Що таке цитата: оформлення цитат і приклади

Чи замислювався ти, навіщо люди використовують цитати у текстах чи в усному мовленні? Для того, щоб увиразнити свою мову, аргументувати власні думки чи, може, хочуть похизуватися своїми знаннями? Будь-який із варіантів відповіді не буде помилковим. От, наприклад, Мішель де Монтень, французький письменник і філософ, якось сказав: «Якщо я цитую інших, то лише для того, аби краще висловити власну думку!». Отож спробуй і ти вдосконалити майстерність цитування. Тоді твої розповіді будуть надихати або навіть переконувати в чомусь слухачів/читачів.

Ми допоможемо розібратися в тому, що таке цитата, які вона має особливості та як потрібно її оформлювати. Спойлер: це дуже просто!

Про суть та правильність оформлення чужої мови

Цитата – це наведене повністю або частково висловлювання з авторського тексту (наукової, художньої, публіцистичної та іншої літератури або доповіді) із зазначенням автора або джерела повідомлення. Погодься, використання прямої мови робить розповідь більш насиченою, цікавою і захопливою. До того ж звичайний сухий текст ніби оживає і стає більш експресивним.

Зверни увагу! Будь-які твори науки, літератури та мистецтва, в тому числі тексти, фотографії та відео, можна вільно використовувати без згоди автора. Але не забудь вказати та правильно оформити ім’я автора або назву твору (джерело повідомлення), які цитуєш. Якщо не дотримуватися пунктуаційних правил, це вже не запозичення, а плагіат!

Існує чимало особливостей оформлення цитат. Суть деяких із них можна передати короткими та зрозумілими схемами, які легко запам’ятовуються. Цитата (розділові знаки):

• Витяг після слів автора. А: «П». А: «П?». А: «П!».
• Пряма мова перед словами автора. «П», – а. «П?» – а. «П!» – а.
• Слова автора всередині дослівного уривка з літератури. «П, – а, – п». «П, – а. – П». «П? – а. – П». «П! – а. – П».
• Пряма мова всередині слів автора. А: «П!» – а. А: «П?» – а.

Але це ще не все! У вигляді схем подано поширені варіанти цитування, а втім, необхідно знати й «менш популярні» моделі. Речення з цитатами (приклади):

Як писав Рей Бредбері, «…головний секрет творчості в тому, щоби ставитися до своїх ідей як до кішок – просто змусьте їх слідувати за вами».

• Зазвичай віршований текст записується у стовпчик, а в лапки не береться. Ім’я автора записується нижче.
• Якщо речення з цитатами включене в авторський текст як його складова, то воно замінюється на непряму мову. У цьому випадку дослівний уривок з літератури береться в лапки, але пишеться з малої літери, а двокрапка не ставиться.

У 1956 році Костецький написав дві великі статті; він говорить, що «українська нація, як і кожна у світі, може по-справжньому здобути незалежність і свободу лише тоді, коли вона знайде свою унікальну місію».

• Якщо автор або джерело вказується після витягу, то їх потрібно вказати в дужках. Причому крапка ставиться після дужок (а не після цитати):

«Прокинувся вранці, умився, привів себе в порядок – і відразу ж доведи до ладу свою планету» (Антуан де Сент-Екзюпері. Маленький принц).

Бажаєш дізнатися більше про те, що таке цитата й отримати приклади оформлення цитат? Адже нюансів у цій темі, які грамотна людина має знати, чимало! Тобі допоможуть «Онлайн-курси з української мови».

Де доречно використовувати цитати

Не використовуй цитування занадто часто. Один-два рази в тексті/під час розмови – це максимум! І не забувай коментувати чужу мову. Ти не можеш просто навести дослівний уривок з літератури чи якоїсь промови. Обов’язково потрібно написати або проговорити, чи згодний зі сказаним чи ні і чому. Виписку доречно використовувати під час дискусій як частину аргументу або ж під час бесід для увиразнення сказаного. Ще їх можна писати в наукових роботах, у власному висловлюванні, рефератах, есе абощо.

Тепер ти знаєш, що таке цитата та які є правила оформлення цитат. Пам’ятай, що саме вони у шкільному творі або у власному висловленні на ЗНО додадуть тобі пару-трійку балів. До того ж це чудовий прийом для хизування перед однолітками!

Як написати твір-роздум у школу?

Як написати твір-роздум? Для деяких учнів це завдання справді дуже складне. Адже далеко не всім дається легко викласти свої міркування в логічній послідовності. І воно дійсно відповідальне! Оскільки вміння аргументовано висловити свою думку з певної проблеми доведеться продемонструвати під час складання ЗНО.

Тож як навчитися писати твори? Місія цілком здійсненна! Треба запам’ятати алгоритм написання твору-роздуму, побачити шляхи пошуку натхнення та повірити у власні сили. Завдяки цьому реально не тільки продемонструвати грамотність, а й розкрити всю глибину свого розуміння теми або будь-якого життєвого феномену! Усе реально! Якщо бажаєте навчитися писати твори, то у нас є декілька порад!

З чого почати написання твору-роздуму?

Відповідь на запитання «що таке твір-роздум» дуже проста. Це зв’язний текст, який характеризується логічно послідовним (доказ чи пояснення чогось) рядом думок, міркувань, висновків із певної теми. Із усіх видів творів він найскладніший. Чому? Адже в результаті необхідно продемонструвати власний погляд на проблему, аргументувати його та визначити особисту точку зору.

Як написати твір-роздум? Необхідно володіти потрібною для роботи інформацією. Очевидно, що без вивчення та опрацювання літературного твору чи статей відповідної тематики, ніяких висновків не зробити. Однак просто прочитати – недостатньо! Варто проаналізувати та зрозуміти наступні моменти:

• тема запропонованого тексту;
• проблема;
• авторська позиція;
• докази автора;
• задум та його реалізація;
• моя точка зору на проблему;
• мої докази.

Знайдені відповіді сприятимуть визначенню основної траєкторії написання твору.

Як написати твір на відмінно

Твір-роздум завжди є проявом творчості та фантазії, але навіть в такому випадку необхідно дотримуватися чіткої структури написання. Вважаєте, вона занадто складна та розгалужена? Ні! Адже все геніальне – просте! «Три кити», на яких будується твір, називаються:

2) основна частина (теза, аргументи);

Складно? Ось простий алгоритм та корисні лайфхаки, завдяки яким стає зрозуміло, як писати твір-роздум, та вразити найдосвідченішого вчителя:

1. Прочитайте тему, знайдіть запитання та визначте проблему. Якщо визначити основну проблему відразу важко, то залиште її на потім! Спробуйте поміркувати, побудувати логічний ланцюжок, підбити підсумок, а вже потім узагальнити. Ось і початок! Не варто добирати занадто складні слова та мовні обороти: це не просто виглядає дивно, а й призводить до марнування дорогоцінного часу, а ви при цьому швидше втомитися.

2. Визначте своє ставлення щодо авторської позиції у формі лаконічної тези. Можна погодитись із запропонованою точкою зору чи спростувати її в ході міркувань. Або сформулювати власний погляд та довести його значущість. Розпочинайте тези наступними виразами: «Я вважаю. », «Мені здається. », «На мій погляд. », «Мій погляд на цю проблему такий. »

Пам’ятайте, будь-яка думка має право на життя! Розглядайте проблему по-різному, шукайте нові підходи, не бійтеся бути опозиціонером! Бо всім відомо: більшість складних задач не передбачає однозначних рішень та традиційних шляхів до розв’язання. Будьте впевнені – не тільки ви не згодні з автором. Проте відстоювати варто лише ті позиції, які здатні обґрунтувати та підтвердити.

3. Аргументуйте свою позицію.

Знайдіть переконливі докази чи факти, чітко сформулюйте та послідовно розташуйте. Наступним важливим кроком є наведення прикладів до ваших доказів, певна ілюстрація. У ролі аргументів можуть виступати історичні факти, статистичні дані, епізоди та сюжетні лінії літературних творів, прислів’я, приказки, афоризми або судження авторитетних людей. Розпочинайте речення наступними виразами: «Я так вважаю, бо. », «Чому я так вважаю? Оскільки. », «Підтвердити свої міркування я можу наступними аргументами: по-перше. а по-друге. », «Можливо, мій погляд, здається дивним, але я спробую вас переконати такими аргументами. »

А скільки аргументів можна навести? Оптимальна кількість – три. Бажано розташувати їх в наступному порядку: «вельми переконливий – доволі переконливий – найпереконливіший». Також чудовим прийомом аргументації є використання двох умовних типів: «аргумент-плюс» та «аргумент-мінус». У першому випадку говоримо про позитивні наслідки тези, в другому – про негативні. Головне, щоб вони були взаємопов’язані.

Такий жанр твору не передбачає остаточних висновків. Тому слід підсумувати те, до чого прийшли в ході роздумів. А якщо у підсумку будуть, хай і неявні, поради, правила, прогнози – все одно чудовий результат! Проте не варто знову повторювати аргументи. Розпочинайте висновок фразами: «Отже, завершуючи міркування про. ми приходимо до висновку», «Підбиваючи підсумки, хочеться знову нагадати про важливість проблеми. » тощо. Використовуйте вступні слова «по-перше», «по-друге», «по-третє» для перерахування власних відкриттів.

Прикрашаємо роботу

А навіщо «прикрашати»? Твір-роздум стилістично схожий на дослідницьку роботу: факти, докази, гіпотеза, аргументи. Однак не варто відкидати креативність! Стиль викладу має зацікавити та пробуджувати емоції читача.

1. Використовуйте у якості прикладів своїх аргументів суспільно значущі, сучасні та резонансні приклади.

2. Застосовуйте короткі цитати з літературних творів.

3. Спробуйте дібрати епіграф, який пасуватиме головній ідеї. По-перше, це «прикраса», а по-друге, важливий елемент композиції. На нього можна посилатися у вступі: «У словах, зазначених в епіграфі, не випадково зазначено. ». А у висновку чудово «закруглити» тему: «Повертаючися до епіграфа, хочу сказати. ».

Чого не треба писати у творі-роздумі

А чого слід уникати? Ось деякі поради:

• не беріть до уваги неперевірені дані;
• уникайте дисбалансу, коли вступ менший за центральну частину;
• не використовуйте слова, в написанні яких ви не надто впевнені, та повтори. Краще скористатися синонімами.

Яким має бути обсяг твору? Чітких вимог немає. Все залежить від глибини теми та вміння автора знайти та доцільно застосувати приклади. Адже кожну тезу можна сформулювати стисло, або ж поширити, конкретизувати, якщо в тому є потреба. Головне не переходити на телеграфний стиль та не насичувати текст «водою».

Як боротися зі страхом чистого аркуша

Ми часто боїмося починати писати. Чому? Існує шкідлива думка: літературний стиль притаманний лише обраним. Також нас стримує страх граматичних та синтаксичних помилок. Проте кожен має прихований талант письменника! Повірте у свої сили, використовуйте прості конструкції та не стримуйте фантазію.

Із чого почати, як написати твір? Зі звичайної чернетки! Адже просто за кілька хвилин створити гідний твір не під силу навіть досвідченим літераторам. Спробуйте занотувати міркування на окремих аркушах, а потім поєднати їх у єдине ціле. Таким чином перевіряються сумнівні місця та виправляються помилки.

А наступні креативні ідеї стануть вірними союзниками у боротьбі зі власною невпевненістю:

1. Спробуйте «розписатися», тобто описати, свої відчуття цієї миті. Наприклад: «Я не знаю, з чого почати. Сиджу, дивлюся у вікно. ». Звичайно, потім такі фрази варто викреслити, але такий спосіб допоможе розпочати роботу та зрозуміти, як написати твір-роздум.

2. Уявіть, що ви обговорюєте цю проблему з другом чи близькою людиною та запишіть умовний діалог. Подумайте, як би ви доводили йому свою точку зору? Які б надали аргументи? Потім приберіть розмовні частини та замініть їх більш вдалими фразами. Проте намагайтеся не заглиблюватися в подробиці, а чітко дотримуватися основної теми.

3. Намалюйте інтелект-карту, де основа – символи, а не слова. Її дуже просто розробити! У центрі чернетки намалюйте будь-яку просту геометричну фігуру – оце й буде тема. Від неї накресліть в усі боки стрілки та символи – ваші думки. Далі, наче гілки на дереві, намалюйте уточнення для кожного судження. Складати таку карту веселіше, ніж план, а намальований образ сприятиме логічній побудові.

4. А якщо є можливість, використовуйте гаджети! Адже електронний документ легко переробити рухом «мишки». А за допомогою диктофону дуже зручно записувати судження, а потім обирати кращі!

Поради для натхнення

А що робити, коли немає натхнення? Шукати його! Уміння генерувати нові ідеї стане в пригоді не лише у школі, а й в дорослому житті! Та чи можливо цьому навчитися? Так!

Ось декiлька простих порад:

• шукайте якомога більше даних за вашою темою. Найгірший грунт для появи геніальних ідей – відсутність інформації;
• не відсікайте одразу погані ідеї. Можливо, вони допоможуть вам поглянути на проблему з іншого боку та стануть основою для розмірковування в потрібному напрямку;
• ненадовго перемикайте увагу з одного завдання на інше. Зміна фокусу дасть час мозку підсвідомо опрацювати нову інформацію перед тим, як ви повернетесь до головного питання знов;
• запишіться на курси з української мови, щоб краще висловлювати думки;
• використовуйте метод «гумове каченя» – пояснюйте проблеми тому, хто з нею не знайомий.

І наостанок, у нас є чудовий спосіб для запам’ятовування алгоритму того, як написати твір-роздум! Уявіть, що ваш твір – смачний торт та згадайте процес приготування! За цією технологією можна приготувати й ваш твір! Підготуйте 2-3 коржі (аргументи) та крем для кожного (приклади), поставте на основу (висновок) та залийте смачною заливною (теза). При правильному приготуванні вийде справжній шедевр!

Пишіть твори якомога частіше та читайте! Опановуйте мистецтво розповідання історій: смішних, страшних, ліричних, фантастичних і правдоподібних! Навчайтеся знаходити сюжети, звертайте увагу на деталі та виражайте почуття! Тоді творчість стане звичним заняттям і не завдасть жодного дискомфорту під час написання твору-роздуму!