Будова і функції спинного мозку

Спинний мозок лежить у хребетному каналі і являє собою циліндричний, кілька сплощений в переднезаднем напрямку, тяж, вгорі він переходить в довгастий мозок (відділ головного мозку). Спинний мозок складається із сірої та білої речовини. Спинний мозок виконує дві основні функції: рефлекторну і провідникову.

2. Що являє собою біле і сіра речовина спинного мозку?

Сіра речовина представлено тілами нейронів. На поперечному розрізі спинного мозку воно має вигляд крил летить метелика. У ньому розрізняють передні і задні роги. У передніх рогах розташовані тіла рухових нейронів, в задніх – вставних. У грудному відділі спинного мозку між передніми і задніми рогами є бічні роги. Біла речовина – це нервові волокна. Вони утворюють висхідні та низхідні провідні шляхи, по яких збудження доставляється в головний і спинний мозок.

3. Як утворюються спинномозкові нерви? Чому їх вважають змішаними?

Передні і задні корінці за межами хребетного каналу зливаються в спинномозковій нерв. Від спинного мозку відходить 31 пара спинномозкових нервів (відповідно до кількості сегментів). Це змішані нерви, вони утворені різними волокнами: чутливими, руховими і волокнами автономної нервової системи.

4. Наведіть приклади рефлекторних реакцій у людини, що здійснюються за участю спинного мозку.

Прикладом рефлекторної реакції може бути розгинання колінного суглоба при наголосі молоточком трохи нижче колінної чашечки.

Нервова система
Центральна нервова система
Спинний мозок (medulla spinalis)

Ембріогенез. На п’ятому тижні розвитку зародка на передній стінці нервової трубки утворюється передня щілина, а на задній — задня борозна, які поділяють нервову трубку на праву та ліву половини. З нейробластів крильної пластинки розвиваються нервові клітини, які формують задні роги спинного мозку, а з основної — мотонейрони передніх рогів. Між передніми й задніми рогами формуються вставні нейрони автономної (вегетативної) нервової системи, які утворюють бічні роги. Нейрити передніх рогів утворюють передні, або вентральні, спинномозкові корінці. Зі спинальних вузлів утворюються задні чутливі спинномозкові корінці. Особливістю задніх корінців є наявність заднього чутливого вузла — спинномозкового ганглія. Передні й задні корінці об’єднані ганглієм і вкриті мієліновою оболонкою.

Будова спинного мозку. Спинний мозок розміщений у хребетному каналі й має вигляд циліндричного тяжа завдовжки 40—45 см, діаметром від 1 до 1,5 см, масою до 30 г, злегка сплющений у передньо-задньому напрямку (рис. 143). У зародка в перші 3 місяці розвитку спинний мозок займає весь хребетний канал, а після народження дитини ріст хребта випереджає ріст спинного мозку, який розташовується в хребетному каналі від І шийного хребця до I—II поперекових хребців і закінчується мозковим конусом. Від нього вниз тягнеться тонка кінцева нитка, оточена довгими корінцями нижніх сегментів мозку, що утворюють «кінський хвіст».

Рис. 143. Спинний мозок: а — вигляд спереду; б — вигляд ззаду:

1 — міст; 2 — довгастий мозок; 3 — перехрестя пірамід; 4 — шийне потовщення; 5 — передня серединна щілина; 6 — передня бічна борозна; 7 — поперекове потовщення; 8 — спинномозковий конус; 9 — кінцева нитка; 10 — ромбоподібна ямка; 11 — задня серединна борозна; 12 — задня бічна борозна

Спинний мозок має чотири поверхні: передню — плоску, задню — дещо опуклу й дві бічні — напівокруглі. Крім того, він має два потовщення: шийне й поперекове. Перше — на рівні V—VII шийних сегментів, а друге — на рівні III—IV поперекових сегментів. Ці потовщення зв’язані зі скупченням нервових клітин, які іннервують відповідно верхні й нижні кінцівки.

В центрі спинномозкового тяжа є редукований канал, заповнений спинномозковою рідиною.

На передній поверхні спинного мозку є передня серединна щілина, а на задній — задня серединна борозна. Щілина й борозна поділяють спинний мозок на симетричні праву й ліву половини. На передній поверхні мозку по боках від серединної щілини пролягають бічні борозни. Такі ж борозни лежать і на задній поверхні по обидва боки від задньої борозни.

Сіра речовина спинного мозку лежить у центральній частині його й на поперечному зрізі нагадує літеру Н або крила метелика. Ця речовина складається з тіл нейроцитів, з’єднаних між собою відростками та глією. Бічні частини сірої речовини зв’язані поперечною перекладинкою, в центрі якої проходить центральний канал спинного мозку. В дорослих людей у деяких ділянках мозку канал може заростати.

Сіра речовина спинного мозку утворює парні передні та задні роги. В грудному відділі й верхніх сегментах поперекового відділу є бічні роги. Функціонально передні роги є руховими, задні — чутливими, бічні — вегетативними. Права й ліва половини сірої речовини з’єднані між собою проміжною сірою речовиною, спереду якої міститься біла спайка. В ділянці задньої серединної борозни крізь усю товщу білої речовини проходить гліальна перетинка.

У сірій речовині нейроцити утворюють такі ядра: в спинному (задньому) розі є власне ядро заднього рогу й грудне ядро (грудний стовп, рис. 144). У черевному (передньому) розі розташовано 6 ядер: переднє медіальне, переднє латеральне, заднє медіальне, заднє латеральне, центральне. Всі ці ядра іннервують м’язи тіла.

Скупчення нейроцитів у бічних рогах грудного та верхніх двох сегментах поперекового відділу являють собою центральну частину симпатичного відділу автономної (вегетативної) нервової системи.

На бічних поверхнях спинного мозку у спиннобічні (задньобічні) борозни входять задні (аферентні), а з черевнобічних (передньобічних) борозен виходять передні (еферентні) корінці спинномозкових нервів.

Частина спинного мозку з парою чутливих і парою рухових корінців називається сегментом. До складу спинного мозку входить 31 сегмент. Із них 8 — шийних, 12 — грудних, 5 — поперекових, 5 — крижових та 1 куприковий.

До спинномозкового сегмента, крім передніх і задніх спинномозкових корінців, входять: спинномозковий вузол, де локалізуються тіла чутливих волокон аферентних нервів, спинномозкові нерви, які утворюються шляхом з’єднання чутливого й рухового нервових волокон.

Рис. 144. Спинний мозок (горизонтальний розтин):

1 — задня серединна борозна; 2, 14 — задній корінець; 3, 15 — задній ріг сірої речовини; 4, 12 — бічний ріг; 5, 10 — передній ріг; 6 — центральний канал; 7 — сіра спайка; S — передній канатик; 9 — передня серединна щілина; 11 — передній корінець; 13 — бічний канатик; 16 — задній канатик (пучок Бурдаха); 17 — задній канатик (пучок Голля)

Спинномозковий нерв має чотири гілки: передню, задню, мозкової оболонки та сполучну. Передня (черевна) гілка містить чутливі й рухові нервові волокна. Вона бере участь в утворенні нервових сплетень в усіх відділах спинного мозку, крім грудного. 12 пар передніх гілок посегментно іннервують міжреберні проміжки, лежать нижче міжреберних артерій. Усі міжреберні нерви віддають по бічній шкірній гілці.

Шість нижніх нервів продовжуються в передню стінку живота, а в ділянці прямого м’яза живота пронизують його й виходять під шкіру у вигляді передньої шкірної гілки. Таким чином міжреберні нерви іннервують шкіру грудей і живота, а також м’язи вентрального походження, що є на тулубі: зовнішні та внутрішні міжреберні м’язи, м’язи-підіймачі ребер, поперечний м’яз грудної клітки, задні зубчасті, зовнішній і внутрішній косі м’язи живота, поперечний, прямий і пірамідальний м’язи.

Задня (спинна) гілка також змішана, вона іннервує м’язи та шкіру спини посегментно. Гілка мозкової оболонки відходить від передньої гілки, повертається назад до спинного мозку й іннервує його тверду оболонку. Сполучна гілка з’єднує сегмент з вузлом симпатичного стовбура.

Біла речовина спинного мозку поділяється на три парних канатики, розміщені навколо сірої речовини. Передній канатик лежить між передньою серединною щілиною та передньою бічною борозною, або місцем виходу передніх спинномозкових корінців, бічний — між передньою та задньою бічними борознами; задній — між задньою бічною та задньою серединною борознами.

У верхньому грудному та в шийному відділах спинного мозку між задньою бічною й задньою серединною борознами є проміжна борозна, яка ділить задні канатики на два пучки (рис. 145): тонкий (пучок Голля) та клиноподібний (пучок Бурдаха). Між задніми й передніми рогами містяться переплетення у вигляді сітки з перекладинок сірої речовини, що має назву сітчастого утвору (ретикулярної формації).

Рис. 145. Розподіл нервових пучків у білій речовині спинного мозку:

1 — спинна (задня) серединна борозна; 2 — спинний (задній) корінець спинномозкового нерва; З — спинний (задній) ріг сірої речовини; 4 — центральний канал; 5 — бічний ріг сірої речовини; 6 — черевний (передній) ріг сірої речовини; 7 — черевний корінець спинномозкового нерва; 8 — черевна (передня) серединна щілина; 9 — прямий пірамідний шлях; 10 — спинномозково-мозочковий черевний шлях (Говерса); 11 — спинномозково-мозочковий шлях (Флексіга); 12 — червоноядерно-спинномозковий шлях (пучок Монакова); 13 — бічний пірамідний тракт; 14 — клиноподібний пучок (Бурдаха); 15 — тонкий пучок (Голля)

У білій речовині, що лежить поблизу центральної сірої речовини, розміщені короткі міжсегментарні волокна основних пучків, які, починаючись від сітчастого утвора, проходять угору й униз через 2—3 сегменти й закінчуються в мотонейронах передніх рогів. По цих волокнах здійснюється зв’язок між окремими сегментами. Основні пучки складають власний апарат спинного мозку.

У спинному мозку локалізуються й рефлекторні центри. Від спинномозкових гангліїв нервові волокна проходять через задні роги й закінчуються: одні — на вставних нейронах задніх рогів, або з протилежного боку, а інші — на нейронах автономної (вегетативної) нервової системи, а також на мотонейронах передніх рогів свого й протилежного боку та на волокнах ретикулярної формації. Завдяки таким зв’язкам здійснюються рефлекторні реакції спинного мозку як із зовнішніх покровів тіла, м’язів, так і з внутрішніх органів.

Назовні від основних пучків спинного мозку розміщені провідні шляхи, які поділяються на висхідні та низхідні. Висхідні пучки — це тонкий, клиноподібний, спинномозково-таламічний, передній спинномозочковий, задній спинномозочковий; низхідні: передній кірково-спинномозковий, бічний кірково-спинномозковий, червоноядерно-спинномозковий, текто-спинномозковий, присінково-спинномозковий (див. «Провідні шляхи головного та спинного мозку», с. 330).

Оболонки спинного мозку. Спинний мозок покритий трьома оболонками (м’яка, павутинна й тверда), які переходять в однойменні оболонки головного мозку (рис. 146).

Внутрішня — м’яка оболонка (piamater) щільно оточує спинний мозок, проникає в усі щілини й вистилає їх.

Павутинна оболонка (arachnoidea) — тонка, прозора, покриває всі опуклості. На відміну від м’якої оболонки вона в щілини і борозни мозку не заходить, внаслідок чого утворюються підпавутинні простори, заповнені спинномозковою рідиною.

Тверда оболонка (dura mater) — зовнішня, утворює навколо мозку щільний фіброзний мішок, який переходить на корінці та ганглії. Тверда оболонка внизу оточує «кінський хвіст» і разом з кінцевою ниткою приростає до окістя куприка. Від твердої оболонки відходять сполучнотканинні волокна (22—23 пари), які утворюють зубчасті зв’язки, між м’якою й твердою оболонками, зміцнюючи спинний мозок. Між павутинною й твердою оболонками утворюється субдуральний простір, заповнений спинномозковою рідиною. Простір між твердою оболонкою й окістям хребетного стовпа називається епідуральним. У ньому містяться жирова клітковина й венозні сплетення.

Рис. 146. Оболонки спинного мозку:

1 — тіло хребця; 2, 8 — тверда оболонка; 3, 16 — павутинна оболонка; 4 — черевний (передній) корінець спинномозкового нерва; 5 — спинний (задній) корінець спинномозкового нерва; 6 — спинномозковий нерв; 7 — розтин через корінь дуги гребця; 9 — верхній суглобовий відросток; 10 — хребцеве венозне сплетення; 11 — дуга хребця; 12 — остистий відросток; 13 — поперечний відросток; 14 — жовта зв’язка; 15 — спинномозковий вузол; 17 — м’яка оболонка; 18 — задні спинномозкові артерії; 19 — спинний мозок

Спинномозкові нерви (nn. spinalis).

Від спинного мозку відходить 31 пара спинномозкових нервів, із них 8 пар — шийних, 12 — грудних, 5 — поперекових, 5 — крижових і 1 — куприковий. Кожний нерв складається з чутливого спинного корінця й рухового черевного корінця спинного мозку, тобто вони змішані морфологічно й функціонально. Спинні (задні) гілки нерва значно тонші від черевних (передніх), вони іннервують шкіру та м’язи потиличної ділянки й спини, частково й шкіру сідничної ділянки. Кожна спинна гілка йде самостійно до відповідного сегмента тіла. Черевні гілки являють собою масивні стовбури, особливо ті, що іннервують кінцівки. Між черевними гілками, а саме в місцях виходу їх зі спинального ганглію, є петлі, які, з’єднуючись між собою, утворюють сплетення: шийне, плечове, поперекове та крижове. Черевні гілки II—XI грудних нервів не утворюють сплетень, а йдуть симетрично в міжреберних проміжках.

Шийне сплетення (plexus cervicalis) утворюється черевними гілками чотирьох верхніх шийних нервів (рис. 147). Розміщене на глибоких м’язах шиї, зверху вкрите грудинно-ключично-соскоподібним м’язом. Нерви цього сплетення в основному іннервують шкіру, але воно дає гілки й до посмугованих м’язів.

До шкірних нервів шийного сплетення належать такі: великий вушний нерв іннервує шкіру навколо вушної раковини; малий потиличний — шкіру потилиці й шиї; поперечний нерв шиї — бічну поверхню шиї; надключичний нерв — нижню частину шиї й верхню поверхню грудної клітки.

Рис. 147. Нерви шийного сплетення:

1 — піднижньощелепна залоза; 2 — привушна залоза; 3 — великий потиличний нерв; 4 — додатковий нерв; 5 — великий вушний нерв; 6 — шкірний нерв шиї; 7 — надключичні нерви; 8 — плечове сплетення; 9 — трапецієподібний м’яз; 10 — грудинно-ключично-соскоподібний м’яз

М’язові нерви іннервують м’язи шиї вентрального походження: глибокі м’язи хребта, драбинчасті, передні, що лежать нижче під’язикової кістки.

Важливим нервом шийного сплетення є діафрагмальний нерв (n. phrenicus), який лежить на поверхні переднього драбинчастого м’яза, спускається вниз, проходить крізь верхній отвір грудної клітки, розміщуючись між підключичною веною та підключичною артерією. У грудній порожнині діафрагмальний нерв лежить між середостінною плеврою та перікардом, спереду кореня легень. Досягши діафрагми, нерв розгалужується в ній. Чутливі гілки проводять імпульси до діафрагмального нерва від діафрагми, середостінної плеври та перікарда, а рухові — іннервують м’язову частину діафрагми. Крім того, діафрагмальний нерв проникає в черевну порожнину, де іннервує частково очеревину та зв’язки печінки.

Плечове сплетення (plexus brachialis) утворюється з чотирьох нижніх шийних нервів та більшою частиною черевної гілки першого грудного нерва. Лежить це сплетення між переднім і заднім драбинчастими м’язами. Воно складається з надключичної та підключичної частин.

Надключична частина має короткі нерви, які іннервують м’яз-підіймач лопатки, ромбоподібний м’яз, великий круглий м’яз, найширший м’яз спини, надоєний і підосний, підлопатковий, великий і малий грудні та передній зубчастий м’язи (рис. 148).

Підключична частина складається з трьох пучків — латерального, медіального та заднього. Від них починаються довгі нерви верхньої кінцівки (рис. 149).

Від латерального пучка починається одна гілка до серединного нерва й м’язово-шкірний нерв. Із медіального пучка відходить гілка на утворення серединного нерва, ліктьовий нерв та шкірні нерви плеча та передпліччя.

Із заднього пучка починається пахвовий і променевий нерви.

М’язово-шкірний нерв (n. musculo-cutanes) починається від латерального пучка, проникає через дзьобоподібноплечовий м’яз, прямує вниз між двоголовим і плечовим м’язами й іннервує їх. Нерв виходить на передпліччя спереду і збоку й продовжується у вигляді латерального шкірного нерва передпліччя.

Серединний нерв (n. medianus) утворюється з латерального та медіального пучків і проходить поряд із плечовою артерією. На плечі серединний нерв гілок не дає. На передпліччі він займає серединне положення й іннервує всі м’язи долонної поверхні. Через зап’ястковий канал цей нерв переходить на кисть, іннервує шкіру та м’язи I, II, III, IV пальців збоку, а медіальну поверхню IV та V пальців іннервує ліктьовий нерв.

Рис. 148. Надключична частина плечового сплетення:

1 — під’язиковий нерв; 2 — внутрішня яремна вена; 3 — діафрагмальний нерв; 4 — грудні нерви; 5 — підключичні артерія й вена; 6 — довгий грудний нерв; 7 — ліктьовий нерв; 8 — серединний нерв; 9 — підпахвова артерія; 10 — м’язово-шкірний нерв; 11 — надлопатковий нерв

Ліктьовий нерв (n. ulnaris) відходить від медіального пучка плечового сплетення, йде по медіальній поверхні плеча. На передпліччі він іннервує м’язи, розміщені по ходу ліктьової кістки, а також шкіру долонної поверхні й IV і V пальці долонної частини кисті.

Променевий нерв (n. radialis) — мішаний, наймасивніший нерв верхньої кінцівки, іннервує всі м’язи її задньої поверхні.

Рис. 149. Підключична частина плечового сплетення:

1 — пахвова артерія; 2 — пахвова вена; 3 — плечове сплетення; 4 — грудні нерви; 5 — пахвовий нерв; б — підлопатковий нерв; 7 — довгий грудний нерв; 8 — грудоспинний нерв; 9 — медіальний шкірний нерв плеча; 10 — променевий нерв; 11 — ліктьовий нерв; 12 — медіальний шкірний нерв передпліччя; 13 — серединний нерв; 14 — м’язово-шкірний нерв

Променевий нерв, вийшовши із заднього пучка плечового сплетення, огинає плечову кістку і входить у товщу триголового м’яза плеча, іннервуючи його та шкіру задньої поверхні плеча. Потім, дійшовши до бічного надвиростка плеча, поділяється на глибоку й поверхневу гілки. Глибока гілка іннервує всі м’язи тильної поверхні передпліччя й плечопроменевий м’яз, а поверхнева — шкіру тилу кисті й пальців, а також м’яз-супінатор і ліктьовий м’яз.

Пахвовий нерв (n. axillaris) іннервує дельтоподібний м’яз, малий круглий м’яз, шкіру плеча та плечовий суглоб.

Медіальний шкірний нерв плеча іннервує шкіру присередньої поверхні плеча.

Медіальний шкірний нерв передпліччя іннервує шкіру передньої та медіальної поверхні передпліччя (рис. 150, 151).

Поперекове сплетення (pexus lumbalis) утворюється черевними гілками трьох верхніх поперекових нервів і сполучними гілками від IV поперекового та XII грудного нервів (рис. 152). Це сплетення лежить позаду великого поперекового м’яза й прикрите ним спереду. До коротких нервів поперекового сплетення належать гілочки, що іннервують клубово-поперековий м’яз, квадратний м’яз поперека, частково м’язи бічної та задньої стінок живота.

Рис. 150. Нерви та артерії плечового пояса й плеча:

1 — плечове сплетення; 2 — пахвова артерія; 3 — підлопатковий м’яз; 4 — найширший м’яз спини; 5 — триголовий м’яз плеча; 6 — глибока артерія плеча; 7 — променевий нерв; 8 — плечова артерія; 9 — двоголовий м’яз плеча; 10 — м’язово-шкірний нерв; 11 — серединний нерв; 12 — пахвовий нерв; 13 — великий грудний м’яз (відрізаний); 14 — дельтоподібний м’яз; 15 — малий грудний м’яз (відрізаний); 16 — ключиця

Основними довгими гілками поперекового сплетення є стегновий нерв (n. femoralis) — найбільший у поперековому сплетенні. Цей нерв виходить на стегно під пахвинною зв’язкою разом із клубово-поперековим м’язом. На стегні нерв розгалужується на численні гілки (шкірні та м’язові), які іннервують чотириголовий м’яз стегна, кравецький м’яз, шкіру передньої поверхні стегна. Найдовшою гілочкою стегнового нерва є внутрішній шкірний нерв нижньої кінцівки, що лежить уздовж медіальної поверхні гомілки й стопи.

Рис. 151. Артерії та нерви передпліччя й кисті:

1 — двоголовий м’яз плеча; 2 — ліктьовий нерв; 3 — плечова артерія; 4 — серединний нерв; 5, 8 — ліктьова артерія; 6 — круглий м’яз-пронатор (відрізаний); 7 — загальна міжкісткова артерія; 9 — глибокий м’яз-згинач пальців; 10 — ліктьовий м’яз-згинач зап’ястка; 11 — сухожилок поверхневого м’яза-згинача пальців; 12 — поверхнева долонна дуга; 13 — спільні долонні пальцеві артерії; 14 — власні долонні пальцеві артерії; 15 — поверхнева долонна гілка променевої артерії; 16 — сухожилок променевого м’яза-згинача зап’ястка; 17 — довгий м’яз-згинач великого пальця; 18 — променева артерія; 19 — променевий нерв (поверхнева гілка); 20 — довгий променевий м’яз-розгинач зап’ястка; 21 — плечопроменевий м’яз; 22 — плечова артерія; 23 — променевий нерв (глибока гілка); 24 — сухожилок двоголового м’яза плеча

Рис. 152. Поперекове сплетення та його гілки (схема):

1 — XII грудний хребець; 2 — І поперековий хребець; 3 — симпатичний стовбур; 4 — V поперековий хребець; 5 — гілка поперекового нерва до крижового сплетення; 6 — великий поперековий м’яз; 7 — прямий м’яз живота; 8 — статево-стегновий нерв; 9 — затульний нерв; 10 — пахвовий канал; 11 — затульний отвір; 12 — широка фасція стегна; 13 — зовнішня клубова вена; 14 — стегновий нерв; 15 — передня верхня клубова ость; 16 — поперечний м’яз живота; 17 — внутрішній косий м’яз живота; 18 — зовнішній косий м’яз живота; 19 — клубовий м’яз; 20 — зовнішній шкірний нерв стегна; 21 — гілка клубово-підчеревного нерва до шкіри сідничних м’язів; 22 — клубово-підчеревний нерв; 23 — клубово-пахвовий нерв; 24 — квадратний м’яз попереку; 25 — 12-й реберний нерв; 26 — XII ребро

На бічній поверхні стегна міститься латеральний шкірний нерв стегна, який іннервує шкіру цієї ділянки стегна. Затульний нерв (n. obturatorius) проходить по бічній стінці малого таза, далі виходить на стегно через затульний отвір, іннервуючи затульні м’язи та м’язи медіальної поверхні стегна. До групи довгих нервів входить також клубово-підчеревний нерв, який лежить між поперечним і внутрішніми косими м’язами живота й іннервує їх, а також шкіру зовнішнього отвору пахвинного каналу. Крім того, до числа довгих нервів поперекового сплетення належить клубово-пахвинний нерв, який проходить через пахвинний канал, іннервує його та зовнішні статеві органи.

Крижове сплетення (plexus sacralis) утворюється передніми гілками IV та V поперекових нервів і трьох крижових (рис. 153). Це найбільше сплетення лежить у порожнині малого таза на грушоподібному м’язі. Короткі нерви його (верхній і нижній сідничні) іннервують сідничні м’язи, задню групу м’язів стегна, частково великий привідний м’яз.

До довгих нервів належать сідничний і задній шкірний нерви.

Рис. 153. Нерви стегна (вигляд спереду):

1 — поперекове сплетення; 2 — крижове сплетення; 3 — стегновий нерв; 4 — затульний нерв; 5 — внутрішній шкірний нерв; 6 — м’язові гілки стегнового нерва

Сідничний нерв (n. ischiadicus) — найбільший і найтовщий у тілі людини, лежить під великим сідничним м’язом. Виходить сідничний нерв із порожнини малого таза крізь великий сідничний отвір. На задній поверхні стегна сідничний нерв проходить між черевцями двоголового м’яза стегна, тут віддає гілочки до м’язів задньої поверхні стегна, не доходячи до підколінної ямки, поділяється на великогомілковий і загальний малогомілковий нерви.

Великогомілковий нерв (n. tibialis) лежить на гомілці між триголовим м’язом і глибокими м’язами гомілки, тут він іннервує триголовий м’яз гомілки, задній великогомілковий м’яз, довгий м’яз — згинач пальців і довгий м’яз — згинач великого пальця. Потім великогомілковий нерв поступово переходить на присередній бік гомілки, присередню кісточку й виходить на підошву під назвою підошовного нерва, де поділяється на бічну та медіальну гілки, які іннервують м’язи та шкіру підошви.

Рис. 154. Нерви та судини стегна (вигляд ззаду):

1 — середній сідничний м’яз; 2 — верхні сідничні артерія та вени; 3 — верхній сідничний нерв; 4 — малий сідничний м’яз; 5 — грушоподібний м’яз; 6 — квадратний м’яз стегна; 7 — сідничний нерв; 8 — двоголовий м’яз стегна; 9 — підколінна вена; 10 — загальний малогомілковий нерв; 11 — мала підшкірна вена; 12 — литковий м’яз; 13 — великогомілковий нерв; 14 — підколінна артерія; 15 — напівперетинчастий м’яз; 16 — напівсухожилковий м’яз; 17 — нижні сідничні артерія та вени; 18 — нижній сідничний нерв; 19 — великий сідничний м’яз

Рис. 155. Нерви, артерії й вени задньої ділянки гомілки:

1 — великогомілковий нерв; 2 — підколінна вена; 3 — підколінна артерія; 4 — загальний малогомілковий нерв; 5, 7 — задня великогомілкова вена; 6 — мала підшкірна вена; 8— задня великогомілкова артерія; 9 — камбалоподібний м’яз; 10 — малогомілкова артерія й вена; 11 — довгий м’яз — згинач великого пальця; 12 — триголовий м’яз гомілки; 13 — задні великогомілкові вени; 14, 16 — задня великогомілкова артерія; 15 — довгий м’яз — згинач пальців

Рис. 156. Загальний вигляд периферичної нервової системи:

1 — шкірні розгалуження очного нерва; 2 — мала гусяча лапка (розгалуження верхньощелепного нерва); 3 — плечове сплетення; 4 — пахвовий нерв; 5 — м’язово-шкірний нерв; 6 — променевий нерв; 7 — серединний нерв; 8 — ліктьовий нерв; 9 — сідничний нерв; 10 — загальний малогомілковий нерв; 11 — великогомілковий нерв; 12 — підшкірний нерв; 13 — затульний нерв; 14 — стегновий нерв; 15 — зовнішній шкірний нерв стегна; 16 — крижове сплетення; 17 — поперекове сплетення

Загальний малогомілковий нерв (n. peroneus communis) виходить на бічну поверхню гомілки на рівні головки малогомілкової кістки, де поділяється на поверхневий і глибокий малогомілкові нерви.

Поверхневий малогомілковий нерв іннервує малогомілкові м’язи, далі переходить на тильну поверхню стопи й розгалужується в її шкірі.

Глибокий малогомілковий нерв іннервує передню групу м’язів гомілки, далі переходить на тильну поверхню стопи, де й іннервує м’язи тилу стопи. Великогомілковий і загальний малогомілкові нерви анастомозують між собою, утворюють литковий нерв, який іде задньою поверхнею гомілки, іннервуючи її шкіру. Потім цей нерв переходить на тильну поверхню стопи, де має назву бічного тильного шкірного нерва. Від крижового сплетення відходить також статевий нерв, який іннервує шкіру та м’язи промежини й зовнішні статеві органи (див. рис. 154, 155, 156).

Биологическая библиотека – материалы для студентов, учителей, учеников и их родителей.

Наш сайт не претендует на авторство размещенных материалов. Мы только конвертируем в удобный формат материалы, которые находятся в открытом доступе и присланные нашими посетителями.

Если вы являетесь обладателем авторского права на любой размещенный у нас материал и намерены удалить его или получить ссылки на место коммерческого размещения материалов, обратитесь для согласования к администратору сайта.

Разрешается копировать материалы с обязательной гипертекстовой ссылкой на сайт, будьте благодарными мы затратили много усилий чтобы привести информацию в удобный вид.

Спинний мозок: будова і функції, основи фізіології

Компоненти рефлективні дуг, що закінчуються на певних ярусах головного мозку, називають провідними спинномозковими шляхами. За допомогою даних трактів різні точки мозку можуть спілкуватися з відповідними відділеннями і сегментами спинного мозку, швидко отримуючи і в подальшому передаючи рефлективні або симпатичні позиви. Спадні шляху призначаються для відправки імпульсів з головного мозку в спинний, а висхідні – навпаки. Провідні висхідні і низхідні шляхи спинного мозку контролюють роботу внутрішніх органів людини.

Що таке провідні шляхи в спинному і головному мозку?

Провідні шляхи головного та спинного мозку виступають в ролі комплексу нейронних структур. В ході їх роботи реалізується посил імпульсних поштовхів в конкретні області сірої речовини. По суті, імпульси являють собою сигнали, які спонукають тіло до дії за призовом мозку. Кілька груп нервових волокон, різних відповідно до функціональними особливостями, являють собою провідні шляхи спинного мозку. До них відносять:

• проекційні нервові закінчення;
• асоціативні шляхи;
• комісуральні сполучні корінці.

Крім того, працездатність спинномозкових провідників обумовлює необхідність виділення наступної класифікації, згідно з якою вони можуть бути:

Сіра речовина

Сіра речовина або substantia grisea представлено декількома стовпами, з’єднаними між собою двома пластинками (передній і нижній), званих спайками. На зрізі одного з таких стовпів можна побачити, що сіра речовина за своєю формою нагадує метелика з розправленими крилами або латинську букву H.

Крім цього, можна також помітити, що від речовини відходять виступи, які інакше називаються рогами. Вони можуть бути як передніми, розташованими на передній стінці, так і задніми, що йдуть уздовж задньої стінки. І перші і другі парні, причому мають вузьку і широку форму. Але крім задніх та передніх є ще і бічні роги, в яких укладені центри вегетативної нервової системи.

У чому полягає рефлекторна функція спинного мозку? Справа в тому, що в передніх рогах знаходиться особливий різновид рухових нейронів, відростки яких утворюють нервові корінці.

Посередині сірої речовини проходить центральний канал, який також заповнений ликвором. У верхній частині канал з’єднаний з шлуночками головного мозку. При цьому всі розділи: шлуночки, центральний канал і субарахноїдальний простір беруть активну участь в циркуляції спинномозкової рідини.

Чутливе сприйняття і рухова активність людини

Сенсорні або чутливі провідні шляхи спинного і головного мозку служать незамінним елементом контакту між цими двома складними системами в організмі. Вони ж відправляють імпульсивний посил кожному органу, м’язових волокон, руках і ногах. Миттєвий посил імпульсного сигналу – основний момент в здійсненні людиною скоординованих узгоджених рухів тіла, що виконуються без докладання якихось усвідомлених зусиль. Імпульси, що посилаються мозком, нервові волокна можуть розпізнавати через дотик, почуття болю, температурний режим тіла, суглобово-м’язову моторику.

Рухові провідні шляхи спинного мозку зумовлюють якість рефлекторної реакції людини. Забезпечуючи посил імпульсних сигналів від голови до рефлекторних закінчень хребта і м’язового апарату, вони наділяють людину здатністю самоконтролю моторики – координації. Також на цих провідних шляхах лежить відповідальність за передачу спонукають поштовхів в сторону зорових і слухових органів.

Де знаходяться провідні шляхи?

Ознайомившись з анатомічними особливостями спинного мозку, необхідно розібратися з тим, де ті самі провідні шляхи спинного мозку розташовуються, адже під цим терміном мається на увазі безліч нервових матерій і волокон. Розміщуються вони в специфічних життєво необхідних речовинах: сірому і білому. Поєднуючи між собою спинномозкові роги і кору лівого і правого півкуль, провідні шляхи за допомогою нейронної зв’язку забезпечують контакт між двома даними відділами.

Функції провідників найголовніших людських органів полягають в реалізації призначених завдань за допомогою конкретних відділів. Зокрема, провідні шляхи спинного мозку знаходяться в межах верхніх хребців і голови, більш докладно описати це можна таким чином:

1. Асоціативні зв’язки – своєрідні «мости», які пов’язують області між корою півкуль і ядрами спинномозкового речовини. В їх структурі зустрічаються волокна різних розмірів. Щодо короткі не виходять за межі півкулі або його мозковий частки. Довші нейрони передають імпульси, що проходять через деяку відстань до сірого речовині.
2. Комісуральних шляху є тіло, що володіє мозолястою структурою і виконує завдання з’єднання новостворених відділів в голові і спинному мозку. Волокна від головної частки розпускаються променеподібно, поміщаються вони у білій спинномозкової субстанції.
3. Проекційні нервові волокна знаходяться безпосередньо в спинному мозку. Їх працездатність дає можливість імпульсам в стислі терміни виникати в півкулях і налагоджувати зв’язок з внутрішніми органами. Поділ на висхідні і низхідні провідні шляхи спинного мозку стосується саме волокон даного типу.

провідникова функція

Отже, в чому виражається рефлекторна функція спинного мозку, тепер зрозуміло, можна перейти до іншої, теж значущою завданню – провідникової. Вона полягає в передачі сигналів по шляхах в головний мозок. Від нього, в залежності від ситуації, імпульс по спадним шляхах направляється до якого-небудь органу.

Провідникова функція дозволяє нам здійснювати осмислені дії:

• взяти або кинути;
• встати або сісти;
• піти повільно або побігти;
• намалювати;
• відрізати.

Всі ці дії ми здійснюємо в повсякденному житті: у побуті або на роботі і зазвичай просто не помічаємо.

Вся ця зв’язок головного, спинного мозку, всієї ЦНС, внутрішніх органів і всіх кінцівок робить людський організм унікальним за своєю природою. Навіть найсучасніший робот не може похвалитися кількістю тих рухів, які здатний здійснити будь-який біоорганізми.

Система сходять угору і вниз провідників

Висхідні провідні шляхи спинного мозку заповнюють потреба людини в зорі, слуху, моторних функціях і їх контакті з важливими системами організму. Рецептори даних зв’язків знаходяться в просторі між гіпоталамусом і першими сегментами хребетного стовпа. Висхідні шляху спинного мозку здатні прийняти і відправити далі імпульсний поштовх, що надходить з поверхні верхніх шарів епідермісу і слизових оболонок, органів життєзабезпечення.

У свою чергу, спадні провідні шляхи спинного мозку включають в свою систему наступні елементи:

• Нейрон пірамідний (бере свій початок в корі півкуль, потім спрямовується вниз, минаючи мозковий стовбур, кожен його пучок розташовується на спинномозкових рогах).
• Нейрон центральний (є моторним, що зв’язує передні роги і кору півкуль з рефлекторними корінцями; разом з аксонами в ланцюжок входять і елементи периферичної нервової системи).
• Волокна спіномозжечковий (провідники нижніх кінцівок і стовпа спинного мозку, включаючи клиновидні і тонкі зв’язки).

Звичайній людині, що не спеціалізується в галузі нейрохірургії, досить складно розібратися в системі, яку представляють складні провідні шляхи спинного мозку. Анатомія цього відділу дійсно є заплутаною структурою, що складається з нейронних імпульсних передач. Але саме завдяки їй організм людини існує як єдине ціле. За рахунок подвійного напрямки, за яким діють провідні шляхи спинного мозку, забезпечується миттєва передача імпульсів, які несуть в собі інформацію від керованих органів.

Локалізація шляхів по ходу їх руху

Висхідні і низхідні шляхи з’єднують спинномозкові роги з мозкової корою. Спинномозкові тракти представляють собою нервові пучки і тканини, які проходять у відповідних ділянках мозку. Імпульси при цьому можуть передаватися лише в одну сторону. Розташування спинномозкових шляхів наочно демонструє схема в вищерозташованих відео.

Висхідні провідні спинномозкові доріжки і їх характеристики

Тіла перших нервових клітин, які виступають передавачами різних видів спинномозкової чутливості, залягають у відповідних мозкових вузлах. Клітинні аксони даних вузлів вступають в спинномозкову частина. Серед них виділяють пару груп.

Медійна група, рухається в напрямку заднього канатика. У цьому місці кожне наявне волокно поділяється на пару гілок. Їх називають висхідними і спадними. Певна кількість вищевказаних гілок при русі вгору і вниз утворюють пучки в різних спинномозкових сегментах і точках.

Латеральна група рухається до краю, а далі до заднього стовпа сірої речовини для контактування з клітинами заднього роду.

Висхідні шляху спинного мозку, інакше ще звані відцентровими або ж афферентними з їх характеристиками і напрямком руху докладно описані в таблиці № 1.

Провідники глибокої сенсорики

Структура нервових зв’язок, що діє в висхідному напрямку, є багатоскладовий. Дані провідні шляхи спинного мозку утворені кількома елементами:

• пучок Бурдаха і пучок Голля (представляють собою шляхом глибокої чутливості, розташовані в задній частині хребетного стовпа);
• спиноталамический пучок (знаходиться збоку спинномозкового стовпа);
• пучок Говерса і пучок Флексига (мозочкові шляхи, розташовані з боків стовпа).

Усередині міжхребцевих вузлів розташовані клітини нейронів глибокого ступеня чутливості. Відростки, локалізовані на периферичних ділянках, завершуються в найбільш підходящих м’язових тканинах, сухожиллях, кістково-хрящових волокнах і їх рецепторах.

У свою чергу, центрові відростки клітин, розташовуючись позаду, тримають напрямок до спинного мозку. Проводячи глибоку чутливість, задні нервові корінці не заглиблюються в сіру речовину, утворюючи лише задні спинномозкові стовпи.

Там, де подібні волокна входять в спинний мозок, відбувається їх поділ на короткі і довгі. Далі провідні шляхи спинного і головного мозку відправляються до півкуль, де відбувається їх кардинальний перерозподіл. Основна їх частина залишається в зонах передніх і задніх центральних звивин, а також в області тімені.

Звідси випливає, що дані шляху проводять чутливість, завдяки якій людина може відчути, як працює його м’язово-суглобовий апарат, відчути будь-вібраційне рух або тактильне дотик. Пучок Голля, що знаходиться прямо по центру спинного мозку, розподіляє чутливість від нижнього відділу тулуба. Пучок Бурдаха розташований вище і служить провідником чутливості верхніх кінцівок і відповідного відділу тулуба.

сегменти

Сегмент спинного мозку – це окрема частина органу, яка відповідає за певні частини тіла, а також за роботу всіх органів. Всього виділяють 31 сегмент. Щоб простіше розібратися у функціях кожного з сегментів, які в сукупності складають відділи, необхідно скласти просту таблицю.

Відділи спинного мозку і їх функції: таблиця

Спинний мозок людини за своєю будовою відноситься до сегментарним органам. Яке ж кількість сегментів він має в людському організмі? Всього мозкової тяж містить 31 сегмент відповідно відділам хребта:

• в шийному – вісім сегментів;
• в грудному – дванадцять;
• в поперековому – п’ять;
• в крижах – п’ять;
• в п’ятій точці – один.

Сегменти мозкового тяжа мають по чотири корінця, які формують спинномозкові нерви. Задні корінці сформовані з аксонів чутливих нейронів, вони входять в задні роги. Задні корінці мають чутливі ганглії (по одному на кожному). Потім в цьому місці утворюється синапс між чутливим і руховим клітинами НС. Аксони останніх формують передні корінці. Наведена схема демонструє будову спинного мозку і його корінців.

Будова спинного мозку і його корінців

У центрі спинномозкового тяжа на всій його довжині локалізується канал, він заповнюється ликвором. До голови, рук, легким і серцевому м’язі провідні волокна тягнуться від шийних і верхньогрудних сегментів. Сегменти попереку і грудного ділянки мозку віддають нервові закінчення до м’язів тулуба і черевної порожнини з її вмістом. Нижнепоперекового і крижові сегменти людини віддають нервові волокна ніг і м’язам нижнього преса.

Відділи спинного мозку діляться на п’ять частин, значення яких залежить не від розташування, а від того, в якому відділі виходять нерви залишають хребетний канал. Всього у людини може бути 31-33 сегмента, п’ять частин:

• шийна частина – 8 сегментів, на її рівні більше сірої речовини;
• грудна – 12;
• поперековий – 5, друга область з великою кількістю сірої речовини;
• Крижова – 5;
• копчиковая – 1-3.

Як дізнатися про ступінь сенсорики?

Визначити ступінь глибокої чутливості можна за допомогою декількох простих тестів. Для їх виконання хворому закривають очі. Його завданням є визначення конкретного напрямку, в якому лікар або дослідник робить руху пасивного характеру в суглобах пальців, рук або ніг. Бажано також описати детально позу тіла або положення, яке прийняли його кінцівки.

За допомогою камертона на предмет вібраційної чутливості можна досліджувати провідні шляхи спинного мозку. Функції цього приладу допоможуть точно визначити час, протягом якого пацієнт чітко відчуває вібрацію. Для цього беруть прилад і натискають на нього, щоб з’явився звук. У цей момент необхідно виставити на будь-який кістковий виступ на тілі. У разі коли така чутливість випадає раніше, ніж в інших випадках, можна припустити, що вражені задні стовпи.

Тест на почуття локалізації має на увазі, що хворий, закривши очі, точно вказує на місце, в якому за кілька секунд перед цим до нього доторкнувся дослідник. Задовільним показник вважається тоді, якщо пацієнтом допущена похибка в рамках одного сантиметра.

рефлекторна функція

У нашому організмі все продумано до дрібниць, і на кожен зовнішній подразник наш організм реагує по-різному. Саме на рефлексах заснований захисний механізм. Ми чхаємо, кашляємо, отримуємо опіки, здригаємось від різкого звуку або по-своєму реагуємо на пориви вітру. Це все приклади рефлекторної функції спинного мозку і подібні дії відбуваються поза нашим контролем.

Щоб ми могли своєчасно реагувати на будь-який подразник, включаючи і критичні ситуації, по всій поверхні нашої шкіри розташовуються больові рецептори. Як яскравий приклад: доторкнувшись до гарячого чайнику або будь-якій поверхні, ми практично миттєво відсмикуємо руку. Швидкість реакції настільки швидка, що неможливо зрозуміти тимчасові рамки. За частки секунди утворюється рефлекторне кільце, яке і змушує м’язи скоротитися.

Можна навести й інший частий випадок. Варто випадково ковтнути порцію диму або втягнути носом пилові суспензії, почнеться чхання або кашель. Таким чином, стало зрозуміло, що за такий короткий час інформація була отримана, оброблена і наші «захисники» отримали вказівки звільнити організм від присутності сторонніх тіл.

Сенсорна сприйнятливість шкірних покривів

Будова провідних шляхів спинного мозку дозволяє на периферичному рівні визначити ступінь чутливості шкіри. Справа в тому, що нервові відростки протонейрона беруть участь в шкірних рецепторах. Відростки, розташовані по центру в складі задніх відростків, спрямовуються прямо до спинного мозку, внаслідок чого там утворюється зона Лісауера.

Так само, як і шлях глибокої чутливості, шкірний складається з декількох послідовно об’єднаних нервових клітин. У порівнянні зі спіноталаміческім пучком нервових волокон інформаційні імпульси, які передаються від нижніх кінцівок або нижнього відділу тулуба, знаходяться трохи вище і посередині.

Шкірна чутливість різниться за критеріями, виходячи з природи подразника. Вона буває:

• температурної;
• теплової;
• больовий;
• тактильної.

При цьому останній вид шкірної чутливості, як правило, передається провідниками глибокої чутливості.

Зовнішній вигляд

На передній поверхні по всій довжині пролягає серединна щілина, яка має складку мозкової оболонки – проміжну шийну перегородку. Ззаду виділяють серединну борозну, з’єднану з платівкою глиозной тканини. Ці щілини ділять спинномозкової стовп на дві половини, з’єднані вузьким містком тканини, в центрі якої знаходиться центральний канал. З боків теж є борозни – переднелатеральная і заднелатеральном.

Спинний мозок являє собою тяж, він утворений мозковою тканиною. На всій своїй протяжності він має округлу форму при перетині, винятками є лише зони потовщення, де спостерігається його сплощення. Шийний потовщення розміщується від третього хребця шиї до першого грудного. Попереково-крижове уплощение локалізується в області 10-12 хребця грудного відділу.

Спереду і ззаду спинного мозку на своїй поверхні має борозенки, які ділять орган на дві половини. Мозковий тяж має три оболонки:

• тверду – являє собою білу блискучу щільну фіброзну тканину, багату еластичними волокнами;
• павутинну – виконана з покритою ендотелієм сполучної тканини;
• судинну – оболонка з пухкої сполучної тканини багатої судинами для забезпечення харчування спинного мозку.

Між двома нижніми прошарками розміщується ліквор (спинномозкова рідина).

Як дізнатися про больовому порозі і відмінності температури?

Щоб визначити рівень больових відчуттів, лікарі застосовують метод укаливанія. У найнесподіваніших місцях для пацієнта лікар завдає кілька легких уколів за допомогою шпильки. Очі хворого повинні бути закриті, тому що бачити, що відбувається, він не повинен.

Поріг температурної чутливості визначити нескладно. При нормальному стані людина відчуває різні відчуття при температурах, різниця яких становила близько 1-2 °. Для виявлення патологічного дефекту у вигляді порушення шкірної чутливості лікарі використовують спеціальний апарат – термоестезіометр. Якщо ж його немає, можна провести тест на теплу і гарячу воду.

Патології, пов’язані з порушенням провідних шляхів

У висхідному напрямку провідні шляхи спинного мозку утворені в такому положенні, завдяки якому людина може відчувати тактильні дотику. Для дослідження необхідно взяти щось м’яке, ніжне і в ритмічному порядку провести тонке обстеження на виявлення ступеня чутливості, а також перевірку реакції волосків, щетинок і т.д.

Розладами, викликаними шкірної чутливістю, на сьогоднішній день вважають такі:

1. Анестезія – повна втрата чутливості шкіри на конкретній поверхневої області тіла. При порушенні больової чутливості виникає аналгезія, при температурній – терманестезія.
2. Гіперстезія – зворотне анестезії явище, яке виникає при зниженні порога збудження, при його підвищенні з’являється гіпальгезія.
3. Неправильне сприйняття дратівливих чинників (наприклад, пацієнт плутає холодну і теплу) називається дизестезією.
4. Парестезія – це порушення, проявів якого може бути безліч, починаючи від плазує мурашок, почуття від удару струмом і його проходження через весь організм.
5. Гіперпатію має найяскравішу вираженість. Їй властиво також ураження зорового бугра, підвищення порога збудливості, неможливість локально визначити подразник, важка психоемоційна забарвлення всього, що відбувається і занадто різка рухова реакція.

Як виглядає спинний мозок у людини

Фахівці виділяють п’ять відділів спинного мозку, кожен з яких включає певну кількість хребців:

1. Шия складається з шийного відділу (8 хребців).
2. Груди складаються з грудного відділу (12 хребців).
3. Поперек з поперекового відділу (5 хребців).
4. Крижі з крижового відділу (5 хребців).
5. Копчик з копчикового відділу (один хребець).

Особливості структури, які сходять провідників

Спадні провідні шляхи головного і спинного мозку включають в себе кілька в’язок, серед яких:

• пірамідна;
• рубро-спінальна;
• вестибуло-спінальна;
• ретикуло-спінальна;
• задня поздовжня.

Всі вищевказані елементи – рухові провідні шляхи спинного мозку, які є складовими нервових зв’язок в низхідному напрямку.

Так званий пірамідний шлях починається від найбільших однойменних клітин, що знаходяться в верхньому шарі півкулі мозку, в основному в зоні центральної звивини. Тут же розташований провідний шлях переднього канатика спинного мозку – цей важливий елемент системи спрямований вниз і проходить через кілька відділів задньої стегнової капсули. У точці перетину довгастого і спинного мозку можна виявити неповний перехрест, який утворює прямий пірамідний пучок.

У покришці середнього мозку присутній проводить рубро-спинальний шлях. Початок він бере від червоних ядер. При виході його волокна перехрещуються і проходять в спинний мозок через варолиев і довгастий мозок. Рубро-спинальний шлях дозволяє проводити імпульси від мозочка і підкіркових вузлів.

Провідні шляхи білої речовини спинного мозку починаються в ядрі Дейтерса. Розташовуючись в стовбурі мозку, вестибуло-спинальний шлях триває в спинному і закінчується в його передніх рогах. Від цього провідника залежить проходження імпульсів від вестибулярного апарату до рухового нейрона периферичної системи.

У клітинах сітчастої формації заднього мозку починається ретикуло-спинальний шлях, який в білій речовині спинного мозку неуважний окремими пучками переважно збоку і спереду. По суті, це головний сполучний елемент між рефлекторним мозковим центром і опорно-руховим апаратом.

Задня поздовжня зв’язка також бере участь в з’єднанні рухових структур зі стовбуром головного мозку. Від неї залежить робота окорухових ядер і вестибулярного апарату в цілому. Задній подовжній пучок знаходиться в шийному відділі хребта.

Небезпека ушкоджень і травм

Мозок спинний пов’язує всі системи організму. Його структура відіграє важливу роль для виконання вірною роботи опорно-рухового апарату. Якщо його пошкодити, виникне спинномозкова травма, тяжкість якої залежить від просторості ушкоджень: розтягнення, розриви зв’язок, вивихи, пошкодження дисків, хребців, відростків – легкі, середні.

Якщо травма важка, шок триває від декількох годин до місяців. Супроводжується патологія порушенням чутливості нижче місця травмування та дисфункцією тазових органів, включаючи нетримання сечі. Виявити травми може комп’ютерно-резонансна томографія. Для лікування легких ударів і пошкоджень зон можуть використовуватися медикаментами, лікувальною гімнастикою, масажем, фізіотерапією.

Важкі варіанти потребують операції, особливо діагностування компресії (розрив – клітини вмирають миттєво, є ризик інвалідності). Наслідками травмування мозку спинного служать довгий відбудовний період (1-2 роки), який можна прискорити иглорефлексотерапией, Ерготерапія і іншими втручаннями. Після важкого випадку є ризик повернути рухову здатність не повністю, а іноді назавжди залишитися в інвалідному візку.

Наслідки захворювань спинного мозку

Таким чином, провідні шляхи спинного мозку є життєво важливими сполучними елементами, які надають людині можливість руху і чутливості. Нейрофізіологія даних шляхів пов’язана з особливостями будови хребта. Відомо, що структура спинного мозку, оточеного м’язовими волокнами, має циліндричну форму. Усередині речовин спинного мозкового стовбура асоціативні і рухові рефлекторні шляхи контролюють функціональність всіх систем організму.

При виникненні захворювання спинного мозку, механічного пошкодження або вад розвитку провідність між двома основними центрами може істотно знизитися. Порушення провідних шляхів загрожують людині повним припиненням рухової активності і втратою сенсорного сприйняття.

Основною причиною відсутності імпульсної провідності є відмирання нервових закінчень. Найскладніша ступінь порушення провідності між головним і спинним мозком полягає в паралізації і відсутність чутливості в кінцівках. Потім можуть спостерігатися проблеми в роботі внутрішніх органів, пов’язаних з мозком пошкодженої нейронної зв’язкою. Наприклад, порушення в нижньому відділі спинномозкового стовбура несуть за собою неконтрольоване людиною сечовипускання і процеси дефекації.

Які органи людини контролюють роботу спинного мозку

Де розташований спинний мозок? Настільки цікавий орган добре захищений від механічних пошкоджень. Знаходиться він в хребетному каналі. Його діаметр не перевищує 1 см. У ньому також міститься спинномозкова рідина, яка виконує захисні функції і створює сприятливе середовище для функціонування клітин. Спинномозковий канал є місцем, звідки беруть пункцію.

Відповідальним за спинномозковий канал і управління всією роботою мозку спинного є головний орган центральної нервової системи – головний мозок. Помічниками виступають численні нерви і кровоносні судини. Головний мозок має великий вплив на діяльність спинного – контролює ходьбу, біг, трудові руху. При втраті зв’язку між органами людина в кінці практично стає безпорадним.

Чи лікують хвороби спинного мозку і провідних шляхів?

Тільки що з’явилися дегенеративні зміни практично моментально відображаються на провідникової діяльності спинного мозку. Пригнічення рефлексів веде до явно виражених патологічних змін, обумовленим загибеллю нейронних волокон. Повністю відновити порушені ділянки провідності неможливо. Захворювання настає стрімко і прогресує блискавично, тому уникнути грубих порушень провідності можна тільки в тому випадку, якщо вчасно почати медикаментозне лікування. Чим раніше це буде зроблено, тим більше з’явиться шансів на припинення патологічного розвитку.

Непроводімость проходять шляхів спинного мозку потребує лікування, першочерговим завданням якого стане зупинка процесів відмирання нервових закінчень. Домогтися цього можна тільки в разі припинення факторів, що вплинули на виникнення захворювання. Тільки після цього можна приступати до терапії з метою максимально можливого відновлення чутливості і рухових функцій.

Лікування медикаментами направлено на припинення процесу відмирання мозкових клітин. Їх завданням є також відновлення порушеної кровоподачі до ушкодженої ділянки спинного мозку. В ході лікування лікарі враховують вікові особливості, характер і ступінь тяжкості ушкодження і прогресування хвороби. У терапії провідних шляхів важливо підтримувати постійну стимуляцію нервових волокон за допомогою електричних імпульсів. Це дозволить зберегти задовільний м’язовий тонус.

Хірургічне втручання проводять з метою відновлення провідності спиного мозку, тому проводять його за двома напрямками:

1. Припинення причин паралізації діяльності нейронних зв’язків.
2. Стимулювання спинномозкового стовбура для якнайшвидшого придбання втрачених функцій.

Передувати операції повинно повне медичне обстеження всього організму. Це дозволить визначити локалізацію процесів дегенерації нервових волокон. У разі важких травм хребта необхідно спочатку усунути причини компресії.

Чи можна відновити провідність?

Терапія при непроводімості націлена на припинення відмирання нервів і на ліквідацію причин, що спровокували патологію.

терапія медикаментами

Цей тип лікування зводиться до призначення ліків, які протидіють відмирання клітин мозку, а також забезпечує кровотік до пошкодженої ділянки мозку спини. У процесі такої терапії береться до уваги специфіка провідної функції мозку, що пов’язана з віком пацієнта, а також серйозністю хвороби або травми. З метою стимуляції клітин нервів призначається терапія за допомогою електричних імпульсів, які сприяють підтримці тонусу м’язів.

хірургія

Операція, проведена для відновлення провідності, переслідує 2 мети:

• усунути фактори, що провокують паралізації роботи нейронних зв’язків;
• це стимуляція мозку для відновлення втрачених функцій.

Як правило, перед проведенням втручання доктора проводять обстеження організму для виявлення місця розташування процесу дегенерації. Оскільки список шляхів досить великий, нейрохірург намагається звузити область пошуку за допомогою діагностики. У разі важких травм дуже важливо незабаром прибрати причини виникла компресії хребта.

Народна медицина

Засоби такої медицини при патології провідності імпульсу слід використовувати з обережністю, щоб не спровокувати погіршення стану хворого. Найчастіше при такій проблемі застосовується:

• аДніпрапія;
• траволікування;
• гірудотерапія.

АДніпрапія є лікуванням укусами бджіл, що сприяє відновленню еферентних шляхів, зокрема, коли патологія спровокована зростаючою грижею, радикулітом або іншими подібними недугами. У отрути бджіл є ще одна корисна особливість – вона забезпечує приплив крові до проблемній зоні. У випадку з траволікуванням підійдуть збори лікарських рослин, що поліпшують метаболізм, допомагають нормалізації кровотоку. Гірудотерапія, що передбачає застосування п’явок, сприяє усуненню застійних явищ, що неминучі при проблемах в структурі хребта.

Повне відновлення нейронних зв’язків після серйозного травматизму – завдання зовсім не просте. Дуже багато залежить від негайного звернення до медиків і своєчасно наданій допомозі кваліфікованого нейрохірурга. Але важливо не забувати: чим більше часу пройшло з моменту початку дегенеративних змін, тим менше шансів на відновлення функціональних можливостей спинного мозку.