Право жінки чи злочин. П’ять історій про аборти

У вересні в американському штаті Техас почав діяти закон, що забороняє переривання вагітності після шести тижнів. Приблизно тоді ж Верховний суд Мексики скасував в одному зі штатів країни покарання за аборт у першому триместрі.

“Правда в тому, що доступ до абортів є і завжди був нестабільним”, – каже Ану Кумар, директорка ІПАС – міжнародної некомерційної організації зі штаб-квартирою у США, що виступає за розширення доступу до безпечних й легальних абортів.

Але вона вважає, що все рухається у правильному напрямку: “З 1994 року понад 40 країн лібералізували свої закони щодо абортів”.

За цим стоїть особистий досвід, про який часто не хочуть розповідати.

Ми попросили п’ятьох жінок з різних куточків світу поділитися своїми історіями про переривання вагітності. Деякі з них відмовились називати свої імена.

“Я відразу зрозуміла, що не хочу, щоб цей чоловік був батьком моєї дитини” – Сандра, Бангкок

Сандра* відчула зміни у тілі на восьмому тижні вагітності. Зробила тест, він був позитивним.

“Я відразу зрозуміла, що не хочу, щоб цей чоловік став батьком моєї дитини, – розповіла вона ВВС. – У нас був просто секс без зобов’язань, а попереду кар’єра”.

Вона знала, що в Таїланді діє група Tamtang, де можна отримати інформацію про доступ до безпечних абортів, і звернулася до них по допомогу.

“Мені вдалося знайти клініку, але напередодні процедури я почувалася дуже пригніченою”, – згадує Сандра.

Донедавна легально перервати вагітність у Таїланді можна було лише у разі зґвалтування, інцесту або загрози життю матері. Сандра наважилася на аборт у 2019 році, коли ці закони ще діяли.

“У голові роїлися різні думки: сказати їм, що я стала жертвою сексуальних домагань, чи достатньо пояснень, що я не потягну дитину фінансово?” – розповідає вона.

Автор фото, Getty Images

Сандра сподівається, що колись жінки зможуть відновити повну автономію над своїм тілом

“Мені здавалося, що всі довкола мене засуджують”, – згадує вона.

“Я не могла розповісти про це навіть найближчій подрузі, тому що в нашій культурі дуже багато стереотипів проти абортів. Є навіть телешоу, де розповідають, що жінка, яка зробила аборт, до кінця життя носитиме на спині дитину-примару”.

“Процедура тривала 15 хвилин, потім я трохи відлежалася і в другій половині дня вже повернулася на роботу”.

“Я заспокоювала себе, казала, що все буде добре, аж поки не побачила у соцмережах неприємні коментарі проти абортів. І зламалася”.

Сандра сподівається, що колись жінки зможуть відновити повну автономію над своїм тілом.

“Адже тема абортів досі дуже табуйована”.

“Чим більше буде відкритості, тим сильнішою ставатиме наша спільнота” – Ерін, США

Перший аборт Ерін зробила у 28 років, останній – у 36.

“Раніше я думала, що якась ненормальна – робила так багато абортів”, – згадує вона.

“Але коли приєдналася до руху за право на аборт, зрозуміла, що це надзвичайно поширене явище”.

“А от розмови про це – досі небажана тема, навіть у прогресивних та ліберальних групах чи у спільнотах із захисту репродуктивних прав, – пояснює вона. – Сподіваюся, що скоро це зміниться”.

Ерін бореться за репродуктивні права жінок разом з американською організацією Shout Your Abortion. Вона каже, що це допомогло їй більш відкрито розповідати про свої переживання, пов’язані з перериванням вагітності.

“Для мене це стало великим зрушенням. Коли я починала, було важко навіть вимовити слово “аборт”, – згадує вона. – Сьогодні для мене абсолютно нормально і легко говорити про аборт відкрито”.

Автор фото, Getty Images

“Раніше я думала, що якась ненормальна через те, що робила так багато абортів”, – згадує Ерін

Ерін виросла у релігійній громаді, де не підтримували ідею абортів.

“Мені було дуже соромно і ніяково, тому я не зверталася до рідних чи друзів по допомогу”, – каже вона.

“А після першого аборту – й поготів не думала, що можу просити про підтримку”.

Але вона ніколи не вагалася щодо рішення про аборт.

“Я не хотіла бути матір’ю і не хотіла виховувати дитину з жодним зі своїх партнерів”, – каже вона.

“Гадаю, ідея про те, що аборт – це важке і травматичне рішення для абсолютно всіх, завдало великої шкоди руху за репродуктивні права”.

Ерін сподівається, що ця стигма зникне.

“Аборт завжди був звичайним явищем, але риторика навколо нього стверджувала, що аборт – це рідкість і має бути крайнім заходом”, – каже вона.

“Чим більше ми будемо відкрито говорити про аборти, тим сильнішою буде наша спільнота, і тим більше зникатиме стигма, пов’язана з цим. Так ми можемо допомогти одне одному”.

“Через відчуття сорому я почувалася ізольованою” – Інду, Індія.

“Я загубила телефон, – розповідає Інду BBC. – Пішла купити новий, у магазині мене знудило. Тоді мій партнер запропонував зробити тест на вагітність”.

Результат був позитивним, але жінка твердо вирішила робити аборт.

“Я тільки починала свою кар’єру художника, у партнера була така ж ситуація”.

31-річна Інду звернулася до гінеколога, з яким вчилася у школі, і “досить легко” перервала вагітність за допомогою таблеток.

Жах почався пізніше.

“Через стигму, пов’язану з абортами, я приховувала свою історію, і цей сором змусив мене почуватися соціально ізольованою”, – каже вона.

“Після аборту почалася сильна кровотеча і нудота. Було дуже страшно. Я ридала так, наче в мене розірвалося серце”.

Автор фото, Getty Images

Для Інду наслідки аборту стали випробовуванням

Аборти в Індії, як і раніше, є об’єктом остракізму, а жіноча думка рідко стає вирішальним фактором, писав ресурс IndiaSpend у вересні 2020 року.

“Мене злило, що довелося пройти через це фізично і морально, хоча це стосувалося нас двох, – згадує Інду. – Менш ніж за рік я почала приймати антидепресанти”.

Вона каже, що це вплинуло на її майбутні стосунки, і вона довго боялася займатися сексом.

Але жінка усвідомила важливість емоційної підтримки.

“Якби тоді я могла говорити про аборт більш відкрито, все було б інакше”.

“У нашому суспільстві аборт вважають гріхом” – Джоселін, Демократична Республіка Конго

Чотири місяці тому 31-річна Джоселін народила другу дитину. Незабаром вона дізналася, що знову вагітна.

“У мене почали набухати груди, з’явилася слабкість, зник апетит”, – розповідає вона.

І вони з чоловіком зважились на аборт.

“Вирішальним фактором стало здоров’я моєї дитини. Я боялася, що аборт матиме медичні наслідки, але мені дуже допоміг чоловік. Завдяки його підтримці я подолала усі страхи”.

Автор фото, Getty Images

Чотири місяці тому Джоселін народила другу дитину

У дитинстві Джоселін не чула, щоб у їхній громаді хтось робив аборти.

“Тут це вважають гріхом, таємницею за сімома печатками, – пояснює вона. – А якщо справа набуває розголосу, то таку людину зневажають”.

Джоселін знадобився час, щоб переконати лікаря зробити їй аборт.

“Він не прийняв [моє рішення] і намагався допомогти порадою, але я вблагала його”.

Жінка вирішила провести процедуру вдома, щоб зберегти конфіденційність.

“Мені було страшно, адже я ніколи раніше не робила цього, але я впоралася. Коли все закінчилось, стало легше”, – згадує вона.

Джоселін каже, що історія з абортом зробила її більш обізнаною.

“Зараз я приймаю протизаплідні засоби, щоб знову не завагітніти. Цей досвід дав мені впевненість, що зі мною таке більше не повториться”.

“Я мрію, що колись жінки стануть вільними” – Марія, Мексика

Для Марії* бесіда з гінекологом стала справжнім одкровенням.

Їй було 35, але вона виросла з думкою, що “аборт – це вбивство, щось меганебезпечне, розчленування живої істоти, яка вже відчувала, говорила і думала”.

Але ця зустріч змінила все.

“Лікар пояснила мені процедуру так, як лікування будь-якого іншого захворювання”, – каже Марія.

“Вона не розпитувала мене, не лаяла, не ставилася до мене як до безвідповідальної людини. Там я зрозуміла весь тягар стигми навколо абортів”.

Автор фото, Getty Images

Марія каже, що не могла розповісти рідним про те, що зробила аборт, але її підтримав партнер

За словами Марії, доступ до безпечних абортів є проблемою в Мехіко, хоча офіційно вони дозволені. Послуги приватної клініки – дорожчі, але заради конфіденційності Марія пішла на ці витрати.

“Моя родина не знає про мій аборт. Не знаю, якою була б їхня реакція. але впевнена, що для деяких з них, починаючи з моєї матері, це було б болісно”.

Вона згадує розмову про аборт зі своєю сім’єю, коли її молодша сестра завагітніла у 14 років. Марія припустила, що можна перервати вагітність.

“Це їх дуже образило, і я більше ніколи не торкалася цієї теми”.

Марію підтримував партнер, він був поруч під час процедури.

“Це тривало близько 30 хвилин, а може, й менше”, – каже вона.

“Було важко повірити, що так швидко владнали те, що я вважала величезною проблемою, яка вплине на все моє життя”.

Зараз їй 38, і вона свідомо не хоче мати дітей.

“Розуміючи, що тягне за собою батьківство у такому складному світі, ми [мій партнер і я] вирішили відмовитися від цієї ідеї”, – каже вона.

“Я мрію, щоб одного чудового дня жінки отримали повну свободу вибору у тому, що відбувається в їхньому житті, і особливо у тому, що відбувається в їхніх тілах. Сподіваюсь, що колись ця мрія стане реальністю”.

*Імена змінені з метою безпеки

Додатковий репортаж Емері Макумено

Хочете отримувати головні новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!

Аборти в Україні: право на вибір чи право на життя?

На думку церкви, ембріон має душу. На думку незгодних – жінка має право на вибір.

“Вважається, що материнський інстинкт вмикається автоматично, це неправда. Коли дитина небажана, матері дуже важко її прийняти, і така дитина буде зростати нелюбимою”, – каже Анастасія Мельниченко, за спиною якої б’ють барабани. Так протестують проти заборони абортів учасниці організації “Феміністична офензива”.

До акції протесту дівчат спонукала законодавча ініціатива народного депутата Андрія Шкіля. Зараз, згідно з чинним законодавством, вагітність можна переривати до 5 місяців. Своїм законопроектом, який вже радило відхилити Головне науково-експертне управління, Шкіль пропонує заборонити аборти, за винятком певних випадків, та встановити обов’язкову кримінальну відповідальність за цю процедуру.

“Моє тіло – моє діло”

У пояснювальній записці до проекту закону депутат апелює до філософії та медичної етики. На його думку, не існує принципової різниці між вбивством ще не народженої та вбивством вже народженої людини.

“На моє глибоке переконання, потрібно захищати право ненароджених дітей. Я поважаю позицію тих, хто виступає за вибір жінки, що їй робити з дитиною. Але треба поставити питання: вбивати чи не вбивати? Якщо суспільство підтримає рішення вбивати – все, я погоджуся із рішенням Верховної Ради”, – сказав депутат в коментарі ВВС Україна. Він переконаний, що основною причиною невтішних демографічних тенденцій є легальні аборти.

Представниці організації “Феміністична офензива”, однак, не погоджуються із таким висновком. За їх словами, в документі Андрія Шкіля багато маніпуляцій, і він, на їхню думку, загалом сексистський.

“Законопроект називає вагітних жінок – матерями, зародок – дитиною, а аборт – вбивством, таким чином демонізуючи, стигматизуючи жінок, які хочуть зробити аборт, а також лікарів, які їх роблять. Це перекладає відповідальність за ситуацію із абортами на жінок замість того, щоб пропонувати якісь конструктивні рішення в демографічній політиці та репродуктивній сфері”, – сказала ВВС Україна Галина Ярманова із “Феміністичної офензиви”.

За її словами, аборти не впливають на демографічну ситуацію, а їх кількість в Україні і без заборони зменшується – за інформацією міністерства охорони здоров’я, в 2005 році в Україні зробили майже 250 тисяч абортів, а в 2011 – трохи більше 150-ти тисяч.

До того ж, заборона, переконана активістка, не призводить до зменшення кількості абортів, а лише робитиме їх підпільними, що ставить під ризик жінок, які обрали такий крок. Окрім того, кримінальне переслідування створить простір для корупції, оскільки за аборт, зроблений “тишком”, доведеться платити чималі гроші.

“Цей документ пропонує державі і церквам вирішувати замість жінки, що їй робити зі своїм тілом, своїм життям і здоров’ям. Жінки в цьому законопроекті постають як несамостійні і такі, що нездатні приймати рішення. Жінка втрачає право розпоряджатися власним тілом”, – сказала Галина Ярманова.

Активісти також вважають, що в продажі мають бути дешеві контрацептиви, оскільки нині вони не завжди доступні для українців, особливо – молодих. Державі, на їх переконання, також необхідно створити належні житлові умови для тих, хто хоче стати батьками.

“Тут не йдеться про права жінки”

У цій дискусії Андрій Шкіль та всі, хто поділяють його погляди, мають сильного гравця на своїй стороні – аборти різко засуджує церква. Більшість релігійних людей твердо переконані, що зародок є нічим іншим, аніж живою людиною.

“Нас і суспільство жахають повідомлення про те, що та, чи інша жінка народила дитину і викинула її у смітник, чи втопила у річці, чи полишила без догляду на морозі. Але з духовної точки зору принципової різниці між вбивством народженої дитини і вбивством дитини, яка ще не народилася, немає. Тому що із народженням відбувається лише зміна місця, але не зміна якості людини”, – розповів ВВС Україна представник Української православної церкви Київського Патріархату отець Євстратій.

На підтримку своєї позиції він наводить аналогію: люди не вбивають своїх батьків, якщо вони захворіли, або погіршують життєві обставини, чи матеріальне становище.

На думку священика, практику абортів необхідно звужувати, аби у свідомості суспільства вона перетворилася на щось на зразок смертної кари, яка в більшості демократичних країн скасована, або суворо регламентована.

“Тут не йдеться про права жінки, тут не йдеться про її тіло. Тому що, зачата дитина – це не волосся, не зуби й не нігті, які можна вставити, чи відрізати, чи ще якимось чином розпоряджатися ними. Це є повноцінна людина зі своїми правами, і в першу чергу – правом на життя”.

Опоненти цих тез вказують на Конституцію, згідно з якою церква і держава в Україні розділені. Але, в будь-якому разі духовенство має досить суттєвий вплив на громаду. Згідно опитуванням, з проведеним Інститутом Горшеніна у 2011-му році, понад 37% українців бачать у церкві головний моральний орієнтир.

“Вагітність не буває небажаною”

Втім, на стороні противників заборони абортів до певної міри перебувають медики. Хоча вони, в першу чергу, наголошують на тому, що аборт ніколи, ні за яких обставин, не проходить безслідно.

“Аборт завжди залишає психічну травму, емоційну, фізичну, горманальну, і механічну травми – може бути що завгодно, аж до поранення статевих органів”, – сказав ВВС Україна директор інституту репродуктивної медицини Федір Дахно.

На противагу бажанню зробити аборт медики також наводять приклад сімей, які не можуть мати дітей, хоча хотіли б – за інформацією Всесвітньої організації здоров’я, в Україні таких – 1,2 мільйона пар.

Але запроваджувати кримінальне переслідування за аборти, за словами Федора Дахна, в жодному разі не можна. У приклад він наводить період між 1936 і 1955 роками в Радянському Союзу, коли через таку заборону, що тоді діяла, до 70% зросла смертність молодих жінок, які робили аборти в кустарних умовах.

“У жінки повинно бути право перервати незаплановану вагітність, а у лікаря – право зробити аборт. І тоді жінку не треба називати вбивцею, а лікаря – злочинцем. Це не злочинці і не вбивці, це люди, які вимушені вживати певних заходів, щоб життя не зіпсувати зовсім”.

Федір Дахно раціональне рішення проблеми бачить в організації належним чином просвітницької роботи про засоби контрацепції, які б допомагали запобігати вагітності, а не переривати її:

“Тому що небажана вагітність – термін абсолютно неприйнятний. Для жінки вагітність завжди бажана. Але вона може бути вчасною, а може – невчасною”.

Однак, якими б термінами не називали переривання вагітності, та скільки б не філософствували на тему “бажаної, але невчасної вагітності”, ухвалювати рішення про продовження чи переривання вагітності доводиться жінці самотужки. А всі законодавчі дискусії зводяться до того, карати її за це чи ні.