Діагностика аскаридозу у дорослих: як його визначити та виявити, аналізи крові

Аскариди в організмі людини можуть бути одночасно на декількох стадіях розвитку, починаючи з яєць і закінчуючи статевозрілими особинами, завдяки чому діагностувати глистну інвазію досить складно. Для кожної стадії інфікування типова власна симптоматика, та все ж для виявлення аскарид лікаря необхідно деякий час спостерігати пацієнта.

Як виявити зараження? Діагностика захворювання залежить від стадійності патології. Медики можуть використовувати такі аналізи на аскаридоз:

• біохімія та загальний аналіз крові;
• аналіз крові на присутність антитіл – імуноферментний;
• дослідження мокротиння;
• аналіз калу;
• аналіз сечі;
• рентген;
• УЗД-дослідження;
• Антропометрія.

1. Симптоми аскаридозу
2. Аналіз крові
3. Імуноферментний метод аналізу (ІФА)
4. Аналіз мокротиння на аскариди
5. Аналіз калу
6. Аналіз сечі
7. Рентгенографія
8. УЗД-діагностика
9. Антропометрія

Симптоми аскаридозу

Найчастіше перші ознаки зараження виявляються з боку дихальної системи та шлунково-кишкового тракту. Сила симптомів залежить від рівня інвазії. Так, при невеликій кількості паразитів інфекція на своєму початку може, взагалі кажучи, ніяк себе не проявляти або людина відчуватиме легку слабкість та підвищену стомлюваність.

У разі помірного/масивного зараження певні патологічні симптоми спостерігаються вже на початку інфікування. Хворий може скаржитися:

• на кашель різної інтенсивності, що супроводжується відходженням слизової оболонки з домішками крові (у деяких випадках). Подібний симптом спровокований пошкодженням тканин капілярів під час мігрування личинок у легеневі альвеоли;
• легкі болі у грудях;
• поява задишки під час навіть невеликого фізичного навантаження;
• підвищення температури тіла до субфебрильних показників: 37-37,9 ° С;
• підвищена пітливість;
• дискомфорт у животі;
• тахікардія;
• стрибкоподібна зміна показників артеріального тиску. Найчастіше спостерігається гіпотонія, тобто падіння артеріального тиску нижче показників 90/60 мм рт. ст.

Симптоматика аскаридозу залежить від стадії інфікування.

Під час линяння личинок симптоми можуть бути наступними: свербіж шкіри і висипання, набряки, що швидко формуються, збільшення лімфатичних вузлів. На пізніх стадіях наявна симптоматика обумовлена присутністю паразитів у тонкому відділі кишківника.

Хворий може скаржитися на нудоту, блювання, погіршення апетиту та здуття живота. Можлива поява бурчання в животі, хворобливості в області пупка та епігастральної області, розлади випорожнень – найчастіше це діарея, втрата ваги.

Аналіз крові

У разі підозри зараження аскаридами лікар може призначити хворому повний аналіз крові, т. е. як загальне дослідження, а й розширену біохімію. Аналіз можна провести як у звичайній поліклініці, так і звернутися до лабораторії Інвітро.

За наявності інфекції аналіз покаже специфічні зміни:

• анемія – зменшення кількості гемоглобіну та еритроцитів. Причиною його зниження стає вплив токсинів, що проникають у загальний кровообіг у результаті життєдіяльності аскарид. Анемія розвивається також унаслідок дефіциту поживних речовин. Норма гемоглобіну – 120–140 г/л, еритроцити – 3,5–5,5 млн/мл;
• еозинофілія – збільшення кількості еозинофілів (норма 0-5%). Еозинофіли виступають як нейтралізатори гістамінів, які виробляються у великій кількості у разі присутності в організмі людини паразитів.

За відсутності терапії та тривалого носія гельмінтів рівень еозинофілів продовжує збільшуватися і здатний досягати рівня 15–25%. Але зростання рівня еозинофілів у разі розвитку анемії не можна розглядати як явну ознаку наявності аскарид. Подібна симптоматика формується при інших паразитарних інфекціях.

Імуноферментний метод аналізу (ІФА)

Імуноферментний аналіз крові на аскаридоз визнається найефективнішим способом підтвердження діагнозу, що дозволяє виявити інфекцію на початку її розвитку. Після проникнення аскарид в організм людини імунна система починає активне продукування специфічних антитіл – імуноглобулінів.

Вони необхідні усунення наслідків токсичного впливу гельмінтів. Концентрація і тип антитіл дозволяє встановити точний діагноз, а також і ступінь глистної інвазії.

Для аналізу на аскаридоз у дорослої категорії пацієнтів використовується венозна кров.

Прийнято виділяти кілька типів антитіл до антигенів аскарид, що відповідають різним термінам зараження – A, G, M. Залежно від виявленого типу імуноглобуліну лікар може отримати відомості про термін зараження, що відбулося. Так, IgG виявляється з 3-6 тижнів, а IgM визначається вже з 5-ї доби зараження.

Аналіз крові призначається тільки в тому випадку, якщо простіші дослідження вже побічно підтвердили патологію. Обов’язковою умовою є наявність яскраво вираженої патологічної симптоматики.

Здавати кров на імуноглобуліни рекомендується у таких випадках:

• при змішаних зараження, коли виникає необхідність ідентифікація всіх збудників;
• при виявленні максимально наближених до критичних показників даних загального аналізу;
• з метою спостереження результатів призначеної раніше терапії у поступовій динаміці.

Для дослідження крові у дорослої людини виконується забір венозної крові, у дітей – капілярної. Підготовка в обох випадках є стандартною. Аналіз проводиться строго натще, вранці. Перед здачею аналізу рекомендовано 12-годинний голод.

За дві доби до здачі крові слід відмовитися від прийому будь-яких медикаментозних засобів. За добу до відвідування лабораторії не можна вживати алкоголь та палити. Варто зазначити, що ІФА – досить дорогий аналіз, але має безперечні переваги. Дослідження виявляє паразитів приблизно 90% від усіх випадків.

Аналіз використовується як рання діагностика, характерна інформативність. Дозволяє лікарю оцінювати результати медикаментозної терапії. З’являється можливість отримання швидкого результату.

Розшифровка дослідження проводиться виходячи з отриманих даних.

Аналіз мокротиння на аскариди

Дослідження мокротиння дозволяє виявити захворювання тільки на стадії ураження легень. Для неї характерний розвиток кашлю з великою кількістю мокротиння, яку беруть для дослідження. Під час мікроскопії матеріалу лаборант виявляє паразитів у стадії личинок.

У разі неможливості отримання мокротиння використовується змив, отриманий під час процедури бронхоскопії. Призначається вона у виняткових випадках, оскільки належить до дорогих досліджень.

Аналіз калу

Аналіз калу на присутність у ньому яєць аскарид – найпоширеніший спосіб діагностування глистяної інвазії. Старосозрілі самки відкладають безліч яєць. Запліднене яйце добре помітне при збільшенні: воно має форму еліпса, діаметром до 60 мкм, із щільною зовнішньою оболонкою жовтого кольору.

У деяких випадках аналіз калу нерезультативний, оскільки в кишечнику живуть лише одностатеві особини

Щоб визначити наявність/відсутність аскарид, можна використовувати один з лабораторних методів:

Варто зазначити, що негативний результат може бути помилковим. Особливо в тому випадку, якщо у хворого є типова для патології симптоматика. Причиною цього може стати знаходження всіх аскарид у стадії личинок. Відкладати яйця половозрілі самки черв’яків починають лише через кілька місяців після потрапляння в організм носія.

Тому ознаки паразитарної інфекції вже можуть спостерігатися, але яйця у фекаліях не виявлено. У таких випадках рекомендовано повторне складання аналізу калу. Є ймовірність, що всі аскариди виявляться однієї статі. Самки в такому разі відкладатимуть незапліднені яйця. Якщо в ШКТ мешкають лише самці, то яєць взагалі не буде.

Але навіть якщо гельмінти не розмножуються, симптоматика захворювання виявлятиметься повною мірою і особливо яскраво у дітей.

Під час збору фекалій необхідно дотримуватися певних правил:

• кал повинен бути зібраний у день передачі його на дослідження – як виняток біологічний матеріал можна зберігати в холодильнику на бічній полиці не більше доби;
• збирати кал у період менструації заборонено;
• фекалій слід збирати без використання клізми;
• спочатку необхідно помочитися і тільки потім спорожняти кишечник – допускати змішування калу та урини вкрай небажано;
• за дві доби до збору матеріалу необхідно виключити з раціону всі газоутворюючі продукти, а також припинити користування ректальними супозиторіями та будь-якими лікарськими препаратами;
• Перед випорожненням кишечника необхідно провести гігієнічне обмивання промежини.

Від здачі калу на дослідження з приводу глистової інвазії акаридами слід відмовитися хворим на гемороїдальні кровотечі.

Аналіз сечі

Для виявлення аскаридозу у дорослих може призначатися біохімічне дослідження сечі. У результаті дослідження у складі урини визначаються жирні леткі кислоти, як і підтверджує діагноз. Визначити зараження аскаридами шляхом її аналізу можна вже на ранньому етапі.

Перед здачею аналізу заборонено приймати лікарські препарати, пити спиртні напої, їсти гострі та пряні продукти/страви. Перед збиранням сечі необхідно обмити статеві органи. Першу частину урини не збирають.

Рентгенографія

Діагностика аскаридозу у дорослих та дітей включає рентгенологічне дослідження. Методика практикується при виявленні характерної симптоматики, типової кожної стадії, – легеневої чи кишкової.

Оскільки рентген кабінет є у кожній клініці, то лікарі часто використовує цю методику діагностування гельмінтозу

При зараженні аскаридами на рентгенограмі буде видно характерні зміни. Під час рентгену грудної клітки лікар може спостерігати личинки у легенях людини. Середня тривалість легеневої стадії – не більше 10 діб.

На знімку виявляються затемнення, які можна прийняти за туберкульоз чи пневмонію. Але при виконанні повторного знімка, затемнення або пропадає, або виявляється в іншій частині легені. Це свідчить про високу рухливість паразитів.

При просвічуванні рентгенівськими променями черевної порожнини розглянути гельмінти неможливо. Але ознакою їхньої присутності стає неприродне розширення тонкого кишечника. Його викликають застої калових мас і газів, що утворюються, які не можуть рухатися у фізіологічному ритмі з великої кількості гельмінтів, присутніх у просвіті кишечника.

УЗД-діагностика

У основі методики лежить проходження звукових хвиль через живі тканини організму. Розглянути гельмінти на екрані монітора лікар не може, що пояснюється малими розмірами паразитів. До того ж щільність тіла аскарид практично повністю дорівнює щільності тканин, що оточують їх.

УЗД-дослідження – одна з найдоступніших методик, тому вона як діагностика аскаридозу також використовується досить часто. При появі патологічної симптоматики зараження аскаридами, УЗД призначається з метою виключення інших захворювань, що супроводжуються подібними ознаками – колітів, виразкової патології, хвороби Крона тощо.

Якщо ж діагноз «аскаридоз» підтверджений, то УЗД-діагностика дозволить виявити ускладнення, що склалися, зокрема, панкреатит, холангіт, непрохідність ШКТ та інші.

Антропометрія

Методика заснована на вимірі основних параметрів зростання та практикується найчастіше у дитячому віці. У дорослої людини вона малоінформативна.

Антропометрія як попередня діагностика аскаридозу використовується в дитячих дошкільних закладах.

Паразитарна інфекція може досить тривалий час ніяк про себе не заявляти, але весь цей час гельмінт харчується вмістом шлунково-кишкового тракту, забираючи певну кількість вітамінів та поживних речовин.

Відставання у фізичному розвитку буде малопомітним при помірній інвазії, коли в кишечнику дитини живе не більше 20 паразитів. Але у разі сильного зараження – кількість гельмінтів може досягати кількох сотень – спостерігається значна затримка у зростанні.

У дитячих садках виконуються такі виміри:

• зріст;
• вага;
• окружність голови;
• коло грудної клітки.

Антропометрія дозволяє лише припустити наявність глистяної інвазії, але діагностувати її зі 100% впевненістю неможливо. Підтвердити чи спростувати аскаридоз може лише результат серологічного тесту крові. Відхилення на рентгенограмі або у складі крові та сечі може бути спровоковано іншими патологіями, тому дані методики мають виключно попередній характер.

Аскаридоз — симптоми і лікування

Що таке аскаридоз? Причини виникнення, діагностику та методи лікування розберемо в статті доктора, інфекціоніста зі стажем в 11 років.

• 1 Визначення хвороби, причини захворювання
  • 1.1 Етіологія
  • 1.2 Епідеміологія
  • 1.3 Симптоми аскаридозу
  • 1.4 Патогенез аскаридозу
  • 1.5 Класифікація та стадії розвитку аскаридозу
  • 1.6 Ускладнення аскаридозу
  • 1.7 Діагностика аскаридозу
  • 2.1 Прогноз, профілактика

  Визначення хвороби, причини захворювання

  Аскаридоз — це захворювання, що викликається паразитуванням гельмінта Ascaris lumbricoides, що вражає переважно тонкий кишечник. Клінічно характеризується токсико-алергічними проявами в міграційній фазі, а також диспепсичними і алергічними проявами різної якості і ступеня вираженості в кишковій фазі. При масивному зараженні, особливо у ослаблених дітей, може привести до розвитку важких ускладнень і смерті.

  Етіологія

  Тип-круглі черв’яки Nematoidea (Nemathelminthes)

  Підклас — Secernentea (Phasmidia)

  Вид — Ascaris lumbricoides

  Найбільш частий збудник аскаридозу — людська аскарида (Ascaris lumbricoides). Досить рідко, переважно в країнах Азії, зустрічається паразитування свинячої аскариди (Ascaris suum).

  Аскариди — великі двостатеві круглі черв’яки, що живуть в статевозрілому стані в безкисневому середовищі худої і клубової кишки людини. Довжина самки становить не більше 40 см (товщина 3-6 мм), а довжина самця — не більше 25 см (товщина 2-4 мм). Форма тіла-видовжена, веретеноподібна, з звуженням ближче до кінців, причому у самок кінець хвоста прямий, а у самців загнутий вентрально, тобто на черевну сторону. Колір тіла при житті частіше жовтувато-рожевий, після загибелі біло-матовий. На бічних поверхнях тіла знаходяться канали видільної системи у вигляді поздовжніх бічних ліній. На головному кінці знаходяться три губи з зубчиковидными краями, що мають смакові сосочки, які оточують ротовий отвір. Органів прикріплення не мають, тому постійно рухаються в напрямку надходження їжі, для утримання можуть упиратися кінцями в стінку кишечника.

  Черв’як має щільний багатошаровий (10 шарів) епітеліальний покривний шар (кутикулу, що містить кератин), має функцію зовнішнього скелета і захищає від агресивних впливів зовнішнього середовища. Під ним зосереджені поздовжні м’язові тяжі, що забезпечують згинання тіла. Кишечник аскариди представлений у формі простої трубки, де в середніх відділах відбувається всмоктування поживних речовин, вже перероблених травною системою людини. Має нервовий ганглій у вигляді окологлоточного валика і відходять від нього нервові закінчення, що беруть участь в іннервації тіла.

  Розмноження паразита відбувається тільки статевим шляхом. Особини раздельнополы з внутрішнім заплідненням. У самця репродуктивна система складається з насінника і семяпровода з виходом в кишечник. У самки є два яєчника з яйцеводами і матками, які, зливаючись, утворюють Непарне піхву, що відкривається отвором на черевній половині тіла.

  Статевозріла самка відкладає у добу до 240 тисяч овальних яєць з горбистою поверхнею, розмір яких 0,050-0,106 х 0,40-0,050 мм. З каловими масами вони виводяться в зовнішнє середовище (грунт). Яйця дуже стійкі у зовнішньому середовищі, в ґрунті при сприятливих умовах можуть зберігатися до 12 років, стійкі до заморожування. Загибель яєць настає при дії бензину, прямих ультрафіолетових променів, тривалому впливі гарячої води і кип’ятінні, спирту, бензину, негашеного вапна в момент гасіння, сухого ґрунту при високих температура повітря (45°C). При сприятливих умовах (24°C і достатня вологість — не менше 8%) протягом 15-17 діб, перебуваючи в грунті, запліднені яйця дозрівають і стають інвазійними для людини.

  Слід підкреслити, що яйця, виділяються паразитом в кишечнику і вийшли в навколишнє середовище, на протязі деякого часу не є заразними для людини, тому самозараження і реінвазія в ранні терміни неможливі. Незапліднені яйця потрапляють в грунт, але личинки в них не розвиваються, у зв’язку з цим вони не є інвазійними, тому навіть якщо людина проковтне таке яйце, нічого не станеться.

  Максимальний строк життя аскарид становить один рік, далі відбувається загибель паразита, і він виводиться з організму з фекаліями або, втрачаючи захисні властивості оболонки, розсмоктується травними соками господаря

  Епідеміологія

  Джерело зараження — тільки людина. У дослідах відбувається зараження аскаридозом деяких тварин, однак в їх організмі аскариди не розвиваються в статевозрілі особини і не відкладають яєць, тому такий шлях є біологічним тупиком. Живуть дані черв’яки в тонкому відділі кишечника.

  За оцінками Всесвітньої організації охорони здоров’я, аскаридоз є найпоширенішим гельмінтозом на планеті, за приблизними оцінками кількість інфікованих наближається до одного мільярда осіб (переважно Азіатський і Африканський регіони).

  Механізм передачі — фекально-оральний (аліментарний, водний, контактно-побутовий шлях). Яйця паразита, виділяючись з фекаліями людини в навколишнє середовище потрапляють в грунт, де при сприятливих умовах дозрівають, стають інвазійними та обсеменяются харчові продукти, що можуть бути забруднені частинками грунту з прилиплими до неї яйцями — овочі, фрукти, зелень, ягоди (особливо полуниці) та інше. А так як для реалізації життєвого циклу паразита необхідна грунт, захворювання є геогельминтозом.

  Іноді механічним переносником можуть бути лапи і шерсть тварин, а також таргани. Найчастіше хворіють діти, так як вони найменше дотримуються правил гігієни. Імунітет після перенесеного захворювання не формується, або носить короткочасний ненапружений характер, не перешкоджаючи повторному зараженню.

  Симптоми аскаридозу

  Слід розрізняти дві фази клінічних проявів:

  1. ранню (обумовлену міграцією личинок аскарид і ушкодженнями організму токсико-деструктивного характеру);
  2. пізню (обумовлену паразитуванням дорослих особин в кишечнику протягом тривалого часу).

  Рання фаза (міграційна або личинкова) зазвичай починається гостро з підвищення температури тіла (в основному до 37,1-38,0 °C), нездужання, нудоти і болю в животі різної інтенсивності (залежить від масивності інвазії). Досить часто на тілі з’являються алергічні висипання, що супроводжуються сверблячкою і набряком. Можливе послаблення стільця.

  Потім у момент проникнення і руху личинок по повітряних шляхах з’являється сухий кашель, іноді з незначним вологим компонентом (в харкотинні можуть бути домішки крові), задишка, свистяче дихання, можливо астмоподобное стан. В легенях вислуховуються сухі непостійні хрипи, при приєднанні вторинної бактеріальної флори може розвинутися пневмонія (особливо у маленьких дітей).

  Загалом симптоматика початкового періоду може нагадувати акатаральную форму гострого респіраторного захворювання з алергічним компонентом.

  Після нетривалого гострого періоду (при маніфестній формі захворювання) вся симптоматика згасає і настає пізня фаза хвороби, на перший план якої виходить кишковий диспепсичний синдром, що проявляється періодичним дискомфортом у животі, невмотивованої нудотою, підвищенням газоутворення і нестійкістю стільця. Найчастіше розвиваються астеновегетативні прояви-дратівливість, підвищена стомлюваність, втрата апетиту, запаморочення, головний біль невисокої інтенсивності, порушення сну і пам’яті. Можливі періодичні алергічні шкірні висипання (особливо у дітей), більш часте загострення хронічних захворювань, порушення росту й розвитку (з-за дефіциту поживних речовин — конкурентне поглинання їх аскаридами при масивній інвазії).

  Слід підкреслити, що проникнення аскарид в серце, печінку, дихальні шляхи та інші органи та їх патологічне вплив в пізній фазі життя (переважно важкого перебігу) є рідкісним винятком і пов’язані здебільшого з неправильно призначеним лікуванням (самолікуванням) або прийомами гірких трав, що не вбиває аскарид, а змушує їх мігрувати в пошуках більш сприятливих умов існування.

  Аскаридоз у вагітних може протікати безсимптомно, хоча найчастіше при поглибленому огляді виявляються неспецифічні ознаки поразки — диспепсія, підвищена стомлюваність, анемія. Вплив на плід при аскаридозі: анемія, дистрофічні зміни, підвищена чутливість після пологів. Проникнення аскарид до дитини під час вагітності малоймовірно.

  Патогенез аскаридозу

  Вхідні ворота — ротова порожнина. З неї зріле яйце, що містить личинку, потрапляє в тонкий кишечник людини, де протягом 3-4 годин відбувається звільнення личинки з яйця і впровадження в слизову оболонку тонкого кишечника (причому вони мають здатність пробуравлювати стінку кишки). Там личинки потрапляють в капіляри і з током крові мігрують в кишкові вени і далі в ворітну вену. Потім вони потрапляють в печінкові вени різних порядків, з них у нижню порожнисту вену і праві відділи серця, звідти їх шлях лежить в легеневу артерію і легеневі капіляри, а після в просвіт альвеол (для розвитку личинок аскарид потрібен кисень).

  На всьому шляху личинки живляться речовинами сироватки крові і навіть еритроцитами, постійно зростають і линяють в процесі міграції (5-6 і 10 днів від моменту зараження) до досягнення розміру в 2,2 мм. протягом цього періоду відбувається виділення личинками продуктів обміну і часткова загибель самих личинок, що стає причиною розвитку токсико-алергічних реакцій різного ступеня вираженості.

  При пробуравлюванні стінок кишечника і альвеол можливі симптоми кишкової диспепсії (незакінчена розщеплення їжі), рідко-кровохаркання, летючі еозинофільні інфільтрати в легенях (синдром Леффлера). Іноді відбувається потрапляння личинок у велике коло кровообігу і розподіл їх в різні органи і тканини, що веде до порушення розвитку цих органів і подальшої загибелі.

  З альвеол (після 15 днів розвитку в них) личинки поступово просуваються по нижніх і верхніх дихальних шляхах в ротоглотку, викликаючи подразнення, кашель і ковтальний рефлекс, а потім знову заковтуються зі слиною і їжею, потрапляючи в кишечник (на 15 день розвитку — розміри до 2,37 мм). Там відбувається подальше зростання і розвиток. Приблизно до 29 дня після чергової (четвертої) линьки личинки перетворюються на дорослих паразитів.

  Через 60-100 днів від попадання яєць паразита в кишечник самки досягають статевозрілого стану і починають продукувати власні яйця, які виявляються в фекаліях людини. Виділення яєць обмежена в часі і закінчується на сьомому місяці життя паразита. Після аскарида лише харчується, підтримуючи життєдіяльність, і гине на 11-13 місяці життя, залежно від перистальтики кишечника, виходячи в незміненому (полупереваренному вигляді) або повністю випадаючи в кишечнику. Виявлення аскарид через більше року від первинного виявлення може свідчити лише про повторне зараження за цей період.

  Фактори ураження організму людини:

  • сенсибілізація організму продуктами обміну паразита і антигенами розпаду личинок;
  • механічне пошкодження тканин мігруючими личинками;
  • механічне подразнення стінок кишечника дорослими особинами;
  • порушення травлення, поглинання поживних речовин, вітамінів, макро – і мікроелементів;
  • пригнічення імунітету людини (є повідомлення про статистично достовірному підвищенні безпліддя у жінок, неодноразово інфікованих аскаридами, при більш м’якому перебігу аутоімунних захворювань).

  Класифікація та стадії розвитку аскаридозу

  За даними Міжнародної класифікації хвороб (МКБ-10) виділяють наступні форми захворювання:

  • B77 Аскаридоз;
  • В77.0 Аскаридоз з кишковими ускладненнями;
  • В77.8 Аскаридоз з іншими ускладненнями;
  • В77.9 Аскаридоз неуточнений.

  По клінічній формі захворювання буває:

  По фазі захворювання розрізняють дві фази аскаридозу:

  • рання (позакишкова) — фаза міграції личинок;
  • пізня (кишкова) — фаза розвитку і розмноження дорослих особин аскариди.

  За ступенем тяжкості перебіг захворювання буває:

  • легкий;
  • середньотяжким;
  • важким (з ускладненнями).

  За наявністю ускладнень розрізняють аскаридоз:

  • без ускладнень;
  • з кишковими ускладненнями;
  • позакишковими ускладненнями.

  Ускладнення аскаридозу

  До ускладнень, пов’язаних з кишковими ураженнями, відносяться:

  • механічна непрохідність кишечника (буває при масованому зараження аскаридами, переважно у дітей; проявляється болями в животі, відсутністю відходження стільця і газів, нудотою, блювотою і інтоксикацією);
  • перфорація стінки кишечника з розвитком виразки, перитоніту та інших розладів (масивна інвазія в момент пробуравливания стінки кишки личинками або мігрують дорослими особинами, наприклад, при невірно обраною тактикою лікування; проявляється гострими болями в животі, падінням артеріального тиску, симптомами “гострого живота”);
  • затримка розвитку (виникає у дітей при дефіциті поживних елементів).

  Ускладненнями, не пов’язаними з кишковими ураженнями (позакишкові), є:

  • еозинофільні абсцеси органів, токсико-алергічні важкі ураження органів, наприклад, міокардит та гепатит (виникають при підвищеній чутливості організму до алергенів аскарид і масивної інвазії у фазі міграції; проявляється вираженими болями в області поразки, жовтяницею та іншими симптомами);
  • гнійні утворення органів і тканин — гнійний холангіт, апендицит, абсцеси печінки, гнійний плеврит, сепсис і абсцеси черевної порожнини (утворюються при приєднанні вторинної бактеріальної інфекції в результаті перфорації і загибелі паразитів в тканинах).

  Діагностика аскаридозу

  Лабораторні методи дослідження при аскаридозі:

  1. Клінічний аналіз крові. У ранній фазі виявляється виражена еозинофілія крові до 30% , в пізній – неяскраво виражена еозинофілія або нормальна кількість еозинофілів, іноді підвищення ШОЕ.
  2. Біохімічний аналіз крові. Захворювання підтверджується при підвищенні загального і специфічного IgE, в разі розвитку ускладнень виявляються специфічні органні маркери ураження.
  3. Копрологічні дослідження, зокрема овоскопія калу – “золотий стандарт” діагностики. З 90 дня інвазії при неодноразових дослідженнях в калі виявляються яйця паразита. Обмеження — період до початку відкладання яєць, паразитування тільки самців, самки в пострепродуктивному віці.
  4. Імуноферментний аналіз крові — виявлення антитіл до аскариди. Застосування цього методу на практиці малоінформативно в силу того, що аскарида в пізній фазі прямо не стикається з організмом людини (паразит живе в просвіті кишечника без прикріплення), і вироблення імунної відповіді не спостерігається. Антитіла з’являються лише в період ранньої фази міграції личинок і можуть тривало зберігатися в організмі, навіть через роки після зникнення аскарид. До того ж антитіла часто дають псевдопозитивну перехресну реакцію при інших паразитарних захворюваннях, що вимагає ретельної диференціальної діагностики і додаткового обстеження.
  5. ПЛР діагностика калу — перспективний метод дослідження, але недостатньо опрацьований. Виявлення антигенів паразита малоінформативно, так як аскарида є цілісним високоорганізованим великим паразитом і не виділяє достатню кількість антигенів в просвіт кишечника.
  6. Мікроскопія мокротиння-виявлення личинок аскарид в фазу міграції по повітроносних шляхах личинок аскарид (використовується рідко).
  7. Візуалізація дорослого гельмінта здійснюється при його виході з калом, з рота або носа.
  8. Рентгенографія-виявлення летючих еозинофільних інфільтратів в ранній фазі захворювання.

  Лікування аскаридозу

  У більшості випадків після виявлення паразита (в калі яєць або дорослої особини) при неускладненому перебігу захворювання призначається амбулаторне лікування у вигляді прийняття протипаразитарних препаратів специфічної дії. Курс лікування в середньому не перевищує трьох днів. Спільно показані препарати нормалізації мікрофлори і поліпшення травлення. Стійкості аскарид до лікування загальноприйнятими схемами в даний час не встановлено.

  Приймати препарати без призначення та нагляду лікаря не рекомендується, так як вони володіють побічними діями. Спеціальної дієти під час лікування не потрібно.

  Після закінчення лікування проводиться контроль вилікованості — аналіз калу на я/глист 3 рази з інтервалом в 7-10 днів. При неодноразових виявленнях яєць паразита в калі після лікування варто провести дослідження в іншій лабораторії для виключення гіпердіагностики.

  При ускладненнях лікування пацієнтів здійснюють на базі відповідного патології відділення стаціонару в загальній палаті, так як такі люди небезпеки для оточення не становлять. При розвитку гострої хірургічної патології можливе оперативне лікування ускладнень аскаридозу.

  Прогноз, профілактика

  Прогноз захворювання при відсутності ускладнень сприятливий. Рецидивів не буває, але можливе нове зараження ззовні.

  Карантинно-епідеміологічні заходи в осередках захворювання не проводять. Специфічної профілактики не існує.

  Прості заходи неспецифічної профілактики допоможуть скоротити ризик інфікування аскаридами:

  • мити руки перед їжею, не гризти нігті;
  • ретельно мити під проточною водою овочі, фрукти, ягоди і зелень (при можливості обдавати окропом);
  • пити тільки кип’ячену воду;
  • не застосовувати для підвищення врожайності на городі і в полях людські екскременти;
  • боротися з мухами і тарганами;
  • вапнувати грунт згідно СНИП (будівельним нормам і правилам) при виявленні дворового вогнища аскаридозу.