2. Розряди займенників за значенням

Особові займенники бувають трьох осіб, змінюються за числами і відмінками; займенник він змінюється також за родами.

Для виявлення ввічливого ставлення до співрозмовника в українській мові займенники ти , твій замінюють займенниками Ви , Ваш у звертаннях до однієї особи. Ці займенники пишуться з великої літери :
– Привів, Насте Василівно, Вам свого школяра. Може, і з нього буде якийсь толк (Михайло Стельмах).

Зворотний займенник себе вказує на того, хто виконує дію. Він не має ані роду, ані числа і називного відмінка; змінюється за відмінками.

Питальні містять у собі запитання про особу ( хто ), предмет ( що ), ознаку ( чий, який, котрий ), кількість ( скільки ). Уживаються тільки на початку у питальних реченнях: Скільки зірок на небі? Хто написав цей твір?

Займенники хто , що , скільки змінюються за відмінками; чий , який , котрий — за родами, числами й відмінками, як прикметники.

Відносні ( ті самі, що й питальні) уживаються тільки для поєднання простих речень у складне:
Не відомо досі, скільки зірок на небі. Той, хто написав цей твір, мав талант.

В український мові відносний займенник «що» збігається за написанням і звучанням зі сполучником «що» , який також з’єднує залежне речення з головним у складному.

Якщо ми можемо слово «що» замінити синонімічним йому «який» , то це займенник:
Вона так гарно намалювала сімейку грибів-боровиків, що (які) стали в коло на лісовій галявині (В. Чухліб).
Коли ж така заміна неможлива, то «що» — сполучник:

Заперечні вказують на відсутність особи, предмета, ознаки чи кількості, утворюються додаванням префікса ні до питальних займенників: ніхто, ніщо, ніякий, нічий, ніскільки, нікотрий .

Неозначені вказують на неозначену (невідому) особу, предмет, ознаку чи кількість, утворюються додаванням часток будь-, -небудь, казна-, хтозна-, аби-, де-, -сь до питальних займенників: будь-хто, що-небудь, казна-скільки, хтось, абиякий, дехто.

Неозначені й заперечні займенники мають ті ж морфологічні ознаки, що й питальні, від яких вони утворюються.

Указують на приналежність предмета будь-якій особі: мій, наш, твій, ваш, його, її, їхній, змінюються за родами, числами і відмінками, як прикметники. Займенники його, її — незмінні.

Займенники цей, той (отой), такий змінюються за родами, числами і відмінками, як прикметники. Займенник стільки змінюється лише за відмінками.

Означальні вказують на ознаку предмета весь, сам, самий, всякий, кожний, інший і змінюються як прикметники.

Займенник

Поговоримо про займенники? Наше щоденне мовлення без них ну нікуууууди не годиться. Тому всім-всім важливо знати, коли їх доречно вживати, як правильно писати і відмінювати. Досі вагаєтеся? Тоді наш матеріал для вас!

Займенник – це самостійна змінна частина мови, яка лише вказує на предмети, їхні ознаки або кількість, не називаючи їх, і відповідає на питання хто? що? який? чий? скільки? котрий?

Займенник уживається в мові замість іменника, прикметника та числівника і виконує синтаксичну роль у реченнях тих самих членів речення, що й іменники, прикметники та числівники (докладніше у розділі «Синтаксис»). Займенники уживаються у мовленні, щоб уникнути повторення тих самих слів у реченні; вони також пов’язують зміст окремих речень, роблять їх зрозумілими.

Початкова форма займенника – називний відмінок; для займенників прикметникової форми – чоловічий рід, називний відмінок однини.

Розряди займенників за значенням

1. Зворотний (себе).
2. Питальні (хто? що? який? чий? скільки? котрий?). Уживаються тільки на початку у питальних реченнях. Їх легко запам’ятати, якщо знаєш питання іменника, прикметника та числівника.
3. Відносні (хто, що, який, чий, скільки, котрий). Уживаються тільки для поєднання простих речень у складне. На відміну від питальних відносні займенники уживаються тільки у складних реченнях.

Запам ‘ятайте!

В український мові відносний займенник що збігається за написанням і звучанням зі сполучником що, який також з’єднує залежне речення з головним у складному. Як же їх розрізняти? Це робиться просто.

Якщо ми можемо слово що замінити синонімічним йому який, то це займенник. Коли ж така заміна неможлива, то що – сполучник.

Заперечні ( ніхто, ніщо, ніякий, нічий, ніскільки, нікотрий + жодний ). Їх також легко запам’ятати, якщо знати питання іменника, прикметника та числівника і додати до них ні .

1. Неозначені (їх легко утворити, якщо до хто, що, який, чий, скільки, котрий додати одну із часток будь-, -небудь, казна-, хтозна-, аби-, де-, -сь): будь-хто, що-небудь, казна-скільки, хтось, абиякий, дехто.

Зверніть увагу! Частки будь-, -небудь, казна-, хтозна-, аби-, де-, -сь додаються до хто, що, який, чий, скільки, котрий. В іншому разі мова йтиме про прислівник. Порівняйте! Будь–хто (займенник) – будь–де (прислівник), деякий (займенник) – деколи (прислівник).

1. Частки будь-, -небудь, казна-, хтозна-, бозна- пишуться через дефіс: бозна-який, чий-небудь.
2. Частки аби-, де-, -сь пишуться разом зі словом: чийсь, абихто, деякий.
3. У непрямих відмінках, коли між частками (префіксами, суфіксами) і заперечними та неозначеними займенниками стоять прийменники, всі три слова пишуться окремо: ніхто – ні у кого, ніякий – ні з яким, будь-хто – будь з ким, абищо – аби з чим.Але! Можливі варіанти: у деяких – де в яких, на декого – де на кого, де з чим – з дечим, будь у кого – у будь-кого, у будь-якому – будь у якому.
4. Присвійні (їх легко утворити від особових + свій): я – мій, ми – наш, ти – твій, ви – ваш, він, воно – його, вона – її, вони – їхній.
5. Вказівні (той, цей, такий, стільки).
6. Означальні (весь, сам, самий, всякий, кожний, інший).

Займенники змінюються, але по-різному. За відмінками змінюються займенники, співвідносні з іменниками та кількісними числівниками, за родами, числами, відмінками – співвідносні із прикметниками та порядковими числівниками, в особових займенниках визначається особа, а у він, вона, воно – рід.

Зверніть увагу! Для виявлення ввічливого, пошанного ставлення до співрозмовника в українській мові займенники ти, твій замінюють займенниками Ви, Ваш у звертаннях до однієї особи. Ці займенники пишуться з великої літери: – Привів, Насте Василівно, Вам свого школяра. Може, і з нього буде якийсь толк (Михайло Стельмах).

Відмінювання займенників

Особові та зворотний займенники

Зверніть увагу!

1. У непрямих відмінках особові займенники мають іншу основу, ніж у називному.
2. Зворотний займенник себе не має форми називного відмінка. Він змінюється як особовий займенник ти, починаючи з родового відмінка.
3. Займенники третьої особи в родовому, знахідному, місцевому відмінках з приймен­никами мають приставний звук н(у нього, над ним), а в орудному відмінку звук н вживається завжди (нею, ним).
4. Якщо займенники його, її, їх вживаються як присвійні (чий? чия? чиї?), то вони не змінюються і не мають початкового н(його твір, його твору, його твором).
5. Перед займенником мною, що починається збігом двох приголосних, для милозвучності вимови прийменники над, з, під, перед вживаються з голосним і: зі мною, наді мною.

Питальні та відносні займенники

Заперечні та неозначені займенники

Зверніть увагу!

1. За зразком займенників мій(моя, моє, мої) відмінюються і твій, свій.
2. Займенники наш, вашвідмінюються, як прикметники твердої групи, їхній –м’якої.
3. Займенники те, цезмінюються, як займенники цей (крім називного та знахідного відмінків).
4. Вказівний займенник стільки відмінюється за відмінками, як скільки.
5. Займенники який, яка, яке, які, котрий, котра, котре, котрі+ означальні (крім весь (увесь), вся, всі) відмінюються, як прикметники твердої групи; весь (увесь), вся, всі змінюються, як прикметники м’якої групи.
6. При відмінюванні неозначених та заперечних займенників частки залишаються незмінними, відмінюються ж частини хто, що, який, чий, скільки, котрий: будь-хто, будь-кого, будь-кому, будь-ким…

Стилістичні функції займенників у мові

а) повторюють сказане попередньо, акцентуючи на цьому увагу;

б) замінюють іменники, прикмет­ники, числівники, уникаючи повторень одних і тих же слів;

б) Поклала мати коло хати Маленьких діточок своїх, Сама заснула коло їх.

б) Не віриться Ігоркові, що їхня річка Конотоп була повноводою. Зараз у ній горобцеві по коліна (А.Давидов).

Related Posts:

Готуємось до ЗНО з української мови: визначення та ознаки займенника як частини мови

Школярі вивчають морфологію в 6 та 7 класах. Знання про займенник як частину мови стануть у пригоді також під час складання ЗНО з української мови, яке є обов’язковим для абітурієнтів.

Щоби вірно відповісти на всі питання іспиту чи здобути гарну оцінку за підсумкову контрольну, пропонуємо ознайомитися зі статтею та дізнатися корисну інформацію про займенни к .

Що таке займенник?

Займенник – це самостійна частина мови, що вказує на предмети, ознаки, кількість, але прямо не називає їх. Представники цієї частини мови, подібно до іменників, прикметників і числівників, відповідають на питання:

• Хто? – ти, вони;
• Що? – ніщо, дещо, казна-що ;
• Чий? – мій, ваш, твій;
• Який? – той, такий;
• Скільки? – скільки, стільки.

До морфологічних ознак займенника належать рід (якщо є), число (якщо є) та відмінок. За відмінками змінюються займенники, що співвідносні з іменниками (я, він, хто, що). А ті займенники, що вказують на ознаки і співвідносяться з прикметниками, змінюються ще й за числами й родами (наш-наша-наші, деякий-деяка-деякі).

Займенники «скільки» та «стільки» співвідносні з числівниками та змінюються за відмінками як числівник «два».

Як ви вже зрозуміли, займенники співвідносяться з іменниками, прикметниками та числівниками. Вони мають аналогічну систему відмінювання та виконують ту ж саму роль у реченні. Залежно від цього співвідношення, займенники за значенням і граматичними ознаками поділяються на три групи:

1. Узагальнено-предметні (ті, що співвідносяться з іменниками): я, себе, ми, ти, він, хто, хто-небудь, щось та інші.
2. Узагальнено-якісні (ті, що співвідносяться з прикметниками): мій, свій, твій, цей, кожний, такий, всякий, ніякий тощо.
3. Узагальнено-кількісні (ті, що співвідносяться з числівниками): скільки, скільки-небудь, ніскільки, стільки.

Синтаксичну роль займенник виконує ту, що й іменник, прикметник, числівник відповідно. Для наочності розглянемо приклади.

Речення з займенниками

Ми не лукавили з тобою, ми просто йшли, у нас нема зерна неправди за собою.

Займенник «ми» у двох випадках відповідає на питання хто? та виконує роль підмета. Але тут є й інші займенники: тобою, нас, собою – це додатки.

У цьому реченні займенник відповідає на питання хто? та виконує роль підмета.

Наша дума, наша пісня не вмре, не загине.

У цьому реченні займенники «наша» відповідають на питання чия? та виконують ролі означень.

Благословенна кожна мить життя на цих всесвітніх косовицях смерті.

Займенники «кожна» та «цих» відповідають на питання яка? та які?, тому це означення.

Журбою не накличу собі долі, коли так не маю.

«Собі» відповідає на питання кому? та виконує роль додатка.

Я тебе не сльозою – ждатиму.

«Тебе» відповідає на питання кого? та виконує роль додатка.

«Ти» – підмет. Займенник «я», вживаючись із прийменником «коло», є обставиною.

Займенник «собі» входить до складу обставини.

Іменна частина складеного присудка

Коли буду я навіть сивою, і життя моє піде мрякою, я для тебе буду красивою, а для когось може й ніякою.

Перший займенник «я» – це підмет, «моє» – означення, «тебе» та «когось» виконують ролі додатків. Також у другій частині речення є два однорідних складених іменних присудка – буду красивою, буду ніякою. Частина другого виражена займенником «ніяка».

Читайте також: Вивчаємо фонетику: уподібнення та правопис приголосних звуків

Розряди займенників

Займенники поділяються на розряди за значенням.

Особові займенники розподіляють за особами.