§ 18. Природні зони

Вам уже відомо, що однією з важливих закономірностей просторової зміни географічної оболонки є природна зональність. Різною мірою вона проявляється в усіх природних компонентах і на рівнинах, і в горах. Оскільки всі компоненти тісно взаємодіють, то наслідком природної зональності є формування великих зональних природно-територіальних комплексів — природних зон.

Пригадаємо основну причину зональності. На кулясту поверхню сонячні промені падають під різними кутами. Це викликає широтний розподіл температури повітря, атмосферного тиску та опадів. Від них, у свою чергу, залежать режим річок і озер, ґрунтоутворення, органічний світ. Таким чином, провідну роль у формуванні природних зон відіграє клімат, відмінності якого в глобальному вимірі зумовлені кулястою формою Землі.

Крім чинників, які зумовлюють зональність, є чинники, які її порушують, у першу чергу рельєф, віддаленість від Світового океану, вплив атмосферної циркуляції тощо. Тому, наприклад, у Північній Америці межі степової та лісостепової зон близькі до меридіонального розташування, а в Євразії зона широколистяних лісів не має суцільного простягання.

Кожна природна зона має певні особливості: географічне положення, клімат, ґрунти, органічний світ. За зовнішнім виглядом природні зони відрізняються характером рослинності. Тому назви природних зон суходолу визначають за типом рослинності, який у них переважає.

2. Природні зони світу.

Простежимо зміни природних зон світу та виявимо їх природні особливості за картами природних зон, кліматичною картою та картою ґрунтів світу.

Зона полярних (арктичних та антарктичних) пустель розташована на островах Північного Льодовитого океану, північних околицях Євразії та Північної Америки, в Антарктиді (мал. 1). Характерною особливістю полярних пустель є постійно низькі температури повітря (взимку -30. -60 °С, влітку до +3 °С), мала кількість опадів (100—250 мм), утворення постійного снігового покриву та льодовиків. Через нестачу тепла ґрунти фактично не розвинені. На вільних від снігу та льоду ділянках ростуть тільки мохи та лишайники. Серед тварин переважають ті, яких годує море: полярні птахи, моржі, тюлені, білі ведмеді (Арктика), пінгвіни (Антарктика).

Мал. 1. Арктична пустеля (архіпелаг Шпіцберген).

Зона тундри простягається вузькою смугою вздовж північного узбережжя Євразії та Північної Америки переважно в субарктичному кліматичному поясі (мал. 2). Порівняно з арктичними пустелями в тундрі тепліше, однак літо коротке та прохолодне (+5. +10 °C), а зима довга й холодна (-10. -40 °C). Кількість опадів невелика, однак випаровуваність ще менша, тому тут багато боліт та озер. На торф’яно-болотних та тундрово-глейових ґрунтах ростуть лишайники, мохи, болотні трави, ягідні рослини — морошка, лохина, брусниця. На півдні зони з’являються карликові берези й верби, які стеляться по землі. Із півдня тундру оточує зона лісотундри, де з’являються зарості скривлених беріз, вільхи, хвойні дерева — сибірська ялина та різні види модрини. Тваринний світ тундри й лісотундри небагатий, але своєрідний. Тут водяться північні олені, песці, вовки, лемінги, зайці-біляки, із птахів — полярні сови, білі й тундрові куріпки, на літо прилітають лебеді, гаги, білолобі гуси, качки, чайки.

Мал. 2. Тундра (південь Гренландії).

Зона хвойних лісів, або тайга, охоплює великі простори в північній частині помірного поясу Євразії та Північної Америки (мал. 3). Зима в тайзі тривала, сніжна та холодна (-30. -50 °C), літо помірно тепле (+13. +19°C). Середня річна кількість опадів становить 300—700 мм. Головне багатство тайгових лісів — цінна деревина. На мерзлотно-тайгових і підзолистих ґрунтах ростуть хвойні ліси із чорної та білої ялини, бальзамічної ялиці, сосни, модрини, кедру. У лісах мешкають багато тварин: ведмеді, вовки, лисиці, рисі, олені, цінні хутрові звірі — єнот, ондатра, бобер, норка.

Мал. 3. Тайговий ліс на Алясці (США).

Зони мішаних і широколистяних лісів розташовані в помірному поясі Євразії, Північної та Південної Америки, Нової Зеландії в умовах більш м’якого порівняно з тайгою клімату (мал. 4). Температура в мішаних лісах узимку -8. -16 °C, улітку +16. +24 °C, у широколистяних лісах зима ще тепліша: -8. +8 °C. Під мішаними лісами переважають дерново-підзолисті ґрунти, під широколистяними — сірі та бурі лісові. Рослинний світ лісів багатий та різноманітний: поряд із хвойними деревами ростуть береза, ясен, в’яз, бук, липа, клен, граб тощо. Великі площі лісів у Європі та Північній Америці вирубані й замінені культурною рослинністю. Через хижацьке полювання тваринний світ мішаних та широколистяних лісів набагато бідніший, ніж у тайзі. Тут мешкають вовки, лисиці, гризуни, лісові птахи. У заповідниках та національних парках поширені кабани, благородні олені, лісові зубри.

Мал. 4. Мішані ліси в районі Великих озер (США).

Степи — безлісні простори, де панує злакова рослинність (мал. 5). Вони займають значні території в Євразії, Північній та Південній Америці. Степи характеризуються порівняно невеликою кількістю опадів (250—500 мм на рік) та переважанням трав’яної рослинності. У лісостеповій зоні, що проходить між лісами та степами, клімат більш вологий, що обумовлює чергування ділянок лучних степів із гаями й перелісками. Температура в степах та лісостепах: -16. +8 °C узимку та +16. +24 °C улітку.

Мал. 5. Степ у заповіднику Асканія-Нова (Україна, Херсонська обл.).

У Північній Америці степові простори називають преріями, а в Південній Америці — пампою (у перекладі з мови індіанців означає «простір, позбавлений деревної рослинності»).

У наш час степи й лісостепи на всіх материках — найбільш розорані й змінені людиною природні зони. Основна причина — родючі чорноземні та каштанові ґрунти в поєднанні з м’яким кліматом, що сприяють вирощуванню культурних рослин. Із тварин у степах збереглися гризуни — польові миші, байбаки, ховрашки, із птахів водяться степові орли, подекуди дрохва. Із хижаків у степу зустрічаються лисиці, степові тхори.

Пустелі та напівпустелі займають понад п’яту частину земної поверхні (мал. 6). Більша їх частина розташована в тропічних широтах в Африці, Австралії, Південній Америці, на Аравійському півострові Євразії. Для всіх пустель характерні мала кількість опадів (до 100 мм на рік), виснажлива денна спека та порівняно низькі нічні температури. Протягом доби перепади температур можуть сягати 30—40 °C.

Мал. 6. Пустеля Атакама (Південна Америка).

Пустелі та напівпустелі помірного поясу розташовані в Євразії та на півдні Південної Америки. Їх температурний режим відрізняється значними сезонними коливаннями: влітку понад +20 °C, а взимку морози до -50 °C.

Рослинність пустель дуже бідна, подекуди й зовсім відсутня. Ґрунти сірі та сіро-бурі пустельні, малородючі. Австралійські пустелі вкриті скребом — заростями колючих вічнозелених чагарників з евкаліптів та акацій. У напівпустелях зростають багаторічні трави, злаки та полинь.

Тварини мають пристосування до перепадів температур і постійного дефіциту води. Тут мешкають антилопи, верблюди, гієни, шакали, лисиці, багато гризунів та плазунів.

Зона твердолистяних вічнозелених лісів і чагарників представлена в субтропічних широтах Австралії, Середземномор’я Європи, на заході Північної та Південної Америки, півдні Африки (мал. 7). Узимку тут волого та прохолодно (+8. +16 °C), літо жарке та сухе (+20. +24 °C). Середня річна кількість опадів — 600 мм на рік. Ґрунти коричневі, досить родючі. Рослинність представлена густими заростями вічнозелених дубів, сосен та карликових пальм, зустрічається корковий дуб. У Середземномор’ї диких тварин залишилося мало. Зустрічаються лань, шакал, дикий кролик, білохвостий макак, багато ящірок, змій і черепах. В Австралії в евкаліптових лісах мешкають коали.

Мал. 7. Твердолистяні вічнозелені ліси й чагарники на острові Крит (Греція).

Зона саван і рідколісь розташована в субекваторіальних поясах Африки та Південної Америки, на півостровах Індостан та Індокитай у Євразії, у північних, східних та південно-східних частинах Австралії. Тут протягом року зберігаються високі температури повітря (+16. +25 °C), а режим опадів має сезонний характер: переважно суха зима та дощове (500—1000 мм) літо.

Мал. 8. Африканська савана в національному парку Серенгеті (Кенія).

Характерний ландшафт саван — безкраї простори трав’яної рослинності з окремими деревами, групами дерев або чагарниками (баобаби, акації, евкаліпти, пальми). Часто дерева мають зонтичну форму крони. Ґрунти червоно- та червонясто-бурі. Тваринний світ надзвичайно багатий та різноманітний: слони, антилопи, носороги, крокодили, леви, гепарди, леопарди, гієни, безліч птахів тощо.

Вологі екваторіальні ліси (гілеї) поширені по обидва боки від екватора в Африці, Південній Америці, на островах Малайського архіпелагу, у Новій Гвінеї (мал. 9). Велика кількість тепла (температури понад +24 °C) та вологи (кількість опадів від 2000 мм) протягом усього року створюють тут ідеальні умови для розвитку організмів. У вологих екваторіальних лісах зосереджено більше половини всіх видів рослин і тварин планети. Тільки в басейні Амазонки налічується до 4 тис. видів дерев, що становить чверть усіх існуючих у світі порід. Особливість екваторіальних лісів — багатоярусність. Крони дерев, трави, чагарники розміщуються на 8—12-му ярусах («поверхах»). На червоно-жовтих фералітних ґрунтах ростуть сейби, гевеї, різні види пальм, фікуси, банани, деревоподібні папороті тощо. Тваринний світ також багатий та різноманітний: мавпи, бегемоти, крокодили, пантери, ягуари, змії, папуги, тукани тощо.

Мал. 9. Вологі екваторіальні ліси Амазонії в національному парку Жау (Бразилія). Є об’єктом світової спадщини ЮНЕСКО.

Вологі екваторіальні ліси поступово заступають перемінно-вологі ліси субекваторіального поясу. Тут також цілий рік тепло (+20. +24 °C), однак, як і в саванах, розподіл опадів має чітко виражений сезонний характер. Рясні опади (1000—2000 мм) випадають переважно влітку. Узимку дощів майже не буває. У посушливий період дерева скидають листя, щоб запобігти випаровуванню в умовах дефіциту вологи. Ліси, що зростають на територіях із мусонним кліматом, називають мусонними. Найбільші площі мусонних лісів на сході Євразії, півостровах Індостан та Індокитай. Тут на червоно-жовтих ґрунтах зростають хвойні (кедр, сосна) та листяні (дуб, горіх) дерева, багато вічнозелених рослин: бамбук, пальми, фікуси, лавр. У лісах мешкають олені, буйволи, дикі кабани, повсюдно водяться мавпи, багато хижаків (тигр, гепард, пантера, гієна) та отруйних змій.

3. Природні зони України.

На території України виділяють такі природні зони: мішаних хвойно-широколистяних лісів, широколистяних лісів, лісостепова та степова.

Зона мішаних хвойно-широколистяних лісів (Українське Полісся) займає північну частину України. Вона є частиною зони мішаних лісів Східноєвропейської рівнини, у межах якої виділяється Поліська провінція. Для природних умов зони характерні низовинний рельєф, піщані й піщано-глинисті відклади, густа річкова мережа, широкі річкові долини, достатнє зволоження, високий рівень ґрунтових вод, переважання дерново-підзолистих ґрунтів, заболочування.

Зона широколистяних лісів сформувалася в західній частині України, між Українськими Карпатами, мішано-лісовою та лісостеповою зонами*. Тут переважає височинний рельєф, розчленований глибокими долинами річок, ярами й балками. Поширені карстові процеси. У минулому великі площі були зайняті широколистяно-лісовими ландшафтами. Під широкими масивами дубово-грабових лісів сформувалися сірі лісові ґрунти. Зараз територія зони характеризується значною освоєністю, більша її частина розорана.

* В окремих джерелах зону широколистяних лісів розглядають як Західноукраїнський край лісостепової зони.

Лісостепова зона простягається широкою смугою на схід від широколистяних лісів. Особливість природи лісостепової зони — чергування розчленованих підвищених, низовинних і долинних ландшафтів, лісових та орних угідь, значні контрасти в тепло- і вологозабезпеченості, діяльності вітру тощо. У ґрунтовому покриві переважають опідзолені й типові чорноземи, на підвищених ділянках Придніпровської височини — сірі лісові ґрунти.

Степова зона охоплює територію на південь від лісостепу до берегів Чорного та Азовського морів. Порівняно з лісостеповою зоною для степів характерні більші річні амплітуди температур повітря, менша кількість опадів і недостатнє зволоження. Найбільше природне багатство степу — ґрунтові ресурси, серед яких переважають чорноземи звичайні та південні. За відмінностями в забезпеченні теплом і вологою, характером ґрунтово-рослинного покриву степова зона поділяється на три природні підзони: північностепову, середньостепову та південностепову (сухостепову). Як і в інших регіонах планети, природні комплекси степів докорінно змінені людиною.

Природна зона — великий зональний природний комплекс, поєднаний спільністю кліматичних умов, рослинного та тваринного світу, ґрунтів. Головний чинник утворення природних зон — клімат.

• Природні умови кожної природної зони залежать від широти місцевості, співвідношення тепла і вологи, характеру циркуляції атмосфери.

• Кожній із природних зон відповідає певний тип ландшафту.

• На території України сформувалися такі природні зони: мішаних хвойно-широколистяних лісів, широколистяних лісів, лісостепова, степова.

Запитання та завдання для самоперевірки

1. Що таке природна зона? Поясніть причини утворення природних зон. 2. Укажіть причини, що порушують широтне простягання природних зон. 3. Назвіть природні зони світу та покажіть їх на карті атласу. 4. У яких природних зонах розташована територія України? Охарактеризуйте основні риси їх природних умов.

Чому червоно-жовті фералітні ґрунти, що сформувалися під екваторіальними лісами, мають низьку родючість?

Працюємо в групах

За допомогою карт атласу та тексту параграфа складіть характеристику природних зон світу. Результати роботи подайте у вигляді таблиці.

Назва природної зони

Географічне положення

Особливості клімату

Характерні рослини

Характерні тварини

Дослідження

Чинники порушення широтної зональності на материках та території України.

§ 48. Природні зони (підручник)

1. Пригадайте, які природні зони формуються в арктичному і субарктичному поясах.

2. Які ліси поширені в помірному поясі?

ПОШИРЕННЯ ПРИРОДНИХ ЗОН. На величезній території Євразії є всі природні зони Північної півкулі: від вологих екваторіальних лісів до арктичних пустель. Вони мають добре виражене широтне простягання. Внаслідок поширення гір, широтна зональність ускладнюється висотною поясністю.

Євразія – це материк, де тисячоліття тому виникли найдавніші цивілізації, а нині там розвиваються наймогутніші держави світу. Тому, розглядаючи природні зони, необхідно розуміти, що їх природа значною мірою змінена людиною. Особливо це стосується Європи, де рівненькі, акуратні, „причесані” городи й лани, міста з рекордною густотою населення, величезні кар’єри і автошляхи здається зовсім не зоставили місця дикій природі. У цій частині світу майже не лишилося нерозораних земель, первинних лісів, щезли степи, змістилися межі лісів на гірських схилах. Неторкана природа в Євразії збереглася тільки у віддалених арктичних і субарктичних районах, тайзі, засушливих пустелях і високогір’ях. В інших природних зонах природні ландшафти є тільки в заповідниках і національних парках.

Мал. Природні зони Євразії

1. Яке простягання мають природні зони в Євразії?

2. Перелічіть природні зони Євразії з півночі на південь по 80 0 сх. д.

3. Порівняйте простягання зон арктичного, субарктичного і помірного поясів Євразії і Північної Америки. Які висновки можна зробити?

4. Назвіть природні зони, розміщені в помірному кліматичному поясі.

5. Прослідкуйте простягання зон широколистих і мішаних лісів. Поясніть, чому площа, зайнята цими лісами, поступово зменшується із заходу на схід, а потім ці ліси зовсім зникають.

6. Які природні зони розташовані між 40 0 пн. ш і 50 0 пн. ш. на західному і східному узбережжях Євразії? Чому вони різні?

7. Ніде на Землі, окрім Європи, деревна рослинність не доходить до 70 0 пн. ш. Чим пояснити її проникнення в такі високі широти?

8. Де в Євразії порушується зональне розміщення природних зон? Які причини цього порушення?

ЗОНИ АРКТИЧНОГО І СУБАРКТИЧНОГО ПОЯСІВ. Арктичні пустелі, тундра і лісотундра в Євразії не заходять так далеко на південь, як у Північній Америці. Проте у природі цих зон на обох материках багато спільного.

В арктичних пустелях, які охоплюють острови Північного Льодовитого океану та північне узбережжя материка, панує суворий арктичний клімат. Частина території зони вкрита покривними льодовиками. Тому поширені як крижані, так і кам’янисті пустелі. У крижаних пустелях не утворюються ґрунти і не ростуть рослини. А в кам’янистих пустелях в умовах багаторічної мерзлоти на арктичних глейових ґрунтах є лишайники і подекуди мохи. Нечисленні трав’янисті рослини – ломикамінь, полярний мак, незабудка – пристосувалися до холодних умов. У цій зоні мешкають північний олень, білий ведмідь, песець, лемінг. Улітку на узбережжях островів поширені пташині базари, де гніздяться чайки, чорнодзьобі казарки та ін.

Зима в тундрі так само сувора, як і в арктичних пустелях, проте літо трохи тепліше. На тундрово-глеєвих ґрунтах лишайники і мохи утворюють майже суцільний покрив. Серед осок і злаків ростуть кущики брусниці та голубики. Захищаючись від сильних вітрів, карликові береза і вільха стелються по землі. До життя у тундрі пристосувався північний олень, який має густе хутро і широкі копита, які полегшують йому пересування по снігу. Небезпечний хижак – полярний вовк. У тундрі живуть також песець, лемінг, біла куріпка, полярна сова. Багато водоплавних птахів – гусей, качок, гагар.

У лісотундрі літо тепліше, тому з’являються невисокі берези, сосни, ялини. Узимку сюди з тундри відкочовують північний олень і песець. А з тайги заходять лось, бурий ведмідь, росомаха. Поширений заєць-біляк, який здатен змінювати колір густого пухнастого хутра за сезонами року.

ЛІСОВІ ЗОНИ ПОМІРНОГО ПОЯСУ. Ліси в Євразії поширені на значних територіях. Найбільша за площею – тайга. Клімат там тепліший і вологіший, ніж у тундрі, тому поширена деревна рослинність. На підзолистих ґрунтах ростуть хвойні породи дерев – сосна, ялина, ялиця, модрина, сибірський кедр. До них домішується береза. У тайзі живуть лось, рись, лисиця, лісова куниця, ласка. У глухих лісових хащах мешкає бурий ведмідь, який на зиму залягає в барліг і поринає у сон. Вовки тримаються зграями, гострий нюх дозволяє їм відчути здобич на відстані до 1,5 км. Високо на деревах влаштовують свої гнізда білки. З птахів поширені кедрівка, глухар, тетерук.

Мал. Бурі ведмеді

Мішані ліси є лише в західній частині материка. Типові ґрунти зони – дерново-підзолисті. Там ростуть як хвойні (ялина, сосна), так і дрібнолисті (береза, осика) та широколисті (дуб, ясен, липа, бук) породи дерев. Крім тварин, які зустрічаються у тайзі, там водяться косуля, заєць-русак. Багатший і світ лісових птахів: дятел, синиця, чиж, рябчик.

Широколисті ліси поширені лише в Західній Європі, тому що широколисті породи дерев більш теплолюбні. Найбільш типові в лісах дуб і бук. Там ростуть також липа, клен, в’яз, ясен, граб. Основними ґрунтами є бурі лісові. У широколистих лісах мешкають благородний олень, дикий кабан, косуля, борсук, лісова куниця, заєць, білка. В деяких районах Альп і Карпат зберігся бурий ведмідь. З птахів звичайні дятел, синиця, дрізд, соловей.

Мал. Дика свиня

Мішані і широколисті ліси Євразії сильно вирубані. На розораних площах вирощують сільськогосподарські культури. Багато з лісових тварин були винищені або стали рідкісними і перебувають під охороною. Так, у Х V ІІ ст. в Європі був знищений дикий бик тур, від якого походять всі сучасні види великої рогатої худоби. Так само на початку ХХ ст. в природі були знищені дикі зубри. Від повного зникнення їх врятувало тільки те, що кілька особин збереглися в зоопарках світу, і лише завдяки старанням учених їх поголів’я нині збільшилося до 2 000 особин. Первинні широколисті ліси збереглися невеликими масивами – пущами. Серед них один з найбільших заповідних лісових масивів Європи національний парк Біловезька Пуща, розташований на території Польщі і Білорусі. Там було відновлено поголів’я зубрів.

Липа – тіневитривале і холодостійке дерево, стійке до газу і диму, тому повсюдно висаджується для озеленення міст. Вона славиться як прекрасний медоніс. Бук – листопадне дерево, яке утворює густі тінисті ліси у гірських районах. Клени особливо гарні восени, коли їх листя набуває різноманітних відтінків жовтого і червоного кольорів. Їх міцна і легка деревина йде на виготовлення музичних інструментів. Осика – родичка тополі. Вона швидко росте і першою з’являється на вирубках і пожарищах. З її м’якої і легкої в обробці деревини отримують палички для сірників.

ЗОНИ ЛІСОСТЕПУ І СТЕПУ. Клімат лісостепу і степу помірно континентальний і континентальний з недостатнім зволоженням.

У лісостепу, як ви вже знаєте, є рослини і лісу, і степу. На заході зони острівці лісу утворені дубовими гаями з домішками берези, липи і клену, а на сході – березовими гаями. На степових ділянках ростуть ковила, типчак, тонконіг, тимофіївка. У тваринному світі зони представлені лісові і степові тварини: лось, куниця, лісовий кіт, білка, ховрах, великий тушканчик та ін.

У степах влітку спекотніше і посушливіше. Тому там часто бувають посухи, суховії, пилові бурі. Чорноземні ґрунти відомі своєю родючістю. Степову рослинність формують злаки (ковила, типчак, тонконіг) та різнотрав’я (астрагал, шавлія, полин, півники). Серед тварин дуже багато гризунів: ховрах, бабак, земляний заєць, тушканчик. З хижаків поширені степовий тхір, борсук, лисиця, вовк. Водиться антилопа сайгак. Типові степові птахи – дрохва, сіра куріпка, жайворонок, степовий орел. Серед плазунів найбільш поширені степова гадюка і полоз. У ХІХ ст. Вимер дикий кінь тарпан, який колись жив у степах і лісостепах Європи. Останню тварина була в вбита в степах на півдні України.

Нині простори лісостепу і степу майже повністю розорані, природна рослинність змінена на зернові (пшеницю, ячмінь, просо) та інші сільськогосподарські культури. Про вигляд первісних природних ландшафтів свідчать невеликі ділянки, які збереглися у заповідниках.

ЗОНИ НАПІВПУСТЕЛЬ І ПУСТЕЛЬ ПОМІРНОГО ПОЯСУ. Напівпустелі і пустелі виникли в умовах різко континентального клімату з холодною зимою і сухим спекотним літом. Кількість опадів там становить менше ніж 100 мм за рік. Постійних річок немає. Бурі ґрунти бідні або ґрунти зовсім відсутні. Здебільшого земна поверхня вкрита кам’янистими розсипами або сипучими пісками. Поширені також солончаки – ділянки, де на поверхні нагромадилися солі. Пустелі Азії Каракуми, Гобі, Такла-Макан вражають своїм мертвим виглядом.

У таких умовах рослинний покрив сильно розріджений. Подекуди окремими плямами ростуть полини та солянки – улюблена їжа верблюдів. До засушливих умов пристосувалися верблюжа колючка і саксаул, які мають дуже довге коріння, яке сягає ґрунтових вод. Тамариску властива рекордна живучість. Навіть опинившись під метровим шаром піску, рослина не гине. На кінцях його гілок починають рости нові корені, які швидко відновлюють засипану частину рослини. Двобій між рослиною і піском триває до тих пір, поки увесь піщаний пагорб не заросте тамариском. Навесні, коли випадає найбільше опадів, напівпустелі і пустелі вкриваються соковитою зеленню піщаної осоки та мальовничим килимом тюльпанів. Проте вони швидко відцвітають, поспішаючи за кілька тижнів завершити свій життєвий цикл, скинути в землю насіння і завмерти перед сухим подихом літа. Пустеля вигоряє, але й тоді вона живе: у заростях шурхотять гризуни (тушканчик, ховрах), на них полюють лисиці-корсак та шакали. Дикий осел – кулан вирізняється винятковою витривалістю, а антилопа джейран здатна не тільки долати великі відстані у пошуках їжі, а й пити солону воду. Рідкісним став кінь Пржевальського. У пустелях водяться двогорбі верблюди. Численні отруйні змії і безхребетні (скорпіони, каракурти).

В Азії пустелі поширені не тільки в помірному, а й у субтропічному та тропічному поясах.

ЗОНА ВІЧНОЗЕЛЕНИХ ТВЕРДОЛИСТИХ ЛІСІВ І ЧАГАРНИКІВ . Ця природна зона розміщується у Південній Європі уздовж берегів Середземного моря. Вона сформувалася в межах субтропічного поясу. Тепла і волога зима створює умови для росту вічнозелених дерев і чагарників, які не скидають листя впродовж року. До спекотного і сухого літа рослини добре пристосовані. Одні мають листя щільне, блискуче, вкрите воскоподібним нальотом, інші – вузьке, вкрите волосками. Усе це зменшує випаровування. Ліси цієї зони майже повністю вирубані. На їх місці подекуди виникли зарості вічнозелених чагарників і невисоких дерев. Серед них фісташка і мирт – вічнозелений кущ, великі пахучі квіти якого містять ефірні масла, що використовуються у парфумерії. Лавр благородний славиться своїм духмяним листям, яке є відомими прянощами і широко застосовується в кулінарії. Поміж кущів ростуть магнолія і суничне дерево, яке дістало свою назву за невеликі їстівні плоди, схожі на суниці. Корковий дуб – один з видів дубів, стовбур і гілки якого вкриті шаром корку завтовшки 5 см. Корок, який знаходить різноманітне застосування, зрізають один раз на 10 років.

Проте основні площі на місці зведених вічнозелених твердолистих лісів зайняті сільськогосподарськими угіддями, де на родючих коричневих ґрунтах вирощують пшеницю, апельсини, лимони, абрикоси, персики, інжир, гранат, виноград. Насадження оливок утворюють цілі гаї. Через високу освоєність території людиною в цій природній зоні майже не залишилося диких тварин. На островах Середземномор’я водяться лань, гірський баран – муфлон, дикий лісовий кіт. Багато ящірок, змій, черепах.

Оливкове дерево (маслину) вирощують у Середземномор’ї вже понад 6 тис. років. З античних часів маринували і спілі чорні плоди, і зелені. Оливкову олію вживали в їжу та виготовляли з неї мило. У наш час основними постачальниками консервованих оливок на світовий ринок є Іспанія, Італія, Греція. Оливкова гілка – символ миру і благополуччя.

ЗОНА ПЕРЕМІННО-ВОЛОГИХ (МУСОННИХ) ЛІСІВ. Ця природна зона сформувалася на південно-східному узбережжі Євразії під дією мусонів. Вона простягнулася від р. Амур до узбережжя Південнокитайського моря і передгір ’їв Гімалаїв у межах помірного, субтропічного і субекваторіального поясів. На відміну від Середземномор’я, зима тут суха і прохолодна, а літо –вологе. Серед ґрунтів переважають жовтоземи і червоноземи. У мусонних лісах поряд з хвойними (сосна, ялиця, ялина) і широколистими (дуб, бук, клен, ясен, липа, горіх) деревами помірних широт ростуть вічнозелені дерева субтропіків (тюльпанове дерево, кипарис, пальми). Далі на південь ростуть фікус, бамбук, деревовидні папороті. Трапляється камфорне дерево, усі частини якого містять так багато олії, що його деревину навіть не пошкоджують комахи (камфорна олія широко використовується в медицині).

На жаль, переважна більшість цих лісів вирубана, а землі розорані. Майже повністю знищені або витіснені у менш освоєні райони дикі тварини – спритний хижак тигр, жовтий леопард, бамбуковий ведмідь панда, єнотоподібний собака, мавпи, кабан. З птахів водяться фазани, папуги, на берегах озер і річок – чаплі, пелікани, журавлі.

Дуже своєрідні субекваторіальні заболочені, густі, перевиті ліанами ліси півостровів Індостану і Індокитаю. Їх називають джунглями. Там росте тикове дерево з цінною деревиною, яка не гниє у воді. Високе салове дерево сягає 35 м заввишки. Ці, колись непрохідні ліси, яскраво змальовані Редьярдом Кіплінгом у відомій казці про Мауглі „Книга джунглів”, збереглися лише на окремих ділянках (у передгір’ях Гімалаїв). Різноманітні тварини (слони, носороги, тигри, пантери, кабани, олені та ін.) нині живуть переважно в заповідниках.

Східна Азія – один з найбільш населених регіонів світу. На місці вирубаних лісів там віками формувалися землеробські ландшафти. Нині на полях вирощують різноманітні культури: чайний кущ, бавовник, джут (волокниста культура), цукрову тростину, цитрусові. Рис культивують на ділянках, спеціально заповнених водою, які називаються чеки.

Так перекладається назва трав’янистої рослини женьшень. Її м’ясистий корінь містить тонізуючі речовини, які зміцнюють здоров’я і подовжують життя. На жаль, внаслідок хижацького промислу женьшень став рідкісною рослиною.

ЗОНА САВАН І РІДКОЛІССЯ. У саванах Азії на червоно-бурих ґрунтах ростуть високі злаки, чагарники та дерева. Серед них поширені акації та деякі види пальм. На більш зволожених гірських схилах ростуть тикове, салове, сандалове та атласне дерева, бамбук, баньян. Деякі дерева в сухий сезон на 3 – 4 місяці скидають листя.

У саванах багато хижаків: смугаста гієна, шакал, леопард, гепард, лев. Водяться антилопи, буйволи, носоріг, дикий кабан. Індійський слон трохи менший за свого африканського родича, він легко приручається, стає слухняним і виконує важку господарську роботу. Багато мавп і лемурів, які завдають великих збитків садам і городам. З птахів поширені різнобарвні папуги, фазани, павичі, чаплі. Серед змій особливо небезпечні кобри. У водах Гангу водяться крокодили – гавіали. Дуже багато комах, серед яких небезпечні для людини малярійні комарі, кліщі, москіти.

ЗОНА ВОЛОГИХ ЕКВАТОРІАЛЬНИХ ЛІСІВ. Вологі екваторіальні ліси ростуть на півдні материка на півостровах і островах. У цій зоні панує „вічне літо”. У постійно теплому і вологому кліматі розвивається багатий органічний світ. На червоно-жовтих ферралітних ґрунтах ростуть густі ліси. Високі дерева в них сягають 70 м висоти. Листя на них починається тільки на висоті 20 м, нижче не вистачає світла. Під високими деревами розташовуються нижчі, а під ними ще нижче – карликові пальми, фікуси і деревовидні папороті. Трави майже немає. Серед дерев багато ендемічних видів. Там ростуть манго, динне і хлібне дерева, червоне і чорне дерева, які мають цінну деревину. Поширені також дерева (гвоздичне, мускатний горіх), заради яких в епоху Великих географічних відкриттів здійснювалися далекі плавання, оскільки в Європі високо цінувалися прянощі. Серед ліан, якими перевиті дерева, зустрічається ротанг, довжина якої сягає 300 м. Її гнучке стебло йде на виготовлення меблів та інших плетених виробів. Поширені бамбуки й орхідеї.

Тваринний світ так само різноманітний. Поширені мавпи, серед яких макаки, гібони, мартишки, павіани, ендемічні людиноподібні орангутанги. Рідкісними стали дикий бик, носороги, слони. З хижаків зустрічаються тигр, леопард, малайський ведмідь. Багато ендемічних птахів: птах-носоріг, павичі, нектарниці. Поширені змії, ящірки, крокодили, жаби.

Нині великі площі вологих екваторіальних лісів освоєні людиною. На їх місці розбиті плантації бананів, кокосових пальм, цукрової тростини, бавовнику, рису, чайного куща. Вирощують також каучуконосну рослину – гевею. В її стовбурі і гілках міститься молочний сік, з якого отримують – латекс. На фабриках його перероблюють на каучук – особливо міцну гуму, яка йде на виробництво шин, жувальних гумок та ін.

Мал. Орангутан

1. Чому в арктичних пустелях не утворюються ґрунти, а рослинність і тваринний світ бідні за видовим складом?

2. Які рослини і тварини поширені в тундрі і лісотундрі?

3. Які ліси поширені в помірному поясі Євразії? Назвіть типових мешканців цих природних зон.

4. Чому природна рослинність степів і лісостепів мало збереглася?

5. Розкажіть про пустелі і напівпустелі помірного поясу.

6. Які особливості зони твердолистих вічнозелених лісів і чагарників відрізняють їх від інших природних зон?

7. Порівняйте особливості розміщення екваторіальних лісів Африки, Південної Америки і Євразії.

8. На прикладі однієї з природних зон розкажіть про зв’язки між компонентами її природи.

9. Яких змін зазнали природні зони внаслідок господарської діяльності людини?