Черга за протезами. Як працює реабілітаційний центр “Галичина” і з чим є проблеми

Державне підприємство “Галичина” у Львові раніше спеціалізувалося на комплексній реабілітації людей з інвалідністю. Однак через повномасштабне вторгнення центр змінив фокус діяльності й тепер опікується лише військовими, які проходять реабілітацію після важких травм і ампутацій кінцівок.

Texty.org.ua відвідали “Галичину”, щоб дізнатися, як відбувається реабілітація в центрі, як військові можуть туди потрапити, з якими проблемами стикаються пацієнти і як можна підтримати свою близьку людину після травми.

Статуя Діви Марії на вході в реабілітаційний центр “Галичина”

Скрипучий ліфт

На прохідній державного реабілітаційного центру “Галичина” стоїть більярдний стіл (доволі типовий елемент будь-якого місця, де реабілітуються військові), а також невелика капличка й широкий ліфт, на якому написано, що користуватися ним можуть тільки ті, кому це потрібно.

До ліфта після перекуру під’їжджає військовий на колісному кріслі, натискає на кнопку виклику, і кабіна з гуркотом рушає з місця. Старенький ліфт доводиться чекати кілька хвилин.

Тьмяне світло, вузенькі коридори, старі меблі й скрипучий ліфт — ось що помічаєш одразу, як заходиш сюди. Однак нехай зовнішній вигляд не вводить вас в оману: “Галичина” працює у сфері фізичної та психологічної реабілітації людей з інвалідністю вже 20 років.

До початку повномасштабного вторгнення тут жили й проходили реабілітацію люди з інвалідністю. Також для них тут проводилися літні курси, на яких можна було опанувати 27 спеціальностей. Після 24 лютого 2022 року центр тимчасово припинив свою роботу й почав приймати переселенців. Від грудня 2022-го, коли з фронту стало повертатися багато поранених і травмованих військових, працівники “Галичини” зосередилися на їхній реабілітації.

Зараз військові з важкими травмами тут проживають і проходять реабілітацію, а ті, хто втратив кінцівки, чекають свої протези. Із цим виникають серйозні проблеми.

Просто стояти

На першому поверсі реабілітаційного центру міститься спортзал, де військові щодня виконують вправи із самого ранку до вечора.

Заняття з реабілітологом у залі фізичної реабілітації

Інтер’єр цього залу трохи відрізняється від старенького ремонту коридорів “Галичини”. Саме це приміщення нещодавно оновили, щоб військовим було комфортніше. Приватні благодійники передали для центру спортивне спорядження і профінансували оновлення залу.

Заняття в спортзалі, який тут називають залом фізичної реабілітації. Фото авторки

Під час деяких вправ військові можуть просто стояти. Те, що для звичайної людини є відпочинком від тренування, у травмованої людини забирає багато зусиль — тіло без кінцівки втрачає опору й тримати баланс дуже важко.

У цьому залі лише один військовий має протез — дужий чоловік із татуюваннями на руках, який займається на силовій станції. У нього протезована ліва нога. Решта відвідувачів залу виконують вправи без протезів — ще чекають на них.

Єдиний чоловік із протезом у спортивному залі

Це ілюстрація великої проблеми, яку спричинила війна. Компанії, які роблять протези кінцівок, — і українські, і закордонні, — не були готові до величезного попиту, який виник після повномасштабного вторгнення, тож тепер військові змушені стояти в черзі, щоб отримати протези.

Протези рук чекають довше

“Найбільше проблем виникає з протезами верхніх кінцівок, — каже реабілітолог Юлія Світлик. — Кілька днів тому я розмовляла з представниками підприємства, що займається протезуванням, і вони розповідали, що раніше могли встановлювати один-два протези рук на рік, а тепер їх потрібно сотні”.

Реабілітолог Юлія Світлик. Фото авторки

Юлія Світлик — невисока жінка зі світлим волоссям, блакитними очима й спокійним голосом. Вона працює в “Галичині” вже 20 років і помітила, що реабілітація військових трохи відрізняється від її минулого досвіду. Військові дисциплінованіші, тож із самого ранку вони вчасно приходять у спортзал для виконання вправ. У них є сильна мотивація — якнайшвидше повернутися на фронт або ж додому, до своєї родини.

Зазвичай реабілітація після лікування травми може тривати 3–4 місяці, розповідає Юлія Світлик. Але через довгі черги подеколи доводиться чекати протези ще кілька місяців. Військові самі обирають місця, де вони протезуватимуться, тож час очікування залежить від того, як те чи інше підприємство справляється з попитом.

На протези нижніх кінцівок також є черга, але не така велика, як на протезування рук. Це пов’язано з тим, що протези нижніх кінцівок були більш затребувані ще до повномасштабного вторгнення, пояснює Марія Коваль, завідувачка відділення медичної реабілітації центру “Галичина”.

Марія Коваль, завідувачка відділення медичної реабілітації центру “Галичина”

“Раніше які причини травм були у наших пацієнтів: ДТП, наприклад, чи захворювання артерій і вен нижніх кінцівок, через діабет могли ампутувати ноги. Це все стосувалося саме нижніх кінцівок. А зараз через війну ми стикаємося з відривом і нижніх, і верхніх кінцівок, до цього підприємства не були готові”, — каже Марія Коваль.

Як потрапити в “Галичину”

Через відсутність складових для протезів черга виникає ще й у сам реабілітаційний центр. Адже військового без протеза просто так відпустити додому не можна, а отже, наступний пацієнт має чекати, коли звільниться місце.

На ампутованій кінцівці без протеза виникає ризик появи невром (пухлина або патологічний ріст нерва) та остеофітів (наріст кісткової тканини). Якщо такі нарости з’являться, кінцівку доведеться знову оперувати, адже невроми й остеофіти заважатимуть носити протез, спричинятимуть сильний біль.

Крім того, пацієнт постійно повинен виконувати фізичні вправи, щоб після протезування мати змогу повернутися до нормального життя.

“Без фізичних навантажень м’язи атрофуються, амплітуда рухливості суглоба зменшується. Якщо людина втрачає нижню кінцівку, то весь її опорно-руховий апарат, спина починають страждати, адже втрачається точка опори. Тому пацієнт потребує корекції і нагляду лікарів”, — пояснює Юлія Світлик.

Пацієнт реабілітаційного центру “Галичина”

Поки ті, хто перебуває в “Галичині”, чекають свій протез, черга охочих туди потрапити розростається.

Зараз у “Галичині” у Львові перебуває 90 військових, однак у реабілітаційного центру є ще один корпус у містечку Великий Любінь за годину їзди від Львова. Зараз там проходять реабілітацію 180 осіб.

Щоб розмістити більше людей у львівському центрі, торік тут збільшили кількість палат для проживання. Зробили ремонт на п’ятому поверсі, де раніше містився навчальний корпус. “У нас, знаєте, палати такі, що в них розміщують по 5–6 людей, але виходимо з того, що є”, — каже Марія Коваль.

У “Галичину” можна потрапити за направленням із військових госпіталів чи військових частин. Якщо військовий був демобілізований, він може потрапити на реабілітацію за направленням сімейного лікаря, розповіла Марія Коваль.

Ерготерапія

У лабіринті кабінетів на першому поверсі ховається невеличка кімнатка ерготерапії. Вона радше нагадує кімнату для дітей — на столі біля кахельної стіни стоїть дошка для розвитку моторики рук. Такі часто можна побачити в дитячому куточку ресторану чи вдома в людей, які виховують маленьку дитину.

Пацієнт розробляє суглоби руки в кабінеті ерготерапії

На іншому кінці кімнатки стоїть звичайний стіл із буденними предметами: рамкою з фотографією, годинником і книжками. Біля них іграшки: конструктор, пірамідка з різнокольоровими кільцями, пластилін і виліплені з нього фігурки. І кілька іконок.

Посередині кімнати стоїть ще один столик із дерев’яними фігурками, які можна пересувати.

Однак це приміщення використовують не для того, щоб зайняти чимось дітей пацієнтів, а для ерготерапії дорослих. Це практичний метод лікування — за його допомогою пацієнтів вчать користуватися протезами й виконувати буденні вправи.

Біля кожного столика тут сидить пацієнт. Військовий Дмитро в помаранчевій футболці пересуває фігурку на дошці для розвитку моторики. Шкіра на його руках нерівна, на ній помітні червоні шрами від бойових травм.

Ерготерапевтка Леся Федак розповідає, що внаслідок травм жоден суглоб руки Дмитра не працює нормально. Такі елементарні рухи спричиняють сильний біль.

Військовий Дмитро в кабінеті ерготерапії

За словами Лесі, Дмитрові знадобиться ще близько трьох місяців, щоб суглоби почали нормально працювати. Проблема в тому, що після травми під час лікування він п’ять місяців не виконував жодних вправ. Коли приїхав у реабілітаційний центр, його рука взагалі не рухалася, навіть пальці.

Цього можна було уникнути, каже ерготерапевтка. Після операції Дмитрові треба було виконувати прості вправи, щоб рука не застоювалася.

Салати

Посеред кімнати інший військовий у сірій футболці й також зі шрамами на руках розминає м’ячик із паперу.

Пацієнт розробляє суглоби руки в кабінеті ерготерапії

Ця вправа не викликає в нього болю, але рука також працює не “на повну потужність”. Щоб стиснути руку в кулак, йому потрібно 10 хвилин розминати паперовий м’ячик. А згодом пальці без вправ знову “завмирають”. З ерготерапевткою військовий намагається повернути втрачені функції м’язів.

Арсен у процесі опанування протеза

На іншому кінці кімнати військовослужбовець Арсен із широкою усмішкою опановує побутові навички зі своїм протезом. Сьогодні він навчився точити ножі й радий продемонструвати нове вміння.

Арсен навчився точити ножі за допомогою протеза

Арсен витягає кілька ножів, захоплює своїм гаком-протезом точило, а лівою рукою із синьо-жовтим браслетом починає точити. Він навчився так вправно користуватися протезом, що навіть їжу тепер собі готує самостійно.

“Купив собі велику миску, тут є дошка і ножик, вже сам салати можу готувати”, — розповідає Арсен.

Арсен навчився з протезом грати в більярд

Коли я виходила з реабілітайційного центру, побачила, що Арсен ще й навчився грати в більярд із протезом. Лівою рукою він тримав кий, обпертий на “кисть” протеза, одразу біля гака.

Крики болю й обійми

Наступного дня я мала змогу поспілкуватися з психологинею команди “Галичини”, яка працює в корпусі у Великому Любіні. Оксана Головко розповідає, що кожен свій день починає з обіймів пацієнтів, яких зустрічає біля входу в центр.

“Потім я йду до свого кабінету й там по дорозі минаю кабінет перев’язок. Це місце, звідки інколи чути крики, коли знімають пов’язки, це може бути дуже боляче. Тож я можу зайти туди й підтримати пацієнта в цей момент”, — розповідає Оксана.

За словами реабілітолога Юлії Світлик, попри те що військові дуже вмотивовані проходити фізичну реабілітацію, до відвідувань психолога вони ставляться прохолодніше. Оксана Головко пояснює, що серед поранених багато чоловіків віком 30–50 років, які не мають культури відвідування психолога. “Вони думають, що коли їх відправили до психолога, то вони психи”, — каже психологиня.

Але відвідування психолога під час реабілітації потрібне, адже відсутність кінцівки й довге очікування протеза можуть погіршити й без того вразливий психічний стан пацієнта.

“Ми витрачаємо багато часу на налагодження простого живого контакту з пацієнтом. Пояснюємо, що ми з колегами не психіатри, тож не виписуватимемо їм ліки, ми безпечні й корисні. Я розповідаю, що ми тут у центрі не для того, щоб копатися в мізках пацієнтів чи залазити їм у голову, а для того, щоб допомогти перебороти оту ненормальну кризу, в якій вони опинилися”, — каже Головко.

Щоб військові почувалися комфортно під час реабілітації, у “Галичині” для них організовують дозвілля, розповідає психологиня. По середах проводять арттерапію, яка поєднує в собі заняття творчістю і психотерапію.

Час від часу військових запрошують поїхати на екскурсії, відвідати контактний зоопарк за містом, покататися на конях, піти на концепт, вирушити у сплав на каяках чи прогулятися Львовом.

“Якось ми їздили в торговельний центр на кінопоказ. Це хороша можливість соціалізуватися, зрозуміти, як реагувати на погляди сторонніх людей. І все це в доволі комфортній обстановці, бо вони їдуть туди великою групою з 20–25 пацієнтів і їх супроводжую я”, — розповідає психологиня.

В одній із таких поїздок двоє військових на милицях вирішили спробувати проїхати ескалатором. “Один військовий з ампутацією ноги нижче коліна спустився без проблем, а от той, у якого була ампутація вище коліна, довго вагався, не знав, куди прилаштувати милиці, — згадує Оксана Головко. — Я стояла знизу ескалатора й попросила двох хлопців постояти поруч, щоб підстрахувати нашого військового. Але він врешті спустився і зійшов з ескалатора сам”.

Терпіння і комунікація

Оксана також дала кілька порад близьким людям військових, які втратили кінцівки чи дістали важкі поранення на війні. Психологиня каже, що важливо утримуватися від гіперопіки над травмованою людиною. Це може поглибити психологічну кризу військового: він почуватиметься немічним, якщо ви виконуватимете за нього всю роботу.

Військовослужбовець Арсен, якого я зустріла в кабінеті ерготерапії, показав, що сам може про себе попіклуватися. Щоб упевнитися, що людині потрібна ваша допомога, запитайте в неї, що вона точно не зможе робити без вашої допомоги.

“Якщо людина втратила одну руку, то навіть із протезом вона не зможе одночасно нести і чашку з чаєм, і ще й чайник до столу. А людина на колісному кріслі, наприклад, зможе відчинити собі двері, але якщо на вході буде високий поріг, то їй може бути важко його подолати”, — каже психологиня Оксана Головко.

Також треба запастися терпінням, адже переживання сильної психологічної травми може тривати кілька місяців чи навіть років.

Як розвивається малюк в три місяці. Що потрібно знати батькам.

В перший рік свого життя дитина не лише стрімко росте, але й кожного місяця активно вивчає світ та опановує нові навички. В цій статті ми поговоримо про розвиток дитини в три місяці.

В перші місяці життя немовля поступово адаптується до навколишнього середовища та починає поводитись свідомо. Молодих батьків, особливо якщо мова йде про першу дитину, дуже цікавить, що ж повинен вміти їхній малюк в трьохмісячному віці.

Фізичний розвиток

За три місяці дитина встигла суттєво набрати у вазі та підрости. Середній показник набору ваги в місяць становить 850 г, однак ця цифра може суттєво колихатись. Тому щомісяця за вагою та темпами росту дитини слідкує лікар. Зверніть увагу, якщо дитина перебуваючи на грудному годуванні набирає у вазі надто мало, не варто одразу переходити на суміші чи змішане годування. Можливо ви робити помилки під час годування грудьми, тому достатньо лише налагодити лактацію.

Психомоторний розвиток дитини в три місяці

Сюди відносяться рівень інтелекту та рухова активність маляти,, груба моторика, тобто рухи великих м’язів тіла. Так дитина в три місяці здатна:

• якщо її покласти на живіт, витягати уперед руки, утворюючі прямий кут в ліктьовому суглобі;
• робити повороти зі спини на бочок;
• піднімає ноги у положенні лежачи.

Розвиток дитини в три місяці: дрібна моторика

• залишати кисть в розкритому положенні у стані спокою;
• захоплювати руками іграшки, якщо їх піднести до малюка. Деякий час тримати іграшку в кулаці.

Перцептивний розвиток малюка

• стежити за іграшкою очима та обертаючи голову;
• спостерігати за своїми долонями;
• видає різні звуки, «балакаючи» з батьками чи іншими дорослими.

Розвиток мовленнєвих навичок дитина в три місяці

Якщо говорити про розвиток дитини в три місяці, то варто згадати і про її перше «мовлення». Зокрема малюк здатний:

1. реагувати на голос та інтонацію дорослого посмішкою;
2. видавати звуки («агукати») з різною інтонацією.

Соціальні навички

В три місяці маля активно реагує усмішкою на чужі обличчя, однак ще не розрізняє своїх та чужих. Спілкуючись з дорослими у дитини проявляється «комплекс пожвавлення». Малюк може сміятися в голос.

Розвиток мислення

Малюк вже вміє тримати груди рукою. Після того як наївся виштовхує сосок язиком з роту. Також в дитини з’являється здатність формувати прості причинно-наслідкові зв’язки.

Психічний розвиток

Психіка дитини в цьому віці залежить від атмосфери в сім’ї та навколишньої обстановки. Якщо дитинка здорова фізично, а в родині панує хороша позитивна атмосфера, малюк буде життєрадісним та допитливим. Знаходячись у стані, який приносить дискомфорт, дитина буде плакати. У разі переляку чи невдоволення, малюк може проявляти незадоволення у бік батьків. Важливо! В трьохмісячному віці дитина ще не знає, що таке розбещеність та невихованість.

Розвиток дитини у три місяці включає здатність до спілкування. Малюк формує тривалі звукові ланцюжки, активно приймаючи участь у бесіді.

Як формуються навички дитини в три місяця

Дитина розвивається великою мірою за допомогою тактильних відчуттів. Вона вивчає світ за допомогою рук. Тому давайте малюку мацати речі. Завдяки цьому:

1. міцнішають м’язи на фалангах пальців;
2. вдосконалюються хапальні рефлекси;
3. формується розумові здібності та тактильне сприйняття дійсності.

Однак, розвиток дитини в три місяці у кожного протікає індивідуально, тому можуть бути незначні відхилення від стандартної схеми. Тим не менше, якщо є певні відставання, їх не треба ігнорувати. Варто проконсультуватися з лікарем. Особливо зверніть увагу на маля, якщо воно не проявляє зорову реакцію на якість гучні звуки, не утримує голівку, лежачі на животі, не дивиться та не тягне до рота свої руки, не посміхається, не стежить за предметами.

Розвиток недоношеної дитини в три місяці

Недоношеними дітьми вважаються діти, які народилися раніше потрібного терміну, важать менше 2,5 кг і ріст менший ніж 45 см. Таким малюкам потрібний більш ретельний догляд. В два місяці їх вміння та розумові здібності ще не такі розвинуті як в їх доношених однолітків. Різниця може становити до 2 місяців, залежно від ступеню недоношеності.

Умовні особливості розвитку недоношеної дитини:

• дитина багато спить та їсть;
• малюк дивиться на батьків та піднімає голову, лежачі на животі;
• посмішка може бути відсутня, але є мімічна реакція на дотики;
• проявляється хапальний рефлекс.

Такій дитині корисні масаж, купання, спілкування та посилена увага батьків.

Отже розвиток дитини в 3 місяці залежить від того, чи доношеною вона є, скільки часу приділяють їй батьки та від індивідуальних особливостей малюка.

Як розвивається і що вміє дитина в 3 місяці?

Невпинно продовжуємо говорити про наших маленьких діточок. Сьогодні, наприклад, хочемо поговорити про те, яким має бути розвиток дитини в 3 місяці.

Так що ж повинен вміти тримісячний малюк? І в яких випадках варто насторожитися?

1. Фізичний розвиток дитини

Три місяці – особлива дата в житті вашої дитини. Малюк звик до нового світу, не вередує без приводу, дізнається нові обличчя і продовжує вдосконалюватися.

Не варто забувати відвідувати дитячого педіатра, адже незалежно від того, як почуває себе дитина, лікар повинен його оглянути і зробити нові позначки в карті щодо його здоров’я і розвитку.

У віці 3 місяців нормою вважається:

• вага дівчинки в межах 4,8-6,3 (хлопчика: 4,9-7,0) кг;
• зростання малятка від 56,2 до 61,8 (хлопчика: 56,5-62) см;
• окружність голови дівчинки 38-41 (хлопчаки: 39-42) см.

Знову ж таки, потрібно розуміти, що всі цифри умовні. Є безліч діток, які не потрапляють в статистичні рамки, що зовсім не є показником неповноцінного розвитку.

Це ж стосується і режиму дня. І хоча в тримісячному віці буквально всі малюки набагато більше сплять, це зовсім не означає, що сон у кожного з дітей триває однаково. Однак ви можете помітити, що ваша крихітка спить вночі міцніше, ніж раніше. Тепер ви можете не боятися розбудити малюка своїми дотиками.

В цей же час можна дещо урізноманітнити харчування малюка. Якщо малюк знаходиться на грудному вигодовуванні, ви можете почати його допоювати водичкою. А дитині на штучному харчуванні необхідно підібрати нову суміш, яка буде відповідати її віку.

До речі, в цьому віці найчастіше вже закінчуються проблеми з животиком. Можна спробувати повернути колишній режим дня, проте більшість діток до таких намірів ставляться негативно. Зачекайте, це тимчасове явище, незабаром воно пройде.

2. Особливості розвитку крихти

Спостережні батьки помічають, що малюк стає ще більш цікавим. Це природно, адже ваша дитина звикає жити в соціумі, де кожен день є можливість поговорити з кимось.

Зверніть увагу, як дитина реагує на вашу міміку і сюсюкання – вона регоче!

Ваш малюк придбав нові навички:

• навчився перевертатися з бочка на спинку або животик (і навпаки);
• утримує пляшку в руках самостійно (при цьому ще не дуже добре утримує інші іграшки);
• піднімає голову з положення «лежачи на животі» (проте тримає її поки не більше півтора хвилин);
• крутить голівкою в різні боки;
• реагує на звуки і світло, шукає джерела їх виникнення;
• розтискає і стискає кулачки усвідомлено (гіпертонус м’язів йде на спад, тому у малюка вдосконалюється хапальний рефлекс);
• впирається ногами об поверхню, коли знаходиться у вертикальному положенні (обов’язково тримайте дитину під пахвами, його м’язи і кісточки ще не зміцніли для ходьби);
• сміється в голос і посміхається матусі, коли та з ним розмовляє і корчить «міміку»;
• розмовляє з татом і мамою, протяжно вимовляючи: «а-а-а», «у-у-у», «агу»;
• впізнає обличчя людей, які часто з ним спілкуються.

Догляд в цей період часу буквально не відрізняється від того, що був місяцями раніше, однак з’являється нове правило: не залишати малюка без нагляду, адже він так і норовить впасти з ліжка або облизнути пульт від телевізора.

Для того, щоб малюк перебував у безпеці, радять придбати дитячий манеж. Наповніть його різними іграшками, щоб малюкові подобалося проводити час «в новому місці».

3. Ігри

Саме зараз ви повинні задуматися про певну тактику навчання і розвитку свого малюка. Про те, як займатися з дитиною даного віку, детально розповідає відомий дитячий педіатр Комаровський. Благо, все відео з навчальними іграми можна знайти у відкритому доступі в інтернеті.

Тримісячна дитина починає захоплюватися своїм тілом і розглядає свої ручки і ніжки. Звичайно, зараз він ще не може рухати ними усвідомлено і все «підкидання» і «помахи» кінцівок виглядають безглуздо.

Однак малюк, якому лише три місяці від народження, вже готовий вивчати своє тіло, і ви можете йому в цьому допомогти:

• масажуйте малюкові пальчики, називаючи кожен з них: «безіменний», «вказівний» і так далі;
• торкайтеся до частин обличчя малюка і промовляти вголос: «носик», «губки», «вушко»;
• показуйте на своєму обличчі розташування очей, щік, підборіддя і іншого;
• погладжуйте ніжки і говоріть малюкові про це.

Коли малюк розглядає себе і вас – у нього формується уявлення про самого себе і про те, «з чого він складається». Називаючи частини тіла, ви допомагаєте дитині провести паралель між тим «що є» і тим «як це називається». Надалі ви помітите, що малюк, який ще не вміє говорити показує пальчиком на ніс на ваше прохання: «покажи, де носик».

І в цьому ж віці потрібно зробити акцент на читання віршів і казок. Тепер малюк не просто радий вашому голосу, але і вслухається в кожне ваше слово. Зараз він вміє розрізняти інтонацію і «читати» ваші емоції, тому «жива розповідь з гримасами» допоможе малюкові вивчити міміку обличчя, і, звичайно, просто принесе задоволення.

Доктор Комаровський рекомендує мамам займатися з малюками пальчиковою гімнастикою. Такі заняття допомагають розвинути дрібну моторику. До речі, різних вправ «на пальчики» величезна кількість, що добре, адже такі заняття повинні проводитися щодня протягом багатьох місяців (і навіть років).

Найпопулярніші пальчикові ігри для тримісячних дітей:

• гра в “тосі” руками малюка (якщо малюк не готовий розправляти долоньки для даної гри – не квапте, запропонуйте інше заняття);
• стискання і розжимання кулачків (вправу потрібно виконувати ручками малюка і показувати правильне виконання «вправи» на своєму прикладі).

До речі, дітки дуже люблять «порпатися» в різних деталях, що також розвиває дрібну моторику – давайте малюкові в ручки маленькі предмети: кульки, кубики, намиста.

І, звичайно, не забуваємо купувати малюкові іграшки, які допоможуть йому освоїти наш неосяжний світ:

• підвіски в коляску і ліжечко;
• іграшки зі звуковим та світловим супроводом;
• різні пищалки.

Насправді, зараз існує безліч посібників для розвитку дітей, проте багато батьків самостійно придумують нові ігри для своїх малюків, не вдаючись до допомоги книг, і з задоволенням діляться своїми знаннями на просторах інтернету. Тому заняття для свого малюка ви знайдете завжди!

Загальна інформація про розвиток дитини в 3-4 місяці від мами Лари в цьому відео:

Про те, чим зайняти тримісячну дитину, можна подивитися тут: