Sekiro: Shadows Die Twice — тени умирают много, очень много раз

https://secure.gravatar.com/avatar/aaf181a2eaee4002d0c26036c981c7c6?s=96&r=g&d=https://itc.ua/wp-content/uploads/2023/06/no-avatar.png *** https://secure.gravatar.com/avatar/aaf181a2eaee4002d0c26036c981c7c6?s=96&r=g&d=https://itc.ua/wp-content/uploads/2023/06/no-avatar.png *** https://itc.ua/wp-content/themes/ITC_6.0/images/no-avatar.svg

Продвигаюсь я по Sekiro отнюдь не с той прытью, с которой хотелось бы и на которую я рассчитывал после многих десятков часов в трех частях Dark Souls, и виной тому вовсе не высокая сложность игры, а требующая привыкания механика. Sekiro: Shadows Die Twice изначально планировалась как новая часть Tenchu и поэтому, хоть и похожа на предыдущие игры FromSoftware, работает все-таки по несколько другим правилам, к которым предстоит привыкать в первую очередь тем, кто в “Душах” полагался на блок и мощные удары большими мечами. Но обо всем по порядку.

Плюсы: Обновленная боевая система; сеттинг; вертикальность уровней; система воскрешений; зрелищные добивания

Минусы: Сражения с большим количеством противников не особо удобны; упрощенный стелс

Sekiro: Shadows Die Twice

Жанр Action-adventure, стелс
Платформы PC/PlayStation 4/Xbox One
Разработчик FromSoftware
Издатели Activision, FromSoftware
Сайт, Steam

Средневековая готика осталась в прошлом, на этот раз Хидэтака Миядзаки приглашает нас в альтернативную Японию периода Сэнгоку, известного также как “Эпоха воюющих провинций”. Клан Асина переживает не лучшие времена, его позиции ослабли и враги готовятся нанести сокрушающий удар. Геничиро, внук главы клана, захватывает в плен юного господина Куро и синоби, поклявшегося его защищать. Ребенок, обладающий божественным бессмертием, нужен Геничиро для создания армии бессмертных воинов. Во время неудачного бегства из плена синоби лишается руки и, едва придя в сознание, снова отправляется выручать господина. Утраченную конечность заменяет костяной протез, установленный одноруким Скульптором из ближайшего буддистского храма. Протез по функциональности способен дать фору лучшему швейцарскому ножу — тут и раскладной металлический зонт для защиты от стрелкового оружия, и метательные “звездочки”, и огнемет, и даже откидной топор. Разумеется, улучшения еще предстоит найти, первое время искусственную руку Секиро использует исключительно как крюк-кошку.

Отличия Sekiro от серии Souls бросаются в глаза с самого начала игры — возможности создать собственного персонажа и выбрать его класс у нас нет, как и тонкой настройки характеристик, которые были сведены к объему здоровья и силе удара и прокачиваются с помощью выпадающих из боссов предметов. Появившаяся вертикальность в корне изменила игровой процесс, поскольку теперь можно относительно спокойно исследовать окружение до того, как ввязываться в драку: на окружающих крышах, скалах да и просто деревьях регулярно встречаются места, за которые можно зацепиться крюком-кошкой. Та же кошка выручит в том случае, если вы хотите быстро отступить. Ну а там, где забраться на высоту не получается, найдется высокая трава, в которой можно скрыться, чтобы обойти противника и нанести смертельный удар в спину. Вообще, игра всячески поощряет использование скрытного прохождения, но рассчитывать на полноценный стелс не стоит, он здесь довольно примитивен: враг либо видит Секиро, либо насторожен, либо находится в состоянии спокойствия. Необходимость избегать освещенных участков и тушить источники света отсутствует, хотя эта механика сюда так и просится.

Бои стали на порядок динамичнее благодаря тому, что из игры пропала выносливость в ее классическом представлении. Различных доспехов больше нет, так что больше не нужно следить за перегрузкой персонажа: бегайте, прыгайте и уворачивайтесь сколько душе угодно. Заботиться нужно исключительно о запасе posture — концентрации или равновесия, если вам так больше нравится. Этот ресурс расходуется на парирование атак и именно в нем кроется вся прелесть боевой системы Sekiro. Если нажать кнопку парирования вовремя, то отразить можно практически любую атаку, даже удар несущегося на вас разъяренного быка с горящими рогами; не парируются только колющие выпады и вертикальные удары, обозначенные загорающимися красными иероглифами-кандзи. Причем тайминги здесь играют ключевую роль — попробуете парировать раньше времени и потратите свою концентрацию, подставите клинок в тот момент, когда противник должен попасть по вам, и концентрацию потеряет он. Несколько неудачных парирований подряд, и Секиро выдохнется, несколько удачных — и вот уже враг открыт для смертельного удара. Собственно, сражаться нужно агрессивнее, чем раньше, постоянно чередуя серии атак и парирования, чтобы не дать противнику восстановить концентрацию.

Это работает как с рядовыми врагами, так и с боссами, некоторых из них удается победить вообще не сдвигаясь с места, стоит лишь заучить ритмику их ударов и обзавестись контрударом Микири, позволяющим прервать колющую атаку с красным кандзи (над вертикальным ударом достаточно подпрыгнуть). С Микири связан занятный психологический момент: выполняется он крайне просто, в подходящий момент нужно наклонить аналоговый стик в сторону противника и нажать на кнопку уклонения, чтобы Секиро наступил на оружие врага, но в те полсекунды, что длится анимация удара, рефлексы берут верх и пальцы первое время сами жмут парирование или уход в сторону. В моем случае именно приобретенные во время прохождения серии Souls рефлексы виноваты в том, что первые боссы в Sekiro умирали не очень охотно. Видя несущегося на тебя всадника на огромном боевом коне, ты подсознательно отступаешь, принимаешь защитную стойку и начинаешь выжидать время для удара, в то время как нужно бежать ему навстречу и готовиться отразить серию ударов, чтобы после контратаковать. Причем не зажать кнопку блока (ох и долго я от этого отвыкал), а нажать ее сколько раз, сколько ударов нанесет босс, причем нажать строго в определенный момент. То же касается и уворотов — да, теперь нет выносливости и вокруг босса хоть целый день скакать можно, но что толку, если у того концентрация не истощается?

Кстати о боссах, у них теперь не одна, а две полосы здоровья, и если с основными боссами выбора особо нет и сносить здоровье им придется дважды, то с опциональными можно читерить. Секиро все-таки ниндзя, а значит, ничто не мешает вам подкрасться к боссу со спины и использовать смертельный удар, значительно упростив себе жизнь.

Курс допоможе закласти в собі принципи DevOps, прагнення до автоматизації, навчить писати інфраструктурний код і покаже, що помилятися можна безпечно.

Несколько жизней и у самого ниндзя — после смерти можно воскреснуть с половиной шкалы здоровья и попытаться завершить начатое, причем количество таких воскрешений растет по мере прохождения, но два раза подряд игра воскреснуть не даст, после первой попытки остальные блокируются и становятся доступны лишь после нанесения смертельного удара врагу. Таким образом Sekiro не позволяет злоупотреблять этой механикой. Впрочем, пользоваться воскрешениями слишком часто не стоит. Да, за смерть в Shadows Die Twice, традиционно для FromSoftware, на персонажа накладывается пенальти. Душ в Sekiro нет, так что игра просто отнимает половину всех имеющихся у персонажа денег и непотраченных очков опыта. Вернуть утраченное не получится, остается надеяться только на то, что сработает “невидимая помощь” богов, позволяющая сохранить все нажитое непосильным трудом. Сперва шанс на ее срабатывание составляет 30%, но чем больше вы умираете, тем меньшим он становится. Злоупотребление воскрешениями приводит к тому, что дружественные неигровые персонажи заболевают Драконьим поветрием, поскольку, восставая из мертвых, вы высасываете из окружающих жизненную силу, что снижает шанс “невидимого вмешательства” и ограничивает взаимодействие с персонажами. Купить расходники у больного торговца вы сможете, а вот выполнить персональные квесты — нет. Болезнь снимается использованием драконьей слезы у ближайшей статуи Будды, но этих слез в мире ограниченное количество, так что расходовать их нужно с осторожностью.

Кстати, о статуях. Работают они точно так же, как костры в Dark Souls — позволяют перевести дух, пополнить запас целебных снадобий, переместиться к другой статуе и потратить полученные очки опыта на покупку умений. Секиро потенциально доступны несколько деревьев умений: боевые искусства синоби — полезные во время исследования мира навыки, связанные со стелсом и скрытными убийствами, боевые искусства Асина — сугубо атакующая ветка, призванная упростить сражения с боссами, боевые искусства с протезом (позволяющие, собственно, усилить используемые устройства), боевые искусства монахов Сенпо и ветка боевых искусств Мусин, по сути являющаяся сборником улучшенных сильнейших навыков из остальных веток. Но FromSoftware не были бы собой, если бы все было так просто: прежде чем открыть доступ к веткам навыков, необходимо получить соответствующее учение. Одни вы автоматически получите, продвигаясь по сюжету, а ради других придется постараться.

Лично мне изменения в Sekiro: Shadows Die Twice, произошедшие с классической механикой, очень понравились, хотя не могу не согласиться с тем, что не всем фанатам “Душ” они придутся по вкусу — новый сеттинг, отсутствие классов, полноценной смены снаряжения и оружия и, самое главное, пропавший PvP-режим одобрит не каждый. Я же считаю, что у FromSoftware получился очень хороший свежий взгляд на проверенную временем формулу и, хоть и скучаю по щитам, с большим удовольствием изучаю новую механику поединков и искренне благодарю разработчиков за возможность наконец-то спокойно перевести дух и поставить игру на паузу прямо во время боя с боссом, не опасаясь того, что моего персонажа убьет внезапно вторгшийся в мир враждебный фантом.

Продолжается конкурс авторов ИТС. Напиши статью о развитии игр, гейминг и игровые девайсы и выигрывай профессиональный игровой руль Logitech G923 Racing Wheel, или одну из низкопрофильных игровых клавиатур Logitech G815 LIGHTSYNC RGB Mechanical Gaming Keyboard!

Свежий взгляд на классическую формулу: приходится привыкать, но оно того стоит

Нетримання сечі: причини, лікування і профілактика

Внаслідок певних розладів у людей починається мимовільне сечовипускання — патологічний стан, за якого виділення сечі не можна контролювати. Синдром дуже неприємний і докучливий, спричиняє суттєвий фізичний та психологічний дискомфорт. Частіше від цього страждають жінки, але не оминає проблема й чоловіків, дітей. Медики називають такий стан інконтиненцією.

Що таке інконтиненція (мимовільне сечовипускання)?

У нормі ми здатні контролювати свій сечовий міхур, спорожнюємо його лише тоді, коли це можна робити, у туалеті. Але кожен може стикнутися з ситуацією, коли втримати сечу в міхурі не вдається, і вона виділяється сама собою. Або краплями, в міру надходження від нирок, або одразу спорожнюється весь вміст сечового. Без можливості спинити волею цей процес.

Насправді нетримання сечі — досить поширена патологія, зокрема в жіночій урології. За статистикою, у віці 50 років подібні проблеми виникають у кожної третьої жінки. А з досягненням 70 років з ними зустрічаються 50% жінок. Багато хто, на жаль, по допомогу не звертається через хибну сором’язливість. Тому справжню поширеність інконтиненції уявити важко.

Яка причина нетримання сечі?

Контроль за спорожненням сечового міхура забезпечують м’язи тазового дна, сфінктери. Завдяки цьому ми своєю волею можемо утримуватися від сечовипускання, коли це не на часі. Та можуть виникати проблеми, коли контроль над м’язами втрачається, тоді й виникає нетримання сечі.

Найпоширеніші причини для розвитку інконтиненції:

• травми хребта з пошкодженням центрів спинного мозку;
• регулярні фізичні перевантаження;
• психоемоційні розлади;
• хронічні закрепи;
• запальні захворювання нижнього ярусу сечовивідних шляхів (уретрит, цистит), що здатні спричинити синдром надмірно активного сечового міхура;
• пухлини органів малого таза;
• травми та оперативні втручання із залученням м’язів тазового дна;
• сидячий та малорухливий спосіб життя;
• вроджені аномалії будови тазового дна та сечовивідної системи.

Як видно, головний чинник для розвитку нетримання сечі — порушення м’язового тонусу таза. На жаль, у жінок є ще додаткові причини, здатні призвести до інконтиненції:

• стан вагітності, особливо ризикують ті жінки, хто народжував кілька разів;
• патологічні пологи, стрімкі або занадто тривалі;
• вікові зміни, що призводять до опущення (пролапсу) матки, спланхноптозу.

Також існує і так зване вікове нетримання сечі, теж більше властиве саме жінкам. З часом у жіночому організмі слабшає синтез естрогенів, через що втрачається еластичність зв’язок таза. Вікову інконтиненцію навіть вважають одним із проявів клімактеричного синдрому.

Симптоми нетримання сечі у жінок

Головний прояв цілком зрозумілий: мокра спідня білизна, неприємний запах. Але все ж таки нетримання сечі в жінок або чоловіків може не мати постійного характеру.

Симптоми інконтиненції часто мають періодичний характер і зумовлені зовнішніми або внутрішніми чинниками.

За цим параметром розрізняють кілька типів інконтиненції:

1. Стресове нетримання. Підтікання стаються, коли підвищується тиск у черевній порожнині (підіймається велика вага, людина кашляє, чхає або сміється).
2. Ургентне — виникають настільки сильні позиви до сечовипускання, що їх просто неможливо втримати. Таке може відмічатися при циститі, неврологічних розладах, діабеті.
3. Переповнення міхура. Більш властиве чоловікам, коли вони не можуть спорожнити сечовий унаслідок простатиту, аденоми простати.
4. Функціональний тип. Симптоми інконтиненції виникають через розумові або фізичні відхилення. Наприклад, похила людина просто не встигає дістатися туалету та мочиться на ходу.
5. Змішане нетримання сечі. Розвивається, коли в людини виникає одразу кілька різних патологічних станів, що супроводжуються інконтиненцією.

До речі, нічний енурез — теж один із проявів нетримання сечі. Часто виникає в дітей через незрілість контрольних центрів у мозку.

Що робити при нетриманні сечі?

Найперше — не терпіти цей неприємний та дошкульний стан. Треба звернутися до лікаря для отримання кваліфікованої консультації та визначення причини хворобливого стану.

За результатами обстеження можуть проводитися або терапевтичні, або хірургічні заходи лікування. Так, більшість випадків інконтиненції можна лікувати консервативно. Лікар підбирає потрібні препарати, а людина може обрати запропоновані спеціалістом ліки від нетримання сечі в аптеці «Бажаємо здоров’я».

До складу терапевтичного курсу можуть включатися різноманітні лікарські засоби. Зокрема:

• заспокійливі;
• спазмолітики;
• проносні в разі закрепів;
• індуктори нервово-м’язової передачі;
• сечогінні вдень у разі енурезу;
• жінкам бувають корисні препарати естрогенів;
• антагоністи мускаринових рецепторів (ефективні за синдрому гіперактивного сечового міхура);
• ліки, спрямовані на усунення причини нетримання сечі — наприклад, антибіотики в разі циститу.

Дуже часто медикаментозне лікування доповнюють спеціальні фізичні вправи, спрямовані на відновлення тонусу тазових м’язів. Також у пригоді стають фізіотерапевтичні процедури: міостимуляція, сенси зворотного біологічного зв’язку тощо.

Потреба в хірургічному втручанні виникає далеко не завжди, але інколи без неї не обійтися. Наприклад, якщо нетримання сечі в чоловіків спричинене великою аденомою простати. Або в жінки відбулися виражені анатомічні зміни в органах таза та їх треба коригувати.

Як лікувати нетримання сечі в домашніх умовах?

Насправді у цьому нічого складного немає. Переважна більшість пацієнтів з інконтиненцією лікується саме вдома, в амбулаторному режимі. Лікар дає рекомендації щодо способу життя, які вправи робити, які ліки приймати. В аптеці «Бажаємо здоров’я» можна придбати необхідні медикаменти та засоби догляду за тілом: пелюшки, підгузки для дорослих тощо.

Допомогою в лікуванні буде корекція способу життя: фізична активність, відмова від шкідливих звичок, нормалізація меню для регулярного випорожнення. Лікаря треба буде відвідати лише для фіксації досягнутих успіхів або для внесення змін до лікувального процесу.