Мигдаль – склад, корисні властивості та застосування

Мигдаль – горіх знаменитий. Незважаючи на наукове визначення його до кісточкових плодів роду Сливи, за смаковими якостями та специфікою застосування ми вважаємо мигдаль горіхом, і із задоволенням сприймаємо епітети вчених на його адресу: королівський горіх, цар-горіх.

Користь мигдалю

Приголомшливий збалансований склад мигдалю допомагає при проблемах зі здоров’ям і перетворюють «королівський горіх» на дійсну цінність, яку можемо мати щодня.

З давніх-давен люди переконані в унікальних властивостях мигдалю. Наприклад, араби порівнюють горіх із божественним даром, усередині якого заховано щось таємниче та небачене. У Китаї філософи ототожнюють мигдаль із жіночим початком «інь», таким самим витонченим, аристократичним, із тонким вишуканим ароматом. Весільний атрибут в Америці говорить про те, що мигдаль несе щастя, кохання, достаток молодої сім’ї. В Англії та Італії горіх є символом достатку та родючості.

склад

Мигдаль має чудові смакові якості та унікальний склад, який переконує в правоті вчених, що рекомендують з’їдати щодня 5-10 горішків. По-перше, калорійність мигдалю досить висока — близько 600 ккал в 100 р. По-друге, хімічний склад настільки цікавий, що дані про нього дозволяють зрозуміти, у чому справжня цінність і користь мигдалю.

Для зручності викладу хімічного складу мигдалю та розуміння цих даних виділено дві групи:

1. Компоненти, що становлять харчову цінність.
2. Група фармакологічних активних речовин, що має лікувальний, лікувальний вплив на організм.

Харчова цінність мигдального горіха

• Білки – 18,6 г. Незамінні та замінні жирні кислоти є цінними для організму. Вміст їх у мигдалі — 12 та 8 відповідно. Незамінні амінокислоти повинні обов’язково надходити ззовні, т.к. організмом не виробляються самостійно.
• Жири – 57,7 р. За рахунок жирів забезпечується 30-35% калорійності раціону людини. Вони містяться у всіх клітинах організму. Більше того, є «запасними» клітинами, що акумулюють хімічну енергію. При нестачі їжі ця енергія буде використана організмом. Досить велика кількість ненасичених жирних кислот – 65%, що міститься в горіхах, дозволяє мигдалю знижувати холестерин і видаляти його з організму, не даючи атеросклерозу розвиватися. Потреба організму в таких жирних кислотах – 20-25 г на день і становить 5% від загальної калорійності раціону людини.
• Вуглеводи – 13,6 г. Один з найголовніших компонентів їжі забезпечує потреби організму в енергії швидко та оперативно. Крохмаль (полісахарид), що міститься в рослині, допомагає просуванню їжі, знижує апетит, створює почуття насичення.

Хімічний склад мигдального ядра

• Мінеральні речовини (макроелементи). Досить висока їх концентрація в мигдальному горіху забезпечує певні ферментативні реакції та функціонування біоелектричних систем. Необхідний запас мінералів буде забезпечений при поїданні кількох ядер горіха на день. Наприклад, 100 г мигдалю міститься 65% фосфору від добової норми, 67% магнію, 26% кальцію, 15% калію.
• Мікроелементи: марганцю – 99%, міді – 110%, заліза – 46,5%, цинку – 28%. За цими цифрами стоїть здоров’я людини. Залізо бере участь у процесах кровотворення, конче необхідно гемоглобіну. Добова потреба людини у залозі – 15-20 мг. 100 г мигдалю перекривають половину добової норми. Мідь бере участь у неврологічних процесах, стимулює вироблення гормонів, бере участь у тканинному диханні. Марганець впливає обмін білків, входить до складу ферментних систем.
• Вітаміни: В2 (рибофлавін) перекриває 78% щоденної потреби людини; В1 (тіамін) забезпечує нормальну діяльність нервової системи; В6 (піридоксин) – бере участь у транспортуванні кров’ю заліза, в роботі кишечника та нирок. Нестача вітаміну призведе до порушення роботи центральної нервової системи, з’явиться дерматит; В3 (пантотенова кислота) – потрібен організму для нормального зростання, харчування шкіри; вітамін С (аскорбінова кислота) забезпечує розумову та фізичну активність організму; вітамін Е (токоферол) забезпечує багато в організмі: дозрівання статевих клітин, бере активну участь у сперматогенезі, зберігає вагітність, діє як судинорозширювальний засіб. У 100 г мигдалю міститься 173% добової норми для людини.

Такий багатий вміст поживних та лікувальних компонентів робить мигдаль унікальним та корисним для здоров’я.

Застосування мигдалю

За даними кандидата біологічних наук В. Артамонова, наведених у науковій статті, мигдаль використовується таким чином:

• 92% припадає на харчову промисловість,
• 6% – на медицину,
• 2% – на парфумерію.

Будова плоду мигдалю, та специфіка його використання дозволили формально помістити рослину до групи горіхоплідних. Насправді мигдальний горіх є кісточковим плодом, найцінніша частина якого — ядро, тобто. насіння. Мигдаль буває двох сортів: солодко-ядерний та гірко-ядерний. Останній має у своєму складі глікозид амігдаліну (3,5%), що вивільняє сильну отруту (синільну кислоту). Солодкий мигдаль використовується скрізь та широко. Горький використовується після промислової обробки та обережно.

Застосування мигдального горіха в медицині

1. Жирне масло мигдалю використовується як розчинник для підшкірних ін’єкцій.
2. Мигдаль застосовується при лікуванні шлунково-кишкового тракту.
3. Використовується як седативний (заспокійливий) засіб.
4. Корисний при лікуванні нирок, печінки, селезінки.
5. Допомагає вивести жовч із організму, полегшує перебіг сечокам’яної хвороби.
6. Відмінний засіб при лікуванні хвороб верхніх дихальних шляхів та кашлі.
7. Необхідний хворим на цукровий діабет.
8. Вміст жирних кислот у мигдалі знижує холестерин.
9. Мигдаль активно виступає проти раку: достатня кількість природного антиоксиданту – вітаміну Е, перешкоджає розвитку онкозахворювань. Як природний антиоксидант знижує шкідливий вплив вільних радикалів, що утворюються в клітинах.
10. Мигдаль для мозку є чудовим харчуванням, стимулює його діяльність, зміцнює пам’ять. Виявивши властивості горіха позитивно впливати на роботу мозку, вчені назвали мигдалику мозочка мозку, що відповідає за емоції та викид адреналіну в кров Амігдалою (Amygdalus – мигдаль).
11. Горіх чудово справляється із проблемами чоловічого здоров’я. Мигдаль із медом для потенції визнаний ефективним засобом при регулярному вживанні, т.к. дієва допомога у проблемі проявляється через час, після накопичувального ефекту, акумулюючи лікувальні якості в організмі. Склад горіхів, багатий на вітаміни, кальцій, фосфор, йод та інші корисні речовини сам по собі сприятливо впливає на потенцію, а мигдаль з медом для потенції метаболізується ще краще, підвищуючи лікувальний вплив: розвиваються статеві залози, виробляється тестостерон, нормально функціонує простата.
12. Мигдаль рекомендується при хворобах серця, цукровому діабеті, мігрені, анемії.
13. Вживаючи горіхи , очищаються судини від бляшок, нормалізується обмін речовин.
14. Використовується для нарощування м’язової маси, корисна після фізичних навантажень.
15. Чинить знеболювальну, протисудомну дію.

Алергія на мигдаль

Всі горіхи входять до групи небезпечних алергенів. Найчастіше великий вміст білка провокує алергію. Багатий склад мигдалю, що містить окрім білка багато вітамінів, макро та мікроелементів може викликати алергічну реакцію, що настає відразу після їжі.

Основна причина – ослаблений імунітет. Вчені встановили, що в таких випадках імунна система, що захищає організм, сприймає білок як небезпечну речовину, виділяє в кров хімічну речовину — гістамін і вражає тканини слабкого організму (очі, шкіру, дихальні шляхи, ШКТ, легені та ін.)

У таких випадках, звичайно, слід звернутися до лікаря-алерголога. Але допомогти можуть і народні засоби: відвар ромашки, що використовується зовнішньо та внутрішньо. Допоможе також збирання трав (материнка, низка, лепеха, звіробій, коріння солодки), заварений на водяній бані. Приймати по 50 мл тричі після їди.

Як росте мигдальне дерево?

Квітучий мигдаль видно здалеку. Найкрасивіші у світі дерева ще до появи листя покриваються біло-рожевою ніжною піною і приваблюють тисячі туристів у різні куточки світу помилуватися незвичайним видовищем: численні рожеві бутони перетворюються на великі квіти білого та рожевого кольору. Жодне дерево не має такого зворушливого та чистого цвітіння, — вважав К.Г. Паустовський, як мигдаль.

Свято квітучого мигдалю відзначається 16 лютого. Цей день визнаний всесвітнім днем мигдалю та відзначається у країнах, де ростуть дивовижні дерева: в Ізраїлі, Іспанії, Італії, Китаї, Марокко, Португалії, США (Каліфорнія). У кожній країні визначили своє місце мигдалю:

• в Ізраїлі – це символ безсмертя
• у Китаї – символ процвітання та багатства
• у Марокко впевнені, що плоди мигдалевого дерева приносять щастя. Побачений квітучий мигдаль уві сні, віщує виконання найзаповітнішого бажання.
• на Канарських кістяках – це чудовий привід скуштувати місцеве мигдалеве вино та різноманітні солодощі. Свято квітучого мигдалю може тривати місяць, поки цвіте дерево, і перетворюється на свято фольклору з насиченою концертною програмою, барвистими ходами у національних костюмах [6].

Щодо мигдалю Природа застосувала кілька хитрих прийомів, щоб наділити ядра горіха найбільшою поживною та лікувальною цінністю.

1. Вчені ботаніки встановили, що листя на гілках рослини завжди розташовані під певним кутом та у строгому порядку. Так листя отримає більше сонячного світла та вологи. Кожна рослина має свою величину кута, але завжди виражену чисельником і знаменником, складеним із цифр «золотого перерізу» ряду Фібоначчі. Так, у бука кут розташування листя дорівнює одній третій, у абрикоса – двом п’ятим, у груші – трьом восьмим, у мигдалю – п’яти тринадцятим.
2. Першими на мигдальному дереві з’являються квіти і першими забирають необхідну сонячну енергію. Листя, що з’явилося потім, виконуючи захисну функцію для плодів, отримають і необхідну порцію корисних речовин, але вже в серпні мигдальне дерево листя скине. Хитрість полягає в тому, що енергія спрямовується лише на плоди та не витрачається на зелень.
3. У вересні плоди виглядають зовсім інакше, і оболонка дозрілого горіха лопається. Через 2-3 тижні вона відокремлюється від кісточки.
4. Вручну зібрати горішки неможливо. Тому дерево трусять і плоди, що впали, повинні обов’язково полежати 10 днів на землі, отримавши від неї додаткову енергію. Тільки після цього горіхи збирають та обробляють.
5. З 40 видів мигдалю на Ла Пальмі росте найстаріший сорт горіха. На шорсткому, за формою більш плоскому горіху, природою накреслена явно виражена буква «Y», якою помічено найстаріший і найкорисніший мигдаль.

Декілька легенд про Мигдаль

Театралізовані вистави відтворюють грецьку легенду, за якою принцеса Філліда, юна і прекрасна, була закохана в сина Тесея — Акаманта, який переміг Мінотавра. Війна із троянцями розлучила закоханих на 10 років. Прекрасна принцеса не витримала довгої розлуки і померла від горя. Богиня Афіна, побачивши таке сильне кохання, перетворила дівчину на мигдальне дерево. Акамант, що повернувся з війни, дізнавшись про перевтілення коханої, обійняв деревце, яке відразу спалахнуло ніжними квітами, так схожими на рум’янець Філліди.

В арабських країнах знають свою історію мигдалю: у давнину правитель Алгарве, принц Ібн-Альмундін, полюбив прекрасну сіверянку Гільду, захоплену в полон. Одружившись з бранкою, арабський принц незабаром був вражений хворобою своєї юної дружини, викликаної небувалою тугою по північній батьківщині. Жодні ліки не допомагали, і тоді правитель висадив мигдалеві дерева по всій країні. Розквітаючі дерева покрили все королівство квітучим снігом, що нагадала юній Гільді батьківщину і вилікувала її від хвороби [5].

Плоди мигдального дерева, що мають подовжену форму, краї яких закінчуються своєрідною стрілкою, послужили символом жіночої краси: мигдалеподібна форма очей, названа так Омар Хайям завдяки довгому горіху, досі вважається ідеальною, тобто. еталоном краси. Гіркий аромат люди пов’язали з почуттями (мигдальний смак кохання) та криміналістикою (у багатьох детективах при розслідуванні різних злочинів найчастіше є запах гіркого мигдалю).

Історія про мигдаль

Наукова латинська назва мигдалевому дереву Prunus dulcis, Amygdalus дав Колумелла — давньоримський вчений у 12-томному трактаті про сільське господарство. Існує кілька версій походження назви мигдалю. З них найпоширеніші – три:

1. Amygdalus означає «гарне дерево»;
2. Amygdalus – ім’я фінікійської богині краси Амігдали;
3. Amygdalus – “пробуджується”, рано розквітає.

Про батьківщину мигдалю також є кілька припущень: північна Африка, Китай, Індія, Кавказ. Найпоширеніша версія – родом мигдаль із Передньої Азії, включаючи Середню Азію та Середземномор’я. Про це свідчить Біблія, казки «Тисяча та одна ніч» та інші джерела цього регіону. Так, у Біблії розповідається, як боротьба за першість 12 ізраїлевих колін зважилася за допомогою сухої палиці з мигдалю, що належав старшому братові Мойсея Арону. З усіх 12 жезлів, принесених головами пологів, розквіт і приніс плоди тільки жезл з мигдалевого дерева. Мигдаль став символом чистоти Діви Марії і найчастіше на іконах німб над її головою став зображуватися у витягнутій формі, що нагадує мигдальний горіх.

До Європи рослину завезли араби. Вони навчили європейців готувати із нього соуси, приправи, марципан, нугу. Китайські купці, перевозячи товар Шовковим шляхом, харчувалися смачними горіхами, що надають силу і бадьорість. У XVII столітті мигдаль потрапив до Америки, Каліфорнію.

Сьогодні це найбільший виробник “королівського горіха” у світі. Але не лише легендами, славетною історією та красою славиться мигдаль.

1. Артамонов В. Мигдаль. Наука та життя. – № 3. – 1989
2. Лінчевський І. А. Amygdalus communis – Мигдаль звичайний. Флора СРСР. 30т.
3. Блінова К. Ф. та ін. Ботаніко-фармакогностичний словник: Справ. допомога. Вища шк. 1990.
4. Фолі Дж. Енциклопедія знаків та символів. М., 1997.
5. Холл Дж. Словник сюжетів та символів у мистецтві. М., 1999.
6. Шейніна Є. Я. Енциклопедія символів. М., 2001.
7. Мигдаль (AMYGDALUS) сем. Розоцвіті. Горіхова енциклопедія.

Автор статті: Антонова И.Г. (доцент КНИТУ)

Дата публікації: 23-07-2016

Дата оновлення: 28-01-2022

Власник прав на публікацію: Магазин спецій Делюкс

Мигдаль: вирощування в саду, види і сорти

Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 02 серпня 2023 Опубліковано: 11 лютого 2019 Перша редакція: 11 липня 2016 🕒 14 хвилин 👀 39850 разів 💬 1 коментар

• Прослухати статтю
• Стисло про догляд
• Ботанічний опис
• Посадка мигдалю
  • Коли садити мигдаль
  • Як посадити мигдаль
  • Вирощування мигдалю в саду
  • Обрізування мигдалю
  • Як цвіте мигдаль
  • Шкідники і хвороби мигдалю
  • Мигдаль узимку
  • Мигдаль у Підмосков’ї і в Москві
  • Як розмножити мигдаль
  • Вирощування мигдалю з кісточки
  • Щеплення мигдалю
  • Розмноження мигдалю живцями
  • Розмноження мигдалю паростю
  • Розмноження мигдалю відсадками
  • Мигдаль звичайний
  • Мигдаль низький, або степовий, або бобівник
  • Мигдаль грузинський
  • Мигдаль Ледебура
  • Мигдаль Петуннікова
  • Мигдаль трилопатевий
  • Мигдаль трилопатевий
  • Коментарі

  Рослина мигдаль – невелике дерево або чагарник підроду Мигдаль роду Слива родини Розові. Його помилково вважають горіхом, хоча насправді він є кісточковим плодом. Мигдаль зростав у Середземномор’ї і Середній Азії за багато століть до нашої ери. Сьогодні він поширений також у Китаї, Каліфорнії, Словаччині, Чехії та Південній Моравії. Це світлолюбна і посухостійка культура, що зростає в природі невеликими групками по кілька дерев або кущів на висоті від 800 до 1600 м над рівнем моря. У Росії мигдаль звичайний зазвичай зустрічається в південній зоні європейської частини.

  У середній смузі вирощують мигдаль степовий, або бобівник, або мигдаль низький, або сливу ніжненьку. Цінність цього виду мигдалю не тільки в ядрах його плодів, а й у високій декоративності його листя та квітів. А мигдаль трилопатевий є одним із найкрасивіших садових чагарників, який вирощують виключно заради його декоративних якостей.

  Про те, як здійснюють посадку та догляд за мигдалем звичайним, ми писали в статті «Мигдаль – посадка і догляд, обрізування і щеплення». Сьогодні ми розповімо вам, як здійснюється посадка та догляд за декоративним чагарником мигдаль.

  Прослухати статтю

  Стисло про догляд

  • Посадка: навесні, до початку сокоруху, або восени, після падолисту.
  • Освітлення: яскраве світло або притінок.
  • Ґрунт: родючий, легкий, суглинний або супіщаний, із pH 4,5-7,5. Засолені та глинисті ґрунти, а також ділянки із ґрунтовими водами, що залягають близько до поверхні, мигдалю не підійдуть. Краще висаджувати рослину в південній частині саду.
  • Полив: коли ґрунт просохне на глибину 1,5-2 см, під кущ виливають відро води. Зазвичай полив здійснюють один раз на тиждень, але в сильну спеку й посуху поливати доведеться частіше, а води витрачати більше.
  • Підживлення: навесні пристовбурні кола мульчують кінським гноєм або коров’яком, а перед цвітінням кущ удобрюють розчином 20 г аміачної селітри і 10 г сечовини в відрі води. Восени на кожен м² пристовбурного кола вносять по 20 г подвійного суперфосфату та сірчанокислого калію.
  • Обрізування: навесні проводять санітарне прочищення мигдалю, а кущі семирічного віку потребують омолоджувального обрізування, яке теж проводять навесні, до початку сокоруху.
  • Розмноження: насінням, живцями, паростю, відсадками та щепленням.
  • Шкідники: павутинний кліщ, попелиця, листовійки та мигдальні насіннєїди.
  • Хвороби: клястероспоріоз, моніліоз (сіра гниль), пархи й іржа.

  Ботанічний опис

  Декоративний чагарник мигдаль має зазвичай середні розміри (2,5-3 м), його легко вирощувати навіть недосвідченим садівникам. Він належить до найцінніших декоративних культур. Деякі сорти декоративного мигдалю вирощують на штамбі, і тоді це дерево мигдаль із темно-зеленими ланцетним шкірястим листям із пильчастим краєм, що створює кулясту компактну крону. Зацвітає мигдаль зазвичай на 4-5 рік після посадки: неймовірної краси декоративні квіти з великою кількістю пелюсток і тичинок, прості або махрові, рожеві або білі – вони огортають чагарник мигдаль прекрасною хмарою і витають над ним від 2 до 3 тижнів.

  Той, хто хоч раз бачив квітучі гілки мигдалю, ніколи не забуде цих чарів. Листя мигдалю декоративного розпускаються зазвичай після цвітіння. Плід мигдалю неїстівний, але теж декоративний: округлої форми замшевий трилопатевий насінник, в якому міститься кісточка, що легко відділюється.

  Мигдаль є близьким родичем таких плодових дерев, як слива, вишня, черешня, черемха, абрикос, алича, персик, нектарин, терен і сакура. Родичами йому також доводяться груша, яблуня, айва, шипшина, троянда, глід, аронія і горобина. Мигдаль декоративний невибагливий, стійкий до посухи, він є цінним медоносом і при гарному догляді може жити понад сто років. Декоративні види мигдалю, на відміну від мигдалю звичайного, вирощуваного переважно заради плодів, здатні витримувати суворі зими середньої смуги, так і мигдаль у Сибіру теж перестав бути дивиною.

  Посадка мигдалю

  Коли садити мигдаль

  Посадка декоративного мигдалю здійснюється навесні після встановлення теплих днів, щоб поворотні заморозки не збіглися з початком вегетації рослини. Однак осіння посадка мигдалю краща. Як росте мигдаль? Які ґрунти він вважає за краще? Рости в кислих або засолених ґрунтах мигдаль не стане – pH має бути в межах 4,5-7,5, і залягання ґрунтових вод на ділянці має бути глибоким. Найкраще росте мигдаль у легкому, родючому суглинистому або супіщаному ґрунті, а ось важкі глинисті ґрунти його знищать. Оскільки декоративний мигдаль любить повітря і сонце, виділіть для нього місце в південній частині саду. Це може бути ділянка, відкрита для сонячного світла весь день, або містечко, де на мигдальне дерево буде 2-3 години на день падати тінь від дерев поруч.

  Як посадити мигдаль

  Оскільки мигдаль потребує перехресного запилення, то бажано висадити відразу кілька кущів мигдалю. Запилюється мигдаль переважно бджолами, і близькість до ділянки пасіки з декількома вуликами була би дуже до речі.

  Розчистити ділянку під посадку від рослин, що дають затінок, а камені можете не прибирати – мигдаль у природі росте переважно на кам’янистих схилах. Викопайте ями завглибшки не менше 30 см на відстані 3-5 м одна від одної в ряду, зберігаючи міжряддя близько 5 м. На дно ями насипте шар битої цегли або щебеню для дренажу, укладіть зверху шар піску і вбийте в центр дна довгу жердину для опори саджанця – опора має підніматися над поверхнею ділянки як мінімум на півметра.

  Посадка чагарника мигдаль здійснюється рано-вранці або після 16 години дня. Однорічні саджанці мигдалю перед посадкою опускають корінням у глиняну бовтанку, потім розташовують у ямах таким чином, щоб коренева шийка опинилася на кілька сантиметрів вище поверхні ділянки, і засипають сумішшю верхнього, родючого шару ґрунту з листовою землею, перегноєм і піском. Якщо ґрунт на ділянці кислої реакції, додайте в ґрунтосуміш трохи вапна або доломітового борошна. Після посадки ущільніть ґрунт навколо і полийте саджанець одним-двома відрами води. Коли вода вбереться, підв’яжіть саджанець до опори і замульчуйте пристовбурні кола сухою землею або торфом таким чином, щоб мульча не стикалася з кореневою шийкою, яка після того, як осяде ґрунт, має виявитися на рівні поверхні.

  Догляд за мигдалем

  Вирощування мигдалю в саду

  Як виростити мигдаль? Посадка і догляд за декоративним мигдалем не становлять великої складності. Як посадити мигдаль, ви вже знаєте, а догляд за мигдалем здійснюється так само, як за будь-яким іншим плодовим деревом або чагарником: поливання, розпушування ґрунту, прополювання, підживлення, обрізування, обробка від комах і шкідників.

  Полив здійснюють, не допускаючи пересихання ґрунту в пристовбурних колах, проте перезволоження ґрунту загрожує загниванням кореневої шийки рослини. Досить вилити під деревце або кущ мигдалю раз на тиждень відро води, якщо ґрунт просох на глибину 1,5-2 см. Після поливання зручно провести розпушування ґрунту на глибину 5-7 см навколо молодих рослин і на 8-10 см навколо зрілих. Підтримуйте чистоту пристовбурного кола, видаляйте бур’ян, щойно він з’явиться.

  Посадка і догляд за чагарником мигдаль передбачає внесення підживлення. Навесні можна замульчувати пристовбурні кола не торфом, а гноєм або коров’яком, а трохи пізніше підживлюють кожен кущ 10 г сечовини і 20 г аміачної селітри, розведеними у відрі води. Восени на кожен м² ділянки вносять по 20 г сірчанокислого калію і подвійного суперфосфату.

  Обрізування мигдалю

  Мигдаль у саду потребує обрізування. Навесні, до початку сокоруху, проводять санітарне обрізування кущів, видаляючи поламані, обморожені, хворі, сухі і загущуючі крону пагони та гілки. Іноді одна гілка мигдалю заважає рости іншій гілці – вони називаються конкуруючими. Потрібно залишити ту, що розташована більш вдало, а конкурентку вирізати. Формуюче обрізування проводять, коли закінчиться цвітіння мигдалю. Мигдаль добре зносить стрижку, тим паче що видалення відцвілих пагонів стимулює рясне цвітіння в наступному році.

  Після семи років зростання на декоративному мигдалі починають з’являтися старі гілки, які потрібно видаляти. Замінять їхні кореневі пагони, що з’являються після трьох років життя мигдалю декоративного.

  Як цвіте мигдаль

  За деякими джерелами, назва рослини походить від давньогрецького слова амігдалос, що означає «красиве дерево». Ця версія схожа на правду, оскільки під час цвітіння декоративний мигдаль виглядає приголомшливо: білі, червоні, пурпурові або рожеві квіти мигдалю розташовані на гілках так рясно, що за ними не видно самого дерева. Любителям живопису добре знайома картина Вінсента ван Гога «Квітучі гілки мигдалю», але справжній садівник воліє милуватися цим видовищем не в амстердамській галереї, а у власному саду.

  У місцевості з теплим кліматом цвітіння починається в кінці січня і триває до березня. У середній смузі цвіт мигдалю з’являється в кінці квітня або на початку травня і тримається близько 2 тижнів. У цей період дуже важливо організувати мигдалю достатній полив, оскільки від нестачі вологи цвітіння може завершитися достроково.

  Шкідники і хвороби мигдалю

  Із захворювань мигдаль може потерпати від клястероспоріозу, моніліозу, сірої гнилі, парху (парші) та іржі. Серед шкідників для нього небезпечні павутинні кліщі, попелиці, листовійка і мигдальний насіннєїд. Детально про симптоми захворювань мигдалю й ураження шкідниками ви зможете прочитати в статті, про яку ми вже згадували. Тут же коротко нагадаємо, що грибкових захворювань можна позбутися обробкою мигдалю такими фунгіцидами, як Топаз, Скор, Фундазол, Купроксат, а з комахами справляються такими інсектицидами, як Актеллік, Каліпсо, Фуфанон, Золон. Павутинного кліща знищують обробкою рослини Кліщовитом, Акаріном або Агравертіном.

  Але набагато важливіше за своєчасну обробку рослин хімпрепаратами виконання агротехніки культури та розуміння, що посадка і догляд за чагарником мигдалю відповідно до правил збереже не тільки його здоров’я, а й здоров’я всього вашого саду.

  Мигдаль узимку

  Готувати мигдаль до зими потрібно з літа: пінцирування кінців пагонів мигдалю прискорює їхнє здеревіння, що дає змогу благополучно пережити зиму без підмерзання. Молоді рослини потрібно вкрити на зиму соломою, сухим листям або лутрасилом на висоту 15 см від землі. Слідкуйте за тим, щоб під шаром снігу не випріла коренева шийка. Дорослі рослини нормально зимують без укриття, але якщо навіть морози і зашкодять частині пагонів, мигдаль досить швидко відновиться.

  Мигдаль у Підмосков’ї і в Москві

  Для вирощування в кліматичних умовах Москви і Підмосков’я підходять такі види мигдалю, як мигдаль степовий, або низький, мигдаль трилопатевий, мигдаль грузинський і мигдаль Ледебура. Рослини цих видів навіть якщо і зазнають трохи шкоди від морозів під час зими, то досить швидко можуть відновити свої сили і порадувати вас пишним цвітінням. Посадка мигдалю і догляд за ним в умовах Московської області нічим не відрізняються від описаних у нашій статті.

  Розмноження мигдалю

  Як розмножити мигдаль

  Видові мигдалі можна розмножувати насінням, а сортові тільки вегетативними способами – щепленням, відсадками і паростю. Садівники, які звикли в усьому покладатися на себе, вважають за краще самостійно вирощувати з насіння підщепи, щоб прищеплювати на них сортові живці.

  Вирощування мигдалю з кісточки

  Насіння мигдалю можна сіяти в ґрунт восени, а можна навесні, але перед весняною посадкою насіння має пройти стратифікацію в овочевому ящику холодильника протягом 4 місяців. Сіють ядра мигдалю в борозенки завглибшки 8-10 см, розташовуючи їх на відстані 10-12 см одна від одної. Інтервал між борознами залишають у межах півметра. Коли насіння проросте, доглядайте за сходами мигдалю, як за будь-якими іншими: поливайте, розпушуйте навколо них ґрунт, видаляйте бур’яни. Улітку на сіянцях, які витягнулися до 50 см, із товщиною стовбура близько 1 см обрізають на кільце всі гілочки, що ростуть на висоті до 10 см від кореневої шийки. Сіянці пересаджують на постійне місце, і тільки-но вони приживуться, можна проводити на них щеплення сортових живців.

  Щеплення мигдалю

  Для щеплення можна використовувати підщепи будь-якого виду мигдалю, але краще обрати найбільш зимостійкі види. Добре росте мигдаль на підщепах терну, аличі, сливи і черемхи. Для прищепи потрібно знайти прямий, добре розвинений пагін мигдалю зі сформованими вічками. Листя з живця обрізають секатором, залишаючи тільки короткі черешки завдовжки не більше 1 см.

  Розмноження мигдалю щепленням проводять у період сокоруху – навесні або в серпні. Зростаючу в ґрунті підщепу протирають вологою тканиною від пилу і бруду, роблять окулірувальним ножем на її корі трохи вище кореневої шийки Т-подібний розріз, обережно відвертають у сторони розрізану кору.

  Із прищепного живця зрізують щиток – смужку кори з брунькою і тонким шаром деревини. Щиток має бути такої довжини, щоб повністю поміститися в Т-подібний розріз. Після того, як щиток було вставлено, притисніть до нього краї відвернутої кори і зафіксуйте місце щеплення скотчем, окулірувальною стрічкою або пластиром, зробивши навколо стовбура кілька витків. Сама брунька із залишком черешка має бути не закритою.

  Через два тижні, якщо брунька залишиться зеленою, а черешок від неї відвалиться сам по собі, злегка ослабте фіксуючу стрічку, але якщо ви проводили окулірування не навесні, а в кінці літа, залиште стрічку на підщепі до наступної весни і підгорніть на зиму щеплений саджанець землею, сховавши під нею місце щеплення. Навесні звільніть кореневу шийку від землі і зніміть фіксуючу місце щеплення стрічку.

  Розмноження мигдалю живцями

  Для живцювання мигдалю потрібно в другій половині червня зрізати верхівкові напівздеревілі живці завдовжки від 15 до 20 см із двома вузлами і помістити їх на 16 годин у стимулятор росту. Укорінюють живці в холодному парнику, посадивши в субстрат, що складається в рівних частинах з однієї частини піску і двох частин торфу. Укорінення відбувається через 3-4 тижні. Приживається від 85 до 100 % живців. Після утворення у живців коренів їх пересаджують для підрощування на учбову грядку.

  Розмноження мигдалю паростю

  Парость навколо кущів мигдалю починає утворюватися після сильного обрізування. Відокремлюють пагони на другий рік, коли у них сформується коренева система. Викопану парость пересаджують на постійне місце і доглядають за нею, як за однорічним саджанцем.

  Розмноження мигдалю відсадками

  Гнучкі пагони мигдалю пригинають до землі, закріплюють металевими шпильками і присипають землею. Доки у відсадків відросте коріння, їх поливають, навколо них розпушують ґрунт і видаляють бур’яни. Не раніше, ніж за рік, коли у відсадків з’явиться коренева система, їх відділяють від материнської рослини і пересаджують на нове місце.

  Види і сорти мигдалю

  Мигдаль звичайний

  Мигдаль звичайний. У культурі в якості плодової рослини вирощують мигдаль звичайний, який поділяється на гіркий мигдаль, в ядрах якого міститься синильна кислота, і солодкий мигдаль, який синильної кислоти не містить. Саме численні сорти мигдалю солодкого затребувані як у любительському, так і в промисловому садівництві. Може, мигдаль звичайний і не має високих декоративних якостей, зате його горіхи мають високу харчову і лікувальну цінність.

  Детально про цей вид можна прочитати в статті, яку ми вже згадували.

  Мигдаль низький, або степовий, або бобівник

  Листопадний чагарник висотою до 1,5 м з густою кроною у формі кулі, прямостоячими гілками з червонувато-сірою корою, вузьким ланцетним шкірястим листям завдовжки до 6 см, темно-зеленим згори і більш світлим знизу. Квітки у цього виду яскраво-рожеві, одиночні. Цвітіння триває 7-10 днів. Плід бобівника їстівний. Мигдаль низький найбільш популярний вид у садах середньої смуги. Він має дві форми – білоквіткову і Гесслера, яка менша за розміром, ніж вихідний вид, але має більші квітки яскраво-рожевого кольору. З сортів бобівника найвідоміший:

  • Біле вітрило – як зрозуміло з назви, це білий мигдаль із квітками до 10 мм у діаметрі, що рясно вкривають гілки чагарника;
  • Анюта – сорт із яскраво-рожевими квітками діаметром до 25 мм;
  • Мрія – мигдаль із квітками ніжно-рожевого кольору, що досягають у поперечнику 25 мм;
  • Рожевий фламінго – сорт із махровими рожевими квітками до 10 мм у діаметрі;
  • Рожевий туман – мигдаль із яскраво-рожевими великими квітками, що досягають у діаметрі 25 мм.
  • Посередник – сорт було виведено ще Мічуріним. Це дерево заввишки понад 2 м із великими квітками блідо-рожевого кольору, що має високу морозостійкість.

  Мигдаль грузинський

  Кавказький ендем, що росте на схилах, узліссях і в потоках. Це поки ще досить дикий мигдаль заввишки близько 1 м, схожий за зовнішнім виглядом на мигдаль низький, але з більшими листками, що досягають у довжину 8 см, і більшими щетинистих квітками яскраво-рожевого кольору. Вид має гарні перспективи і досить морозостійкий для вирощування в умовах Підмосков’я.

  Мигдаль Ледебура

  В природі росте в передгір’ях Алтаю, утворюючи цілі зарості. Листя у цього виду велике, темно-зеленого кольору. Рожеві квіти розкриваються раніше, ніж у інших видів, і цвітуть протягом 2-3 тижнів. Найвідоміший сорт:

  • Фаєр Хілл – мигдаль із квітками червоно-рожевого кольору до 3 см у діаметрі.

  Мигдаль Петуннікова

  Є ендемом Середньої Азії. Це чагарник заввишки до 1 м із прямостоячими або розчепіреними гілками з сіро-бурою корою і світло-жовтими пагонами. Листя у рослин цього виду лінійне або ланцетне, із загостреною вершиною, тупувато-пилчасте по краях. Поодинокі квітки рожевого кольору.

  Мигдаль трилопатевий

  Чагарник до 3 м заввишки з розлогою кроною, великозубчастим по краю трилопатевими листям, у момент розкриття густо ворсистим зі споду. Квітки до 1,5 см у діаметрі різних забарвлень ростуть на пагонах попарно. Вид має дві декоративні форми:

  • Плена – махровий мигдаль із діаметром квіток 3-4 см. Пелюстки мигдалю цієї форми рожевого кольору, розкриваються після появи листя, що знижує декоративність рослини;
  • Київська – рожевий мигдаль заввишки до 3,5 м, квітує надзвичайно рясно махровими квітками діаметром 2,5-3,5 см. Має високу декоративність за рахунок того, що квітки з’являються на кущі раніше за листя.

  Мигдаль трилопатевий

  Має безліч сортів і гібридів, що розрізняються не тільки зовнішнім виглядом і забарвленням квіток, а й терміном цвітіння. Найцікавішими нам видаються сорти:

  • Світлана – сорт із найсвітлішими квітками;
  • Танюша – мигдаль із густомахровими квітками діаметром 2,5-3,5 см із закрученими пелюстками;
  • Сніги Уїмури – мигдаль із великими махровими квітками ніжно-рожевого кольору, які в кінці цвітіння стають кремовими;
  • Пам’яті Махмета – сорт із махровими квітками тілесно-рожевого кольору;
  • Китаянка – сорт із простими світло-рожевими квітками;
  • Руслана – гібридний сорт із простими квітками тілесного кольору, які до кінця цвітіння стають майже білими;
  • Гібрид №3 – сорт із великими махровими квітками ніжно-рожевого кольору на довгих квітконосах. Ця рослина у цвітінні нагадує сакуру.