Куранти часу в імперативах здоров’я

Книжка В.Москаленка, розкриваючи фундаментальні вічні проблеми соціальної медицини, бачиться водночас і вдалим нетривіальним компендіумом.

«И этого спасти… И этого… Всех!» – ця етична заповідь Михайла Булгакова сьогодні, під надзвичайно яскравими соціальними зірками третього тисячоліття, сприймається, хоч як парадоксально, майже як утопія. Але, з іншого боку, саме здоров’я як оптимум фізичного та психологічного благополуччя перетворюється на неминущу цінність, посідаючи важливе, а часто й глобальне місце в наших пріоритетах. У ХХІ столітті регістри здоров’я істотно переосмислюються й підносяться, а в розрізі його розуміння як невід’ємного права людини виникають нові вимоги до його якості.

Виклики ці настільки значимі й невідкладні, що конче потрібен узагальнюючий формуляр. Однією з таких «таблиць множення» і є книжка видного вченого в галузі суспільного здоров’я академіка НАМН України Віталія Москаленка «Здоровье и здравоохранение. Ключевые императивы» (Київ. «Авіценна», 2011).

Повертаючись до слів, винесених автором в епіграф до свого дослідження: «Здравоохранение – это айсберг. Непосвященному видится только верхушка», – не можна не підкреслити, що він саме й належить до посвячених і широко освічених аналітиків проблеми. У різні періоди В.Москаленко перебував на керівних посадах у системах охорони здоров’я регіонального і центрального рівнів. Певна річ, це позначилося й на його соціальних камертонах. Знаменно, що після виступу В.Москаленка як міністра охорони здоров’я на спеціальній сесії Генеральної Асамблеї ООН, котра стосувалася проблем ВІЛ/СНІДу, 2002 рік, на пропозицію нашої країни, був оголошений новим стартом протистояння цій грізній інфекційній експансії.

Очоливши у 2003 р. Національний медичний університет імені О.Богомольця, професор В.Москаленко у складі керованої ним кафедри соціальної медицини та охорони здоров’я організував наукову лабораторію стратегічних досліджень, яка не має аналогів.

Але постає запитання: чому ці сторінки, даючи в цілому панораму світової охорони здоров’я, у плані України звучать як гонг? Річ у тому, що для нашої країни, для її суспільних устремлінь вирішальні імперативи соціальної медицини не можуть не асоціюватися з новим пакетом соціально-економічних реформ, недавно висунутих президентом, причому в їхній структурі якісному відновленню категорій здоров’я приділяється знакове місце. Тут доречна одна з вічних тез Сократа, яку наводить автор: «Здоров’я – не все, але все без здоров’я – ніщо». І ось медицина, світ і ми з вами у світлі книжки – що тут служить зв’язкою? Ці поєднання, але й альтернативи характеризуються, за В.Москаленком, диспропорціями і дедалі гострішими суперечностями, ігнорувати які сьогодні просто не дано. «Неоспоримым является достижение значительного прогресса в улучшении общественного здоровья, – зазначається в першому розділі «Здоровье. Ценность здоровья», – в том числе в разработке современных технологий восстановления здоровья, создании новых поколений лекарств, повышении профессионализма медицинского персонала, преодолении многих ранее неизлечимых болезней. И в то же время возникли новые вызовы для здоровья, включая постарение населения, рост хронических неинфекционных болезней, агрессию факторов риска, появление новых патогенных возбудителей, дефицит кадров здравоохранения, их миграцию, удорожание медицинских услуг, увеличение расходов на здравоохранение, усугубляемое экономическим кризисом». Так би мовити, тут ні відняти, ні додати…

Продовжуючи перелік цих тривожних моментів, додамо, що, контрастуючи з сучасними технологіями захисту здоров’я, в нинішньому, більш відкритому й мобільному світовому просторі критично зростають передумови для швидкого поширення інфекційних хвороб, виникнення радіаційних і токсичних уражень, зростання екологічних дисбалансів. Заклик М.Пирогова: «Майбутнє належить медицині попереджувальній», – на жаль, не реалізований. Нові елементи таких небезпек і прецедентів – від Чорнобиля до Фукусіми, а також техногенні чинники, які існували раніше й нікуди не поділися тепер, стають фатумом погіршення популяційного здоров’я і драматичного погіршення якості життя. Чим же в такому контексті приваблює книжка? У ній послідовно розставлено акценти й дефініції, без розуміння та раціонального врахування яких охорону здоров’я як ідеал суспільства неможливо перетворити на «вічний двигун».

Отже, реформи, перетворення, нововведення – чому у висвітленні В.Москаленка ці дискутабельні питання викликають воістину жагучий інтерес? «Обычно побудительными причинами реформ является несоответствие между предъявляемыми требованиями к медицинскому сектору, ожиданиями перемен и фактическими результатами, – пише автор. – Сигналом к перестройке часто выступает неудовлетворенность работой медицинской сферы, причем испытывают ее все участники – поставщики услуг, страховики, работодатели, производители лекарств и оборудования и, разумеется, пациенты». А далі підкреслює: «Главными требованиями, таким образом, является восприятие изменений как элемента фундаментальных ценностей с исключением ситуации, когда граждане могут стать заложниками запланированных мероприятий».

«Любые сбои в работе системы, – зауважує В.Москаленко, – негативно отражаются на здоровье населения и болезненно сказываются на социальном самочувствии общества. Усиливает значимость медицинской сферы содержательный аспект ее деятельности. В здравоохранении европейских стран работают весомые медицинские контингенты, составляющие 1-2% населения страны». Але це й особлива, сейсмічно чутлива до змін галузь! «Одним из проявлений ее консерватизма, – продовжує автор, – является то, что ее работники не всегда поддерживают процессы реформирования, вплоть до протестных акций. Медицинский персонал опасается потери работы, уменьшения доходов, необходимости переквалификации, ломки привычного жизненного уклада».

Однак еволюція медицини глибоко виправдана. У книжці наводиться така ремарка Маргарет Чен: «Система охорони здоров’я – соціальний інститут, вона робить значно більше, ніж просто надає допомогу під час пологів і постачає пігулки. Належним чином керована охорона здоров’я сприяє соціальній згуртовнаості та стабільності».

П’ять моделей на роздоріжжі вибору

Втім, на якому етапі ми перебуваємо? Ось як характеризує автор діючі моделі охорони здоров’я. Це класичний тип соціального страхування (Німеччина, Австрія, Франція); змішане фінансування (Іспанія, Португалія, Італія); соціально-демократичний варіант, за рахунок місцевих бюджетів (Швеція, Фінляндія); ліберальні принципи з превалюванням приватних інвестицій (США, Південна Корея); консервативна модель із обов’язковим відрахуванням доходів (Японія). Україна, підкреслює В.Москаленко, все ще перебуває на роздоріжжі вибору.

Дослідження розвиває ряд раніше виданих автором монографій, зокрема «Принципи побудови оптимальної системи охорони здоров’я: український контекст» (2008) і «Концептуальні підходи до формування сучасної профілактичної стратегії в охороні здоров’я: від профілактики медичної до профілактики соціальної» (2009). Водночас перед нами – оригінальний науковий крок уперед, з незвичайними філософськими й культурологічними позиціями. Збагачують роботу і вісім фундаментальних, цілком відтворювальних додатків до неї. Серед них Статут (Конституція) Всесвітньої організації охорони здоров’я (1948 р.), Алма-Атинська декларація з первинної медико-санітарної допомоги (1978 р.), Оттавська хартія, Системи здоров’я для здоров’я і благополуччя (2008 р.), Нова європейська політика охорони здоров’я (2011 р., проект).

Впровадження нових медичних технологій дозволяє досягти належних успіхів у лікуванні та профілактиці багатьох захворювань, однак істотно позначається на вартості медичної допомоги, яка потребує додаткових витрат на охорону здоров’я. В умовах фінансових дефіцитів і майнової нерівності доступність таких технологій для широких верств населення досить обмежена і проблематична. Тому дуже актуальне питання визначення непорушних пріоритетів в охороні здоров’я. Це потребує як глобальних, так і локальних творчих підходів до реформування системи. І можна із упевненістю сказати, цитуючи, що «главная цель любой системы здравоохранения – доступность и качество медицинской помощи, медицинских услуг». На наш погляд, книжка може допомогти в таких рішеннях. Порівнюючи в цьому плані наведені у книжці дані про звернення населення по медичну допомогу, обсяги виділених коштів і витрат на душу населення в країнах Євросоюзу, доводиться визнати, що Україні ще належить пройти певний шлях, аби досягти таких високих стандартів.

Водночас реформи охорони здоров’я не можуть бути суто механічними діями. Головними вимогами є логічне прийняття змін як елементу фундаментальних цінностей із паралельним запобіганням патовим ситуаціям. При цьому надзвичайно багато важить глибоке розуміння пануючого в суспільстві світогляду, стану настроїв людей, справжнього ставлення населення до реформ.

Книжка В.Москаленка, розкриваючи фундаментальні вічні проблеми соціальної медицини, бачиться водночас і вдалим нетривіальним компендіумом. Таке керівництво в нинішній складний період не завжди виправданих новацій особливо затребуване ще й тому, що в ході реформування нашої багатостраждальної охорони здоров’я потрібні вагомі, докладно аргументовані рекомендації. І ще такий важливий момент. Книжка, попри всю складність теми, читається на одному подиху. До речі, цьому сприяють оригінальний авторський дизайн і незвичайна архітектоніка видання.

Праця В.Москаленка заслуговує ретельного обмірковування, як мовиться, з олівцем у руці. Недарма автор підкреслює, що його послання – це насамперед звернення до керівників, політичних лідерів, від діяльності яких, у глобальному сенсі, залежить майбутнє охорони здоров’я як прологу масового здоров’я. Учений-прагматик, він виділяє на обкладинці фактично вистраждану позицію – «Чем труднее сектор, тем труднее проводить реформы». І при цьому посилається на попередження Н.Макіавеллі: «Немає справи, якої облаштування було б важче, ведення – небезпечніше, а успіх – більш сумнівний, ніж заміна старих порядків на нові» Що ж, книжка – про дуже серйозні вертикалі сучасності. Дороги ці нам належить пройти, і тут немає нічого практичнішого за хорошу теорію. Книжка В.Москаленка – саме така регламентація.

Куріння вбиває: як саме та як часто

Але є люди, що все життя курять і доживають до старості. Рак легень вражає 0,2% українського населення. Чи означає це, що куріння вбиває, але нечасто? Чому ж так багато говорять про шкоду тютюнокуріння?

Спробуймо скласти цей пазл.

Що ми вдихаємо із сигаретним димом?

Цигарковий дим – це не лише газ, але й тверді часточки.

Він містить понад 4 тисячі компонентів, зокрема чадний газ, нікотин та його похідні, смолу, котінін, полоній, кадмій, поліциклічні ароматичні вуглеводи та інші сполуки, багато з яких є канцерогенами.

Ми вдихаємо їх і при затяжці, і від диму цигарки, і від диму чужої цигарки та видоху курця, а також поглинаємо шкірою.

Наскільки страшний рак легень?

Рак легень, із яким у багатьох асоціюється куріння, – третя за поширеністю причина передчасної смертності в Україні.

Це найпоширеніший тип раку серед чоловіків – майже кожен четвертий випадок.

Рак легень має поганий прогноз. Імовірність прожити 10 і більше років після його діагностування дуже низька – лічені проценти.

Водночас у більшості випадків раку легень можна запобігти.

Серед людей із раком легень ніколи активно не курили 10-25%. Причинами розвитку раку в них можуть бути спадковість, гормональний фон, контакт із побутовим димом, забруднене повітря та іонізуюче випромінювання.

Решта пацієнтів є курцями або курили донедавна – ця звичка підвищує ймовірність раку в 25 разів.

Захворюваність на рак легень пов’язане з поширенням куріння, але відстає від нього на 20 і більше років. Тобто коли куріння стає в суспільстві модним, через 20 років і пізніше частішає й ця хвороба.

Отже, рак не розвивається миттєво. Якщо курити все життя, шанс пухлинного процесу в легенях зростає після 50 років, а стрімкість цього зростання залежить від інтенсивності куріння.

Інакше кажучи, що старша людина і що більше вона курить, то більші шанси раку легень.

Світовим лідером за захворюваністю на рак легень та іншими, пов’язаними із курінням, пухлинами є Угорщина.

Там майже стільки ж курців, як і в Україні (курять третина чоловіків і чверть жінок), але довша загальна тривалість життя довша: чоловіки живуть в середньому до 73 років, а в Україні – до 66 років.

А загалом рейтинг причин смертності в Україні через хвороби такий:

• ішемічна хвороба серця,
• хвороби судин голови,
• хвороба Альцгеймера,
• рак легень,
• хронічне обструктивне захворювання легень (ХОЗЛ),
• рак прямої кишки та рак шлунку,
• гіпертензивна хвороба серця.

Цей перелік важливий – згодом ми побачимо, яку роль відіграє в ньому куріння.

Чи значить це, що треба передусім “берегти серце”, а не перейматися через досить примарну ймовірність раку легень? Ні.

Який зв’язок між курінням та серцево-судинними хворобами?

Куріння є одним із факторів ризику хвороб серця.

У 17-25% випадках серцево-судинні хвороби розвиваються саме через нього. Куріння підвищує ймовірність коронарної хвороби серця чи інсульту в 2-4 рази. Чому так?

Коли людина курить, в тілі починаються вільнорадикальні процеси.

Це ланцюгові реакції пошкодження молекул, в тому числі – устилки кровоносних судин, що впливає на перенесення кровотоком жирів, відомих під народною назвою “хороший та поганий холестерин”.

Куріння робить судини, тромбоцити і молекули крові більш “липкими” і схильними до скупчення. А це призводить до закупорки судин та розвитку запалення.

Куріння також зсуває баланс переносників холестерину в нездоровий бік.

Так розпочинається атеросклероз – хвороба судин, що згодом призводить до поганого кровопостачання серця, мозку чи кінцівок.

Як ще куріння впливає на здоров’я?

Тютюновий дим зменшує фертильність жінок і чоловіків.

Куріння майбутньої матері збільшує ризик передчасних пологів, переривання вагітності, малої ваги при народженні, мертвонародження, дефектів розвитку та синдрому раптової смертності немовлят.

Куріння чоловіків погіршує якість сперми і може бути критичним чинником чоловічого безпліддя.

Курці більше ризикують отримати катаракту та дегенерацію сітківки. Вони значно більше ризикують розвинути деменцію та хворобу Альцгеймера в літньому віці, ніж не-курці чи ті, що покинули куріння.

Звичка до тютюну погіршує мікрофлору ротової порожнини, сприяє ушкодженню і навіть втраті зубів та спиняє амілазу слини – ферменту, потрібного для перетравлення складних вуглеводів.

З курінням пов’язують певне зниження імунітету та зростання шансів мати ревматоїдний артрит.

Куріння тютюну збільшує ризик інших пухлин – наприклад, шлунку, прямої кишки чи жовчного міхура.

Його ж вважають головною причиною хронічного обструктивного захворювання легень (ХОЗЛ). У США вісім з десяти смертей через ХОЗЛ зумовлені курінням, в тому числі пасивним, а інші випадки – забрудненням довкілля.

Скільки в Україні курців?

Кількість курців в Україні стала поступово зменшуватись після ратифікації у 2006 році Рамкової Конвенції ВООЗ із боротьби проти тютюну, а також заборони реклами та куріння в громадських місцях, уніфікації упаковок і поступового зростання акцизних зборів на тютюнові вироби.

У 2011 році курила майже третина дорослого населення – 30%.

Курив кожен другий чоловік та кожна сьома жінка.

Але дослідження 2017 року показало, що курити стали менше – показник знизився до майже 23%. А серед жінок курців – всього 9%.

Досить багато людей є пасивними курцями вдома, на робочих місцях, в ресторанах та нічних клубах. Шкода пасивного куріння здоров’ю людей, в тому числі – репродуктивному – наразі доведена.

Важко кинути курити. Що можна зробити, щоб не вмерти передчасно?

Якщо ви курите, спробуйте не підставляти інших людей під вплив свого диму на зупинках громадського транспорту, робочому місці та вдома.

Здорове харчування та рухливість суттєво зменшать небезпеку серцево-судинних хвороб.

Збалансований раціон, в якому мало солі, насичених жирів і цукру, зате багато вітамінів, антиоксидантів та клітковини, допоможе запобігти і хворобам серця, і дещо знизити негативний вплив куріння.

Регулярна фізична активність нормалізує рівень холестерину і тонус нервової системи, тренує серце і стає на заваді хворобам серця та деменції.

Фізичні навантаження роблять мозок щасливішим, і менш залежним від шкідливих джерел радості – солодощів чи куріння.

Хочете отримувати найцікавіші матеріали в месенджер? Стежте за нами в Telegram!