Імпера́тор (кит.: 皇帝; піньїнь: Huángdì; літ.: 'господар-імператор', МФА: [xu̯ɑ̌ŋ tî]) або Хуанді́ — титул верховних правителів Китаю у 221 до Р. Х.
Нова держава маньчжурів відтепер стала називатися Цін (Велика Держава — Да Цін-го) — по найменуванню династії. До титулу «імператор» Абахай приєднав його монгольський аналог «богдихан», бо до складу Маньчжурської імперії увійшла частина Південної Монголії. Рокам свого правління він дав девіз «Чунде» 崇德.
Самоназва Китаю – Чжунго (Серединне царство), – це ім'я, котрим китайці до сьогодні називають свою країну, і воно зумовлює долю держави.
На чолі держави стояв імператор, влада якого була необмеженою. У зовнішній політиці правителі династії Тан головну увагу приділяли забезпеченню контролю над Великим шовковим шляхом. Міжусобна боротьба, яка точилася після падіння династії Тан, завершилась приходом до влади династії Сун (960-1279 рр.).
chángchéng, «довга стіна») — низка кам'яних та земляних укріплень у північній частині Китаю, збудованих з метою захисту північних кордонів Китайської імперії від вторгнень різних кочових племен.. Найстаріша частина була збудована ще в 7 столітті до н. е..
Однією з найвидатніших пам’яток середньовічного Китаю стало Заборонене місто — комплекс споруд особистої резиденції імператора, що були збудовані в 1406—1420 …