Визначення якості насіння соняшнику

Соняшник — однорічна олійна культура. Її насіння активно використовуються у різних сферах людської діяльності і є цінним продуктом харчування. Воно багате вітамінами групи B, E, PP, а також є джерелом таких мінералів, як магній, марганець, мідь і селен. Щоб продукт приносив користь, надзвичайно важлива якість насіння соняшнику. Мають значення ці показники і для аграріїв. Погане зерно може стати причиною загибелі врожаю або низької схожості культури.

Класифікація насіння соняшнику

Основні два класи, на які можна поділити насіння культури:

• для масового виробництва олії — містять близько 50% жиру і високу концентрацію жирних кислот;
• для кондитерської промисловості — зерно багате протеїном і різними кислотами.

Слід пам’ятати, що олійні сорти схильні до перезапилення. Тому для підтримки належної якості продукції слід уважно вибирати місце посіву і сусідів.

Поділяють соняшник і за часом дозрівання. Виділяють такі сорти:

• ранньостиглі — вегетаційний період 70-90 днів;
• середньоранні — вегетаційний період 108-112 днів;
• середньостиглі — вегетаційний період 110-116 днів;
• середньопізні — вегетаційний період 116-120 днів.

Як правило, чим пізніше визріває сорт, тим вище показники у його насіння. Втім, якість залежить не стільки від сорту, скільки від умов посіву, вирощування і збирання врожаю.

На окрему увагу заслуговують гібридні сорти. Створені штучно, вони мають оптимальні показники врожайності. Серед гібридів виділяють:

• класичні гібриди — більш стійкі до класичних збудників хвороби культури;
• гібриди, стійкі до нових видів хвороботворних бактерій і шкідників;
• гібриди, стійкі до гербіциду Евролайтінг;
• гібриди, які мають підвищений вміст олії.

Крім того, існують сорти, більш примхливі до стану ґрунту, поливу та інших умов догляду, і ті, які не вимагають до себе підвищеної уваги. Це вкрай важливо враховувати при виборі насіння для вирощування.

Критерії якості насіння соняшнику

Серед основних характеристик, за якими визначають якість зерна, виділяють:

• колір;
• смак;
• запах;
• засміченість;
• олійність;
• вологість;
• зараженість.

Це основні критерії, без визначення яких плоди культури навіть не відправляться на склади. Також часто визначаються органолептика, кислотне число, показники токсичності і радіології. При цьому орієнтовні норми основних параметрів згідно ГОСТ є наступними:

• вологість — 7 %;
• смітна домішка — 1 %;
• оліїстість — 3 %.

Зараженого шкідниками зерна бути не повинно. Це грубе недотримання правил зберігання і збору врожаю. Також виключається отруйна домішка як порушення безпеки подальшої експлуатації матеріалу.

Слід враховувати і той факт, що для різних сортів соняшнику деякі властивості визначаються додатково. Так, для кондитерських сортів насіння дуже важливий процентний вміст сирого протеїну. Якщо з насіння виробляється олеїнова кислота, слід призначити специфічний аналіз на вміст даного елемента.

Для досягнення оптимальних показників якості необхідно виконувати ряд процедур при проведенні кожної агроопераціі. Перше сортування олійної культури проводиться після збирання врожаю. Далі йдуть ще кілька етапів очищення насіння соняшнику. Під час них зерно очищається від сміття і всіляких механічних домішок. А далі істотний вплив відводять правильному зберіганню та проведенню проміжного лабораторного аналізу.

Лабораторний аналіз насіння соняшнику

Лабораторний аналіз зерна має у своєму складі технологічні операції з використанням специфічних приладів і реактивів. Перед будь-якою операцією проводиться ретельне очищення зерна соняшнику.

Провідне місце у дослідженні відводиться визначенню олійності та вологості насіння. Для аналізу першого параметра ретельно очищене і відсортоване насіння перетирають у проолієній ступці. Сировину поміщають у спеціальні пробірки. Шляхом процесу екстракції з насіння отримують сиру олію, яка сушиться протягом години при температурі 100-105 градусів. Оліїстість визначають за формулою:

X = (m – m₁) * 100 / m₂;

m — вага колби з олією,

m₁ — вага порожньої колби,

m₂ — вага наважки насіння.

Крім екстракційного методу, використовується рефрактометричний. Якщо при розташуванні у екстракторі задіюється спирт, то у рефракторі — нелеткий розчинник. Рефрактометричний аналіз також дозволяє легше визначити вологість насіння. Точність обох методів приблизно однакова.

Слід пам’ятати, що перед проведенням будь-якої технологічної операції у лабораторії зерно слід очистити і перебрати. У відсів потрапляють:

• гниле і проросле насіння;
• культури, що пошкоджені шкідниками або хворобами;
• лушпиння;
• насіння бур’янів;
• грудки землі і частки піску.

Для проб на якісні характеристики відбирається не менше 50 грам продукту. Аналіз проводиться триразово. Іноді, при виявленні отруйних частинок, кількість досліджень зростає, а партія може підлягати повному знищенню.

За додатковою інформацією та консультацією звертайтеся за номером: ☎ +38 (067) 822-85-58.

Визначення якості насіння соняшнику

Соняшник є однорічною олійною культурою, широко розповсюдженою в Україні. Його насіння активно використовують у різних сферах діяльності, зокрема для отримання соняшникової олії. Насіння належить до цінного продукту харчування. У них багато вітамінів групи PP, Е, В, необхідних людині мінералів. Для обробки посівного матеріалу використовується зерноочисне обладнання.

Олію, яка має харчові та технологічні цінності, отримують з насіння, де міститься не менше ніж 20% жирів. Найпоширенішим є продукт, що отримується з соняшника. Але називати цю сировину цінною можна тільки в тому разі, якщо вона відповідає низці нормативних вимог. Від якості та продуктивності насіння залежить ефективність діяльності сільськогосподарських та деяких інших підприємств. Одним з обов’язкових етапів виробництва є лабораторні дослідження.

Навіщо проводити експертизу

Щоб отримати добрий урожай, необхідно використовувати якісний посівний матеріал. Нерідко буває, що потенціал культури розкривається погано, багато паростків гине через те, що попередньо насіння не перевіряли фахівці. Якщо у сировини, яка закладається, показники вологості більші, ніж передбачено нормативами, при висадці відбувається самозігрівання. Це призводить до появи сторонніх запахів, плісняви, грибка.

Залежно від лабораторних досліджень насінню надають певну категорію. Якщо воно відповідає вимогам на 99%, його відносять до першого класу. Для кожного типу культур класифікація відрізняється. Під час проведення експертизи керуються національними стандартами, які визначають основні критерії та їхні особливості. За ними визначається схожість, вологість, чистота, зараженість та ін.

Які основні особливості

За застосуванням насіння соняшника поділяють на дві категорії – для масового виробництва та кондитерських підприємств. Для перших важлива велика кількість жирних кислот та концентрація жиру, що становить близько 50%. У другому випадку в матеріалі має бути багато протеїну. Необхідно враховувати схильність олійних сортів до перезапилення. Велике значення має вибір сусідів та місця для висіву.

За часом дозрівання сорти бувають ранньостиглими, середньоранніми, середньостиглими та середньопізніми. Залежно від цього показника відрізняється час дозрівання. Чим пізніше визріває сорт, тим вищі його остаточні властивості. Умови при висадженні та вирощуванні також впливають на якість готового продукту. Оптимальні властивості мають також гібриди.

Які основні критерії якості

Під час проведення лабораторних досліджень враховують низку даних. Щоб визначити якість насіння соняшника, аналізують колір посівного матеріалу, звертають увагу на запах та смак. Велике значення має рівень засміченості, відсоток жирності, зараженості шкідниками, хворобами. Це основні критерії, без визначення яких продукт не може бути відправлений на склад. Керуються значеннями, зазначеними в ГОСТі. Розглянемо основні.

Якими мають бути колір та запах

Це органолептичні властивості, які перевіряють на початковому етапі експертизи. У процесі оцінювання сировини спочатку дивляться, який вона має відтінок. За цим показником можна встановити, наскільки свіжим є посівний матеріал. Під час вивчення експерти оцінюють також запах. Розуміти рівень зрілості необхідно, щоб визначити відсоток жиру. Якщо насіння недостатньо стигле, значить, показник вмісту олії в ньому невеликий. Отже, і цінність нижча.

Параметри вологості

Після визначення кольору та запаху переходять до цього показника. Примітно, що максимальна вологість, при якій матеріал залишається стійким при зберіганні, для соняшникового насіння нижче, ніж для злакових, бобових або зернових. Все тому, що в ньому міститься жир, не здатний вбирати й утримувати вологу. Це призводить до того, що вона у великій кількості поглинається іншими частинами сировини. У підсумку можуть активізуватися деякі біохімічні реакції.

Занадто висока вологість негативно позначається на споживчих властивостях зерноматеріалу, що скорочує допустимі терміни зберігання. У міру зростання цього показника збільшується відсоток виходу жиру. Все тому, що за інших рівних умов вміст сухої речовини зменшується. Для першого, другого та третього класів величина кількості вологи однакова – не нижча ніж 6 та не вища ніж 19.

Ступінь засміченості

У процесі виробництва в складі зерна виявляються різні домішки. Чим їх більше, тим нижча якість олії. Сторонні домішки впливають також на обсяг готового продукту. Вони бувають олійними та сміттєвими, останні ще називають просто сміттям, перші – некондицією. Це пошкоджене різними способами насіння:

• має менше ніж половину ядра;
• зіпсоване через самозігрівання;
• обвуглене;
• постраждале від плісняви та гнилі;
• проросле, причому відтінок ядра змінився.

Сміття – це залишки інших рослин, земля чи пісок. Допустиме значення засміченості – до 10% (залежно від класу).

Вміст та якість жиру, лускатість

Від цього параметру залежить подальша мета використання насіння. За певних умов матеріал культур, що відрізняються високою жирністю, твердне в тонкому шарі, формуючи міцну оболонку. Ця характеристика залежить від відсоткового вмісту насичених та ненасичених жирних кислот. Їхню кількість визначають методом дослідження продукту. Не вся олія здатна тверднути та створювати плівку. Залежно від цього показника її поділяють на таку, що:

• висихає. Такою є, наприклад, конопляна або лляна;
• не висихає – рицинова, арахісова;
• наполовину висихає. Наприклад, ріпакова, соняшникова, гірчична.

Лише два останні типи дозволені для застосування в харчовій промисловості. Якщо продукт має властивість повністю висихати, він є технічним. Чим більше оболонок у зерні, тим нижчий підсумковий відсоток вмісту жиру. Тому лускатість обов’язково оцінюють у процесі експертизи.

Як проводять перевірку

Для визначення різних показників використовують низку технологій. Базовим аналізом, що виконується відразу після отримання зерноматеріалу, є вимірювання вологості. За результатами визначають оптимальні терміни зберігання, споживчі властивості та відсоток вмісту олії. Перевіряючи показники якості, насіння соняшника сортують за допомогою роздільників проби та інших пристроїв. У результаті якісна сировина відокремлюється від прогнилої, пошкодженої. У процесі видаляється все сміття.

Щоб провести аналіз, знадобиться щонайменше 50 грамів продукту. Досліджуваний матеріал беруть із різних ділянок, тоді результати вийдуть правдивими. Зерно добре перемішують, розподіляють у резервуари по 20 грамів і зважують, а потім сушать при 110 градусах у спеціальній шафі. Це відбувається протягом щонайменше 10 хвилин, частіше довше.

Після висушування зерноматеріал кладуть в установку, яка охолоджує. Він знаходиться там впродовж 3–5 хв. Потім готову пробу дістають та подрібнюють вручну або за допомогою компактного преса. Отриману масу повторно зважують. Щоб визначити ступінь вологості, вагу до висушування множать на показник після, потім ділять на вагу навішування й додають 100%.

Визначення жирності та зараженості

Для цього вдаються до екстракційної методики. Спочатку відбирають відсортоване та очищене насіння, потім його розподіляють у пробірки. Екстракція проводиться з застосуванням спирту. У результаті одержують сирий жир, що висушується в шафі при температурі 100 градусів (мінімум). Отриману масу зважують. Для визначення жирності використовують просту формулу: вага насіння в пробірці – маса пробірки х 100 : маса навішування.

У деяких лабораторіях застосовують нелеткі розчинники. Вони допомагають визначити вміст вологи в пробі. Необхідно встановити зараженість – наявність шкідників. Тут знадобляться спеціальні пристрої чи сита з великою кількістю осередків. Зараженість шкідниками взагалі є неприпустимою для матеріалу, призначеного для харчової промисловості. Отже, внаслідок експертизи визначають можливості застосування насіння.