Погашена судимість

Судимість наступає після того, як вирок вступає в силу. З моменту набрання законної сили вироком і до погашення чи зняття судимості особа вважається такою, що має судимість.

Наявність судимості обмежує засуджених в багатьох сферах життях: вони не можуть влаштуватися на пристойну роботу, не можуть бути державними службовцями, не можуть працювати адвокатами, втрачають можливість усиновлення тощо. ККУ передбачає дострокове зняття судимості з засуджених за зразкову поведінку та сумлінну працю.

Погашення й зняття судимості: поняття не тотожні

Існує два способи анулювання судимості – це погашення та зняття. Зняття судимості, на відміну від погашення, – це процес не об’єктивний. Особа має ініціювати розгляд справи щодо зняття судимості шляхом подання клопотання в суд про дострокове зняття судимості. Будь-яка судимість закінчується її погашенням або зняттям:

• Погашення судимості. Відповідно до ККУ, після того, як строк фактично відбутого покарання спливає, судимість вважається автоматично погашеною. Для зняття такої судимості не потрібно жодного спеціального рішення державного органу. Погашення судимості автоматично відбудеться лише за умови відсутності нового кримінального правопорушення, вчиненого під час цієї судимості.
• Зняття судимості. Може відбутися лише шляхом припинення судимості на підставі рішення суду. Відповідно до ст. 91 Кримінального кодексу України погашення судимості може відбутися шляхом зняття судимості до закінчення строку відбування покарання. Суд не зобов’язаний, але має право зняти судимість достроково, якщо закінчилося не менше половини строку погашення судимості.

Важливо знати, що, в разі вчинення засудженим нового кримінального правопорушення під час відбування покарання, строки обчислюються знов.

Правові наслідки судимості

Наявність судимості обмежує певні права та свободи засудженої особи. Громадяни із судимістю не можуть служити в ЗСУ, працювати в органах державної влади, балотуватися на виборах, мати дозвіл на зброю і займатися мисливством тощо. Для підтвердження відсутності судимості може знадобитися довідка вразі:

• оформлення громадянства;
• під час влаштування на роботу;
• при оформленні візи;
• під час усиновлення чи опікунства тощо.

Як погашення, так і зняття судимості, анулюють всі правові наслідки, які передбачені законом для засудженої особи. І дана особа вважається раніше не судимою.

Погашення судимості – юридичні поради та роз’яснення

Відповідно до ст.90 ККУ строки погашення судимості мають відлік від часу відбуття головного та додаткового строків покарання. Якщо вирок суду не було виконано, то судимість буде вважатися погашеною, коли сплине термін, на який вона призначалася – по закінченню строків давності.

Якщо за вироком суду засудженому було призначено умовне покарання з призначенням випробувального терміну, то судимість погашається автоматично після закінчення випробувального терміну. В разі засудження особи до більш м’якого покарання, ніж позбавлення волі, то судимість гаситься через рік після того, як виконані всі умови вироку суду.

Якщо засудженого було звільнено по УДЗ або частину покарання, що залишилася, замінили менш суворою, то строк вираховується від моменту фактичного звільнення від тих покарань, що були пом’якшенням. Засудженого, що поводився добре, суд може звільнити достроково. В разі вчинення засудженою особою нового кримінального правопорушення, строк попереднього покарання припиняється й призначається нове покарання.

Як кажуть «від суми та тюрми не зарікайся». Якщо ви маєте питання щодо погашення/зняття судимості, звертайтеся за консультацією до кваліфікованих юристів з великим досвідом роботи від компанії АРОУ – ефективна юриспруденція завжди на часі!

Кримінальне право України. Загальна частина

§ 1. Поняття, ознаки та правові наслідки судимості у кримінальному праві України

Кримінальна відповідальність включає в себе осуд особи, яка вчинила злочин, від імені держави, а також, як правило, призначення покарання за вчинене і судимість.

Судимість є невід’ємною частиною кримінальної відповідальності, саме тому їй і присвячено окремий розділ Кримінального Кодексу України.

Судимість – це особливе правове становище особи, яке виникає внаслідок засудження її за вчинений злочин з дня набрання законної сили обвинувальним вироком суду і триває визначений законом термін, і тягне певні несприятливі для засудженого кримінально-правові та загально-правові наслідки.

Як загальне можна сказати, що судимість – це передбачені законом правові наслідки засудження, які тривають певний період і визначають особливий правовий статус особи, яка має судимість.

Із вищевказаного можна визначити такі ознаки судимості:

1) вона є наслідком засудження за вчинення злочину, який триває і після відбуття покарання;

2) має чітко визначені часові рамки, встановлені КК України;

3) вона має індивідуальний характер, оскільки пов´язана лише з конкретним суб’єктом злочину;

4) полягає в обмеженнях, які застосовуються до особи, що має судимість, інших несприятливих для неї правових наслідках;

5) умови перебігу судимості та її кримінально-правові наслідки визначені КК України. Загально-правові наслідки судимості регламентуються іншими нормативно-правовими актами.

6) погашається або знімається через визначений у КК України строк та в установленому законом порядку.

Судимість можна розглядати у двох значеннях: як кримінально-правовий інститут і як кримінально-правове явище. Судимість як кримінально-правове явище властива особі, яка вчинила діяння, що містить склад злочину, передбачений КК України, і вирок щодо якої набрав законної сили. Судимість, як кримінально-правовий інститут – це сукупність норм КК України, які регламентують порядок виникнення, існування і припинення судимості.

Судимість пов’язана із вчиненням конкретного злочину і засудженням за нього, тобто правовою підставою судимості особи є обвинувальний вирок суду, що набрав законної сили.

Наслідки судимості можна розділити на кримінально-правові та загально-правові.

Кримінально-правові наслідки судимості:

1) вона може виступати як кваліфікуюча ознака при вчиненні нового злочину. (наприклад, ч. 3 ст. 296 КК України);

2) враховується при визнанні рецидиву злочинів (ст. 34 КК);

3) є перепоною для звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям (ст. 45 КК), примиренням винного з потерпілим (ст. 46 КК), передачею особи на поруки (ст. 47 КК), зміною обстановки (ст. 48 КК);

4) враховується при визначенні того, чи має місце переривання перебігу строків давності притягнення до кримінальної відповідальності (ч. 3 ст. 49 КК);

5) враховується при виборі окремих видів покарання (ч. 2 ст. 62 КК), а протягом строку відбування певних покарань створює підстави для застосування спеціальних обмежень щодо засуджених (ч. 2 ст. 58 КК);

6) як одна із ознак, що характеризують особу винного, враховується відповідно до загальних засад призначення покарання (п. 3 ч. 1 ст. 65 КК), а також при звільненні від покарання через хворобу (ч. 2 ст. 84 КК);

7) виступає як обставина, яка обтяжує покарання при призначенні покарання (п. 1 ч. 1 ст. 67 КК);

8) враховується при визначенні обов’язкової частини покарання, яка фактично повинна бути відбута – при умовно-достроковому звільненні від відбування покарання (п. 4 ч. 3 ст. 81), а також при заміні невідбутої частини покарання більш м’яким (п. 3 ч. 4 ст. 82).

Таким чином, кримінально-правові наслідки судимості полягають у тому, що вона враховується при вирішенні цілої низки питань, пов’язаних з кваліфікацією вчиненого, призначенням покарання та його виконанням.

Загально-правові наслідки судимості полягають в різноманітних обмеженнях, що встановлюються законом щодо осіб, які мають непогашену або незняту судимість, а саме:

1) заборона обіймати певні посади (особа, яка має судимість за будь-який злочин, не може бути: суддею, прокурором, слідчим, адвокатом, судовим експертом, нотаріусом, членом Вищої ради юстиції, працівником органів внутрішніх справ. Відсутність судимості за умисний злочин є умовою зайняття посад: Голови та члена Центральної виборчої комісії, працівника Управління державної служби охорони, народного депутата України. Певні посади можуть обіймати особи, в яких відсутня судимість за певні злочини: посади в державному апараті не можуть обіймати особи, які мають судимість, несумісну із зайняттям посади, працівником державної податкової служби не може бути особа, яка має судимість за вчинення корисливих злочинів);

2) обмеження у здійсненні підприємницької діяльності (особи, яким суд заборонив займатися певною діяльністю, не можуть бути зареєстровані як підприємці з правом здійснення відповідної діяльності до закінчення строку, встановленого вироком суду; особи, які мають судимість за корисливий злочин, не можуть бути зареєстровані як підприємці, виступати співзасновниками підприємницької організації, обіймати в підприємницьких товариствах та їх спілках (об´єднаннях) керівні посади і посади, пов´язані з матеріальною відповідальністю);

3) обмеження у допуску до державної таємниці (за наявності судимості за тяжкий злочин);

4) обмеження у виїзді за кордон громадянина України і обмеження у прийнятті до громадянства України (щодо особи, засудженої в Україні до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину);

5) збільшення мінімального розміру застави як запобіжного заходу;

6) обмеження, пов´язані із застосуванням адміністративного нагляду;

7) позбавлення права на отримання певних пільг (у випадку засудження за вчинення злочину припиняються виплати державному службовцю, передбачені чинним законодавством);

8) обмеження у застосуванні амністії (амністія не застосовується зокрема до осіб, які мають дві і більше судимості за вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів);

9) заборона призову на строкову військову службу в мирний час (щодо осіб, які були засуджені до позбавлення волі).

Згідно з ч. ч. 3 і 4 ст. 88 визнаються такими, що не мають судимості, особи, які:

1) звільнені судом від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям (ст. 45 КК); примиренням винного з потерпілим (ст. 46 КК); у зв’язку з передачею на поруки (ст. 47 КК); у зв’язку зі зміною обстановки (ст. 48 КК); у зв’язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності (ст. 49 КК), а також особи звільнені судом від кримінальної відповідальності на підставі закону про амністію (ч. 2 ст. 86 КК);

2) звільнені від покарання, яким покарання судом призначається, але у вироку постановляється про його остаточне і безумовне невиконання (ст.ст. 80, 86 КК);

3) відбули покарання за діяння, злочинність і караність яких усунута законом;

У ст. 88 наведено винятковий перелік підстав, відповідно до яких визнаються такими, що не мають судимості, особи, яким призначене покарання вироком, що набрав законної сили. Судимість є обов’язковим наслідком засудження, який триває до її погашення або зняття з підстав, визначених у ст.ст. 89-91 КК України.