Країна, Істрія) та Греції (Додеканезькі острови).
● Підтвердження територіальних втрат на користь СРСР (1940 р.).
● Перебування в країні радянських військ.
● Позбавлення територіальних придбань 1930—1940-х рр.
● Передача Північної Трансильванії Румунії, Закарпатської України — СРСР.
● Перебування в країні радянських військ.
● Підтвердження передачі СРСР Печенги (Петсамо).
● Порккала-Удд на 50 років став радянської військовою базою.
● Заборона об’єднання з Німеччиною.
● Окупація країни до 1955 р. військами союзників.
● Позбавлення колоній і залежних територій.
● Відмова від Курильських островів і південного Сахаліну на користь СРСР.
● Запровадження політики демократизації, декартелізації, демілітаризації; проведення аграрної реформи.
● Покарання військових злочинців.
Сан-Франциська конференція та створення ООН
Організація Об’єднаних Націй (ООН) — міжнародна організація, заснована на конференції в Сан-Франциско на основі Хартії Об’єднаних Націй.
Підтримка миру та безпеки.
Розв’язання міжнародних спорів мирними методами. Розвиток міжнародного співробітництва в економічній, соціальній, культурній сферах.
Розвиток поваги до прав людини.
24 жовтня 1945 р. — набрав чинності Статут ООН.
Генеральна Асамблея за участю всіх членів ООН; працює посесійно, рішення приймає 2/3 голосів.
Рада Безпеки: складається з п’яти постійних (США, СРСР (Росія), Велика Британія, Франція, Китай) і шести (згодом десяти) тимчасових членів, що обираються кожні два роки; питання ухвалюються постійними членами одностайно; може застосовувати воєнні санкції.
Міжнародний Суд розглядає суперечки між державами.
Економічна та Соціальна Ради, які вивчають міжнародні проблеми і складають рекомендації для Генеральної Асамблеї.
Секретаріат ООН виконує адміністративні функції; його очолює Генеральний секретар.
Процеси над воєнними злочинцями
Міжнародний судовий процес над колишніми керівниками гітлерівської Німеччини, перший в історії міжнародний суд, який визнав агресію найтяжчим кримінальним злочином.
Відбувався у м. Нюрнберг із 20 листопада 1945 по 1 жовтня 1946 р. в Міжнародному військовому трибуналі.
Притягнення до судової відповідальності вищих державних та військових діячів нацистської Німеччини, яких звинувачували в змові проти миру й людяності, у вчиненні найтяжчих воєнних злочинів.
Порушення питання про визнання злочинними дій керівного складу нацистської партії, штурмових (СА) та охоронних загонів (СС), служби безпеки (СД), державної таємної поліції (гестапо) та генштабу.
До смертної кари було засуджено 12 злочинців, сім — до тривалих термінів або довічного ув’язнення.
Суд над головними японськими воєнними злочинцями.
Відбувався із 3 травня 1946 по 12 листопада 1948 р. у Міжнародному військовому трибуналі для Далекого Сходу.
Притягнення до судової відповідальності 28 найвищих японських урядовців за ведення Японією протягом 1928—1945 рр. агресивних воєн проти Китаю, СРСР, США та інших країн, вчинення воєнних злочинів і злочинів проти людяності.
До страти було засуджено сім осіб, 16 підсудних — до довічного ув’язнення, решту — до різних термінів ув’язнення.
Презентація “Італія після Другої світової війни”
У матеріалі висвітлено історичний розвиток Італії після Другої світової війни, у т.ч. питання ліквідації у країні монархії та хід операції “Чисті руки”. Матеріал може бути корисним як учителю при плануванні і підготовці уроку за темою, так і учням при вивченні матеріалу теми і підготовці до ЗНО.
Італія. Дидактичний матеріал до уроків з всесвітньої історії
Італія вийшла з Першої світової війни сильно послабленою. Правлячі кола Італії не зуміли домогтися здійснення своїх територіальних вимог.Італія після Першої світової війни. Кириченко В. А.“Плоди війни”. Карикатура з італійської газети “Аванті!”. 1918 р .
Кириченко В. А.значні людські втрати (460 тис загиблих, поранено та скалічено близько 500 тис осіб, понад 1,5 млн полонених);значні матеріальні збитки, викликані військовими витратами;падіння промислового і сільськогосподарського виробництва;суттєве ростання державного боргу;розлад фінансової системи, посилення інфляції;загострення відносин з союзниками;територіальний конфлікт з сусідами;порушення традиційних зовнішньоторговельних зв’язків;загострення соціальних протиріч;піднесення робітничого руху. Наслідки Першої світової війни для ІталіїІталія після Першої світової війни
За умов, коли в результаті війни зазнали краху наймогутніші світові монархії, в Італії король утримався при владі. Проте йому довелося піти на серйозні поступки: повноваження короля були суттєво скорочені. У цілому вага монархії в політичному житті країни впала до критичної межі. Кириченко В. А. Віктор Еммануїл ІІІІталія після Першої світової війни
Настрої реваншу й ураженого національного самолюбства стали важливим чинником розвитку післявоєнного політичного життя в країні. Криза італійського парламентаризму. Кириченко В. А.
Кириченко В. А. Реванш – (фр. revanche — помста, відплата) — прагнення “помсти у відповідь” за уявлену або реальну несправедливість чи поразку. Криза італійського парламентаризму
Соціальна напруженість у суспільстві спричинила загострення боротьби між політичними партіями, які репрезентували інтереси різних верств населення. Криза італійського парламентаризму. Кириченко В. А.
Політичні партії з калейдоскопічною швидкістю змінювали одна одну при владі, але становище в країні погіршувалося. Парламент перетворювався в дискусійний клуб, нездатний запропонувати народу конкретні шляхи виходу з кризи. Криза італійського парламентаризму. Кириченко В. А.
На цьому тлі відбулося піднесення робітничого руху. Визначальна роль у ньому належала елементам, які висували гасла про встановлення диктатури пролетаріату радянського зразка. Робітничий і селянський рух. Кириченко В. А. Охорона зайнятого робітниками заводу. Мілан, 1920 р.
Робітничий і селянський рух. Кириченко В. А. Чинники піднесення робітничого і селянського рухузагострення економічних і соціальних проблем;падіння довіри до уряду. Особливості робітничого і селянського рухуу робітничому русі домінували радикальні напрямки;переважали соціально-економічні вимоги, а у періоди криз – політичні;селянські виступи охопили всю країну;під час інтервенції в Росію проявився інтернаціоналізм з російськими більшовиками. Червоний прапор як символ робітничого руху
Зневірившись у монархії та демократії, тисячі знедолених і невдоволених результатами війни італійців звернули свої погляди до новонародженої політичної сили – фашизму. Зародження італійського фашизму. Кириченко В. А.
Кириченко В. А. Відзнакичорні сорочки, жовті та червоні смужки на зап’ясті (кольори Риму). Символфасція — давньоримський символ влади. Основні ціліборотьба з комуністами і робітничими страйками. Зародження італійського фашизмуІталійський союз боротьби23 березня1919 Мілан. Спочатку фашистські, як, власне, й більшовицькі групи в Росії та націонал-соціалістичні – у Німеччині, були малочисельними й малопомітними в політичному житті Італії. Беніто Муссоліні,керівник Італійського союзу боротьби
У 1921 “Союз боротьби” був перетворений на Національну фашистську партію для реалізаціі ідеології фашизму.Італійський фашизм. Кириченко В. А. Емблема національної фашистської партії
Кириченко В. А. Фашизм – (від італ. fascio — в’язка хмизу) — соціально-політичний рух, ідеологія та державний режим диктаторського типу; протилежність демократії.Італійський фашизм
Кириченко В. А. Причини зародженнярізке розшарування у суспільстві, строкатість політичних сил, відсутність їх конструктивної єдності;зневіра у демократичних устоях суспільно-політичного ладу, криза парламентаризму;як противага піднесенню революційного руху. Соціальна база та опорабізнесмени, землевласники та державні чиновники – прагнули сильного уряду;студенти, дрібні й середні підприємці – прагнули миру і стабільності;ветерани війни, військові, націоналісти – прагнули реваншу за результати війни. Особливостіфашисти проголосили у програмних засадах загальнодемократичні вимоги;фашизм підтримувала католицька церква та монархічні інститути;приходу фашистів до влади передували силові дії, лише потім це було закріплено конституцією;італійські фашисти не притримувалися расової теорії.Італійський фашизм
Італійський фашизм. Кириченко В. А. Символ італійського фашизму. Провідні ідеїіталійці повинні пишатися своєю країною;заборона усіх політичних партій, крім фашистської;місце італійської жінки – вдома. Італійки повинні мати багато дітей — майбутніх вояків;демократія не потрібна. Італія потребує сильного лідера, який дасть народу те, чого він хоче;комунізм і соціалізм – вороги фашизму;війна є благом для країни. Італійська молодь повинна бути готовою до боротьби;Італія повинна утвердитись як імперія в Африці;потрібно збити пиху самовпевненості з великих держав.
Готуючись до захоплення влади, фашисти створили бойові групи – сквадри. Як форму одягу сквадристи запровадили чорні сорочки (звідси їхня назва “чорносорочечники”). Зародження італійського фашизму. Кириченко В. А. Офіційна символіка італійських сквадр1923 – 1943 рр.
Увірувавши у свою зірку, Б. Муссоліні на одному з мітингів погрожував королю й уряду тим, що фашисти підуть на Рим і захоплять владу, якщо їх не допустять до неї.27 – 30 жовтня 1922 р. він організував “похід на Рим” – демонстрацію сили та прагнення захопити владу.Італійський фашизм. Кириченко В. А. Муссоліні серед “чорносорочечників”під час “походу на Рим” 27–30 жовтня 1922 р.
29 жовтня 1922 р. король призначив Муссоліні головою уряду Італії. Так в Італії було відкрито шлях до ліквідації ліберальної демократії та встановлення фашистської диктатури.Італійський фашизм: зірковий час МуссолініКириченко В. А. Зустріч Муссоліні з королем Віктором Еммануїлом перед призначенням прем’єр-міністром Італії
У 1925 р. Муссоліні висунув вимогу суцільної фашизації країни. Усі без винятку італійці мали поділяти фашистський світогляд і фашистську поведінку. Фашизація ІталіїКириченко В. А. Фашистська мода
Значну роль Муссоліні приділяв ідеології. 9 травня 1936 р. Італію проголосили імперією. Почалося масове військово-патріотичне виховання дітей із чотирьох років. Створювалися нові молодіжні організації, що мали прищеплювати культ сили і волі. Насаджувався культ особи Муссоліні.Ідеологія на службі диктатури Кириченко В. А. Військовий вишкіл італійських школярів.1930-ті рр.
Новітня історія не знала таких масштабів культу особи правителя, який виник в Італії: поступово обмежуючи повноваження короля, Муссоліні присвоїв собі титул ”дуче” (вождь) і правив Італією майже одноосібно. Культ особи МуссолініКириченко В. А. Муссоліні на одному з мітингів
Поза контролем фашистів залишалася лише церква, на конфлікт із якою дуче не наважувався, усвідомлюючи, що більшість італійців є ревними католиками. У 1929 р. Муссоліні уклав із Папою Римським “Латеранський конкордат” про взаємне визнання Ватикану та Італійського королівства суверенними державами. Церква зберігала свій вплив на сімейні відносини та освіту. Фашизм і церква. Кириченко В. А. Підписання Латеранської угоди.11 лютого 1929 р.
Проміжний підсумокІталійський фашизм як форма державного правління став різновидом тоталітарної диктатури. Його ідеологія склалася на основі поєднання засад націоналізму, соціалізму, католицизму і традиціоналізму. Кириченко В. А.
За основу економічної політики італійські фашисти взяли ідею корпоративної держави на засадах “класового миру”. Cуть полягала в тому, що соціальний мир нібито настане тоді, коли в італійській економіці почнуть діяти фашистські картелі й синдикати, об’єднані в корпорації. Корпоративна держава. Кириченко В. А. Муссоліні виступає на зборах фермерів.1935 р.
Кириченко В. А. Корпоративна держава – одна із форм авторитарного політичного режиму, ідеологи якого розглядають державу як сукупність корпорацій, що виконують повні соціальні функції. Корпоративна держава
Кириченко В. А. створення в економіці фашистських синдикатів і корпорацій (всього 22), що об’єднували робітників і підприємців кожної галузі виробництва, фашистських профспілок і функціонерів фашистської партії;головою усіх корпорацій був Муссоліні в якості міністра корпорацій;уряд був замінений Великою фашистською радою, а парламент – палатою корпорацій. Кандидатів до парламенту могли висувати тільки корпорації;нечисленна опозиція втратила будь-яку можливість для протиборства фашизму парламентськими методами. Особливості корпоративної держави МуссолініКорпоративна держава. Король Віктор Еммануїл урочисто відкриває Палату фасцій і корпорацій. 1939 р.
Проміжний підсумок. Корпоративна система стала специфічною формою запровадження державного регулювання економікою в поєднанні з фашистською владою. Пряме втручання корпоративної держави в економіку дало змогу мобілізувати ресурси, подолати кризові явища, модернізувати економіку й досягти економічної незалежності Італії. Кириченко В. А.
Зовнішньополітичний курс фашистів у 1920-х рр. був досить обережним. У 1930-х рр. дуче перейшов до відверто агресивної зовнішньої політики боротьби за “національне розширення”. Фашисти заявляли, що прагнуть відродити Римську імперію й перетворити Середземне море на “mare nostrum” (“наше море”), як казали давні римляни. Реалізувати ці плани вони збиралися через загарбницькі війни. Зовнішня політика. Кириченко В. А. Б. Муссоліні та А. Гітлер. 1937 р.
Свою “цивілізаторську місію” в Африці фашисти розпочали з Ефіопії, яку окупували в 1935 -1936 рр. Однак агресія проти Ефіопії унаочнила слабкість Італії, що й підштовхнуло її до зближення з ідеологічно близькою Німеччиною. Зовнішня політика. Кириченко В. А. Плакат, присвячений італо-ефіопській війні 1935 – 1936 рр.
Загальний підсумок. Фашизм в Італії набув характеру тоталітарної диктатури: придушення опозиції, насильницький корпоративізм, культ шовінізму, насилля і війни. Фашистські профспілки залишились єдиними в Італії профспілковими організаціями. Готуючись до світової війни, італійський фашизм накинувся з посиленими репресіями на своїх політичних ворогів. Кириченко В. А.