Землі загального користування садівницьких товариств: правове регулювання

Поняття «садове», «садівниче», «садівницьке» товариство («садовий кооператив») відоме всім ще з радянських часів. На той час це був чи не єдиний можливий варіант об’єднання громадян, які мали невеличкі наділи (вирощували на них якусь городину) та будиночки, де зберігався садовий інвентар. Наразі чинним законодавством чіткого визначення цим утворенням не надано, з огляду на що у різноманітних нормативно-правових актах зустрічаються всі із наведених вище назв. Вважаємо, що принципової змістовної різниці між наведеними назвами не існує, тому у цій статті застосовуватимемо для всіх цих юросіб поняття «садівницьке товариство» відповідно до приписів нині чинного Земельного кодексу України (стаття 35).

Земля членам таких товариств найчастіше надавалась у колективну власність. Траплялась і передача земель товариству у користування, також на підставі держакту. У подальшому члени садівницьких товариства приватизовували кожен свій наділ, зменшуючи тим самим площу, вказану в держактах. Тому наразі час від часу від садівницьких товариств лунають запитання щодо того, яка подальша доля земель загального користування, наданих для садівництва, та чи є чинним виданий у 90-х роках минулого століття держакт стосовно цих «залишків».

Статус садівницького товариства

На сьогодні відсутній чіткий правовий механізм, який регулює діяльність цих юросіб.

Водночас, згідно із статтею 2 Закону України «Про кооперацію» кооператив – юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об’єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування; обслуговуючий кооператив – кооператив, який утворюється шляхом об’єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу.

Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва в своїх листах, зокрема № 6978 від 11.10.2004 і № 1339 від 21.02.2006, надавав роз’яснення щодо реєстрації, садівницького (садівничого, садового) товариства. Зокрема, роз’яснено, що ці товариства відносяться до обслуговуючих кооперативів.

Поряд із цим, згідно із ч. 3 ст. 1 Закону України «Про громадські об’єднання» громадська організація – це громадське об’єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи. Нормами цієї статті закріплено, що громадське об’єднання – це добровільне об’єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення і захисту прав і свобод та задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних та інших інтересів.

Тож Верховний Суд наразі виходить з того[1], що згідно з чинним законодавством України садівницьке товариство може створюватися у двох організаційно-правових формах: як кооператив і як громадська організація. Від обраної організаційно-правової форми для садового товариства залежать порядок його державної реєстрації, а також порядок здійснення ним діяльності.

Основним правовим документом, що регулює діяльність садівницького товариства, є його статут. Тож від положень цього документу також багато залежить у вирішенні потенційного земельного спору. Відтак, рекомендуємо уважно вивчити зміст статуту садівницького товариства та за необхідності внести зміни до нього, привівши його заразом у відповідність до вимог чинного законодавства.

Необхідний екскурс в історію

У частинах 2, 4, 5, 8 ст. 5 ЗК 1990 року[2], який діяв на момент видачі аналізованих держактів, передбачалося, що суб’єктами права колективної власності на землю є, у тому числі, садівницькі товариства. У колективну власність можуть бути передані землі садівничих товариств за рішенням загальних зборів цих товариств.

До прийняття такого рішення провадиться передача земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, до відання сільської, селищної, міської Ради народних депутатів. Земельні ділянки загального користування садівницьких товариств поділу не підлягають.

Стаття 2 ЗК 1990 року передбачала поділ всіх земель України на 7 категорій:

1) землі сільськогосподарського призначення;

2) землі населених пунктів (міст, селищ міського типу і сільських населених пунктів);

3) землі промисловості, транспорту, зв’язку, оборони та іншого призначення;

4) землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення;

5) землі лісового фонду;

6) землі водного фонду;

В цій же статті передбачалось, що віднесення земель України до категорій проводиться відповідно до їх цільового призначення.

Стаття 48 ЗК 1990 року фактично містила аналог видів цільового призначення земельних ділянок сільськогосподарського призначення, до яких відносились наступні:

• для ведення особистого підсобного господарства;
• для садівництва;
• для городництва;
• для сінокосіння і випасання худоби;
• для ведення товарного сільськогосподарського виробництва;
• для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду, для ведення сільського господарства;
• для ведення підсобного сільського господарства.

Таке ж значення мала і ст. 19 ЗК 1990 року, відповідно до якої сільські, селищні Ради народних депутатів надають земельні ділянки у користування для всіх потреб із земель сіл, селищ, а також за їх межами для будівництва шкіл, лікарень, підприємств торгівлі та інших об’єктів, пов’язаних з обслуговуванням населення (сфера послуг), сільськогосподарського використання, ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства, індивідуального житлового, дачного і гаражного будівництва, індивідуального і колективного садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, традиційних народних промислів.

Це слідує і з аналізу ст. 57 ЗК 1990 року, у якій передбачено, що для ведення колективного садівництва кооперативам громадян за рішенням сільської, селищної, міської, районної Ради народних депутатів передаються у власність земельні ділянки, розмір яких не повинен перевищувати 0,12 гектара на одного члена кооперативу.

Земельні ділянки для колективного садівництва складаються із земель загального користування, що перебувають у колективній власності кооперативу, та із земель, що перебувають у приватній власності членів кооперативу.

До земель загального користування належать земельні ділянки, зайняті охоронними зонами, шляхами, проїздами, спорудами та іншими об’єктами загального користування.

На землі загального користування сільською, селищною, міською, районною Радою народних депутатів садівницькому кооперативу видається державний акт на право власності на землю.

Отже, ЗК 1990 року до категорії «землі сільськогосподарського призначення» відносив, у тому числі, землі за цільовим призначенням «для колективного садівництва». Землі загального користування, що перебували у колективній власності суб’єктів садівництва, відносились до складу земель з цільовим призначенням «для колективного садівництва».

Чинність раніше наданих прав

Відповідно до п. 7 розділу Х «Перехідні положення» діючого наразі ЗКУ[3] громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, тобто до 01.01.2002, зберігають права на ці ділянки.

А згідно з п. 10 розділу VІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону про ДЗК[4] документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до набрання чинності цим Законом, є дійсними.

Аналогічну позицію висловлював і Конституційний Суд України у рішенні від 22.09.2005 № 5-рп/2005 у справі № 1-17/2005: норми ЗКУ не обмежують і не скасовують право постійного користування земельними ділянками, набуте іншими особами в установлених законодавством випадках станом на 01.01.2002.

І хоча вказане рішення стосується права постійного користування, його висновки можна застосувати і в розглядуваному випадку.

Отже, оскільки державний акт на право колективної власності на землю чи користування землею ніким не скасований, він в силу вищенаведених законодавчих приписів є дійсним.

Можлива подальша доля земель загального користування

У ч. 4 ст. 35 ЗКУ передбачено, що до земель загального користування садівницького товариства належать земельні ділянки, зайняті захисними смугами, дорогами, проїздами, будівлями і спорудами загального користування. Землі загального користування садівницького товариства безоплатно передаються йому у власність за клопотанням вищого органу управління товариства до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування на підставі документації із землеустрою, за якою здійснювалося формування земельних ділянок або технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

З наведеної норми слідує, що земельні ділянки загального користування можуть передаватися безоплатно у власність товариству як юридичній особі за його клопотанням, і за наслідками такої передачі за рахунок земельної ділянки, що передана раніше у колективну власність, може бути сформована нова земельна ділянка як об’єкт права власності садівницького товариства. При цьому безоплатна передача садівницькому товариству земельних ділянок загального користування у власність здійснюється лише за його волевиявленням.

Нагадаємо, що 28.04.2021 прийнято Закон № 1423[5], який набув чинності 27.05.2021.

Вказаним Законом розділ Х «Перехідні положення» ЗКУ було доповнено пунктом 24, згідно із яким з дня набрання чинності цим пунктом (тобто з 27.05.2021) землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім семи груп земель, які залишаються в державній власності.

Надані садівницьким товариствам (їхнім членам) земельні ділянки до цих винятків не відносяться, а отже, звертатися з клопотанням про безоплатну передачу у власність земель загального користування садівницькому товариству потрібно до відповідної місцевої ради – сільської селищної, міської за місцезнаходженням таких земель.

Керуючись ввідними даними, аналізована земельна ділянка, окрім коду 01.06: цільове призначення «для колективного садівництва» категорії «землі сільськогосподарського призначення», на перший погляд підпадає також під код 18.00: цільове призначення «землі загального користування», яким можуть бути землі будь-якої категорії, які використовуються як майдани, вулиці, проїзди, шляхи, громадські пасовища, сіножаті, набережні, пляжі, парки, зелені зони, сквери, бульвари, водні об’єкти загального користування, а також інші землі, якщо рішенням відповідного органу державної влади чи місцевого самоврядування їх віднесено до земель загального користування.

Однак, як свідчить практика застосування цієї норми (зокрема, місцевими радами), код 18.00 присвоюється виключно земельним ділянкам, про які йдеться у п. «а» ч. 4 ст. 83 ЗКУ, а саме – землям загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо).

У відповідності до ч. 4 ст. 83 ЗКУ землі загального користування населених пунктів належать до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність.

Натомість у ч. 4 ст. 35 ЗКУ прямо передбачено, що землі загального користування садівницького товариства передаються йому у власність (тобто, у приватну власність садівницького товариства).

Окрім того, як вже наголошувалось вище, землі загального користування садівницького товариства перебували у колективній власності, а не комунальній.

Отже, землі загального користування садівницького товариства не є тотожними землям загального користування населених пунктів. Відтак, при передачі у приватну власність садівницьким товариствам земельної ділянки, на яку видано державний акт, такій земельній ділянці не може бути визначене цільове призначення «землі загального користування» з присвоєнням коду 18.00 Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Держкомзему від 23.07.2010 № 548.

Тож при передачі у приватну власність садівницькому товариству вказаної земельної ділянки, у такої земельної ділянки залишиться цільове призначення «для колективного садівництва» категорії «землі сільськогосподарського призначення» (код 01.06 Класифікації видів цільового призначення земель).

Слід зауважити, що іноді в описі цільового призначення розробники документації з землеустрою/кадастрові реєстратори додають «землі загального користування».

Звертаємо увагу, що відповідно до ч. 3 ст. 134 ЗКУ при передачі земель загального користування садівницькому товариству земельні торги не проводяться.

[2] Земельний кодекс УРСР від 18.12.1990 № 561-ХІІ.

[3] Земельний кодекс України від 25.10.2001 № 2768-III.

[4] Закон України «Про Державний земельний кадастр» від 07.07.2011 № 3613-VI.

[5] Закон України від 28.04.2021 № 1423-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин».

Шановний Відвідувачу мого сайту!

Мені дуже приємно, якщо ця стаття допомогла Вам знайти відповіді на Ваші запитання.

Водночас, кожна ситуація має свої нюанси, а врахувати їх всі в одній статті неможливо. Тож якщо Ви маєте додаткові запитання, в коментарі до цієї статті Ви можете їх написати, а відповідь я надам негайно після оплати Вами 230 грн (це вартість 6 хвилин моєї роботи та мінімальна оплачувана одиниця надання послуг у нашій Фірмі). У випадку, коли запитання виявляться надскладними і для відповіді мені знадобиться більше часу, я повідомлю Вам про це одразу після отримання Ваших запитань.

Як приватизувати землі загального користування у садовому товаристві

Не є секретом, що на сьогоднішній день земля коштує дуже дорого і не кожному вдається зібрати кошти, щоб придбати собі хоча б невеличку земельну ділянку. Проте, землю можна отримати і безкоштовно, з одного боку це важко, але якщо знати свої права та вміти їх відстояти, то безоплатно отримати земельну ділянку можна, ще й не одну.

Земельним кодексом України передбачено, що кожен повнолітній громадянин України безкоштовно може отримати землю для різних потреб. Громадяни України можуть одночасно отримати та приватизувати 6 земельних ділянок різного призначення, а ось їх розмір залежить від цільового призначення.

Варто пам’ятати, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян проводиться один раз по кожному виду.

Відповідно до статті 35 Земельного кодексу України громадяни мають право набувати безоплатно у власність або на умовах оренди земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва. Що стосується іноземців, осіб без громадянства чи юридичних осіб, то вони можуть мати такі земельні ділянки лише на умовах оренди.

Основним цільовим призначенням таких земельних ділянок є закладення та вирощування саду (деревних та кущових плодових насаджень). Однак частина наданої земельної ділянки для садівництва може використовуватися для будівництва та експлуатації житлового будинку і господарських будівель, необхідних для сезонного проживання громадянина та членів його сім’ї, а також для зберігання вирощеної продукції тощо.

Громадянин України, який є членом садового товариства та якому виділена земельна ділянка для садівництва у постійне користування, має право її безоплатно приватизувати, якщо її розмір не перевищує 0,12 гектара та якщо дана особа не здійснювала приватизацію земельної ділянки такого виду безоплатно раніше.

Варто пам’ятати, що приватизація земельної ділянки здійснюється без згоди на те інших членів садового товариства.

Отож, сама процедура оформлення земельної ділянки для садівництва не відрізняється від приватизації земельних ділянок іншого виду, а різниця полягає лише в деяких документах і в застосовуваних нормах законодавства, а саме:

• для отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки необхідно звернутися в садове товариство та отримати довідку, що підтверджує членство особи в садовому кооперативі;
• надати викопіювання з генерального плану садового товариства із зазначенням місця розташування земельної ділянки, яку планується приватизувати;
• площа земельної ділянки для ведення садівництва не може перевищувати 0,12 га (у випадку з ділянками під забудову будинку — не більше 0,1 га);
• при передачі садової ділянки у власність, на неї не поширюється заборона, яка передбачена статтею 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».

Отже, безкоштовна приватизація земельної ділянки в Україні складно реалізується на практиці, адже кількість вільних земель скоротилася і розпорядники земель не зацікавлені передавати їх без вигоди для себе або свого регіону. Проте, не слід так скептично відноситись до можливості безкоштовної приватизації землі. Той, хто відстоює свої права – завжди отримує бажаний результат. Тим більше, що в цьому випадку закон повністю на вашій стороні.

Кременецький місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги