Олександр Невський
Образ Олександра Невського стоїть в одному ряду з такими російськими богатирями, як Ілля Муромець, Добриня Микитич. Але це не вигаданий персонаж. Олександр Невський був князем Великого Новгорода, Києва та стародавнього Володимира.
Олександр був сином російського князя Ярослава. Ще до настання повноліття, в дитячому віці, батько залишав його замість себе управляти Великим Новгородом. Заміщаючи Ярослава, Олександр успішно справлявся зі своїми обов’язками. Пізніше він став повноправним князем Новгорода.
Прізвисько Невський князь отримав після Невської битви, коли російські війська перемогло шведів в гирлі річки Неви в 1240 році. Через 2 роки Олександр здобув перемогу над тевтонськими лицарями, розбивши агресорів на Чудському озері. Ця битва отримала назву Льодового побоїща. В результаті Росія надовго отримала світ на своїх західних кордонах.
Олександр Невський був не тільки хоробрим полководцем, а й майстерним дипломатом. У той час Русь знаходилася під татаро-монгольським ярмом, руських князів призначав хан Золотої Орди. Ярлик на князювання в Києві видав Олександру хан Батий. Князю доводилося проявляти чудеса спритності і хитрості, щоб заслужити довіру татаро-монгол. Не маючи можливості звільнити Русь військовим шляхом, Олександр Невський прагнув зміцнити військову міць країни, розбиту в той час на безліч князівств.
У той час Русь була православною. Римський Папа запропонував Олександру свою допомогу в боротьбі з татарами, в обмін вимагаючи прийняття католицької віри. Однак, князь відмовився від такої пропозиції. Після смерті Олександра його ім’я було зараховане церквою до лику святих.
Олександр Невський помер у Володимирі, там же і був похований. Пізніше, в 16 столітті в Санкт-Петербурзі на честь Олександра Невського був заснований монастир (Олександро-Невська Лавра), куди за наказом Петра Першого були перенесені його останки.
6 грудня – святого благовірного князя Олександра Невського
Олександр Ярославич Невський був сином князя Ярослава Всеволодича та княгині Феодосії.
Він народився 13 травня 1221 року. З 1236 року почався період тривалого князювання Олександра в Новгороді. Перші роки правління були присвячені зміцненню міста. У 1239 році він одружився на Олександрі Брячиславні, полоцькій княжні.
Цей союз приніс Олександру трьох синів. Данило, став московським князем, а Андрій і Димитрій княжили у Володимирі. Князь отримав своє прізвище, Невський, після перемоги над шведами в битві, яка відбулася на березі річки Неви. Історики вважають, що Невська битва, яка відбулася в 1240 році, дала можливість Русі зберегти землі на берегах Фінської затоки.
Шведами в тій битві командував Біргер, майбутній правитель Швеції. Але, незабаром після цього Олександр залишає по причині чергового конфлікту Новгород і їде в Переяславль-Залеський. Утім, норовливі новгородці змушені були знову покликати до себе князя Олександра. Викликано це було серйозною загрозою новгородським землям з боку Лівонського ордена.
Вирішальна битва відбулася на льоду Чудського озера 5 квітня 1242 року. Олександр розгромив лівонських лицарів, і тим довелося укласти перемир’я і, що найважливіше, відмовитися від усяких домагань на землі Русі. На сході країни ситуація була зовсім іншою. Руським князям довелося схилитися перед міццю більш сильного ворога – монголо-татар і великому київському князю, доводилося їздити на уклін до столиці Орди, Каракорум для одержання ярлика на князювання.
В 1243 році хан Батий видав такий ярлик батькові Олександра Ярославу Всеволодовичу. Князь Ярослав Всеволодович несподівано помер, 30 вересня 1246 року.
В управління Олександру дісталися землі південної Русі, включаючи і сам Київ. Але Олександр Невський, незважаючи на це повертається в Новгород. Папа Римський, Інокентій Четвертий пропонував Олександру допомогу в боротьбі з Ордою в обмін на прийняття католицтва. Але пропозиція ця була в досить категоричній формі відкинута князем.
Ярлик на велике князювання Олександр отримав в 1252 році, після того, як Огул Гамиш скинув хана Мунке. Хан викликав Олександра в Сарай-столицю Золотої Орди, де йому була видана грамота на князювання. Однак Андрій Ярославич мав сильну підтримку з боку галицького князя Данила Романовича і тверського князя.
Він відмовився підкоритися рішенням хана, проте незабаром покинув межі Північно-Східної Русі, переслідуваний загоном монголів. Під час поїздки в Орду в 1262 році яскраво проявилися такі якості Олександра Невського, як дипломатичність і вміння вести переговори.
Тоді йому вдалося позбавити своїх воїнів від участі в багатьох завойовницьких набігах монголів. Але, повертаючись назад, князь захворів і помер у стоячому Городці на Волзі. Це сталося 14 листопада 1263 року.
Яко благочестиваго корене пречестная отрасль был еси, блаженне Александре, яви бо тя Христос, яко некое Божественное сокровище Российстей земли, новаго чудотворца, преславна и богоприятна. И днесь сошедшеся в память твою верою и любовию, во псалмех и пениих радующеся славим Господа, давшаго тебе благодать исцелений, Егоже моли спасти град сей, и державе Российстей богоугодней быти, и сыновом Российским спастися.
Проект “Православные праздники” реализован “УНИАН-Религии” при содействии Киевской Духовной Академии и Семинарии. При использовании материала ссылка на источник обязательна.