Обставина може виражатися відмінковими формами іменника з прийменниками або без них, дієприслівником, інфінітивом і фразеологічними зворотами прислівникового значення. На противагу додатку й означенню обставину виділяють, передусім, за значеннєвими показниками.
Обставина — це другорядний член речення, що вказує на місце, час, умову, причину, спосіб дії або її інтенсивність. Обставина відповідає на запитання як? де? коли?
Перед нами карта і на ній назви 8 областей, тобто на які види за значенням поділяються обставини. Обставини: міри і ступеня ознаки, місця, часу, способу дії, мети, причини, умови, допустові.
Відокремлені обставини виділяються на письмі комами з обох боків.
Обставина — це другорядний член речення, який указує на час, місце, причину, умову, мету дії, спосіб її виконання.
Обста́вина — другорядний член речення, який пояснює слово зі значенням ознаки, виражає якісно-означальну характеристику дії, стану чи позначає, за яких обставин відбувається дія, вказує на спосіб, міру або ступінь вияву дії або ознаки. Типовим, морфологізованим, вираженням обставини …