Гори України. Кримські гори

Кримські гори розташовані у південній частині Кримського півострова. Вони витягнуті на 180 км від мису Фіолент на південному заході до мису Іллі на сході. Максимальна ширина їх у середній частині становить 45-50 км.
Близько 200 млн. років тому на місці Кримських гір був прадавній океан Тетіс. Наприкінці мезозойської ери (130 млн. років тому) тут виникла гірська споруда. 20 млн. років тому південна її частина занурилася у Чорноморську западину. Внаслідок цього утворилися сучасні Кримські гори і Південний берег Криму.
Кримські гори складаються з трьох паралельних пасом: Зовнішнього, Внутрішнього і Головного. Характерна особливість всієї гірської смуги – круті південні і пологі північні схили.
Головне пасмо є вододілом півострова. На ньому знаходяться найвищі вершини Кримських гір (знайдіть їх на фізичній карті). Південні схили Головного пасма стрімко обриваються до моря. У цьому пасмі знаходиться найвища точка Кримських гір – Роман-Кош (1545 м). Центральна частина Головного пасма має плоскі безлісі вершини, які називають яйлами – Бабуган-яйла, Байдарська, Ай-Петринська (Мал. 14), Нікітська, Гурзуфська та ін. Вони складені пісковиками, глинястими сланцями та вапняками. У вапняках яйлинських масивів дуже розвинуті карстові форми рельєфу (лійки, печери). Тут відомі такі печери, як Червона (Кизил-Коба), Холодна (Суук-Коба) та ін. У печерах утворилися озера, джерела, з яких починаються річки. На більшій частині Південного берега поширені зсуви. Головне пасмо також розчленовано каньйонами. Саме тут знаходиться Великий каньйон Криму.

Мал. 14. Ай – Петринська яйла

Внутрішнє пасмо невисоке (найвища точка – гора Кубалач, 738 м), середня висота його становить 500 м. Складене переважно вапняками крейдового й палеогенового віку. Річки розчленовують пасмо глибокими долинами-каньйонами на окремі масиви. Тут поширені гори-останці (Чуфут-Кале, Тепе-Кермен, Ескі-Кермен), куполоподібні вершини.
Зовнішнє пасмо Кримських гір найнижче, складається з невисоких, 120-200 м, гір (Сапун-гора) і хребтів (Карагач). У його геологічній будові переважають вапняки юрського, крейдового й неогенового віку.
По схилах гір піднімаються букові, мішані та соснові ліси, які поблизу вершин змінюються чагарниками і лучно-степовою рослинністю.
Між стрімким південним схилом Головного пасма і берегом Чорного моря розміщена вузенька, завширшки від 2 до 12 км, смуга, що простягається від мису Айя на заході до Карадагу на сході. Це і є Південний берег Криму.

Кримські гори. Географічне положення. Геологічна історія. Рельєф

Кримські гори розміщені на півдні Кримського півострова і безпосередньо прилягають до глибоководного Чорного моря (мал. 94). Це — єдина гірська система на великому приморському прикордонні нашої країни. Вона відіграє важливу кліматотвірну роль, захищаючи від холодних північних впливів вузьку приморську смугу Південного берега Криму.

Кримські гори простягаються на 180 км з південного заходу на північний схід, від мису Фіолент поблизу Севастополя до мису Іллі біля Феодосії. Найбільша ширина гір — 60 км. В північно-східній частині вони звужуються до 4-10 км. Це унікальна гірська країна. За особливістю тектонічних процесів, форм рельєфу, площею вони істотно відрізняються від інших гір альпійської епохи горотворення. Площа Кримських гір у кілька разів менша від площі Карпат чи Кавказу, між якими вони розміщені.

З горами Криму і прилеглими до них територіями пов’язана багата історія корінних жителів Криму — кримських татар. Саме в межах Кримських гір знаходилися столиці кримськотатарського ханства Старий Крим (Солхат) і Бахчисарай («Палац у садочку»). На північному сході передгір’я розміщена Феодосія (колишня Кафа) — добре знаний з історії морський порт і в минулому великий центр работоргівлі.

Багату історію має розташоване поблизу Севастополя всесвітньо відоме поселення Стародавньої Греції — Херсонес, від якого нині залишились лише руїни. Відомі своєю природою і сприятливими умовами життя Кримські гори, особливо їх передгір’я і Південний берег Криму, що були основними районами розселення кримськотатарського народу. Про це свідчать так званий ханський перепис населення середини XVII ст., а також загальні переписи населення 1897 і 1926 років.

Геологічна історія Кримських гір

Кримські гори сформовані метаморфізованими породами різних періодів мезозойської ери. Утворилися, як і Карпати, в альпійську епоху горотворення, яка триває й нині. Тут залягають сланці, аргеліти, вапняки.

Мінерально-сировинними ресурсами Кримських гір є різноманітні будівельні матеріали: мармур, пиляльний вапняк, цементна сировина. Трапляються бентонітові глини, флюсовий вапняк, гірський кришталь, агат, опал, яшма, аметист та ін.

У мезозойську еру в Криму відбувалися вулканічні процеси, що підтверджується наявністю згаслих вулканів, вулканічних бомб, виходами лави, туфів тощо. Вулканічне походження має, зокрема, згаслий вулканічний масив Карадаг (574 м), що підноситься на крайньому сході Кримських гір.

Рельєф Кримських гір

У рельєфі Кримських гір чітко виявлені три паралельні пасма, розділені повздовжніми міжпасмовими зниженнями. Найвищим є Головне, або Південне, пасмо, що простягається від Балаклави на заході до мису Іллі на сході. Південні схили Головного пасма круто обриваються до Чорного моря, північні — пологі. Головне пасмо розділене тектонічними розломами на столоподібні масиви, плескаті безлісі вершини яких називають яйлами. Вони починаються з південного заходу Байдарською яйлою. Далі підносяться Ай-Петринська, Ялтинська, Нікітська, Гурзуфська яйли, Бабуган-яйла (мал. 95), Чатирдаг, Демерджі-яйла, Довгоруківська яйла, Карабі-яйла. Карабі-яйла крайня на сході і найбільша. Невеликі яйли безіменні. На Бабуган-яйлі знаходиться найвища вершина Кримських гір — Роман-Кош — 1545 м. Південний крутий схил Головного пасма утворює вузьку (від 1 до 12 км) смугу Південного берега Криму. Між стрімкими уступами гір і узбережжям моря трапляються гірські амфітеатри, виходи вулканічних порід у вигляді куполоподібних піднять — лаколітів (гори Аюдаг, Кастель та ін.), зсуви. Поверхня яйл складається з вапняків, що сприяє розвитку тут карстових форм рельєфу (лійки, печери, шахти, улоговини, канали та ін.). Кримські печери у вапняках дещо відрізняються від карстових печер у гіпсах на Поділлі. Вони здебільшого короткі, глибокі, мають великі об’єми і значні висоти галерей. З-поміж відомих нині близько 200 карстових порожнин найглибшою є Солдатська (500 м), найдовшою — Червона печера, або Кизил-Коба (13,7 км). Перша знаходиться на Карабі-яйлі, друга — на Довгоруківській яйлі.

Найвідомішою є Кристальна, або Максимовича, печера, розташована на Ай-Петринській яйлі. Протяжність її 200 м. Глибина — 113 м. У ній поширені натічні утворення і кристали, є сталактити і сталагміти.

Характерною ознакою Головного пасма є наявність у ньому крутосхилих каньйоноподібних долин. Подекуди трапляються долини з типовими каньйонами. Найбільшим в Україні є Великий Каньйон Криму, розташований на лісистому північно-західному схилі Ай-Петринської яйли (мал. 96). Це переважно вузька (3-4 м) і глибока (240-300 м) ущелина. Протяжність каньйону — близько 3 км. На дні йога тече невелика порожиста річка, яка у звужених місцях займає все його днище. Кам’яні схили каньйону стрімкі, переважно прямовисні.

Ознаки каньйонів мають мальовничі береги річок Чорна, Кача та ін. Наприклад, Качинський Каньйон подекуди заглиблюється на 200 м, має вузьку (150 м) долину. Чорнорічинський Каньйон, який глибоко прорізав північний схил Головного пасма, має завдовжки понад 10 км.

З півночі Головне пасмо Кримських гір оточене двома пасмами — Внутрішнім і Зовнішнім. Південні схили цих пасом круті, північні — похилі. Це — куести, асиметричні гори, що утворилися внаслідок розмиву похилених в один бік виступів гірських порід. Пересічна висота Внутрішнього, або Середнього, пасма становить 450-600 м, найбільша — 738 м (г. Кубалач). Платоподібна південно-західна частина Внутрішнього пасма відома як Макензієві гори. Паралельно Внутрішньому простягається Зовнішнє, або Північне, пасмо. Його висоти не перевищують 344 м. Зовнішнє пасмо на північ поступово знижується і переходить у рівнину. Внутрішнє і Зовнішнє пасма місцями слабопомітні в рельєфі. Найкраще вони виражені поблизу Сімферополя, Бахчисараю, в деяких інших місцях.

1. Схарактеризуйте географічне положення Кримських гір.
2. Опишіть територіальні відмінності природних ресурсів Кримських гір.
3. Порівняйте Головне і Внутрішнє пасма.
4. Дайте порівняльну характеристику карпатських полонин і кримських яйл.

При копіюванні інформації обов’язкові прямі посилання на сторінки сайту та авторів матеріалів.
Всі книги та статті є власністю їхніх авторів та служать виключно для ознайомлення.