Економічна оцінка виробництва кормів

Усі кормові культури і види кормів мають неоднаковий вміст поживних речовин та інших цінних складників, характеризуються різною кількістю трудових і матеріально-грошових витрат на їх виробництво. Крім цього, всі сільськогосподарські культури значно відрізняються між собою за врожайністю. Щоб виявити найефективніші кормові культури в конкретних природно-економічних умовах окремого підприємства, проводять їх порівняльну комплексну економічну оцінку з використанням низки показників. До таких показників належать:

• – урожайність кормових культур;
• – вихід кормових одиниць і перетравного протеїну з одного гектара посіву кормової культури;
• – собівартість одного центнера кормів у натурі, кормової й умовної кормопротеїнової одиниці;
• – вихід кормів і умовних кормо-протеїнових одиниць на одну людино-годину й одну гривню виробничих затрат;
• – розмір валової продукції й чистого доходу на один гектар посіву певної кормової культури або одиницю кормів.

Визначаючи економічну оцінку, велику увагу приділяють рівню урожайності кормових культур. Він виявляє кількість

отриманих кормових одиниць і перетравного протеїну з одиниці площі посіву, а зростання урожайності забезпечує скорочення посівних площ під певною культурою і, відповідно, зниження собівартості виробництва одиниці корму.

Важливим показником якості кормових культур є вміст у них кормових одиниць, перетравного протеїну, вітамінів і мікроелементів. Культурам з кращими показниками урожайності, вмістом кормових одиниць, вітамінів, а також менш трудомістким і дешевшим за виробництвом відводять найбільшу посівну площу.

Економічну доцільність виробництва кормових культур і кормів можна виявити з порівняння сукупного вмісту кормових одиниць і перетравного протеїну в них. Для цього використовують поняття умовної кормопротеїнової одиниці, яку визначають за формулою

Урожайність культур у кормових одиницях, перетравному протеїні та в кормопротеїнових одиницях (шукані величини) визначають множенням натуральної урожайності культури на відповідний коефіцієнт шуканої величини. Для переведення всіх фізичних кормів у кормові одиниці використовують такі коефіцієнти: зернові- 1,26; цукрові буряки- 0,26; картопля- 0,30; кормові коренеплоди- 0,12; силос кукурудзи – 0,20; сіно однорічних трав – 0,47; сіно багаторічних трав – 0,52; зелена маса однорічних трав- 0,16; зелена маса багаторічних трав – 0,28; солома зернових – 0,22; природні сіножаті – 0,42. Дані економічної оцінки кормових культур або окремих видів кормів на практиці використовують для визначення найефективніших кормових раціонів і типів годівлі тварин окремого виду.

Чинники і шляхи зміцнення кормової бази

Основну частину кормів підприємства отримують з польового кормовиробництва, невелику – з природних лук і пасовищ і незначну – від переробної промисловості.

За рівнем розвитку кормовиробництво значно відстає від потреб і рівня розвитку тваринництва майже в усіх аграрних підприємствах. У цій галузі низький рівень механізації виробничих процесів, недостатньо застосовуються нові методи заготівлі, зберігання та використання кормів. Зазвичай посіви кормових культур розміщують на малопродуктивних землях, і їм виділяється недостатня кількість добрив, слаборозвинута селекційна робота. Кардинальним напрямом розв’язання всіх цих питань є інтенсифікація кормовиробництва, спрямована на збільшення виходу кормів з одного гектара та поліпшення їх якості.

Основними чинниками, що сприяють підвищенню врожайності кормових культур, зниженню трудомісткості й здешевленню кормів, є індустріалізація галузі, впровадження прогресивних технологій, нових форм організації та оплати праці. Підвищення врожайності кормових культур досягається, насамперед, унесенням достатньої кількості органічних і мінеральних добрив безпосередньо під посів кормових культур. Досвід засвідчує, що внаслідок унесення добрив і застосування хімічного прополювання врожайність кормових культур може бути підвищена на 45-50 %. Внесення добрив забезпечує не лише зростання врожайності, а й поліпшення якості кормів, підвищуючи вміст перетравного протеїну, мінеральних речовин і вітамінів.

У складі польового кормовиробництва основне місце посідають зернові та посіви трав, причому на годівлю тваринам більшість підприємств використовує продовольче зерно. Щоб поповнити нестачу білка в інших кормах, важливо розширити, посіви зернобобових культур – гороху, вики, кормових бобів, сої, люпину, викосумішей і под. Більшість зернобобових культур сприяє збагаченню ґрунту азотом та іншими поживними речовинами, а також поліпшує його структуру і є добрими попередниками для просапних культур.

Важливу роль у розвитку кормової бази відіграють посіви багаторічних і однорічних трав. Вони збагачують ґрунт поживними речовинами і підвищують його родючість, а також є кращими попередниками майже для всіх сільськогосподарських культур, дієвим заходом у боротьбі з водною ерозією ґрунтів. Основні багаторічні трави – конюшина, люцерна й еспарцет. Практика підтвердила, що однорічні трави вирощувати на сіно недоцільно, оскільки вищу врожайність сіна, кращої якості й дешевше одержують з багаторічних трав. З однорічних трав як джерела зелених кормів формується зелений конвеєр. У підприємствах, де плануванню і функціонуванню зеленого конвеєра надається велика увага, – достатньо кормів для підгодовування худоби, стабільна її продуктивність.

У заходах, спрямованих на зміцнення кормової бази, має знайти місце впровадження науково обґрунтованої структури посівів зернофуражних і кормових культур. Згідно з рекомендаціями Інституту землеробства УААН, оптимальною є така структура посівів кормових культур: багаторічні трави- 49,2%; силосні культури – 29,6; однорічні трави – 13,7; кормові коренеплоди та баштанні – 7,0; інші культури – 0,5 %. Посіви багаторічних трав у групі кормових культур повинні займати в зоні Полісся 55-60 %, Лісостепу за достатнього зволоження – 60-65, а в умовах несталого зволоження – 45-50, Степу на богарі – 42-45 і на зрошуваних землях – 55-60 %.

Резервом збільшення виробництва кормів у польовому кормовиробництві є розширення посівів проміжних культур, а також післяукісних і післяжнивних посівів.

Упровадження прогресивних технологій виробництва, збирання, зберігання і приготування кормів, зокрема сінажу з багаторічних і однорічних трав, – важливий напрям підвищення їх якості, зменшення втрат поживних речовин і залежності від погодних умов.

До важливих заходів підвищення інтенсифікації кормовиробництва належить докорінне поліпшення природних кормових угідь і створення культурних пасовищ. Як засвідчує досвід, культурні зрошувані пасовища доцільно розміщувати поблизу ферм молочного скотарства. Тоді підприємство отримує порівняно дешеві корми, зменшуються втрати молока, пов’язані з переганянням корів на пасовища. Доведено, що на один кілометр гону корови втрачають 0,5 л молока.

У сенсі організації раціонального використання кормів чимале значення надається ліквідації їх втрат при зберіганні, переробці та підготовленні до згодовування. Особливу увагу слід приділити зменшенню технологічних втрат у кормовиробництві. Необхідно збільшити заготівлю сінажу, пресованого сіна, трав’яної муки. Підприємства повинні дбати про будівництво різних кормосховищ соковитих кормів, коренеплодів і приміщень з примусовою вентиляцією сіна, а також розробити правильну систему згодовування кормів упродовж року.

Як розрахувати хлібні одиниці?

Вчені вже давно зійшлися на думці, що цукровий діабет – це не вирок. І за дотримання правильного способу життя, діабетик проживе стільки ж, скільки і будь-яка інша людина, при цьому його життя не буде неповноцінним. Однак завжди потрібно пам’ятати: для того, щоб тримати під контролем ЦД, необхідно дотримуватися суворо підібраної дієти і не можна забувати про те, що потрібно постійно контролювати рівень цукру. У цьому найкраще допоможуть тест-смужки. А у складанні необхідного меню допоможе підрахунок хлібних одиниць.

Спеціально для хворих на діабет була розроблена система хлібних одиниць. Якщо не вдаватися до глобальних подробиць, то по ній кожні 10-12 г вуглеводів відповідають 1 ХЕ. А для того, щоб в організмі нормально засвоїлася 1 ХЕ, необхідний інсулін короткої дії в кількості 1,4 одиниці.

Кожен прийом їжі має приблизно вкладатися в 5 хлібних одиниць. Але в залежності від способу життя та наявності супутніх захворювань, ця цифра може відрізнятися у більший чи менший бік. Найлегше розрахувати кількість хлібних одиниць у магазинних продуктах, де у складі завжди вказується кількість вуглеводів, яку необхідно поділити на 12 і помножити на вагу продукту. Найважче це зробити з продуктами домашнього чи ресторанного приготування. Для цього доведеться користуватися таблицею ХЕ, яку легко можна знайти в інтернеті. Але все ж, для того, щоб краще розуміти стан свого здоров’я та правильність дій, просто необхідно. купити глюкометр та за його допомогою контролювати рівень цукру. Звичайно, додатково знадобиться ще купити тест-смужки, адже саме за їх допомоги і проводити дослідження.

На завершення хочеться сказати про те, що лякатися складності підрахунку хлібних одиниць для кожної страви не варто, адже, по суті, враховуючи той факт, що раціон середньостатистичної людини не такий вже й широкий і складається зі схожих улюблених страв, то й рахувати занадто багато не доведеться. Все, що потрібно, це написати список страв, їх склад, вирахувати кількість хлібних одиниць і зберегти ці розрахунки для подальшого користування . харчування.

Хлібні одиниці в молочних продуктах