Авторський аркуш – одиниця вимірювання праці літератора

Відтоді як люди почали писати, це заняття сприймається як робота. І як всяка праця, мистецтво володіння пером підлягає оплаті.

Як виміряти написане

Людство висікало рядки на камені, потім у хід пішли особливі дощечки, вкриті воском, ще пізніше з ‘явився папір, на якому інформація фіксувалася за допомогою чорнил і гусячих пір’ їв. Винахід друкованого способу виготовлення книг створив умови для масового тиражування, і кількісна оцінка стала питанням, актуальним не тільки для авторів, а й для виробників цієї специфічної продукції, що несе людству знання.

Наразі основною одиницею вимірювання обсягу друкованого видання вважається авторський аркуш. Не присвяченій у деталі видавничої справи людині термін цей говорить мало. Для більшості людей аркуш – це просто шматок паперу з надрукованим на ньому текстом з однієї або обох сторін. Насправді поняття це набагато складніше.

Чому так назвали?

Перші в історії людства книги видавалися у форматі In folio. Для цього створювалася матриця, на якій дзеркально відображені тексти та зображення виступали з її основної площини. Технологія приблизно відповідала тій, яка використовується при створенні гравюр, що і задавало високу вартість ранніх друкованих видань. Вираз in folio перекладається з латини дослівно як “в лист”, з чого, власне, і виник друкарський термін.

У машинописному тексті

У двадцятому столітті літератори створювали свої твори двома основними способами. Крім таланту, багатої уяви, життєвого досвіду і високих моральних якостей, їм була потрібна авторучка або пишуча машинка. Поету (або письменнику), захопленому рифмами або перипетіями сюжету, було не до підрахунків кількості знаків. Він міг врахувати хіба що число сторінок. Підприємства, що займаються видавничим бізнесом, швидко встановили відповідність, згідно з яким обсяг авторського аркуша відповідає 22-23 сторінкам машинописного тексту. Після цього стало набагато простіше рахувати і розмір гонорару, і собівартість екземпляра, виходячи з накладу. Поняття сторінки теж підлягало стандартизації. Вона вважається заповненою нормально, якщо містить приблизно 30 рядків (плюс-мінус один). При цьому в кожній з них приблизно 1860 літер, символів або пробілів. Відстань між рядками може бути однаковою, напівторною або подвійною, залежно від цього змінюються інші параметри друку, такі як число символів у рядку, розміри полів тощо. У будь-якому випадку, щоб набрати авторський лист, необхідно було приблизно сорок тисяч разів вдарити по клавішах друкарської машинки. Всі 23 сторінки повинні мати стандартний розмір 29,7 x 21 см, що відповідає формату А4. Друк односторонній.

При комп ‘ютерному наборі

Літераторам зовсім недавнього минулого було важко. Правки приводили до псування, тексти потрібно було багаторазово передруковувати, потім вичитувати знову, знаходити огріхи, і знову по новій. Інша справа зараз. Зручні текстові редактори популярних програмних оболонок полегшують працю письменників, дбайливо вказуючи на опікунки та синтаксичні помилки, а будь-яка правка зводиться до наведення курсора на потрібне місце, більше того, і варіанти заміни вже підібрані. Не завжди наслідком такої зручності стають високі художні переваги творів, але в технічному плані прогрес очевидний. При комп ‘ютерній верстці авторський лист дорівнює сорока тисячам знаків зі знаками перепинання і пробілами. Можливості статистичного обліку обсягу твору включені в функції всіх програм, призначених для текстового набору та редагування. Зрозуміло, підганяти під круглу цифру текст не потрібно, достатньо приблизної відповідності.

Є ще один, зразковий спосіб розрахунку, що застосовується сучасними прозаїками. Досить просто переглянути властивості документа. У форматі DOS один авторський лист займає обсяг пам ‘яті, рівний 34 кбайт.

Графіка в авторському аркуші

Все зрозуміло, якщо мова йде про текстову інформацію. Але в реальному житті ситуація може бути складнішою. Наприклад, більшість підручників, наукових монографій або дослідницьких робіт неможливо уявити без діаграм, таблиць та інших графічних підкріплень викладеного матеріалу. Художня література теж може бути ілюстрованою. Як порахувати авторські аркуші в цьому випадку? Це завдання дещо складніше, але теж має рішення.

Ілюстративний матеріал вважається наступним чином: 30 метрів їх площі складають один авторський лист. Зазвичай кожна “картинка” забезпечена пояснювальним текстом, його обсяг враховується за звичайними правилами. Таким чином, частка ілюстрацій розраховується за співвідношенням їх площі до загального обсягу.

Чому дорівнює аркуш перекладача

Переклад – праця нелегка, і вимагає він не тільки володіння іноземною мовою, а й певних творчих здібностей, а в деяких випадках і таланту. Самуїл Маршак, Пастернак та інші поети змогли донести до нашого читача твори Шекспіра та інших зарубіжних авторів зі збереженням стилю, слогу і всіх тонкощів епохи, в яку створювалися першоджерела. Не всім, звичайно, бути геніями, а ось потреба в якісних перекладах завжди була, є і буде. Зауважено, що обсяг джерела відрізняється від розміру кінцевого матеріалу, тому, укладаючи договір на цю нелегку роботу, видавці застосовують підвищувальні коефіцієнти. Робиться це просто, розмір авторського аркуша оригіналу множиться на певне число. Для англійської мови коефіцієнт становить 1,2, а для більш складної в перекладі угорської – 1,4. Зрозуміло, остаточний розрахунок проводиться, виходячи з розміру кінцевого результату, але емпірично встановлено, що з однієї сторінки португальського тексту виходить приблизно на п ‘яту частину більший обсяг російської.