Амфотерні гідроксиди — речовини, до складу яких входить аніон ОН− (гідроксид-іон), і які при взаємодії з кислотами поводять себе як основи, а при взаємодії з основами — як кислоти. До амфотерних відносять гідроксиди, формально утворені від амфотерних оксидів: Zn(OH)2, Sn(OH)2, Pb(OH)2, Al(OH)3, Sn(OH)4, Pb(OH)4 тощо.
Амфотерними називають оксиди, які реагують як з кислотами, так і з основами, утворюючи солі. Амфотерні властивості проявляє цинк оксид ZnO , алюміній оксид Al 2 O 3 , берилій оксид BeO .
Амфоте́рність — здатність сполук проявляти кислотні й основні властивості. Амфотерними сполуками є вода, амінокислоти, гідроксиди алюмінію, цинку, хрому тощо.
Амфотерні оксиди утворюються деякими d-елементами і металічними p-елементами періодичної системи у валентностях III або IV (рідше II). До поширених амфотерних оксидів належать оксид цинку ZnO, оксид хрому Cr2O3, оксид алюмінію Al2O3, оксиди свинцю PbO та PbO2, оксиди стануму SnO і SnO2.
При нормальних умовах основи (гідроксиди металів) є твердими кристалічними речовинами. Вони нелеткі і не мають запаху. За розчинністю у воді ці сполуки ділять на дві групи: луги і практично нерозчинні основи . У свою чергу, луги ділять на добре розчинні у воді і малорозчинні основи.
§ 34. Амфотерні гідроксиди. Опрацювавши параграф, ви: дізнаєтеся, які гідроксиди називають амфотерними; вивчите властивості амфотерних гідроксидів. 1. Будова та фізичні властивості амфотерних гідроксидів. …