Сосна: вирощування, розмноження і види

Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 16 серпня 2023 Опубліковано: 28 лютого 2019 Перша редакція: 01 травня 2018 🕒 20 хвилин 👀 37000 разів 💬 2 коментарі

• Посадка й догляд за сосною
• Дерево сосна – опис
• Посадка сосни
  • Коли садити сосну
  • Як посадити сосну
  • Як виростити сосну
  • Пересадка сосни
  • Шкідники і хвороби сосни
  • Як розмножити сосну
  • Вирощування сосни з насіння
  • Розмноження сосни живцями
  • Розмноження сосни щепленням
  • Сосна восени
  • Зимівля в саду
  • Сосна брістольська (Pinus aristata)
  • Сосна м’яка (Pinus flexilis)
  • Сосна кедрова європейська (Pinus cembra)
  • Сосна кедрова корейська (Pinus koraiensis)
  • Сосна кедрова сланикова (Pinus pumila)
  • Сосна звичайна (Pinus sylvestris)
  • Коментарі

  Сосна (лат. Pinus) – типовий рід хвойних чагарників, сланика або дерев родини Соснові, в який входить близько 120 видів. Сосни зростають по всій Північній півкулі від Заполяр’я до екватора. У субарктичному та помірному кліматі вони утворюють ліси і на рівнинах, і в гірських районах, а в субтропічному та тропічному поясі сосни ростуть переважно в горах.

  Існує три версії походження наукової назви роду: від кельтського слова pin, що означає «гора» або «скеля», від грецької назви сосни, pinos, згадуваної ще Теофрастом, і від латинських слів picis, pix, що означають «смола». Згідно з давньогрецьким міфом, сосни походять від німфи ранкової зорі Пітіс, яку бог північного вітру Борей, охоплений ревнощами, перетворив на це дерево. Китайці вважають, що сосни відводять від дому біду та приносять щастя й довголіття, тому їх потрібно саджати біля будинку.

  У наш час сосни настільки популярні в будь-якому куточку світу, що робота з виведення сортів і гібридів цієї культури ведеться невпинно.

  Посадка й догляд за сосною

  • Посадка: з кінця серпня до середини вересня або з кінця квітня до початку травня.
  • Освітлення: яскраве сонячне світло.
  • Ґрунт: для заповнення посадкового котловану готують суміш із 2 частин ґрунту з верхнього родючого шару, 2 частин дернової землі, однієї частини піску або глини, 100 г Кеміри Універсал і 50 г Нітрофоски. У кислий ґрунт додають 200-300 г люсованого вапна.
  • Полив: доросла сосна штучного зволоження не потребує, а саджанцям перші два роки після посадки потрібно влаштовувати в жовтні вологозарядковий полив. Тільки румелійська сосна вимагає 2-3 поливань за сезон при витраті 15-20 л води на кожну рослину.
  • Підживлення: перші два роки після посадки один раз на сезон у прикореневе коло вносять розчин комплексного мінерального добрива з розрахунку 40 г на м². Надалі живлення відбуватиметься за рахунок хвойної підстилки.
  • Розмноження: насінням, живцями та щепленням.
  • Шкідники: попелиця, хермес, хвойні червці, соснові щитівки, соснові підкірні блішки, павутинний кліщ, руді соснові трачі, соснові шовкопряди, пагонов’юн, гусінь соснового п’ядуна та соснова мінуюча міль, шишкові вогнівки, шишкові смілки, великі й малі лубоїди, вусачі, златки , слоники та смілки цяткові.
  • Хвороби: іржа, сосновий вертун, іржавинний (смоляний) рак, снігове шютте, склеродеріоз (зонтична хвороба), некроз кори.

  Дерево сосна – опис

  Сосни – вічнозелені однодомні дерева з пірамідальною в молодому віці кроною, яка до старості стає парасолькоподібною або кулястою. Сосни можуть бути деревами, чагарниками або сланкими кущами. Висота сосни може бути і 2, і 20, і 50 м. Коренева система у сосон розвинена – стрижнева або якірного типу. Кора у сосни на стовбурі глибокотріщинувата, червоно-бура, а на гілках – червона або жовтувата, тонко лущиться.

  Сосни – рослини з кільчастим розгалуженням і пагонами двох типів: укороченими (брахібластами) і подовженими (ауксибластами). Хвоя розташована тільки на брахібластах. За кількістю хвоїнок на пагоні соснові рослини поділяються на три типи: двохвойні (їх представляють сосна звичайна і сосна приморська), трихвойні (сосна Бунге) і п’ятихвойні (сосни сибірська і японська біла). Голки сосни сягають у довжину 5-9 см і сидять пучками по 2-5 штук в оточенні плівчастих піхов. На довгих пагонах листя сосни буре й лускате. Іноді в результаті механічних пошкоджень на сосні можуть утворюватися розеткові пагони – укорочені, з пучками широких і коротких голок.

  Чоловічі стробіли утворюють колосся в основі молодих гілок, жіночі стробіли – симетричні довгасті або яйцеподібно-конічні поникаючі шишки, розташовані в верхній частині рослини. Після дозрівання насіння шишки опадає. Складаються шишки сосни з черепитчато складених шкірястих або дерев’янистих плодових лусок із потовщеннями у вигляді гранованого щитка на кінцях. Насіння сосни зазвичай крилате, але є види і з безкрилим насінням. Запилюються сосни вітром. Насіння зберігає прорісність до 4 років.

  Сосни – довгожителі. Є серед них екземпляри, вік яких обчислюється не сотнями, а тисячами років.

  Посадка сосни

  Коли садити сосну

  Найкращі саджанці сосни – три-п’ятирічні деревця із закритою кореневою системою: коріння молодої сосни гине на відкритому повітрі за 10-15 хвилин. Купувати посадковий матеріал краще в спеціалізованих розсадниках, розташованих у вашому районі. Перш ніж садити сосну, потрібно опустити контейнер із коренями саджанця години на три в воду. Висаджувати сосну у відкритий ґрунт потрібно ранньої осені (з кінця серпня до середини вересня) або навесні (з кінця квітня до початку травня).

  Як посадити сосну

  Котлован для сосни викопують завглибшки близько метра. Якщо ґрунт на ділянці важкий, необхідно закласти в посадкову яму для дренажу шар керамзиту або битої цегли завтовшки 20 см і пересипати його піском. Заздалегідь готують земляну суміш: 2 частини родючого верхнього шару ґрунту змішують із 2 частинами дернової землі й 1 частиною піску або глини. У ґрунтосуміш потрібно додати 50 г Нітрофоски або 100 г Кеміри-універсал і ретельно все перемішати. У кислий ґрунт додатково вносять 200-300 г люсованого вапна.

  Насипте ґрунтову суміш у яму, потім дуже обережно витягніть саджанець із контейнера, намагаючись не зруйнувати земляну грудку, опустіть деревце в яму й заповніть простір, що залишився, ґрунтовою сумішшю, підсипаючи її поступово і тут же злегка утрамбовуючи. Після посадки навколо деревця роблять земляний відвал, щоб вода при поливі не розтікалася, і виливають під саджанець 2 відра води. Після того, як вода вбереться, а земля осяде, коренева шийка саджанця має опинитися на рівні поверхні. Якщо ви саджаєте великомір, то його шийка має бути на 10 см вище рівня землі: з часом вона опиниться там, де повинна бути.

  Висаджуючи на ділянці кілька дерев, дотримуйтесь між ними відстані щонайменше 4 м, хоча низькорослим соснам досить інтервалу 1,5 м.

  Догляд за сосною в саду

  Як виростити сосну

  Рослина сосна напрочуд стійка до посухи, їй цілком достатньо природних опадів, і лише деревця, висаджені в поточному або минулому сезоні, потребують осіннього вологозарядкового поливу, який здійснюють після падолисту: вологий ґрунт не так промерзає в період сильних морозів. Застій води в коренях для сосни згубний. Не посухостійка тільки рослина сосна румелійська, яку поливають 2-3 рази за сезон, витрачаючи по 15-20 л води за один раз.

  Перші два роки після посадки молоді сосни потрібно підживлювати, вносячи в їхнє прикореневе коло один раз на сезон розчин комплексного мінерального добрива з розрахунку 40 г на 1 м². Надалі сосні буде досить тієї органіки, яка накопичиться в хвойній підстилці.

  Обрізування сосна не потребує, але крону можна буде зробити густішою, уповільнивши при цьому її зростання, якщо обламувати руками молоді (світлі) гілки сосни на третину довжини.

  Пересадка сосни

  Пересаджувати будь-яку хвойну рослину краще навесні: з середини квітня до початку травня. Річ у тім, що приживлюваність хвойних рослин порівняно з листяними породами набагато нижча, їхнє коріння розвивається повільніше, і для адаптації на новому місці їм потрібен більш тривалий період тепла.

  Лісову сосонку, яку ви зібралися пересадити на свою ділянку, потрібно правильно викопати: спочатку її обкопують по проекції периметра крони, поступово оголюючи коріння деревця і намагаючись при цьому не пошкодити його. Глибина кругової траншеї має бути щонайменше 60 см, а ширина – 30-40 см. Потім сосну обережно витягують разом із земляною грудкою і швидко доставляють до місця посадки. Майте на увазі, що коріння сосни весь час має бути зануреним у ґрунт.

  Рослину опускають у заздалегідь підготовлену яму, в яку вже покладено дренажний шар і півкіло гною, а зверху насипано шар не звичайної садової землі, а лісового ґрунту, змішаного з добривами та хвойною підстилкою. Розмір котловану має бути в півтора разу більшим за кореневу систему сосни разом із земляною грудкою. Вільний простір заповнюють лісовою землею з добривами, після чого сосну рясно поливають. У перші 2-3 тижні їй буде потрібен частий і рясний полив: не рідше 2 разів на тиждень.

  Шкідники і хвороби сосни

  Як і інші хвойні рослини, сосни частіше хворіють не від інфекцій, а від неправильного або недостатнього догляду. Іноді ми отримуємо скарги читачів про те, що, наприклад, сосна, яка добре розвивалася, ні з того ні з сього жовтіє або що висаджений торік саджанець із настанням весни загинув. А причина полягає в несвоєчасній або неправильній посадці або помилці в догляді за рослиною. Здоров’я вашого саду виключно в ваших руках, а наше завдання – лише озброїти вас потрібною інформацією.

  Сосни потерпають від грибкових захворювань, які виникають насамперед через занадто щільну посадку, брак освітлення і надлишок вологи.

  Іржа – найпоширеніше захворювання сосни, ознаками якого є наповнені спорами помаранчеві бульбашки, що утворюються на нижній частині крони. Щоб уникнути зараження сосни іржею, не вирощуйте її близько до смородини чи аґрусу й проводьте профілактичні обробки дерева мідьвмісними препаратами.

  Сосновий вертун проявляється утворенням на молодих пагонах сосни золотисто-жовтих довгастих здуттів. Із розвитком захворювання пагони викривлюються в формі букви S і на них з’являються ранки, в яких збирається смола сосни. Знищують збудників інфекції фунгіцидними препаратами, водночас застосовуючи імуностимулятори та мікродобрива. Хвою, що опала з хворих дерев, потрібно спалювати.

  Іржавинний рак (смоляний рак) – небезпечне захворювання, яке зазвичай призводить до загибелі сосни. Упізнати його можна по оранжево-жовтих бульбашках, що з’являються з новоутворених тріщин у корі. На початковій стадії хвороби можна врятувати рослину, розчистивши рану на стовбурі до здорової тканини, обробивши деревину три-п’ятивідсотковим розчином мідного купоросу й наклавши на пошкоджене місце захисний склад – пасту Раннет або садовий вар із додаванням фунгіциду. Хворі гілки краще спиляти, а спили продезінфікувати так само, як і рани на стовбурі. Рослинні залишки необхідно спалити.

  При склеродеріозі, або парасольковій хворобі, на пагонах сосни відмирає верхівкова брунька, хвоя гине, і захворювання охоплює всю гілку. Прогресує хвороба у вологі сезони й у теплу осінь, найчастіше вражаючи кедрові та гірські сосни. Щоб перешкодити поширенню інфекції, необхідно проводити санітарне обрізування мертвих пагонів до здорової бруньки впродовж усього сезону.

  Сніжне шюте проявляється на молодих соснах (молодше восьми років) відразу після танення снігу: їх хвоя набуває червоно-бурого кольору, на голках з’являються чорні цятки спор грибка, а потім і білий наліт, через що шюте й назвали сніжним. При масовому ураженні можлива загибель саджанців і живців. Джерело інфекції – опала хвоя хворих рослин, яку не було своєчасно зібрано й спалено. Саджанці обробляють мідьвмісними препаратами двічі за сезон – у травні й у другій половині літа.

  При некрозі кори у сосни жовтіють, усихають і відмирають кора й гілки. Розвивається це захворювання найчастіше на рослині, ослабленій засухами, морозами та механічними пошкодженнями. Хворі сосни обробляють фунгіцидами мінімум тричі за сезон – навесні, на початку літа й восени, але перед обприскуванням потрібно зняти з кори хвороботворні утворення тампоном, змоченим фунгіцидом, а мертві гілки та пагони зрізати до живої бруньки.

  Шкідників сосни можна розділити на чотири групи:

  • сисні шкідники: попелиця, хермес, хвойні червці, соснові щитівки, соснові підкірні блощиці й павутинні кліщі;
  • хвоєгризи: руді соснові трачі, соснові шовкопряди, пагонов’юн, гусінь соснового п’ядуна і соснова мінуюча міль;
  • шкідники шишок: шишкові вогнівки, шишкові смілки;
  • підкірні й стовбурові шкідники: великі й малі лубоїди, вусачі, златки, слоники та смілки цяткові.

  Від цієї армії шкідників вас можуть врятувати правильна агротехніка, сумлінний догляд за соснами, особливо в перші роки життя, і регулярні профілактичні обробки інсектицидними й акарицидними препаратами.

  Розмноження сосни

  Як розмножити сосну

  Розмножуються рослини роду Сосна насіннєвим способом та вегетативними – живцюванням і щепленням. Зазвичай вегетативні способи розмноження надійніші, і результатів від них можна очікувати раніше, проте основним способом розмноження сосни є генеративний, тобто насіннєвий спосіб.

  Вирощування сосни з насіння

  Насіння для розмноження потрібне зріле, свіже. Соснові шишки збирають у кінці жовтня або на початку листопада: в цей час насіння в них уже дозріло й готове до посіву. Шишки потрібно не піднімати з землі, а знімати з дерева. Удома їх розкладають на тканині або папері поблизу опалювального приладу й чекають, коли вони висохнуть і з них можна буде легко дістати насіння. Зберігають насіння в прохолодному місці в щільно закритих скляних банках, а за два-три місяці до посіву їх перебирають і опускають на час у посудину з водою. На те насіння, яке залишиться плавати на поверхні, краще не розраховувати, а насінини, що опустилися на дно, піддають стратифікації: опускають для знезараження на півгодини в слабкий (рожевий) розчин марганцівки, потім промивають і замочують на добу у воді для набубнявіння, після чого змішують із вологим піском, поміщають у капронову панчоху й тримають у холодильнику мінімум місяць.

  Сіють насіння в другій декаді квітня в легкий і не обов’язково родючий ґрунт, наприклад, у просмажений у духовці впродовж 20 хвилин при температурі 200 ºC річковий пісок. На пісок, поміщений у посудину, укладають шар тирси завтовшки 2 см, на неї розкладають насіння загостреним кінцем униз, злегка натискаючи на кожне зернятко, а зверху присипають посіви шаром опалої хвої завтовшки 1-1,5 см, рясно обприскують з пульверизатора й поміщають посіви в парник під плівку. Насіння може проростати довго, але зазвичай до квітня вже з’являються перші сходи. Не забувайте провітрювати посіви, зволожувати субстрат і видаляти з плівки конденсат.

  Щойно з’являться сходи, їх поміщають у світле тепле місце, захищене від протягів, а на стадії формування у сіянців другої пари голок їх пересаджують у справжній ґрунт для сосон. Через 2-3 роки сіянці навесні висаджують у відкритий ґрунт на відстані 30-50 см один від одного, намагаючись не травмувати й не оголяти їхнє коріння, а також не струсити з них мікоризу, необхідну хвойним культурам для зростання та розвитку. Потрібно обережно підрізати корінець сіянця, опустити його в бовтанку з садової землі (2 частини) і перегною (1 частина), розведених водою до консистенції густої сметани, і після цього посадити в заздалегідь приготовлену ямку. На шкільній грядці сосонки поливають один раз на тиждень, розпушують після поливання ґрунт навколо саджанців, видаляють бур’яни, а на другий рік перед весняним сокорухом у ґрунт на грядці вносять перепрілий гній (500 г на м²), суперфосфат (25 г на м²) І калійну селітру (10 г на м²) із наступним закладенням на глибину 10 см. На постійне місце сосонки висаджують навесні або ранньою осінню через 4 роки після висадки в шкілки.

  Розмноження сосни живцями

  Живцювати сосну краще восени. Живці потрібно брати здеревілі, завдовжки 8-12 см, із п’ятою (зі шматочком деревини від гілки, на якій виріс живець). Заготовляють живці в похмуру погоду з верхівкових бічних пагонів середньої частини крони, зверненої на північ. Щоб отримати правильний живець, потрібно не різати, а різким рухом вниз і вбік відірвати пагін зі шматочком деревини й кори на ній. При підготовці живців до посадки п’яти злегка зачищають від хвої і задирок, після чого відрізки укладають на 4-6 годин у двовідсотковий розчин Фундазолу, Каптану або в темно-рожевий розчин марганцівки, а безпосередньо перед посадкою нижній край із п’ятою обробляють Корневіном, Епіном або Гетероауксином.

  Висаджують живці в субстрат, що складається з рівних частин листової землі, перегною і піску, під нахилом і накривають їх прозорим ковпаком для створення парникових умов. Щодня покриття з живців знімають для провітрювання і видалення з плівки конденсату. Взимку ящик із живцями можна тримати в підвалі, а навесні – на відкритому повітрі. Укорінення триває від півтора до чотирьох із половиною місяців, причому у живців одночасно відростають і коріння, і нові пагони. Наступної весни, в травні, ґрунт, у якому ростуть живці, поливають розчином Епіну або Корневіну, а у відкритий ґрунт їх висаджують ще через рік.

  Розмноження сосни щепленням

  Цей спосіб розмноження сосни для досвідчених садівників, але кажуть, що новачкам у таких справах везе. Зрештою, саме так досвід і набувається: люди роблять те, чого раніше ніколи не робили.

  Перевага щеплення вприклад у тому, що цей спосіб гарантує успадкування прищепним живцем усіх властивостей і характеристик материнської рослини. У якості підщепи можна використовувати рослини віком 4-5 років, а щепу нарізають із приросту віком від одного до трьох років. Хвою з живців видаляють, залишивши голки тільки біля бруньки, розташованої у верхній частині. З підщепи видаляють усі довгі пагони і бічні бруньки. Щеплення здійснюють на самому початку весняного сокоруху або в середині літа. Весняне щеплення проводять на тогорічному пагоні, а літнє – на пагін поточного року.

  Сосна взимку на ділянці

  Сосна восени

  Усі види сосни, крім сосни Тунберга, є зимостійкими. Навіть із настанням холодів процеси в деревах не зупиняються, а лише уповільнюють свій перебіг. Виходячи з цього, й потрібно готувати хвойні рослини до зими. Приблизно в кінці листопада, перед настанням морозів, потрібно провести вологозарядковий полив: під кожну сосонку нижче одного метра виливають 2 відра води, а якщо дерево вище, то норма витрати води виростає до 3-5 л. Щоб вода йшла в ґрунт, а не розтікалася по поверхні, по периметру кордону пристовбурного кола роблять земляний відвал. Особливо важливий підзимній полив для однорічних і дворічних саджанців, у яких коренева система ще не досить розвинена. Потребують його й породи зі слабкою зимостійкістю, а також рослини, які перенесли в поточному році формуюче обрізування.

  Із серпня внесення в ґрунт азотних добрив потрібно припинити: азот стимулює утворення зеленої маси, а вам потрібно, щоб за вересень-листопад зросли та дозріли вже сформовані пагони, інакше взимку вони загинуть. Аби прискорити процес їхнього здеревіння і заодно зміцнити кореневу систему сосни, дерево в вересні підживлюють калійно-фосфорним комплексом.

  Важливим пунктом підготовки молодих сосон до зими є мульчування пристовбурного кола. У якості мульчі найкраще використовувати подрібнену деревну кору: вона дозволяє кисню проникати до коріння рослин, а коли починається відлига, така мульча не перешкоджає виходу випарів, тому під корою ні коріння, ні шийка не пріють, як це трапляється іноді під мульчею з тирси.

  Зимівля в саду

  Узимку, після сильного снігопаду, мокрий важкий сніг може стати причиною обламування тонких гілочок і розломів на скелетних гілках сосни. Не потрібно трясти дерево та смикати його за гілки: рослини взимку настільки тендітні, що гілки тріскаються від будь-якого зусилля. Сніг із гілок, до яких ви можете дотягнутися, потрібно струшувати віником або щіткою з довгою ручкою в напрямку від кінчиків до стовбура, а щоб дістати гілки вище, оберніть кінець дошки або палиці тканиною, підчепіть нею гілку й гойдайте її вгору і вниз.

  У період раптової відлиги або коливання між плюсовими денними та мінусовими нічними температурами сосна може вкритися кіркою льоду, тяжкість якої теж може привести до розламів. Щоб гілки не постраждали, підіпріть їх, як ви це робили з плодовими деревами, коли на них формувалося забагато плодів.

  Види і сорти сосон

  Величезна кількість видів і сортів сосни може збити з пантелику не тільки любителя, а й професійного садівника, тим більше що продовжують з’являтися все нові сорти та гібриди цієї рослини. Ми познайомимо вас із деякими видами, які частіше за інших зустрічаються в садах, скверах і парках.

  Сосна брістольська (Pinus aristata)

  або сосна остиста – американський вид, що росте в Колорадо, Нью-Мексико, Аризоні, сухих районах Юти, Каліфорнії і Невади. Це кущисте дерево заввишки до 15 м, яке в Європі зростає набагато нижче. Іноді це низькорослий чагарник із зеленою і гладкою в молодому віці корою, яка з часом стає лускатою. Сучки у сосни остистої підняті, короткі й жорсткі, голки темно-зелені, п’ятихвойного типу, щільно лежать, завдовжки від 2 до 4 см. Циліндрично-яйцеподібні шишки, що з’являються на двадцятому році життя, сягають у довжину 4-9 см. Рослини цього виду світлолюбні, невибагливі до ґрунту, посухостійкі, але погано зносять задимлене міське повітря. Відомі такі садові форми сосни брістольської:

  • Башфул – з округлою кроною;
  • Джоз Бест – із конічною кроною;
  • Резек Долл – із конічною пухкою кроною;
  • Шервуд Компакт – маленьке дерево зі щільною конічною кроною.

  Сосна м’яка (Pinus flexilis)

  теж родом із Північної Америки. Ця рослина сягає у висоту 26 см. У молодості крона у неї вузькоконусоподібна, пізніше вона набуває форми кулі. Кора сосни м’якої темно-коричнева, спочатку гладка й тонка, а пізніше груба, дрібнолуската. Гілки злегка зігнуті, у дорослих сосон повисають під гострим кутом до стовбура. Молоді пагони неяскравого червонувато-коричневого відтінку, борознисті, голі або вкриті світлими кучерявими волосинками. Тригранні, жорсткі, вигнуті темно-зелені хвоїнки завдовжки 3-7 см зібрані в пучки по 5 штук. На дереві вони зберігаються до 5-6 років. Яйцевидно-циліндричні, повисаючі, блискучі, світло-бурі або жовті шишки сягають у довжину 15 см. У Європі рослина вирощується з 1861 року, має кілька декоративних форм:

  • Гленмор – дерево з довшими, ніж у основного виду, голками сіро-блакитного кольору;
  • Нана – карликова чагарникова форма з голками завдовжки до 3 см;
  • Пендула – сосна заввишки всього під 2 м із висячими суками;
  • Тайні Темпл – дуже низькоросла форма з темно-зеленими з зовнішньої сторони й сіро-блакитними зсередини голками завдовжки 6-7 см.

  Сосна кедрова європейська (Pinus cembra)

  в дикому вигляді зустрічається в середній смузі Європи. У висоту кедрова сосна сягає 10-15 м. У неї коричневі або іржаво-червоні пагони, хвоя з одного боку зелена, з іншого сиза або блакитнувата, вкрита гирлочковими смужками. Шишки кулеподібно-яйцеподібні, завдовжки 5-8 і завширшки 4-6 см. Вид вирізняється зимостійкістю, тіньовитривалістю і довговічністю. Має низку декоративних форм:

  • колоноподібну;
  • однолисту – карликовий чагарник із хвоєю, зібраною в пучки по 5 штук;
  • зелену – з хвоєю яскраво-зеленого кольору;
  • золотисту – з блискучою жовтою хвоєю;
  • строкату – з золотисто-рябою хвоєю;
  • Ауреоварієгата – з більш-менш жовтими голками;
  • Глаука – сосна з пірамідальною кроною і сріблясто-блакитною хвоєю;
  • Глоуб – карликова форма заввишки до 2 м;
  • Пігмеа або Нана – компактні форми заввишки 40-60 см із тонкими й короткими гілками й голками, схожими на хвою сланика;
  • Стрикта – сосна з колоноподібною кроною, майже вертикальними суками, спрямованими вгору, і щільно притиснутими гілками.

  Сосна кедрова корейська (Pinus koraiensis)

  або кедр корейський росте на узбережжях Амура, в Північно-Східній Кореї і Японії. У висоту дерево сягає 40 м, а в діаметрі – від 1 до 1,5 м. Гілки у сосни простягнені або висхідні, кора гладка, товста, сіро-коричнева або темно-сіра. Молоді пагони світло-коричневі, злегка опушені, тригранні. Зелені з одного боку та сизі або блакитні з устричними смужками з іншого голки зібрані в пучки по 5 штук. Шишки циліндричні, завдовжки 10-15, а завширшки 5-9 см. У культурі вид із 1846 року. Сосна корейська тіньовитривала, стійка в умовах міста, декоративна. Посадка сосни корейської має проводитися в свіжу, родючу, але перезволожену землю. Декоративні форми сосни корейської:

  • строката – частина хвої світло-золотистого відтінку, частина золотисто-плямиста або золотисто-облямована;
  • вигнута – хвоя спірально вигнута, особливо на кінцях гілок;
  • Глаука – сосна заввишки до 10 м із красивою конічною кроною діаметром від 3 до 5 м. Хвоя щільна, сіро-блакитна, в пучках по 5 голок. Чоловічі колоски жовті, шишки завдовжки 10-15 см спочатку червонуваті, потім фіолетові, а в зрілості бурі;
  • Сільвер – сорт із довгими сріблясто-синіми голками;
  • Анна – сосна з широкоовальною кроною;
  • Вінтон – карликова форма заввишки до 2 м із діаметром крони близько 4 м;
  • Варієгата – сосна зі світло-жовтими або жовто-плямистими з жовтим краєм голками.

  Сосна кедрова сланикова (Pinus pumila)

  або кедровий сланик (Pinus pumila) поширена по всьому Східному Сибіру, Далекому Сході, Кореї, Північно-Східному Китаю і Японії. За оригінальний вигляд сланикову кедрову сосну називають лежачим лісом або північними джунглями. Вид є деревцями заввишки не більше 5 м, що переплітаються між собою кронами, притискаються до землі й утворюють густі зарості. Гілки у сланика лапаті, пагони короткі, зеленуваті, з віком сіро-коричневі з рудим опушенням. Тонкі синьо-зелені голки завдовжки до 10 см зібрані в пучок по 5 штук. Шишки червоно-фіолетові, але з дозріванням вони набувають бурого кольору. У культуру вид введено в 1807 році. Сланикова сосна зимостійка, світлолюбна, невимоглива до ґрунтів, стійка до хвороб та шкідників і має такі декоративні форми:

  • Глаука – чагарник заввишки до 1,5 м із кроною діаметром до 3 м, потужними пагонами, що підводяться, та сіро-блакитною хвоєю;
  • Хлорокапра – рослина розміром, як основний вид, із сіро-зеленими голками й жовто-зеленими в молодому віці шишками;
  • Дреєрз Дворф – компактна рослина з широкою лійковидною кроною і блакитною хвоєю;
  • Дворф Блю – широка невисока сосонка з біло-блакитними голками завдовжки 3-4 см;
  • Глоуб – порівняно швидкозростаюча форма висотою і діаметром крони до 2 м, з тонкими гарними голками блакитно-зеленого відтінку;
  • Єделло – сосна з розлогою плоскою кроною з гніздоподібним заглибленням у середині й притиснутими до пагонів голками, зеленими зверху і блакитно-білими зі споду;
  • Нана – чагарник зі щільною кроною, червоними колосками та скрученою, яскравою сіро-зеленою хвоєю;
  • Сапфір – неравномерно растущая форма с короткими голубыми иголками.нерівномірно зростаюча форма з короткими блакитними голками.

  Сосна звичайна (Pinus sylvestris)

  поширена в Європі і Сибіру. У висоту рослини цього виду сягають від 20 до 40 м. Стовбур прямий, із високим природно оформленим штамбом. Крона у молодому віці конусоподібна, до старості широка, округла, а іноді й парасолькоподібна. Зібрані в пучки по дві плоскі, жорсткі, злегка зігнуті хвоїнки завдовжки до 6 см забарвлені в сизо-зелений колір. Симетричні яйцеподібно-конічні шишки завтовшки до 3,5 см сягають у довжину 7 см. Вид світлолюбний, зимостійкий, але чутливий до забруднення повітря. Росте швидко, що є досить рідкісною чеснотою для сосон. Має такі садові форми:

  • Альба – сосна заввишки до 20 см із кроною у формі широкої парасольки і сіро-блакитною хвоєю;
  • Альбінс – карликова рослина з сіро-зеленою хвоєю;
  • Ауреа – чагарник заввишки до 1 м з округлою кроною, жовто-зеленою в молодому і золотисто-жовтою в зрілому віці хвоєю;
  • Компресса – карликова рослина заввишки до 2 м із колоноподібною кроною і притиснутою хвоєю;
  • Фастіджіата – сосна заввишки до 15 м зі строго колоноподібною кроною, щільно притиснутими суками й гілками та блакитно-зеленими голками;
  • Глаука – потужна рослина з ширококеглеподібною кроною і блакитною хвоєю;
  • Глобоза Вірідіз – карликова форма заввишки до півметра із закругленою або яйцеподібною кроною і довгими жорсткими темно-зеленими голками;
  • Репанда – сосна широка, плоска й розчепірена з потужними пагонами та сіро-зеленою хвоєю завдовжки до 8 см;
  • Японіка – пряме, дуже повільно зростаюче дерево з кроною, як у ялини, з суками, що косо піднімаються, і короткими зеленими голками;
  • Кемон Блю – середньої величини дерево з кеглеподібною кроною, щільними суками й закругленими голками інтенсивного блакитного кольору.

  Окрім описаних видів, у культурі вирощуються сосни Коха, гачкувата, малоквіткова, густоквіткова, Муррея, Палласа (кримська), погребна, скручена, смолиста, Сосновського, сплощена (китайська), Фріза (лапландська), чорна, балканська (румелійська), Банкса, Волліча (гімалайська), віргінська, Гельдрейха, гірська, пагорбова (західна біла), жовта (орегонська), Пінія (італійська), кедрова сибірська (кедр сибірський) і інші.

  Декоративні сосни для саду – умови вирощування, розмноження з насіння, проблеми у догляді

  Соснові дерева є одними з найдавніших збережених хвойних культур. Рід рослин охоплює два підроди: типові сосни у підроді Pinus і білі у підроді Strobus.

  Скільки живе сосна? Більшість садових форм можуть жити більше століття, а в природі вік деяких видів обчислюється сотнями років. Найстаріші соснові дерева віком не менше 4000 років ростуть в Національному заповіднику Каліфорнії (Ancient Bristlecone Pine Forest).

  А найдавнішим представником світу флори є сосна віком 4800 років, названа «Мафусаїл», що росте на схилі Білих гір цього унікального місця.

  Своєю величезною популярністю у садівників сосни зобов’язані багатством декоративних форм, невеликими вимогами у догляді та численними можливостями використання в саду. Правила посадки сосен нічим не відрізняються від інших хвойних порід, а вирощування з насіння дозволяє отримати нові саджанці.

  Опис сосни

  Розміри представників роду варіюються від півтораметрових карликів до справжніх гігантів висотою 60-80 метрів. Крона зазвичай конічна, округла або плоска, зонтична.

  Видозмінене листя – голки довгі, вузькі, розташовані по спіралі. Хвоїнки на пагоні зібрані в пучки по 2-7 голок, які з’єднуються біля основи. Колір їх залежить від виду або сорту культури. Хвоя сосни залишається на дереві як мінімум 2 роки, після чого опадає, а її місце займають молоді голки.

  Як цвіте сосна? Процес запилення відбувається за допомогою чоловічих і жіночих шишок, а не квітів, тому термін «цвітіння» використовується в переносному значенні.

  Навесні на верхівках пагонів утворюються невеликі, жовті або рожеві, подовжені чоловічі шишки-мікростробіли з пилковими зернами. Коли процес перенесення пилку закінчується, вони опадають.

  Жіночі шишки часто розташовані поруч і виглядають більш декоративно. Пилок потрапляє в жіночу шишку і починається процес запилення, який може тривати близько року. Дозрівання самих шишок з насінням займає два або три роки.

  Сорти й види сосни з фото

  Сосна веймутова (Pinus strobus). Висота декоративних форм варіюється від 7 до 15 м. Голчасте листя довге і м’яке. Молоді дерева мають конічну форму крони, яка в міру зростання стає несиметричною.

  Вражаючими є сорти форми Пендула з плакучими довгими гілками та дуже тонкими ясно-зеленими голками, наприклад, «Angel Falls» або «Ніагарський водоспад».

  Ще один відомий сорт даного виду – сосна «Фастігіата» (Fastigata) з красивою, щільною, яйцеподібною кроною. Довгі, м’які голки красивого сизого відтінку.

  Сосна Гельдрейха або боснійська (Pinus heldreichii) – вид, що виявлений в південній і західній частині Балкан, недалеко від Середземноморського басейну. Дерево морозостійке, демонструє низьку сприйнятливість до атак комах і здатне адаптуватися до екстремальних умов навколишнього середовища.

  Сорти виду

  Сосна «Компакт джем» – карликове деревце з конічною, акуратною кроною. Хвоїнки темно-зелені. Через 10 років вирощування розростається до 1,2 м в ширину і до 2 м у висоту. Віддає перевагу повному сонцю, прекрасно росте на бідних субстратах, посухостійка.

  Сосна Гельдрейха «Малинки» – сорт з широкою, щільною кроною. Висота дорослого дерева, приблизно, півтора метра, ширина – 1 м. Сезонний приріст становить 10-15 см.

  Сосна італійська або пінія (P. Pinea). Прекрасні середземноморські соснові дерева з широкою сферичною або плоскою вершиною в зрілому віці.

  Популярністю у садівників користується невисокий сорт цього виду сосни «Сільвер хрест», який часто вирощують у горщиках.

  Сосна сланка, синонім – кедровий сланик (Pinus pumila). Хвойна рослина родом з Монголії, Забайкалля і Південних Курил, де росте на схилах гір на висоті від 1000 до 2300 м над рівнем моря. Висота хвойної рослини в природному середовищі існування 1-3 метри.

  Пагони розлогі, сланкі, крона несиметрична. Залежно від навколишніх умов може виглядати як чагарник і дерево. Росте дуже повільно і може прожити 300 і навіть 1000 років. Голки зібрані в пучки по 5 штук, злегка блакитні. Шишки маленькі червоно-коричневі або фіолетові.

  У догляді карликова сосна абсолютно невибаглива, добре розвивається практично на будь-якому ґрунті, навіть на сухому піщаному або суглинному. Не замерзає, рідко уражається хворобами, може рости як на сонці, так і в півтіні.

  Сорти виду

  Сосна «Глаука» (Glauca) – сортова форма даного виду висотою 2-3 метри з блакитно-сріблястими голками. Отримала нагороду Королівського садівничого товариства.

  “Blue Dwarf” – карликова форма з червоними шишками й блакитною хвоєю.

  Сосна гірська Мугус або європейська (P. mugo). Висота рослини не перевищує 3 м, стовбур сильний, короткий. Голчасте листя в природі зеленого забарвлення, жорстке. Молоді шишки фіолетово-червоного кольору.

  Може вирощуватися на піщаному, гравійному, бідному субстраті, незалежно від рН. Вид також дуже стійкий до сильних морозів, добре переносить посуху, сильні вітри. Різновид даного виду – сосна гірська Муго Мугос (P. mugo var. Mughus).

  У садах ви можете знайти численні сорти P. mugo з високими декоративними якостями. Особливо популярні в садівництві варіанти карликової гірської сосни.

  Сорти гірської сосни

  Гірська сосна “Мопс” – карликовий сорт правильної сферичної форми зі смарагдовою, короткою хвоєю. Зимостійкий, посухостійкий, світлолюбний, до ґрунту і вологи вимоги невисокі.

  Сосна гірська “Варелла” – ефектний кущик-їжачок з щільною, сферичною кроною. Десятирічна рослина досягає всього близько 70 см у висоту, а висота старіших рослин півтора метра. Хвоя хвиляста, ніжна, яскраво-зелена.

  Сосна гірська «Пуміліо» (Pinus pumila). Сортова серія Pumilio об’єднує групу низькорослих чагарників. Добре піддається обрізуванню та може застосовуватися в якості ґрунтопокривної рослини.

  Сосна гірська «Вінтер голд» (Winter Gold). Низькорослий сорт висотою 1-2 м. Сезонний колір хвоїнок зелений з жовтим відтінком. Навесні голки майже салатові, а взимку стають золотими.

  Сосна «Гном» даного виду. Являє собою деревце з щільною, темно-зеленою, округлою кроною. Висота дорослого сорту приблизно 2-3 метри. Росте дуже повільно. Висота успішно контролюється обрізуванням або прищипуванням. Ідеально підходить для формування бонсай.

  Японська біла сосна, синонім – дрібноквіткова (Pinus parviflora), що росте в природі на території Кореї і Японії. Висота дерева приблизно 15-20 метрів, форма крони широка, конічна. Голки зібрані в пучки по 5-6 хвоїнок. Це популярне дерево, що популярне в мистецтві бонсай і в ландшафтному дизайні.

  Сорти

  «Міядзіма» – карликовий варіант з щільною, кулястою кроною в молодому віці та сизими голками. Деревце було вперше виявлено на острові Міядзіма майже 400 років тому і з тих пір користується величезною популярністю.

  Сосна дрібноквіткова «Негіші» – ще одна дуже стара сортова форма від 1,8 до 2,5 метрів заввишки з красивими сріблясто-зеленими голками.

  Через відносно коротку хвою, довговічність та гарне перенесення стрижки сорт використовується в мистецтві бонсай.

  «Ogon Janome» – неймовірно красива рослина. Ця рідкісна, середньої висоти форма японської сосни демонструє строкату хвою з жовтими смугами на голках.

  «Tanima no yuki» – карликовий сорт з дуже повільним ростом і пишними кремово-білими голками.

  Гімалайська сосна або Гріффіта (Pinus wallichiana), в природі її можна зустріти в долинах і на схилах гір, залитих сонцем.

  Її крона нагадує широкий конус з розлогими гілками, пагони розгалужені від самої землі. У природі виростає до 25-50 м.

  Незвичайна краса, м’які голки, що звисають, зібрані в пучках по 5 штук, досягають довжини 20 см. Їх колір – сизий або зелений, а на молодих деревах блакитний. Шишки вузькі, довгі, вигнуті.

  Сорти гімалайської сосни

  «Нана» – карликова сосна, висота якої 2-2, 5 метра, голки тонкі, синьо-сірі.

  «Zebrina» – блакитні голки з жовтими поперечними смужками.

  Чорна сосна nigra (Pinus nigra), яку іноді називають австрійською. Родом з Середземноморських регіонів і Малої Азії. Росте досить швидко, досягаючи висоти 50 м.

  Сосна nigra «Pyramidalis» – сорт росте досить швидко. Форма стовпчаста з вертикальними пагонами, після досягнення зрілості висота дерева становить 6 метрів.

  Сорт чорної сосни «Нана» зі сферичною кроною характеризується дуже повільними темпами росту і навіть через 30 років досягає всього 3 м у висоту. Виключно декоративний варіант, який не має особливих вимог утримання.

  Сосна звичайна (Pinus sylvestris) – в природі може досягати до 40 м у висоту, але в садах вирощують низькорослі форми даного виду, наприклад сосна «Globosa Viridis» висотою 1,5 м. Може вирощуватися на штамбі.

  Цей сорт повністю стійкий до морозу, тому підходить для посадки в холодних районах.

  Ще один популярний сорт сосни звичайної «Ватерері» (Watereri) до 4 м у висоту. Крона сферична, хвоя сорту сиза, злегка скручена.

  Як посадити сосну

  Дерево комфортно себе почуває на всіх типах ґрунтів. Навіть кам’янисті та піщані ділянки саду будуть сприятливі для його зростання.

  Якірна стрижнева система кореня дозволяє отримувати необхідну вологу на досить великій глибині під землею.

  Однак рівень pH ґрунту є досить важливим фактором вирощування сосни в саду. Низький рівень вказує на кислий ґрунт, а високий – на лужний.

  Більшість видів і сортів вважають за краще нейтральний або злегка кислий ґрунт. Якщо земля лужна, підкислити її можна за допомогою торфу або моху сфагнуму.

  Вибираючи місце для посадки сосни, обов’язково враховуйте освітленість. Хвойні дерева люблять сонячні місця або легку півтінь.

  Саджанці з відкритою кореневою системою висаджують в стані спокою – в листопаді або на початку весни. Дерева в контейнерах можна висаджувати протягом усього сезону, але уникайте процедури в жаркі та сухі дні.

  Викопайте посадкову яму за розміром більшу, ніж коренева куля. На дні викладіть дренажний шар з битої цегли або великого керамзиту, заповніть нижню частину ями верхнім шаром родючого ґрунту, що взятий з посадкової лунки.

  Помістіть саджанець і засипте землею. Коренева шийка після посадки повинна бути на рівні поверхні або трохи вище. Утрамбуйте ґрунт навколо саджанця і добре полийте. Не допускайте пересихання землі в перший рік вирощування сосни. Деревця на штамбі бажано прив’язати до опори, поки не зміцніють.

  Пристовбурний простір навколо саджанців рекомендується замульчувати шаром торфу, сосновими голками або деревною тріскою, але так щоб мульча не торкалася стовбура. Процедура захищає ґрунт від пересихання, пригнічує ріст бур’янів і, розпадаючись, забезпечує рослину поживними речовинами.

  Умови вирощування сосни

  У догляді сосни невибагливі, добре переносять низькі температури та стійкі до посухи. Тільки гімалайським сортам для захисту коренів необхідно на зиму замульчувати ґрунт товстим шаром опалого листя або ялиновим гіллям.

  Полив сосен. Потреба у воді залежить від таких факторів як погода, ґрунт, освітленість і наявність мульчі. Зазвичай соснові дерева потребують поливу тільки в період тривалої відсутності дощів.

  Піщані ґрунти втрачають вологу швидше суглинків. На яскравому сонці волога також швидше випаровується, а ось мульча перешкоджає втраті води.

  Негативно відбивається на вирощуванні сосни відсутність сонця і постійна вологість ґрунту. На занадто темній ділянці саду хвойні красуні швидко втрачають свою привабливість, голки стають тоншими, забарвлення тьмяніє. Надлишок вологи призводить до розвитку грибкових захворювань.

  Підживлення хвойних дерев починають з другого року життя. Підгодовують пару раз за сезон невеликими дозами повільно розчинних збалансованих добрив (азот, калій і фосфор). На родючих субстратах насадження підгодовують один раз за сезон вегетації.

  Обрізування сосни переносять добре, хоча і рідко вимагають проведення процедури через декоративну форму сортів. Однак для обмеження росту дерева або підвищення щільності крони в кінці весни можна обрізувати нові пагони наполовину.

  Санітарна стрижка необхідна для всіх сортових форм: ранньою весною видаляють хворі, пошкоджені й засохлі гілочки.

  Як розкрити шишки сосни в домашніх умовах

  Шишки збирають ще в незрілому вигляді, ті, що не розкрилися. Їх поміщають в неглибоку місткість та накривають звичайним розсіювачем, щоб птахи не скльовували насіння.

  Шишки весь час дозрівання повинні залишатися сухими, тому що це прискорить час, необхідний для відкриття лусочок. Приблизно через тиждень шишки повністю дозрівають, темніють і розкриваються.

  Насіння саме випадає назовні.

  Як виростити сосну з насіння в домашніх умовах

  Розмноження сосни проводиться за допомогою насіння. Перш за все, необхідно відокремити порожнє і життєздатне насіння. Матеріал заливають водою і залишають на 24 години. Порожне насіння після закінчення цього часу залишиться на поверхні води, а те, що готове прорости – опуститься на дно.

  Перед посадкою в ґрунт посівний матеріал повинен пройти стратифікацію холодом. Насіння поміщають в поліетиленовий пакет з вологим мохом сфагнумом або вологою паперовою серветкою і зберігають у холодильнику 3-4 тижні при температурі 2-5 °С.

  Якщо через кілька хвилин у холодильнику пакет зсередини пітніє, значить, вологи в ньому достатньо.

  Висівають у суміш з рівних частин торф’яного моху, піску і вермикуліту на глибину 1 см, зволожують слабким розчином марганцівки за допомогою пульверизатора та накривають плівкою. Місткість тримають на розсіяному сонячному світлі та підтримують вологість субстрату.

  Після появи сходів плівку прибирають.

  Полив проводять після підсихання верхнього шару ґрунту. Підросли сіянці пікірують в окремі горщики з родючим субстратом. У відкритий ґрунт висаджують в кінці весни та першу зиму добре утеплюють.

  Хвороби сосни

  Шютте являє собою групу грибкових захворювань хвойних. Поширеним симптомом інфекції є поява плям, пожовтіння або/і передчасне опадання голок. Захворювання мають кілька схожих симптомів, але способи лікування можуть відрізнятися.

  В кінці весни й до осені грибок може вражати молоді саджанці. Часто перші симптоми видно у вересні – на голках з’являються жовті лінії. Восени та взимку голки стають коричневими з чорними плямами. Наступної весни більшість заражених голок опадають.

  Лікування проводиться обробкою такими фунгіцидами як: Дітан, Неотек, Амістар.

  Червона плямистість хвої. Грибкова хвороба проявляється появою червоно-коричневих смуг на хвої. Кінчики голок спочатку стають світло-жовтими, потім вся хвоя темніє й опадає.

  Інфекція зазвичай з’являється на нижніх гілках і без лікування поширюється по всьому дереву. Профілактична обробка фунгіцидами з міддю 1-2 рази на рік знижує ризик розвитку хвороби.

  Ще одним небезпечним захворюванням є іржа, яка характеризується появою на корі або хвої помаранчевих і жовтих плям, виразок зі спорами. Без лікування препаратами, що містять мідь, іржа може призвести до відмирання пагонів і смерті дерева. Розвитку хвороби сприяє посадка сосни поруч зі смородиною, грушею.

  Диплодіоз – грибкове захворювання, що вражає кору, хвою і шишки дерева. З’являються невеликі чорні плями зі спорами гриба, які поширюються в дощовиті дні, приводячи до некрозу і пожовтіння уражених ділянок. Лікується системним фунгіцидом.

  Фузаріоз – дуже небезпечне захворювання хвойних порід. Першим симптомом цієї хвороби є гальмування росту рослин і поступове в’янення і засихання пагонів.

  Хворобу важко зупинити, всі заходи повинні бути спрямовані на профілактичні обробки фунгіцидом Превікур Енерджі. Сильно інфіковане дерево необхідно спалити.

  Сіра цвіль. Водянисті, коричневі плями на голках з часом збільшуються, приводячи до відмирання хвої та пагонів. У постійній вогкості з’являється сірий наліт. Хвороба атакує переважно молоді саджанці в загущених посадках при високій вологості повітря і ґрунту.

  Догляд за сосною з ознаками зараження будь-яких захворювань зводиться до обробки відповідними препаратами та видалення хворих частин дерева. Посадка дерев з достатньою циркуляцією повітря навколо саджанця, правильний полив і сонячна позиція є прекрасною профілактикою хвороб.

  Підвищує імунітет рослини та стійкість до несприятливих умов мікориза (симбіотична грибкова вакцина), яку вводять у ґрунт поблизу коріння.

  Шкідники сосни

  Зі шкідників можна відзначити жуків-короїдів, пильщиків, які пошкоджують і послаблюють рослину, роблять її сприйнятливою до хвороб.

  Жовтувато-коричневі голки є ранньою ознакою зараження пильщиками. Пізніше голки опадають. Знищують короїдів і пильщиків за допомогою піретроїдних препаратів.

  Не менш небезпечні гусениці метелики шовкопряда, личинки бражника соснового. Нерідко уражається соснове дерево бурими попелицями, щитівкою і сосновим хермесом.

  Попелиці на соснових голках

  Точки, які виглядають як маленькі бризки білої фарби на голках, є зимовим укриттям соснової щитівки.

  Позбутися від шкідників можна за допомогою інсектицидів (Актара, Каліпсо та ін).

  Чому жовтіє сосна на ділянці

  Періодично старі внутрішні голки жовтіють і опадають, а на їх місці з’являються нові – це природний цикл розвитку хвої. Але іноді через хвороби або помилки в догляді за сосною можна помітити пожовтіння, не пов’язане з природним зростанням дерева.

  Тривала посуха, надмірна вологість і погана водопроникність ґрунту є додатковими факторами стресу, які можуть сприяти пожовтінню голок. Причиною також може бути відсутність сонячного світла – якщо на пагони сонце не потрапляє, то це призводить до пожовтіння та опадання хвої.

  Зимове пожовтіння сосни відбувається коли коріння рослини не може увібрати достатньо води з ґрунту, через що голки починають втрачати більше вологи з хвої.

  Якщо у сосни восени жовтіє і опадає хвоя, то, скоріше за все, причиною проблеми є шкідники та хвороби, які поступово за сезон привели до відмирання хвої. Провокаційним фактором часто є дощове і сире літо.

  Чому у сосни нижні гілки відмирають? Брак вологи може призвести до загибелі листя, особливо вздовж найстаріших гілок, а також засихання старих нижніх пагонів. Мертві нижні гілки на соснових деревах іноді є симптомами грибкового захворювання диплодіозу на пізніх стадіях.

  Декоративна сосна для саду

  Сосна в ландшафтному дизайні отримала велике поширення завдяки невибагливості та різноманітності декоративних форм, які дозволяють гармонійно вписати вічнозелену красуню в композиції будь-яких садів. Пізньої осені, взимку і ранньою весною соснові дерева стають найважливішим елементом будь-якого пейзажу.

  Карликові сорти використовують для прикраси рокарію, альпінарію, в групових посадках з декоративними чагарниками і яскравими сезонними квітами.

  Середньорослі культивари добре підходять для створення плавного візуального переходу від ґрунтопокривних площин до високих чагарників і дерев саду. Чудові вони у композиції з вересами, гортензіями, азаліями та рододендронами.

  В змішаних посадках ефектно виглядають сосни в сусідстві з модриною, ялицею, кленом та ін. Цікаві хвойні й в різноярусних групах в комбінації з ялівцем, барбарисом, спіреєю і ґрунтопокривними багаторічниками.

  Високорослі красуні служать акцентом будь-якого пейзажу. Існують сорти, які ідеально підходять для посадки на схилах, наприклад, сосна «Пуміліо» в ландшафтному дизайні горбистої ділянки або сорт «Hillside Creeper».

  Види сосни і сорту. Види шишок сосни

  Більше ста найменувань дерев, з яких складається рід соснових, поширені по всій Північній півкулі. Крім цього деякі види сосни можна зустріти в горах трохи південніше і навіть в тропічному поясі. Це вічнозелені однодомні хвойні дерева з голчастими листками.

  Поділ йде в основному по територіальній приналежності ареалу, хоча багато видів соснових рослин штучно виведені і, як правило, називаються по імені селекціонера.

  Загальний опис роду соснових

  Зовнішній вид сосни може бути різним: найчастіше це дерева, а іноді сланкі чагарники. Форма крони з віком змінюється від пірамідальної до кулястої або зонтиковидною. Це пояснюється відмиранням нижніх гілок і швидким розростанням гілок вшир.

  Пагони, на яких зібрана хвоя, бувають нормальними, укороченими або видовженими. Хвоя, зібрана в пучки, плоска або тригранна, вузька і довга, не опадає протягом 3-6 років. Навколо основи розташовуються дрібні лусочки. Плодами є шишки, всередині яких розвиваються насіння (з крилами і без них).

  У цілому різні види сосни не надто вибагливі, посухостійкі, морозостійкі і не вимагають родючого ґрунту. Рослини віддають перевагу сухим піщаних і кам’янистих грунтів, хоча в цьому питанні виняток становлять сосна Веймутова, Уоллича, смолиста і кедрова, які охоче ростуть при помірному зволоженні. Для сосни гірської підійде вапняковий ґрунт. А тепер розглянемо докладніше деякі різновиди цієї культури.

  Сосна звичайна

  Це, мабуть, найпоширеніша хвойне дерево Євразії, яке можна назвати символом російського лісу. Вид сосна звичайна світлолюбний, нормально почувається і в суворому північному кліматі, і в степової спеки. Насилу переносить міські умови, зате є основною культурою для створення лісових масивів на піщаному ґрунті. У ландшафтному дизайні звичайна сосна затребувана за різноманітність декоративних форм і швидкий ріст.

  Дерево може виростати до 40 метрів. Кора потріскана, червоно-бура, у молодої рослини – тонка, злегка помаранчева. Хвоя сизого кольору, здвоєна, жорстка, рівна або вигнута, довжиною 4-6 сантиметрів. Максимальний вік дерева при сприятливих умовах – 400-600 років.

  Існує безліч штучно виведених низькорослих і карликових різновидів сосни звичайної. У природних умовах на території ареалу вона зустрічається в самих різних формах і без праці схрещується з такими видами, як чорна і гірська сосни. В залежності від району зростання виділяється також близько 30 екологічних форм – екотипів.

  Сосна кедрова сибірська

  Популярні й інші види сосен. У Росії однією з найцінніших лісових деревних порід є сосна кедрова сибірська – могутнє дерево з багатою многовершинной яйцевидної кроною. Хвоя коротка (6-13 см), шорстка. Морозостійка, виростає у зони вічної мерзлоти, в тайговій смузі. Насіння великих шишок їстівні і багаті жирними оліями. У висоту досягає 3 метрів.

  Сосна кедрова стланиковая

  Поширена в Західному Сибіру і на Далекому Сході. Кедрова стланиковая сосна має кущоподібну форму, рясно розростається і має здатність вкорінюватися опущеними до землі гілками. Є декоративною різновидом завдяки красивій сизо-зеленої хвої, яскраво-червоним чоловічих колосків і ефектним червоно-фіолетовим шишок.

  Сосна Веймутова

  Дуже гарна і висока сосна.

  Сорти і види північноамериканських хвойних дерев мають важливе господарське значення. Сосна Веймутова відрізняється тонкою, м’якою і довгою хвоєю сизувато-зеленого кольору. Шишки мають вигнуту витягнуту форму. Відмінно витримує сильні морози, але при всій невибагливості не підходить для озеленення міста.

  Веймутова Сосна гірська

  Деякі відомі види сосни ростуть у Криму, наприклад гірська Веймутова. Це дуже красива північноамериканська різновид, яка відрізняється від попередньої укороченою синьо-зеленою хвоєю і великими, трохи зігнутими шишками. Висота дорослого дерева – близько 30 метрів, крона вузька, характерно руде опушення на молодих пагонах. Це теплолюбна дерево, хоча переносить посуху з працею. Росте переважно в тих гірських районах, які захищені від морських вітрів.

  Сосна Палласа (кримська сосна)

  Ще один вид, широко поширений на півострові Крим. Сосна Палласа – високе дерево, близько 20 метрів. Кора червонувато-чорна, поцяткована тріщинами. Крона щільна, змінює форму від яйцевидної до зонтиковидною. Відрізняється горизонтально розкинутими гілками з загнутими догори кінцями і великими шишками. Кримська сосна світлолюбна, невимоглива до грунту, легко переносить недолік вологи. Також росте на Кавказі, Криті, Балканах, у Малій Азії.

  Сосна Арманда

  Декоративний китайський вид з характерною довгої і тонкої хвоєю, їстівними олійними насінням. Росте виключно в теплих південних регіонах.

  Сосна Банкса

  Відрізняється многоствольным будовою, завезена з Північної Америки. Світло-зелена хвоя досить коротка і скручена, шишки зігнутої форми. Виростає до 25 метрів у висоту. Морозостійкий, невибагливий вид підходить для будь грунту. Розводиться тільки в ботанічних садах.

  Сосна Гельдрейха

  Цей вид поширений на Балканах і півдні Італії. Характеризується ефектною довгою хвоєю ніжно-зеленого забарвлення. Як багато хто інші види сосен, фото яких представлені в матеріалі, дуже невибаглива, більш того, легко переносить міські умови. Слабкість – недостатньо зимостійка для середньої смуги, тому ідеально підходить для південних регіонів.

  Сосна гірська

  Дуже приваблива і сосна гірська. Види сосен розсіяні по всьому Північному півкулі. Даний вид росте в горах Центральної та Південної Європи. Являє собою велике розгалужене дерево або розпростертий стланик. Особливий інтерес для ландшафтного дизайну мають різноманітні компактні декоративні деревця, з яких створюють гарні композиції по берегах водойм, у кам’янистих садах тощо Максимальна висота – 10 метрів, а мінімальна – 40 сантиметрів.

  Сосна густоквіткова

  Один з зимостійких видів, що вирощуються в середній смузі Росії, – це так звана японська червона сосна. Головна умова її доброго росту – не надто довгий промерзання грунту. Хвоя довга і скупчена на кінці гілки, під час пилення дерево виділяє аромат. Не сприймає міських умов, росте на бідних піщаних грунтах.

  Сосна дрібноквіткова, або біла сосна

  Японські види декоративних сосен представлені мілкоквіткової (білої) сосною, яка отримала свою другу назву за ефектні білі або блакитні смуги на хвої, яскраво виражені за рахунок закрученості. Незимостойка, в середній смузі Росії виростає тільки низькоросла карликова різновид. Оскільки дерево любить тепло і хороше освітлення, для нього відмінно підходить клімат Чорноморського узбережжя.

  Сосна жовта

  Розкішний вид з вузькою, пірамідальної, ажурною кроною в природі росте в Північній Америці. Має довгу хвою і красиву товсту кору. Приживається в південних областях і середній смузі Росії, але підмерзає в особливо холодні зими. Висота дерева досягає 10 метрів. Віддає перевагу захищеним від вітрів місця, тому краще всього висаджувати групами. Сосна жовта не сприйнятлива до міських шкідливих умов.

  Сосна кедрова європейська

  Європейський вид кедрової сосни схожий на сибірську «родичку». Відмінність полягає в менших розмірах, більш щільною розкидистою кроною і довгою тонкою хвої. Крім цього шишки і насіння дерева не такі великі. Зростає повільніше, але живе довше. Буде ідеально виглядати в поодиноких і групових садово-паркових насадженнях.

  Сосна кедрова корейська

  Досить рідкісний декоративний вид, що росте на Далекому Сході, у Східній Азії, Кореї, Японії. По красі це хвойне дерево може зрівнятися з сибірської кедрової сосни, хоча крона у «кореянки» менш густа, опушена сизо-зеленою хвоєю і прикрашена декоративними шишками. Насіння-горішки теж їстівні. Морози середньої смуги Росії культура переносить нормально, виростає низькорослим деревом, хоча в дикій природі її висота може досягати 40-50 метрів.

  Сосна Монтесуми

  Володарка дуже довгою хвої, в природних умовах зустрічається на заході Північної Америки і Гватемалі.

  Дерево виростає до 30 метрів заввишки і має розкидисту кулясту крону. Величезні конічні шишки можуть досягати довжини 25 див. Віддає тепло і вологий клімат, тому відмінно приживається в Криму. Не схильна до хвороб і впливу шкідників.

  Сосна остиста

  Багато декоративні види сосни, в тому числі остиста, добре ростуть і плодоносять в умовах середньої смуги Росії. Цей північноамериканський вид досить рідкісний і являє собою невелике деревце або кущ з піднятими гілками, які утворюють пишну розкидисту крону. Хвоя густа, а на шишках – довгі колючки. Невибагливі і зимостійкі всі сорти.

  Сосна румелийская

  Різновид балканської сосни має низьку пірамідальну крону, густо-зелену хвою довжиною 5-10 сантиметрів і циліндричні повисаючі шишки на ніжках. Молоді пагони голі. Кора бурого кольору, слоящаяся. Сосна румелийская швидко росте і не має особливих вимог до освітлення та грунтів. Використовується в декоративному оформленні парків.

  Сосна скручена (широкохвойная)

  Росте в Північній Америці і завдяки добрій зимостійкості розводиться в середній смузі Росії. Культура тягнеться на великі площі вздовж узбережжя Тихого океану. Назва дана за парну скручену хвою. Може бути чагарником або високим (до 50 метрів) деревом, нижні гілки якого опущені, а верхні або раскидисты, або спрямовані догори. Зростає культура досить повільно, зате невибаглива до умов життя не тільки в природі, але навіть в місті.

  Сосна Тунберга

  Рідкісний декоративний вигляд з Японії, який ще називають чорна сосна. Основне місце проживання – високогірні ліси, близько 1000 метрів над рівнем моря. Це вічнозелене дерево виростає до 40 метрів у висоту. Крона зазвичай неправильної форми, світло-зеленого кольору, з довгої жорсткої хвоєю (8-14 см х 2 мм). Кора чорна, а молоді пагони помаранчеві і голі. Шишки сосни Тунберга майже плоскі, а сірі насіння з крильцями. Теплолюбна і вологолюбна культура, яка у нас в країні добре росте в Сочі.

  Сосна гімалайська (Уоллича або Валліха)

  Розкішна длиннохвойная сосна прийшла з Гімалаїв і з Тибетських гір. Швидко росте, не надто добре переносить морози, вологолюбна. Ідеальне місце для культури у нас – Крим, де вона добре плодоносить. Дерево в природі досягає висоти 30-50 метрів. Красива 18-сантиметрова сіро-зелена хвоя звисає. Декоративні жовті шишки також довгі – близько 32 сантиметрів. Вид культивується для групових ландшафтних насаджень.

  Сосна чорна

  Багато декоративні види сосен відносяться до дикорастущим, у тому числі сосна чорна, яка прийшла до нас з гірських районів Середньої Європи. Ця порода дуже стійка до міських умов. Назву отримала за дуже темну кору і густо-зелене рясно зростаючу хвою. Завдяки цьому створюються тінисті зони на відміну від сосни звичайної. У Росії більше підійде для степової частини Північного Кавказу, хоча низькорослі декоративні форми можна розводити і північніше.

  Які бувають шишки в сосни?

  Різні види шишок сосни відрізняються своїми формами, розмірами та забарвленням. Але всі вони на початку життя м’які, жовто-зелені, а в міру дорослішання дерев’яніють і міняють колір від темно-зеленого до коричневого.

  Найбільшими за розмірами є шишки американських сосен Ламберта – 50 сантиметрів завдовжки, Култера – сягають 40 сантиметрів, а також ялиці кілікійський, які виростають завдовжки близько 30 сантиметрів. Самими дрібними шишками, ледь доходять до 3 сантиметрів, мають модрина Лайєлла та псевдотсуга японська.

  Загалом-то, рід соснових дерев відрізняється швидким розвитком і зростанням. Винятки становлять ті види, яким доводиться виживати у важких кліматичних умовах: високо в горах, на болотах, скупий на кам’янистому ґрунті, на Півночі. У цих випадках могутні дерева перероджуються в низькорослі і карликові різновиди. Втім, саме вони становлять великий інтерес для прикраси ландшафтних насаджень.