Зміст:

Аміачна селітра: застосування та властивості

Аміачна селітра – це ефективне добриво для вашого саду та городу, відоме також як нітрат амонію, азотнокислий амоній чи амонійна сіль азотної кислоти. Важливо відзначити, що це добриво має властивість бути пожежо та вибухонебезпечним (реагує на температуру вище 32,5°C).

Різновиди аміачної селітри

Ще однією цікавою альтернативою є азотосульфат, відомий також як селітра аміачна з сіркою. Його хімічна формула H12N4O7S. Це добриво доступне у декількох варіантах з різним вмістом азоту та сірки, таких як NS 26-14, NS 28-11, NS 32-5, NS 33-3, NS 30-6, 30-7 NS.

Отже, вміст азоту в азотосульфаті може варіюватися від 26% до 33%, а вміст сірки – від 3% до 14%. Гранульована форма цього добрива представлена коричневими або бежевими гранулами, причому сірка присутня у водорозчинній формі, що робить її доступною для рослин.

Таке поєднання діючих речовин підвищує ефективність використання рослинами інших поживних речовин, особливо азоту і фосфору.

Аміачна селітра марки Б – це чисто азотне добриво, яке не містить сірки та інших елементів.

Хімічна формула: NH4NO3. Вважається одним з найбільш ефективних азотних добрив, і саме це добриво виробляється в самому великому масштабі. Нітрат амонію в порошку – білого кольору, як добриво випускається в гранульованому вигляді, в залежності від добавок для зменшення злежуваності може бути жовтуватого або червонуватого кольору. Вміст азоту в аміачній селітрі не менше 34% — у нітратній та амідній формі. Добриво швидко і повністю розчиняється у воді.

1 столова ложка вміщає 17 г аміачної селітри, сірникову коробку – стільки ж, а в склянці близько 170 г азотнокислого амонію.

Аміачна селітра – застосування

Аміачна селітра, як і Азотсульфат, містить азот у двох формах – швидкодіючій нітратній формі і повільній амонійній. Тому добриво можна застосовувати як при посіві (працює по холодній землі), так і для підживлення.

Наявність азоту в амонійній формі повільної дії гарантує тривалу доступність азоту для рослин, що особливо важливо для культур з довгим вегетаційним періодом (наприклад, цвітної капусти, ріпи, гороху, цибулі).

Селітра на різних типах ґрунтів

На кислих грунтах внесення аміачної селітри і азотсульфату викликає деяке підкислення субстрату, щоб усунути цю дію, потрібно провести вапнування ґрунту вапном або доломітовим борошном, або нейтралізувати мінеральні добрива.

На грунтах, нейтральних або лужних (чорноземи і сіроземи), у вигляді високою насиченістю основами (ґрунти містять стані іони Са2+, Мд2+, К+ Nа+,NН 4+) відбувається утворення кальцієвої або магнієвої селітри і підкислення ґрунтового розчину не відбувається.

Під коренеплоди та ін. овочі, плодово-ягідні, квітково-декоративні культури навесні при перекопуванні грунту внесення 30-40 г на 1 кв. м землі;
Якщо ділянка запущена, добрива давно не вносилися, можна збільшити норму до 40-50 г на 1 кв. м;
При посадці овочів, квітів та декоративного чагарника, азосульфат вноситься до ями і лунки в трохи меншому дозуванні: 25-30 на 1 кв. м;
Під суницю і полуницю при посадці розсади ягід — 10-15 г на погонний метр грядок.;
Для підживлення плодових дерев на початку вегетаційного сезону — по 40-50 на 1 кв. м пристовбурового кола;
Для підживлення ягідних чагарників (малина, смородина, аґрус) на початку вегетаційного періоду по 20-30 г на кв. м землі або 15-20 г на кущ.

Норма витрати аміачної селітри

При садінні коренеплодів або розсади овочів (крім баштанних) і ягід селітру вносити 20-30 г на 1 кв. м землі – добриво закладається в грунт (перемішати із землею) на глибину 15-20 см.
Якщо ділянка запущена, добрива давно не вносилися, можна збільшити норму до 40-50 г на 1 кв. м.
Для підживлення овочів і ягід на початку вегетації розвести 20-30 г нітрату амонію на 10 л води або 8 — 10 г на одну рослину.
Підживлення багаторічних квітів – навесні до початку вегетації – 25 г аміачної селітри на 1 кв. м.
Підживлення плодових дерев – сухим добривом 15-20 г на 1 кв. м (як можна глибше або засипати в лунки 20-40 см глибиною), або 20-30 г на 10 л води для поливу в пристовбурні кола.
Для фруктових дерев у сухому вигляді аміачну селітру використовують одноразово, в рідкому (у вигляді розчину) двічі за сезон. Для плодових дерев і чагарників перша через 5-6 днів після цвітіння, друга-через місяць. Баштанні овочі: огірки, патисони, кабачки, гарбузи, а також дині, кавуни аміачною селітрою підгодовувати не рекомендується, як і іншими добривами, що містять азот в нітратній формі.

Аміачна селітра для картоплі

Добрива відіграють важливу роль у підготовці картоплі перед посадкою. Замочування бульб в поживному розчині в суміші з фунгіцидом дозволяє знищити збудників хвороб і підвищити схожість.

50 г аміачної селітри;
30 г суперфосфату;
50 г калій магнезії;
5 г мідного купоросу;
2 г борної кислоти;
2 г марганцівки;
1 г янтарної кислоти.

Ці компоненти потрібно розвести в 10 літрах води в пластмасовому або емальованому відрі (не можна користуватися залізною тарою). Вимочуємо одну партію картоплі, потім другу, вистачає розчину на 4 відра картоплі, не більше. Суміш для розчину не зберігати!

Після замочування бульби потрібно глибоко надрізати в декількох місцях і покласти на пророщування в сухе тепле місце при 12-14°C. Крім замочування бульб картоплі, нітрат амонію застосовується для підгодівлі при посадці картоплі.

Під час посадки: 5 кг доломітового борошна і 40 г борної кислоти перемішати і витрачати на 100 г суміші на 1 кв. м.
Коли висота бадилля картоплі відросте до 15 см – друга підгодівля з 600 г амофосу, 500 г сульфату магнію, 5 м молібденової кислоти, 5 г борної кислоти, 1,4 кг аміачної селітри, 1,1 кг сульфату калію. Витрата суміші по 50 г на 1 кв. м.
Перед бутонізацією третя підгодівля цією ж сумішшю.

Сумісність аміачної селітри

Аміачну селітру можна змішувати для тривалого зберігання з сульфатом калію, хлористим калієм, фосфоритним борошном, натрієвою та калієвою селітрою, карбамідом.
Безпосередньо перед внесенням у грунт нітрат амонію можна змішувати з суперфосфатом. Аміачну селітру неприпустимо змішувати з золою, гноєм, вапняними добривами, кальцієвою селітрою, сульфатом амонію. Азотні добрива можна вносити в грунт як мінімум через місяць після внесення золи. Аміачну селітру можна змішувати з торфом, сухою тирсою, соломою, листовим опадом, так як може бути самозаймання.

Умови зберігання

Для дотримання техніки безпеки, аміачну селітру потрібно зберігати в сухих приміщеннях, захищених від вогкості, добре вентильованих і обов’язково прохолодних (постійний контроль температури). Вологість повітря не вище 50%, температура не вище 30°C. Неприпустиме зберігання поблизу від легкозаймистих предметів і рідин. Якщо у вас залишається зайве добриво, пересипте його в герметичну тару, наприклад, скляну банку з щільною кришкою. Обов’язково підпишіть і збережіть інструкцію.

Аміачна селітра або сечовина, що краще

Сечовина (карбамід) і аміачна селітра (нітрат амонію) — два азотних добрива, трохи відрізняються за кількістю діючої речовини азоту в сечовині до 46%, в селітрі до 34%, тому за вагою сечовини треба брати менше. Крім того, сечовина містить азот в амідній формі, селітра – половину в нітратній, половину в амідній. Амідна форма вивільняється приблизно через тиждень після внесення, але діє довше, але селітра включається в роботу по живленню рослин відразу після внесення.

Обидва добрива застосовують на всіх видах грунтів, але якщо на ділянці земля занадто сира, сечовина краще аміачної селітри, так як азот з неї краще закріплюється грунтом і менше вимивається з дощами та снігом, на відміну від нітратної частини селітри, яка просто пропадає.

Також сечовина краще для позакореневих підживлень – в порівнянні з нітратом амонію вона менше обпікає листя рослин. В цілому карбамід та аміачна селітра взаємозамінні добрива (карбамід дещо дорожче за ціною), але якщо у вас є вибір враховуйте і такі факти: Аміачна селітра може бути вибухонебезпечною, карбамід – ні.
Аміачна селітра підкислює грунт, карбамід – ні. Сечовина менш гігроскопічна при тривалому зберіганні і менш токсична – її можна використовувати і для підживлення огірків, кабачків, гарбузів.

Аміачна вода

Аміачна вода (аміак водний технічний, водний аміак, гідроксид амонію, їдкий амоній, їдкий аміак, aqua ammonia) — високоефективне азотне добриво для багатьох сільськогосподарських культур. Це один із найефективніших видів дешевих азотних добрив з високою якістю. Аміачна вода має прийнятну вартість, легко засвоюється рослинами, а технологія її внесення є досить простою. На сьогодні цей вид рідких добрив застосовується приблизно на 10% оброблюваних площ в Україні, в той час як безводний аміак, використовують заледве на 1,5–2% усієї площі полів на території держави.

Аміачна вода відноситься до групи аміачних добрив, тобто містить азот в аміачній формі (NH₃). Для сільського господарства виробляють аміачну воду двох марок – А і Б. Добриво марки А містить 20% азоту і 25% аміаку, марки Б — 16,5% азоту і 20,5% аміаку.

Вартість одиниці маси активної речовини в 1,5-2 рази менше, ніж у найдешевшої селітри.
Можливо і економічно виправдано ведення конкурентоспроможного високомеханізованого господарства.
Відпадає необхідність в штатних одиницях, виробничих площах і устаткуванні для приготування бакових і робочих розчинів — аміачна вода є готовим добривом.
Різко знижується потреба грунту у волозі для перетворення амонійної форми азоту в нітратну, яку засвоюють рослини, що особливо важливо в посушливих місцях з не дуже засніженою зимою.

Роль азоту у живленні рослин

Азот – один з основних біогенних елементів. Він входить до складу білкових речовин і багатьох інших природних життєво важливих для рослин органічних сполук: ліпоїдів, хлорофілу, алкалоїдів, фосфатидів, нуклеопротеїдів, багатьох ферментів. Вміст азоту в деяких рослинних білках становить 14,7–19,5 %, а у сухій речовині рослин його вміст коливається від 0,4 до 5 %. Найбільше міститься азоту в насінні зернових (1,5–3 %) і зернобобових (2,5–5 %) культур у перерахунку на суху речовину, тоді як у соломі зернових злаків його кількість не перевищує 0,4-0,6 %. Потреба сільськогосподарських культур в азоті порівняно з іншими елементами живлення виявляється частіше і більшою мірою. Порівняно з іншими елементами ефективність удобрення азотом щодо впливу на врожай є найвищою. Відомий агрохімік І. В. Тюрін (1957) зазначав, що азот був і залишається лімітуючим елементом, а його поступова акумуляція – основний (вирішальний) чинник розвитку родючості ґрунту.

Ознаки дефіциту азоту у живленні рослин

За недостатнього азотного живлення гальмуються ріст і розвиток рослин, внаслідок чого знижується їх продуктивність. Нестача азоту насамперед впливає на зміну забарвлення листків. Спочатку знебарвлюються нижні листки: колір змінюється від інтенсивно-зеленого до світло-зеленого, починаючи від верхівки до країв. Поступово листки жовкнуть, набувають оранжевого і червонуватого відтінків. Пожовтіння супроводжується відмиранням листків. Якщо рослини потерпають не від нестачі азоту, а від посухи, то жовкнуть і нижні, і верхні листки.

Внаслідок азотного голодування затримується ріст рослин, що спостерігається візуально. Стебла стають тонкими, витягнутими, слабко галузяться, розмір листків зменшується, формування репродуктивних органів погіршується. Найчастіше азотне голодування рослин відмічається на погано окультурених ґрунтах, у разі заорювання значної кількості нерозкладеного гною, соломи чи інших рослинних решток з низьким вмістом азоту. Це явище спостерігається і тоді, коли весна холодна, сира і в ґрунті повільно накопичується доступний для рослин азот, а також під час посухи після висихання верхніх шарів ґрунту та зниження життєдіяльності кореневих систем рослин.

Ознаки азотного голодування легко розпізнати на молодих рослинах. Це дає змогу виправити становище їх підживленням. Використання аміачної води це швидкий спосіб усунути дефіцит азоту у живленні рослин.

Фізико-хімічні властивості аміачної води

NH₃ + NH₄OH + Н₂O – розчин аміаку у воді (в одному об’ємі води розчиняється близько 700 об’ємів аміаку). В добриві міститься аміаку значно більше, ніж амонію. Концентрований розчин містить 20,5 % азоту (в перерахунку на NH₃ – 25 %), його густина при цьому дорівнює 0,91 г/см 3 . Аміачна вода це прозора рідина, яка іноді має жовтуватий колір. Допускається виготовлення аміачної води влітку (травень–серпень) із вмістом аміаку не менш як 22 % (у перерахунку на азот – не менш як 18 %).

Корисні якості аміачної води на ділянці можуть бути реалізовані тільки при правильному її використанні. Загалом дачники і дрібні господарі застосовують аміачну воду як і нашатирний спирт, тільки дози препарату в робочий розчин дають в 2,5 рази менші.

Однак можливо і більш ефективне використання аміачної води для рослин. Виробляти його потрібно грамотно, щоб через кілька років або навіть по весні не ламати голову — що робити з убитим грунтом. Так що ознайомимося спочатку докладніше, що ж це таке — аміачна вода?

Хімічна формула водного розчину аміаку не просто (NH3) H2O. Розчиняючись у воді, аміак утворює з її молекулами так звані водневий зв’язок. Молекулярний азот N2 хімічно дуже інертний — їм наповнюють дешеві лампи розжарювання. Але атомарний азот дуже активний і намагається «віддерти» іон водню від найближчої молекули води. Повністю йому це не вдається — кисень хімічні ще активніше — але обидві молекули виявляються пов’язані; «Спірний» іон водню як би належить ними обом. Цілком людська аналогія — єдина дитина подружньої пари в процесі її розлучення.

Воднева зв’язок багато слабкіше іонної і ковалентного, тому такі «Спарки» легко розпадаються. Розчин при цьому виділяє газоподібний аміак. Розриву водневих зв’язків сприяє підвищення температури і відкрита поверхня розчину. У закритій посудині при +20 градусах до складу розчину входить одна пов’язана молекула аміаку на 250 вільних, а парціальний тиск його парів становить при нулі градусів становить приблизно 0,07 МПа. При +50 парціальний тиск підвищується до близько 0,4 атмосферного. Якщо тепер відкрити судину, то велика частина азоту «пихне» і випарується в вигляді аміачних парів.

Зазначені властивості аміачної води визначають її «сповільненість» як добрива. Пов’язані водневої зв’язком молекули виявляють властивості іона амонія NH4 + і тому легко нітрифікуючих до поживних нітратних NO3 +. Якщо вихід амонію NH4 + з розчину невисокий, то за законами хімічного рівноваги його склад зсувається в бік утворення (NH3) H2O. Якщо ж NH4 + активно поглинається ґрунтовими колоїдами, рівновага зсувається в напрямку (NH3) H2O -> (NH4 +) (OH-), поки колоїдні агломерати не наситяться ним. При подальшому падінні зовнішньої температури нітрифікатори «засипають», а навесні при її підвищенні віддають назад в грунт вже нітрати NO3 +. Швидкість виділення нітратів зростає з підвищенням температури приблизно так само, як і швидкість засвоєння їх рослинами. Це цінна якість, яким володіють також значно менш доступні органічні добрива. Звідси випливають важливі для сільськогосподарської практики висновки:

Внесення аміачної води в грунт під вегетуючі рослини неприпустимо — згорять з корінням;
Також неприпустимо перевищення норм внесення — грунтова мікрофауна і мікрофлора може бути вбита відразу ж;
Приготування робочого розчину шляхом розведення продажного неефективно: кількість зв’язок (NH4 +) (OH-) в розчині від цього не збільшиться, а доступність NH4 + для ґрунтових нитрификаторов тільки падає;
Працювати з аміачною водою на ділянці потрібно при температурі не вище +10 (в крайньому випадку +13) з використанням засобів індивідуального захисту. Нашатирний спирт нюхали?
Іони амонію хімічно дуже активні. Чорні метали взаємодіють з ними слабо. Хімічно інертні пластики (поліетилен, поліізопрпопілен) взагалі не реагують, але кольорові метали руйнуються іонами амонію буквально на очах;
Аміачна вода відразу не замерзає. Температура початку випадання з неї твердої фази нижче -30 градусів. Парціальний тиск парів аміаку над його розчином у воді залишається досить високим і при нулі градусів. Тому полив аміачною водою, марний, навіть якщо відразу ж загортати грунтом канавки. Водний аміак вноситься в ґрунт або культиватором на глибину 10-5 см подачею через капіляр, або методом фертигації.
Внесення аміачної води дуже закисляє грунт, тому через тиждень після її застосування потрібно провести нейтралізацію вапнуванням. На відро (12 л) використаної аміачної води з тієї ж площі вносять 3-4 кг вапняного борошна.

Фізичні характеристики

Щільність 18,5-25% -ного розчину — 0,930-0,910 г / см3 при + 15 ° C.
Парціальний тиск парів аміаку — 0,1 МПа (при + 40 ° C).
Температура випадання твердої фази — від -31,3 до -53,9 ° C.

Аміачна вода містить до 30% аміаку, тобто 24,6% азоту і 70% води. При температурі нижче + 21,10 ° C не підвищує тиск, а при збільшенні температури лише злегка підвищує його. Один літр аміачної води важить 888 г і містить 220 г азоту.

З’єднання викликає корозію кольорових металів (цинку, олова і міді) і їх сплавів (латуні, бронзи). Чорні метали та чавун стійкі до впливу водного аміаку. Гума і алюміній аміачною водою не ушкоджуються.

Аміак може випаровуватися з аміачної води, чим пояснюється втрата азоту при перевезенні, зберіганні і внесенні.

Форми випуску та властивості

25% аміачна вода прозора рідина щільністю 910 г / куб. дм з різким запахом. Містить 20,5% активного азоту (без урахування випаровування газоподібного аміаку в процесі використання розчину). Вага 1 л 25% водного аміаку 0,88 кг; з них на азот припадає 0,22 кг. До температури близько 50 градусів цельсія парціальний тиск газоподібного аміаку в закритій посудині підвищується повільно, і тому до зовнішньої температури 43 градуси (для гарантії) аміачна вода може зберігатися в герметичній упаковці звичайної міцності. Розчин і пари токсичні, роз’їдають слизові.

нудота,
запаморочення,
втрата орієнтації,
кашель,
різкі болі в області живота,
задуха.

Водний аміак випускається марок А і Б. Обидві форми — безбарвна рідина. Для марки Б допустимо жовтуватий відтінок, але і вона може бути абсолютно прозорою. До використання в агротехніці допущена тільки марка Б, але відрізнити безбарвну марку Б від такої ж марки А на вигляд і по запаху неможливо. Тому, купуючи препарат, переконайтеся, що на упаковці значиться «Марка Б».

Примітка: зберігання аміачної води важка справа і в умовах великого промислового господарства. Водний аміак в дрібній розфасовці після розтину тари зберіганню не підлягає і має бути використаний весь відразу.

Особливості внесення аміачної води на різних видах грунтів

Треба зауважити, що тривале систематичне внесення аміачної води губить природний ґрунтовий біоценоз. Отриманий таким чином субстрат піддається рекультивації повільно і з великими витратами. Тому застосовувати аміачну воду для рослин регулярно не рекомендується. Застосування аміачної води рекомендовано у наступних випадках:

за гострої нестачі повільно нітріфікуючих органічних добрив: гною, компосту, перегною;
у аномально сухі роки;
після аномально малосніжної і вітряної зими.

У перших 2-х випадках аміачну воду вносять восени після збирання врожаю і оголення ґрунту. Вносити потрібно в період, коли денна температура не вище +13 градусів, середньодобова не більше +10, а нічна не опускається нижче 0. Остання умова є важливою, оскільки за температури замерзання води і нижче, ґрунтові нітріфікатори «засипають». Хімічна рівновага в розчині зсувається в бік (NH₃) H₂O, і вільний аміак отруює ґрунт замість того, щоб перетворитися в нітрати. Обробку проводять ближче до вечора, щоб менше азоту виділялося в летучому аміачному вигляді.

Аміачну воду на середніх і важких ґрунтах вносять навесні після сухої зими, дотримуючись температурного режиму внесення такого, як і восени. Посів і посадка рослин допускаються не раніше 10-15 днів після весняного внесення добрива.

Наявність в аміачній воді великої кількості вільного аміаку потребує внесення її безпосередньо на глибину 10–12 см на глинистих і 12–15 см на супіщаних ґрунтах. На глинистих ґрунтах аміачну воду можна вносити і восени майже під усі культури, коли температура ґрунту знижується до +10 °С і нижче, і навесні перед сівбою та для підживлення просапних культур (буряк, кукурудза, соняшник). На ґрунтах легкого гранулометричного складу це добриво рекомендується вносити навесні.

Для культур суцільної сівби відстань між лапами культиватора (наконечниками) під час внесення аміачної води має бути 20–25 см, для просапних – дорівнювати ширині одного міжряддя.

Під час внесення рідких азотних добрив слід пам’ятати, що це сильні луги, які пошкоджують живі тканини у разі потрапляння на їхню поверхню.

Способи та засоби для внесення аміачної води

Внесення аміачної води повинно проводитися окремо від інших форм добрив. Аміачну воду здебільшого використовують як основне та передпосівне добриво. На відміну від КАС, аміачну воду вносять виключно в ґрунт. Поверхневе внесення аміачної води, як і її неглибоке закладення в сухий верхній шар ґрунту, є неприпустимим. Аміачна вода вноситься також з поливною водою (фертигація) при поверхневому зрошенні. Однак в цьому випадку ґрунт ділянки забезпечується аміаком нерівномірно. Недоліком даного способу є можливість випаровування великої кількості аміаку в повітря за умов спекотливої та сонячної погоди.

Особливо зростає доцільність застосування аміачної води у разі запровадження технології ноу-тілл. Адже тоді, коли на поверхні ґрунту залишено пожнивні рештки, а сівба відбувається безпосередньо в стерню, без внесення додаткового обсягу азоту на заплановану урожайність отримати високий урожай не можливо.

Зазвичай культиватор, що виконує внесення добрива, має стандартний набір робочих органів й агрегатується зі спеціальним напівпричепом-цистерною для внесення рідких речовин. Однак ці агрегати здатні виконувати ширший спектр функцій: вони обладнані вакуумними насосами, які дають змогу не лише подавати робочу рідину в культиватор, а й самотужки проводити внесення рідких добрив й обприскування. Слід звернути увагу на ті види напівпричепів-цистерн, що обладнано спеціальними «лапами» для внутрішньоґрунтового внесення. Тим більше, що це обладнання може згодитися й для виконання інших робіт.

Якщо бракує коштів на техніку для підґрунтового внесення рідких добрив, можна придбати лише комплект для дообладнання звичайного культиватора.

Також застосовують спеціальні підживлювачі, здатні проводити як поверхневе, так і внутрішнє внесення. Фактично це причіпні культиватори, що оснащені трубками. Перевагою підживлювача є можливість внесення пестицидів стрічковим, тобто нині найбільш ефективним способом.

Для внесення аміачної води використовують різні культиватори.
За основного обробітку грунту (на глибину до 22 см) використовують навісний культиватор КУ-3А (агрегатується з тракторами Т-150К) та напівпричіпний культиватор КУ-6А (агрегатується з тракторами 250–300 к.с.). Використання цих культиваторів дає змогу поєднати безполицевий обробіток грунту з внесенням добрив. Культиватори мають два ряди лап, диски та коток. На культиваторах встановлено резервуари для аміачної води, мембранно-поршневий насос з приводом від котка та пульт управління, який дає змогу встановити потрібну норму внесення. Для кожної лапи культиватора передбачені відсікаючі пристрої, які захищають від довільного витікання аміачної води під час зупинок і розворотів агрегату. Заправляння резервуарів відбувається через герметичні легко знімні муфти з кранами для виключення витікання та випаровування аміаку.

За культивації (на глибину 10–15 см) використовують агрегати АША-2, АША-4, КПС-4 з обладнанням для внесення аміачної води, КПС-8, а також КУ-3А, КУ-6А.
За міжрядної культивації (на глибину 10–15 см) використовують просапні культиватори КРН-5,6; УСМК-5,4 з підживлювачем ЭКО-600Л, який встановлено просто на культиватор. Із допомогою нескладного переобладнання підживлювач можна використовувати для стрічкового внесення пестицидів.

Порядок і норми внесення

Як зазначено вище, тривале систематичне внесення аміачної води губить природний грунтовий біоценоз. Отриманий таким чином субстрат піддається рекультивації повільно і з великими втратами. Тому застосовувати аміачну воду для рослин настійно рекомендується епізодично в наступних випадках:

При гострій нестачі повільно нитрифицирующих органічних добрив: гною, компосту, перегною;
У аномально сухі роки;
Після аномально малосніжною і вітряної зими.

У перших 2-х випадках аміачна вода вноситься восени після збирання врожаю і оголення грунту. Вносити потрібно в період, коли денна температура не вище +13 градусів, середньодобова не більше +10, а нічна не опускається нижче 0. Остання умова важлива, тому що при температурі замерзання води і нижче грунтові нітріфікатори «засипають». Хімічна рівновага в розчині зсувається в бік (NH3) H2O, і вільний аміак отруює грунт замість того, щоб перетворитися в нітрати. Обробку проводять ближче до вечора, щоб мінімізувати втрати азоту в аміачному вигляді при випаровуванні.

Те ж саме має місце на легких проникних грунтах, тому аміак в них потрібно вносити в складі карбамідно-аміачної суміші (КАС). Вона містить всі 3 форми активного азоту:

КАС вноситься навесні. Температурні умови ті ж, що і в перед. випадку, але чекати потрібно вже не зниження, а підвищення температури. КАС діє поступово: її нітрати відразу йдуть на харчування рослин. Натомість використаним за законами хімічного рівноваги нітрифікують амонійні, а їх таким же чином заміщають амідні. Недолік у КАС всього один — дорожнеча.

Аміачна вода в середні і важкі грунти вноситься навесні після не дуже засніженої зими. Температурні умови ті ж. Посів і посадка рослин допускаються не раніше тижня після весняного внесення аміачної води. Якщо є ймовірність наступної вітряної не дуже засніженої зими, в теплий сезон обов’язково вживаються заходи щодо рекультивації грунту: внесення в неї перегною, компосту, гуматов в поєднанні з достатньою поливом. Немає таких можливостей — краще примиритися з невисоким урожаєм, ніж ризикувати угробити землю надовго.

Вплив аміачної води ґрунт

Застосування аміачної води на всіх ґрунтах зумовлює часткову стерилізацію, тому гинуть комахи, черв’яки, личинки дротяника та інші організми, які населяють ґрунт. У місцях внесення аміаку спочатку знижується кількість грибів, бактерій, актиноміцетів. Мікроорганізми, які краще переносять підвищену концентрацію аміаку і слабколужну реакцію, через 5–10 діб відновлюють свою життєдіяльність та активність. За даними У. В. Ендрюса та інших учених, кількість бактерій та актиноміцетів через кілька діб після внесення рідких азотних добрив збільшується у 25 разів.

Аміачна вода спочатку пригнічує нітрифікувальні бактерії, але через 5 діб їх кількість збільшується у 10 разів. У деяких випадках це позитивне явище. Наприклад, за внесення аміачних добрив восени в умовах теплої і вологої погоди ослаблення нітрифікаційної здатності знижує втрати нітратного азоту внаслідок вимивання.

Аміачні добрива позитивно впливають на кореневу мікрофлору. В ній збільшується кількість амоніфікаторів і нітрифікаторів, а кількість денітрифікаторів зменшується у 10 разів. Однак тривале застосування аміачної води підкислює грунт, що негативно впливає на ріст зернових культур, тому з часом потрібно використовувати добрива, які містять кальцій, або проводити вапнування. На нейтралізацію 1 ц аміачної води потрібно використати 3–4 ц СаСО₃.

Поведінка в грунті

При внесенні аміачної води в грунт аміак адсорбується ґрунтовими колоїдами, тому його пересування незначно. Згодом аміачний азот нітрифікує, набуває велику ступінь рухливості і мігрує з грунтовим розчином.

Внесення аміачної води підвищує кількість ґрунтових мікроорганізмів, оскільки аміак збільшує кількість рослинних залишків, якими харчуються мікроорганізми. При цьому безпосередньо після внесення добрива в грунт в зоні його поширення спостерігається зменшення кількості ґрунтових мікроорганізмів. Після перетворення аміаку в нітрати (це відбувається навесні за шість тижнів) мікроорганізми відразу ж розмножуються в підживленому грунті. Аміачна вода вбиває і дощових черв’яків. Однак їх кількість теж швидко відновлюється і навіть збільшується після перетворення аміаку в нітрати або поглинання його рослинами.

Аміачна вода підкислює ґрунт. Для нейтралізації 1 ц аміачної води потрібно 0,3-0,4 ц карбонату кальцію.

Застосування на різних типах грунтів

Аміачна вода рекомендується до застосування на всіх типах грунтів. Висока ефективність добрива спостерігається на важких високогумусірованних і добре оброблених грунтах, де аміак поглинається краще, ніж на легких ґрунтах, бідних гумусом. З грунтів легкого механічного складу і сухих аміак випаровується швидше.

Найбільший ефект від внесення аміачної води спостерігається при одночасному внесенні з нею органічних добрив. Не рекомендується вносити аміачні добрива на одній ділянці поспіль кілька років, оскільки вони посилюють мінералізацію органічної речовини грунту, а це призводить до зниження вмісту органіки в грунті.

На зв’язкових грунтах аміачну воду рекомендують вносити восени як основне добриво практично під всі культури при температурі грунту + 10 ° C або навесні перед посівом. На грунтах легкого гранулометричного складу аміачна вода вноситься навесні.

Чи тільки плюси?

Однак в теперішній час використання аміачної води в агротехніці неухильно скорочується. Причина — водний аміак поза герметично закритій ємності активно виділяє газоподібну складову, в великих концентраціях згубну для всього живого. Оскільки нітрифікація в грунті відбувається не миттєво, регулярна обробка аміачною водою знищує грунтові мікроорганізми. Земля, будучи і насиченою поживними речовинами, перетворюється в мертве або напів мертву сполуку, але стабільну врожайність може забезпечити тільки біоценоз живого грунту і рослинного покриву на ньому.

Яскравий приклад віддалених наслідків погоні за короткочасної вигодою — агротехніка колишнього СРСР. З площ, в 60-ті — 70-ті давали врожаї по 60-70 ц / га цінного і твердого зерна, нині вдається знімати по 9-14 ц / га фуражного. У РФ в даний час аміачна вода виведена зі списку дозволених до застосування добрив, але поки залишається в переліку допущених. Її використання ще й нині можливе, проте в силу умов світового ринку продовольства все більш поступається аграрному виробництву, заснованому на підтримці родючості живого грунту. Таким самим шляхом йдуть провідні сільськогосподарські держави і регіони.

В даний час стабільно широке використання аміачної води в агротехніці має місце тільки в США і на Україні. У першому випадку позначається насиченість продовольчого ринку: найменше зниження рентабельності робить фермерство збитковим. Продуктивність грунту підтримується, як свого часу в СРСР, насиченням їх мінеральними добривами і централізованим втручанням держави — комп’ютерним моніторингом сільгоспугідь, дотаціями на добрива і т.п. Але земля при цьому перетворюється просто в субстрат, екологічність продукції з якого залишає бажати багато кращого, і агротехніка США не остання з причин, по якій Америка не в змозі була підписати Кіотські угоди по клімату і була змушена відмовитися від Паризьких.

Примітка: земляних черв’яків для аматорської риболовлі в США доводиться купувати в спецмагазинах або господарствах, які ведуть вермикультуру. Накопати самому нереально — вільна від використання земля або приватна, або під охороною, або черв’яків в ній просто немає.

Проте, застосування аміачної води в приватних господарствах може бути без шкоди і цілком виправдано в посушливих місцевостях або в роки з сухою осінню та / або з не дуже засніженою зимою. Добрива, що містять готові нітрати (селітри, нітрофос, нітрофоска) в таких умовах до весни втрачають більшу частину активного азоту; грунт, оброблена аміачною водою, зберігає його до тих пір, поки до нього не доберуться коріння рослин.

Показання до застосування

Нітрифікація відбувається в присутності вологи. У водному аміаку її вдосталь. Внесений до мало зволоженої землі, він жадібно поглинається ґрунтовими колоїдами. У них же азот переходить з аміачної форми в нітратну, міцно утримується колоїдними конгломератами до весняного тепла і вологи; вільні нітрати з мінеральних добрив навесні активно мігрують і сильно вимиваються, перш ніж колоїдні освіти активізуються і встигнуть їх зв’язати. Таким чином, аміачна вода в умовах осінньо-зимового нестачі вологи є добриво уповільненої дії, активація якого ініціюється умовами, оптимальними для початку вегетації рослин. Шкода вільного аміаку для грунтової мікрофлори в такому випадку мінімальний, тому що на зиму грунтові організми або йдуть в глибину, або набувають стійкі зимівельних форми — суперечки, цисти, кокони і ін. До весни вільний аміак випаровується і нейтралізується.

Примітка: на легких проникних грунтах аміак як добриво краще використовувати в складі карбамідно-аміачної суміші (КАС).

Застосування аміачної води

Випускається дві марки аміачної води:

А — для різних галузей промисловості. Аміачна вода використовується в хімічній промисловості для виробництва азотних добрив, азотної кислоти, полімерів, соди, вибухових речовин, при виробництві барвників, в електролітичному виробництві Mn, феросплавів. У холодильній техніці ця речовина застосовується в якості холодоагенту, а при виробництві кормів — для їх амонізації. Аміачна вода в 10% -ної концентрації відома під назвою нашатирний спирт, який широко застосовується в медицині.
Б — для сільського господарства як азотне добриво. (Зараз відсутній в списку дозволених до застосування). Аміачна вода вноситься при основному прийомі під зяблеву оранку, а навесні — під передпосівну культивацію, а також для підживлення просапних культур.

Норми і способи обробки

Завдяки плавній повільній дії, дозування аміачної води нескладне:

0,4-0,5 кг на сотку для просапних культур,
0,5-0,6 кг / сотка для овочевих і трав’янистих ягідних,
60-70 г / 10 кв. м пристовбурного кола або міжряддя для чагарників і дерев.

Загалом, якщо на малих ділянках вносити по пляшці 0,5 л на сотку, то худа не буде. Під просапні і овочі водний аміак вноситься культиватором з дозатором на глибину 10 см на важких грунтах, 15 см на середніх і 25-30 см на легких. Крок борозен (відстань між ними) 25-30 см. Якщо використовується культиватор з 2-ма і більше сошниками, відстань між ними має бути не менше 25 см. Більше — не страшно. Пропускна здатність дозатора встановлюється виходячи з швидкості переміщення культиватора; при пересуванні пішки за мотоблоком — 3 км / год або 0,8 м / с.

Під дерева і чагарникові насадження аміачну воду зручніше вносити методом підгрунтового зрошення або фертигації. Інжектор-фертигатор можна зробити своїми руками з воронки, до якої пристосована трубка з міцного хімічно стійкого матеріалу, напр. нержавіючої сталі, монолітного полікарбонату або акрилового пластика. Довжина трубки — 35 см. Її нижній кінець щільно закрити загостреною пробкою. Вище пробки на 5 см вгору свердлити 12 отворів діаметром 2-2,5 мм. Знаходяться вони 4-ма вертикальними рядами по 3 в ряду; ряди розподіляються рівномірно по колу.

Для використання пристрою спочатку по площі пристовбурних кіл визначають витрату розчину. В порядку користування роблять не менше 6 ін’єкцій в пристовбурні кола, розподіляючи їх рівномірно по його площі. У воронку кожен раз вливають частину відміряні дози так, щоб вся вона розподілилася рівномірно. Інжектор занурюють в грунт на глибину, відповідну грунті. При фертигації чагарників ін’єкції роблять в міжряддя з кроком 25-60 см не ближче 25 см до кущів.

Способи внесення аміачної води

Як і всі рідкі азотні добрива, аміачну воду вносять глибоким закладенням. Глибина тим більше, чим легше гранулометричний склад грунту і вище сухість.

Аміачну воду вносять за допомогою спеціальних машин, забезпечують негайну закладку добрива на глибину не менше 10-12 см на важких грунтах і 14-18 см на ґрунтах легкого складу. Така глибина оберігає аміак від випаровування. Деякі втрати можливі на сильно карбонатних грунтах з лужною реакцією.

Поверхневе внесення аміачної води, як і її дрібна закладення в сухий верхній шар грунту, неприпустимі.

Аміачна вода вноситься і з поливної водою (фертигація) при поверхневому зрошенні. Однак в цьому випадку грунт ділянки забезпечується аміаком нерівномірно. Недоліком даного способу є і можливість випаровування великої кількості аміаку в повітря при жаркій, сонячній погоді.

Норми внесення аміачної води під сільськогосподарські культури

Рекомендовані дози внесення під зернові культури – 40-60 кг/ га, під технічні – 60-90 кг/ га і під овочеві – 50-70 кг/га діючої речовини (азоту) на фоні фосфорно-калійних добрив та гною.

На присадибних ділянках рекомендовано внесення аміачної води з такими нормами: для просапних культур — 0,4-0,5 кг на сотку, для овочевих і суниці 0,5-0,6 кг на сотку, для кущів і дерев 60-70 г / 10 кв. м пристовбурного кола або міжряддя.

Вплив на сільськогосподарські культури

Аміачна вода є одним з основних джерел азоту для рослин, оскільки рослини краще засвоюють нітрати і солі амонію. Аміак з аміачної води легко поглинається ґрунтовими колоїдами, що робить легкодоступними для живлення рослин катіони амонію і нітрат-іони.

Внесення аміачної води в якості основного добрива забезпечує рослини азотом на весь вегетаційний період і, зокрема, на період їх максимального споживання. Це забезпечує отримання високих і сталих врожаїв всіх культур з поліпшеною якістю продукції, а також збереження і відтворення ґрунтової родючості.

Виробництво

Виробництво аміачної води порівняно з виробництвом твердих добрив, на 30–40 % дешевше, оскільки відпадають такі технологічні операції як гранулювання, сушіння, сортування та кондиціонування продукту. Вартість одиниці діючої речовини в аміачній воді в 1,5-2 рази нижча, ніж в аміачній селітрі.

Аміачну воду отримують в тарілчастих абсорберах при розчиненні в воді газоподібного або рідкого NH₃; для відводу теплоти, що виділяється (до 2,1 МДж / кг) передбачено водяне охолодження. В результаті утворюється так званий синтетичний водний аміак (не менше 25% NH₃ по масі). Крім того, аміачна вода виходить внаслідок контакту з водою сирого коксового газу — продукту коксування кам’яного вугілля. Після охолодження газу вода конденсується або спеціально впорскується в нього для вимивання NH₃; при цьому спочатку утворюється слабка аміачна вода, дистиляцією якої з водяною парою і подальшою дефлегмацією і конденсацією отримують так звану концентровану кам’яновугілльну аміачну воду (18,0-18,5% NH₃).

Запобіжні заходи

Оскільки пари аміаку викликають подразнення слизових оболонок очей і дихальних шляхів, тому працюючи з рідкими аміачними добривами необхідно дотримуватися правил безпеки і не забути про вибухонебезпечні властивості аміаку під час огляду ємностей, в яких зберігалися рідкі аміачні добрива. По-перше, при роботі з водним аміаком необхідно застосовувати респіратори та захисний одяг, по-друге – необхідно працювати з справною технікою під час зберігання та внесення добрива.

Траспортування та зберігання аміачної води

Аміачна вода має невисокий тиск пари, не кородує чорні метали. За вмісту 20 % аміаку розчин замерзає за температури – 33 °С, за вмісту 25 % – за температури – 50 °С. Це дає змогу перевозити і зберігати добриво в герметичних резервуарах зі звичайної вуглецевої сталі, обладнаних спеціальними запобіжними клапанами, що розраховані на тиск 150–200 кПа. З води аміак випаровується у 5–6 разів швидше, ніж бензин. Для зменшення втрат азоту під час зберігання в резервуари добавляють спеціальну герметизаційну плівкоутворювальну суміш. Аміачна вода кородує кольорові метали (мідь, цинк, олово) та їх сплави (бронзу, латунь). Тому насоси, крани і клапани виготовляють із чорних металів або чавуну. Алюміній і гума цими добривами не пошкоджуються.

Водний аміак транспортують залізничним, автомобільним і водним транспортом в герметичних транспортних засобах відповідно до правил перевезення вантажів, що діють на даному виді транспорту. Продукт марки А транспортують у залізничних цистернах і аміаковозах. Продукт марки Б транспортують в цистернах з нижнім зливом і аміаковозах.

Фасування

Зазвичай аміачну воду реалізують у поліпропіленових каністрах та цистернах, фасуванням від 0,9 кг до 1 тони залежно від виробника.

Висновок

Аміачну воду в якості замінника нашатирного спирту в невеликих агрогосподарствах застосовують більш як інсектицид в складі речовини від шкідників. Дозування при цьому зменшують в 2,5 рази: замість аптечної пляшки на 10 мл дають 4 мл; замість 25 мл нашатирного спирту 10 мл аміачної води.

Однак проти попелиці результати виявляються нестабільні і сумнівні. У всякому разі, поки не виведеш на ділянці мурах, від попелиці не позбудешся. Більш-менш ефективний аміачний азот як засіб проти шкідників полуниці.

Внесення аміачної води в грунт може виручити на наступний рік після аномально жаркого і сухого. Але в такому випадку обов’язково потрібно забезпечити на нього ж поливну воду. Також обов’язково знайдіть місце для компостної купи або ящика, з весни починайте його заповнювати і готувати компост одного сезону — землі для підтримки життєздатності після «аміачного удару» потрібно повноцінне харчування.

Павлюк І. Аміачна вода – технічні аспекти [Електронний ресурс] / Ігор Павлюк // The Ukrainian Farmer. – 2014. – Режим доступу до ресурсу:https://agrotimes.ua/article/amiachna-voda-tehnichni-aspekti/.
Сірий В. Особливості використання аміачної води [Електронний ресурс] / В. Сірий // Пропозиція. – 2008. – Режим доступу до ресурсу: https://propozitsiya.com/ua/osoblivosti-vikoristannya-amiachnoyi-vodi .
Ходаницкий В. Аммиачная вода — надежный источник азота для зерновых культур [Электронный ресурс] / В. Ходаницкий // Пропозиція. — 2017. — Режим доступа к ресурсу: https://propozitsiya.com/amiachna-voda-nadiyne-dzherelo-azotu-dlya-zernovyh-kultur.
Как применять аммиачную воду в сельском хозяйстве [Электронный ресурс]. — 2020. — Режим доступа к ресурсу: http://agropravda.com/news/chimiya-dla-pochvy/13705-kak-primenjat-ammiachnuju-v Ьodu-v-selskom-hozjajstve.
Господаренко Г. М. Агрохімія / Г. М. Господаренко. – Київ: ТОВ «СІК ГРУП УКРАЇНА», 2015. – 376 с.
Добриво АМІАЧНА ВОДА (ВОДНИЙ АМІАК) [Електронний ресурс] – Режим доступу до ресурсу: https://agrarii-razom.com.ua/basic-fertilizers/amiachna-voda-vodniy-amiak.
Павлюк І. «Борщ» для посівів [Електронний ресурс] / Ігор Павлюк // Агробізнес сьогодні. – 2018. – Режим доступу до ресурсу: http://agro-business.com.ua/agro/ahronomiia-sohodni/item/12175-borshch-dlia-posiviv.html.
Васильченко В. Тверді та рідкі мінеральні добрива: переваги за рідкими [Електронний ресурс] / В. Васильченко // Агроном. – 2011. – Режим доступу до ресурсу: https://www.agronom.com.ua/tverdi-ta-ridki-mineralni-dobryva-perevagy-za-ridkymy/.
Технология связанного азота, 2 изд., М., 1974, с. 329-331

Як розводити аміачну воду для підживлення