§ 19. ЛЕЙКОЦИТИ. ТРОМБОЦИТИ. ЗСІДАННЯ КРОВІ

Ви вже знаєте, що, крім еритроцитів, до формених елементів крові належать лейкоцити та тромбоцити.

Яка будова і які функції лейкоцитів? Лейкоцити – безбарвні клітини, тому їх ще називають білі клітини крові (мал. 74). Є кілька видів лейкоцитів, різних за розмірами, будовою і функціями. Усі вони, на відміну від еритроцитів, мають ядро. Форма лейкоцитів непостійна, тому вони здатні утворювати несправжні ніжки (псевдоподії) та рухатись подібно до амеби. Деякі види лейкоцитів завдяки цій властивості можуть проникати крізь стінки капілярів і рухатись у міжклітинних просторах (мал. 75). Лейкоцити утворюються в червоному кістковому мозку, дозрівають у тимусі (вилочковій залозі), селезінці (пригадайте, де розташований цей орган і які його функції), апендиксі, лімфатичних вузлах. Тривалість життя – від 6-10 годин до десятків років. Руйнуються лейкоцити в селезінці та місцях запалення.

ЦІКАВО ЗНАТИ! Крім розмірів, різні види лейкоцитів різняться тим, чи є в їхній цитоплазмі гранулоподібні включення, чи відсутні (моноцити, лімфоцити). Лейкоцити з гранулоподібними включеннями в цитоплазмі різняться тим, якими барвниками забарвлюється їхня цитоплазма (нейтрофіли, базофіли, еозинофіли). Відсоткове співвідношення різних видів лейкоцитів у крові має назву лейкоцитарна формула. Зміни в ній можуть свідчити про певні захворювання.

Мал. 74. Лейкоцити різних типів

Мал. 75. Схема просування лейкоцита крізь стінку капіляра шляхом амебоїдного руху

У 1 мм 3 крові міститься від 6 до 10 тис. лейкоцитів. Кількість їх у крові може змінюватися. Це пояснюють тим, що половина лейкоцитів перебуває у міжклітинних проміжках, третина – у червоному кістковому мозкові й лише невелика частка міститься у кровоносному руслі.

Збільшення числа лейкоцитів понад фізіологічну норму називають лейкоцитозом. Він розвивається унаслідок запальних процесів, інфекційних та онкологічних захворювань, після споживання їжі та важкої фізичної праці (як ви думаєте, чому?). Зменшення числа лейкоцитів у крові нижче норми називають лейкопенією. Її спричиняють деякі інфекційні захворювання, а також променеве враження організму.

Основна функція лейкоцитів – захист організму від хвороботворних мікроорганізмів, чужорідних білків, сторонніх тіл, які проникають у кров і тканини. Таким чином, лейкоцити беруть участь у забезпеченні імунітету.

Імунітет – здатність організму захищати власну цілісність, біологічну індивідуальність і сталість внутрішнього середовища. Докладніше про механізм дії та види імунітету ви дізнаєтеся згодом.

ЦІКАВО ЗНАТИ! Захисні функції лейкоцитів вивчав наш співвітчизник І.І. Мечников (мал. 76) – видатний учений, який тривалий час працював в Одеському національному університеті, що носить його ім’я. Спостерігаючи за певними видами лейкоцитів, він виявив явище фагоцитозу й пов’язав з ним захисні властивості організму людини і тварин. Так він відкрив явище клітинного імунітету.

ЗАПАМ’ЯТАЙТЕ! Імунітет, який забезпечують певні види лейкоцитів, здатних шляхом фагоцитозу (мал. 77) захоплювати й знешкоджувати чужорідні сполуки та мікроорганізми, називають клітинним. Такі лейкоцити містять ферменти, які розщеплюють клітини мікроорганізмів. Гній, що утворюється в тканинах при запаленнях, – це скупчення мертвих лейкоцитів.

Яка будова і функції тромбоцитів? До формених елементів крові належать тромбоцити, або кров’яні пластинки. Це безбарвні, без’ядерні, неправильної форми ділянки цитоплазми, оточені плазматичною мембраною. Кількість їх у нормі становить 150-400 тис. в 1 мл крові. Утворюються тромбоцити в червоному кістковому мозку з великих кровотвірних клітин. З однієї такої клітини може утворитися до 4000 тромбоцитів (мал. 78). Тривалість життя тромбоцитів становить приблизно 5-8 днів, після чого вони руйнуються в печінці та селезінці. Тромбоцити також легко руйнуються при пошкодженні кровоносних судин, відіграючи важливу роль у процесах зсідання крові.

Мал. 76. І.І. Мечников

Мал. 77. Схема фагоцитозу

Мал. 78. Схема утворення тромбоцитів

Як відбуваються процеси зсідання крові? Зсідання крові – важлива захисна реакція організму, яка запобігає втратам крові в разі порушення цілісності кровоносних судин.

Під час зсідання крові утворюється кров’яний згусток, що закриває пошкодження в судині. Якщо травми незначні й ушкоджені дрібні кровоносні судини, то зсідання крові відбувається переважно за рахунок тромбоцитів. Спочатку вони виділяють біологічно активні речовини, які забезпечують деяке звуження ушкоджених судин. Потім тромбоцити прилипають до волоконець сполучної тканини, закупорюючи ушкоджене місце. У разі травмування більших судин, де високі тиск і швидкість руху крові, спрацьовує інший механізм. Він полягає в перетворенні розчинного білка плазми крові фібриногену на нерозчинний фібрин (мал. 79, 1), у результаті чого утворюється щільний тромб.

Як це відбувається? Під час пошкодження судини вивільняються біологічно активні речовини, зокрема тромбопластин. У присутності йонів Кальцію він активує фермент тромбін, який утворюється з протромбіну, що синтезується у печінці під дією вітаміну К. Саме тромбін перетворює фібриноген на фібрин (мал. 79, 1). Нитки фібрину утворюють над ушкодженою ділянкою судини сітку, в яку потрапляють еритроцити, тромбоцити і білки плазми крові. Згусток стискається та ущільнюється. Так виникає кров’яний тромб, який повністю закриває рану (мал. 79, 2). Згодом, після того як ушкоджена ділянка кровоносної судини відновлюється, кров’яний згусток розчиняється.

ЦІКАВО ЗНАТИ! Вплив вітаміну К на зсідання крові довів датський біохімік X. Дам спільно з американським колегою Е.А. Дозі. У 1943 р. за це їм було присуджено Нобелівську премію. Український учений О.В. Паладін, засновник Інституту біохімії НАН України, 1944 р. синтезував водорозчинний аналог вітаміну К – вікасол, який нині широко застосовують у медичній практиці для зупинки невеликих внутрішніх кровотеч.

Мал. 79. 1. Схема механізму зсідання крові. 2. Утворення тромбу. Завдання. Користуючись схемою, поясніть кожен етап зсідання крові

Здоров’я людини. У деяких людей зсідання крові порушене. Таке захворювання називають гемофілією. Це спадкове захворювання, на яке хворіють переважно чоловіки. Передається воно по материнській лінії і характеризується тим, що у хворої людини навіть за незначних ушкоджень кровоносних судин кров не зсідається. Хворі на гемофілію, якщо не вживатимуть спеціальних ліків, можуть загинути від втрати крові навіть за незначного поранення.

У разі деяких захворювань (наприклад, атеросклерозу) кров може зсідатися всередині судини й утворювати в ній тромби. Вони можуть закупорювати кровоносні судини, що небезпечно для життя людини. В організмі людини є речовини, які запобігають зсіданню крові й утворенню тромбів. До них належать гепарин, який утворюється в різних органах, зокрема в печінці, і фермент сироватки крові – фібринолізин.

Ключові терміни і поняття: лейкоцити, тромбоцити, тромбопластин, фібриноген, фібрин, гемофілія.

УЗАГАЛЬНИМО ЗНАННЯ

• Лейкоцити – це безбарвні клітини, що мають ядро. Вони різні за розмірами, формою, тривалістю життя. Основна їхня функція – захист організму від хвороботворних мікроорганізмів, чужорідних білків (антигенів), які проникають в організм людини.

• Тромбоцити – без’ядерні кров’яні пластинки. Вони беруть участь у процесах зсідання крові. Це складний процес, який завершується утворенням тромбу, що зупиняє кровотечу.

ПЕРЕВІРТЕ ТА ЗАСТОСУЙТЕ ЗДОБУТІ ЗНАННЯ

Дайте відповідь на запитання

1. Яка будова лейкоцитів? 2. Де утворюються лейкоцити? 3. Що таке імунітет?

4. Які особливості будови тромбоцитів? 5. Де утворюються і де руйнуються тромбоцити? 6. Яка роль тромбоцитів в організмі людини? 7. Що таке зсідання крові та як воно відбувається? 8. Як утворюється тромб?

Виберіть одну правильну відповідь

1. Виберіть характеристики лейкоцитів: а) мають червоне забарвлення; б) мають ядро; в) форма клітини постійна; г) не мають ядра.

2. Позначте основну функцію, яку виконують лейкоцити: а) транспортна; б) регуляторна; в) захисна; г) секреторна.

3. Укажіть орган, у якому утворюються тромбоцити: а) червоний кістковий мозок; б) селезінка; в) печінка; г) лімфатичні вузли.

ОБГОВОРІТЬ У ГРУПАХ. Порівняйте функції формених елементів крові.

ПОМІРКУЙТЕ. 1. Чому у здорової людини тромби не утворюються усередині судин? 2. Чому під час інфекційних та інвазійних захворювань кількість лейкоцитів у крові збільшується?

ТВОРЧЕ ЗАВДАННЯ. З допомогою дорослих, а також використовуючи різні джерела інформації, дізнайтеся, навіщо лікарям потрібен загальний аналіз крові хворого.

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 1

Тема: Мікроскопічна будова крові людини

Обладнання та матеріали: мікроскопи, мікропрепарати крові людини.

1. Підготуйте мікроскоп до роботи.

2. За малого збільшення мікроскопа розгляньте мікропрепарат крові людини. Зверніть увагу на кількість, форму і розміщення основних видів кров’яних клітин.

3. Переведіть мікроскоп на велике збільшення, розгляньте та порівняйте структуру еритроцитів і лейкоцитів.

4. Порівняйте форму, розміри, наявність ядра в еритроцитах і лейкоцитах людини. Складіть таблицю.

§ 18. Будова та функції лейкоцитів і тромбоциті

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ І ТЕРМІНИ: лейкоцити, фагоцити, лімфоцити, фагоцитоз, тромбоцити, згортання крові, кровотеча, протромбін, тромбін, фібриноген, фібрин, тромб, гемофілія.

Значення та будова лейкоцитів. Лейкоцити, або білі кров’яні тільця (з грецьк. білий), — це безбарвні клітини крові, які відіграють важливу роль у захисті організму від бактерій, вірусів, будь-яких чужорідних речовин, тобто в створенні імунітету.

Лейкоцити більші за еритроцити (рис. 39, 42), мають ядро, їх майже 4-6х10 9 у літрі крові. Лейкоцити не однакові за своєю будовою. У цитоплазмі деяких із них є зернятка, які при забарвленні спеціальними барвниками набувають червоного, синього або фіолетового кольорів. Такі лейкоцити називають зернистими. А лейкоцити, що мають гомогенну цитоплазму, — незернистими (до них належать лімфоцити й моноцити). У крові здорової людини підтримується досить стале співвідношення між різними видами лейкоцитів (лейкоцитарна формула), однак воно порушується під час перебігу різних хвороб.

Тривалість життя більшості лейкоцитів — від декількох годин до 120 днів. (за винятком лімфоцитів, частина з яких живе протягом життя людини). Лейкоцити утворюються, як і еритроцити, у червоному кістковому мозку та лімфатичних вузлах, проходячи всі стадії дозрівання. Цей процес складний і порушується внаслідок дії радіоактивного опромінювання або хімічних чинників.

Найважливіша особливість лейкоцитів — це те, що вони є фагоцитами (з грецьк. той, що пожирає і клітина), тобто клітинами-пожирачами бактерій. Саме тому при запальних процесах або інфекційних хворобах їх кількість у крові значно зростає. Унаслідок впливу радіонуклідів, хімічних речовин, наприклад через зловживання ліками, що тамують головний біль (анальгін, парацетамол), або при поганому харчуванні, недостатньому перебуванні на свіжому повітрі кількість лейкоцитів зменшується. Людина стає майже беззахисною перед інфекцією й може померти.

Ілля Мечников

Фагоцитоз (рис. 44, 45) — це процес поглинання та перетравлювання лейкоцитами сторонніх часток, які потрапили до організму. Його відкрив видатний український учений Ілля Мечников (1845-1916), за що в 1908 р. він був удостоєний Нобелівської премії.

Для виконання функції фагоцитозу лейкоцити мають специфічні властивості. Вони здатні самостійно рухатися до вогнища запалення або до місця потрапляння стороннього тіла, користуючись несправжніми ніжками — псевдоподіями (з грецьк. несправжній і ніжка), на зразок амеби (рис. 44). Завдяки рухливості та маленьким розмірам лейкоцити легко проходять крізь стінки капілярів. Поглинаючи й знезаражуючи бактерії, вони гинуть, утворюючи гній (рис. 45). Окрім рухливих фагоцитів, в організмі є нерухомі моноцити, або макрофаги (з грецьк. великий, тобто дослівно — великі пожирачі). Їх уперше описав український учений Володимир Високович. Макрофаги містяться в печінці, селезінці, лімфатичних вузлах.

Рис. 44. Так, викидаючи несправжні ніжки (псевдоподії), лейкоцити наближаються до бактеріальної клітини, щоб її ухопити, поглинути та перетравити

Згортання крові. Однією з найважливіших властивостей крові є її здатність зберігатися в рідкому стані всередині непошкоджених судин і згортатися при їхньому пораненні й виникненні кровотечі. Саме функція згортання крові є функцією тромбоцитів.

Тромбоцити, або червоні кров’яні пластинки, — найдрібніші без’ядерні формені елементи крові діаметром 1,5-2 мкм. В одному літрі крові здорової людини їх міститься 200-400×10 9 , усього ж їх в організмі — 1,5 трлн (рис. 42).

Рис. 45. Реакція організму на поранення: 1 — лейкоцити, що виходять з капіляра через проміжки між епітеліальними клітинами; 2 — лейкоцити, що атакують бактерії; 3 — бактерії; 4 — закінчення чутливого нерва; 5 — еритроцити

Кров, яка витікає з невеликої рани, досить швидко згортається, утворюючи щільний кров’яний згусток — тромб (з грецьк. корок, згусток). Згортання крові — це захисна реакція організму, спрямована на зупинку кровотечі та запобігання потраплянню до організму через відкриту рану й судини хвороботворних мікроорганізмів.

Процес згортання крові складний i має багато стадій. У ньому беруть участь щонайменше 13 різних чинників плазми й формених елементів крові. Послідовність утворення тромбу така (рис. 46):

• у процесі травмування порушується цілісність кровоносних судин (травматичний фактор);
• стикаючись із шорсткими краями пошкодженої кровоносної судини або з чужорідною поверхнею, тромбоцити руйнуються, з них вивільняється фермент тромбопластин;
• у плазмі крові є неактивний фермент — протромбін, який утворюється в печінці (у його синтезі бере участь вітамін К). Під дією тромбопластину за наявності іонів Кальцію, що постійно є в плазмі крові, він переходить в активну форму — тромбін;

Рис. 46. Схематичне зображення послідовних етапів згортання крові

Рис. 47. Електронна мікрофотографія тромбу: 1 — нитки фібрину; 2 — еритроцити; 3 — лейкоцити; 4 — тромбоцити

• тромбін діє на розчинний білок плазми фібриноген (з латин. той, що створює волокна), який також продукує печінка. Він перетворюється на нерозчинний волокнистий білок фібрин (з латин. волокнистий), який прикріплюється до країв пошкодженої судини;
• у нитках фібрину, які до того ще й поступово скорочуються, як у рибальській сітці, заплутуються формені елементи крові. Утворюється тромб — щільний «корок», який закупорює «дірку» в судині (рис. 47). У нормі кров згортається за 3-4 хв.

Зміни в здатності крові до згортання. Здатність крові до згортання може зменшуватися, і тоді навіть незначне поранення може спричинити смерть людини. Причиною цього буває вироблення меншої кількості чинників згортання, наприклад тромбоцитів, протромбіну, фібриногену. Існує спадкова хвороба гемофілія. Кров у таких хворих погано згортається, унаслідок чого вони іноді можуть навіть загинути від найменшої подряпини.

Здатність крові до згортання може збільшуватися. Причиною цього є деякі захворювання — атеросклероз і стресовий стан, коли підвищується вміст деяких згортувальних чинників крові. Тоді в судинах, найчастіше в артеріях, утворюються тромби, які закривають їхній просвіт, припиняється живлення певної ділянки органа, виникає змертвіння. Якщо закупорюється артерія серця, трапляється інфаркт серцевого м’яза, якщо мозку — інсульт: людина може стати нерухомою через параліч кінцівок, утратити мову.

Кровотеча й крововтрата. При пошкодженні судин (зовнішньому або внутрішньому) виникає кровотеча.

Артеріальна кровотеча дуже сильна, бо в артеріях завжди високий тиск крові; яскраво-червона кров витікає пульсуючим струменем. Безумовно, що більше судина ушкоджена, то більше крові з неї витікає.

Венозна кровотеча — менш сильна, оскільки у венах кров’яний тиск порівняно невисокий; кров при цьому витікає безперервним струменем, має темно-червоне забарвлення.

Капілярна кровотеча виникає при подряпині або порізі, коли крові втрачається мало.

Якщо людина втрачає частину крові, це називається крововтратою. Смертельною є втрата 50-60 % крові, або 2-2,5 л. При значних крововтратах через зниження тиску й зменшення кількості еритроцитів виникає задишка, запаморочення, слабкість, блідішає шкіра, виступає піт, пульс стає частим і слабким.

Домедична допомога при кровотечі. Щоб зупинити артеріальну кровотечу, потрібно притиснути пальцем артерію вище від місця поранення. Після повного припинення кровотечі накладають міцну пов’язку. Вона повинна мати такі шари, починаючи знизу: стерильна бинтова серветка (або чистий носовичок), шар вати (або м’якої тканини); круговий хід бинта (хустки або шматка тканини). Саморобний джгут накладають, застосовуючи різні підручні матеріали: шарф, хустку, тканину. Мотузку для цього не використовують, бо нею можна перетиснути нерви та м’язи. Гумовий джгут накладають вище від місця поранення, підкладаючи під нього валик із тканини. Тримати гумовий джгут можна не більше двох годин. У холодну пору року, а також дітям і людям похилого віку не можна накладати джуг більше ніж на годину. Щоб не допустити змертвіння кінцівки, при втраті чутливості від накладання джгута потрібно послабити його, поки чутливість не відновиться, а потім накласти знову.

Кровотечу також можна зупинити за допомогою закрутки, підняти поранену кінцівку догори, зафіксувати її в певному положенні.

Щоб припинити венозну кровотечу, досить накласти міцну пов’язку або джгут нижче від рани; капілярну — слабку пов’язку або прикласти міхур із льодом.

При носовій кровотечі посадіть людину, нахиливши її голову вперед; на ніс і перенісся прикладіть серветку або носовичок, змочені холодною водою; притисніть обидві половинки носа до носової перегородки на 10-15 хв; у цей час хворий повинен дихати ротом.

Думаємо, розуміємо, відповідаємо. 1. Визначте взаємозв’язок будови та функцій лейкоцитів. 2. Поясніть механізм фагоцитозу. Яке біологічне значення макрофагів? 3. Поясніть біологічне значення здатності лейкоцитів самостійно рухатися до місця запалення. 4. Визначте причини утворення гною. 5. Поясніть механізм утворення тромбу. Обґрунтуйте біологічне значення цього явища. 6. Визначте, де утворюється протромбін і тромбін. 7. Де продукується розчинний білок фібриноген? Обґрунтуйте його біологічне значення. 8. Чому згортання крові є захисною реакцією організму? 9. Що відбувається, коли порушується здатність крові до згортання? 10. Які види кровотеч ви знаєте? 11. Назвіть заходи першої домедичної допомоги при кровотечах.

Самостійна робота з підручником. 1. Поясніть походження слова фагоцитоз. 2. Використовуючи текст параграфа, схематично намалюйте в зошиті етапи утворення тромбу.

Домашнє завдання. Опишіть будову та функції лейкоцитів і тромбоцитів. Визначте їх найважливіші особливості.

Це треба знати. Чому в здорової людини кров у судинах не згортається? Тому, що внутрішні стінки судин гладенькі, тромбоцити не руйнуються, з них не виходить тромбопластин. Організм здорової людини має речовини (вони утворюються в легенях і печінці), які запобігають внутрішньосудинному згортанню крові. Це так звані протизгортальні чинники крові. При атеросклерозі на внутрішній стінці судини з’являються шорсткі відкладення, що може спричинити утворення тромбу.

Лабораторна робота

ТЕМА. Мікроскопічна будова крові людини

МЕТА: навчитися виявляти взаємозв’язок будови та функцій формених елементів крові, зокрема еритроцитів.

ОБЛАДНАННЯ ТА МАТЕРІАЛИ: мікроскоп, мікропрепарати — кров людини та жаби.

Рис. 48. Забарвлений мазок крові під мікроскопом (1): 2 — еритроцити; 3 — тромбоцити; 4 — різні види лейкоцитів; 5 — лейкоцити фагоцитують шкідливі бактерії

1. Підготуйте мікроскоп до роботи.

2. У незабарвленому мазку крові людини під мікроскопом розгляньте червоні еритроцити, лейкоцити й тромбоцити.

3. У забарвленому мазку крові людини, особливо при великому збільшенні, усі складові елементи крові видно краще. Порівняйте мікроскопічну картину з рис. 48. Як видно, лейкоцитів у мазку значно менше, аніж еритроцитів, вони більші від еритроцитів, мають ядра. Еритроцити ядер не мають.

4. На мікропрепараті розгляньте кров жаби при малому збільшенні мікроскопа. Зверніть увагу на наявність ядра в еритроцитах.

Обґрунтуйте взаємозв’язок будови еритроцитів людини з інтенсивністю обміну речовин і енергії.

Фізіологія лейкоцитів. Види лейроцітов

Лейкоцити – ядерні клітини крові, розміри яких варіюються від 4 до 20 мкм. Тривалість їх життя різна і становить від 4-5 до 20 днів для гранулоцитів і до 100 днів для лімфоцитів. Кількість лейкоцитів у нормі у чоловіків і жінок однаково і становить 4-9 × 109 / л.
У новонароджених кількість лейкоцитів становить від 10 до 30 × 109 / л, до 7-12-го дня після пологів кількість лейкоцитів знижується до 10-12 × 109 / л. На цьому рівні кількість лейкоцитів залишається протягом першого року життя. Далі кількість лейкоцитів поступово знижується, складаючи до 6 років 8,0-8,5 × 109 / л, а до 14 років – 7,0-7,5 × 109 / л.
Проте рівень клітин в крові непостійний і схильний добовим і сезонним коливанням відповідно до зміни інтенсивності обмінних процесів.
Лейкоцити утворюються в спеціальних кровотворних органах – в червоному кістковому мозку, а лімфоцити – в тимусі, червоному кістковому мозку, лімфоїдної тканини кишечника, селезінці, лімфатичних вузлах, мигдалинах.
До основних фізіологічних властивостях лейкоцитів відносять:
1) амебоподібну рухливість. Це здатність лейкоцитів активно пересуватися за рахунок утворення псевдоподий по струму і проти струму крові, а також по міжклітинних щілинах;
2) диапедез. Це здатність лейкоцитів проникати через неушкоджену стінку капілярів;
3) фагоцитоз. Це здатність захоплювати і розщеплювати чужорідні агенти, що потрапили в організм, а також власні клітини, патологічно змінені і старі.
Лейкоцити, які здійснюють фагоцитоз, отримали назву «фагоцити».
В організмі людини фагоцитоз протікає в 4 стадії.
1. Стадія позитивного хемотаксису – наближення фагоцита до об’єкта за рахунок градієнта хемотаксичних факторів.
2. Стадія атракції (оточення) – розпізнавання і прикріплення фагоцита до об’єкта.
3. Стадія поглинання.
4. Стадія киллинга (знищення).
Залежно від наявності останній стадії можна виділити завершений і незавершений фагоцитоз. Завершений фагоцитоз протікає в 4 стадії і завершується повним лізисом захопленого об’єкту. Незавершений фагоцитоз протікає в 3 стадії – стадія киллинга відсутня, при цьому захоплений агент розташовується усередині фагоцита, що сприяє генералізації інфекційного процесу.
Лейкоцити виконують в організмі певні функції.
Захисна функція лейкоцитів пов’язана з фагоцитозом, бактерицидну і антитоксичну дію агранулоціти, участю у процесах згортання крові і фібринолізу. (Нейтрофіли беруть участь в процесі згортання крові за рахунок активації в них ферментів, стимулюючих кініногенез.)
Деструктивна дія полягає в фагоцитозі відмерлих клітин.
Регенеративна активність сприяє загоєнню ран за рахунок глюкозоаміногліканов.
Ферментативна функція. Лейкоцити містять ряд ферментів (протеолітичні, амілолітичні, липолитические), необхідні для процесу внутрішньоклітинного травлення.
Фізіологічні особливості різних форм лейкоцитів.
Лейкоцитарна формула
Лейкоцити діляться на дві групи: гранулоцити (зернисті) і агранулоціти.
1. Гранулоцити – це лейкоцити, в цитоплазмі яких містяться гранули. До групи гранулоцитів відносяться нейтрофіли, еозинофіли і базофіли.
2. Агранулоціти – це лейкоцити, що не містять у своїй цитоплазмі гранул. До агранулоцитам відносяться лімфоцити і моноцити.
Процентний вміст лейкоцитів в периферичної крові називається лейкоцитарною формулою, зрушення якої в різні боки свідчать про патологічних процесах, що протікають в організмі.
Нейтрофільні лейкоцити (нейтрофіли)
У нормі нейтрофіли – найбільша популяція лейкоцитів, вони складають 46-75%. Діаметр нейтрофілів дорівнює 9-12 мкм.
Нейтрофіли забезпечують в організмі неспецифічну резистентність за рахунок фагоцитозу, синтезують речовини, які надають бактерицидну і противірусну дію: інтерферон, лізоцим, а також медіатори запалення (лейкотрієни).
Нейтрофіли ставляться до поліморфноядерних лейкоцитів. При їх дозріванні в кістковому мозку розвивається поступова зміна властивостей – зменшення ядра і поява в ньому сегментації.
Залежно від ступеня зрілості можна виділити:
1) міелоціти (М);
2) метамієлоцити (юні – Ю);
3) паличкоядерні (П);
4) сегменто (С).
Під час диференціювання в кістковому мозку ядро ​​спочатку має форму підкови – це метаміелоціт. Потім воно приймає паличкоподібну форму (паличкоядерний нейтрофіл), після чого ядро ​​піддається сегментації (сегментоядерний нейтрофіл). Ядро таких клітин складається з сегментів, з’єднаних між собою нитками хроматину.
У нормі в периферичної крові міститься М – 0%, Ю – 0-1% (т. Е. Міелоціти і метамієлоцити містяться в кістковому мозку і в периферичний кровообіг не виходять), П – 1-5%, С – 45-70% .
Співвідношення молодих і зрілих форм нейтрофілів є найважливішим лабораторним показником.
Процентне співвідношення між молодими нейтрофилами (мієлоцитів, метамієлоцити, палочкоядерним) і зрілими (сегменто) в периферичної крові називається нейтрофільним індексом, або індексом регенерації. Даний показник дає можливість на підставі дослідження периферичної крові оцінити функціональну активність кісткового мозку.
Поява в крові молодих форм нейтрофілів (мієлоцитів і метамиелоцитов) говорить про активацію функціональної активності кісткового мозку. При цьому в периферичної крові буде збільшуватися кількість молодих форм нейтрофілів у порівнянні зі зрілими. Такий стан називається зсувом лейкоцитарної формули вліво і спостерігається при різних гострих і підгострих запальних процесах.
При зменшенні нейтрофильного індексу (збільшенні в периферичної крові вмісту сегментоядерних нейтрофілів і зменшенні або повній відсутності молодих форм) говорять про зрушення лейкоцитарної формули вправо.
Базофільні лейкоцити
Базофільні лейкоцити представлені в периферичної крові у вкрай малій кількості, в нормі 0-1%.
Це клітини діаметром 8-10 мкм, з ядром у формі листа клена або трилисника темно-фіолетового кольору. Цитоплазма базофільних лейкоцитів містить велику зернистість пурпурного кольору. Гранули містять гістамін і гепарин.
Кількість базофілів у периферичній крові збільшується в регенеративної фазі гострого запального процесу, а також при різних хронічних захворюваннях.
Основні функції базофілів:
1) участь в алергічних реакціях за рахунок виділення гістаміну – медіатора алергії;
2) фагоцитоз.
Базофіли містять фактори згортання крові і беруть участь у гемостазі, регулюють жировий обмін.
Еозинофільні лейкоцити
Еозинофіли – це клітини діаметром близько 12 мкм з ядром компактної (ниркоподібної або підковоподібної) або сегментированной форми. Практично вся цитоплазма еозинофілів заповнена великими гранулами, які забарвлюються кислими барвниками в яскраво-червоний або помаранчевий колір.
Еозинофіли крові зменшують прояв алергічних реакцій, так як здійснюють інактивацію гістаміну декількома способами (фагоцитоз гранул з гістаміном), забезпечують більш швидке виведення гістаміну з організму, виділяють фермент гистаминазу, що здійснює його руйнування, а також гальмують вивільнення гістаміну базофілами і огрядними клітинами сполучної тканини. Крім того, еозинофіли беруть участь у фібринолізі за рахунок синтезу ферменту плазміногену. Еозинофіли виділяють пероксидазу, яка діє на личинки гельмінтів, викликаючи їх загибель.
Рівень еозинофілів в крові збільшується при алергічних реакціях, глистовихінвазіях і аутоімунних захворюваннях.
Агранулоціти. Моноцити
Це найбільші клітини периферичної крові. Вони мають округлу і кілька неправильну форму. Розмір їх становить від 12 до 20 мкм. Моноцити мають велике ядро ​​різної форми – овальне, грибоподібну або подковообразное, яке забарвлюється слабкіше, ніж ядра інших лейкоцитів. У нормі вміст моноцитів в периферичної крові становить від 2 до 10%.
Після утворення в кістковому мозку моноцити у вигляді зрілих форм виходять в периферичну кров, звідки після 2-3-денного перебування легко проникають в тканини, де остаточно дозрівають і перетворюються на тканинні макрофаги.
Моноцити поряд зі своєю головною (фагоцитуючої) функцією беруть участь у згортанні крові за рахунок виділення великої кількості тромбопластину, факторів активації тромбоцита, активаторів плазміногену, факторів згортання крові.
Лімфоцити
Лімфоцити – це клітини периферичної крові, що мають округле ядро ​​з невеликим вдавлением, яке займає більшу частину клітини. У нормі кількість лімфоцитів в крові становить від 20 до 40%. За розміром клітини можна виділити малі лімфоцити – 5-8 мкм, середні – 8-12 і великі – 12-15 мкм.
Лімфоцити – це вкрай неоднорідна популяція клітин.
Виділяють В-лімфоцити, які беруть участь у гуморальній ланці імунітету, і Т-лімфоцити, що беруть участь у клітинному імунітеті.
Синтез Т-лімфоцитів відбувається в тимусі, В-лімфоцитів – в кістковому мозку, після чого відбувається їх остаточне дозрівання в лімфатичних вузлах, пеєрових бляшках кишечника, селезінці.
В-лімфоцити при антигенної стимуляції розмножуються і диференціюються в плазматичні клітини, які продукують антитіла, і клітини В-пам’яті, що забезпечують швидкий синтез антитіл при повторному контакті організму з відомим антигеном.
Популяція Т-лімфоцитів гетерогенна.
Виділяють Т-хелпери – клітини, що стимулюють реакцію клітинного та гуморального імунітету, що підсилюють запальні реакції.
Т-кілери здійснюють лізис клітин-мішеней, забезпечують реакції відторгнення трансплантанта при пересадці органів.
Т-супресори регулюють інтенсивність імунної відповіді, пригнічуючи надмірну активність Т-кілерів і Т-хелперів.
Методика обчислення лейкоцитів у крові. Підрахунок лейкоцитарної формули
Для підрахунку кількості лейкоцитів в 1 л крові використовують камеру Бюркера з сіткою Горяєва. Для підрахунку взяту на аналіз кров розводять у 20 разів рідиною Тюрка (3% -ним розчином оцтової кислоти і 1% -ним розчином генціанвіолета або метилвіолетом – для гемолізу еритроцитів і прокрашивания ядер лейкоцитів). Лейкоцити підраховуються в 100 великих (1600 малих) квадратах сітки Горяєва, що не розділених лініями.
Після цього розраховується кількість лейкоцитів за формулою:
X = (А × 4000 × 20/1600) × 106, де А – кількість лейкоцитів у 100 великих квадратах;
4000 – множник, що приводить результат до об’єму 1 мкл;
20 – ступінь розведення крові;
1600 – кількість малих квадратів;
106 – коефіцієнт для перерахунку в міжнародну систему вимірювання (СІ).
Особливості лейкоцитарної формули у дітей
У дітей лейкоцитарна формула відрізняється від формули дорослих.
При народженні співвідношення між лімфоцитами і нейтрофілами таке ж, як і у дорослих, проте вже на 4-й (3-7-й день) число нейтрофілів і лейкоцитів порівнюється (перший фізіологічний перехрест). Потім кількість лімфоцитів починає наростати, досягаючи до кінця першого року життя величини 65%, а нейтрофілів – 25%. Потім кількість лімфоцитів повільно убуває і до 4-го року життя (3-5 років) кількість лімфоцитів і нейтрофілів знову зрівнюється (другий фізіологічний перехрест), далі число лімфоцитів зменшується, нейтрофілів збільшується.
Таким чином, у дитини від 4 днів до 4 років можуть спостерігатися фізіологічний лімфоцитоз і фізіологічна нейтропенія.