Помаранчева революція-2004: що про перший Майдан пишуть підручники і куди поділися герої Майдану

21 листопада в Україні відзначають День гідності та свободи. Саме цього дня розпочалися обидві революції: Помаранчева – у 2004-му, Революція гідності – 2013-го. І перша стала переломним моментом у нашій історії, коли ми змогли не просто зробити свій вибір, але й відстояти його.

Ми згадуємо, як розпочиналися народні протести в уже незалежній Україні, а точніше, тих, хто тоді був і хто став символом Помаранчевої революції, також дізнаємося, як склалася їхня доля.

Як це було

Коротке нагадування. Отже, листопад 2004 року, в Україні тривають президентські вибори – країна проводжає двострокового голову Леоніда Кучму. Кандидатів на президентську булаву до другого туру двоє, два Віктори – прем’єр-міністр держави Янукович та опозиціонер-самовисуванець Ющенко, більш відомий як бізнесмен та колишній голова НБУ.

Увечері в неділю, 21 листопада, ЦВК оголошує попередні результати: з перевагою у 3% переміг Віктор Янукович.

Прихильники Ющенка не погоджуються з вердиктом ЦВК, вони впевнені у фальсифікації підсумків голосування. Їхня впевненість не безпідставна: того року мільйони громадян України дізналися, що таке «каруселі» на виборчих дільницях, а вкидання бюлетенів у виборчі скриньки фіксували всі кому не ліньки.

Таке цинічне та неприкрите шахрайство викликало бурю обурення. І у відповідь на заклик опозиційного кандидата Ющенка люди почали виходити на Майдан. І не лише у Києві. Подібні протести проводились і в інших містах країни.

Проте наймасовішим Майданом був, звичайно, у столиці. На підтримку протестувальників приїжджали з інших регіонів.

Через два тижні після завершення виборів Верховний суд України визнає: переможця визначити неможливо – надто багато статей законів порушено, тому оголошується третій тур, який теж поки що був поза межами закону (зміни до Конституції, що дозволяли проводити третій тур виборів, точніше – переголосування другого туру, були внесені трохи згодом). І 26 грудня 2004 року Україна отримує нового президента – Віктора Ющенка, який переміг із відривом від Януковича на 8%.

Ті дні, між другим та третім туром виборів, увійшли в історію України як Помаранчева революція. Близько двох місяців у столиці тривав безперервний мітинг і стояв наметовий табір протестувальників. За підрахунками, на мітинги збиралося до 500 тисяч осіб.

Трохи про політиків

У пам’яті українців Помаранчева революція запам’яталася «помаранчевою» атрибутикою, косою-бубликом Юлії Тимошенко, появою на політичній орбіті майбутнього одіозного міністра внутрішніх справ Юрія Луценка (він був «польовим командиром» Майдану-2004), банкіра та, за чутками, спонсора Порошенка. Були ще й інші великі постаті українського політикуму – Олександр Мороз, Микола Томенко, Тарас Стецьків, Роман Безсмертний, Володимир Литвин та інші.

Лідер БЮТ Юлія Тимошенко, президент України Віктор Ющенко та народний депутат Петро Порошенко (“Наша УкраЇна”) під час Помаранчевої революції у грудні 2004 р. Фото: Олександр Лепетуха / УНІАН

Була у Помаранчевої революції і біло-блакитна опозиція: Євген Кушнарьов, Борис Колесников, Нестор Шуфрич, Віктор Тихонов… Кушнарьов закінчив свій життєвий шлях у 2007-му, отримавши смертельне поранення на полюванні, і кілька років слідство намагалося з’ясувати, випадковість це чи ні. Зрештою стрільця амністували, смертельне поранення назвали випадковістю, і на цьому про Кушнарьова забули.

Взагалі, після того як Помаранчева революція затихла, увійшовши до підручників як момент вільного волевиявлення українців, колишні соратники з політборотьби неабияк сварилися один з одним, лише одиницям вдалося зберегти хоча б видимість нейтралітету у стосунках з тими, з ким стояв пліч-о-пліч у листопаді 2004-го на Майдані Незалежності

Віктор Ющенко

Період Віктора Ющенка, якому “помаранчевий” Майдан вручив президентський мандат, був досить скандальним та багатим на події, особливо у сфері ідеології. Нині ці роки трактуються як повернення до української ідентичності. За Юшенка було відкрито Український інститут національної пам’яті із завданням «відтворення справедливої історії української нації», особливою увагою президента користувалася тема Голодомору в Україні в 30-х роках, було реабілітовано ОУН-УПА, а Роману Шухевичу присвоєно звання Героя України тощо.

Соратники Ющенка по Помаранчевій революції отримують усі зароблені на Майдані бонуси, але вже взимку 2005 року уряд, очолюваний Юлією Тимошенко, йде у відставку, у 2006 році розгоряється газовий скандал (РФ звинувачує Україну в крадіжці газу з транзитних газопроводів), і знову у відставку йде уряд. Ще через рік, 2007-го, Ющенко розпускає Верховну Раду – всі ці дії призводять до того, що рейтинг президента, який і без того стрімко падав, летить униз зі страшенною швидкістю. Наприкінці 2008 року на Україну вже чекає світова фінансова криза, і в січні 2009 року голови КПУ Петро Симоненко і «Партії регіонів» Віктор Янукович виступають з вимогою імпічменту Ющенка. Уже до другої половини року за результатами соцопитувань Ющенку не довіряли понад 87% українців. Природно, на президентських виборах 2010 року Ющенко зазнав нищівної поразки, набравши лише 5,45% голосів виборців.

Після звільнення з поста президента Віктор Ющенко займався внутрішньопартійними справами, до яких швидко охолонув. У травні 2018 року став головою наглядової ради «Альпарі-банку», 2019-го підтримав “по дружбі” на президентських виборах Петра Порошенка. У тому ж році Генпрокуратура України висунула Ющенку претензії за виведення резиденції «Межигір’я» з держвласності у 2007 році.

Про якісь глобальні плани повернення 68-річного Віктора Ющенка у велику політику невідомо.

Баба Параска

Але були й інші люди-символи, які надали Помаранчевій революції незабутності та яскравості. Такою стала колишня доярка з Тернопілля Парасковія Королюк, яку на Майдані-2004 і після нього знали виключно як бабу Параску.

Ми не знаємо достовірно, як прожила до 65 років своє життя баба Параска, але у 2004 році вона була найколоритнішим агітатором за кандидата кандидата у президенти Віктора Ющенка. Бабу Параску бачили у селах Центральної та Західної України, а згодом і на Майдані. Вона потрапила, здається, у всі телерепортажі з Майдану – так емоційно ця проста жінка з села реагувала на те, що відбувається. До того ж вона певним чином вибивалася з молодіжного сонму протестувальників. За активну участь у Помаранчевій революції Парасковія Королюк була нагороджена почесним знаком «Гвардія революції» та орденом Княгині Ольги ІІІ ступеня.

Але стихли революційні бурі, і ось уже 2008 року Параску затримують співробітники управління держохорони під час спроби покласти квіти до пам’ятника В’ячеславу Чорноволу разом із президентом Віктором Ющенком. Королюк неодноразово скаржилася, що охорона президента її побила.

Баба Параска з місяць лікувалася, потім поїхала до рідного села, де майже не припиняючи скаржилася на нестерпний біль у спині. У листопаді 2010 року надійшла звістка, що баба Параска померла на 71-му році життя від запалення хребта.

Баба Параска. Фото: Наталка Зубар/maidan.org.ua

«Грінджоли» (GreenJolly)

Про те, що таке «грінджоли», до листопада 2004-го знали жителі західної частини України, а після Майдану-2004 – і решта. І не лише як дерев’яні сани, але й як назву гурту з Івано-Франківська, який 23 листопада 2004 року виступив на Майдані з піснею «Разом нас багато». Пісня стала гімном Помаранчевої революції і на гребені хвилі патріотичних настроїв в Україні вирушила на конкурс «Євробачення» 2005 року – добре, що недалеко. Після перемоги Руслани на «Євробаченні-2004» конкурс проводився у Києві. Сита Європа тоді не дуже оцінила політичний реп українців, відправивши їх на 19-е місце з 24-х. «Грінджоли» засмутилися і переключилися з музики на інші проєкти. Фронтмен гурту Роман Калін ще продовжує виконувати пісні гурту та записувати нові композиції. Учасник гурту каже, що гурт «вплели у політичні розбірки», і це стало кінцем для їхньої творчості.

Людмила Янукович

Як не крути, але дружина Віктора Януковича також привернула додаткову увагу до Помаранчевої революції, хай навіть перебуваючи з іншого боку барикад. Спроба допомогти чоловікові та його соратникам обернулася незграбним спічем про «наколоті апельсини» на антимайданівському мітингу в Донецьку за підсумками її поїздки до Києва.

– Дорогі друзі, я з Києва, я можу вам сказати, що там робиться. Там просто… помаранчевий шабаш! Значить, стоять валянки рядами, рукавички, шарфики, курточки, намети з подіумом, матрацики — все скрізь американське. Ось. І гори помаранчевих апельсинів. І це на тлі: «Помаранчеве небо»… Розумієте? Ось таке от. Так. Це просто… Це жах. І хочу сказати, що ці апельсинки не прості. Ці апельсинки наколоті. Люди беруть один апельсин, з’їли – взяли інший. Ось. І вона тягнеться і тягнеться — рука… — так звернулася Людмила Янукович до зібраних на донецькій площі супротивників Майдану-2004. На жаль, особливого успіху ця промова не мала, але на цитати розлетілася. Після цього Людмила Янукович максимально обмежила своє спілкування з народом, навіть за президентства її чоловіка. Перша леді була мовчазна і навіть жила переважно окремо від чоловіка, присвятивши себе дітям та онукам.

Наразі, за непідтвердженими даними, після втечі Віктора Януковича до Росії Людмила Янукович живе у Криму у селищі Відрадне. Чутки про те, що чоловік розлучився/не розлучився з нею і співмешкає у цивільному шлюбі з якоюсь Любов’ю Полежай, неможливо ані підтвердити, ані спростувати.

ПЕРЕВІР СЕБЕ

Чи зможете ви відповісти на запитання, які ставлять українським одинадцятикласникам після вивчення подій Помаранчевої революції?

Новітню історію України школярі вивчають лише в 11-му класі і досить швидко. З одного боку – прикро: ця частина історії цікавить школярів чи не найбільше за всі інші періоди – адже учасниками були і вони, і їхні родичі та знайомі.

З іншого боку, давати цим подіям якесь однозначне трактування, коли в країні постійно змінюється ставлення до них, трохи дивно.

Пропонуємо подивитися, як описують період Помаранчевої революції у 4 найпоширеніших підручниках з історії України за 11-й клас, та відповісти на запитання, які задають школярам для закріплення матеріалу.

Історія України. Гісем

Підручник називає вибори президента України у 2004 р. “переломними в історії України”. І у викладі чітко простежується позиція – вибори були проведені з порушеннями з боку кандидата Віктора Януковича, прогресивні сили відгукнулися на заклик Віктора Ющенка та вийшли на Майдан із намірами захистити свій вибір.

Висновок підручника: Після 1994 р. основним змістом державного процесу стали поступове становлення та розвиток демократичних інституцій. Цей процес відбувався у досить запеклій політичній боротьбі. …

Кульмінацією боротьби стали події Помаранчевої революції. Проте її лідери не змогли скористатися потужною підтримкою народу для прискорення демократичного розвитку України.

Питання ж поставлене лише одне: Обговоріть у групах: чи була Помаранчева революція революцією?

Історія України. Власов

У цьому підручнику найновіший період історії України розглядається разом із міжнародними відносинами.

«2004 р. Україна привернула увагу всього світу. Інтрига розгорталася довкола президентських виборів».

Крім авторського викладу, школярам пропонується вивчити фрагменти документів безпосередніх учасників подій і подивитися карикатури того часу, перш ніж відповісти на наступні питання про перший тур виборів:

1. За допомогою яких технологій відбувалося підроблення результатів виборів президента України у 2004 р.?
2. Які особливості суспільно-політичного життя в Україні створювали можливості застосування таких маніпуляцій?
3. Про що свідчить той факт, що голоси виборців розділилися майже навпіл?
4. Чому в Україні в ті роки були сильними проросійські настрої серед частини населення? Як це пов’язано із політичним курсом багатовекторності?

Друга частина питань після другого туру:

1. Чому Помаранчева революція стала свідченням формування громадянського суспільства в Україні? Чому його поява ознаменувало подолання тоталітарної спадщини у суспільній свідомості?
2. Чому саме громадянське суспільство є запорукою демократичного розвитку та дотримання прав та свобод громадян, поваги до законів?
3. Як характеризує В. Ющенко те, що він очолив протести громадян? Чи на такі дії були здатні політичні діячі радянської епохи? Чому?

Історія України. Струкевич

Згідно з підручником, “Помаранчева революція — акти масової громадянської непокори, які виявили силу українського громадянського суспільства, його здатність убезпечити національні інтереси та загальнолюдські цінності від зловживань олігархату, корумпованого чиновництва. Організовано та проведено прихильниками В. Ющенка, основного кандидата від опозиції на президентських виборах, 22 листопада – 27 грудня 2004 р.»

Запитання, на які пропонується відповісти школярам після вивчення розділу:

1. Визначте характер факторів, що зумовили Помаранчеву революцію.
2. Розкрийте зміст віхових подій Помаранчевої революції.
3. Назвіть фактори, які завадили реакційним силам вдатися до кривавого сценарію придушення революції.
4. Поясніть причини проведення та сутність реформи у 2004 р.
5. Подумайте, чи достатньо лише прийняття Основного Закону, щоб змінити життя суспільства на краще.
6. Чому сучасне українське громадянське суспільство здатне на революцію, проте не здатне контролювати владу та олігархів після революції?
7. Охарактеризуйте ваше (і вашого молодіжного оточення) ставлення до виборів. Подумайте, чи активна позиція молоді може вплинути на майбутнє нашої країни.

Історія України. Сорочинська

Тут, як і в першому із вищезгаданих підручників, одразу дають оцінку подіям: «Вибори президента України у 2004 р., як і передбачалося, стали переломними в історії України». Втім, питання повторюються. Щодо періоду Помаранчевої революції дітям також пропонують обговорити у групах, чи були ці події революцією.

Як правильно почати та завершити професійний діловий електронний лист.

Без електронної пошти сьогодні неможливо обійтися ні в діловому, ні в особистому житті. При цьому мало хто знає, як правильно почати й завершити електронне повідомлення, щоб домогтися бажаного результату.

В ході цього курсу я покажу вам кращий спосіб написання початку та кінцівки ділового повідомлення. Я також поясню особливості стилістики електронних повідомлень, і чому важливо точно визначати свою цільову аудиторію.

1. Знайте свою цільову аудиторію.

Щоб початок та кінець вашого повідомлення справили бажаний ефект, вам необхідно визначити, хто в вашій цільовій аудиторії. Цільова аудиторія – це ті люди, для кого призначене ваше повідомлення. До неї може відноситись конкретна людина або група людей.

Наприклад, веб-розробнику необхідно зв’язатися з компанією, щоб дізнатися, чи є у них необхідність в послугах з веб-розробки. В цьому випадку цільовою аудиторією буде менеджер з кадрів. У свою чергу, коли ви пишете своєму приятелю, щоб дізнатися, чи є в їх компанії вакансія для веб-розробника. Тоді цільова аудиторія – це ваш приятель.

Важливо знати, кому саме призначене ваше повідомлення. Від того, кому саме ви пишете, зміниться стиль повідомлення, включаючи початок та кінець. Ось дві ключові відмінності у визначенні цільової аудиторії:

1. знайома аудиторія – незнайома аудиторія
2. одна людина – група людей

Знайома аудиторія або незнайома аудиторія?

Це розумна ідея – дізнатися про свою аудиторію якомога більше. Якщо є така можливість, адресуйте своє повідомлення тому, з ким ви особисто знайомі в організації.

Якщо ви ні з ким в цій компанії не знайомі, спробуйте знайти ім’я та посаду людини, якій направляєте повідомлення. Люди схильні відповідати на повідомлення, адресовані особисто їм.

Іноді доводиться адресувати свої повідомлення незнайомій аудиторії. Наприклад, ви побачили рекламу про пропозицію роботи для фрілансерів, і в ній немає імені або адреси контактної особи. Ви переглянули всю інформацію про компанію, але так і не знайшли, хто саме вирішує кадрові питання. У таких випадках не залишається нічого кращого, як почати повідомлення з загального доброзичливого привітання “Добрий день”.

Уникайте звернень типу “Усім зацікавленим особам”, такі звернення занадто незграбні та формальні.

Аудиторія також впливає на стиль і тон вашого повідомлення. Ділове електронне повідомлення, адресоване знайомому, може бути менш формальним та більш прямим у порівнянні з повідомленням для людини, яку ви навряд знаєте, або тому, кого ви ніколи не зустрічали.

Окрема людина або група?

Завжди намагайтеся адресувати своє повідомлення конкретній людині, наскільки це можливо. Буває, виникають ділові ситуації, коли вам необхідно написати цілій групі людей. Ось кілька прикладів:

• електронний лист для групи клієнтів про зміни в їх обслуговуванні
• рекламна розсилка вашої компанії для зацікавлених передплатників
• повідомлення групі професіоналів, з якими ви співпрацюєте

Я переконана, що ви можете придумати інші приклади, які можна застосувати до вашого власного бізнесу.

Якщо ви відправляєте електронний лист цілій групі людей, було б непогано мати загальну характеристику цієї групи. Це допоможе вам визначитися з тоном повідомлення і з тим, як до них звернутися.

Наприклад, повідомлення, адресоване групі юристів, буде більш формальним, ніж повідомлення для групи студентів вишу.

2. Вибір стилю: формальний або неформальний?

Стиль, який ви використовуєте для написання своїх електронних листів, впливає на ефективність вашої електронної пошти. Відповідно початок та кінець вашого повідомлення буде відрізнятись в залежності від обраного вами стилю.

Є три речі, які потрібно знати про стилі електронного листування:

1. Коли використовувати формальний (офіційний) стиль.
2. Коли використовувати неформальний (неофіційний) стиль.
3. Слідкуйте за своїм тоном.

Розгляньмо кожен стиль електронного листування.

Формальний стиль електронного листування

Кілька років тому у всіх ділових повідомленнях використовувався формальний (офіційний) стиль. Можливо, вас навчили використовувати формальний стиль для написання всіх ваших ділових листів.

Основна проблема з багатьма офіційними привітаннями в тому, що формальні вітання звучать занадто суворо.

Зверніть увагу, який тон спілкування прийнятий в організації, якій ви пишете. Багато компаній сьогодні віддають перевагу простому, неформальному (особистому) стилю, навіть в діловому листуванні.

Неформальний стиль електронного листування

Хоча формальний стиль електронного листування використовується на багатьох підприємствах, деякі компанії вважають за краще менш формальний тон. Ось деякі ознаки того, що у вашому листі доцільно використовувати менш формальну мову:

• Повідомлення від всіх співробітників, які ви отримуєте від конкретної організації, написані в неформальному стилі. Особливо звертайте увагу на повідомлення від керівників організації. Як вони написані?
• Одержувачі пропонують вам звертатися до них менш формально. Наприклад, ви звернулись у повідомленні зі словами: “Шановний пане Браун”, а він пише вам у відповідь: “Пан Браун – це мій батько, кличте мене Боб”.
• Ви добре знайомі з одержувачем. Коли ви пишете ділове повідомлення другові або колезі, з ким ви добре знайомі, природно звертатися до них на ім’я. Якщо ви будете писати в привітанні “Пан” або “Пані”, це буде звучати незграбно, навіть недружньо.

Слідкуйте за тоном.

Один з найбільших недоліків електронної пошти – одержувач не бачить ваших жестів, так званої мови тіла. Це може стати причиною непорозуміння.

Наприклад, мені здавалося, що я писала дуже професійні листи. Відразу після привітання я приступала до справи та безпосередньо обговорювала цікаву мені тему. Одного разу один з клієнтів запитав мене, чому мої листи були такими недружніми – це стало повним шоком. Мені довелося переосмислити, як я пишу свої повідомлення.

У повідомленнях цьому клієнтові я стала додавати невеликі фрази на початку листа:

• “Сподіваюсь, сьогодні у вас хороший день”.
• “Сподіваюсь, ваш тиждень вдався”.
• “Буду рада знову зустрітися з вами”.

В результаті тон нашого спілкування змінився на краще. Уникайте занадто формальних привітальних фраз на зразок:

• Сподіваюсь, у вас все добре.
• Будь ласка, зверніть увагу, що.
• Це повідомлення стосується питань щодо.

Ваша мета – встановити доброзичливі стосунки з отримувачем, перш ніж приступити до обговорення ділових питань.

3. Найкращий спосіб почати повідомлення

З чого почати ділове повідомлення? Початок Вашого повідомлення – перше, на що зверне увагу одержувач. Гарний початок означає, що ви справите гарне враження. Поганий початок може означати, що ваше повідомлення буде видалено ще до того, як адресат дійде до суті повідомлення.

Ось три елементи хорошого початку повідомлення:

Розглянемо перший елемент.

Тема

Більшість людей нашвидку переглядають теми повідомлень в своїй поштовій скриньці, щоб вирішити, які з них важливі, а які можна відкрити пізніше або зовсім видалити. Якщо ви хочете, щоб ваші повідомлення читали, вам життєво важливо писати хороші теми листів.

Девід Мастерс дає добрі поради з написання грамотних тем в електронній пошті:

Як писати приголомшливі теми заголовків в рекламних розсилках.

Мастерс стверджує, що ефективні теми повідомлень повинні мати безпосереднє відношення до аудиторії, по можливості бути специфічними та безпосередньо прив’язані до життя адресата. Найчастіше теми повідомлень, в яких ви занадто намагаєтеся звернути на себе увагу, приречені на провал. Знаки оклику не означають, що ваше повідомлення прочитають. Ніколи не відправляйте повідомлення без теми. Багато поштових програм відправляють повідомлення без тем відразу в папку зі спамом.

Привітання

Привітання – це звернення до одержувача вашого повідомлення. У більш формальному листуванні його часто починають зі слів “Шановний/Шановна”.

Ось кілька прикладів формальних вітань:

• Шановний пане
• Шановна пані
• Шановний пане Браун
• Шановна пані Лопес
• Усім зацікавленим особам
• Шановний доктор Сміт

Якщо ви починаєте вітання зі слів “Шановний пане” або “Шановна пані” та при цьому не знаєте, до кого ви звертаєтеся – до чоловіка або до жінки – ваше звернення можуть визнати за грубість. В такому випадку почніть зі слів “Шановні пан або пані”.

Хоча слово “Привіт” звучить менш формально, воно навряд чи когось образить. Це найкращий спосіб почати повідомлення, коли ім’я одержувача вам невідомо.

Коли ви пишете повідомлення людині вище вас за посадою або старше за вас, звертайтеся до них на ім’я та по батькові. Починайте листа так: “Шановний містер Джонс”, “Шановна пані Лопес” або “Шановний доктор Сміт”. Наприклад, “Шановний доктор Сміт” – це буде поважний спосіб для студента почати електронного листа професору коледжу. Уникайте використання «Міс» або «Місіс». Оскільки сімейний стан зазвичай не має відношення до справи.

При використанні імені або прізвища людини завжди перевіряйте правопис імені. Коли людина бачить помилку в написанні свого імені – це завжди справляє погане враження.

Якщо організація заохочує неформальний стиль в листуванні, можна почати повідомлення з простого “Добрий день” або навіть “Привіт”. Якщо ви знаєте ім’я людини, напишіть ім’я. Наприклад: “Привіт, Сергію”.

Однак будьте обережні. Неформальні вітання більш доброзичливі, але можуть здатися занадто зухвалими. Якщо ви не впевнені, краще бути занадто формальним у вашому електронному вітанні.

У діловому листуванні зайву неформальність можуть визнати за грубість. Більшість експертів погоджуються, що не варто починати й закінчувати ділові повідомлення абревіатурами, звичними для нас в СМС. Нижче наведено кілька прикладів абревіатур з текстових повідомлень, яких варто уникати в діловому листуванні електронною поштою:

• Hey (Агов)
• Yo (Ей)
• Sup або Whassup
• ? (Повідомлення починається зі знака питання)

Перше речення

Перше речення електронного листа впливає на те, чи буде одержувач читати його далі, чи ні. Професійно складений електронний лист буде починатися з ефективного першого речення. І не злічити, скільки повідомлень я відправила прямо в кошик через те, що вже по першому рядку було зрозуміло, що відправнику не мало сенсу писати мені.

Наводжу кілька прикладів поганих перших речень, і як їх краще виправити:

• “Ви мене не знаєте, але. ” Не треба повідомляти мені, що я вас не знаю. Замість цього відразу перейдіть до справи. “Я пишу, щоб запросити вас на щорічні збори компанії 5-го липня”.

• “Мене звуть Ліза Лопес, і я. ” Такий початок зосереджує всі повідомлення тільки на вас. Спробуйте поставити запитання, щоб зацікавити одержувача. “Чи знаєте ви, що 50% американців не мають заощаджень на пенсію?” Назвіться після того, як привернули увагу одержувача.

Якщо ви пишете листа людині, з якою не знайомі особисто, але у вас є якісь точки дотику, посилайтеся на них. Наприклад, ви можете написати: “Мені сподобалась ваша презентація з юзабіліті на зустрічі [назва компанії] минулого місяця”, або “Я прочитав вашу останню статтю по [тема] в публікації [назва]”.

Застереження: не намагайтеся вигадати точки дотику там, де її немає. Якщо ви не були на презентації або не читали статті, вони швидко це зрозуміють. Як письменник, я доволі часто отримую листи від людей, які стверджують, що вони прочитали мою статтю, але при подальшому спілкуванні стає очевидним, що вони лише пробігли очима заголовок моєї статті.

4. Як закінчити повідомлення

Бувало таке, що ви написали повідомлення, але не знаєте, як його закінчити? Ви не одні. Кінцеві слова повідомлення не менш важливі. Це одна з причин, чому на Envato Market є десятки професійних шаблонів ділової пошти, які містять всі елементи гарного закінчення електронного листа. Ось приклад дизайну шаблону електронного листа в темному стилі:

Шаблон електронного листа в темному стилі. Містить 30 варіантів макету з файлами HTML та Photoshop.

Пам’ятаю, як мало не підстрибнула кілька років тому, коли клієнт закінчив своє повідомлення словами “Люблю тебе”. Я тоді закінчила великий проект для нього в стислі терміни, але ми не були настільки близько знайомі. Насправді виявилось, він просто був радий, що я змогла виконати таку велику роботу за рекордно короткий час; але його занадто неформальні слова викликали дискомфорт.

Найкраще закінчувати листа цими елементами:

• Завершальні слова. Як згадувалося вище, останні слова мають значення. Якщо ваш тон занадто фамільярний або неофіційний, ви можете змусити свого одержувача відчути себе ніяково. “З повагою”, або “Найкращих побажань”, вважаються стандартними останніми словами в діловому листі.
• Підпис. Якщо ви не близько знайомі з одержувачем, завжди пишіть своє ім’я та прізвище. Якщо ви добре знайомі, і ділове листування з цією людиною має неформальний характер, можна підписуватись тільки своїм ім’ям.
• Посада і компанія (якщо необхідно). Якщо ви пишете від імені компанії, в діловому листуванні ви повинні додати свою посаду та назву компанії, яку представляєте.
• Контактна інформація. Додавайте не тільки адресу електронної пошти, а й інші способи, якими можна з вами зв’язатися, наприклад, номер телефону і контакти в соціальних медіа. Якщо ви намагаєтеся знайти роботу, використовуйте свій профіль LinkedIn.
• Посилання на сайт компанії (якщо є). Якщо у вашої компанії є сайт, посилання на нього в електронному повідомленні має значення.
• Фото (за бажанням). Можна додавати своє фото поруч з підписом, але ніколи не використовуйте тільки фото без підпису. Деякі поштові програми не показують зображень. У такому випадку, якщо ви не підпишетесь, а тільки розмістите фотографію, ваш одержувач не знатиме, від кого повідомлення.

Так само як і на початку повідомлення, не використовуйте абревіатур з текстових повідомлень в діловому листі. Ось деякі приклади абревіатур, яких слід уникати:

• CYA (скорочено “побачимося пізніше”)
• L8R

Де можна дізнатися більше про електронне листування

Ви можете писати ефективні початки та закінчення в поштових повідомленнях. Підбиваючи підсумки того, що ми вивчили, починайте та закінчуйте ділові повідомлення так:

• визначте вашу цільову аудиторію
• виберіть відповідний стиль повідомлення
• зверніть увагу на елементи на початку повідомлення
• завершуйте лист правильними кінцевими компонентами.

Дізнайтеся більше про написання професійних листів в цьому всеосяжному керівництві:

Або подивіться наше Керівництво (серію уроків) на тему: “Написання ефективних ділових повідомлень”.