§ 14. СТРУКТУРА ТА РОЗМІЩЕННЯ ТВАРИННИЦТВА В УКРАЇНІ
У Хустському районі Закарпатської області традиційно розводять не лише корів, а й буйволів (мал. 49). Птахом, що успішно акліматизується на території України, є страус (мал. 50). Лише в Київській області налічується сім страусиних ферм. М’ясо цього птаха відзначається поживними якостями, крім того, страуси невибагливі до їжі й не бояться наших зим.
ПІДВИДИ ТВАРИННИЦТВА ТА ЇХ РОЗМІЩЕННЯ. Тваринництво в Україні представлене підвидами діяльності з виробництва продуктів харчування, сировини для легкої та фармацевтичної промисловості. Найголовнішими серед них є: скотарство, свинарство, птахівництво, вівчарство (мал. 51). Менше значення мають конярство, хутрове звірівництво, бджільництво, ставкове рибництво.
Структуру, розміщення та спеціалізацію тваринництва визначає кормова база. Основними джерелами кормів є кормові культури (конюшина, люпин, люцерна, кукурудза на силос, кормовий буряк, соя), зернофуражні, природні угіддя (луки й пасовища). У приміських зонах тварин відгодовують відходами харчової промисловості (сироваткою, жомом) і харчовими відходами міст.
СКОТАРСТВО. Розведення великої рогатої худоби називають скотарством, яке є провідним підвидом тваринництва. Залежно від виробленої продукції в скотарстві вирізняють кілька напрямів: молочне, молочно-м’ясне, м’ясо-молочне, м’ясне. Напрям скотарства залежить від порід худоби (мал. 49) та кормової бази.
Молочне та молочно-м’ясне скотарство притаманне приміським зонам, де воно зорієнтоване на споживача. Молочне скотарство є основою для розвитку молочної-промисловості, що об’єднує виробництво молока та продуктів його переробки. У степовій зоні розвивається молочно-м’ясне, м’ясо-молочне та м’ясне скотарство на грубих кормах. У загальних рисах молочно-м’ясна спеціалізація скотарства простежується в усіх природно-кліматичних зонах України.
В Україні кількість великої рогатої худоби становить близько 4,5 млн голів (2015 р.), з них половина — корови. Утримується худоба здебільшого (67 %) в особистих господарствах населення.
СВИНАРСТВО (мал. 51, а) забезпечує більше третини виробництва м’яса. Розміщується повсюдно з найбільшою концентрацією в приміських зонах, що пояснюється характером кормової бази: харчові відходи міст і харчової промисловості. Розрізняють такі напрями свинарства: м’ясо-сальне, сальне, беконне.
Свинарство розвивається переважно в районах інтенсивного землеробства: фуражного зернового господарства, картоплярства, промислової переробки сільськогосподарської сировини.
У період 1991-1999 рр. поголів’я свиней в Україні скоротилося майже вдвічі. Нині спостерігається тенденція до його збільшення. Сьогодні кількість свиней у нашій країні наближається до 4,3 млн голів. Найбільше їх вирощують у Полтавській, Черкаській, Київській, Рівненській областях.
Мал. 49. Карпатські буйволи
Мал. 50. Страусина ферма в с. Ясногородці на Київщині
Мал. 51. Тваринництво України: а — свинарство; б — птахівництво; в — вівчарство
Поміркуйте, чому птахівництво є одним із перспективних видів діяльності сільського господарства в Україні.
ЕКОНОМвсесвіт
Яйця, м’ясна й молочна продукція належать до основних продуктів харчування українців (мал. 52). Дізнайтеся, чи в достатній кількості задоволено потреби населення в цій продукції, який її відсоток вироблено в Україні, яка вартість цього товару, чи належної він якості та як це перевірити пересічному споживачеві тощо.
У зв’язку з потребами внутрішнього ринку та вступом України до Світової організації торгівлі (СОТ) відбувається переспеціалізація свинарства в окремих регіонах країни.
На Поліссі та в західних районах України структура місцевих кормів дає змогу спеціалізуватись на виробництві беконної та м’ясної свинини, у Лісостепу — м’ясної, у Степу — м’ясо-сальної та сальної.
ПТАХІВНИЦТВО (мал. 51, б) набуло значного розвитку останніми роками. Воно орієнтується на споживача і розвивається в передмістях. Серед птиці (загалом близько 435 млн голів) переважають кури. Також розводять качок, індиків, гусей, перепілок. Птахівництво постачає населенню низькокалорійне м’ясо та яйця, легкій промисловості — пух і пір’я.
Це найбільш механізований та високопродуктивний підвид тваринництва України. Її виробничий потенціал достатній для забезпечення потреб населення країни в яйцях і м’ясі птиці.
Птахівництво має два основні напрями: яйцевий і м’ясний. Найбільшого розвитку набуло у Київській, Дніпропетровській і Харківській областях.
ВІВЧАРСТВО. Розведення овець (мал. 51, в) поширене здебільшого в гірських і степових районах, де використовуються природні (а отже — дешеві) пасовища й грубі корми.
Основними напрямами вівчарства в Україні є: тонкорунне та напівтонкорунне, що дають вовну; м’ясо-вовняне; овчинно-шубне (для виробництва дублянок). Воно поширене в Карпатах і на півдні України. Вівчарство дає не лише цінне м’ясо — баранину, молоко, а й важливу технічну сировину — вовну, овчину, шкурки, кетгут, — яку використовують в легкій та медичній промисловості.
Вівчарство є найменш розвиненим підвидом тваринництва в Україні. Воно має чимало проблем і потребує значної державної підтримки.
ІНШІ ПІДВИДИ ТВАРИННИЦТВА. В Україні розвиваються ставкове рибництво, кролівництво, бджільництво, конярство, звірівництво (розведення тварин на хутро), шовківництво.
Незважаючи на стрімкий розвиток техніки, в Україні налічується майже 1 млн голів коней. їх використовують у господарствах населення як тяглову силу. У структурі тваринництва є кінні заводи, де продукують породи коней для спортивної, природоохоронної та військової сфер.
Мал. 52. Молочна продукція
Мал. 53. Пасіка ім. Петра Прокоповича в м. Батурині (Чернігівська область)
Підготуйте виступ про бджолярство в Україні.
Кліткове звірівництво найпоширеніше в лісостепових областях, переважно на заході країни. Воно представлене вирощуванням кролів та інших хутрових звірів: нутрії, норки, чорно-бурої лисиці.
Бджільництво сконцентроване в Степу, Лісостепу й Карпатах. Воно розвивається в Дніпропетровській, Кіровоградській, Миколаївській, Херсонській, Івано-Франківській та інших областях (мал. 53).
Шовківництво поширене в степових і лісостепових районах. На підприємствах розводять тутового й дубового шовкопряда, які дають сировину для легкої промисловості.
Ставкове рибництво зорієнтоване на внутрішній ринок і є досить продуктивним. Найпоширеніше воно в Лісостепу та Карпатах. У ставках вирощують коропа, товстолоба, білого амура, а в окремих господарствах — й цінні породи риб, зокрема форель.
Кролівництво в Україні почало розвиватися після Першої світової війни (мал. 54). За оцінками експертів, у нашій країни кількість кролів становить близько 2 млн. При цьому 98 % з них тримають у домашніх господарствах. У 2013 р. в Харкові вперше відбулася Всеукраїнська виставка-ярмарок із кролівництва. Можна впевнено стверджувати, що кролівництво в Україні є вигідним і поки що досить вільним підвидом тваринництва, яке має великі перспективи зростання.
Конярство з розвитком науково-технічного прогресу дещо зменшило темпи свого розвитку. У 1920 р. налічувалося майже 4,5 млн голів коней. Сьогодні їхня чисельність не перевищує 700 тис. Проте Україна продукує цінні породи коней. Флагманом у цьому є Онуфріївський кінний завод у Кіровоградській області (мал. 44 на с. 56).
Мал. 54. Кріль породи Сірий Велетень, виведений в Україні 1952 р.
ДІЛОВИЙ ЩОДЕННИК
1. Найголовнішими підвидами тваринництва України є: скотарство, свинарство, птахівництво, вівчарство.
2. Структуру, розміщення та спеціалізацію тваринництва визначають кормова база та наближеність до споживача.
3. України має всі шанси бути широко представленою на аграрному ринку Європи.
ЗНАЮ, РОЗУМІЮ, ВМІЮ ПОЯСНИТИ
1. У чому полягає основна причина скорочення поголів’я свиней і великої рогатої худоби в Україні?
2. Назвіть, на які підвиди поділяються птахівництво та скотарство.
3. Доведіть, що птахівництво є найбільш інтенсифікованим підвидом тваринництва.
4. Складіть структурну схему тваринництва.
5. Які підвиди тваринництва поширені у вашому регіоні? Підготуйте розповідь про один з них.
Тенденція скорочення поголів’я ВРХ в грудні 2023 року продовжилась
Станом на 1 січня 2024 року поголів’я ВРХ в Україні скоротилося на 73,5 тис. голів, що на 3,3% менше порівняно до січня 2023 року і на 4,9% менше порівняно до 1 грудня минулого року. Кількість тварин продовжує скорочуватися внаслідок негативного впливу війни на молочне скотарство України, – повідомляє аналітик Асоціації виробників молока Георгій Кухалейшвілі.
За попередніми даними Держстату, станом на 1 січня 2024 року в присадибному і промисловому секторі Україні утримується 2 млн 233,60 тис. голів ВРХ, у тому числі 1 млн 290,20 тис. корів. Порівняно до 1 грудня 2023 року, поголів’я ВРХ в Україні скоротилося на 109,6 тис. голів (-4,9%), а кількість корів зменшилась на 15 тис. голів (-1,2%). За останній рік поголів’я ВРХ скоротилося на 73,5 тис. голів (-3,3%), у тому числі корів – на 62,6 тис. голів (-4,9%). Близько 29% тварин утримується на промислових підприємствах, а 71% – в господарствах населення.
В промисловому секторі утримується 912,6 тис. голів ВРХ, що на 1,2 тис. голів (-0,1%) менше ніж в грудні 2023 року. Поголів’я корів на підприємствах склало 373,5 тис. голів, що на 2,2 тис. менше (-0,6%) порівняно до минулого місяця. За останній рік поголів’я ВРХ скоротилося на 29,5 тис. голів (-3,2%), а кількість корів зменшилася на 20,7 тис. голів (-5,5%).
В присадибному секторі знаходиться 1 млн 321 тис. голів ВРХ, що на 108,4 тис. голів (-8,2%) менше порівняно до 1 грудня 2023 року. Кількість корів в господарствах населення станом на 1 січня 2024 року склала 916,7 тис., що на 12,8 тис. голів (-1,4%) менше ніж місяць тому. За останній рік кількість ВРХ в господарствах населення скоротилася на 44 тис. голів (-3,3%), а кількість корів зменшилася на 41,9 тис. голів (-4,6%).
Георгій Кухалейшвілі зауважує, що скорочення поголів’я ВРХ є давньою проблемою України через відсутність ефективної державної програми підтримки молочного скотарства. Війна лише погіршила ситуацію. Типовою ситуацією для прифронтових регіонів є загибель певної кількості ВРХ внаслідок обстрілів російських окупантів. Достатньо фермерів залишили корів на окупованих територіях. Ці тварини не підлягають обліку або були конфісковані російськими окупантами і продані на м’ясо. Корів, які отримали поранення, фермери відправляють на вибраковку, що також сприяє зменшенню поголів’я.
Забруднення пасовищ мінами та снарядами, скорочення придатних для роботи сільськогосподарських земель внаслідок окупації і забруднення мінами та снарядами вплинуло на погіршення стану годівлі. Багато фермерів не ризикують вкладати гроші у збільшення поголів’я корів в умовах воєнного часу через зростання витрат на підготовку кормів, дизельне паливо та електроенергію. Українські молочарі відчувають нестачу оборотних та кредитних коштів.
Найбільш вразливими до вказаних викликів виявилися господарства населення, де скорочення поголів’я ВРХ відбувається швидкими темпами. Промислові молочно-товарні ферми навпаки виявилися більш стійкими і попри певне скорочення поголів’я корів вони збільшили в 2023 році виробництво молока-сировини і вийшли на довоєнні рівні за обсягами виробництва.
В регіональному розрізі близько 53% тварин від загального поголів’я ВРХ утримується в господарствах усіх категорій в наступних областях:
- Хмельницька область – 222 тис. голів;
- Полтавська область – 182 тис. голів;
- Вінницька область – 165 тис. голів;
- Тернопільська область – 132 тис. голів;
- Одеська область – 128 тис. голів;
- Чернігівська область – 123 тис. голів;
- Черкаська область – 118 тис. голів;
- Львівська область – 116 тис. голів.
Згідно Держстату, поголів’я ВРХ збільшилось лише у господарствах усіх категорій в Харківській області на 13,2%, Донецької області на 12,8% і в Миколаївській області на 1,1% порівняно до 1 січня минулого року.
Ключові новини молочного сектору на сторінці АВМ в facebook .
Пресслужба Асоціації виробників молока