Чи отримаєте ви якісну медичну допомогу, якщо ви – жінка?

Багато хвороб у жінок діагностують пізніше, ніж у чоловіків, і вони частіше чують, що проблема насправді “лише у них в голові”. В одних Сполучених Штатах лікарські помилки забирають від 40 до 80 000 життів щороку.

Ми продовжуємо публікувати статті із серії The Health Gap (“Гендерна нерівність у медицині”), які виходять на сайті BBC Future і присвячені нерівності жінок і чоловіків у питаннях здоров’я і медицини.

Порівняно з багатьма іншими хворобами діагностувати пухлину головного мозку – досить просто. Достатньо звернути увагу на ранні симптоми (втому, судоми, зміни в характері людини), зробити МРТ мозку, і результат буде точним: пухлина або є, або ні.

Утім, в реальності все набагато складніше. 2016 року благодійна організація з досліджень пухлин головного мозку опублікувала звіт про лікування хвороби у Великій Британії.

Виявилося, що майже кожен третій пацієнт відвідав лікаря понад п’ять разів, перш ніж отримав правильний діагноз. У чверті пацієнтів пухлину діагностували лише через рік.

Зволікання з постановкою діагнозу частіше трапляються у пацієнтів із низькими доходами і … жінок.

За статисткою, у жінок частіше, ніж у чоловіків, між першим відвідуванням лікаря та точним діагнозом минає 10 або більше місяців – приблизно понад п’ять візитів до лікарні.

Одна з пацієнток, про яку йдеться в доповіді, 39-річна жінка, пригадує слова лікаря: “Ви думаєте, що ваші головні болі через пухлину мозку?”

“Мені довелося випрошувати направлення до невролога. Я неодноразово поверталася до лікаря і отримувала антидепресанти, знеболювальні та поради щодо потрібної кількості сну. Ніхто не сприймав мої скарги серйозно”.

Дослідники дедалі частіше звертають увагу на те, як несвідомі упередження спричинюють нерівність в отриманні медичної допомоги.

“Ми думаємо, що лікарі бачать в нас лише пацієнтів і ставляться до всіх однаково, але це не так”, – каже Лінда Блаунт, голова організації Black Women’s Health Imperative.

“Лікарі, як і всі ми, не застраховані від упереджень”, – додає вона.

Найпоширеніші упередження в медичній системі стосуються гендеру.

Щоби діагностувати пухлину головного мозку, лікар повинен просто звернути увагу на ранні симптоми хвороби і відправити пацієнта на МРТ. Але чоловіки зазвичай отримують направлення швидше, ніж жінки

Пухлини головного мозку – лише один приклад.

Дослідження 2015 року виявило, що при діагностуванні шести з одинадцяти видів раку жінки отримують діагноз із більшим запізненням, ніж чоловіки. І проблема не в тому, що жінки не звертаються до лікаря вчасно, – самі медичні фахівці не поспішають із належною діагностикою.

Наслідком лікарської халатності стає не лише обурення пацієнтів, але й смертельні випадки, яких можна було б уникнути.

Щороку тільки в США від помилок лікарів вмирає близько 40-80 тисяч людей.

Працюючи над своєю книжкою Doing Harm (“Завдати шкоди”), я почула багато історій жінок, які, звернувшись до лікаря, отримували відповідь, що їхні симптоми спричинені тривогою, депресією або стресом (діагноз, що пояснює геть усі хвороби).

Історія Джекі є досить типовою. Вперше вона захворіла в 16-ть, протягом багатьох років вона страждала на хронічні проблеми з нирками, лихоманку, втому, сильні періодичні болі та біль у суглобах.

Вона відвідувала лікарів первинної медичної допомоги, уролога та пульмонолога. “Всі говорили мені, що в мене не було проблем зі здоров’ям”, – розповідає дівчина.

Лікар первинної допомоги призначив Джекі антидепресанти. Вони не допомагали, але дівчина вірила лікарям.

Тенденція вважати скарги жінок на біль наслідком психічних розладів походить ще з часів таємничої хвороби під назвою “істерія”.

Цю міфічну жіночу хворобу пояснювали спочатку “блукаючою маткою” і чутливими нервами, а потім, за мотивами Фройда, психологічними розладами.

Термінологія протягом останнього століття змінилася. Але ідея, що наша підсвідомість може впливати на фізичні симптоми, й досі панує в медицині.

За даними досліджень, при виявленні шести з 11 видів раку жінки отримують діагноз із запізненням

Теорії про істерію, психосоматику та “незрозумілі симптоми”, спричинені стресом, несуть великий ризик постановки хибного діагнозу.

Ще в 1965 році британський психіатр Еліот Слейтер попереджав, що діагноз “істерія” дозволив лікарям повірити, що вони розгадали таємницю, коли насправді вони банально помилялися.

Слейтер простежив подальшу долю 85 пацієнтів, у яких було діагностовано “істерію” в Національній лікарні Лондона в 1950-х роках, зокрема, й у нього самого.

Дев’ять років по тому майже в двох третин із них виявили неврологічні захворювання, зокрема пухлини головного мозку та епілепсію. Десять пацієнтів померли.

Однією з причин помилок у діагнозі є часті розлади настрою у жінок. Приміром, у США жінки приблизно вдвічі частіше за чоловіків отримують діагноз “депресія” або “тривожний розлад”.

Утім, хоча жінки й справді мають вищий ризик психічних розладів, така кількісна різниця пояснюється принаймні частково тим, що жінкам діагноз “депресія” помилково ставлять частіше, ніж чоловікам.

А в чоловіків, навпаки, навіть при наявності депресії її часто не діагностують.

Дослідження, проведені в 1990-х роках, показали, що 30-50% пацієнток із депресією діагноз поставили неправильно.

Крім того, депресія та тривога самі по собі є симптомами інших захворювань, які в жінок часто не діагностують.

І, звичайно, страждання від хвороби, яку у вас не виявили, а відтак – не лікують, можуть також стати причиною психічних розладів.

Як зазначається в одній статті, “за іронією долі, хибне діагностування фізичних патологій може насправді спричинити депресивні розлади в жінок”.

До того ж діагностований хоча би раз психологічний розлад підвищує ризик того, що будь-які інші фізичні симптоми у пацієнтки лікар автоматично вважатиме психогенними.

Лікарі часто вважають симптоми, на які скаржаться жінки, надуманими

Я знаю історію однієї жінки середнього віку, італійської іммігрантки в США, в якої колись діагностували депресію. Протягом трьох років вона скаржилася на біль у животі, який посилювався, однак лікар казав, що це – менструальний біль.

Він не сприйняв її скарг серйозно, навіть коли вона зазначила, що в її родині були хворі на рак товстої кишки, і навіть тоді, коли в неї почалися ректальні кровотечі.

Коли ж вона нарешті добилася направлення на колоноскопію, в неї виявили рак товстої кишки третьої стадії.

Ще кілька місяців – і була би четверта, невиліковна, стадія.

Через кілька років Джекі нарешті отримала правильний діагноз. Її подруга, заможна біла жінка, запропонувала Джекі відвідати свого лікаря в клініці у багатому передмісті.

У дівчини швидко діагностували ендометріоз, і після операції її стан значно покращився.

Але інші проблеми зі здоров’ям залишилися. Після вступу до аспірантури і переїзду до іншого міста їй довелося кілька років шукати лікаря, який би поставився до її скарг серйозно.

Зазвичай Джекі чула “Це істерія” або, насамперед у відділеннях швидкої допомоги, – “Ти просто вимагаєш знеболювальне”.

Оскільки Джекі має темний колір шкіри, вона зіткнулася не лише з гендерними упередженнями.

На якість медичної допомоги впливають неявні упередження на основі раси, соціального класу, ваги, сексуальної орієнтації та транссексуальності.

Величезна кількість даних свідчить про те, що американці з темним кольором шкіри не отримують достатньо ліків від болю.

Згідно з одним дослідженням, деякі лікарі вважають, що люди з темним кольором шкіри не відчувають біль так гостро, як білі

Як зазначають експерти, серед медиків є дуже поширеним стереотип (причому цілком хибний), що чорношкірі пацієнти частіше обманюють лікарів, щоби отримати сильні анаболіки, які продають тільки за рецептом.

По факту, саме білі американці найчастіше зловживають довірою лікаря в цьому питанні. Але упередження поширюється й на дітей.

Дослідження 2015 року показало, що білим дітям з діагнозом апендицит майже втричі частіше, ніж чорним, дають опіоїдні (більш ефективні) знеболювальні засоби у відділеннях швидкої допомоги.

У 2016 році дослідники також з’ясували, що деякі медичні працівники вважають, що пацієнти з темним кольором шкіри не відчувають біль так гостро, як білі.

200 студентам-медикам запропонували визначити правильність тверджень про расові відмінності, наприклад, “у чорних шкіра – товща, ніж у білих”. Понад половина майбутніх лікарів назвали одне чи більше хибних тверджень правильними.

Коли вони пізніше вивчали історії хвороби пацієнтів, які скаржилися на біль, ті, хто назвав правильними більше число хибних тверджень, були впевнені, що чорношкірі пацієнти відчувають біль менше, і лікували їх відповідно.

Ризик отримувати хибний діагноз протягом довгого часу підвищується для рідкісних захворювань.

Згідно з опитуванням 12 тисяч пацієнтів, проведеним Eurordis, у чоловіків хворобу Крона (аутоімунне захворювання шлунково-кишкового тракту) діагностували в середньому впродовж 12 місяців, а у жінок – понад півтора року.

У чоловіків хворобу Крона діагностують у середньому впродовж 12 місяців, тоді як у жінок – 20

Джекі нарешті теж отримала правильний діагноз. Під час навчання в аспірантурі в неї кілька місяців трималася висока температура, і хоча їй прописували антибіотики, температура не падала.

“Одна лікарка первинної допомоги – також чорношкіра – згодом повірила мені. Вона зібрала всі мої результати обстежень, взяла їх додому і спробувала розв’язати цю головоломку”.

Вона запідозрила, що у Джекі може бути системний червоний вовчак. Аналізи підтвердили діагноз.

Тепер Джекі могла би з полегшенням думати, що її багаторічна битва за те, щоби її скарги сприйняли серйозно, нарешті скінчилася.

Втім, насправді, чорношкіра жінка з рідкісною хронічною хворобою, яка часто потраплятиме до швидкої допомоги з нестерпними болями, ще не раз стикнеться з недовірливим ставленням медиків.

Але, принаймні, через 10 років пошуків вона, нарешті, отримала діагноз. І разом із ним – упевненість, що все це ніколи не було “лише в її голові”.

У неї дійсно була медична проблема. І тепер її стан обов’язково покращиться.

Прочитати оригінал цієї статті англійською мовою ви можете на сайті BBC Future.

Хочете отримувати головні статті в месенджер? Підписуйтесь на наш Telegram.

Як підготуватися до хірургічної операції: корисні поради

Будь-яка операція є стресом для нашого організму. Боятися, нервувати та переживати — нормально. Як собі допомогти, адже хірургічне втручання вимагає підготовки не лише лікаря, а й пацієнта, як налаштуватися на операцію та думати позитивно, щоби досягти успішних результатів і ефективно відновлюватися після лікування, радять медичні експерти «Оксфорд Медікал».

Ефективна підготовка до хірургічної операції: як досягти успішних результатів?

На ретельність та складність підготовки до операції впливає ступінь складності, тривалість, локалізація та сама причина хірургічного втручання. Підготовка до термінових операцій, наприклад, видалення апендициту, більш швидка і проводиться у межах стаціонару.

Малоінвазивні щадні операції з короткочасною госпіталізацією до денного стаціонару (хірургія одного дня в «Оксфорд Медікал») — це сучасні методики лікування, що не потребують широкого розтину тканин для забезпечення доступу до операційної ділянки та загального наркозу. Отже й не вимагають особливої підготовки організму, тривалої госпіталізації та післяопераційного відновлення.

До повноцінного хірургічного втручання фізична та психологічна підготовка пацієнта має бути ретельнішою. Кожний пацієнт потребує індивідуальної схеми підготовки, яку надає хірург на консультації в клініці. Проте існує ряд стандартних рекомендацій, які допоможуть краще підготуватися до всіх процесів усім пацієнтам.

1. Перше та найголовніше — обстеження перед операцією. Необхідний мінімум — це:

• загальний клінічний аналіз крові та сечі;
• біохімія крові;
• коагулограма;
• аналізи на ВІЛ, гепатити В та С, сифіліс;
• група крові та резус-фактор;
• ЕКГ;
• консультація терапевта;
• рентгенографія грудної клітки або флюорограма.

2. За три доби до операції рекомендовано не вживати ніяких ліків, включно з БАДами та препаратами нетрадиційної медицини. Якщо ви приймаєте будь-які ліки, повідомте про це лікаря-анестезіолога.

3. Останній прийом їжі — не пізніше, ніж за 8 годин до операції. Це може бути легка вечеря без смаженої важкої їжі чи продуктів, що викликають здуття.

4. Не пити в день операції. Якщо ви випадково щось випили чи з’їли, повідомте про це лікаря.

5. Перед деякими операціями необхідно очистити кишківник чи поголитися. Щодо необхідності цього консультує лікар-хірург.

6. Прийміть повний душ. Залежно від типу оперативного втручання гігієнічні заходи можуть бути обмежені протягом певного періоду після операції. По-перше, душ або ванна напереродні очистить шкіру, що зменшить ризики інфікування під час операції, а по-друге, має розслабляючий ефект.

7. Повідомте лікаря про всі сторонні предмети, що є у вашому тілі. Це можуть бути протези, пластини на кістках, електроміостимулятори, спіраль тощо. Також перед операцією може бути необхідним зняти ротові протези, прикраси.

Покращення фізичного стану перед операцією: корисні поради для пацієнтів

Поки ви очікуєте на планову операцію, займіться своїм способом життя. Навіть невеликі зміни на короткий час матимуть велике значення в перебігу операції, зменшать негативні ризики та сприятимуть подальшому відновленню.

Підвищення фізичної активності допоможе серцю та легеням краще справлятися з навантаженням після операції. Плавання, прогулянки на свіжому повітрі, швидка ходьба та навіть найлегші фізичні вправи, погоджені з лікарем, будуть дуже корисними для тіла і зменшать психічне напруження.

Будь-який організм потребує збалансованого харчування, тим паче до й після операції. Правильний раціон із достатньою кількістю білків, жирів та вуглеводів відрегулює рівень цукру в крові та нормалізує кров’яний тиск, знизить ризик утворення тромбів після операції, сприятиме схудненню, яке зменшить навантаження на серце й легені. Дізнатися, чи у є вас зайва вага, можна за допомогою калькулятора індексу маси тіла в інтернеті. Більше порад щодо того, що можна їсти, а що виключити, може надати лікар-хірург або дієтолог у команді клініки.

Відмова від алкоголю та паління

Алкоголь знижує здатність печінки виробляти будівельні клітини, необхідні для одужання. Тож готуючись до операції, його вживання рекомендовано припинити. Відмова від паління хоча би за деякий час до операції також допоможе поліпшити функцію легенів та загоєння ран.

Як знизити тривогу перед хірургічним втручанням?

Відчувати тривогу та занепокоєння перед операцією нормально. Подолати ці відчуття можна за допомогою дихальних вправ, медитації, йоги. Якщо із тривожними думками не виходить впоратися самостійно, варто обговорити це з сімейним лікарем чи психотерапевтом.
Важливо! У разі прийому будь-яких заспокійливих препаратів, треба обов’язково попередити свого хірурга та анестезіолога.

Як пацієнт може вплинути на підготовку до операції

Стабільний фізичний та психологічний стан перед операцією — запорука вашого успіху. Зібраність та чітка послідовність дій допоможе заспокоїтися, змен­шити негативну дію наркозу, посилити дію анестетиків, запобігти ускладненням.

Щоби допомогти собі, узгодьте завчасно з лікарем усі питання та майте перед собою схему дії, розписану особисто для вас:

1. Що можна і що не можна їсти та пити перед операцією та за який час?
2. Які ліки мають бути з вами під час та після операції?
3. Що потрібно взяти до лікарні?
4. Що потрібно зробити до операції?
5. Чи зміниться ваш раціон харчування після операції та на який час?
6. Коли ви зможете вставати, гуляти, повернутися додому?
7. Через скільки ви зможете займатися улюбленими видами спорту?

Відповіді на ці запитання допоможуть досягти психологічного комфорту та налаштувати себе на певний період часу, який обов’язково мине і життя повернеться у звичне русло.

Як допомогти швидкому відновленню після хірургічного втручання?

Після завершення операції починається ваше одужання. У разі малоінвазивних маніпуляцій, пацієнт перебуває під наглядом лікаря кілька годин, а після може повернутися додому.

На період відновлення важливо суворо дотримуватися рекомендацій лікаря, серед яких можуть бути антисептична обробка місця хірургічного втручання, гігієнічні вимоги, обмеження статевого життя, зміни в харчовому раціоні тощо.

Залежно від типу операції, відновлення може займати більше часу. Намагайтеся вести однаковий розпорядок дня: лягайте спати та приймайте їжу чи ліки в один і той самий час. Це допоможе не перевтомлюватися та відстежувати прогрес. Якщо операція була амбулаторною, наприклад, вріс ніготь на нозі, і його треба видалити, тоді пацієнта відпускають додому одразу.

Поширені запитання:

1. Як підготуватися до хірургічної операції ефективно?

Пройдіть повне обстеження організму для виявлення пато­логії інших орга­нів та запобігання ускладненням. Стандартний перелік лабора­торних дослі­джень пацієнтів хірургічного стаціонару надасть лікар-хірург.

2. Як підготувати фізичний стан до операції?

Рекомендується відкоригувати спосіб життя, раціон харчування, відмовитися від алкоголю та паління і займатися фізичними вправами, дозволеними лікарем. Це допоможе серцю, легеням та всьому організму легше перенести саму операцію та посилено працювати під час відновлення.

3. Як дотримуватися правильного харчування та медикаментів перед операцією?

Напередодні операції дотримуйтеся дієти, зазначеної лікарем. Не вживайте їжу та напої за 8 годин до операції, аби запобігти блюванню чи ускладненням сечової системи під час операції. Усі медикаменти, які приймаються на етапі підготовки до операції, під час операції чи після неї, мають бути узгоджені з лікарем.

4. Як зміцнити психологічну готовність до майбутньої операції?

Дихальні вправи, прогулянки, медитація, музика, розмова із сімейним лікарем та психотерапевтом, підтримка та візити рідних до клініки в разі необхідності, і найважливіше, професійна хірургічна команда поруч, замотивована разом із вами на успішну операцію, — усе це допоможе налаштуватися на позитивний результат.