Інтервали музичні
Інтервал – це відстань між двома звуками.
Відстань між звуками в музиці вимірюється півтонами.
Півтон – це найкоротша відстань між двома звуками, тобто два сусідні звуки.
(Якщо рахувати на фортепіано, то між двома клавішами. Нагадую, чорні – це теж клавіші)
Тон = 2 півтона.
Інтервал має ступіневу і тонову величини.
Основна для визначення інтервала – ступенева величина (тобто скільки ступенів (різних за назвою нот) уміщується між двома звуками інтервалу, не залежно від того як він фактично звучить). Наприклад: мі-ляb – це зменшена кварта, хоча звучить вона як велика терція (мі-соль#), але якщо порахувати кількість ступенів (мі-фа-соль-ляb), то виходить кварта.
Розміри інтервалів до октави
- Прима (ч1) = 0 тонів
- Мала секунда (м2) = пів тона
- Велика секунда (б2) = 1 тон
- Мала терція (мЗ) = 1,5 тона
- Велика терція (б3) = 2 тона
- Кварта (ч4) = 2,5 тона
- Тритон (зб4 или зм5) = 3 тона
- Квінта (ч5) = 3,5 тона
- Мала секста (м6) = 4 тона
- Велика секста (б6) = 4,5 тона
- Мала септима (м7) = 5 тонів
- Велика септима (б7) = 5,5
- Октава (ч8) = 6 тонів
- великі (в), малі (м), чисті (ч), збільшені (зб), зменшені (зм)
- гармонічні (2 звуки звучать одночасно)
мелодичні (2 звуки звучать по черзі) - прості (до октави): прима (1), секунда (2), терція (3), кварта (4), квінта (5), секста (6), септима (7), октава (8)
складені (більше октави): нона (9) = секунда через октаву, децима (10) = терція через октаву, ундецима (11) = кварта через октаву, дуодецима (12) = квінта через октаву, терцдецима (13) = секста через октаву, квартдецима (14) = септима через октаву, квінтдецима (15) = дві октави - консонанси (милозвучні)
досконалі консонанси (чисті: прима (1), кварта (4), квінта (5), октава (8))
недосконалі консонанси (великі і малі: терція (3) и секста (6))
Обернення інтервалів – це перенесення нижнього звуку на октаву вгору (або навпаки – верхнього звуку на октаву вниз)
Інтервали на ступенях тональності
Інтервали | Мажор | Мінор |
Прима (ч1) и Октава (ч8) | всі ступені | всі ступені |
Мала секунда (м2) | III, VII | II, V |
Велика секунда (в2) | I, II, IV, V, VI | I, III, IV, VI, VII |
Мала терція (м3) | II, III, VI, VII | I, ІІ, IV, V |
Велика терція (в3) | I, IV, V | III, VI, VII |
Чиста кварта (ч4) | всі ступені, крім IV | всі ступені, крім VI |
Чиста квінта (ч5) | всі ступені, крім VII | всі ступені, крім II |
Мала секста (м6) | III, VI, VII | I, II, V |
Велика секста (в6) | I, II, IV, V | III, IV, VI, VII |
Мала септима (м7) | II, III, V, VI, VII | I, II, IV, V, VII |
Велика септима (в7) | I, IV | III, VI |
Характерні інтервали – це збільшені та зменшені інтервали, які будують в гармонічних ладах.
Розв’язання інтервалів – це перехід дисонуючих (нестійких) звуків в сусідні стійкі за певними правилами.
План побудови всіх характерних інтервалів:
- Записати гармонічну гаму.
- Записати стійкі та нестійкі звуки.
- Побудувати від нестійких звуків:
– дві зменшені квінти (зм5) на VII і II ступенях
– дві збільшені кварти (зб4) на IV і VI ступенях
– зменшену септіму (зм7) на VII cтупені
– збільшену секунду (зб2) на VI ступені
– зменшену кварту (зм4) на III ступені в мажорі і на VII ступені в мінорі
– збільшену квінту (зб5) на VI ступені в мажорі і на III ступені в мінорі - Розв’язати нестійкі звуки інтервалів в стійкі.
При цьому пам’ятати (!) – збільшені інтервали розширюються, а зменшені – звужуються.
Як будувати характерні інтервали в будь-якій тональності?
Сьогодні поговоримо про те, як будувати характерні інтервали в будь-якій тональності: в мажорі чи в мінорі. Для початку потрібно розібратися, що таке характерні інтервали взагалі, як вони з’являються і на яких щаблях будуються.
Насамперед, характерні інтервали – це інтервали, тобто поєднання двох звуків в мелодії або гармонії. Інтервали бувають різні: чисті, малі, великі і т.д. Нас в даному випадку будуть цікавити збільшені і зменшені інтервали, а саме збільшені секунда і квінта, зменшені септима і кварта (їх всього чотири, вони дуже легко запам’ятовуються – ув2, ув5 , розум7, розум4).
Характерними ці інтервали називаються тому, що вони з’являються тільки в гармонічному мажорі чи мінорі у зв’язку з «характерними» для цих видів мажору і мінору підвищеними і зниженими ступенями. Що тут мається на увазі? Як відомо, в гармонічному мажорі знижена шоста ступінь, а в гармонічному мінорі – підвищена сьома.
Так от, в будь-якому з чотирьох характерних інтервалів обов’язково один зі звуків (нижній або верхній) буде ось цієї «характерною» сходинкою (VI низькою, якщо це мажор, або VII високою, якщо ми знаходимося в мінорі).
Як будувати характерні інтервали?
Тепер перейдемо безпосередньо до питання про те, як будувати характерні інтервали в мінорі або в мажорі. Це робиться дуже просто. Спочатку потрібно представити потрібну тональність, написати, якщо потрібно, її ключові знаки, і обчислити, який звук тут «характерний». А далі можна рухатися двома шляхами.
Перший шлях виходить з наступною аксіоми: всі чотири характерних інтервалу крутяться навколо «характерною сходинки». Подивіться, як це працює.
Приклад 1. Характерні інтервали в до мажорі і до мінорі
Приклад 2. Характерні інтервали в фа мажорі і фа мінорі
Приклад 3. Характерні інтервали в ля мажорі і ля мінорі
У всіх цих прикладах ми наочно бачимо, як всякі збільшені секунди з зменшеними квартами буквально «крутяться» навколо нашої чарівної сходинки (нагадую, що в мажорі «чарівна сходинка» – шоста, а в мінорі – сьома). У першому прикладі ці щаблі виділені жовтим маркером.
Другий шлях – Теж варіант: просто побудувати потрібні інтервали на потрібних щаблях, тим більше що один-то звук нам вже відомий. У цій справі вам сильно допоможе ось така табличка (рекомендується замалювати собі в зошити):
Є один секрет, за допомогою якого цю табличку можна легко запам’ятати. Мотайте на вуса: в мажорі всі збільшені інтервали будуються на зниженій шостий ступені, в мінорі всі зменшені інтервали будуються на підвищеній сьомий!
Як цей секрет нам може допомогти? По-перше, ми вже знаємо, на якому щаблі будуються два інтервали з чотирьох (або пара зменшеними – кварта і септима, або пара збільшених – квінта і секунда).
По-друге, побудувавши цю пару інтервалів (наприклад, обидва збільшених), ми майже автоматично отримуємо другу пару характерних інтервалів (обидва зменшеними) – достатньо лише «перевернути з ніг на голову» те, що ми побудували.
Чому так? Та тому що одні інтервали просто звертаються в інші за принципом дзеркального відображення: секунда перетворюється на септиму, кварта в квінту, зменшені інтервали при зверненні стають збільшеними і навпаки . Не вірите? Самі дивіться!
Приклад 4. Характерні інтервали в ре мажорі і ре мінорі
Приклад 5. Характерні інтервали в сіль мажорі і сіль мінорі
Як вирішуються характерні інтервали в мажорі і в мінорі?
Характерні інтервали співзвуччя нестійкі і вимагають правильного вирішення в стійкі тонічні співзвуччя. Тут діє просте правило: при дозволі в тоніку збільшені інтерв али потрібно збільшувати, а зменшені – зменшувати.
При цьому будь-який нестійкий звук просто переходить в найближчий стійкий. А в парі інтервалів ув5– розум4 взагалі необхідно дозволити тільки один звук («цікаву» щабель), так як другий звук у цих інтервалах – стійка третій ступінь, яка залишається на місці. А вже наші «цікаві» сходинки дозволяються завжди однаково: знижена шоста прагне в п’яту, а підвищена сьома – в першу.
Ось і виходить, що збільшена секунда дозволяється в чисту кварту, а зменшена септима – в чисту квінту- збільшена квінта, збільшуючись, переходить при дозволі в більшу сексту, а зменшена кварта, зменшуючись, переходить в малу терцію.
Приклад 6. Характерні інтервали в мі мажорі і ми мінорі
Приклад 7. Характерні інтервали в сі мажорі і сі мінорі
Розмова про ці прикольних інтервалах можна, звичайно, продовжувати нескінченно, але ми зараз на цьому зупинимося. Додам тільки ще пару слів: не потрібно плутати характерні інтервали з третинами. Так, дійсно, в гармонійних ладах з’являється друга пара тритонів (одна пара ув4 з розум5 є і в діатоніці), тим не менш, тритони ми розглядаємо окремо. Про тритонах поподробнее можна почитати тут.
Бажаю успіхів у вивченні музики! Візьми за правило: сподобався матеріал – поділися з другом, користуючись соціальними кнопочками!
© Автор – Євген Зав’ялов (адмін).