Як садити троянди восени під зиму: оптимальні терміни та покрокова інструкція

Посадка троянд восени у відкритий грунт — це складна робота, особливо, якщо за неї береться людина, що не має достатнього досвіду. Цей час року вважається ідеальним для проведення даного заходу. Головне завдання полягає в тому, щоб рослина добре вкоренилася. Від того, як буде проведена робота, залежить подальша доля куща — загине або буде прикрашати ділянку не один рік.

Плюси і мінуси осінньої посадки троянд

Переваги посадки троянд восени

Прихильники осінньої посадки виділять наступні переваги цієї пори року:

Навесні такі саджанці без зволікання починають інтенсивно відростати і перевершують за цим показником троянди, які були посаджені навесні.

1. Восени випадає багато опадів і встановлюється сприятлива погода з підвищеною вологістю повітря. Випаровування з листя мінімальне і саджанці швидше вкорінюються в грунті. Дощі природним чином зволожують грунт і відпадає потреба контролювати його вологість.
2. Після спекотних літніх днів грунт не охолов, температура його ще досить довго перебуває в сприятливому діапазоні для кращого вкорінення посадкового матеріалу.
3. Якщо для висадки троянд була правильно обрана дата, то заморозки, які прийдуть пізно восени, вже не страшні для молодих рослин.
4. Восени покупцеві пропонується велика кількість якісних саджанців і є, з чого вибрати. А навесні вам скоріше за все продадуть торішній саджанець, який не купили восени.
5. Навесні дачники сильно завантажені різними роботами, а восени завжди можна вибрати час для цієї роботи.

Недоліки осінньої посадки троянд

Тільки що ви прочитали про плюси осінньої посадки і вони вражаючі. Однак у посадки в ці терміни є деякі недоліки:

1. Якщо не вгадати з терміном, коли садити троянди восени, і висадити раніше рекомендованого часу, то саджанець ще піде в зростання, обзаведеться зеленими паростками і листочками. В зиму він увійде ослабленим і навряд чи перезимує благополучно.
2. Якщо висадку зробити пізніше рекомендованого терміну, наприклад, на початку листопада, то до настання холодних днів молода рослина не зможе вкоренитися належним чином і неминуче вимерзне в зимовий час.
3. При неправильному укритті троянд на зиму, виникають серйозні проблеми для їх подальшої життєдіяльності. Троянди можуть вимерзнути від недостатнього укриття або загинути від грибків при надмірному укритті. Якщо ви прийняли рішення садити троянди восени, потрібно уважно відстежувати зміни погоди і робити всі роботи вчасно.

Терміни проведення робіт

Найбільш вдалий час для посадки троянд — вересень і жовтень. Квіти, пересаджені в цей період, швидко адаптуються і приживаються. При виборі часового проміжку для робіт правильно дотримуватися довгострокового прогнозу погоди — саджанці не повинні потрапити під заморозки. У таблиці представлені оптимальні терміни посадки троянд з урахуванням регіону зростання.

Звичайні сорти для посадки восени не підійдуть — рекомендується вибирати морозостійкі види. Паркові, почвопокривні і плетисті сорти висаджують у відкритий грунт з вересня по початок жовтня. Не рекомендується пересаджувати восени чайно-гібридні види — саджанці стійкі до перепадів температур, погано переносять заморозки.

Як правильно посадити троянди восени

Щоб троянди вкоренилися на новому місці, пережили зиму, а потім пишно і красиво цвіли, дуже важливо знати всі правила і схеми посадки саджанця у відкритий грунт восени. На допомогу в цій справі прийде наступна покрокова інструкція, яка розповість про всі етапи підготовки і про саму процедуру.

Вибір саджанців троянд для посадки восени

Від якості посадкового матеріалу багато в чому залежить успіх всього заходу, дана істина відома багатьом досвідченим садівникам. З цієї причини вибирати його потрібно уважно.

Зараз можна зустріти саджанець троянди з відкритою кореневою системою (ГКС) і закритою (ЗКС). Саджанець із закритою кореневою системою (ЗКС) знаходиться в контейнері із землею, він краще зберігається і приживається на новому місці, його зручніше садити, тому такий варіант ідеально підходить для початківців дачників і садівників. Зато варіант з ОКС коштує дешевше.

Купувати посадковий матеріал рекомендується в перевірених спеціалізованих розплідниках або магазинах, які мають хорошу репутацію та відгуки. У таких місцях ви зможете отримати повноцінну консультацію від спеціаліста. А також ризик нарватися на поганий саджанець значно знижується.

А ось стихійні пункти продажів краще уникати!

Правила вибору саджанця троянди для осінньої посадки:

• В першу чергу, вам потрібно визначитися, який сорт і вид ви хочете вирощувати на своїй ділянці, наприклад, плетисті троянди, англійські, почвопокривні, флорибунда, чайно-гібридні і т.д.
• Спочатку потрібно вивчити загальний стан посадкового матеріалу — він повинен бути здоровим, не мати ушкоджень.
• Якщо ви купуєте саджанець з відкритою кореневою системою (приклад на фотографії нижче), то огляньте кореневу систему. Вона повинна бути здоровою, немає пошкоджень, ознак захворювань, дивних утворень, наростів, плям, корінці не пересушені. Коріння повинно бути рівномірно розвинене на всі боки, бути еластичним, гладким і мати здоровий коричневий колір.
• Уважно вивчіть надземну частину: у посадкового матеріалу має бути три-чотири добре розвинених і здорових основних пагона (їх довжина до 25 сантиметрів), вони повинні бути нормального зеленого трохи глянцевого кольору, не мати ушкоджень, тріщин, наростів, а також мати невеликі гострі шипи . Також пагони не повинні бути надмірно витягнутими або мати блідо-зелений відтінок.
• Якщо вам сподобався саджанець із закритою кореневою системою (приклад на фотографії нижче), то обов’язково перевірте — чи дійсно він виріс саме в контейнері. Для цього обережно візьміть стовбур і злегка потягніть. Якщо він легко висунувся, значить, його наспіх пересадили в цей горщик і купувати його не варто. А якщо рослина сидить в горщику міцно, значить, все добре.

Якщо зустріли саджанець троянди, який має підозрілі пошкодження, білий наліт, нарости, тріщини, сухі ділянки, то слід обійти такий екземпляр стороною!

Вибираємо місце для посадкии троянди

Троянди добре відчувають себе на сонячній і захищеній від вітру ділянці. При цьому грунтові води повинні залягати не менше ніж в 1 м від поверхні землі. Також важливо забезпечити рослинам хороший дренаж. Рідина не повинна застоюватися, тому вдалим місцем для троянд стане південний схил, з якого навесні буде швидко стікати тала вода.
А ще бажано, щоб поблизу розарію не було високорослих рослин і дерев, інакше вони будуть створювати для квітів тінь.

Готуємо грунт для троянд

Троянди воліють родючу, дренирований, пухкий і помірно зволожений грунт. Причому товщина живильного шару повинна становити не менше 40 см. Якщо грунт на вашій ділянці збіднений, за 2-3 тижні до посадки підготуйте живильну грунтосуміш з суглинистого грунту і органічних добрив (компосту або перегною) в співвідношенні 1: 1.

Оптимальна відстань між кущами

Що стосується відстані між саджанцями, то воно варіюється в залежності від різновиду троянди (але в будь-якому випадку королева саду любить вільний простір для зростання):

• Так, чайно-гібридні троянди, поліантові троянди, а також флорибунду садять на дистанції приблизно 30-60 сантиметрів один від одного;
• Бордюрні (мініатюрні троянди і троянди патіо) — 25-30 см (їх зазвичай садять в траншею);
• Напівв’юнкі і паркові — 75-100 см (можна навіть до 1,5 метрів);
• В’юнкі троянди висаджують мінімум на відстані 90-100 см один від одного (краще 1-1,5 метра).

Загущення посадок призводить до розвитку грибних хвороб, більш того, ускладнює догляд за трояндами, особливо обрізання і розпушування.

Садити дуже рідко теж непрактично, адже вам повинно бути зручно доглядати за кущами, в тому числі пов’язувати пагони, пригинати і вкривати кущі на зиму.

Оптимальніше всього садити троянди в розарії в 2-3 ряди в шаховому порядку.

Пересадка кущів троянди восени

Роза — рослина досить невибаглива і легко переносить пересадку, але основні правила треба знати.

Коли краще пересаджувати троянду

Садити і пересаджувати троянди восени слід у вересні — жовтні. Вибирайте для цього похмурий день або починайте роботу ближче до вечора, коли стане прохолодніше.

Найголовніше в пересадці троянд, це акуратно викопати кущ, намагаючись не пошкодити коріння. Хоча, якщо рослина вже досить доросла, зробити це буде важко. Але навіть якщо частина коренів буде пошкоджена, для троянди це не смертельно, вона досить швидко їх відновить.

Починайте відкопувати кущ з усіх боків, поступово заглиблюючись. Рано чи пізно ви дійдете до стрижневого кореня, який йде глибоко в землю. Відкопати його ви все одно не зможете, його доведеться просто обрубати.

Після цього постарайтеся дістати кущ з ями не розваливши земляну кому. Для перенесення рослини на нове місце можна використовувати великий пакет або шматок плівки, брезенту, які готують заздалегідь.

Пересаджуємо троянду на нове місце

Посадкову яму готуємо трохи більшого розміру кореневої системи із земляною грудкою. Якщо ж земля бідна, то вирийте яму трохи більше і додайте туди родючого грунту.

Пересаджену троянду необхідно ретельно полити і замульчити лунку. Високі кущі підв’яжіть до вбитого кола, інакше вітер може нахилити рослину і потім його важко буде вирівняти. Обрізку відкладіть до весни. При пересадці не забудьте заглибити кореневу шийку в грунт на 5 — 6 см. Якщо ж вона вже була заглиблена при первинній посадці або ви пересаджуєте кореневласну троянду, то садіть рослини на такому ж рівні, на якому вони і росли.

Догляд після посадки

Тепер ви знаєте, коли садити троянди восени і як правильно це робити. Перелік робіт по догляду невеликий. Зазвичай молоді кущики до настання холодів не поливають, оскільки в цей час зазвичай йдуть опади, що забезпечують достатню вологість ґрунту. Ну а якщо дощів немає, тоді кущі слід полити.

До настання зими підгодівлю троянда теж не потребує. Тієї кількості добрив, яке було внесено раніше, цілком вистачить їй до весни. Після осінньої висадки троянд не застосовуйте азотні добрива. Азот викличе зростання вегетативної частини рослини і ці пагони замерзнуть взимку.

Чи потрібно поливати троянди після посадки?

Багато квітникарів, особливо початківців, часто цікавляться: чи треба поливати саджанці троянд відразу після посадки. Відповідь стверджена. Полив повинен бути рясним — вода, просочуючись у грунт, витіснить повітря з порожнин, відбудеться осада землі і коріння буде перебувати в щільному шарі грунту.

Коли земля осяде після поливу, треба засипати просівшою поверхнею землі, яка залишилася після викопування ями. На завершення грунт зверху трохи ущільнюємо.

Чи потрібно обрізати троянди після посадки?

Після посадки троянд восени у відкритий грунт треба обов’язково виконати обрізку. При цьому, на кожному саджанці треба залишати по 2 життєздатні нирки. Виконання даної операції зазвичай переносять на наступну весну.

Зрізи обробляють садовим варом або іншим спеціальним магазинним засобом. Якщо цю операцію виконати восени, що молоді пагони, які з’явилися не встигнуть визріти і вимерзнути протягом зими.

Подальший догляд повинен бути спрямований на підготовку кущів до зими. З приходом нічних заморозків, потрібно зайнятися укриттям молодих рослин, що утеплює. Як варіант, пропонується зробити в такий спосіб:

• укрийте кущики сосновими гілками;
• поверх гілок насипте тирси, опалого листя шаром в 15 см;
• встановіть металеві або пластикові дуги в висоту до 0,5 метра;
• на дуги натягніть агроволокно;
• до того моменту, поки температура навколишнього середовища не досягне мінус 11 градусів, треба між покривним матеріалом і дугами залишати інтервал для провітрювання;
• коли морози стануть міцнішими, зазори закладаютья і вентиляцію припиняється.

Відео: Як правильно посадити троянди восени

Надіємось вам сподобалась наша стаття. Ще більше про садівництво ви можете на нашому сайті.

Читайте також:

Лохина: посадка й догляд, вирощування

Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 09 серпня 2023 Опубліковано: 02 лютого 2019 Перша редакція: 02 липня 2015 🕒 18 хвилин 👀 344676 разів 💬 13 коментарів

• Прослухати статтю
• Посадка й догляд за лохиною
• Лохина садова – опис
• Посадка лохини садової
  • Коли саджати лохину
  • Ґрунт для лохини
  • Посадка лохини навесні
  • Посадка лохини восени
  • Вирощування лохини садової
  • Полив лохини
  • Підживлення лохини
  • Розмноження лохини
  • Обрізування лохини
  • Лохина восени
  • Шкідники лохини
  • Захворювання лохини

  Рослина лохина звичайна (лат. Vaccinium uliginosum), або лохина болотна, або низькоросла – типовий вид роду Вакцініум родини Вересові. Цей листопадний чагарник зустрічається в помірних і холодних регіонах усієї Північної півкулі – в Євразії ареал виду починається в Ісландії і доходить до Середземномор’я і Монголії, в Північній Америці простягається від Аляски до Каліфорнії.

  У народі лохина має багато назв – лохиня (лохачі), піяки (п’яна ягода, п’яничка, п’яниця), голубець (голубиця), дурниця, синій виноград. Усі назви з негативним підтекстом лохина отримала помилково: люди скаржилися, що від неї болить голова (жене в голову біль, як на похмілля – звідси дурниця, піяки та ін.), а винуватцем головного болю є насправді багно, що незмінно росте у сусідстві з лохиною. Сама ж ягода лохина є найціннішим природним продуктом, який дедалі частіше привертає увагу садівників.

  Крім лохини звичайної, що зростає всюди в регіонах із прохолодним і помірним кліматом, існує такий вид, як високоросла садова лохина (Vaccinium corymbosum) – американська родичка лохини звичайної, яка давно стала повноправною садовою культурою на своїй батьківщині. У Канаді та США ця смачна і корисна ягода набагато популярніша за чорну смородину. Сорти і гібриди лохини садової, виведені американськими та канадськими селекціонерами, поступово завойовують популярність і серед наших любителів садівництва, і тепер канадська лохина в саду середньої смуги або гібридна американська лохина на дачі десь у південних районах Росії і України не така вже й велика рідкість.

  Прослухати статтю

  Посадка й догляд за лохиною

  • Посадка: можна навесні, до набубнявіння бруньок, але краще восени, під час падолисту.
  • Освітлення: яскраве сонячне світло.
  • Ґрунт: який відпочив і відновився за кілька років під паром, добре дренований торф’яно-піщаний або торф’яно-суглинний, із водневим показником 3,5-4,5 pH.
  • Полив: уранці та ввечері двічі на тиждень при витраті на кожен дорослий кущ не менше відра води. Тобто під кожен кущ ви маєте вилити двічі на тиждень уранці й увечері по відру води. У найспекотніші дні лохину не тільки поливають, а й обприскують рано-вранці або після 17.00.
  • Обрізування: навесні, до набубнявіння бруньок.
  • Підживлення: тільки мінеральними добривами на самому початку вегетаційного періоду.
  • Розмноження: насінням, живцями та поділом куща.
  • Шкідники: хрущі, гусінь шовкопряда, щитівки, попелиці, листовійки.
  • Хвороби: сіра гниль, моніліоз плодів, фізалспороз, септоріоз, фомопсис, подвійна плямистість, рак стебла, карликовість, червона кільцева й некротична плямистості, нитчастість гілок, вірусна мозаїка.

  Лохина садова – опис

  До роду Вакциніум науковці зараховують брусницю, журавлину, лохину і чорницю, з якою деякі ботаніки ототожнюють лохину, хоча далеко не всім фахівцям це видається справедливим. Коренева система в лохини мичкувата, без кореневих волосинок, гілки прямостоячі, циліндричні, вкриті темно-сірою або бурою корою, пагони – зелені. Кущ лохини звичайної досягає у висоту лише одного метра, вид лохина високоросла росте у висоту до двох і більше метрів. Дрібне, жорстке, цілісне гладке листя лохини до трьох сантиметрів завдовжки і до двох із половиною завширшки росте в черговому порядку на коротких ніжках. У нього оберненояйцеподібна або ланцетна форма з тупою верхівкою і злегка загнутими донизу краями, верхня сторона листової пластини блакитно-зеленого відтінку через восковий наліт, нижня сторона з сильно виступаючими жилками більш світлого відтінку. Невеликі пониклі п’ятизубчасті квітки з рожевим або білим глечиковим віночком до 6 см завдовжки і 8-10 тичинками сидять по кілька штук на верхівках тогорічних гілок. Ягоди лохини звичайної довгасті, завдовжки до 12 мм і вагою до одного грама, синього кольору із сизим нальотом, тонкошкірі, із зеленуватою м’якоттю. Ягоди американської високорослої лохини важать від 10 до 25 г, з одного куща в Америці збирають до 10 кг, у наших умовах у теплих районах і за сприятливої погоди можна отримати до 7 кг ягід з одного куща високорослої лохини. Річ у тім, що не всі зарубіжні сорти годяться для вирощування в наших кліматичних умовах, оскільки ті з них, що починають плодоносити пізно, встигають дозріти тільки на 30 %. Тому охочим вирощувати в себе на ділянці цю чудову ягоду краще культивувати лохину звичайну або купувати ранньо- і середньостиглі сорти лохини садової.

  Посадка лохини садової

  Коли саджати лохину

  Посадка лохини здійснюється і навесні, і восени, але весняна посадка надійніша за осінню, бо за літній сезон саджанці лохини встигають прижитися на ділянці й зміцніти настільки, що ризик їхнього підмерзання взимку мінімальний. У цій статті ми познайомимо вас з агротехнікою рослини і докладно розповімо про те, як правильно посадити лохину, як вирощувати лохину і як доглядати за лохиною, а саме – чим підживити лохину, як поливати лохину і як розмножувати лохину. Вирощування лохини – процес нескладний, складніше буде зібрати і зберегти врожай, але і про це ми вам теж розповімо.

  Ґрунт для лохини

  Якщо ви вирішили вирощувати лохину у своєму саду, виділіть для неї сонячне, але захищене від вітру місце, і не намагайтеся заховати її в затінку – ягід буде мало, і їхній смак вам не сподобається. Поставтеся серйозно до вибору ґрунту для лохини, оскільки рости вона може тільки на кислих ґрунтах – оптимальний водневий показник для неї pH 3,5-4,5. Крім того, дуже бажано, щоб ділянка, на якій ви посадите лохину, кілька років побула під паром: лохина не терпить попередників. Отже, на сонячному тихому місці з добре дренованим торф’яно-піщаним або торф’яно-суглинистим ґрунтом лохина продемонструє вам свої найкращі якості. Якщо у вашому саду немає ділянки з ґрунтом, який буде до смаку лохині, не турбуйтеся, його можна створити рукотворно.

  Посадка лохини навесні

  Лохина навесні висаджується в ґрунт до набрякання бруньок. Перед тим, як посадити лохину, необхідно вирішити, який саме вид або сорт ростиме на вашій ділянці найкраще. У районах із прохолодним кліматом краще вирощувати низькорослу канадську лохину, а у більш теплих районах, де літо спекотне і довге, можна культивувати сорти садової лохини. Роблячи вибір, найважливіше зіставити терміни дозрівання з кліматичними особливостями вашої місцевості, інакше лохина може не встигнути дозріти, і тоді ваш самовідданий догляд за садовою лохиною виявиться марним.

  Краще купувати саджанці із закритою кореневою системою – в горщиках або в контейнерах, але не можна просто перевалити їх із посудини в яму, бо тендітне коріння лохини саме по собі не розвернеться в ґрунті, і рослина не зможе розвиватися повноцінно. Перед тим, як садити лохину, опустіть контейнер із саджанцем на чверть години у воду, потім дістаньте саджанець із контейнера та постарайтеся обережно розім’яти земляну грудку і розправити коріння лохини.

  Посадка садової лохини, як і лохини звичайної, розпочинається з риття ям розміром 60х60 і завглибшки в півметра на відстані 0,5 м одна від одної для низькорослих сортів, одного метра для середньорослих сортів і 120 см для високорослих сортів. Між рядами дистанція повинна бути від трьох до трьох із половиною метрів. Стінки і дно ями бажано розпушити, щоб вони могли пропускати повітря до коріння. Потім необхідно створити в ямі кислий субстрат, аби лохина розвивалася нормально – укладіть на дно верховий торф, змішаний із тирсою, хвоєю і піском, додайте туди для окислення ґрунту 50 г сірки, ретельно все перемішайте й ущільніть. Не додавайте в субстрат ніяких добрив, особливо органічних, які залужують ґрунт – всьому свій час. Тепер можна опустити саджанець в яму, розправити його коріння в різні боки і присипати його землею таким чином, щоб коренева шийка була заглиблена у ґрунт на 3 см. Після посадки саджанці поливають, а ґрунт навколо них мульчують дванадцятисантиметровим шаром хвойної тирси, кори, соломи або торфу.

  Посадка лохини восени

  Порядок посадки лохини не залежить від пори року, і він описаний у попередньому розділі, однак після осінньої посадки потрібно видалити секатором у саджанця першого року життя всі слабкі гілки, а розвинені бажано вкоротити наполовину. Якщо саджанцю більше двох років, обрізування після посадки не проводиться.

  Догляд за лохиною

  Вирощування лохини садової

  Кілька разів за сезон вам доведеться розпушувати ґрунт на ділянці з лохиною на глибину приблизно восьми сантиметрів, проте намагайтеся не перестаратися, оскільки занадто часте розпушування може вашу лохину пересушити, а надто глибоке – пошкодити горизонтально розташовану кореневу систему, яка розташована всього сантиметрів за п’ятнадцять від поверхні. І саме тому особливої важливості набуває мульчування ґрунту на ділянці. Розпушувати ґрунт можна, не прибираючи мульчу, яку потрібно раз на два-три роки обов’язково поповнювати. Не дозволяйте на ділянці з лохиною рости бур’янам, видаляйте їх відразу після виявлення.

  Крім розпушування і прополювання бур’янів, догляд за лохиною передбачає своєчасний полив, обрізання і підживлення лохини.

  Полив лохини

  Правильний полив дуже важливий для лохини. Завдання в тому, щоб виробити таку схему зволоження ґрунту, при якій корінню буде достатньо вологи, і водночас вона не застоюватиметься довше, ніж на дві доби, інакше кущ може загинути. Поливати лохину потрібно двічі на тиждень, виливаючи по одному відру води під кожен дорослий кущ рано-вранці і після заходу сонця – саме так: по відру води під кожен кущ двічі на день два рази на тиждень. Особливо потребує поливу лохина в липні і серпні, під час плодоношення, коли на кущах закладаються квіткові бруньки майбутнього врожаю, і якщо рослина відчує нестачу вологи, це негативно позначиться на кількості і якості ягід не тільки поточного, а й наступного врожаю. У найспекотніші дні кущі лохини потрібно не тільки поливати, а й обприскувати, щоб вони не перегрівалися. Робити це слід рано-вранці і після четвертої години дня.

  Підживлення лохини

  Лохина не особливо вимоглива до родючості ґрунту, проте добре відгукується на мінеральні добрива, які найкраще вносити на самому початку весни, в період сокоруху і набухання бруньок. Органічні добрива лохині категорично протипоказані! Найкращі добрива для лохини – сульфат амонію, сульфат калію, сірчанокислий магній, суперфосфат і сульфат цинку. Саме ці форми засвоюються лохиною найкраще. Азотні добрива (сульфат амонію) вносять у три етапи: під час початку сокоруху вносять 40 % необхідних лохині на рік азотних добрив, на початку травня – 35 %, а на початку червня – 25 %. У середньому це по 70-90 г добрива на один кущ. З літа до наступної весни лохина азотних добрив не потребуватиме. Фосфорні добрива (суперфосфат) вносять улітку і восени з розрахунку 100 г на один кущ. Сульфат магнію вноситься один раз за сезон з розрахунку 15 г на один кущ, а сульфат калію і сульфат цинку – один раз по 2 г на кущ.

  Розмноження лохини

  Розмножується лохина як насіннєвим, так і вегетативним способами. Із зібраних зі здорових кущів повноцінних ягід добувають насіння, злегка його підсушують і восени висівають на навчальні грядки, перекопані з кислим торфом. Якщо ви вирішите посіяти насіння навесні, його потрібно попередньо стратифікувати протягом трьох місяців у холодильнику, а потім посіяти в борозенки на глибину одного сантиметра, засипавши зверху сумішшю торфу з піском у пропорції 1:3. Насінню для проростання необхідно створити умови: температуру повітря 23-25 ºC, вологість близько 40 %, а також забезпечити регулярні поливання, розпушування ґрунту і прополювання бур’янів. Підживлення сіянців азотним добривом здійснюють навесні тільки на другий рік росту. За два роки розсаду висаджують на постійне місце. Розмноження лохини живцями дає швидші та надійніші результати, ніж генеративне розмноження. Для цього використовують кореневищні живці лохини, які нарізають пізньої осені після листопаду або ранньою весною до початку сокоруху. Оптимальна довжина живця 8-15 см, і краще брати пагін товстенький, щоб коріння утворилося швидше і якомога раніше почався приріст. Для активізації приживлюваності живці протягом місяця зберігають при температурі 1-5 ºC, після чого висаджують під кутом у суміш піску з торфом у пропорції 3:1, а зверху насипають шар цього ж субстрату завтовшки 5 см. Якщо правильно доглядати за живцями, за два роки можна отримати добре розвинені саджанці і висадити їх на постійне місце.

  Розмножують лохину і поділом куща. Частину викопаного куща ділять таким чином, щоб у кожній частині було кореневище завдовжки 5-7 см, частини відразу висаджують на постійне місце. Отримані насіннєвим способом кущі вступають у плодоношення на сьомий чи восьмий рік, а ті, що вийшли при вегетативному способі розмноження, можуть почати плодоносити вже на четвертий рік.

  Обрізування лохини

  Для регулярного плодоношення лохина потребує обрізування, яке краще проводити навесні, до набрякання бруньок, але якщо ви виявили хворі гілки влітку або восени, чекати весни необов’язково – видаліть підозрілі пагони негайно і спаліть їх. У кущів першого року видаліть усі квітки – це добре вплине на правильний розвиток рослини. У молодих кущів віком 2-4 роки потрібно шляхом обрізування сформувати міцний скелет, який дозволить рослині витримати вагу гарного врожаю, тому у них вирізують слабкі, хворі, обморожені після зими і лежачі на землі гілки, а також видаляють прикореневу поросль. У кущів чотирирічного віку і старших, крім слабких і хворих гілок, вирізують пагони старші п’яти років, а з однорічних залишають 3-5 найміцніших. Кущі пряморослих сортів проріджують у середині куща, у розлогих кущів вирізають нижні пониклі гілки. Важливо, щоб не відбувалося змикання гілок між сусідніми кущами, тому що це може погано позначитися на смаку ягід і терміні дозрівання.

  Лохина восени

  Збір ягід лохини після початку плодоношення проводять раз на тиждень, і робити це краще вранці після випаровування роси. З моменту набуття ягодами потрібного кольору вони повинні зріти на кущі ще кілька днів доти, доки з тугих не стануть м’якими. За цей час збільшується маса ягід і в них підвищується вміст цукру. Зібрані плоди негайно поміщають у холодильник і зберігають при температурі від 0 до +2 ºC до двох тижнів, ізолювавши від інших продуктів, щоб уникнути поглинання ягодами сторонніх запахів. Для більш тривалого зберігання вимиті і просушені ягоди лохини розкладають в один шар і поміщають у морозилку, після промерзання наскрізь їх зсипають в посудину і знову поміщають на зберігання в морозильну камеру. Можна також висушити ягоди лохини і взимку варити з них компот, робити лікувальні відвари і настої.

  Якщо у вашій місцевості бувають сильні морози, доведеться лохину вкривати, адже за температури -25 ºC вона має всі шанси замерзнути, особливо якщо під час морозів не буде снігу. Підготовка кущів лохини до зими починається після збору врожаю – гілки лохини потрібно повільно притягнути до землі, накинувши на них петлю зі шпагату або дроту, потім закріпити кущ на поверхні ділянки, накрити його мішковиною (поліетилен краще не використовувати, тому що лохина не зможе під ним дихати) і закидати зверху ялиновим гіллям. Коли або якщо випаде сніг, непогано присипати лохину на ялинове гілля снігом. Зняти всі шари захисту від холодів можна буде тільки навесні. Якщо ж у вашому районі таких холодних зим не буває, можна на зиму кущі не вкривати, тим більше, якщо ви вирощуєте на ділянці зимостійкі сорти.

  Шкідники і хвороби лохини

  Шкідники лохини

  Посадка і догляд за садовою лохиною повинні виконуватися відповідно до агротехнічних правил, і тоді ваші рослини будуть здоровими і несприйнятливими до хвороб, але іноді і здорові рослини доводиться захищати. Найчастіше потерпають ягоди лохини від птахів, які скльовують дозріваючі плоди. Аби зберегти врожай лохини, обережно натягніть на кущі сітку з дрібними осередками. Що ж до комах, то вони не завдають помітної шкоди лохині, хоча рік на рік не випадає, й іноді навесні кущі лохини може бути атаковано хрущами, які обгризають листя і виїдають квітки рослини, від чого врожайність лохини знижується. Крім того, личинки жуків під’їдають коріння кущів. Може потерпіти лохина і від гусениць соснового шовкопряда, листовійки, щитівок і попелиці. Жуків та їхні личинки потрібно збирати вручну і топити у відрі з солоною водою, а у боротьбі з іншими шкідниками найкращий засіб – обприскування посадок лохини актеліком або карбофосом, як профілактичний (ранньою весною і після збору врожаю), так і лікувальний, коли ви виявили на лохині шкідника.

  Захворювання лохини

  Найбільше потерпає лохина від грибкових хвороб, таких як рак стебла, засихання гілок (фомопсис), сіра гниль (ботритіс), моноліоз плодів, фізалспороз, біла плямистість (септоріоз) і подвійна плямистість. Слід знати, що майже всі грибкові хвороби садової лохини провокуються застоєм вологи в корінні рослини, котрий виникає через неправильний полив або недостатню водопроникність ґрунту. Розберіться з цим питанням, доки грибкові захворювання не знищили всі кущі лохини на ділянці. Як профілактику рекомендуємо щорічно на початку весни і після збору врожаю проводити обробку рослин бордоською сумішшю, а в якості лікування від хвороб – подвійну-потрійну обробку посадки препаратом топаз з інтервалом у тиждень. Замість топазу можна використовувати ту ж бордоську суміш, а також топсин або фундазол.

  Крім грибкових хвороб, іноді вражають лохину вірусні або мікроплазмові захворювання – мозаїка, карликовість, червона кільцева і некротична плямистості, нитчастість гілок, від яких вилікувати рослину не можна, доведеться видаляти і спалювати хворі екземпляри.

  Виникають проблеми в лохини при порушенні правил агротехніки. Наприклад, іноді можна почути скарги, що лохина жовтіє – листя спочатку стає світло-зеленим, а потім жовтим. Найпевніше, проблема в тому, що ґрунт на ділянці недостатньо кислий – внесіть у нього торф, і поступово зовнішній вигляд листя стане колишнім. Точніше, нове листя буде рости зеленим. Жовтіє листя в лохини і в результаті нестачі азоту, крім того, з цієї причини ягоди стають дрібними, а пагони перестають рости. Вносити азотні добрива в ґрунт на ділянці лохини потрібно щорічно навесні в три етапи, пам’ятайте про це. А ось якщо у лохини червоніє листя, то це перші ознаки раку стебла або засихання гілок.

  Сорти лохини

  Наразі сорти лохини поділяються на чотири групи:

  • низькорослі – в їхню основу покладено вид лохина вузьколиста, схрещений із генетичним матеріалом лохини миртолистої і північної;
  • північні високорослі сорти вирізняються високою зимостійкістю і пізнім терміном плодоношення, їх було виведено на основі північноамериканських видів – лохини високорослої з використанням генетичного матеріалу лохини звичайної;
  • південні високорослі сорти – це комплексні гібриди північної високорослої лохини і деяких видів лохини, котрі зустрічаються на півдні, що допомогло зробити нові сорти посухостійкими. Крім того, південні високорослі сорти лохини менше залежать від водневого показника ґрунту;
  • напіввисокорослі сорти утворилися шляхом подальшого насичення високорослих сортів лохини генами лохини звичайної, що підвищило їхню зимостійкість – ці сорти можуть витримувати температуру до -40 ºC;
  • Кроляче око – основою сортів цієї групи є вид лохина прутоподібна, що дозволяє гібридам проявляти підвищену адаптацію до спекотних умов і низького вмісту органічних речовин у ґрунті. Вегетативний період цих сортів дуже довгий, тому немає сенсу вирощувати їх у районах із прохолодним і помірним кліматом – не всі ягоди встигнуть дозріти до зими.

  Із цих п’яти груп для вирощування в нашому регіоні придатні тільки північні високорослі сорти, і ми пропонуємо вам опис сортів лохини, які найлегше вирощувати в місцевості з помірним і прохолодним кліматом.

  • Блугольд – середньостиглий середньорослий сорт із напіврозлогим кущем і ягодами середнього розміру, солодко-кислими на смак. Сорт із високою зимостійкістю, однак вимагає проріджування і посиленого обрізування.
  • Патріот – високорослий середньостиглий сорт із розлогим кущем 1,5 м у висоту, великими світло-синіми ягодами зі щільною шкіркою, що дозрівають в липні-серпні. Дає стабільно високі врожаї – до 7 кг ягід із куща. Сорт стійкий до холодів і типових для лохини захворювань.
  • Чиппева – середньорослий ранньостиглий сорт заввишки до 1 м із середніми та великими дуже солодкими ягодами світло-синього кольору. Сорт вирізняється високою зимостійкістю – витримує морози до -30 ºC. Цей сорт добре вирощувати на дачній ділянці і навіть у контейнерах.
  • Дюк – пізньоквітучий, але ранньостиглий високорослий сорт, що досягає у висоту двох метрів. Пізнє цвітіння настає після весняних заморозків, а раннє дозрівання дозволяє отримувати високі стабільні врожаї середніх і великих за розміром ягід, що не дрібнішають з роками. Сорт надзвичайно зимостійкий, але вимагає посиленого обрізування.
  • Санрайз – середньовисокий розлогий кущ зі слабким паросткоутворенням, що дозволяє проводити обрізування не так часто, як в інших сортів. Великі, злегка сплющені щільні ягоди, чудові на смак, дозрівають у середині липня, з одного куща можна зняти до 4 кг плодів. На жаль, сорт може потерпіти від весняних заморозків.
  • Шантеклер – середньорослий кущ із висхідними гілками, зацвітає після весняних заморозків. Середньої величини світло-блакитні кислувато-солодкі ягоди достигають наприкінці червня. З одного куща можна зняти до 4 кг плодів. Сорт вирізняється високою зимостійкістю.
  • Нортленд – невисокий, всього метрової висоти розлогий кущ, здатний давати регулярні врожаї по 5-8 кг середньої величини блакитних тугих ягід із чудовим смаком. Сорт вирізняється високою морозостійкістю і коротким періодом вегетації – всі ягоди встигають дозріти до зими. Цінується цей сорт і в декоративному квітникарстві за компактність і невисокий зріст.
  • Елізабет – високорослий розлогий кущ із прямостоячими стеблами і пагонами червонуватого відтінку, що є ознакою особливо високої зимостійкості сорту. Врожайність складає від чотирьох до шести кілограмів ягід з одного куща. Сорт пізній, але один із найкращих за смаковими якостями: дуже солодкі й запашні великі ягоди до 22 мм у діаметрі починають дозрівати з початку серпня. На жаль, встигають дозріти не всі ягоди.

  Властивості лохини

  Шкода і користь лохини давно цікавили вчених, і в результаті наукових досліджень було виявлено, що ця ягода має цілу низку унікальних якостей. Лохина захищає організм від радіоактивного випромінювання, покращує роботу кишечника та підшлункової залози, уповільнює старіння нервових клітин, зміцнює стінки кровоносних судин. Лохина має жовчогінну, протицинготну, антисклеротичну, протизапальну, кардіотонічну і гіпотензивну дію. Плоди лохини містять провітамін A, вітаміни B1, B2, C, PP, відповідальний за еластичність капілярів шкіри і зменшуючий ризик варикозного розширення вен, шість незамінних амінокислот, кальцій, фосфор і залізо, яке в тому вигляді, в якому воно міститься в лохині, майже повністю засвоюється організмом людини. Лохина ефективно використовується при лікуванні ревматизму, атеросклерозу, гіпертонії, капіляротоксикозу, ангіни та інших захворювань.

  Сік з ягід лохини призначають при цукровому діабеті, хворобах шлунково-кишкового тракту, лихоманці. Ягоди лохини знімають спазм очей і сприяють відновленню зору, пектини, що містяться в них, допомагають зв’язувати і виводити з організму радіоактивні метали. А за рахунок вмісту в ягодах високоактивних антиоксидантів лохина перешкоджає утворенню ракових клітин в організмі.

  У народній медицині ягоди лохини їдять сирими, а також вживають у вигляді відварів, настоїв і настоянок. Користь лохини очевидна як для хворих, так і для здорових людей, які, вживаючи в їжу свіжу ягоду, зміцнюють свій імунітет і насичують організм вітамінами. Однак в якості сировини для ліків використовують не лише ягоди, а також листя і пагони лохини.

  Відвар лохини показаний при хворобах серця. Готують його так: дві столові ложки подрібнених молодих гілок і листя лохини кладуть в емальовану каструлю, заливають однією склянкою окропу, накривають кришкою і ставлять каструлю на півгодини на водяну лазню, потім знімають, охолоджують, проціджують, віджимаючи залишки. Отриману кількість доливають кип’яченою водою, щоб вийшла склянка відвару, яку сердечникам треба приймати по одній столовій ложці чотири рази на день.

  При дизентерії або проносі залийте столову ложку сухих ягід склянкою окропу, прогрійте п’ять хвилин на вогні, зніміть і настоюйте під кришкою чверть години. Приймати цей настій потрібно теж по одній столовій ложці чотири рази на день.

  При цукровому діабеті вживають такий відвар: одну столову ложку подрібнених сухих гілок і листя лохини залийте двома склянками окропу (400 мл) і прогрійте на невеликому вогні протягом п’яти хвилин, потім зніміть з вогню, накрийте, дайте годину настоятися, процідіть і приймайте до їжі по 100 мл тричі на день.

  Що ж до протипоказань, то лохина їх не має, однак це не означає, що можна їсти її кілограмами. Навіть корисні для організму продукти можуть завдати шкоди, якщо забути про почуття міри. При переїданні лохина може викликати нудоту, блювоту і навіть алергічну реакцію. А надлишок антиоксидантів може призвести до зменшення надходження до м’язів кисню і, як наслідок, до порушення м’язових функцій організму. Якщо ж вживати в помірних кількостях свіжу лохину в сезон, а взимку і навесні варити з неї компоти, відвари і настої, то, можливо, ви не тільки поліпшите своє здоров’я, а й зумієте перейти в розряд довгожителів, як лохина, кущ якої при гарному догляді здатний рости і плодоносити сто років.