“Мегагвинтівка Алігатор”. Що відомо про нову українську зброю для армії

Що це за гвинтівки та як їх використовуватимуть на Донбасі.

“Антиматеріальна гвинтівка”

Автор фото, BARRETT.NET

Американська “антиматеріальна” гвинтівка Barrett M107A1. Свого часу такого типу гвинтівки розробляли для війні в Іраку чи Афганісані

“Антиматеріальні гвинтівки” – це специфічний напрямок озброєнь, великокаліберні гвинтівки, цілями для яких є не так жива сила супротивника, як “матеріальні об’єкти”: легкоброньована техніка, бензовози, укріплення, склади чи інші елементи фронтової інфраструктури.

Цим такі гвинтівки відрізняються від звичайних снайперських.

“Це не зовсім снайпінг, а щось середнє між крупнокаліберним кулеметом та “марксманом” (Піхотним снайпером. – Ред.)”, – пояснює волонтер Олександр Карпюк (Serg Marco).

За його словами, таке озброєння використовується на Донбасі з початку війни.

“У 2014-2015 роках зі складів витягували старі ПТРД чи ПТРС і такими ж патронами 14,5 стріляли по техніці.

ПТРД – це “протитанкові однозарядні рушниці зразка 1941 року системи Дегтярьова”, а ПТРС – “протитанкові самозарядні рушниці зразка 1941 р. системи Симонова”.

Автор фото, Руслан Боровик

Український боєць веде вогонь із протитанкової рушниці зразка 1940-х років у Донецькому аеропорту

Раніше їх можна було зустріти переважно у фільмах про Другу світову війну, однак на початку війни на Донбасі вони почали з’являтися на укріплених позиціях з обох боків, наприклад, у тому ж Донецькому аеропорту.

“Але старі радянські рушниці мають дуже низьку точність. Їхній контур ствола надто тонкий і влучити у ціль на відстані далі, ніж 500 метрів, було важко”, – відзначає Serg Marco.

Прийнята ж на озброєння нова гвинтівка Alligator в цьому плані, за словами військових, і потужніша, і влучніша.

Alligator

Автор фото, Snipex

“Алігатор” з оптикою, магазином та сошками

Гвинтівка Snipex Alligator – розробка харківських зброярів з “ХАДО-Холдингу”. З 2014 року вони займаються виробництвом крупнокаліберної стрілецької зброї.

Всі деталі, включно зі стволом, за їхніми словами, українські.

Калібр – 14,5х114 мм. Такі патрони використовуються у крпунокаліберних кулеметах, наприклад, КПВТ, що стоять на бронетранспортерах.

Це робить “Алігатор” досить потужним вогневим засобом.

“Це надпотужний калібр, початкова швидкість кулі становить 980 м/с, ефективна дальність пострілу – до 2 км, а максимальна дальність польоту кулі – до 7 км. До речі, на відстані 1,5 км куля пробиває 10-мм броньову плиту”, – йдеться в огляді гвинтівки від “Армії Інформ”, який робили разом з Центральним науково-дослідним інститутом озброєння та військової техніки ЗСУ.

Автор фото, “Армія Інформ”

“Алігатор” не однозарядний, а має магазин на п’ять набоїв, що підвищує скорострільність (схожа однозарядна гвинтівка від “ХАДО” називається Snipex T-REX).

Serg Marco, який “волонтерить” для снайперів, також встиг випробувати нову гвинтівку на полігоні.

“Запам’яталась надзвичайно мала віддача. Не очікував, що так налаштують ДГК (Дулове гальмо-компенсатор. – Ред.)”, – говорить про свої враження волонтер.

“Ще зазвичай на таких гвинтівках стоять “дубові” УСМ – ударно-спускові механізми, щоб не було випадкового пострілу. Тобто, стрілку потрібні значні зусилля, щоб вистрілити. Але на “Алігаторі” механізм м’який та контрольований, що досить зручно”, – додає Serg Marco.

Водночас сама гвинтівка досить габаритна – її довжина 2 метри у зібраному стані, а вага – 25 кг.

“Це звичайна вага для такої гвинтівки. Треба розуміти, що це, насправді, не індивідуальна, а групова зброя, з якою мають працювати дві-три людини”, – відзначає Serg Marco.

Автор фото, Serg Marco

Довжина складеної гвинтівки – 2 метри

“Дві людини спокійно зможуть нести гвинтівку, глушник, боєприпаси та необхідне екіпірування для стрільби з позиції. Так само, як носять ДШК, інші кулемети і т.д.” – додає волонтер.

Серед мінусів він пригадує конструктивні моменти, які впливали на невеликий перекіс патрону в момент стрільби: “Але цей недолік дуже легко виправити”.

“Сама гвинтівка проста, її можна легко лагодити за потреби”, – вважає Serg Marco.

“Для полегшення стрільби “Алігатор” комплектується сошками (підставка для вогнепальної зброї), які регулюються по висоті й мають три позиції фіксації. Для зручного транспортування зброї їх можна скласти. Крім цього, гвинтівка оснащена тактичною ручкою для перенесення. Підходить як для правші, так і для шульги”, – додають в огляді “Армія Інформ”.

На фронті

Автор фото, Getty Images

Американський військовий з Barrett M107A1

Схожі “антиматеріальні гвинтівки” використовують всі сучасні армії.

У американських збройних силах, наприклад, є Barrett M107A1 (вона, щоправда, розрахована під менший калібр 12,7х99 мм). У 2017 році Білий дім дозволив продавати їх Україні, що стало знаковою подією до того, як мова зайшла про ракетні комплекси Javelin.

“Є азербайджанська гвинтівка IST-14,5 “Істіглал” (İstiqlal), яка конструктивно дуже схожа на “Алігатор” і перебуває на озброєнні армії Азербайджану”, – нагадує Serg Marco.

Ця гвинтівка важча від “Алігатора” – 30 кг.

Автор фото, Міноборони Азербайджану

Азербайджанська “антиматеріальна” гвинтівка İstiqlal

“Як показав недавній конфлікт у Карабаху, Азербайджан вміє воювати та знає, що таке сучасна зброя. “Істіглали” вони також використовували”, – додає волонтер.

За його словами, в умовах позиційної війни “антиматеріальні гвинтівки” можуть бути дуже ефективними, – “коли вже немає дивізій і армія не наступає широким фронтом, а цілей небагато й вони за якимось укріпрайонами чи пересуваються у броньованій техніці”.

“Поки пристрілюватися кулеметом – або тебе вже вирахують і “мінуснуть”, або техніка просто поїде. А тут таким самим великим кулеметним патроном можна завдавати шкоди точково, точно і при цьому на великих дистанціях – бронебійними і запалювальними боєприпасами чи трасерами”, – каже Serg Marco.

Автор фото, Serg Marco

Для “Алігатора” можна використовувати всю номенклатуру боєприпасів крупнокаліберних кулеметів: бронебійні і запалювальні патрони та трасери

За його словами, на відстані півтора-два кілометри “Алігатор” цілком може “прошивати” укріплення, що зроблені з мішків з піском чи колод.

На таких же відстанях гвинтівка може пробити бронебійними боєприпасами і бік БМП чи БТР (але не башту чи перед, як і не йде мова про пробивання броні танків на цій відстані). Утім, це поки що в теорії.

Також серед цілей, проти яких можна використовувати “Алігатори”: звичайна техніка та цистерни, антени і системи ПВО, радіолокаційні станції, засоби радіоелектронної боротьби (РЕБ), пускові установки керованих ракет, склади та вогневі точки супротивника.

Розробники також працюють над оптичними прицілами для таких гвинтівок, які зможуть витримувати віддачу.

Хочете отримувати найважливіші новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!

Найдовша гвинтівка у світі, або яка довжина ствола ідеальна

Інженери збройової компанії MDT дуже люблять експериментувати. Нещодавно вони встановили оптичний приціл на висоті понад 50 сантиметрів над стволом і перевірили, чи зручно здійснювати прицілювання таким чином і чи це впливає на точність пострілу.

Тепер MDT здивувала весь світ гвинтівкою, довжина ствола якої становить 183 см! Це 6 футів або 72 дюйми.

Звичайно, така модель ніколи не надійде у продаж. Її майже неможливо транспортувати в стандартних умовах і є максимальний ризик завдати пошкодження конструкції. До того ж стріляти з цієї гвинтівки можна лише встановивши її на три триноги.

Але поодинокі екземпляри все ж таки є. І створені вони були для того, щоб перевірити, наскільки точним буде постріл при застосуванні популярних боєприпасів калібру .308 Win.

Для снайперів ця рушниця може стати справжнім відкриттям. Один рекорд вже встановлений – при загальній довжині гвинтівки 223 см вона є найдовшою у світі.

Найдовша гвинтівка від MTD

Далі більше.

Яка довжина ствола ідеальна, а яка – занадто довга? Це гостре питання турбує багатьох стрільців.

Команда інженерів MTD вирішила провести експеримент, обрізаючи ствол гвинтівки дюйм за дюймом та відстежуючи швидкість кулі, щоб побачити все на власні очі.

P.S. Зверніть увагу на складаний приклад, щоб гвинтівка була «компактною». 🙂

У таблиці нижче показано, як проходив експеримент. Інженери MDT використовували боєприпаси Federal Gold Medal Match, споряджені кулями Sierra MatchKing масою 175 гранів, які мають заявлену початкову швидкість 2600 ф/с із 24-дюймового ствола.

Залежність швидкості кулі (ф/с) від довжини ствола (дюйм)

Всупереч прогнозам багатьох людей, ствол довжиною 6 футів не сповільнював снаряд через тертя – початкова швидкість становила 2785 футів за секунду.

У перші 20 дюймів різання ствола не було значного падіння швидкості – лише 20 футів за секунду на 10 дюймів.

Приблизно на відстані від 30 до 34 дюймів кожен дюйм ствола призводив до падіння швидкості приблизно на 15 футів за секунду. Вони скоротили ствол до 19 дюймів, і тоді початкова швидкість становила 2567 ф/с.

Дивовижний експеримент, чи не так? Цікаво, що божевільні вчені з MDT покажуть нам далі.

Cutting The World’s Longest Rifle To Find The Perfect Barrel Length

Чим зараз воюють у світі: сучасні штурмові гвинтівки (автомати)

Протягом останніх століть озброєння та військова техніка безперервно еволюціонували. Військова необхідність призводила до чергових технічних проривів, на світло з’явилися різноманітні види наступальної зброї, що дозволяють завдавати ударів з відстані в сотні та тисячі кілометрів. Однак на сьогоднішній день індивідуальна стрілецька зброя аж ніяк не є анахронізмом. Адже дистанційні методи ведення війни ефективні лише у випадку, якщо метою операції є знищення промислової та військової інфраструктури противника.

Для остаточного розгрому ворога, контролю його території, доступу до сировинних та промислових ресурсів, виконання гуманітарних та інших завдань необхідне застосування піхотних та спеціальних частин та підрозділів, що вступають у безпосередній контакт із противником. І ось тут головною дійовою особою війни стає постать у камуфляжі зі штурмовою гвинтівкою в руках.

Скриншот із гри Battlefield

Історія питання: як усе починалося

Для початку дамо визначення терміна «штурмова гвинтівка» (у російській термінології — автомат). Отже, штурмова гвинтівка (в оригіналі assault rifle) — вогнепальна зброя, створена для ведення автоматичного вогню боєприпасами, що займають проміжне за потужністю положення між гвинтівково-кулеметними та пістолетними. Тобто до штурмових гвинтівок не належать зразки, здатні вести автоматичний вогонь, але розраховані на використання пістолетних боєприпасів (тобто пістолети-кулемети), так само як і автоматична зброя, що використовує гвинтівкові патрони (автоматичні гвинтівки).

Вперше зброю, яку, з деякими натяжками, можна віднести до штурмових гвинтівок, було створено в Росії талановитим зброярем В.Г. Федоровим. У 1916 р. було розпочато серійне виробництво зразка, який автор назвав автоматом. Фактично це була автоматична гвинтівка, але з секторним магазином і під японські гвинтівкові патрони калібру 6,5 мм, що мали у порівнянні з російським патроном 7,62х54R меншу потужність та
імпульс віддачі. Цією зброєю був озброєний один з підрозділів Російської Імператорської армії, що брав участь у боях Першої світової.

Автомат Федорова: знімок із Wikipedia

Піонерами ж у створенні повноцінного зразка штурмової гвинтівки, який був родоначальником цього класу зброї, є німці. У світлі бойового досвіду Східного фронту німецькому командуванню стала очевидна надмірна потужність і далекобійність традиційних магазинних і самозарядних гвинтівок в умовах, зазвичай, невеликих дальностей вогневого контакту. Пістолети-кулемети ж, будучи майже ідеальною зброєю для бою на короткій дистанції, скажімо, в умовах лісу або при зачистці траншей та будівель, при стрільбі на дальності понад двісті метрів мали недостатню потужність та ефективність.

В результаті реалізації технічного завдання німецького управління озброєнь на новий автоматичний карабін, був створений МP 43/44, пізніше перейменований в SturmGewehr 44, що в перекладі з німецької буквально означає «Штурмова гвинтівка». Тим самим новий німецький зразок дав назву новому класу стрілецької зброї. Штурмгевер був створений під розроблений ще до війни — у 1938 році — фабрикою Polte-патрон, який, хоч і зберіг стандартний для вермахту калібр 7,92, але мав укорочену до 33 мм гільзу та легшу кулю і за потужністю займав проміжне положення між пістолетним та гвинтовим патронами. Зрештою німці отримали доволі вдалий зразок, що дозволяє вести точний вогонь одинарними пострілами на дистанціях до 600 м та забезпечує високу щільність вогню при збереженні прийнятної купчастості під час стрільби чергами на дистанціях до 300 м.

SturmGewehr 44 на бойовому рубежі. Фото: ok.ya1.ru

До того ж нова штурмова гвинтівка була призначена для масового та дешевого виробництва із застосуванням штампування та лиття. До недоліків автомата відносять не надто зручну прикладистість при стрільбі лежачи. Загалом до кінця війни було вироблено понад 400 000 штурмових гвинтівок у різних комплектаціях, що охоплюють зразки, забезпечені оптичними та інфрачервоними прицілами, і навіть такою екзотикою, як кривоствольний пристрій Krummlauf Vorsatz J для стрільби з-за кута будівель, у мертвих зонах танків та фортифікаційних споруд.

SturmGewehr 44 з насадкою Krummlauf. Фото: royalarmouries.org.uk

Поява на Східному фронті нової німецької зброї під проміжний патрон тут же викликала реакцію у відповідь радянських зброярів. У 1943 р. конструкторами Н.М. Єлізаровим та Б.В. Сьоміним був створений проміжний патрон 7,62×39, що увійшов в історію як М1943 і став найпоширенішим проміжним патроном у світі. Саме під цей патрон був створений спочатку самозарядний карабін Симонова — СКС, а потім і легендарний автомат Калашникова.

Існує легенда, що кочує з одного інтернет-видання в інше, про те, що автомат Калашникова був скопійований з Stg-44 і що німецькі зброярі, включаючи Хуго Шмайсера, перебуваючи в радянському полоні, брали участь у його розробці. Цілком очевидно, що автомат Калашнікова, не будучи прямою копією Штурмгевера, і маючи принципово інший пристрій багатьох вузлів, був створений під сильним впливом німецької конструкції. До речі, у спогадах зброярів-ковровців, опублікованих в одному з російських профільних журналів, є згадка про один цікавий факт. Виявляється, перші серійні зразки АК-47 суттєво поступалися за купчастістю в режимі автоматичного вогню німецькому автомату і керівництво заводу призначило велику грошову премію тому зі співробітників, хто при відстрілі АК у тирі зможе суттєво покращити досягнуті раніше результати. Премія так і залишилася незатребуваною.

Отже, не можна не помітити, що розробка та успішне застосування гітлерівською Німеччиною штурмової гвинтівки Stg-44 справило сильний і безпосередній вплив на розвиток стрілецької зброї, адже армії всіх країн світу зробили зброю цього класу основною індивідуальною зброєю піхотинця.

Розробка та успішне застосування гітлерівською Німеччиною штурмової гвинтівки Stg-44 вплинуло на розвиток стрілецької зброї.

Дотепер зразки сучасних штурмових гвинтівок класифікують як автомати третього покоління (до нульового відносять німецькі автомати МP-43 і Stg-44, до першого – АК-47, АКМ і чеський Vz-58, М-14 (США) G-3 (ФРН), FAL (Бельгія). Головною ознакою другого покоління, (до якого відносять АК-74, американську М-16, французький Famas, австрійський AUG та інші), став перехід на патрони меншого калібру – 5,56х45 і 5,45х39).

Загальними ознаками штурмових гвинтівок третього покоління є широке застосування пластмас та легких сплавів, що дозволяє суттєво полегшити зброю разом зі здешевленням її виробництва; використання модульної конструкції, застосування оптичних та коліматорних (типу «червона точка » ) прицілів як основних, закладена ще на стадії проєктування можливість встановлення великої номенклатури додаткового обладнання: підствольних та дульних гранатометів, тактичних ліхтарів, лазерних вказівників, глушників.

Чим воюють сьогодні

Спробуємо розглянути найцікавіші зразки автоматів третього покоління серед тих, що виробляються серійно, так і тих, що знаходяться в стадії розробки.

Італійський стрілецько-гранатометний комплекс АRX-160 розробки фірми Beretta включає 5,56 мм автомат і 40*46 мм підствольний гранатомет, який також може використовуватися автономно. Дальність стрільби з гранатомета становить 400 м. До комплексу, окрім власне штурмової гвинтівки та гранатомета, входять прилад керування вогнем стрілецької зброї «Aspis» та прилад керування вогнем гранатомета «Scorpio». Модульна конструкція комплексу дозволяє після заміни низки деталей використовувати патрони 5,56х45 мм, 5,45х39 мм, 7,62х39 мм, 6,8х43 мм, тобто фактично весь спектр проміжних патронів, що виробляються сьогодні. Автомат комплектується швидкозмінними стволами 406 і 305 мм, на заміну яких йде не більше п’яти секунд, рукоятка зведення встановлюється на обидві сторони, є можливість оперативно змінити напрямок відбиття стріляних гільз. Автоматика працює на принципі газовідводу з коротким ходом газового поршня.

Складаний приклад автомата має 5 положень регулювання довжини. Є 4 монтажні планки Picatinny для встановлення додаткового обладнання, 6 точок кріплення ременя. Мушка та цілик складаються. Стандартними кольорами покриття є чорний та оливковий. Автомат з коротким стволом важить не більше 3-х кг і є ідеальним бойовим трансформером з можливістю тонкої настройки під потреби конкретного стрільця.
Комплекс є базовим для перспективного італійського комплекту бойового екіпірування «Soldato Futuro». Автомат з 2012 року надходить на озброєння італійської армії та пропонується на експорт. Зокрема, варіант автомата під радянський патрон 7,62 х39 (використовуються магазини від АКМ), прийнятий на озброєння силами спеціальних операцій республіки Казахстан.

Комплекс “Soldato Futuro”. Фото: taringa.net

Автомат HK-416 фірми Хеклер-Кох своєю появою зобов’язаний бажанням цієї компанії вийти на американський ринок військової та поліцейської зброї. Ідея полягала у створенні зразка, що поєднує в собі ергономіку та зовнішній вигляд улюбленої всіма американцями М-16 зі значно підвищеною надійністю. Для цього прямий газовідвід М-16 був замінений значно стійкішою до забруднення системою з коротким ходом газового поршня, такий же, як на гвинтівці G-36.

Heckler & Koch HK-416

Також було покращено затвор і поворотний механізм та використано ствол підвищеної живучості. Цікаво, що спочатку HK-416 розроблявся як комплект деталей для апгрейду автоматів типу М-16/М-4. При цьому замінювалися ствол з газовим двигуном, цівка, ствольна коробка і затворна група, заміна поворотної пружини та буфера також була рекомендована. При цьому приклад, магазин, корпус ударно-спускового механізму з рукояткою та приймачем магазину можуть використовуватись від старого зразка.

В іншому HK-416 має багато спільного зі своїми «однокласниками» – телескопічний приклад регульованої довжини, швидкозмінні стволи, чотири напрямні Picatinny rail для кріплення різних прицільних пристосувань, лазерних вказівників, тактичних ліхтарів, підствольних гранатометів тощо.
Автомат був прийнятий на озброєння деякими спеціальними підрозділами армії США, у тому числі легендарним контртерористичним юнітом Delta Force, корпусом морської піхоти США, спеціальними підрозділами низки країн і приватними військовими компаніями, де чудово себе зарекомендував. Також відомо, що в операції зі знищення Усами Бін Ладена команда шести морських котиків США використовувала автомати HK-416. Зброя має високу точність і купчастість стрілянини, що у поєднанні з м’якою та плавною віддачею робить його ідеальним інструментом у руках професіонала.

В операції зі знищення Усами Бін Ладена команда 6 морських котиків США використали автомати HK-416

У результаті узагальнення тактичного досвіду, отриманого військами міжнародної коаліції в Іраку та Афганістані, з’ясувалося, що стандартні патрони НАТО калібру 5,56 за певних умов мають недостатні дальність та пробивну дію. До того ж легка куля патрона SS 109 на дистанції 400 м при бічному вітрі 17 км/год має знос вдвічі більший, ніж у кулі патрона 7,62 х51. У світлі цих висновків компанія Хеклер-Кох на базі автомата HK-416 розробила автоматичну гвинтівку НК-417 під патрон 7,62 х51 НАТО. До нової гвинтівки доступні 4 варіанти стволів різної довжини, причому при використанні «снайперських» стволів довжиною 40 і 50 см та відповідних боєприпасів, при стрільбі одинарними гвинтівка демонструє купчастість в районі однієї кутової хвилини, що дозволяє віднести цей варіант НК-417 до тактичних снайперських гвинтівок .

Heckler & Koch HK-417

Говорячи про автомати третього покоління неможливо залишити без уваги комплекс SCAR. FN SCAR (англ. Special Operations Forces Combat Assault Rifle) — бойова штурмова гвинтівка для сил спеціальних операцій) — була розроблена компанією FN-Herstal USA для участі в конкурсі на нову штурмову гвинтівку для бійців US SOCOM, оголошеному у 2003 році командуванням сил спеціальних операцій США. Відповідно до вимог конкурсу гвинтівка мала, по-перше, максимально використовувати принцип модульності, тобто бути легко адаптованою для конкретних тактичних умов, по-друге, за надійністю перевершувати штатний карабін М-4. Також технічне завдання передбачало наявність у перспективних зразків комплектів переоснащення під боєприпаси 7,62х39, 6,8 Rem та інші.

У 2004 році було оголошено, що переможцем конкурсу стала компанія FN-Herstal USA з гвинтівково-гранатометними комплексами, які пізніше були стандартизовані як Mark 16 / Mk.16 SCAR-L та Mark 17 / Mk.17 SCAR-H.
Керівник програми озброєння US SOCOM Трой Сміт підкреслював, що проєктування гвинтівок SCAR проводилося за активного сприяння самих спецпризначенців, і особливість гвинтівок SCAR полягає в тому, що ця зброя спецпідрозділів, що втілила багаторічний бойовий досвід. Після підписання договору про початкову стадію виробництва було проведено військові випробування у різних кліматичних зонах, у яких брали участь оператори Navi Seals, бійці спецпідрозділів морської піхоти США та армійські рейнджери.

Сімейство гвинтівок SCAR, окрім двох «базових» варіантів — «легкої» гвинтівки Mk.16 SCAR-L (Light) під патрони калібру 5.56х45мм НАТО та «важкої» гвинтівки Mk.17 SCAR-H (Heavy6), включає в себе Mk 13 Mod 0 або FN40GL – 40 мм – гранатомет, який може бути використаний як підствольний для будь-якого з варіантів, або використовуватися автономно.

Обидві базові зміни припускають можливість установки стволів різної довжини, що визначають їхнє тактичне призначення. Існує три стандартні варіанти – “S” (Standard), “CQC” (Close Quarters Combat) – укорочений автомат для ближнього бою і “SV” (Sniper Variant) – снайперська зброя. Виробник підкреслює принцип модульності своєї конструкції – 82% деталей, яких налічується всього 175, можуть бути використані у зброї обох калібрів.

Різновиди Fn SCAR Mk 16

Сталевий магазин для МК-16 взаємозамінний з магазином карабіна М-4, хоча, як запевняє розробник, має кращу якість. Хромований ствол та загальна якість виготовлення гарантують високу тривалість служби штурмової гвинтівки. Автоматика зброї з коротким ходом газового поршня, крім малої чутливості до забруднення, гарантує автомату підвищену стійкість при стрільбі. Повністю реалізований принцип двосторонності: лапка запобіжника і кнопка фіксатора магазину можуть бути приведені в дію з обох боків, рукоятка затвора може бути встановлена ​​як на правій, так і на лівій стороні. Приклад, що складається праворуч, регулюється по довжині з фіксацією в шести положеннях. Дещо знижений, у порівнянні з іншими гвинтівками, темп стрілянини сприяє більшій стійкості зброї при веденні вогню.

Наразі гвинтівки виготовляються серійно і надійшли на озброєння 75 полку рейнджерів США. Однак з ряду причин US ​​SOCOM відмовився від використання 16 / Mk.16 SCAR-L, закуповуючи натомість 7.62 мм автомати SCAR-H з комплектами апгрейду під боєприпаси 5,56×45. Проте високі бойові та експлуатаційні якості гвинтівок сімейства SCAR сприяли їхньому поширенню у збройних формуваннях країн світу.

Чим воює Росія

Розрекламований АН-94 «Абакан», хоч і демонстрував рекордні показники за купчастістю в режимі вогню чергами по два патрони, в іншому не має жодних переваг перед АК-74, до того ж є гранично складною та дорогою у виробництві конструкцією, непридатною для озброєння солдатів-строковиків.

Автомати АК 100-ї серії, розробка яких почалася на Іжевському машинобудівному заводі на початку 1990 років, спочатку створювалися як комерційна зброя, розрахована на закордонні ринки. Створена на основі АК-74 зброя є її варіантами під найпоширеніші у світі проміжні патрони: 5,56х45 НАТО, 7,62х39 та 5,56х45.

• АК-101 – це автомат під широко поширений натовський боєприпас 5,56х45 і, як запевняє розробник, демонструє кращу купчастість у режимі стрільби чергами, ніж М-16 А2.
• АК-103 використовує заслужений патрон 7,62 х39 (М1943), сумісний з магазинами старих автоматів АК/АКМ та призначений для їх заміни.
• АК-102, 104 і 105 являють собою малогабаритні автомати, побудовані на базі своїх повнорозмірних версій і дещо перевершують за своїми бойовими та експлуатаційними характеристиками АКС-74у. Від «базових» моделей їх відрізняють укорочений ствол зі спеціальним надульним полум’ягасник ом та змінена прицільна планка, що має розмітку лише до 500 м.

Всі АК 100 серії обладнані бічною планкою для установки оптики. Для виготовлення прикладу, цівки, пістолетної рукоятки та корпусу магазину використовується поліамід чорного кольору, через що АК сотої серії за кордоном отримали комерційну назву «Чорний Калашников». Найбільшим покупцем АК сотої серії на сьогодні є Венесуела, з якою був укладений контракт на постачання та ліцензійну збірку 100 000 одиниць АК-103. Партію АК-102 також було придбано Індонезією.

АК сотої серії, хоч і є комерційно успішним проєктом, є лише косметичною модернізацією АК-74 і не позбавлені його недоліків. Найістотнішим недоліком автоматів сімейства АК є складність розміщення ними оптичних прицілів. Проблема передусім обумовлена ​​тим, що у верхній частині зброї, там, де повинна встановлюватися оптика, розташовані кришка ствольної коробки і газова трубка. Бічна планка з кріпленням типу “ластівчин хвіст”, яка є на всіх автоматах АК-74м, проблему не вирішує, тому що при неповному розбиранні для чищення автомата або усунення затримки при стрільбі приціл необхідно зняти. Після його встановлення, звісно, ​​зброю потрібно знову приводити до нормального бою. Крім того, встановлений на АК-74м приціл не дозволяє складати приклад. Секторний запобіжник-перемикач режимів вогню на автоматах сімейства АК є незручним, “гучним” і викликає багато нарікань.

АК сотої серії, хоч і є комерційно успішним проєктом, є лише косметичною модернізацією АК-74 і не позбавлені його недоліків

Для усунення цих та інших недоліків та загального “осучаснення” конструкції концерн “Іжмаш” розробив АК-12, що означає “Автомат Калашникова 2012 року”. Хоча зброя використовує класичну автоматику з довгим ходом газового поршня, її конструкція зазнала серйозних змін. Переконструйовано ударно-спусковий механізм, оновлено затворну групу та ствольну коробку. Кришка ствольної коробки, що тепер має підвищену жорсткість, закріплена на шарнірах і для розбирання і чищення автомата відкидається вгору і вперед. Ці заходи дозволили досягти сталості положення кришки щодо ствола, що дає можливість встановлювати на розташовану на кришці напрямну планку типу “пікатінні” оптичні, коліматорні та нічні приціли.
Рукоятка зведення затвора перенесена вперед і, за бажанням стрілка, може бути переставлена ​​на ліву або праву сторону. Запобіжник-перемикач вогню має тепер іншу конструкцію – він винесений на обидві сторони зброї та має чотири положення – “запобіжник”, “стрільба одинарними”, “фіксовані черги по 3 постріли”, “автоматичний вогонь”.

У конструкції зброї з’явилася затримка затвора, що дозволяє прискорити перезаряджання. Складаний телескопічний приклад має регульовані по висоті накладку і потиличник, що дозволяє налаштувати автомат під антропометричні дані конкретного стрільця. З інших нововведень автомата — безліч планок пікатінні, розташованих, окрім кришки ствольної коробки, ще й на верхній накладці цівки та на його бічних поверхнях, модифіковані для підвищення купчастості нарізи і кульовий вхід ствола; нове дульне гальмо-компенсатор, що дозволяє вести вогонь надульними гранатами закордонного виробництва. Виробник обіцяє версії АК-12 під різні боєприпаси — від 5,56х45 і 7,62х39 до 7,62х51 НАТО. Автомат може використовуватися як зі штатними магазинами відповідного калібру, так і з новим чотирирядним магазином місткістю 60 набоїв.

Що робить Україна?

В результаті досліджень з модернізації автомата Калашникова АК-74 Науково-технічний центр точного машинобудування у 2003 році представив автомат Вепр. Автомат скомпонований за схемою “буллпап” (з механікою в прикладі) і зберігає надійну схему функціонування автоматики від АК-74. Розробник заявляє, що Вепр “на чверть коротший за АК, на 200 г легший за нього і має вдвічі кращу купчастість”. Рукоятка зведення і запобіжник можуть бути переставлені на будь-який бік, при цьому рукоятка зведення, виконана окремим вузлом, нерухома при стрільбі. Автомат пропонується штатно комплектувати коліматорним прицілом української розробки. Замість цівки можливе встановлення підствольного гранатомета ГП-25. До недоліків зброї відносять незручність зміни магазину (що властиво всім зразкам, скомпонованим за схемою “булпап”) та незручне розташування перекладача режимів вогню далеко позаду пістолетної рукоятки управління вогнем. Вепр був адресований насамперед бійцям спецпідрозділів та українським миротворцям, але на озброєння так і не надійшов.

У 2010 році Міністерству оборони України було представлено новий автомат “Малюк” (він же Вулкан-М) розробки КБ “Артилерійське озброєння”, м. Київ. Виріб є також скомпонованою за схемою “буллпап” зброєю, що в цілому повторює загальну концепцію “Вепра”, але з деякими поліпшеннями в частині ергономіки. Автомат оснащений планкою “пікатінні” і може комплектуватися різними прицільними пристроями. На вимогу замовника можна встановити глушники українського виробництва. Автомат не викликав інтересу ні в оборонного відомства України, ні в закордонних замовників.

У 2008 р. українське науково-виробниче об’єднання МВС України “Форт” (м. Вінниця) уклало угоду про ліцензійне виробництво серії стрілецької зброї Tavor розробки державної ізраїльської компанії IMI (Israel Military Industries). Сімейство зброї Tavor Tar-21 є модульним і складається з декількох зразків, побудованих на базі однієї основної конструкції. Система містить: стандартну штурмову гвинтівку Tar-21 зі стволом довжиною 465 мм (в Україні стандартизована як “Форт 222”), СТАР-21 (CTAR – Commando Tavor Assault Rifle) – модифікація з укороченим до 375 мм стволів, призначена для спецпризначенців (“Форт-221”) і компактний автомат, що використовується як зброя самооборони екіпажів транспортних засобів – «Мікро Тавор» MTAR-21 зі стволом у 330 мм, а також “Снайперський”варіант – STAR-21 (STAR ​​- Sharp Shooting Tavor Assault Rifle) — автомат, що комплектується сошками та оптичним прицілом (штатно оснащується 4x кратним прицілом ACOG).

Tavor Tar-21, фото: Wikipedia

Tavor СТАР-21, фото: Wikipedia