Хребет

Хребет, також відомий як хребетний стовп, є життєво важливою структурою, яка утворює центральну вісь людського тіла. Це складна частина, що складається з хребців, щоб створити гнучку, але стабільну опорну систему для тіла. Хребет виконує кілька важливих функцій, зокрема захист спинного мозку, який є критично важливою частиною нервової системи, відповідальною за передачу повідомлень між мозком і рештою тіла. Хребет також підтримує вагу голови та верхньої частини тіла, забезпечує рух і гнучкість, а також містить спинномозкові нерви, які виконують різні функції в усьому тілі. У цій статті ми вивчимо анатомію, функції та загальні захворювання, які впливають на хребет.

Анатомія хребта

Хребет складається з 33 хребців, розташованих послідовно один на одному, розділених міжхребцевими дисками, які діють як амортизатори. Хребет ділиться на п’ять відділів: шийний, грудний, поперековий, крижовий і куприковий. Кожен хребець має кісткову дугу, яка охоплює та захищає спинний мозок, який є пучком нервів, що проходить від стовбура мозку до нижньої частини спини.

Спинний мозок відповідає за передачу сигналів між мозком і рештою тіла, що забезпечує відчуття, рух і рефлекси. Хребці також з’єднані фасетковими суглобами, які забезпечують рух і гнучкість хребта. Диски між хребцями складаються з міцного зовнішнього шару, який називається фіброзним кільцем, і гелеподібного центру, який називається пульпозним ядром. Ці диски забезпечують амортизацію, щоб захистити хребет від травм.

Хребет підтримується зв’язками та м’язами, які працюють разом, щоб підтримувати його стабільність і забезпечити рух. М’язи спини та шиї особливо важливі для забезпечення підтримки та забезпечення постави, рівноваги та руху.

Функції хребта

Хребет виконує кілька важливих функцій в організмі людини. Однією з його основних функцій є підтримка та опора тіла, що дозволяє нам стояти вертикально та підтримувати поставу. Хребет також забезпечує рух і гнучкість, дозволяючи нам згинатися, скручуватися та рухатися різними способами. Іншою важливою функцією хребта є захист спинного мозку. Хребет також відіграє роль у амортизації ударів. Крім того, хребет служить якорем для різних м’язів і зв’язок, допомагаючи підтримувати стабільність і рівновагу в тілі. Він також забезпечує основу для грудної клітки, яка захищає життєво важливі органи, такі як серце та легені. Загалом, хребет є критично важливим компонентом кістково-м’язової системи та має важливе значення для загального функціонування та руху тіла.

Розвиток хребта

Хребет є складною структурою, яка розвивається з ряду невеликих сегментів під час ембріонального розвитку. У процесі розвитку хребта утворюється хорда, яка згодом стає пульпозним ядром міжхребцевих дисків. Під час ембріонального розвитку хорда індукує утворення сомітів, які є блоками мезодермальної тканини, які дають початок м’язам, кісткам та іншим тканинам тіла. Соміти, які утворюються вздовж середньої лінії ембріона, дають початок хребцям хребта. У міру росту ембріона соміти диференціюються на склеротоми, які дають початок тілам і дужкам хребців, і дерматоми, які дають початок шкірі та іншим тканинам. Склеротоми також дають початок міжхребцевим дискам, які діють як амортизатори та забезпечують рух між хребцями.

Розвиток хребта є складним і високоскоординованим процесом, який включає взаємодію різних сигнальних шляхів і моделей експресії генів. Будь-яке порушення цих процесів може призвести до відхилень розвитку хребта, таких як сколіоз, розщелина хребта та інші вроджені вади.

Протягом дитинства та підліткового віку хребет зазнає значного зростання та змін у формі та розмірі. Хребці поступово збільшуються в розмірах, а міжхребцеві диски стають товщі. Цей ріст супроводжується зміною кривизни хребта, при цьому в шийному і поперековому відділах розвиваються лордозні вигини, а в грудному і крижовому відділах — кіфотичні. На розвиток хребта також впливають такі фактори, як харчування, фізична активність і постава. Правильне харчування та регулярні фізичні вправи можуть сприяти здоровому росту та розвитку хребта, тоді як погане харчування, відсутність фізичних вправ і неправильна постава можуть призвести до деформацій хребта та інших проблем у подальшому житті.

Розлади та захворювання хребта

Існує багато захворювань, які можуть вплинути на функцію хребта та спричинити біль або інвалідність. У цьому розділі ми розглянемо деякі поширені розлади та захворювання хребта.

1. Сколіоз – це стан, при якому хребет вигинається вбік, що призводить до ненормальної форми. Це може викликати біль у спині, проблеми з диханням і зниження рухливості. Варіанти лікування включають фіксацію або хірургічне втручання у важких випадках.

2. Грижа диска виникає, коли м’який внутрішній матеріал диска хребта виступає через зовнішній шар і тисне на нервовий корінець або спинний мозок. Це може викликати біль, оніміння або слабкість в ураженій області. Варіанти лікування включають фізіотерапію, знеболюючі препарати або хірургічне втручання у важких випадках.

3. Стеноз хребта – це звуження спинномозкового каналу, яке може чинити тиск на спинний мозок або нервові корінці. Це може викликати біль, оніміння або слабкість в ураженій області. Варіанти лікування включають фізіотерапію, знеболюючі препарати або хірургічне втручання у важких випадках.

4. Остеоартрит – це дегенеративне захворювання суглобів, яке може вражати хребет. Це відбувається, коли хрящ, який амортизує суглоби, зношується, викликаючи біль, скутість і втрату рухливості. Варіанти лікування включають фізіотерапію, знеболюючі препарати або хірургічне втручання у важких випадках.

5. Остеопороз – це стан, при якому кістки стають крихкими та слабкими, що робить їх більш сприйнятливими до переломів. Це може вплинути на хребет і викликати компресійні переломи хребців, що може призвести до болю, втрати висоти та деформації. Варіанти лікування включають прийом ліків і зміну способу життя, щоб запобігти подальшій втраті кісткової маси.

6. Пухлини хребта можуть бути доброякісними або злоякісними і можуть рости всередині спинного мозку або хребців. Вони можуть викликати біль, слабкість або оніміння в ураженій області. Варіанти лікування включають хірургічне втручання, променеву терапію або хіміотерапію, залежно від типу та розташування пухлини.

Важливо звернутися за медичною допомогою, якщо ви відчуваєте будь-які симптоми, пов’язані з розладами або захворюваннями хребта. Ваш лікар може провести фізичний огляд і візуалізацію, щоб діагностувати стан і порекомендувати відповідні варіанти лікування.

Діагностика розладів хребта

Діагностика захворювань хребта може бути складним процесом, який вимагає ретельного вивчення історії хвороби пацієнта, симптомів і фізичного стану. Нижче наведено деякі з найпоширеніших методів діагностики захворювань хребта:

1. Фізичне обстеження. Лікар почне з проведення фізичного обстеження, щоб оцінити діапазон рухів пацієнта, м’язову силу, рефлекси та будь-які ознаки болю чи дискомфорту. Вони також можуть попросити пацієнта виконати певні рухи або дії, щоб оцінити гнучкість і функцію хребта.

2. Тести візуалізації, такі як рентген, КТ та МРТ, можуть надати детальні зображення хребта та допомогти діагностувати розлади хребта, такі як грижа міжхребцевого диска, стеноз хребта та переломи. Ці тести також можуть допомогти визначити місце та ступінь компресії спинного мозку або нервових корінців.

3. Електроміографія (ЕМГ) і дослідження нервової провідності: ці тести оцінюють функцію нервів, які контролюють рух м’язів і відчуття в руках і ногах. ЕМГ вимірює електричну активність м’язів, тоді як дослідження нервової провідності вимірюють швидкість, з якою електричні імпульси проходять по нервах.

4. Тести на щільність кісток можуть діагностувати такі захворювання, як остеопороз, який може послабити кістки хребта та збільшити ризик переломів.

5. Аналізи крові. Можуть бути призначені аналізи крові, щоб перевірити наявність інфекцій, запалень або інших основних захорювань, які можуть спричинити симптоми спинного мозку.

У деяких випадках для точної діагностики захворювання хребта може знадобитися поєднання цих методів. Після постановки діагнозу лікар може розробити відповідний план лікування з урахуванням індивідуальних потреб пацієнта.

Лікування розладів хребта

Варіанти лікування розладів хребта можуть відрізнятися залежно від типу та тяжкості стану. Ось кілька поширених варіантів лікування захворювань хребта:

1. Ліки. Безрецептурні знеболюючі, такі як ацетамінофен або нестероїдні протизапальні засоби (НПЗП), можуть допомогти полегшити легкий або помірний біль, пов’язаний із захворюваннями хребта. Ліки, що відпускаються за рецептом, такі як міорелаксанти, кортикостероїди або опіоїди, можуть знадобитися для більш сильного болю.

2. Фізична терапія може бути ефективною для лікування захворювань хребта, покращуючи гнучкість, силу та діапазон рухів. Фізіотерапевт може створити індивідуальну програму вправ для вирішення конкретних проблем із хребтом.

3. Ін’єкції. Ін’єкційна терапія передбачає використання кортикостероїдів або анестетиків для полегшення болю та запалення, пов’язаних із захворюваннями хребта. Поширені типи ін’єкцій включають епідуральні ін’єкції, ін’єкції нервової блокади та ін’єкції фасеткових суглобів.

4. Хірургічне втручання. У деяких випадках хірургічне втручання може знадобитися для лікування захворювань хребта, які не піддаються іншим методам лікування. Звичайні операції на хребті включають ламінектомію, дискектомію та спондилодез.

5. Альтернативні методи лікування, такі як мануальна терапія, акупунктура та масаж, можуть використовуватися разом з іншими методами лікування для полегшення болю та покращення функції хребта.

Важливо проконсультуватися з медичним працівником, щоб визначити найкращий курс лікування захворювання хребта. У деяких випадках для досягнення найкращих результатів може знадобитися комбінація лікування.

Травми хребта

Хребет – це складна структура, яка схильна до різного роду травм. Травми хребта можуть варіюватися від незначних розтягнень до важких переломів і пошкоджень спинного мозку. Ці ушкодження можуть виникнути в результаті травм, таких як падіння, автомобільні аварії та спортивні травми, або внаслідок дегенеративних станів, таких як остеопороз.

Симптоми травми хребта можуть відрізнятися в залежності від тяжкості та місця ушкодження. Загальні симптоми включають біль, оніміння, поколювання, слабкість і труднощі при русі. У деяких випадках травма хребта може спричинити параліч, втрату чутливості або втрату контролю над кишечником і сечовим міхуром.

Лікування травми хребта буде залежати від типу та тяжкості травми. У деяких випадках відпочинку, льоду та знеболюючих препаратів може бути достатньо для лікування симптомів. Однак при більш серйозних травмах може знадобитися іммобілізація хребта за допомогою бандажа або гіпсової пов’язки. У деяких випадках може знадобитися хірургічне втручання, щоб усунути пошкодження або стабілізувати хребет.

Реабілітація є важливою частиною процесу відновлення після травм хребта. Фізична терапія може допомогти покращити силу, гнучкість і діапазон рухів. Ерготерапія може допомогти людям відновити здатність виконувати щоденні дії, такі як одягання, купання та їжа. У деяких випадках може знадобитися психологічна терапія для усунення емоційних і психологічних наслідків травми хребта.

Важлива профілактика травм хребта. Правильна постава, механіка тіла та техніка підйому можуть допомогти зменшити ризик травми. Носіння відповідного захисного спорядження під час занять спортом і активностей також може допомогти запобігти травмам. Крім того, дотримання здорового способу життя, включаючи регулярні фізичні вправи та повноцінне харчування, може допомогти запобігти дегенеративним станам, таким як остеопороз, який може збільшити ризик переломів хребта.

Хребет і постава

Хребет відіграє вирішальну роль у підтримці правильної постави. Погана постава, з іншого боку, може призвести до різноманітних проблем із хребтом, таких як біль у спині, деформації хребта та м’язовий дисбаланс.

Правильна постава необхідна для правильного вирівнювання та функціонування хребта. Хребет має три природних вигини, які допомагають рівномірно розподілити вагу тіла і запобігають надмірному тиску на якусь одну ділянку. Коли ці вигини зберігаються, хребет може виконувати різні функції, такі як підтримка голови та тіла, захист спинного мозку та забезпечення руху.

Погана постава може призвести до зміни природних вигинів хребта, спричиняючи його викривлення або навіть сплощення. Це може призвести до м’язового дисбалансу, дисфункції суглобів і збільшення навантаження на частини хребта. Згодом це може призвести до таких проблем із хребтом, як хронічний біль у спині, міжхребцева грижа та стеноз хребта.

Щоб підтримувати правильну поставу, потрібно пам’ятати про те, як ви тримаєте своє тіло протягом дня. Це може включати в себе невелике коригування положення сидячи, стоячи та сну, щоб забезпечити нейтральне положення хребта. Сидячи, наприклад, важливо сидіти прямо, ноги на землі та розслаблені плечі. Стоячи, ви повинні рівномірно розподілити вагу між обома ногами, а плечі тримати назад і розслаблено.

Вправи, які зміцнюють м’язи спини, шиї та кора, також можуть допомогти покращити поставу та запобігти проблемам із хребтом. Ці вправи можуть допомогти виправити дисбаланс у м’язах, які підтримують хребет, що призводить до кращого вирівнювання та функції хребта.

Хребет і вправи

Регулярні фізичні вправи можуть допомогти покращити здоров’я хребта та запобігти або вирішити проблеми з хребтом. У цьому розділі ми розглянемо переваги вправ для хребта та типи вправ, які можуть бути корисними.

Регулярні фізичні вправи можуть мати багато переваг для здоров’я хребта, зокрема:

1. Покращена гнучкість. Такі вправи, як йога, розтяжка та пілатес, можуть допомогти покращити гнучкість хребта, що може запобігти скутості та зменшити ризик травм.

2. Збільшення сили. Зміцнювальні вправи можуть допомогти зміцнити м’язи, які підтримують хребет, зменшуючи ризик проблем із хребтом.

3. Краща постава. Вправи, націлені на основні м’язи, можуть допомогти покращити поставу, зменшуючи ризик проблем із хребтом, спричинених неправильною поставою.

4. Зменшення болю. Вправи можуть допомогти зменшити біль, пов’язаний із проблемами хребта, зміцнюючи м’язи, які підтримують хребет, покращуючи гнучкість і зменшуючи запалення.

Види вправ для здоров’я хребта:

1. Йога є чудовою видом вправ для здоров’я хребта, оскільки вона допомагає покращити гнучкість і зміцнити м’язи, які підтримують хребет. Деякі пози йоги, які особливо корисні для здоров’я хребта, включають позу собаки вниз, розтяжку кота-корови та позу дитини.

2. Пілатес — ще один вид вправ, який може допомогти покращити здоров’я хребта шляхом зміцнення основних м’язів і підвищення гнучкості. Деякі вправи пілатесу, які особливо корисні для здоров’я хребта, включають розтягування хребта, скручування хребта та плавання.

3. Розтяжка. Вправи на розтяжку можуть допомогти покращити гнучкість хребта, зменшити ризик травм і покращити рухливість. Деякі розтяжки, які особливо корисні для здоров’я хребта, включають розтяжку підколінного сухожилля, розтяжку нижньої частини спини та розтяжку плечей.

4. Силові тренування можуть допомогти зміцнити м’язи, які підтримують хребет, зменшуючи ризик проблем із хребтом. Деякі силові тренувальні вправи, які особливо корисні для здоров’я хребта, включають дошку, пташку та міст.

5. Аеробні вправи можуть допомогти покращити здоров’я хребта, збільшуючи приплив крові до хребта, зменшуючи запалення та покращуючи загальну фізичну форму. Деякі аеробні вправи, які особливо корисні для здоров’я хребта, включають ходьбу, плавання та їзду на велосипеді.

Будова хребта

Хребетний стовп є опорою тіла. Він захищає спинний мозок і бере участь в русі тулуба і голови. Хребет складається з 33-34 хребців (рис. 11). Розрізняють 5 відділів хребта: шийний (7 хребців), грудний (12), поперековий (5), крижовий (5) і куприковий (4-5 хребців).

Будова будь-якого хребця незалежно від місця розташування однаково (рис. 12). Хребець складається з тіла, дуги і семи відростків. Тіло виконує опорну функцію. Ззаду до нього прикріплюється двома ніжками дуга, яка замикає хребетний отвір. Всі хребетні отвори утворюють хребетний канал, що захищає від механічних пошкоджень розташований в ньому спинний мозок. На дугах хребців є поглиблення – верхні і нижні вирізки. Вирізки сусідніх хребців утворюють міжхребцеві отвори для нервів і судин спинного мозку. Від тіла відходять відростки. Центральний остистийвідросток йде від середньої лінії дуги. З боків дуги розташовується два поперечних відростка, а вгору і вниз відходять по два суглобових відростка. Суглобові відростки забезпечують утворення міжхребцевих суглобів, в яких здійснюються руху хребців. До поперечних і остистих відростках прикріплюються зв’язки і м’язи, що приводять у рух хребці.

Величина і форма хребців у різних відділах хребетного стовпа неоднакова.

У шийному відділі поперечні відростки хребців мають отвори, через які проходить хребетна артерія. Остисті відростки шийних хребців на кінці своєму роздвоєні. Тіло самого хребця відрізняється невеликими розмірами, форма його наближається до прямокутної. Перший шийний хребець (атлант) відрізняється тим, що в нього відсутнє тіло, але є дві дуги – передня і задня, з’єднані між собою бічними масами. Своїми верхніми суглобовими поверхнями, що мають форму ямок, атлант зчленовується з потиличної кісткою, а нижніми, більш плоскими, – з II шийним хребцем. У новонародженої дитини дуги пов’язані, вони зростаються тільки до 5-річного віку. II шийний хребець (епістро-фей, або зуб) має зубовидний відросток, що зчленовується з передньою дугою атланта. Остистийвідросток VII шийного хребця не має, виступає над остистими відростками сусідніх хребців і легко прощупується позаду в області шиї.

Грудні хребці сполучаються з ребрами, тому на тілі мають суглобові (реберні) ямки для головок ребер. Остисті відростки їх довгі і сильно нахилені донизу, внаслідок чого налягають один на одного на зразок черепиці. Розміри тіл хребців збільшуються зверху вниз.

Поперекові хребці найбільші, їх остисті відростки спрямовані прямо назад (дуже масивні, але короткі). У них відсутні реберні ямки.

Крижові хребці зростаються в одну кістку – крижі (див. Рис. 10). Він має трикутну форму з основою, зверненою вгору, і вершиною, зверненої вниз. Передня, або тазова, поверхня крижів увігнута, на ній є чотири пари передніх крижових отворів. Задня поверхня крижів опукла, на ній розрізняють виступи (гребені), що утворилися в результаті зрощення відростків хребців, і чотири пари задніх крижових отворів для проходження нервів. На місці з’єднання крижів з V поперековим хребцем спереду утворюється мис.

Куприк складається з 2-5 (найчастіше 4) недорозвинених зрощених копчикових хребців. Вигнутий вперед куприк має трикутну форму. Підстава направлено вгору, верхівка – вниз і вперед. Деякі ознаки хребця збереглися тільки у першого хребця. У нього є невелике тіло і два бокових копчикових роги. Решта хребці дрібні і мають округлу форму. У молодих людей вони нерідко з’єднані між собою за допомогою хрящових пластинок, у літніх – зрощені в одну кістку. Жіночий куприк більш рухливий, ніж чоловічий, що обумовлено здатністю жінок народжувати.

Кількість хребців у людини може варіювати від 32 до 35, описані випадки наявності 37 хребців – варіації стосуються тільки крижових і куприкових хребців. Хребці зв’язані між собою за допомогою різного виду з’єднань. Між тілами хребців є міжхребетні диски, товщина яких в грудному відділі 3-4 мм, в шийному – 5-6 мм, в поперековому – 10-12 мм. Диск складається з розташованого в центрі драглистого ядра (залишки хорди), близького за будовою до гіалінових хрящем. Ядро оточене фіброзним кільцем з волокнистого хряща. Завдяки такій будові диски міцні, пружні, а їх з’єднання рухливі. У міжхребцевих дисках поперекового відділу хребта, який є найбільш рухливим, є порожнини, в результаті чого утворюються міжхребцеві симфізи.

Хребет з’єднується з черепом за допомогою атлантозатилочного суглоба, утвореного потиличних виростків і суглобовими ямками атланта. Атлантозатилочного суглоб є еліпсоїдним, комбінованим, виконує функції згинання, розгинання і нахили голови. Атлантоосевого суглоб утворюється дугою атланта і суглобовими поверхнями II шийного хребця. Це одноосний циліндричний суглоб, що здійснює обертальні рухи голови щодо тулуба. Дугоотростчатие (міжхребетні) суглоби утворені суглобовими відростками вище-і нижележащих хребців, є плоскими многоосного комбінованими суглобами, що здійснюють рух хребців. Попереково-крижовий суглоб утворений суглобовими поверхнями V поперекового хребця і верхніми суглобовими відростками крижів. Суглоб плоский, многоосного, комбінований і здійснює згинання тулуба.