Види кажанів (комахоїдні і рослиноїдні)

Вивчення життя кажанів ускладнюється їх скритністю, але вченим вдалося встановити, що на даний момент зафіксовано близько 700 видів цих звірів. Про деякі з них ми розповімо докладніше.

Лилик двоколірний

Ареал проживання представників цього виду – практично всі країни Євразії. Можна зустріти її і на території Росії, від Південного Сибіру до західних кордонів. Вони живуть і в гірських масивах, і в лісах, і в степах. Деякі тварини цього виду легко обживають навіть горища будинків великих міст.

Довжина тіла цих рукокрилих – до 6,5 см, а розмах крил – 33 см. При цьому важать вони до 23 грамів. Такі розміри дозволяють сказати, що Лилик двоколірний – досить велика летюча миша.

Оригінальна забарвлення звірка визначила його назва: вушка, мордочка і крила практично чорного кольору, спинка – темно-коричневого, а черевце світло-сірого або білого.

Харчуються Лилик нічними комахами.

Uігантська вечірниця

Живуть ці рукокрилі в Європейській частині. Гігантська вечірниця – найбільша кажан, що живе в Росії. Довжина її тіла досягає 11 см, вага – 70-80 грамів, а розмах крил – 45-50 см.

Звірятко не має яскравого забарвлення: зазвичай вони бувають коричневими або рудувато-коричневими, черевце помітно світліше спинки. Але не помітити політ цих істот досить важко, оскільки їх розміри значні.

Спостерігаючи за життям вечорниці, встановили, що їдять ці кажани великих комах. У Росії вони вважають за краще жуків і метеликів.

Селяться вони найчастіше в дуплах дерев. Оскільки в місцях проживання можливі низькі температури, в холодну пору року звірята мігрують, вибираючи більш теплі регіони.

Білий листоніс

Свою назву біла летюча миша отримала за оригінальний зовнішній вигляд: їх шерсть білого кольору з незначними сірими вкрапленнями на черевці. А ось ніс і вушка представників цього виду яскраво-жовтого кольору, та й форма їх нагадує листочки. Створюється враження, що звір приліпив собі осіннє листя.

Це один з дрібних представників рукокрилих: розмір тільця не більше 4-5 см, а вага всього 7 грамів. Вона настільки мала, що іноді здається, що це птах.

Мешкає ця біле диво в Південній і Центральній Америці, Гондурасі, Панамі. Для життя вони вибирають вічнозелені ліси, де завжди знаходять собі їжу – фікуси і фрукти.

Оригінальний зовнішній вигляд звірка привертає увагу, тому кажан в домашніх умовах зустрічається все частіше.

Свиноносий кажан

Представники цього виду по праву вважаються самими маленькими: їх вага не перевищує 2 грамів, довжина тільця – 3-5 см. Іноді їх плутають зі джмелями.

Свою назву вони отримали за оригінальний носик, нагадує п’ятачок свині. Звичайна забарвлення темно-коричнева, іноді сірувато-коричнева. Шерсть на черевці має більш світлий відтінок.

Мешкає свіноносие рукокрилі на південному заході Таїланду і на деяких прилеглих островах. В інших місцях вони не поширені, тому по праву вважаються ендеміками цього району.

Особливістю цих звірків є їх спільна полювання: зазвичай вони збираються невеликими зграйками і вилітають разом в пошуках дрібних комах.

Маленьких кажанів важко побачити неозброєним оком, тому спостерігати за їхнім життям дуже важко.

Обмеженість ареалу проживання зробили популяцію цих звірів вкрай нечисленної. В даний час цей вид занесено до Червоної книги.

Великий зайцегуб

Ці тварини живуть на території від південної частини Мексики до північної Аргентини, а також на Багамських і Антильських островах.

Великий зайцегуб – велика летюча миша: її вага іноді доходить до 80 грамів, розмір тільця – до 13,5 см.

Тваринки мають цікаву особливість забарвлення: самці яскраво-руді, іноді навіть вогненно-руді, а ось самки дуже бляклі, сірувато-коричневі.

Свою другу назву – рибоядних кажан – ці кажани отримали через пристрастей в харчуванні. Тваринки воліють жити біля водойм. Вчені встановили, що їсть зайцегуб не тільки комах, як багато рукокрилі, а й дрібну рибу, невеликих раків і жаб.

До речі, і на полювання вони можуть вилітати, на відміну від багатьох представників свого загону, вдень.

Водяна нічниця

Життя представників цього виду детально описав французький вчений Добантон. Саме в честь нього ці тварини отримали свою другу назву – нічниці Добантон.

Порівняно невеликі звірки (вага до 15 грамів, розмах крил – не більше 27 см, а довжина тільця – 5,5 см) вважають за краще полювати біля водойм, вважаючи за краще в їжу комарів і інших комах.

Маленькі за розміром кажани мають досить широкий ареал проживання: в Росії їх можна зустріти в пониззі Волги, в Уссурійському краї, на Сахаліні, Камчатці, в Приморському краї; живуть вони і в інших країнах: в Казахстані, Україні, Монголії, Італії.

Непоказні зовні (зазвичай їх шерстка має темно-коричневий колір), вони є прекрасними мисливцями, що знищують цілі полчища комах.

Скорочення популяції водяних нічниць сприяє поширенню хвороб худоби, що передаються через укуси комах.

Вухань звичайний

Найпомітнішою частиною цих рукокрилих є їхні величезні вуха. При вазі не більше 12 грамів і розмірі тільця 5 см, вуха іноді бувають більше тулуба. А ось оригінальним забарвленням вони похвалитися не можуть: сіро-коричнева шерстка їх дуже непоказна.

Водяться ушани практично у всіх країнах Євразії, на півночі Африки, в Китаї.

Для своїх осель вони пристосовують практично будь-яке місце: печери, споруди, дерева. Найчастіше вони відлітають зимувати в більш теплі регіони, але завжди повертаються в свої старі будинки.

Величезні вуха дозволяють їй полювати навіть в повній темряві.

Нетопир-карлик

По праву вважається найменшим представником ряду рукокрилих, що мешкають в Європі. Його тільце в довжину до 4 см, а вага – 6 м Представники цього виду мають досить довгий хвостик – до 3,5 см.

Забарвлення тварини залежить від регіону проживання: у звірків, що живуть в Азії, вона бліда, сіра; у європейських коричневого кольору.

Нетопири поселяються поблизу людського житла, часто вибирають собі горища будинків і сараїв.

В їжу представники цього виду воліють дрібних комах, ніж дуже допомагають, винищуючи тисячі комарів і мошок.

Що робити, якщо виявили вдома кажанів. Зоозахисники розповіли, куди потрібно телефонувати і як діяти

Кажани, які на зиму знайшли укриття в обшивці балкона, нічим не загрожують людині. Зоозахисники й фахівці українського центру реабілітації рукокрилих закликали українців не боятися такого сусідства й розповіли, як правильно діяти в разі виявлення рукокрилих. Правила й рекомендації було опубліковано 16 січня на Instagram-сторінці зоозахисної організації UAnimals.

“Якщо взимку ви чуєте в обшивці балкона писк кажанів, відчуваєте їхній запах, будь ласка, проявіть милосердя і не чіпайте їх до весни”, – звернулися до українців зоозахисники.

Вони нагадали, що всі види кажанів занесено до Червоної книги, тому вбивати їх або знищувати їхні гнізда категорично заборонено. Щоб не наражати рукокрилих на небезпеку, фахівці застерегли від ремонтів у зимовий період.

Чому не варто робити ремонти на балконах узимку

“Руйнуючи зимове сховище кажанів, ви прирікаєте їх на загибель. Пам’ятайте, що навесні кажани покинуть свої сховища й попрямують у ліс, – зазначили експерти. – Якщо вас не влаштовує таке сусідство, то після цього зможете зробити ремонт і закрити щілини, у які залетіли рукокрилі взимку. Наступної зими вони знайдуть собі нове сховище й залишаться живі. Закликаємо не робити взимку ремонти на балконах і фасадах, не заміняти вікна, щоб не наражати себе й кажанів на небезпеку і стрес”.

За словами зоозахисників, якщо під час ремонту на балконі виявили колонію рукокрилих, головне – не панікувати.

Куди телефонувати

“Негайно припиніть ремонтні роботи й зателефонуйте до центру реабілітації рукокрилих за номером +38 066 305 98 85. Центр має багато представників у різних містах, тому ви не залишитеся без допомоги й консультації”, – порадили фахівці.

Як скласти рукокрилих у коробки

Поки команда організовуватиме рятувальну операцію, рукокрилих рекомендують почати складати у просторі коробки, попередньо помістивши на дно мокрі ганчірки. Брати кажанів потрібно в щільних рукавицях. Рукокрилі мають лежати в коробках в один шар.

Водночас їх потрібно переміщати дуже обережно, щоб не травмувати. Якщо в коробці буде занадто багато кажанів, вони перегріються й загинуть. Зберігати коробки треба у прохолодному місці, де температура не перевищує +6 °C.

“Але якщо ви дуже боїтеся, краще дочекатися приїзду спеціалістів”, – порадили зоозахисники.

Міфи про кажанів

Вони нагадали, що кажани, всупереч міфам, не агресивні і просто так не нападають на людину, не п’ють кров і не плутаються у волоссі, а також не передають хвороби повітряно-краплинним шляхом. Також рукокрилі не псують матеріалів у тому місці, де залишаються зимувати.

Міжнародна ніч кажанів: чому кажани потребують охорони

Навіть якщо ви вже знаєте, що кажани не заплутуються у волоссі, а українські кажани не п’ють кров – ми все одно впевнені, що тут ви знайдете багато цікавого.

Ніч з на серпня – Міжнародна ніч кажанів . З цієї нагоди великий знавець кажанів, науковець Карпатського біосферного заповідника Василь Покиньчереда розповів найцікавіші факти про цих унікальних ссавців.

• Формально вважається, що в Україні проживає видів кажанів. Але це не точно. Деякі види, не помічені (а отже і не зареєстровані) поки в Україні, живуть дуже близько від нашого кордону. Так, нещодавно в Харкові виявили новий для України вид – широковухого складчатогуба – завдяки зверненню місцевої мешканки до науковців, щоб допомогли їй позбутися кажана, який залетів до неї у квартиру.

• Усі види кажанів в Україні харчуються виключно комахами. Але деякі види навчилися полювати на комах не лише в польоті, але і тих, що знаходяться на поверхні землі, кори, гілок, тощо.

• Нічниця водяна та нічниця ставкова – кажани, що полюють здебільшого над водоймами. А ще вони вміють хапати свою здобич просто з поверхні води.

• У степу кажанів не так багато, як в інших природно-кліматичних зонах. Це зокрема пов’язано із тим, що тут мало придатних для кажанів сховищ, таких як дупла, порожнини, щілини, печери тощо.

• Деякі кажани відлітають у вирій. Є види, що з України летять “виспатися” в Середземномор’я, а є такі, що з півночі прилітають, щоб впасти в анабіоз в Українських печерах та на наших горищах.

• Якщо посеред зими раптом виявиться, що місце зимівлі, яке обрали кажани, їм не підходить (тут надто тепло, чи надмірно холодно) – у кажанів є достатньо запасів жиру, щоб навіть в мороз вийти зі сплячки і безпечно перелетіти в нове місце зимівлі.

• Кажани можуть впадати в стан, близький до анабіозу. Робити це вони можуть навіть під час денного відпочинку.

• Зникнення кажанів пов’язують з повсюдним використанням токсичних засобів боротьби зі шкідниками в сільському та лісовому господарстві у другій половині минулого століття. Тепер цей фактор значно послабився. Але з’явилися нові випробування – грибкове захворювання, через яке масово гинуть кажани. На їх чисельність впливають також руйнування біотопів, загосподарювання місць зимівлі (коли печери стають загальнодоступними для туристів), та вирубки старих дерев у лісах (адже, для кажанів потрібні дупла).

• Найчастіше в Україні можна зустріти (побачити) різних нетопирів, вечірницю руду та кажана пізнього, які не цураються людських осель.

• Кажан пізній – найбільш “одомашнений” вид. Він, є синантропом (як, наприклад горобець) – видом, що знайшов поблизу людських поселень особливо сприятливі для себе умови. Кажан пізній поселяється в людських будівлях або поруч та любить полювати поблизу ліхтарів.

• В Карпатах є печери, де одночасно зимує близько тисячі кажанів. Раніше в Криму були підземелля, де одночасно проживали десятки тисяч кажанів ( зараз кількість кажанів там незначна). А в США відомо про печеру, де живе понад мільйон кажанів, тож, під час вильоту у них утворюються кількагодинні затори.

• Усі види кажанів, зареєстровані в Україні, занесені до Червоної книги України. Бережіть їх. І не варто їх боятися.