§ 27. Як розвивались освіта, наука і театр у Стародавній Греції

Освіта в різних полісах була організована по-різному. В Афінах хлопчиків до семи років виховували батьки. А від 7 до 12 років вони навчалися читати, писати, рахувати, займалися спортом і музикою. Багато уваги приділяли правилам поведінки. Наприклад, вулицями діти мали ходити, не зводячи очей, були зобов’язані мовчати у присутності старших.

Юнаки в середній школі вивчали риторику (мистецтво переконливо говорити), граматику, вдосконалювали гімнастичні вміння, опановували природничі науки та математику. У віці 14-16 років більшість хлопців закінчували навчання.

Афінські юнаки до 18 років в гімназіях займалися гімнастикою, вправляючись у бігу, стрибках, метанні диску і спису, боротьбі. А з 18 до 20 років несли військову службу. У 20 років їхні імена вносили у списки громадян міста. Навчання в школі було платним, тож навчали дітей лише заможні люди.

Дівчат від народження і до 15 років (у цьому віці вони мали право виходити заміж) виховували матері. Їх навчали читати й писати, а також шити, ткати, виконувати різну роботу по господарству.

У Спарті хлопців до 7 років виховували в сім’ях. А з 7 до 18 років вони навчалися у військових загонах. Тут хлопці опановували навички володіння зброєю, навчалися читанню й письму, лаконічному висловлюванню думок, військовим пісням і танцям. З 18 до 20 років юнаки перебували на військовій службі.

Дівчата й жінки в Спарті здобували військово-фізичну підготовку, аби у разі відсутності чоловіків бути спроможними захистити себе чи приборкати повстання ілотів.

Порівняй, як навчали дітей в Афінах і Спарті. Що було спільним, а що – відмінним? Чим відрізняється давньогрецька школа від сучасної?

2. Які науки розвивались у Стародавній Греції

Складіть таблицю «Наука у Стародавній Греції», зазначивши галузі науки, імена вчених та їхні відкриття чи ідеї.

Особливого розвитку в Греції набула наука. Грецький філософ Демокрит стверджував, що світ складається з найдрібніших частинок — атомів, які постійно рухаються, тож у світі відбуваються зміни. Це геніальне передбачення було доведене вченими лише на початку XX ст.

Філософ Сократ жив, не дбаючи про свій матеріальний добробут і своєї родини. Його життєвим гаслом були слова: «Пізнай самого себе». Про себе Сократ говорив, що він «знає лише те, що нічого не знає». Учень Сократа Платон у своєму творі «Держава» спроєктував найкращий, на його думку, устрій держави. Уславився він і тим, що започаткував Академію (нині академією називають науковий або вищий освітній заклад).

Автор теореми математик Піфагор стверджував, що основою світу є числа. А от «батьком медицини» вважають вченого-лікаря Гіппократа. Він учив, що лікар мусить не виганяти хворобу з людини, а допомагати організму долати її.

У V ст. до н. е. виникла історична наука. «Батько історії» Геродот написав твір «Історія» у дев’яти книгах, який є важливим джерелом інформації з історії не лише Греції, а й, приміром, народів Північного Причорномор’я.

Аристотель обґрунтував поділ наукових знань на галузі та їх об’єднання в самостійні науки: ботаніку (від давньогрецького слова рослина), фізику (від слова природа), політику (від слова держава) тощо.

Установи відповідність між портретним зображенням вченого та його основною ідеєю чи відкриттям.

• А Світ складається з атомів
• Б «Я знаю те, що я нічого не знаю»
• В Завдання лікаря — допомогти організму людини одужати
• Г «Батько історії»
• Д Існують різні галузі науки, які треба вивчати окремо
• Є Ідеальна держава може бути створена
• Ж Основою світу є числа

3. Яким був театр у Стародавній Греції

Який вигляд мав і які вистави представляв давньогрецький театр?

Давньогрецьке слово «театр» означає «видовище» або «місце для видовищ». У V—IV ст. до н. е. театри існували майже в усіх грецьких містах.

Античні театри були великі за площею й вміщували до 20-25 тисяч глядачів. Вистави мали право відвідувати громадяни, вільні люди та іноземці. Жінки теж могли приходити до театру, однак не мали права переглядати комедії, оскільки в них показували суспільне життя. Бідні громадяни відвідували театр за державні кошти.

Глядацькі місця розміщувалися на схилах пагорба просто неба. Для переодягання актори використовували намет — скене (в сучасній мові — «сцена»). А внизу перед скеною облаштовували великий майданчик — орхестру — для хору та музикантів.

Акторами були виключно чоловіки. Вони виконували і жіночі ролі. Грали актори в театральних костюмах із закритими яскраво розмальованими масками обличчями. Маски виражали різноманітні почуття: гнів, благання, горе. Щоб бути вищими, актори вдягали взуття на товстій підошві.

Вистави були двох видів — трагедії і комедії. Зміст трагедій був сумним, герої часто гинули, тож одяг акторів зазвичай був темних кольорів. У комедіях греки зображували веселі, життєрадісні події, життя пересічних людей, висміювали державних діячів, відомих осіб того часу. Для комедійних вистав використовували яскраві декорації, смугасті костюми, карикатурні маски, незвичний одяг хору.

У чому особливості влаштування давньогрецького театру? Порівняй давньогрецький і сучасний театри.

Перевір себе

• 1. Як було організовано освіту дітей різного віку в Стародавній Греції?
• 2. Поясни слова «гімнасій», «академія», «трагедія», «комедія». Чи вживаєш ти ці або схожі слова в своїй мові?
• 3. Назви кількох давньогрецьких учених та галузі, яким вони себе присвятили.
• 4. Чи можна назвати освіту в Афінах демократичною? Чому?
• 5. Чому, но твою думку, у давніх греків філософія досягла розквіту?
• 6. Чим можна пояснити популярність театру в Стародавній Греції?

Виконай завдання до параграфа у робочому зошиті

Оціни себе та своїх однокласників / однокласниць

http://inform1.yakistosviti.com.ua/istoriia/6-klas

А ще ти можеш

Обери одну з постатей із параграфа. Знайди в інтернет-джерелах відомості про цю постать та підготуй коротке (приблизно 250 слів) повідомлення.

§ 1. Вступ. Історія — наука про минуле людства

У 5 класі ви розпочали вивчати історію як одну з найдавніших та найбагатших наук, яка досліджує розвиток людства впродовж усього періоду його існування.

Слово історія в перекладі з грецької означає оповідь про минулі події, дослідження, знання. Зазвичай, коли вимовляємо його, маємо на увазі минуле, те, що вже відбулося. Це передусім події, пов’язані з діяльністю людини. Здавалося б, можна дібрати до цього терміна слова-відповідники на кшталт «дієпис», «минулознавство», «бувальщина» і навіть модне сьогодні «сторіз». Однак не все так просто!

«Історія» — сучасні тлумачення

• 1. Закономірний, послідовний розвиток дійсності; зміни в дійсності, у процесі життя.
• 2. Процес розвитку, зміна чогось; події в житті народу; перебіг.
• 3. Сукупність фактів і подій минулого.
• 4. Наука, що вивчає хід розвитку природи, культури, знань.
• 5. Наука про загальний розвиток народу, країни, суспільства.
• 6. Оповідання, розповідь про щось, когось.
• 7. Подія, пригода, випадок.

Щоб усебічно (немов у популярному режимі 3-D) розглянути поняття «історія», скористаймося малюнком-інструкцією. Запитання, які сформулюємо до цього об’єкта нашого дослідження, тобто до ІСТОРІЇ, будуть такими:

• Що це таке?
• Хто це придумав / зробив / робить?
• Коли виникло це поняття?
• Де виникло це поняття?
• Як це було?
• Чому це відбувалося саме так?
• Чому ми це вивчаємо?

Скористаймося додатковою інформацією, щоб дізнатися відповіді на ці запитання.

Машина часу

З історії поняття «історія».

Наука, що зветься історією, дуже давня.

У V ст. до н. е. в Греції жила мудра людина на ім’я Геродот — географ, учений-мандрівник. Він задумав написати розповідь про події греко-перських війн (докладно про них ви дізнаєтеся пізніше, уявно мандруючи Давньою Грецією). Греки дуже пишалися своєю перемогою над персами. Пишатися й насправді мали чим: ворог був сильний, перемога над ним — почесною. Тож Геродот мріяв увічнити героїзм свого народу. Подорожуючи, накопичував знання про минуле народів, які воювали проти греків. Він збирав спогади свідків подій, згадки про різноманітні події. Урешті-решт Геродот створив величезну наукову працю й назвав її «Історія», що грецькою означає «розповідь про те, що дізнався».

Історичні літописи створювали й раніше, але Геродот першим спробував описати історичні події, що відбувалися протягом тривалого періоду життя багатьох народів. Так була започаткована наука історія, яка досліджує події минулого, їх взаємозв’язок, причини та наслідки. Без цієї науки люди не знали б свого минулого, а тому гірше розуміли б сьогодення. Знання про минуле допомагає народам обирати кращий шлях розвитку, не повторювати помилок попередніх поколінь.

Отож, наука історія досліджує те, що відбулося в минулому. Усі події (ЩО?) відбуваються з участю чи з волі людини / людей (ХТО?). Також усі події відбуваються в певний час (КОЛИ?) та в певному місці (ДЕ?). Про все, що сталося, можна розповісти, ЯК це було. Ця інформація є конкретною і практично незмінною. У процесі досліджень можуть розкриватися нові деталі, обставини тощо. Тому відповіді на запитання «Чому це відбулося?», «Чому це відбувалося саме так?», «До яких наслідків це призвело?» можуть змінюватися. Це залежатиме від того, наскільки повними є відомості про минуле. Звичайно, дослідник історії має брати до уваги всю повноту інформації, не перекручувати і не приховувати, бути чесним і неупередженим, щоб не допускати спотворення образу минулого.

Ще одне важливе запитання: «Чому ми це вивчаємо?» Обсяг того, що досліджує історія, є величезним. У шкільному курсі охоплено не все-все, а лише найбільш значущі для нас події, які залишили вагомий слід у світовій історії та історії України. Історію людства поділяють на великі частини, серед яких: історія Стародавнього світу, історія Середніх віків, Нова історія, Новітня історія. У шостому класі ми ознайомимося з найцікавішими й найважливішими сторінками історії Стародавнього світу.

Історія — наука, яка вивчає минуле людства.

1. Як ви розумієте вислів «Історія — свідок часу, світло істини, життя пам’яті, вчителька життя, вісниця старовини» (Марк Тулій Цицерон)? 2. Дайте відповіді на 3-D запитання про термін «історія». 3. Розгляньте схематичні варіанти співвідношення історії України та світової історії. Визначте, котра зі схем є правильною. Поясніть свій вибір.

1.2. Мандрівка в минуле. Словом і ділом

Машина часу

Віртуальна мандрівка в минуле, яке поруч.

На сайті Національного заповідника «Софія Київська» https://cutt.ly/n10gYaH є вкладка «Віртуальні тури». Оберімо її, щоб оглянути одну з найбільших святинь нашого народу, один з найбільших скарбів нашої держави — собор Святої Софії в Києві, вік якого сягає тисячі років.

Для мандрівки скористайтеся коліщатком перегляду або клавішами вгору-вниз, праворуч-ліворуч. Випробуйте режими 3-D і 2-D, підніміться на 2 і 3 поверхи споруди, щоб побачити якомога більше. Піктограмки для вибору опцій зображені в лівому нижньому куту екрана. Загалом доступними для огляду є 29 об’єктів.

Скріни сторінок віртуального туру Софійським собором із сайту Нацонального заповідника «Софія Київська»

Онлайн-цікавинка:

З-D тур «Софія Київська»

https://cutt.ly/p10hHCC

STEM-завдання «Чому потрібно вивчати історію».

Матеріали: папір; маркер / олівці / ручка; доступний ґаджет.

Алгоритм виконання: 1. Укладіть на папері план короткого спітчу / виступу-звернення на тему: «Чому потрібно вивчати історію». Пам’ятайте, що ваш виступ має складатися з короткого вступу, основної частини з переліком аргументів, висновку-кінцівки. 2. Продумайте мовне оформлення вашого спітчу. 3. Запишіть відео вашого виступу за допомогою ґаджету. Мова звернення має бути чіткою та зрозумілою. 4. Продемонструйте результати своєї роботи в класі. Обговоріть почуті під час виступів аргументи.

Машина часу

З історії ораторського мистецтва.

Слово «оратор» походить з латинського «оro» — «говорю». Так називають того, хто виголошує промову, а також людину, котра володіє даром красномовства, тобто ораторським мистецтвом. Це вміння в давнину відігравало значну роль і навіть стало професією. Оратори були важливими особами в житті держав. Демосфен, давньогрецький політик, один з найкращих ораторів свого часу, спочатку працював логографом — складав тексти промов для клієнтів. Він тренувався на узбережжі моря, перегукуючи шум хвиль, щоб подолати вади вимови. І зміг це зробити.

«Демосфен практикує ораторське мистецтво», художник Жан-Жюль-Антуан Леконт дю Нуї, 1870 рік

Перевірте себе

1. Складіть запитання до тексту параграфа, починаючи кожне такими словами: Коли ____? Що ____? Хто ____? Де ____? Звідки ми можемо дізнатися про ____? Чому ____? Як ____? Який результат ____? Запропонуйте свої запитання в класі. 2. Доберіть синоніми до слова «історія». 3. Складіть і запишіть два-три речення зі словосполученням «уроки історії». 4. Ознайомтеся зі структурою підручника. Розкажіть про свої міркування щодо власних очікувань від вивчення курсу «Досліджуємо історію і суспільство» у 6 класі. 5. Вправа «Асоціативне гроно». Створіть асоціативне гроно з терміном «історія». 6. Вправа «3-D тур». Створіть «інструкцію» з використання можливостей онлайн-екскурсій у режимі 3-D.

4. Виникнення науки в Стародавній Греції

Причиною того, що наука з’явилася саме в Стародавній Греції, стала єдина в своєму роді революція, яка відбулася в епоху архаїки, – поява приватної власності. Весь інший світ, найдавніші цивілізації Сходу демонстрували так званий «азіатський спосіб виробництва» і відповідний йому тип держави – східну деспотію. Східна деспотія абсолютно придушувала і народжувалася приватну власність, і не мав ніяких гарантій східний ринок.

Зовсім інші відносини виникли в Греції першої третини I тисячоліття до н.е., де з’явилася приватна власність, товарне виробництво, орієнтоване на ринок, і була відсутня сильна централізована влада. Там же вперше зародилося класичне рабство, яке стало економічною основою суспільства, а також перші антагоністичні класи.

Панування приватної власності викликало до життя властиві їй політичні, правові та інші інститути:

– систему демократичного самоврядування з правом і обов’язком кожного громадянина брати участь в громадських справах;

– систему приватноправових гарантій із захистом інтересів кожного громадянина, з визнанням його особистої гідності, прав і свобод;

– систему соціокультурних принципів, які сприяли розквіту особистості і появі гуманістичного давньогрецького мистецтва.

Так, демократія зробила народ володарем держави, кардинально змінила відносини між народом і владою. Тепер кожен громадянин особисто обговорював і приймав закони, за якими жило його держава. Автором цих законів міг бути будь-який громадянин. Таким чином, суспільне життя вивільнялася з-під влади релігійних і містичних уявлень, закон переставав бути сліпою силою, що продиктована згори і непідвладною людині, а ставав демократичною нормою, прийнятою більшістю голосів в процесі всенародного обговорення. Обговорення цих законів грунтувалося на риториці, мистецтві переконання і логічної аргументації. Все, що входить в інтелектуальну сферу, підлягало обґрунтуванню, хоча кожен мав право на окрему думку. Так поступово формувалося переконання, що істина – не продукт догматичної віри, прийнятої в силу авторитету, а результат раціонального докази, заснованого на аргументах і розумінні. Не випадково в Греції так високо цінувалося вміння словом переконувати людей, і філософи-софісти, які навчали цьому мистецтву грецьку молодь, отримували за свої уроки великі гроші.

Таким чином, поступово сформувався апарат логічного, раціонального обґрунтування, що перетворився в універсальний алгоритм виробництва знань в цілому, в інструмент передачі знання від індивіда до суспільства. Так з’явилася наука як доказове пізнання, тепер вона задовольняла критерію раціональності знання. Відтепер нічого не приймалося на віру. Раціональне доказ неминуче призводило до вимоги систематизації знань. Не випадково ідеалом наукової теорії стала геометрія Евкліда, що представляє собою систему аксіом і виведених з них за правилами логіки теорем.

Важливим було і вже згадуване нами раніше відсутність у греків касти жерців, яка монополізувала інтелектуально-духовні функції суспільства, консервовані традиційну культуру. Це призводило до доступності знань для будь-якого громадянина і вільної людини. Так давньогрецьке знання стало відповідати трьом критеріям науковості – системності, раціональності, а також наявності механізму для отримання нового знання.

Але найважливішим критерієм науковості є теоретичність знання, відрив його від повсякденних практичних інтересів. Формування цієї сторони давньогрецького знання було пов’язано з такою особливістю грецької цивілізації, як рабовласництво. Саме класичне рабство було економічною основою античної цивілізації, причому число рабів постійно збільшувалася. Так, в період розквіту Афін в V-IV ст. до н.е. там було до 400 тис. рабів, які працювали на полях, в майстернях, а також виконували майже всі домашні роботи. Поступово розвиток рабовласництва зумовило формування зневажливого ставлення вільних греків до фізичної праці, а потім і до всієї гарматно-практичної діяльності. Заняттями, гідними вільної людини, вважалися політика, війна, мистецтво, філософія. Це і сформувало ідеологію споглядальності, абстрактно-умоглядного відношення до дійсності. Заняття вільної людини і заняття рабів різко розрізнялися. Займатися ремеслом для вільної людини вважалося негідним.

Це був дуже важливий крок для становлення науки, так як саме відмова від матеріально-практичного відношення до дійсності породив ідеалізацію – неодмінна умова науки. Уміння мислити поняттями, утворювати їх, рухатися в площині «чистої» думки – велике завоювання давньогрецької філософії, найважливіша підстава і передумова будь-якої науки. Без чіткого розмежування сфери «теоретичного» і сфери «практичного застосування» теорії це було б неможливо. Тому досягнення античної науки і філософії – планиметрия Гиппарха, геометрія Евкліда, діогеновскій пошук сутності людини – все це не має якихось очевидних зв’язків з матеріальним виробництвом. Ніякому практику ніколи не прийде в голову займатися питаннями сутності світу, пізнання, істини, людини, прекрасного. Всі ці суто «непрактично» питання дуже далекі як від сфери масового виробництва, так і від свідомості виробників. Але без них справжньої науки виникнути не може, саме про це говорить приклад Стародавнього Сходу.

Рішуча відмова від практичної діяльності мав і зворотний бік – неприйняття експерименту як методу пізнання закривало дорогу становленню експериментального природознавства, що виник лише в Новий час.

Проте, це вже була наука, що мала свій предмет, методи його вивчення і пізнання, свої способи докази, що дозволяє говорити про появу перших наукових програм. Вони сформувалися в VI-IV ст. до н.е., виділившись з міфології, колишньої до цього панівною формою свідомості.

Отже, ми з повним правом можемо говорити про появу науки саме в Стародавній Греції. Відбувалося це в формі наукових програм. Адже перш ніж займатися власне науковими дослідженнями, потрібно було відповісти на найважливіші питання: що вивчати? я кими методами? ч ому ми можемо пізнавати світ?

Саме давньогрецької культурі належить кілька основоположних ідей, які лягли в основу науки і наукового пізнання світу. Серед них – ідея народження світу з початкового Хаосу, вперше зафіксована ще в міфах. Хаос розумівся як якесь первинне стан світу, аморфне і безсистемне. У міру внесення в нього ідеї порядку він перетворювався в відомий нам сьогодні світ, розумно організований і влаштований – Космос. Перетворення Хаосу в Космос пов’язувалося з дією універсального космічного закону – Логосу. Саме він перетворював безлад (Хаос) в порядок (Космос). Вивчення процесу перетворення Хаосу в Космос, пошук космічного (упорядочивающего) закону і повинні були стати предметом дослідження античної науки.

Ще однією важливою ідеєю стало уявлення про єдність мікро- і макрокосмосу, абсолютному подобі людини і світу. Звідси витікала можливість пізнання Космосу, так як подібне пізнається подібним – ця ключова для теорії пізнання думка також була сформульована в Стародавній Греції.

Отже, об’єктом вивчення давньогрецької науки став Космос.

Космос (у Стародавній Греції) – навколишній світ, існуючий вічно? Чи мусять створений ніким ні з богів, ні з людей, – світ, що став впорядкованоїсистемою завдяки універсальному космічному закону.

Тому найважливішим для давньогрецьких мислителів було відповісти на питання, що є цим законом-Логосом. Іншими словами, що лежить в основі світу і є його першоосновою, з якого все виникає і в яке з часом все повертається? Не випадково перші давньогрецькі філософи – представники мілетської школи – почали з пошуків цього першооснови. Фалес знайшов його в воді, Анаксимен – в повітрі, Анаксимандр – в якомусь вічному початку, яке він назвав апейроном.

Поступово була дана відповідь і на питання, як можливо пізнання світу. Він був сформульований в роботах філософів-елеатів (Парменід, Зенона). Вони вперше звернули увагу на різницю між уявленням про світ, який формується на основі чуттєвого пізнання, і даними розуму. Вони заявили, що розум людини – це не просто дзеркало, пасивно відображає природу. Розум накладає свій відбиток на світ, активно формуючи його картину. У роботах елеатів, які створили фундамент античної науки, було сказано, що буття (Космос) осягається тільки розумом і ні в якому разі не почуттями. Тому давньогрецька наука практично не використовувала експеримент як метод пізнання світу. Так була чітко сформульована раціоналістична позиція, пізніше стала панівною в європейській культурі.

Відповіді на вищеназвані питання дали можливість сформулювати перші наукові програми, або парадигми.

Парадигма – (від грец. Paradeigma – приклад, зразок) визнані всіма наукові досягнення, які протягом певного часу дають науковому співтовариству модель постановки проблем і їх вирішення (то ж, що науково-дослідницька програма).

Вони відрізнялися один від одного перш за все відповіддю на питання, що лежить в основі світу.

Математична програма Піфагора – Платона

Першою науковою програмою античності стала математична програма, представлена ​​Піфагором і пізніше розвинена Платоном.

Картина світу, представлена ​​піфагорійцями, вражала своєю гармонією – протяжний світ тіл, підлеглий законам геометрії, рух небесних тіл за математичними законами, закон прекрасно влаштованого людського тіла.

Своє завершення математична програма отримала в філософії Платона, який намалював грандіозну картину справжнього світу – світу ідей, що представляє собою ієрархічно впорядковану структуру. Світ речей, в якому ми живемо, виникає, наслідуючи світу ідей, з мертвої, неживої матерії. Творцем всього є Бог-деміург (творець, творець). При цьому створення ним світу йде на основі математичних закономірностей, які Платон і намагався вичленувати, тим самим математізіруя фізику.