Як впливають умови недостатньої видимості сприйняття відстані

28.1. Керування в темну пору доби і в умовах недостатньої видимості

Незважаючи на значне зниження інтенсивності дорожнього руху в темну пору доби (за різними результатами досліджень, інтенсивність руху в темну пору доби становить 10-20% від інтенсивності руху в світлу пору доби), в Україні скоюється майже 50% дорожньо-транспортних подій від їх загальної кількості. Ці ДТП характеризуються, як правило, великою тяжкістю наслідків, оскільки в темну пору доби водій не має змоги точно аналізувати дорожні умови і транспортні ситуації при недостатній видимості й оглядовості. Найпоширенішими дорожньо-транспортними подіями є зіткнення транспортних засобів і наїзди на пішоходів.
Правилами дорожнього руху визначено, що темна пора доби — це частина доби від закінчення вечірніх (30хв після заходу сонця) до початку ранкових сутінків (30хв до сходу сонця). Під вечірніми та ранковими сутінками розуміється відповідно перехідний період від світлого до темного часу доби і навпаки.
Недостатньою видимістю вважається видимість дороги в напрямку руху менше 300 м у сутінках, в умовах туману, дощу, снігопаду тощо.

28.1.1. Керування в темну пору доби

У темну пору доби та в умовах недостатньої видимості незалежно від ступеня освітленості дороги, а також у тунелях, на транспортному засобі, що рухається, повинні бути ввімкнені такі світлові пристрої:
а) на всіх механічних транспортних засобах — фари ближнього (дальнього) світла;
б) на мопедах (велосипедах) і гужових возах (санях) — фари або ліхтарі;
в) на причепах і транспортних засобах, що буксируються, — габаритні ліхтарі.
В умовах недостатньої видимості на механічних транспортних засобах дозволяється замість фар ближнього (дальнього) світла ввімкнути протитуманні фари.
Під час руху в темну пору доби та в умовах недостатньої видимості зовнішні світлові пристрої автомобіля є основним джерелом інформації для інших учасників дорожнього руху, тому необхідно:
*постійно слідкувати за чистотою зовнішніх світлових пристроїв;
*перед поїздкою перевіряти справність зовнішніх світлових пристроїв.
Пам’ятайте! Розпочинаючи рух у темну пору доби з добре освітленої ділянки (автозаправної станції, гаража, освітленого двору тощо) або після стоянки, необхідно дати очам привикнути до темноти протягом 1-2 хвилин.
Керування транспортним засобом у темну пору доби суттєво ускладнюються через погіршення видимості дороги, втрачається кольорове сприйняття об’єктів, і розрізнити їх можна лише за яскравістю. їх яскравість і контрастність відносно дороги різко зменшується. Оскільки фари автомобіля освітлюють обмежену ділянку, то об’єкти в освітленій зоні з’являються раптово. Дослідження показують, що відстань, на якій водій може розпізнати об’єкт або транспортний засіб вночі зменшується вдвічі порівняно з днем, а час реакції водія збільшується приблизно вдвічі. Водій може помітити пішохода на дорозі в темному одязі на відстані не більше 65-70 м при ввімкненому ближньому світлі фар і 100-120 м при ввімкненому дальньому світлі фар.
Другою важливою проблемою зустрічного руху вночі є засліплення водія — фізіологічний стан водія внаслідок дії світла на його зір, коли водій об’єктивно не має змоги виявити перешкоди чи розпізнати межі елементів дороги на мінімальній відстані. При досить значних межах освітленості (від 0,0001 до 1 000 000 лк), за яких людське око здатне бачити, є великий недолік, який полягає в тому, що око погано пристосовується до зміни освітленості. Адаптація зіниці, тобто її розширення чи звуження, яка здійснюється мимоволі, відбувається протягом досить значного часу — до десятків секунд. При раптовому переході зі світла в темряву чи навпаки настає сліпота, яка може продовжуватися до 30 сек. Зрозуміло, що для водія транспортного засобу це може обернутися непоправними наслідками.
Дослідженнями встановлено, що засліплення різко зростає під час руху в умовах дощу. Плівка води перетворює поверхню дороги в дзеркало і світло фар, віддзеркалюючись, засліплює водіїв зустрічних транспортних засобів. На мокрій дорозі освітленість дороги фарами транспортного засобу зменшується в 5-6 разів, а освітленість фарами зустрічного транспорту зростає в 3-6 разів. При цьому рівень адаптації зіниць водія зменшується на 70-80%.
Для попередження засліплення Правилами дорожнього руху передбачено, що дальнє світло слід перемикати на ближнє не менш як за 250 м до зустрічного транспортного засобу, а також тоді, коли воно може засліпити інших водіїв, зокрема тих, що рухаються в попутному напрямку.
Пам’ятайте! Світло необхідно перемикати і на більшій відстані якщо водій зустрічного транспортного засобу періодичним перемиканням світла фар покаже потребу в цьому.
Перед перемиканням світла фар з дальнього на ближнє при наближенні зустрічного автомобіля необхідно:
*оцінити дорогу максимально до межі видимості на предмет наявності перешкод для руху (транспортний засіб, що стоїть у межах дороги, пішохід, велосипедист);
*прийняти рішення про зменшення швидкості руху, щоб не допустити роз’їзду із зустрічним транспортним засобом під час об’їзду перешкоди.
Для зменшення негативних наслідків осліплення водій повинен спрямувати погляд не на фари зустрічного транспортного засобу, а трохи праворуч.
У разі погіршення видимості у напрямку руху, викликаного світлом фар зустрічних транспортних засобів, водій повинен зменшити швидкість до такої, яка б не перевищувала безпечної за умовами фактичної видимості дороги в напрямку руху, а в разі засліплення — увімкнути аварійну світлову сигналізацію і, не змінюючи смуги руху, зупинитися. Відновлення руху дозволяється лише після того, як пройдуть негативні наслідки засліплення.
При зустрічному роз’їзді важливо не тільки своєчасно перемкнути дальнє світло фар на ближнє, а й своєчасно здійснити зворотнє перемикання. Недосвідчені водії, намагаючись якнайшвидше ввімкнути дальнє світло фар, роблять це ще до того, як порівняються із зустрічним транспортним засобом, і тим самим осліплюють водія.
Не менш небезпечною помилкою, якої припускаються недосвідчені водії, є запізніле перемикання дальнього світла на ближнє при наближенні до попутного транспортного засобу.
Водієві з недостатнім досвідом керування краще взагалі утриматися від виконання обгону вночі. Проте якщо вже виникла така необхідність і дорожня обстановка дозволяє це безпечно зробити, то необхідно враховувати такі особливості:
*на відстані не менш як 1 50 м до попутного транспортного засобу додатково декілька разів короткотерміново перемкнути світло фар;
*увімкнути ближнє світло фар;
*увімкнути покажчик лівого повороту;
*ближнє світло фар на дальнє перемикати дозволяється лише після випередження транспортного засобу, якого обганяють.
Водієві транспортного засобу після того, як він впевниться, що його обганяють, слід перемкнути дальнє світло на ближнє, а перемикати його на дальнє можна лише після того, як буде завершено обгін і транспортний засіб, який здійснював обгін, віддалиться на відстань не менш як 150 м.
Спостерігаючи за характером світла фар зустрічних транспортних засобів можна зробити висновок про поздовжній профіль дороги. Періодична поява і зникання світла фар зустрічних автомобілів свідчить про наявність поздовжніх ухилів, а миготіння — про нерівності дороги. Поява світла фар, направленого вгору, попереджає про наявність попереду перелому дороги і необхідність завчасного перемикання світла фар з дальнього на ближнє, щоб не допустити засліплення водія зустрічного транспортного засобу на переломі дороги.
Необхідно бути обережним при наближенні зустрічного транспортного засобу, в якого горить тільки одна фара. Хоча Правила і забороняють експлуатацію автомобіля, у якого не горить лампа лівої фари в режимі ближнього світла, не слід довіряти водієві зустрічного транспортного засобу. Для забезпечення безпеки дорожнього руху потрібно збільшити боковий інтервал, а за недостатньої ширини проїзної частини — зменшити швидкість або навіть з’їхати на узбіччя.
Кожен водій повинен засвоїти таке правило: щоб забезпечити відносну безпеку дорожнього руху в темний час доби, необхідно дотримуватися такої швидкості руху, за якої зупинний шлях був би менше відстані видимості. Це означає, що ви повинні визначити для себе оптимальну швидкість руху з урахуванням дорожніх і погодних умов, якостей свого транспортного засобу і бути постійно готовим у разі необхідності застосувати екстрені заходи по керуванню (гальмування або маневрування) для запобігання можливій дорожньо-транспортній події. Для малодосвідчених водіїв при керуванні транспортним засобом у темний час доби характерним є перевищення межі безпечної швидкості руху, оскільки відносно мала інтенсивність на дорозі вночі дезорієнтує їх, вони втрачають пильність, набираючи недопустимо велику швидкість, і забувають про можливу появу перешкоди на дорозі.
Пам’ятайте! У темну пору доби і в умовах недостатньої видимості стоянка поза населеними пунктами дозволяється лише на майданчиках для стоянки або за межами дороги.
Під час зупинки в населеному пункті в темну пору доби і в умовах недостатньої видимості на транспортному засобі мають бути ввімкнені габаритні або стоянкові ліхтарі, а при вимушеній зупинці додатково — аварійна світлова сигналізація та знак аварійної зупинки.
В умовах недостатньої видимості дозволяється додатково ввімкнути ближнє світло або протитуманні фари та задні протитуманні ліхтарі.
Довготривале напруження зорового аналізатора спричиняє у водія пригнічення центральної нервової системи, внаслідок чого виникає відчуття втомленості, а відсутність можливості сприйняття навколишнього середовища та одноманітність викликають сонливість. Тому водієві, який має недостатній досвід керування автомобілем, потрібно утримуватись від довготривалих поїздок у темну пору доби.

28.1.2. Рух в умовах туману

Туман — це завислі в повітрі мікроскопічні часточки води, які створюють завісу, перешкоджаючи проходженню променів світла і звукових хвиль.
Головною прикрою особливістю туману є те, що він зменшує зону видимості та сприяє обману зору, тим самим порушуючи орієнтацію в просторі. Внаслідок цього спотворюється сприймання швидкості руху та відстані до інших транспортних засобів і нерухомих перешкод на дорозі.
Водієві слід пам’ятати, що розсіяне світло фар за умов туману створює хибне враження, що відстань до транспортних засобів більша, ніж це є насправді. Помилка в оцінюванні відстані і швидкості руху не дозволяє водієві своєчасно відреагувати на небезпеку.
Під час руху в умовах туману слід враховувати, що сила світла задніх габаритних вогнів транспортного засобу значно менша, ніж сила світла фар ближнього світла, тому помітити їх своєчасно складніше. Саме тому навіть короткотермінова зупинка транспортного засобу на проїзній частині створює серйозні передумови виникнення дорожньо-транспортної події. Якщо немає можливості прибрати транспортний засіб за межі дороги, то слід увімкнути задній протитуманний ліхтар, а за його відсутності — виставити на відстані, що забезпечує безпеку дорожнього руху, але не ближче 20 м до транспортного засобу в населених пунктах і 40м поза ними, знак аварійної зупинки і ліхтар з миготливим червоним світлом.
Не менш важливою особливістю туману, яку необхідно враховувати під час руху в населених пунктах є те, що він змінює кольори світлофорів: жовтий сигнал світлофора набуває червоного відтінку, а зелений — жовтого. Тому при наближенні до регульованого перехрестя треба зменшити швидкість руху і впевнитись у сигналах світлофора.
Для безпечного проїзду перехрестя, особливо під час виконання повороту ліворуч необхідно:
• якомога раніше ввімкнути покажчик повороту;
• опустити бокове вікно, вимкнути радіо чи магнітофон, щоб почути шум транспортних засобів, які наближаються;
• залишати ногу на педалі гальмування (сигнали гальмування є додатковою засторогою для транспортних засобів, що рухаються позаду);
• подати звуковий сигнал і прислухатися до звукових сигналів інших транспортних засобів.
Рух в умовах туману вимагає від водія особливої обережності. У першу чергу треба зменшити швидкість руху — вона не повинна перевищувати половину видимості в метрах. Так, при видимості ЗО м швидкість руху не повинна бути більшою 15 км/год.
Відповідно до п. 19.1 Правил дорожнього руху, в темну пору доби та в умовах недостатньої видимості на транспортному засобові повинні бути ввімкнені світлові пристрої. Яке світло потрібно вмикати в умовах туману залежить від його характеру, густини, часу доби, температури повітря та інших факторів. Як правило, під час руху в умовах туману застосовують ближнє світло фар. Нахил їх світлового пучка послаблює утворення світлової пелени. Частково полегшують рух в умовах туману протитуманні фари. їхньою особливістю є те, що вони створюють широкий у горизонтальній але вузький у вертикальній площині пучок світла, при якому утворюється мінімальна світлова пелена. Зменшенню світлової пелени сприяє також те, що протитуманні фари встановлюються нижче фар головного світла.
Під час руху в умовах туману слід орієнтуватися по краю тротуару, боковим камінням дороги і строго триматися правої сторони. Оскільки сприйняття дорожньої розмітки в таких умовах навіть при ввімкненому ближньому світлі фар ускладнюється, потрібно займати центральне положення між лініями розмітки. Рух близько до лінії, що розділяє зустрічні транспортні потоки, створює небезпечну ситуацію зіткнення із зустрічним транспортним засобом.
Особливою небезпекою є виконання обгону в умовах туману. Через увімкнення дальнього світла фар під час обгону може збільшитися світлова пелена або густина туману, що створить загрозу зіткнення із зустрічним транспортним засобом, якого ви не зможете вчасно помітити.
Погана видимість негативно впливає і на психіку водія. В густому тумані створюється враження повного безлюддя, і раптова поява зустрічного транспортного засобу може налякати водія, або навіть спричинити стресовий стан. Під час руху треба всю увагу зосереджувати на дорогу. Не слід відволікати увагу на розмови, куріння тощо. Якщо в транспортному засобі є пасажир, можна запропонувати йому місце на передньому сидінні для додаткового спостереження за дорожньою обстановкою.
Оскільки під час руху в умовах туману мікроскопічні краплини вологи осідають на вітровому склі і утворюють тонку плівку, яка зменшує видимість, слід періодично вмикати склоочисники.
Найефективнішим методом зведення до мінімуму небезпеки руху в умовах туману є строге дотримання швидкості руху залежно від відстані видимості.
Пам’ятайте! Безпеці руху загрожує не стільки туман, скільки техніка керування транспортним засобом.

Інформацію представлено виключно з метою ознайомлення.

Підручники з повним змістом можете придбати на сайті видавництва АРІЙ

Основи безпеки руху

Електронний підручник для учнів Баранівського професійного ліцю

7. Вплив метеорологічних факторів на умови руху

7.1 Вплив дощу

7.2 Вплив снігу

7.3 Вплив туману

7.4 Характер умов руху автомобіля вночі

7.5 Користування зовнішніми світловими приладами

7.6 Основні прийоми керування автомобілем уночі

Додатки – Відеофільм ” Нічне водіння. Особливості водіння в темряві.”, Тест 7.

Транспортна безпека в найбільшій мірі залежить від наявності та характеру опадів, які визначають дальність видимості, погіршують зчіпні якості шин із дорожнім покриттям.Температура та стан ґрунту впливають на можливість використання доріг. До зимових доріг належать сезонні дороги, покриті снігом і льодом. За тривалістю експлуатації їх поділяють: на регулярні, що поновлюють кожну зиму; тимчасові, що використовуються протягом одного або двох зимових сезонів; разового користування, службові для однократного пропуску транспорту. Зимові автодороги прокладають на суші або по льоду річок, озер. Експлуатація транспортних засобів на зимових дорогах пов’язана з обмеженням допустимого навантаження на кригу в залежності від товщини льоду. Для безпеки руху на кордоні льодової переправи встановлюють віхи та знаки, що вказують на допустиме навантаження, швидкість транспортних засобів, інтервал руху, години роботи, особливі умови руху і т.д. На цих дорогах не допускаються зупинка й обгін. Перевезення пасажирів через льодові переправи забороняється. При підвищенні температури несуча здатність зимових доріг знижується. Вони стають небезпечними для руху.

Стан ґрунту є важливою умовою функціонування не тільки зимових, але й регулярних доріг, що діють цілорічно. У весняний період ґрунтове дорожнє земляне полотно перезволожується і його міцність знижується. Розріджений ґрунт дає слабкий опір на навантаження, що діє від коліс автомобіля на дорожнє покриття. Під їх впливом дорожнє полотно прогинається, а після зняття навантаження повертається до свого попереднього положення. Цей час є найбільш несприятливим для експлуатації, дорога виконує свої функції в основному за рахунок дорожнього покриття й піддається руйнації.

Вода знаходиться в ґрунті земляного полотна, постійно переміщується від місць з більшою вологістю до більш сухих і від більш нагрітих до холодних. Внаслідок цього вода попадає в пори земляного полотна і при зниженні температури ґрунту до мінусових значень замерзає, збільшуючись в обсязі. В результаті частинки ґрунту розсуваються і відбувається спучування дорожнього покриття. При відтаюванні ґрунту відбувається зворотне явище: дорожнє покриття осідає, несуча здатність дороги знижується. Тому у весняний період на дорогах нижчих категорій вводять обмеження для руху транспортних засобів великої вантажопідйомності.

Слизькі дороги є, згідно зі статистикою, однією з головних причин ДТП і катастроф. До 30% аварій на автомобільному транспорті в зимовий період зумовлені ожеледицями й іншими явищами. Ожеледицею називають пласт льоду на поверхні дорожнього покриття. Ожеледиця утворюється в результаті випадання дощу при морозі та при плюсовій температурі повітря (+3 ºС) на покриття з мінусовою температурою. У 95% випадків поява ожеледиці відбувається при температурі повітря, що наближається до 0 ºС, і відносній вологості повітря від 80 до 100 %. При цьому коефіцієнт зчеплення шин з поверхнею дороги зменшується до 0,08…0,15, що призводить до різкого зниження безпеки руху.

Висота й стан сніжного покриву на дорозі також створюють небезпеку для транспорту. Наявність снігу на проїзній частині висотою 3…5 см вже викликає необхідність для зниження швидкості руху автомобілів. А при висоті понад 25 см рух стає складним. Ущільнення снігу колесами автомобілів, що рухаються, призводить до створення сніжного накатку зі слизькою поверхнею.

Основним способом захисту доріг від снігових заметів та боротьби з обледенінням є снігоочищення – одна з найбільш поширених видів робіт при зимовому утримання доріг, але вона трудомістка і дорога.

На практиці зустрічаються різні види наземного обмерзання, серед яких можна виділити три основні групи. До першої групи належать обмерзання, що утворюється в результаті переходу (сублімація) пару в лід, минаючи рідкий стан. Воно може являти собою іній, твердий (кристалічний) наліт і кристалічну паморозь. Іній виникає в ясну тиху погоду у вигляді тонкого пласта крижаних кристалів на поверхні предметів, що створюють сильне теплове випромінювання, а вночі й охолоджуються до температури нижче 0 ºС. Твердий (кристалічний) наліт товщиною в кілька міліметрів з’являється при потеплінні, коли предмети зберігають більш низьку негативну температуру порівняно з масами теплого повітря. Кристалічна паморозь утворюється в тиху погоду при сильному морозі у вигляді пухких снігоподібних кристалів льоду унаслідок перенасичення повітря водяною парою. Значно більш міцними є крижані відкладення другої групи, які обумовлені присутністю в атмосфері холодної води у вигляді крапель дощу, туману або при морозі. Міцні морози є також наземними обмерзаннями третьої групи.

У непогоду звичайна обстановка на дорозі іноді дуже різко змінюється. Ще вчора було сухо і ясно, а вранці видимість майже “нульова”. При цьому водій може просто не побачити людину на дорозі або помітить її занадто пізно. До того ж, якщо пішоходи користуються парасолями і надягають капюшон, то при цьому закривається огляд дороги й легко не помітити автомобіль.

Вплив дощу

Основні труднощі, що виникають під час дощу: підвищення слизькості дороги, розм’якшування узбіччя, погіршення видимості.

Підвищена слизькості є особливо небезпечною, коли починається дощ; пил або нанесений на асфальт ґрунт, який розчиняється водою і утворює дуже слизький пласт на дорозі. Потрібно виявляти особливу обачність при під’їзді до перехресть зі ґрунтовими дорогами, а також при необхідності з’їзду на узбіччя. У цих випадках рух із мінімальною швидкістю – основний засіб забезпечення безпеки. При сильному дощі вода проникає до колодок, це призводить до відмови гальм або різкого зниження їхньої ефективності. У такому випадку гальма просушують із дотриманням заходів обережності. При невеликій швидкості натискають на педаль гальма кілька разів до появи ефективного гальмування.

При сильному дощі вмикають фари. Якщо через пласт води на, лобовому склі видимість недостатня, треба зупинитися й перечекати дощ.

Водіям у дощ доводиться включати склоочисники, які не завжди справляються з потоками води, що заливають лобове скло, це заважає безпечному руху. До того ж під час дощу численні відображення в калюжках фар та ліхтарів дезорієнтують водіїв і пішоходів. В умовах мокрого й слизького дорожнього покриття зупиночний шлях збільшується в 4-5 разів! На брудній або вологій поверхні дороги утворюється плівка, яка є змащувальним прошарком між шиною та покриттям дороги. До того ж бруд і калюжі можуть приховувати вибоїни в асфальті та відкриті люки каналізації.

Особливо небезпечні перші краплі дощу. Вони змішуються з пилом на дорозі, і ця грязьова суміш діє як мастило. Через це, зчеплення коліс із дорогою різко зменшується, а гальмівний шлях різко збільшується. На такій дорозі не слід різко збільшувати швидкість або гальмувати, різко повертати кермо, так як колеса можуть втратити зчеплення з дорожнім покриттям. Це призводить до заносу, транспортний засіб стає не керованим. Заноси мотоцикла або велосипеда часто закінчуються падінням.

Вплив снігу

Ближче до зими починаються заморозки. Часто не встигла просохнути від дощу поверхня дороги, яка покривається тонким і непомітним для зору льодом. Ковзають пішоходи, гальмівний шлях автомобілів збільшується на непередбачувану величину . Сніг, ущільнений ногами пішоходів і накатаний колесами автомобілів, стає таким же слизьким і небезпечним як лід. Під час зимових відлиг лід і сніг починають відтавати, потім знову замерзають, роблячи поверхню проїзної частини слизькою й небезпечною. До того ж, якщо йде сніг, він заліплює очі пішоходам, заважає огляду дороги, водіям погіршує видимість. Взимку через сніг відбувається звуження проїзної частини, що ускладнює рух транспортних засобів, а самі снігові вали біля краю проїзної частини закривають огляд дороги, приховують пішоходів.

Дорога стає особливо небезпечною під час першого снігопаду, коли на проїзній частині з’являється ущільнений утрамбований сніг і перший лід. У цей час різко збільшується кількість ДТП, тому що водії та пішоходи ще не встигли пристосуватися до даних умов руху.

Вплив туману

Особливу небезпеку для всіх видів транспорту створює туман. За сильного туману створюється майже повна відсутність видимості, у результаті чого швидкість руху транспортних засобів повинна бути різко знижена. Туман, як і темний час доби, крім погіршення загальної видимості на дорозі, істотно знижує справжні відстані й швидкість руху транспорту. Так дистанція до зустрічного автомобіля в тумані завжди здається більшою, а швидкість меншою, ніж насправді. При тривалій поїздці в тумані втомлюються очі, знижується гострота зору. Його підступність виявляється й в тому, що він здатний змінювати кольори (окрім червоного). Так жовтий сигнал світлофора здається червоним, а зелений – жовтим.

Значно погіршуються умови видимості під час снігопаду, і при проливному дощу і, особливо, у тумані. Пелена туману може бути настільки густою, що навіть з увімкненими фарами нічого не можна розрізнити водіям на відстані 3- 5 м .

Тому водіям завжди треба вибирати помірну швидкість руху, з урахуванням погодних умов. Чим густіший туман – тим більша дистанція. Автомобіль, габаритні вогні якого проглядаються попереду в тумані, може не рухатися, а стояти на місці. При русі в тумані завжди треба бути готовим зупинити транспортний засіб, не виїжджати на середину дороги, триматися якомога ближче до краю проїзної частини, уникати перестроювання, випередження та обгону. Такі дії в тумані небезпечні подвійно, тому перед зміною смуги руху, а також перед поворотом або розворотом у густому тумані необхідно подати звуковий сигнал. Якщо туман згустився настільки, що видимість стала меншою 10 м , то треба зробити зупинку й перечекати.

Характер умов руху автомобіля вночі

Статистика ДТП багатьох країн показує, що в темний час доби різко підвищується небезпека руху. Незважаючи на те, що інтенсивність руху в цей період у 5…10 разів нижча, ніж у світлий час, частина ДТП складає 40…60 % від їх загальної кількості.

Із настанням темряви погіршується видимість дороги та розташованих на ній об’єктів. Фари автомобіля висвітлюють лише обмежену ділянку дороги, причому об’єкти з’являються в освітленій зоні раптово, для розпізнання їх потрібно більше часу, ніж удень. Час реакції водія вночі збільшується в середньому у 2 рази.

Події в темний час характеризуються більшою важкістю наслідків. Основною передумовою підвищення безпеки руху в темний час доби є різке зниження ефективності зорового сприйняття водіями дороги та навколишнього обстановки, обумовлюється фізіологічними особливостями зору людини. Якщо врахувати, що до 90 % інформації, на основі переробки якої відбувається оцінка обстановки, водій отримує за допомогою зору, очевидними стають зниження надійності його дій у темний період і збільшення ймовірності відмови в системі. Збільшення тяжкості наслідків ДТП у темний час доби пояснюється, таким чином, тим, що водій пізніше, ніж удень, виявляє перешкоду й не завжди встигає знизити швидкість руху, водії значно гірше сприймають обстановку, із меншою точністю оцінюють швидкість свого автомобіля і, що дуже важливо, які бувають засліплені світлом фар, а іноді й стаціонарних джерел світла.

Складність нічного водіння пов’язана як з особливостями зору людини, так і недостатнім освітленням дороги фарами. Тому для роботи в нічний час повинна бути зроблена підготовка автомобіля: перевірка світлових, сигнальних приладів, їх необхідне розміщення. Потрібно знати майбутній маршрут руху (особливості дороги, мостів, пунктів перевезення і т.д.).

У темний час доби та в умовах недостатньої видимості майже неможливо світло виявлення предметів. Вони відрізняються не по кольору, а по яскравості, причому яскравість об’єктів дорожньої обстановки (транспортні засоби, пішоходи) і контрастність їх щодо дороги сильно знижуються. Відстань, на якій виявляються транспортні засоби вночі, скорочується майже вдвічі порівняно зі світлим часом, однак водієві здається, що вони знаходяться на більшій відстані. Загалом у вечірні сутінки й на світанку в багатьох водіїв з’являється так званий оптичний обман. Контури предметів розмиваються, автомобілі не білого і не яскраво-жовтого кольорів зливаються з фоном і покриттям дороги. У світлі фар спотворюються предмети та нерівності дороги.

Різкі й часті зміни освітленості та яскравості предметів вимагають безперервної адаптації зору, у результаті чого очі водія швидко втомлюються. Найбільша небезпека виникає при засліплені водія світлом фар: видимість різко погіршується, а часто й зовсім зникає. Якщо при засліплений водій не виконає ПДР п. 9.9.”не змінюючи смугу руху, знизити швидкість і зупинитися” , то протягом часу адаптації рух автомобіля виявиться некерованим, причому навіть при малій швидкості (30…40 км/год.) автомобіль проходить 100 м і більше. У цих умовах водій може не тільки не побачити небезпеку або перешкоду, але й не витримати траєкторію руху автомобіля. Як правило, він стежить лише за тим, щоб рульове колесо не змінювали положення. Однак автомобіль здатний змінити траєкторію без участі водія і вийти за межі дороги. Найбільше піддається засліпленню втомлений водій.

Аварійність уночі зростає, зокрема через ослаблення контролю за рухом. Зниження інтенсивності руху породжує у багатьох водіїв упевненість у тому, що можна рухатися з більш високою швидкістю й вільніше маневрувати, ніж удень, а

послаблення контролю породжує почуття безкарності.

У темний час та в умовах недостатньої видимості водій більшу частину часу перебуває в стані підвищеної емоційної напруженості, тому він набагато швидше втомлюється, ніж у світлий час.

Користування зовнішніми світловими приладами

Зовнішні світлові прилади забезпечують безпеку руху механічних транспортних засобів у темний час доби і при недостатній видимості.

Число, розташування, колір зовнішніх світлових приладів автомобілів, тракторів, причепів і напівпричепів встановлені ДСТУ. Зовнішні світлові прилади інформують учасників руху про розташування й характер руху транспортного засобу, а також висвітлюють дорогу та об’єкти на ній. Кожен механічний транспортний засіб повинен мати габаритні ліхтарі, а також фари з ближнім і дальнім світлом.

Габаритні вогні не освітлюють дорогу навіть на відстані 5 м , тому ними потрібно користуватися тільки для позначення транспортного засобу, який не рухається на не освітлених ділянках доріг.

У нічний час транспортні засоби, що стоять, важко розрізнити на тлі проїзної частини. Щоб запобігти наїзду на неосвітлених дорогах, в умовах недостатньої видимості, а також при зупинці та стоянці, транспортний засіб слід позначити габаритними вогнями. В умовах недостатньої видимості додатково до габаритних вогнів можуть бути включені фари ближнього світла, протитуманні фари й задні протитуманні ліхтарі.

При русі в темний час доби та в умовах недостатньої видимості незалежно від освітлення дороги, а також у тунелях на всіх механічних транспортних засобах і мопедах повинні бути включені фари дальнього або ближнього світла. На велосипедах у цих умовах повинні бути включені фари або ліхтарі, на гужовим повозках – ліхтарі (при їх наявності), а на причепах – габаритні вогні. Дальнє світло забезпечує освітлення дороги на відстані 100…150 м, даючи зосереджений пучок світла великої сили. Однак він може викликати засліплення інших водіїв, тому дальнім світлом можна користуватися на дорозі, вільній від інших транспортних засобів, а в населених пунктах, крім того, якщо дорога не освітлена. При засліплені водій на деякий час втрачає здатність бачити. У таких випадках засліплений повинен включити аварійну світлову сигналізацію, обережно знизити швидкість і зупинитися на своїй смузі. Щоб уникнути засліплення дальнє світло повинно бути переключено на ближнє не менше, ніж за 150 м , до зустрічного транспортного засобу, а також на більшій відстані, якщо зустрічний водій періодично перемикає світло своїх фар.

Засліплення може виникнути також через дзеркало заднього виду. Дуже небезпечне несподіване засліплення водіїв зустрічних автомобілів, що рухаються перед зміною поздовжнього профілю дороги або за поворотом дороги.

Дальнє світло фар необхідно перемикати на ближнє: а) при зустрічному роз’їздах, б) при їзді за іншим транспортом засобом, в) перед зміною поздовжнього профілю дороги, г) перед поворотом дороги й перед перехрестям.

Ближнє світло забезпечує освітлення дороги на відстані до 50 м . Ним слід користуватися при русі з обмеженою швидкістю. Засліплення ближнім світлом малоймовірне, тому користування ним небезпечне на дорогах з інтенсивним рухом транспортних засобів. Ближнє світло може бути включено й на освітлених ділянках доріг, а також у світлий час доби для позначення окремих транспортних засобів для підвищення пильності інших учасників руху.

Це застосовують при проходженні організованої транспортної колони, при перевезенні груп дітей, при буксирування механічного транспортного засобу, а також при перевезенні великовагових, великогабаритних та небезпечних вантажів.

На окремих автомобілях оперативних і спеціальних служб (пожежних, “швидкої медичної допомоги”) для виконання службових завдань застосовують фари-прожектори. Ці фари можуть викликати засліплення на відстані до 600 м , тому ними можна користуватися лише на дорогах поза населеними пунктами й лише при впевненості водія у відсутності транспортних засобів. При перших ознаках появи зустрічних автомобілів фару-прожектор необхідно вимикати. У населених пунктах користуватися такими фарами можуть лише водії оперативних і спеціальних служб при виконанні службових завдань.

Для розпізнавання автопоїзда при його русі в будь-який час доби, а також при зупинці та стоянці в темний час доби на ньому має бути включений розпізнавальний знак “Автопоїзд”.

Проблисковий маячок оранжевого або жовтого кольору повинен бути включений на транспортних засобах, що виконують на дорозі будівельні, ремонтні та прибиральні роботи. Такий же маячок може бути встановлено на транспортних засобах, які здійснюють перевезення великовагових, великогабаритних або небезпечних вантажів. При виконанні транспортної роботи на цих транспортних засобах маячок повинен бути включений.

Подача попереджувальних сигналів дуже важлива для безпечного виконання обгону. Для залучення уваги водій, що обганяє, може застосовувати поза населених пунктів звуковий сигнал. Для цієї ж мети, замість звукового сигналу (або разом з ним), може подаватися світловий сигнал фарами. Необхідність використання цих додаткових запобіжних заходів водій повинен визначати самостійно в залежності від того, наскільки вони виявляться ефективними й безпечними в конкретній обстановці. Так багаторазове перемикання фар із ближнього на дальнє світло ефективно в темний час доби, на неосвітленій або засніженій дорозі. Воно гірше сприймається в літній час, у сутінках і на освітленій дорозі. Щоб уникнути засліплення водіїв зустрічних транспортних засобів, включення дальнього світла має бути дуже коротким. Перемикання фар рекомендується виконувати до тих пір, поки водій не переконається в тому, що його сигнал сприйнятий. Про це свідчить відповідний короткий сигнал водія транспортного засобу якого обганяють.

Основні прийоми керування автомобілем уночі

Для роботи на автомобілі вночі потрібно ретельно готуватися. Усунення технічної несправності в дорозі в темний час доби вимагає багато часу; не просто виявити й усунути причину несправності особливо таку, як підтікання масла або охолоджуючої рідини. Якщо неакуратно укладений інструмент, пристосування, то в темряві або в холодну пору року під дощем водій витратить багато часу на їх пошук.

Особливу увагу необхідно приділити очищенню, перевірці комплектності і справності освітлювальних приладів, склоочисників і скло змивачів. Перевірку і регулювання світла фар необхідно робити хоча б 1 раз на рік.

Крім того, водій повинен більш ретельніше, ніж для щоденного рейсу, вивчити майбутній маршрут для полегшення орієнтування на шляху.

Швидкість руху в темний час доби майже в усіх випадках повинна бути меншою, ніж вдень. Її необхідно обирати так, щоб зупиночний шлях автомобіля був меншим ніж відстань видимості.

При русі вночі необхідно уважно стежити за сигналами транспортних засобів, що їдуть попереду, сигналами, огородженями, дорожніми знаками і, що, позначаються світловими сигналами, місцями зупинок, стоянок ТЗ, своєчасно перемикати світло в фарах при роз’їздах, періодично протирати скло фар, сигнальних ліхтарів. Особливо небезпечна поїздка для водія в ранкові години через схильність людини до сну. У цей час корисними можуть бути короткі зупинки для розминки поза кабіною, а при русі не буде зайвим робота приймача з музичними приборами.

Статистика ДТП свідчить, що на темний час доби припадає майже половина всіх ДТП із найбільш тяжкими наслідками, хоча кількість ДТП через несприятливі погодні умови також відносно немала, якщо брати до уваги їх тривалість по часу протягом року.

До основних дефектів доріг, що впливатимуть на безпеку руху належать: незадовільно обладнані перехрестя, покриття доріг із малим коефіцієнтом зчеплення, незадовільний стан дорожнього покриття, незадовільна забезпеченість дорожніми засобами регулювання (знаки, розмітка, світлофори), небезпечні придорожні перешкоди, відсутність огороджень доріг.

він здатний змінювати кольори (окрім червоного). Так жовтий сигнал світлофора здається червоним, а зелений – жовтим
при тривалій поїздці в тумані втомлюються очі, знижується гострота зору
дистанція до зустрічного автомобіля в тумані завжди здається більшою, а швидкість меншою, ніж насправді
правильна відповідь 1 і 2
правильні всі відповіді

швидко з’їхати на узбіччя
продовжити рух з особливою обережністю
не змінюючи смугу руху, знизити швидкість і зупинитися

не менше, ніж за 150 м, до зустрічного транспортного засобу, а також на більшій відстані, якщо зустрічний водій періодично перемикає світло своїх фар
не менше, ніж за 300 м до зустрічного транспортного засобу
не менше, ніж за 100 м, до зустрічного транспортного засобу

при зустрічному роз’їздах
при їзді за іншим транспортом засобом
перед зміною поздовжнього профілю дороги
перед поворотом дороги й перед перехрестям
в усіх перерахованих випадках

Зміст

• 1. Основні поняття керування, основи стратегії і тактики керування
• 2. Гальмування в екстремальних умовах
• 3. Стійкість і керованість транспортних засобів. Основні прийоми водіння.
• 4. Складні та особливі умови руху.
• 5. Типові помилки водія
• 6. Безпечний обгін. Правила безпечного обгону.
• 7. Вплив метеорологічних факторів на умови руху
• 8. Маневрування трактором
• 9. Подолання перешкод, забезпечення стійкості руху трактора
• 10. Основи безпеки дорожнього руху. Практикум. Частина 1 і 2
• 11. Список використаної літератури

Видимість і зорове сприйняття

У багатьох видах громадських будівель, особливо в спортивних і видовищних будівлях, де розміщується велике число людей, одним з найважливіших завдань є забезпечення сприятливих умов видимості і зорового сприйняття об’єктів спостереження. Це може бути кіноекран, театральна сцена, спортивна арена, концертна естрада, крейдяна дошка тощо

Видимість – це можливість повного або часткового спостереження об’єкта, тобто таке взаємне розташування об’єкта і спостерігача, при якому промені зору від ока спостерігача проходять до всіх або до частини точок спостережуваного об’єкта.

Під зоровим сприйняттям розуміється можливість сприйняти органами зору з тієї чи іншої ступенем чіткості спостережуваний об’єкт. Це залежить від багатьох умов: видалення, величини об’єкта; стану атмосфери; яскравості об’єкта, яка залежить від його освітленості; кольору і фону об’єкта, на якому він сприймається; кута зору, під яким спостерігач бачить об’єкт, і т.д. Зорове сприйняття і видимість визначаються фізіологічними особливостями очі, безпосередньо пов’язаними з мозковою діяльністю людини.

До геометричним параметрам, пов’язаним з видаленням об’єкта та його розмірами, відноситься в першу чергу гострота зору. Це здатність очі бачити роздільно два розташованих поруч предмета, наприклад дві точки (рис. 12.15). Зменшуючи відстань АВ, можна прийти до такого граничного положенню цих точок, коли вони будуть сприйматися як одна точка. Відповідний цьому граничній відстані кут називається дозволяючим або пороговим кутом з вершиною До в кришталику ока. Він і характеризує гостроту зору V, яка обернено пропорційна куту №. Гострота зору дорівнює одиниці, якщо кут W = 69 “. На сітківці ока W = 1,15 ‘. Це приблизно 0,005 мм, що відповідає розміру колбочки (світлочутливої клітини в центральній ямці ока). Для вирішення практичних завдань на основі узагальнення експериментальних даних встановлена величина дозволяючого кута близько 3,6-4 ‘. Це дозволяє встановити граничну відстань від глядача до об’єкта спостереження.

Рис. 12.15. Схеми побудови дозволяючого кута:

l – відстань між спостережуваними точками; L – відстань до об’єкта спостереження

Наприклад, в драматичних театрах глядачеві необхідно бачити не тільки фігуру актора, рух його рук, але і вираз його очей. Отже, величина підлягають розрізненню деталей дорівнює приблизно розміром очей (близько 20 мм). Це і служить фактором, що визначає граничне видалення глядачів від сцени. Як відомо, кути до 5 ‘можна приймати рівними їх тангенсам:

Насправді граничне видалення в драматичних театрах залежно від кількості глядачів у залі для глядачів може прийматися дещо більшим. Однак при цьому якість зорового сприйняття погіршується. Отже, зал необхідно проектувати якомога ширшим. Але дуже сильно розширювати зал можна. Розширення обмежується кутом ясного бачення, або кутом поля зору. Це кут, в межах якого промені світла, що йдуть від спостережуваного об’єкта, створюють в оці різке зображення. Це кут центрального зору, який в горизонтальній площині дорівнює 30 °, а у вертикальній – близько 22 °. За межами цих кутів зображення поступово втрачає різкість. Включається периферичний зір, кут якого становить в горизонтальній площині 150-160 °, а у вертикальній – 130 °. Периферичний зір забезпечує відчуття об’ємності і простору.

Якість зорового сприйняття форми та пропорційності частин спостережуваного предмета визначається горизонтальними і вертикальними кутами бачення. Зміна пропорцій спостережуваного об’єкта в залежності від кутів зорового сприйняття показано схематично на рис. 12.16. Особливо наочно це можна представити на спотворенні пропорцій фігури людини в залежності від вертикального кута зору (рис. 12.17). Докладне вивчення питань зорового сприйняття для різних приміщень буде продовжено в магістратурі.

Рис. 12.16. Зміни пропорцій спостережуваного об’єкта в залежності від кутів зорового сприйняття:

а – при промені зору, перпендикулярному до спостережуваного об’єкту; б – при куті зору 60 °; h – дійсна висота; h ‘- перекручена висота

Рис. 12.17. Спотворення пропорцій в залежності від вертикального утла зору

Забезпечення видимості об’єкта спостереження залежить від взаємного розташування в просторі самого об’єкта, спостерігача і сидячих попереду нього глядачів. Безперешкодна видимість – коли в полі зору кожного глядача знаходиться повністю весь об’єкт спостереження. При обмеженій видимості в полі зору знаходиться тільки частина об’єкта спостереження, а інша частина перекреслені попереду сидячими людьми. Мінімально обмежена видимість – коли видима частина об’єкта мінімальна, але є можливість видимості цієї заслоненной частини об’єкта при відхиленні глядача в сторону в межах 0,4 ширини місця .

Просторове розміщення місць для глядачів визначається в горизонтальній і вертикальній площинах, тобто в плані і розрізі приміщення. Лінійне і шахове розташування глядацьких місць в плані показано на рис. 12.18. Як очевидно з малюнка, умови видимості в горизонтальній площині залежать від видалення місць від сцени, ширини ряду і місця, розміщення місць щодо об’єкта спостереження, тобто безпосередньо пов’язані з плануванням залу і розташуванням у ньому місць для глядачів.

Рис. 12.18. Лінійне (я) і шахове (б) раеположеніе глядацьких місць:

1 – зона I, безперешкодна видимість; 2 – зона II, промінь проходить над головою сидить через ряд; 3 – зона III, промінь проходить над головою сидить в попередньому ряду

Умови безперешкодної видимості у вертикальній площині забезпечуються таким взаємним розташуванням об’єкта спостереження та глядачів, при якому промені зору від кожного глядача до всіх частин об’єкта проходять над головами попереду сидячих людей. Це досягається наступними прийомами:

• • розташуванням глядацьких місць на горизонтальній площині, а об’єкта – на такій висоті, при якій промені зору від кожного глядача до всіх частин об’єкта проходять над головами попереду сидячих людей;
• • послідовним підйомом рядів для глядачів таким чином, що всі промені зору до всіх частин об’єкта проходять над головою попереду сидячих людей;
• • підйомом об’єкта спостереження та місць для глядачів.

При побудові розташування місць для глядачів у вертикальній площині для забезпечення безперешкодної видимості вибирається найбільш несприятлива для видимості нижня точка об’єкта спостереження. Промені зору від неї повинні проходити над головою попереду сидячого людини. Ця точка називається розрахунковою точкою видимості.

У кінотеатрах розрахункова точка приймається в центрі нижньої межі екрану, в аудиторії – в центрі нижньої межі млявий дошки. На сценах театрів вона повинна знаходитися на рівні планшета сцени за її центральної осі на відстані 1-2 м від переднього краю авансцени або на лінії порталу, в цирку – це найближчий до глядачів край бар’єру. Для трибун стадіонів розрахункову точку приймають на осі найближчої до трибуни бігової доріжки, для басейнів – на осі найближчої до трибуни доріжки для плавання.

Рівень очей глядача, що сидить над підлогою приймається 1,15 м (середня величина, встановлена на основі антропометричних вимірів). Перевищення променя зору над головою попереду сидячого глядача також встановлено на основі антропометричних вимірів (рис. 12.19). У концертних залах для зменшення підйому рядів місць може застосовуватися обмежена видимість з перевищенням променя зору С = 0,06: 0,08 м.

Рис. 12.19. Величина перевищення променя зору:

а – для глядачів, що знаходяться в закритих приміщеннях; б – для глядачів, що сидять на відкритих трибунах

Рис. 12.20. Профіль підйому рядів місць по похилій прямій

При розташуванні рядів місць на похилій площині ступені підйому будуть однаковими. При цьому перевищення променів зору збільшуються в міру наближення до сцени (рис. 12.20). Так, на ділянці в сім рядів місць величина З зростає у другому ряду в 2,5 рази. Тому для скорочення будівельного об’єму будівлі застосовують профіль підйому глядацьких місць, відповідний кривої найменшого підйому (рис. 12.21). Крива найменшого підйому рядів місць близька до гіперболи: пологий підйом в початковій частині, найближчої до об’єкта спостереження, з усе більш збільшується кривизною але міру віддалення від нього. Графічний метод залежить від точності побудови кривої. Високої точності домогтися складно, оскільки величини віддалення від точки F і підйом рядів оцінюються відповідно десятками метрів і метрами, а перевищення променів зору сотими частками метра. Більш надійним є математичний спосіб, запропонований А. М. Данилюком:

Усі позначення в цій формулі наведено на рис, 12.21.

Рис. 12.21. Побудова підйому рядів місць по кривій найменшого підйому

У практиці проектування замість криволінійного застосовують профіль підйому рядів місць у вигляді ламаної лінії, що складається з відрізків похилих прямих, вписаних в криву найменшого підйому, у вигляді хорд окремих ділянок цієї кривої. У порівнянні з профілем по кривій найменшого підйому ламаний профіль дає збільшення підйому на 15-25%, але значно спрощує будівництво (рис. 12.22).

Рис. 12.22. Схема до розрахунку профілю підйому рядів по ламаній лінії