Menu Close

Яка релігія у болгарів

Болгарія

Болгарія (Республіка Болгарія) – ватіканська придунайська держава, на сході омивається Чорним морем. Межує з Грецією і Туреччиною на півдні, із Сербією і Македонією – на заході і з Румунією – на півночі. Загальна довжина кордонів Болгарії становить 2245 км, з них 1181 км – сухопутні, 686 км – річкові, довжина морської лінії – 354 км.

Вступ до ЄС – 1 січня 2007 р.

Державний прапор складається з трьох рівних за розміром горизонтальних смуг: зверху – біла, посередині – зелена, знизу – червона. Перша з них уособлює свободу і мир, друга – ліси і сільське господарство, третя – кров, пролиту в боротьбі за державну незалежність.

Державний герб являє собою темно-червоний щит, увінчаний історичною короною Болгарії. На щиті зображений коронований золотий лев, що стоїть на задніх лапах. Щит тримають два золотих коронованих леви. Під щитом розташовані гілки дуба і стрічка з девізом “Єдність дає силу”.

Столиця – м. Софія (населення – 1,2 млн осіб).

Великі міста: Пловдив (населення 339,1 тис. осіб), Варна (334,7 тис. осіб), Русе (166,1 тис. осіб).

Щільність населення – 66 осіб/км2.

Середня тривалість життя

Середній показник тривалості життя у 2012 р. становив: 74,4 роки (чоловіки – 70,9, жінки – 77,9).

Офіційна мова – болгарська.

Більшість громадян Болгарії православні християни – 82,6% населення країни, 12,2% – мусульмани, інші християни – 1,2% (43,8 тис. католиків, 42,3 тис. протестантів), 4% – вірні інших релігій.

Географічне положення

Болгарія розміщена на Балканському півострові. Максимальна відстань із заходу на схід – 520 км, з півдня на північ – 330 км. Вигідне географічне положення Болгарії сприяє розвитку її територіальних зв’язків з країнами Європи і Азії, однак відсутність прямих сухопутних кордонів зі стратегічними партнерами – Україною, Росією та країнами – членами ЄС дещо послаблює їх інтенсивність.

Площа території

Загальна площа -110,9 тис. км2. Площа сільськогосподарських угідь становить 5,1 млн га, ріллі – 3,3 га.

Клімат

Клімат помірний, на півдні перехідний до середземноморського. На рівнинах середні температури січня від -2 °С до +2 °С, липня до +25 °С. Опадів випадає від 450 мм на рік на рівнинах до 1300 мм в горах. Завдяки легкому морському бризу влітку немає виснажливої спеки.

Ріки: Дунай, Мариця, Іскир.

Понад 2/3 території країни займають низовини, рівнини і височини (до 600 м). Середні абсолютні висоти – близько 470 м. Більшу частину країни займають гірські хребти Стара Планіна, Средна-Гора, Ріала з м. Мусала (висота 2925 м – найвища точка Балканського півострова), Пірін, Родопи. На півночі розташована Нижньодунайська рівнина, в центрі – Казанликська котловина. Південніше – велика Верхньофракійська низовина.

Ліси займають близько 1/3 території, переважно листяні. Болгарія славиться олійними трояндами, які вирощують по всій Казанликській долині, відомій як Трояндова долина.

Національні парки Болгарії: Вітоша, Золоті піски, Ропотамо, Стенето та ін. Болгарська прибережна смуга простягнулася на 648 км. Місцями її ширина досягає 100 м.

Корисні копалини

Країна має промислові запаси мідної руди, золотовмісних руд, свинцевих і цинкових руц, залізняку, марганцевої руди і вугілля, індустріальної сировини і декоративного каменя. У Болгарії є родовища близько 30 видів неметалічної сировини, в тому числі мармуру, каоліну, доломіту, гіпсу, кварцу, вогнетривкої глини і флюориту, нараховується понад 600 природних мінеральних джерел, що мають цілющі властивості, з температурою води від +8 °С до +100 °С.

Економіка

Болгарія – індустріальна аграрна країна. Основні галузі економіки: машинобудівна та металообробна, харчова, хімічна, текстильна, конструкційні матеріали. Економіка країни базується на видобутку металів, корисних копалин і переробці сировини. Енергетичні ресурси Болгарії досить обмежені. До основних галузей економіки належать також туризм і сфера послуг. Найпопулярніші курорти Болгарії – Албена, “Золоті піски”, Рів’єра, Сонячний берег, Сонячний день.

Економічні райони. Територія Болгарії ділиться на три основних економічних райони: Західний, Південно-Східний і Північно-Східний. Ядром Західного району є Софійсько-Перникський промисловий комплекс, де виробляється близь 30% електроенергії і всі чорні метали в країні, а також зосереджене машинобудування. У Південно-Східному районі головні промислові центри – Пловдів, Бургас, Стара-Загора і Хасково, розвинені кольорова металургія, хімічна промисловість, виробництво будівельних матеріалів та інші галузі. У Північно-Східному районі промислові центри – Варна, Русе і Разград, тут розвиваються машинобудування, хімічна, фарфорова, текстильна, хутряна і шкіряна промисловість. Крім того, це головний район зі збирання зернових, тут також вирощують цукровий буряк, кукурудзу і овочі.

Валовий внутрішній продукт становить 50 млрд дол. США. ВВП на душу населення – 7,3 тис. дол. США.

Транспорт – залізничний, автомобільний, морський, повітряний. Через країну проходить мережа міжнародних магістральних шляхів, яка забезпечує зв’язок з країнами Західної Європи, Росії, Малої Азії, з узбережжям Адріатичного, Егейського і Чорного морів. Морський та річковий транспорт (по Чорному морю і річці Дунай) створює сприятливі умови для розвитку торгівлі. Головні морські порти: Варна, Бургас. У Болгарії 10 аеропортів, з них три міжнародних – у Софії, Варні і Бургасі.

Експорт. Основні продукти експорту – продукція машинобудування, харчові продукти, вино, тютюн, паливо і сировина, взуття, сталь, текстиль, а також електромотори, електрокари, судна, синтетичні волокна, трояндова олія і лікарські трави.

Конституція

Конституція розроблена Сьомим великим народним зібранням, сформованим із 400 депутатів на основі загальних виборів; прийнята 12 липня 1991 р., набула чинності 13 липня 1991 р. Це четверта за рахунком Конституція, перша датована ще 1879 р.

Зміни до Конституції приймаються Народними зборами 3/4 голосів на трьох голосуваннях, які не можуть відбуватися в один день. Для ухвалення нової Конституції і зміни окремих статей скликаються Великі народні збори.

Адміністративний поділ

Країна поділена на 6 регіонів, які, у свою чергу, поділяються на 28 областей (Благоєвград, Бургас, Добрич, Габрово, Хасково, Кирджалі, Кюстенділ, Ловеч, Монтана, Пазарджик, Перник, Плевен, Пловдів, Разград, Русе, Шумен, Сілістра, Стівен, Смолян, Софія-область, Софія-місто, Стара Загора, Тирговіще, Варна, Велико Тирново, Відун, Враца, Ямбол) та 264 громади (муніципалітети), які здійснюють місцеве самоуправління. Назви областей відповідають назвам їх адміністративних центрів. Місто Софія є адміністративним центром як Софійської області, так і міської області Софія.

Голови муніципалітетів (кмети) обираються шляхом прямого голосування на місцевих виборах терміном на 4 роки.

Керівництво областю здійснює губернатор, який призначається рішенням Уряду Республіки Болгарія.

Обласний поділ включає адміністративно-територіальні одиниці, на території яких проводиться регіональна політика центрального управління. Місцеве управління здійснюється Губернатором області та обласною адміністрацією в рамках муніципального бюджету. Губернатор області є одноосібним органом виконавчої влади на території відповідної області, що здійснює державне управління на місці і забезпечує узгодженість національних та місцевих інтересів при проведенні регіональної політики. Губернатори призначаються Радою міністрів.

Муніципалітети є юридичними особами і мають право на власність і незалежний муніципальний бюджет. У рамках кожного муніципалітету проводяться вибори членів муніципальної ради і глави муніципалітету шляхом голосування серед населення на території відповідного муніципалітету при дотриманні умов та порядку, передбачених законом. Муніципальна рада є органом місцевого самоврядування, який визначає політику розвитку муніципалітету. Муніципальна рада складається з муніципальних радників. Органом виконавчої влади на території муніципалітету є мер відповідного муніципалітету.

Державний устрій

За державно-територіальним устроєм Болгарія г- унітарна держава, за змістом правління – конституційна, за найбільш впливовим суб’єктом державної влади – президентсько-парламентська, за формою правління – республіка. Конституція Болгарії є вищим законодавчим актом країни, і ніякий інший закон не може її оскаржити. Усі міжнародні угоди, ратифіковані за Конституцією, вважаються частиною національного законодавства.

Глава держави

Глава держави – Президент Республіки, який обирається народом безпосередньо на 5-річний строк. Президент втілює єдність нації і представляє Республіку Болгарія в міжнародних стосунках. Президенту в його діяльності допомагає Віце-президент. Переобрання обох можливе тільки на один новий термін. Обидва обираються за єдиним бюлетенем шляхом загальних і прямих виборів строком на 5 років. Віковий ценз для кандидата в Президенти – 40 років.

Президент може розпустити Народні збори в разі їх неспроможності сформувати уряд. Частина актів Президента контрасигнується главою уряду або відповідним міністром. Однак низку важливих рішень він приймає на власний розсуц. Це, зокрема, рішення про розпуск Народних зборів і повернення закону Парламентові на повторний розгляд.

Президент скликає на перше засідання новостворені обрані Народні збори, має право вимагати від голови його скликання, розпускати Народні збори у випадку, якщо не досягнуто згоди про утворення уряду, призначати нові вибори, а також право відкладеного вето. У 15-денний термін з моменту прийняття закону Народним зборами Президент повинен опублікувати його, але може і повернути на нове обговорення. Повторно закон приймається абсолютною більшістю голосів усіх народних представників. Такий закон оприлюднюється Президентом у 7-денний термін з моменту отримання.

Найважливішою функцією Президента є участь у формуванні Ради міністрів. Відповідно до ст. 99 Конституції обов’язок з формування Уряду Президент покладає на кандидата в міністри-голови від найбільшої за чисельністю парламентської групи. Якщо він у 7-денний термін не запропонує складу Ради Міністрів, то Президент покладає цей обов’язок на кандидата від другої за чисельністю парламентської групи (для третьої спроби Президент обирає кандидата будь-якої іншої парламентської групи). Якщо склад уряду сформовано, то Президент пропонує Народним зборам обрати кандидата в міністри-голови. Якщо ж згоди про утворення уряду не досягнуто, то Президент призначає службовий уряд, розпускає Народні збори і призначає нові вибори.

Президент призначає на посаду та звільняє з посади керівників дипломатичних представництв та постійних представників Республіки Болгарія при міжнародних організаціях (за пропозицією Ради міністрів), приймає вірчі і відкличні грамоти. Як верховний головнокомандувач збройними силами він призначає і звільняє вищий командний склад збройних сил, що очолює Консультативну раду з національної безпеки, оголошує загальну або часткову мобілізацію. У передбачених законом випадках Президент укладає міжнародні договори, затверджує зміни меж та центрів адміністративно-територіальних одиниць за пропозицією Ради міністрів.

До компетенції Президента також входить нагородження орденами і медалями, вирішення питань громадянства, право на помилування, надання притулку.

Значна частина актів Президента вимагає контрасигнатури (скріплення підписом) міністра-голови або відповідного міністра. Винятком є акти про призначення службового уряду, пропозиції про утворення уряду, визначення організації і порядку діяльності служб при Президентові та призначення персоналу, призначення виборів і деякі інші акти, безпосередньо зазначені в п. З ст. 102 Конституції.

Після свого обрання на пост Президент не може суміщати свою посаду з іншою суспільною, господарською та державною діяльністю. Він також повинен скласти свої депутатські повноваження і відмовитися від керівництва тієї чи іншої політичної партії.

Законодавча влада

Народні збори Болгарії – верховний орган державної влади в Республіці Болгарія, який висловлює волю болгарського народу та представляє його суверенітет, керує законодавчою владою, складається з 240 депутатів, обраних на загальних та рівних засадах шляхом таємного голосування на термін 4 роки. Прохідний бар’єр становить 4%. У разі війни, воєнного чи іншого надзвичайного стану мандат Народних зборів продовжується до припинення цього стану.

Для прийняття найважливіших рішень державно-політичного характеру скликаються Великі народні збори (400 депутатів, 200 з яких обираються за мажоритарним, а 200 – за пропорційним принципом).

Народні збори складаються з однопалатного Парламенту. Парламент включає 240 учасників, іменованих “народні представники”, вибори яких проводяться кожні 4 роки. Народні збори являють собою законодавчий орган, на чолі якого стоять Голова та 4 заступники Голови.

Народні збори виконують такі функції:

  • – приймають, змінюють і скасовують закони, в тому числі статті Конституції (ст. 153), за винятком тих, зміна яких належить до компетенції особливого установчого органу – Великих народних зборів;
  • – приймають державний бюджет і звіт про його виконання, встановлюють податки і визначають їх розмір, дають згоду на укладення договорів про фінансові позики, ратифікують і денонсують міжнародні договори, які містять фінансові зобов’язання держави;
  • – беруть участь у формуванні уряду, можуть вирішити питання про недовіру до уряду, створюють, перетворюють і ліквідують міністерства за пропозицією міністра-голови, обирають і звільняють з посад керівників Болгарського народного банку та інших установ, визначених законом;
  • – наділені правом оголошувати війну і укладати мир; оголошувати воєнний або інший надзвичайний стан на всій території країни або на її частині за пропозицією Президента або Ради міністрів; надають дозвіл на використання болгарських збройних сил за межами країни, а також на перебування іноземних військ на території країни або проходження їх через неї; ратифікують і денонсують міжнародні договори, перераховані в ст. 85 Конституції; оголошують амністію, засновують ордени і медалі і визначають офіційні свята.

Народні збори являють собою постійно діючий орган, і згідно зі ст. 74 Конституції “вони самі визначають час, коли не засідають”. Кворум становить понад половину членів палати. Закони та інші акти Народні збори приймають, як правило, абсолютною більшістю голосів присутніх, а для прийняття рішень з інших питань (зміна Конституції, висловлення недовіри уряду тощо) потрібна кваліфікована більшість. Право законодавчої ініціативи належить депутатам та Раді міністрів.

За рішенням 2/3 членів Народних зборів можуть бути скликані Великі народні збори, депутати яких обрані в загальному порядку. Як уже зазначалося, до їх компетенції належать ухвалення нової Конституції, зміна форми державного устрою і державного управління, а також деяких інших основоположних норм Конституції.

Виконавча влада

Вищим виконавчим і розпорядчим органом влади у країні є Рада міністрів (Уряд), що складається з міністра-голови і його заступників. Рада міністрів здійснює управління внутрішньою і зовнішньою політикою країни. Уряд керує виконанням державного бюджету, організовує управління державною власністю, приймає і скасовує певні види міжнародних контрактів, зазначених у Конституції.

Згідно з Конституцією Рада міністрів керує внутрішньою та зовнішньою політикою країни, контролює громадський порядок та забезпечує національну безпеку, здійснює спільне керівництво державною адміністрацією й збройними силами.

Правовими формами реалізації Радою міністрів її повноважень є постанови, розпорядження та рішення. Постановами Рада міністрів затверджує правила і розпорядження міністрів.

Повноваження Уряду припиняються у результаті висловлення Народними зборами недовіри йому чи міністру-голові; якщо прийнята їх відставка; у разі смерті міністра-голови. Рада міністрів подає у відставку перед новообраними Народними зборами, але виконує свої функції до формування нового уряду.

Уряд Болгарії складається з Прем’єр-міністра, віце-прем’ерів та міністрів.

Прем’єр-міністр спрямовує та координує загальну політику уряду й несе за це відповідальність. Він призначає на посади та звільняє з посад заступників міністрів. Міністри очолюють міністерства, крім випадків, коли Народні

збори не вирішать інакше, і несуть відповідальність за діяльність підпорядкованих їм міністерств. Міністри керують окремими міністерствами, якщо Народні збори не прийняли іншого рішення. Вони несуть відповідальність за свої дії. Членами Ради міністрів можуть бути тільки громадяни Болгарії, які відповідають умовам обрання як народних представників.

На підставі та на виконання законів Рада міністрів приймає постанови, розпорядження та рішення. У формі постанов Рада міністрів приймає також правила та положення. Міністр-голова координує загальну політику уряду і несе за це відповідальність. Міністри видають правила, розпорядження, інструкції та накази.

Адміністративні структури, підзвітні Народним зборам (Парламенту), Центральні адміністрації виконавчої влади: Адміністрація Ради міністрів; міністерства; державні агентства; адміністрації державних комісій; виконавчі агентства; адміністративні структури, створені відповідно до закону; адміністративні структури, створені за постановами Ради міністрів.

Державно-громадські консультативні комісії: ради; робочі експертні групи; спеціалізовані територіальні адміністрації, утворені з правом юридичної особи, які видають нормативний акт.

Територіальна адміністрація виконавчої влади: обласна адміністрація; міська адміністрація; районна адміністрація.

Міністерства: оборони; фінансів; закордонних справ; охорони здоров’я; культури; навколишнього середовища та водних ресурсів; юстиції; економіки; енергетики; туризму; у справах молоді та спорту, регіонального розвитку та благоустрою; праці та соціальної політики; транспорту, інформаційних технологій і зв’язку; сільського господарства і продовольства; освіти і науки; внутрішніх справ.

Державні агентства: архіви; державний резерв і військовий запас; національна безпека; у справах біженців; із закордонних болгар; із захисту дітей; із метрології та технічного нагляду; Національний статистичний інститут.

Адміністрації державних комісій: Адміністрація Комісії із захисту прав споживачів; Державна комісія з інформаційної безпеки; Державна комісія з товарних бірж і ринків; Національна рада з цін та відшкодування лікарських засобів та її адміністрація.

Виконавчі агентства: для людей з обмеженими можливостями; соціальної допомоги; зі сталого розвитку енергетики; реєстру; з геодезії, картографії та кадастру, зайнятості; з державних закупівель; Болгарське агентство з інвестицій; Автомобільна адміністрація; Болгарська служба акредитації; військові клуби та зі справ військового відпочинку; Головна інспекція праці; Електронні мережі зв’язку та інформаційні системи; Залізнична адміністрація; Медичний аудит; Морська адміністрація; Аудит фондів ЄС; Дослідження і технічне обслуговування Дунаю; із заохочення малих і середніх підприємств; лісового господарства; з ліків; з виноградарства і виноробства; з навколишнього середовища; з рибальства і аквакультури; з відбору та репродукції у тваринництві; сортовипробування, апробації та насінництва; з трансплантації; Національний інститут примирення і арбітражу

Судова влада

Судову владу в межах загальної юрисдикції здійснюють загальні й адміністративні суди. Судова система складається з місцевих та апеляційних судів. Вищими судовими органами є Верховний касаційний суд і Верховний адміністративний суд. Суд дів призначає Вища судова рада, що складається з 25 членів, які призначаються Народними зборами та загальними зборами судів.

Голови Верховного касаційного, Верховного адміністративного судів та головний прокурор призначаються на посаду і звільняються з неї Президентом Республіки за пропозицією Вищої судової ради строком на 7 років без права повторного обрання. Президент не може відмовити в призначенні на посаду або звільненні з посади, якщо пропозиція направлена повторно.

Судова влада в Болгарії незалежна. Вона захищає права і законні інтереси громадян, юридичних осіб і держави. У процесі здійснення своїх функцій судді, судові засідателі, прокурори і слідчі підкоряються лише закону країни. Болгарія залишається яскравим прикладом політичної і державної стабільності, стаючи фактично головним партнером міжнародного співтовариства на Балканах. Обрання Болгарії у 2001 р. членом Ради Безпеки ООН є найкращим підтвердженням підвищення статусу Болгарії як стабільної демократичної держави з ринковою економікою.

Спеціалізований орган конституційного контролю – Конституційний суд, який складається з 12 суддів, що призначаються Народними зборами, Президентом і загальними спільними зборами суддів Верховного касаційного суду та Верховного адміністративного суду (по 4 від кожного суб’єкта). Строк повноважень суддів Конституційного суду – 9 років.

Управління в територіальних одиницях

Управління в територіальних одиницях ґрунтується на поєднанні централізації та децентралізації. В областях функціонують державні адміністрації на чолі з головами, яких призначає Прем’єр-міністр. У муніципалітетах місцеві громади обирають представницькі органи місцевого самоврядування – ради та мерів, строк повноважень яких становить 4 роки.

У Конституції Болгарії вказано, що Болгарія є єдиною державою з місцевим самоврядуванням. У ній не допускаються автономні територіальні утворення. Її територіальна цілісність недоторканна.

Система адміністративно-територіального поділу Болгарії складається з двох рівнів: вищого (28 областей, включаючи м. Софію) і нижчого (264 громад). Громада є основною адміністративно-територіальною одиницею, в якій здійснюється місцеве самоврядування.

Область – адміністративно-територіальна одиниця, в якій проводиться регіональна політика, державне управління на місцях і забезпечується відповідність державних і місцевих інтересів. Основні повноваження муніципалітету: збирання та утилізація сміття, благоустрій, дороги, освітлення, міське планування, розвиток спорту, туризму, дозвілля, побудова і утримання громадських будівель, культура, менеджмент комунальних підприємств.

Управління областю здійснюється обласним керівником за сприяння обласної адміністрації. Обласний керівник, який призначається Радою міністрів, забезпечує проведення державної політики, відповідає за дотримання законності і громадського порядку, до його компетенції входить також адміністративний контроль.

Підготовка кадрів

Для реалізації професійної підготовки державних службовців, пов’язаної з їх кар’єрним розвитком, у системі державного управління при Раді міністрів Республіки Болгарія був створений Інститут державного управління. Із 2008 р. він організовує проведення централізованого конкурсу для молодих експертів і централізованого конкурсу для людей з обмеженими можливостями в порядку і на умовах Закону про державного службовця та Постанови про проведення конкурсів для державних службовців.

У законодавчому порядку Інституту державного управління також доручається організація та проведення методичного контролю над навчанням, підвищенням кваліфікацією та перекваліфікації державних службовців, здійснюваних іншими установами та організаціями, з якими в Інституті укладено договір. Аналіз відповідних договорів свідчить, що основний акцент робиться на залученні експертів-практиків, у той час як викладачі 14 ВНЗ Болгарії, які спеціалізуються на підготовці державних службовців, а також самі ці виші беруть участь у діяльності Інституту державного управління лише епізодично.

Це призводить до того, що програми навчання реалізуються Інститутом державного управління у відриві від системи вищої освіти. Дані програми мають в основному прикладну спрямованість на розвиток окремих посадових компетенцій державних службовців. Методичний контроль над навчанням, який доручений Інституту державного управління, внаслідок різних причин виявляється неможливим. Зокрема, в Інституті працюють 23 штатних службовці: вони є адміністраторами – навчальними менеджерами та організаторами навчання, компетентними тільки в питаннях організації навчання. Для оцінки змісту навчальних курсів їм бракує відповідних компетенцій, які формуються переважно в академічному середовищі.

Зовнішні відносини

Членство в міжнародних організаціях: Болгарія є одним із засновників Організації Чорноморського економічного співробітництва та Організації з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ). Болгарія – член міжнародних організацій ООН, ЄЄ, РЄ, НАТО, ОЧЕС, СОТ.

Релігійний склад Болгарії. Яка віра, релігія та ритуали у Болгарії? Які релігії в Болгарії, крім християнської

Сьогодні релігії у Болгарії приблизно представлені так: Болгарська православна церква – 85%, іслам – 13%, католицизм, протестантизм, іудаїзм.

Територія сьогоднішньої Болгарії географічно розташована на кордоні між колишніми західними та східними частинами Римської імперії у IV та V століттях. Це зумовило релігійну орієнтацію країни.

У 342 році в Сердиці (теперішній Софії) було проведено релігійний собор єпископів для зміцнення згоди між західними та східними церквами.

Мало земель у світі було піддано такій кількості навал і переселень із давнини до середньовіччя. У цьому вирі християнські спільноти вціліли лише в деяких ізольованих місцях.

Серед нових завойовників у VI столітті переважна частина була слов’янською; У наступному столітті проболгари на чолі з ханом Аспарухом перетнули Дунай і створили державу – Болгарію. Слов’яни об’єдналися у боротьбі проти візантійців. За цих обставин не могло бути й мови про хрещення: захід був у занепаді, латинські місіонери були повністю зайняті долученням до християнства німецьких народів і місіонери, що прибули з Візантії, були вороже зустрінуті через постійні війни між імперією і болгарами.

Це положення повністю змінилося в середині IX ст. Саме тоді поєднуються соціальні, економічні та політичні чинники, здатні полегшити поширення християнства. Обережний і розсудливий ватажок болгар – цар Борис I дав собі звіт у цьому, що має залишитися жодного язичника, що хрещення (прийняття християнської релігії) зміцнить його авторитет, що його вважатимуть не звичайним ватажком, а ” божим обранцем ” і це дасть йому можливість бути першою серед військової аристократії. У 1865 році царя хрестив грецький місіонер і його приклад наслідують широкі маси всупереч невдоволення аристократії.

Східно-православна релігія сприймається народом, проникає у його життя та культуру. Перший її соціально-політичний результат виявляється у процесі злиття проболгар та слов’ян.

Переважаючою релігією у Болгарії є православна. Зберігаючи властиву їй ортодоксальну структуру, болгарська церква, яка прийняла самі догми і дисципліни, як і інші православні церкви, є автокефальної церквою, тобто. керує своїм внутрішнім життям абсолютно незалежним чином.

Болгарська церква очолює Патріарх. Патріарх разом із Синодом митрополитів здійснюють верховну релігійну владу. Митрополити відповідно до релігійних канонів незмінні, тобто. після обрання віруючі не можуть бути переміщені з однієї єпархії до іншої. Виняток можливе лише за підвищення у сан патріарха.

Кожна єпархія Болгарської церкви поділена на певну кількість енорій. Кожна енорія очолюється керівником, який за православними правилами здебільшого – одружений священик. Питання матеріального забезпечення вирішуються світською (мирською) радою. Духовенство Болгарії також користується і встановленою системою соціального забезпечення.

Крім згаданої східно-православної болгарської церкви, що об’єднує частину християнства Болгарії, інші християнські віросповідання становлять малу частину: католики, протестанти. Існує певна кількість послідовників різних сект: методисти, баптисти, конгреціоналісти, адвентисти та інші.

На початку Другої світової війни у ​​Болгарії було приблизно 60 000 євреїв. Завдяки втручанню влади та всього народу Болгарії вони уникли свого фатального кінця, який спіткав багатьох їхніх побратимів з релігії в інших країнах, окупованих нацистами. Після створення держави Ізраїль 90% болгарських євреїв емігрували. Єврейська громада у Болгарії має синагоги в Софії, Пловдіві, Русі, але парафіян небагато.

Іслам у Болгарії – природний наслідок османського ярма. Мусульмани в Болгарії представляють найбільш численний прошарок після православних. За етнічною ознакою вони діляться на три групи: – турки, що живуть компактними масами в областях Шумена, Розграда, Кирджалі, Хасково, – цигани, розкидані малими групами по всій країні, – помаци, що мають християнське коріння, що прийняли насильно іслам під час турецької окупації в середині XVII століття, найчастіше зустрічаються у Родопах.

Всі ці релігійні громади Болгарії існують легально і живуть у мирі та злагоді.

Диновізм

Одна з найпоширеніших у Болгарії нетрадиційних релігій – диновізм. Її засновник Петро Динов I (1864-1944 рр.) народився в сім’ї православного священика, здобув богословську освіту, але від православ’я відійшов, створивши до 1918 р. нове релігійно-містичне вчення про переродження душі та одухотворення предметів, що об’єднало теософватську працю Реріхов, а також власні одкровення Динова, який назвався “вчителем Беїнса Дуно”.

Члени товариства диновістів живуть у багатьох болгарських містах. Щороку з 22 березня по 22 вересня вони виконують так званий ритуал паневритмії (загального космічного ритму) – зустрічають схід сонця з піснями, музикою та гімнастичними вправами у певних місцях – на горі Вітоша або в районі Рильських озер у горах Рила.

Болгарія– світська держава. Як і всі конституційні республіки, вона надає свободу віросповідання, що закріплено у Конституції країни. Релігійні інститути та установи тут відокремлені від держави. У країні представлені різні релігії та конфесії. Віруючими себе вважає близько 80% населення країни, хоча лише 13,6% їх регулярно відвідує служби.

Найбільшу конфесію становлять християни – 85% від населення. Головною релігією країни за традицією з ІХ ст. офіційно вважається східноправославне християнство. Його сповідує 82,6% жителів Болгарії. 0,6% населення (44 000 осіб) сповідують католицизм і 1,12% – протестантизм (греко – католики та протестанти). Є прихильники вірмено-григоріанської православної церкви, послідовники різних християнських сект: п’ятдесятники, методисти, баптисти, адвентисти та ін.

Другий за впливом та чисельністю прихильників релігією у Болгарії є іслам. Майже 13% віруючих мешканців країни (близько 1 мільйона осіб) – мусульмани.

У Болгарії живе і небагато представників іудаїзму.

У країні діють також російська, румунська та євангелістська церкви.

На території сучасної Болгарії багато історичних язичницьких культових об’єктів: стародавні фракійські святилища та гробниці – долмени, датовані II-I тисячоліттями до н.е. Вони знаходяться недалеко від сіл Свештарі м Мезек, а також міст Стрілча та Казанлик.

Християнство прийшло до Болгарії у І столітті н. е. Згідно з переказами, Амплій, учень апостола Павла, заснував першу єпископську кафедру у м. Одесі (нинішня Варна). За свідченням Євсевія Кесарійського, у II столітті єпископські кафедри існували вже й у болгарських містах Дебелт та Анхіал. Єпископ Сардики (теперішня Софія) Протогон був учасником Першого Вселенського собору в 325 році.

У середині IX ст., у 865 році, цар Болгарії святий князь Борис I першим приймає християнство. Його хрестив грецький місіонер. Після цією подією відбулося масове хрещення болгарського народу. Розумний та обережний Борис розумів, що християнство допоможе йому об’єднати народ Болгарії, зміцнити болгарську державу, свою владу та вплив. До того ж до кінця першого тисячоліття склалися політичні, економічні та соціальні умови для швидкого поширення християнства. Народ приймає православ’я, воно стає частиною його культури та життя. У наступному десятилітті болгарська християнська церква стає автокефальною (незалежною) під юрисдикцією Константинопольського патріархату. З того часу православ’я кілька разів втрачало свою незалежність. З 1953 року знову стала автокефальної, тобто. керує своїм внутрішнім життям сама, і займає в диптиху (списку церков, згадуваних під час урочистих літургій) 6 місце. Очолює болгарську ортодоксальну церкву Патріарх Болгарії, який разом із Синодом митрополитів представляє та здійснює верховну релігійну владу. Служби в церквах Болгарії ведуться болгарською мовою. Болгарська православна церква ділиться на єпархії, а ті, у свою чергу, на енорії, які очолюють священики (зазвичай одружені).

Православ’я відіграло важливу роль у формуванні болгарської нації. За часів володарювання іноземців воно допомогло зберегти рідну мову і багато в чому і культуру. Перші християнські церкви починають будуватися наприкінці 1-го тисячоліття.

Католицизм – третя за кількістю прихильників після православ’я та ісламу релігія у Болгарії. Належить до греко-католицької церкви. Перші представники католицизму з’явилися в країні в XIV ст під час панування турків. Це були купці та рудокопи із країн Західної Європи, які сповідують римо-католицтво. У XVI – XVII ст. у католицтво перейшли павичіани – нащадки одного з найбільших за розмахом та впливових єретичних рухів середньовіччя, що зародився у Вірменії у VII столітті. Через релігійні переслідування турками у XVIII ст. павлікіани змушені були тікати з території колишньої Візантійської імперії за Дунай і влаштувалися в районі Банат. Вони стали називатись банатськими болгарами. І сьогодні на кордоні з Сербією та Румунією мешкає 10-15 тисяч нащадків павичіан (банатських болгар), які сповідують тепер римо – католицтво. Частина їх прийняла іслам (помаки) та живе у Греції, Туреччині та Македонії (колишня Югославія). На початку XX ст., під час геноциду вірмен у Туреччині, до Болгарії втекли вірмени, представники вірменської православної церкви. У країні є католицькі церкви та собори: у Софії, Пловдіві та інших містах.

Це друга за кількістю послідовників релігія у Болгарії. Іслам прийшов після завоювання країни турками в ХIV столітті і насаджувався, практично насильно, переважно серед городян. Мусульмани Болгарії різняться етнічно. Найбільшу групу представляють мусульмани турецького походження – етнічні турки, яких у країні понад 713 тисяч осіб. Вони компактно живуть на північному сході країни та на кордоні з Туреччиною: у Шумені, Розграді, Кирджалі, Хасково. Іслам сповідують також близько 130 000 етнічних болгар – помаків, у XV – XVII ст. насильно звернених до ісламу. Вони живуть переважно у Родопах. Третьими за чисельністю вважаються цигани (103 000 осіб), які мешкають по всій країні невеликими групами. Мусульманство в Болгарії сповідують також татари, араби, черкеси (20000 чоловік), що потрапили до Болгарії XIX в., Албанці і боснійці.

Мусульмани Болгарії здебільшого суніти (0,03%). Шиитов країни близько 80000 людина.

У країні багато мечетей. У столиці Болгарії Софії знаходиться одна із найстаріших у Європі, інтерес представляють мечеті Бююк та Баня Баші. Найбільший мусульманський комплекс, що включає мечеть, медресе, цвинтар, бібліотеку та павільйон з мінеральними джерелами, «Томбул Джамія» знаходиться в Шумен. Збудований він у 1774 році. Мечеті є у Пловдіві (Імарет та Джумая), у Розграді (мечеті Ахмед Бея та Ібрагіма Паші), у Самокові (Байраклі). Цікаво, що деякі з культових об’єктів – Демір Баба та руїни села Оброчище (неподалік Варни), одночасно шануються і мусульманами, і християнами.

Іудеї живуть у Болгарії вже 2000 років. У середні віки на її землях оселилися євреї із Центральної Європи. Тут знайшли притулок також цілі громади євреїв, вигнані з Іспанії католицькими королями. На початку Другої світової війни в країні було близько 60 000 представників іудаїзму. Вони змогли уникнути долі, яка спіткала євреїв в інших країнах, окупованих нацистами. 90% болгарських євреїв емігрували до Ізраїлю, коли було створено державу. Сьогодні єврейська громада у Болгарії нечисленна. У багатьох містах є синагоги: Софії, Пловдиві, Самокові, Русі, Відіні та ін.

Релігійні громади Болгарії існують офіційно та живуть дружно.

Координати: 42°39′00″ пн. ш. 25°24′00″ ст. д. / 42.65 ° с. ш. 25.4 ° ст. д. … Вікіпедія

– (Лат. religio) одна з найдавніших ідеологіч. форм; знаходить своє вираження в ритуальних і міфологічних. системах, діяльності культових оргцій, орієнтації масової свідомості та особистості. У реліг. уявленнях та діях фантастично… … Радянська історична енциклопедія

Згідно зі статтею 16 Конституції Республіки Білорусь від 15 березня 1994 року зі змінами та доповненнями, прийнятими на республіканських референдумах 24 листопада 1996 року та 17 жовтня 2004 року, «релігії та віросповідання рівні перед законом». З… … Вікіпедія

Політика Портал:Політика Болгарія Ця стаття частина серії: Політична система Бо … Вікіпедія

Історія Населяли в давнину територію сучасної Болгарії племена створили розвинену матеріальну культуру, найвідомішою пам’яткою якої є Варненський некрополь, пам’ятка культури Болгарії епохи неоліту. Які населяли Болгарію на . . Вікіпедія

Собор Святого Людовіка. Пловдив Католицизм у Болгарії. Католицька церква Болгарії є частиною всесвітньої Католицької церкви. Католицизм третій за чисельністю … Вікіпедія

У Вікіпедії є статті про інших людей з ім’ям Петро I (значення). Петро I Петро I 2 й цар 927 … Вікіпедія

У цього терміна існують інші значення, див. Тотлебен. Село Тотлебен Країна Болгарія … Вікіпедія

Петро I Петро I 2 й цар Болгарії 927 … Вікіпедія

Рельєф з зображенням … Вікіпедія

Книги

  • Держава, релігія, церква в Росії та за кордоном № 4 (32) 2014 , відсутня. «Держава, релігія, церква в Росії і за кордоном» є щоквартальним науковим виданням, що рецензується, що випускається в Російській академії народного господарства і державної служби.

Сьогодні я розповім вам про те, яка релігія у Болгарії посідає перше місце за кількістю послідовників. А ще поговоримо, як і коли інші конфесії потрапили до країни.

Відразу хочу вас порадувати – всі релігії тут мирно співіснують. Тут раді всім, незалежно від віросповідання.

З цієї статті Ви дізнаєтесь:

Світові релігії мирно співіснують поруч

Сьогодні у Болгарії переважає християнство – близько 80% громадян. Більшість їх православні, друге місце — протестанти (1,12%), а католицизм становить лише 0,8%. Також, не забуватимемо про вірменський апостолізм (0,03%). Інші 20% мешканців Болгарії сповідують іслам (10%), іудаїзм (0,012%), інші світові релігії.

Про Болгарію та переїзд у цю країну в мене є цілий розділ. Якщо вам цікаво почитайте.

Православ’я

І все-таки християнство вже довгі століття є основною релігією. Християнство прийшло сюди до І століття н. е. Як свідчить надання, засновником релігійної течії став Амплій, учень апостола Павла. Ним було засновано першу єпископську кафедру у Варні.

Собор Св.Олександра Невського, Софія

Іслам

Іслам потрапив на територію держави разом із турецькими завойовниками. Прийняти іслам мешканців змушували майже насильно. Ще з середньовіччя (XIV століття) більшість болгарських ісламістів — етнічні турки. Але так само іслам сповідують етнічні болгари — помаки.

Католицизм

Третє місце за чисельністю посідає католицизм, що належить до римсько-католицької гілки. Хоча, першим сюди потрапила греко-католицька течія. Католицизм з’являється до XIV століття. Торговці, рудокопи, мандрівники з Європи принесли свою віру, яка з часом укоренилася. Щоб помилуватися кафедральним собором Св. Людвіга — відвідайте місто Пловдів.

Юдаїзм

Іудеї мешкають на цій території дуже давно, близько 2000 років. Вони потрапили сюди під час гонінь із боку католицьких королів Іспанії. У всіх великих містах є синагоги. Община нечисленна, але юдаїзм належить до одного з основних віросповідань країни.

Держава та церква

Конституційна республіка дозволяє свободу вибору віри своїх громадян. Це право їм закріплено Конституцією Болгарії. Тут дуже рідкісні випадки суперечок, конфліктів грунті віри. Хоча, істинно віруючими вважають тут всього 14% всіх жителів країни.

Про розвиток Болгарії і читайте в моїх наступних статтях.

Дякую за увагу, друзі. Сподіваюся, ця стаття виявилася корисною та цікавою для вас.

Не забудьте підписатися на новини блогу, щоб нічого не пропустити, а так само ви отримаєте в подарунок, абсолютно безкоштовно, відмінний базовий розмовник з трьох мов, англійської, німецької та французької. Головний його плюс у тому, що є російська транскрипція, тому, навіть не знаючи мови, можна легко освоїти розмовні фрази.

З Вами була я, Наталя Глухова, бажаю вам гарного дня!

Болгарія– світська держава. Як і всі конституційні республіки, вона надає свободу віросповідання, що закріплено у Конституції країни. Релігійні інститути та установи тут відокремлені від держави. У країні представлені різні релігії та конфесії. Віруючими себе вважає близько 80% населення країни, хоча лише 13,6% їх регулярно відвідує служби.

Найбільшу конфесію становлять християни – 85% від населення. Головною релігією країни за традицією з ІХ ст. офіційно вважається східноправославне християнство. Його сповідує 82,6% жителів Болгарії. 0,6% населення (44 000 осіб) сповідують католицизм і 1,12% – протестантизм (греко – католики та протестанти). Є прихильники вірмено-григоріанської православної церкви, послідовники різних християнських сект: п’ятдесятники, методисти, баптисти, адвентисти та ін.

Другий за впливом та чисельністю прихильників релігією у Болгарії є іслам. Майже 13% віруючих мешканців країни (близько 1 мільйона осіб) – мусульмани.

У Болгарії живе і небагато представників іудаїзму.

У країні діють також російська, румунська та євангелістська церкви.

На території сучасної Болгарії багато історичних язичницьких культових об’єктів: стародавні фракійські святилища та гробниці – долмени, датовані II-I тисячоліттями до н.е. Вони знаходяться недалеко від сіл Свештарі м Мезек, а також міст Стрілча та Казанлик.

Християнство прийшло до Болгарії у І столітті н. е. Згідно з переказами, Амплій, учень апостола Павла, заснував першу єпископську кафедру у м. Одесі (нинішня Варна). За свідченням Євсевія Кесарійського, у II столітті єпископські кафедри існували вже й у болгарських містах Дебелт та Анхіал. Єпископ Сардики (теперішня Софія) Протогон був учасником Першого Вселенського собору в 325 році.

У середині IX ст., у 865 році, цар Болгарії святий князь Борис I першим приймає християнство. Його хрестив грецький місіонер. Після цією подією відбулося масове хрещення болгарського народу. Розумний та обережний Борис розумів, що християнство допоможе йому об’єднати народ Болгарії, зміцнити болгарську державу, свою владу та вплив. До того ж до кінця першого тисячоліття склалися політичні, економічні та соціальні умови для швидкого поширення християнства. Народ приймає православ’я, воно стає частиною його культури та життя. У наступному десятилітті болгарська християнська церква стає автокефальною (незалежною) під юрисдикцією Константинопольського патріархату. З того часу православ’я кілька разів втрачало свою незалежність. З 1953 року знову стала автокефальної, тобто. керує своїм внутрішнім життям сама, і займає в диптиху (списку церков, згадуваних під час урочистих літургій) 6 місце. Очолює болгарську ортодоксальну церкву Патріарх Болгарії, який разом із Синодом митрополитів представляє та здійснює верховну релігійну владу. Служби в церквах Болгарії ведуться болгарською мовою. Болгарська православна церква ділиться на єпархії, а ті, у свою чергу, на енорії, які очолюють священики (зазвичай одружені).

Православ’я відіграло важливу роль у формуванні болгарської нації. За часів володарювання іноземців воно допомогло зберегти рідну мову і багато в чому і культуру. Перші християнські церкви починають будуватися наприкінці 1-го тисячоліття.

Католицизм – третя за кількістю прихильників після православ’я та ісламу релігія у Болгарії. Належить до греко-католицької церкви. Перші представники католицизму з’явилися в країні в XIV ст під час панування турків. Це були купці та рудокопи із країн Західної Європи, які сповідують римо-католицтво. У XVI – XVII ст. у католицтво перейшли павичіани – нащадки одного з найбільших за розмахом та впливових єретичних рухів середньовіччя, що зародився у Вірменії у VII столітті. Через релігійні переслідування турками у XVIII ст. павлікіани змушені були тікати з території колишньої Візантійської імперії за Дунай і влаштувалися в районі Банат. Вони стали називатись банатськими болгарами. І сьогодні на кордоні з Сербією та Румунією мешкає 10-15 тисяч нащадків павичіан (банатських болгар), які сповідують тепер римо – католицтво. Частина їх прийняла іслам (помаки) та живе у Греції, Туреччині та Македонії (колишня Югославія). На початку XX ст., під час геноциду вірмен у Туреччині, до Болгарії втекли вірмени, представники вірменської православної церкви. У країні є католицькі церкви та собори: у Софії, Пловдіві та інших містах.

Це друга за кількістю послідовників релігія у Болгарії. Іслам прийшов після завоювання країни турками в ХIV столітті і насаджувався, практично насильно, переважно серед городян. Мусульмани Болгарії різняться етнічно. Найбільшу групу представляють мусульмани турецького походження – етнічні турки, яких у країні понад 713 тисяч осіб. Вони компактно живуть на північному сході країни та на кордоні з Туреччиною: у Шумені, Розграді, Кирджалі, Хасково. Іслам сповідують також близько 130 000 етнічних болгар – помаків, у XV – XVII ст. насильно звернених до ісламу. Вони живуть переважно у Родопах. Третьими за чисельністю вважаються цигани (103 000 осіб), які мешкають по всій країні невеликими групами. Мусульманство в Болгарії сповідують також татари, араби, черкеси (20000 чоловік), що потрапили до Болгарії XIX в., Албанці і боснійці.

Мусульмани Болгарії здебільшого суніти (0,03%). Шиитов країни близько 80000 людина.

У країні багато мечетей. У столиці Болгарії Софії знаходиться одна із найстаріших у Європі, інтерес представляють мечеті Бююк та Баня Баші. Найбільший мусульманський комплекс, що включає мечеть, медресе, цвинтар, бібліотеку та павільйон з мінеральними джерелами, «Томбул Джамія» знаходиться в Шумен. Збудований він у 1774 році. Мечеті є у Пловдіві (Імарет та Джумая), у Розграді (мечеті Ахмед Бея та Ібрагіма Паші), у Самокові (Байраклі). Цікаво, що деякі з культових об’єктів – Демір Баба та руїни села Оброчище (неподалік Варни), одночасно шануються і мусульманами, і християнами.

Іудеї живуть у Болгарії вже 2000 років. У середні віки на її землях оселилися євреї із Центральної Європи. Тут знайшли притулок також цілі громади євреїв, вигнані з Іспанії католицькими королями. На початку Другої світової війни в країні було близько 60 000 представників іудаїзму. Вони змогли уникнути долі, яка спіткала євреїв в інших країнах, окупованих нацистами. 90% болгарських євреїв емігрували до Ізраїлю, коли було створено державу. Сьогодні єврейська громада у Болгарії нечисленна. У багатьох містах є синагоги: Софії, Пловдиві, Самокові, Русі, Відіні та ін.

Релігійні громади Болгарії існують офіційно та живуть дружно.