Породи курей: класифікація та опис

З того часу, як людина приручила і одомашнила перших півня та курку, пройшли тисячі років. За цей період з’явилося безліч різних курячих порід: тільки зареєстрованих відомо приблизно 200, а всього у світі налічується понад 700 різновидів. Залежно від свого призначення усі курячі породи поділяються на групи. Крім своєї спрямованості, різні породи курей відрізняються одна від одної кольором, розмірами, формою тіла та іншими параметрами. Пропонуємо до вашої уваги визнану на сьогодні класифікацію, яка найточніше відображає сферу використання тієї чи іншої породи.

Класифікація курячих порід

Яєчні

У яєчних курей звисаючий на бік листоподібний гребінь, у півнів – прямостоячий. Птахи мають щільне оперення і широкий біля основи хвіст. Вага курчат яєчної породи становить 30-35 г. Середня вага курей – 1,8-2,2 кг, півнів – 2,7-3,0 кг. Несучість курей цих порід 200-220 яєць на рік, у просунутих фермерських господарствах доходить і до 270 штук. Леггорн. Кури цієї породи зі схожим на трикутник тулубом набули найбільшого поширення у світі. Через непереносимість шуму птаха необхідно утримувати у тихих умовах. У 4,5-5 місяців кури починають нести яйця, які важать приблизно 60 г, мають великий розмір і міцну шкаралупу білого кольору. Леггорни приносять на рік від 160 до 300 яєць і навіть більше. Максимальна продуктивність настає у птахів в 1 рік. Домінант. Витривала порода курей, яка не вимагає особливого догляду. Завдяки сильному імунітету птахи майже не хворіють. Середня вага яйця – 70 г. Несучість курей – 300 і більше штук на рік. Максимальні результати яйцекладки можна отримувати протягом 3-4 років. Адлерська срібляста . Несучість у курей зазвичай починається у 6 місяців. Продуктивність становить 170-190 яєць на рік, іноді доходить до 200 штук. Яйця середнього розміру, важать майже 58-59 г, покриті шкаралупою кремового кольору. Для розведення Адлерська срібляста не придатна, оскільки у цих курей відсутній інстинкт насиджування.

НПК 3-4. Гроувер для молодняка кур-несушек, 9-16 недель

М’ясні

Кури м’ясних порід відрізняються від інших масивною статурою і великою вагою. Візуально визначити м’ясних курей можна за короткими ногами, щільним оперенням і кремезним тілом. У житті цей домашній птах поводиться спокійно. Брама. Середня вага курей 3,5-4 кг, півнів – 4,5-5 кг. М’ясо цих птахів вважається найніжнішим і дієтичним порівняно з іншими м’ясними породами. Але якщо корм підібраний неправильно, смакові якості м’яса помітно погіршуються. Фавероль. Особин цієї породи можна визначити за пишним оперенням на лапах і густими бакенбардами. На злегка плескатій голові розташовується маленький гребінець рожевого кольору. Кури важать у середньому 2,6-3,2 кг, півні – 3,1-4,0 кг. Птахи відрізняються високою продуктивністю і витримують холоди, однак схильні до ожиріння і втрачають продуктивність при схрещуванні з іншими породами. Міні-м’ясні кури . Птахи мають міцну статуру і важать у середньому 2,7 кг (кури) і 3 кг (півні). Внаслідок правильної відгодівлі дають ніжне і соковите м’ясо. Несучість становить понад 170 яєць на рік. Плюс вирощування міні-м’ясних курей у тому, що вони мало їдять і не займають багато місця.

М’ясо-яєчні

Досить популярні види курей для розведення у фермерських господарствах приватного типу. Представники цього універсального типу порід здатні як нести яйця, так і демонструвати високі м’ясні показники. Птахи відрізняються спокійною вдачею і витривалістю, а також володіють вродженим інстинктом насиджування. Род-Айленд. Дуже витривала і невибаглива в утриманні порода курей. Тіло має прямокутну форму, тулуб – широкий і довгий, груди – опуклі. Оперення має червоно-коричневе забарвлення, хвіст прикрашає чорне пір’я із зеленим відливом. Кури важать приблизно 3 кг, півні – 3,8-4 кг. Нью-Гемпшир . Курей легко впізнати за червоно-коричневим оперенням, а півнів – за золотою гривою. Середня вага курей – 2,5 кг, півнів – 3,5 кг. У птахів довгі ноги і короткий хвіст. Порода добре уживається з іншими представниками пташиної родини. У перший рік курка-несучка приносить приблизно 200 яєць, середня вага кожного 60 г. Кучинські Ювілейні . У птахів подвійне окреслене і оточене оперення. Несучість курей досягає 180 яєць на рік. За гарного годування порода характеризується швидким набором ваги. Квочки Кучинських Ювілейних дружньо ставляться до курчат, включаючи й інших порід.

ПК 5-4. Старт для бройлеров, 6 (0) -22 дня

Кроси

Ці породи – результат схрещування півня одного виду і курки іншого виду. Розведенням кросів переважно займаються великі птахофабрики. Серед кросів виділяють курей м’ясного, яєчного і універсального напрямку. Майстер грей. Порода має характерне сіро-біле забарвлення пір’я. Птахи мають сильний імунітет, спокійний характер і витривалість. Вага дорослої курки приблизно 4 кг, півня – 6 кг. М’ясо птаха нежирне. Продуктивність у середньому становить 300 яєць на рік. Яйце вкрите світло-коричневою шкаралупою і важить понад 65 г. Ломан Браун. Молодняк цієї породи рано дозріває – на 135-й день. У цей же час відбувається і перша яйцекладка, максимальні показники якої відзначаються у період з 160 по 180 дні життя. При цьому кладка яєць триває недовго – протягом 80 тижнів. Білефельдер. Порода здатна витримувати температуру до -15 °С, а також характеризується швидким ростом і збільшенням маси. Кури важать 3,9 кг, півні – 4,5 кг. Несучість за рік – понад 200 яєць вагою 60-70 г. Причому кури несуться майже безперервно.

Декоративні

Ці породи курей родом з Китаю та Японії відрізняють маленькі розміри і привабливий зовнішній вигляд. Одні з них виділяються завдяки наявності хохолків, інші – короткого пір’я, треті – довгого пір’я і т.ін. Вирощування таких незвичайних для нашої місцевості птахів вимагає особливих умов і досвіду.

Бійцівські

Батьківщиною цих порід, які заслужили свою назву завдяки войовничим якостям, є Малайзія та Англія. До типових представників цього напрямку належать Малайська бійцівська і Англійська породи, які в інших країнах зазвичай беруть участь у півнячих боях. Розведенням бійцівських порід наші птахівники не займаються. З урахуванням обраної вами для вирощування та розведення породи необхідно забезпечити птаху збалансований раціон. Радимо включати у програми годування курей готові комбікорми від компанії «Фідлайф». У лінійці ТМ «Feed&Life» і ТМ «НОРМА plus» представлені найменування кормів, розроблені під різні вікові групи курей-несучок та бройлерів.

Кури породи брама

Якось так склалось, що мені більше до вподоби сільськогосподарські тварини значних розмірів. Якщо коні – то обов’язково ваговози, якщо бики – то вагою не менше тонни! Нутрії, свині, кури – усі вони мають бути великими та вгодованими. Споглядання таких тварин викликає у мене, як у господаря, особливе задоволення! Тому сьогодні поділюсь досвідом розведення прекрасної породи курей, відповідної до моїх ідеалів, яку мені пощастило вирощувати у власному присадибному господарстві.

Кури породи брама – не лише прикраса подвір’я! Це ваговики у світі курей. Найкращі племінні півні брами за умови хорошого годування та утримання здатні вирости до 7 кг!

На відміну від багатьох м’ясних порід інших сільськогосподарських тварин, порода брама виникла не природно-господарським шляхом, а була створена птахівниками Америки цілеспрямовано. Вихідним матеріалом стали кури в’єтнамської породи кохінхін і малайські бійцівські півні .

Обидві породи представлені птахами чималих розмірів, та все ж за вагою вони поступаються брамі, яку отримали внаслідок кропіткої племіної роботи. Після тривалого розведення помісних особин «в собі» з ретельним відсортовуванням кращих за м’ясними показниками та зовнішніми ознаками екземплярів і підбором пар для подальшого розведення, в 1874 році порода була зареєстрована. Тоді ж був затверджений і її стандарт.

А в 1850 році брама вже брала участь у сільськогосподарській виставці, що проводилась у Бостоні. Спочатку її назвали сірий читтагонг , але назва не прижилась. Врешті її замінили на іншу, запозичену в індійської ріки Брахмапутра . А з часом вона трансформувалась у сучасну назву породи брама .

За досить короткий період часу представники цього виду поширились у всьому світі, зокрема й у царській Росії, де вони увійшли до п’ятірки найпопулярніших курячих порід у селянських господарствах. У зв’язку з історичними подіями на початку ХХ століття чисельність породи сильно скоротилася, і майже все поголів’я було втрачене. Лише у другій половині ХХ століття, завдяки зацікавленості птахівників-любителів, брама знову відновила свої позиції. Проте вирощування цих курей у промисловому птахівництві не практикується.

Наприкінці ХХ століття власники курей брами, захопившись декоративною привабливістю птахів, стали менше уваги звертати на їх продуктивні властивості. Внаслідок цього брама значно подрібнішала. Сучасні кури важать тепер 3,6–4 кг, а півні 4,5–5 кг, хоча зустрічаються й особини, вага яких сягає 6 кг. Окрім того, багато хто з любителів не надто підтримують племінну чистоту породи. Вони змішують браму з кохінхіном і представниками інших великих порід, а також її кольорові різновиди між собою. Від такого безладного вирощування порода тільки програє.

Породі брама властива надзвичайно яскрава, екзотична зовнішність, завдяки чому ці птахи цінуються багатьма птахівниками. Півні значно масивніші за курок, відрізняються ошатнішим і пишнішим оперенням, хоча хвіст у них невеликий, з короткими косицями. Грива дуже добре виражена, ноги до самих пальців сильно оперені, причому настільки сильно, що це навіть заважає курям ходити. Птахи змушені рухатися неквапливо і дуже обережно. Лусочки на ногах яскраво-жовті, самі ноги – довгі й товсті. Гребінь невеликий, стрючкоподібний, можливо дається взнаки походження брами від бійцівської малайської породи. Голова відносно тулуба невелика, з широким лобом. Клюв – широкий, короткий, жовтого кольору. Все тіло у представників цієї породи широке й коротке (успадковане від кохінхінів), вертикально поставлене, густо оперене.

Всередині породи розрізняють п’ять основних різновидів (за кольором їхнього оперення): світла брама , темна , червона , куріпчаста й палева . За останній час з’явились і нові, які в дійсності є варіаціями або сумішами вже існуючих основних. Так, наприклад, блакитно-біла брама відрізняється від світлої блакитним відтінком пір’я гриви, крил та хвоста, котрі у світлої брами мають чорне забарвлення. Всі кольорові різновиди за своїми продуктивними характеристиками майже не відрізняються, лише темна брама дещо більша за решту, приблизно на 0,5 кг.

Стосовно продуктивних показників варто зазначити, що яйценосність курей віком до двох років коливається в межах 100–120 яєць на рік. Яйця чималі, переважно коричневого забарвлення. Кури брама – чудові квочки та надзвичайно турботливі мами. Вони надійно успадковують інстинкт висиджування, але через свою значну вагу й незграбність квочки часто давлять яйца, і виводимість з цієї причини різко знижується. Я таким квочкам залишав не більш 5-ти яєць, а решту одразу закладав у інкубатор. Згодом можна всіх курчат пустити під квочку й вирощувати одиним виводком.

Має сенс утримувати в господарстві лише молодих кур. Після дворічного віку курки несуться погано, навіть в умовах спеціального режиму вирощування й годування, але несучість зберігають до 4–5 років. Півні після трирічного віку також втрачають свою активність, і заплідненість інкубаційних яєць знижується.

Брама належить до пізньостиглих порід. Курчата ростуть повільно, але виживаність у них хороша. Можливо, це пов’язано з високою дбайливістю квочки, яка завжди може обігріти свій виводок. Найвищий показник збереження молодняку, за моїми спостереженнями – у травневих виводках. Ці курчата навіть ростуть якось швидше, ніж пізні, що вилупилися в червні – липні. Курочки починають нестись лише весною наступного року, коли досягнуть 8-місячного віку, а за холодних погодних умов навіть пізніше.

Півні завершують свій повний розвиток до півторарічного віку. І хоча сучасні представники породи брами мають менші розміри порівняно зі своїми семикілограмовими предками, проте м’ясні властивості вони зберегли. Тушка їх добре обмускулена, при цьому м’ясо щільне, жорстке, волокнисте (можливо через те, що курчата ростуть довго), шкіра жовтувата, забійний вихід становить близько 80%.

До умов утримання брама невибаглива, не боїться морозів і цілком комфортно може зимувати в критому, захищеному від вітру вольєрі, обходячись без теплого курника. Кури ці дуже малорухливі, не вимагають багато площі. Сім’ю з одного півня й п’яти курей цілком задовольнить вольєр розмірами 2 м × 2 м з трьома гніздовими осередками і невисоким (до 0,5 м) сідалом. З вищого вони іноді падають і можуть травмуватися. З годуванням у них також немає ніяких проблем. Представники породи можуть вживати просту суміш з цільного зерна різних видів (пшениця, ячмінь, овес, кукурудза, соняшник, просо) і на вільному вигулі по ділянці показувати хорошу м’ясну й яєчну продуктивність.

Правильне, збалансоване годування, зрозуміло, підвищує їх продуктивність. Але слід пам’ятати, що брами схильні до ожиріння, внаслідок якого кури перестають нестися. На особливу увагу заслуговує їх темперамент. Птахи ці дуже спокійні, легко приручаються і не затівають бійок, мирно вживаються з усіма мешканцями пташника.

Стосовно ветеринарного обслуговування під час вирощування курчат та утримання дорослого поголів’я, то воно нічим не відрізняється від обслуговування представників інших порід. Це питання, разом з детальними рекомендаціями та порадами, розглянуте в одній з моїх попередніх статей.

Будь-які незрозумілі питання за темою цієї статті можна обговорити на нашому форумі .