Menu Close

Скільки статей у Кримінальному кодексі РК

admin 0 Comments

Особлива частина кримінального законодавства: визначення та призначення

Значні політичні та суспільно-економічні зміни, які відбуваються сьогодні в Україні, об’єктивно потребують відповідних змін у загальній системі законодавства та кожній його галузі. Кримінальне законодавство в таких умовах повинно виконувати ті завдання, які визначаються його предметом і методом. Але це складна річ — домогтися того, що б це законодавство виконувало притаманну саме йому місію. Своїми міркуваннями з цього приводу ділиться доктор юридичних наук, доктор теології, професор, член-кореспондент Національної академії правових наук України, завідувач кафедри кримінального права НУ «Одеська юридична академія», член Робочої групи з питань розвитку кримінального права Комісії з питань правової реформи при Президенті України Євген Львовович СТРЕЛЬЦОВ.

Вступ

Кримінальне законодавство України включає в себе, як відомо, дві основні складові: Загальну та Особливу частини. Загальна частина містить базові правові положення, які тою чи іншою мірою притаманні всім суспільно небезпечним і протиправним діянням, які знаходяться в «сфері» кримінального законодавства. Друга — Особлива частина, містить, не деталізуючи тут спеціально, вичерпний перелік кримінально-правових заборон, в яких «прописані» конкретні суспільно небезпечні протиправні діяння та визначені види, розміри (терміни) покарань й інші заходи, які встановлені за порушення цих заборон. Таким чином, Загальна та Особлива частини створюють єдине кримінальне законодавство України, яке систематизовано в Кримінальному кодексі України (далі — КК), єдиному джерелі законодавства України про кримінальну відповідальність (ч.1 ст. 3). При цьому кожна з цих частин має свої особливості. Основна характеристика Особливої частини полягає в тому, що саме тут визначаються та певною мірою індивідуалізуються об’єкти, які з точки зору законодавця (держави) потребують кримінально-правової охорони. Розуміючи таку важливу особливість цієї частини, українські фахівці, зокрема: Ю. В. Баулін, В. І. Борисов, В. К. Грищук, В. О. Навроцький, Є. Д. Скулиш, М. І. Хавронюк, О. В. Шамара та ін., достатньо детально її досліджують.

Історія становлення

Для початку варто нагадати: кримінально-правові приписи в різному вигляді, які забороняли конкретну людську поведінку під загрозою встановленого покарання, з’явилися практично водночас із появою різних форм державності, коли саме такі формулювання «перебирали» на себе обов’язок достатньо «офіційно» застосовувати різні, інколи дуже жорстокі, заходи за порушення встановлених заборон. Спочатку такі приписи мали різний і поодинокий характер, потім стали певним чином систематизуватися та «об’єднуватися». Саме такі процеси можливо вважати певною «предтечою» появи Особливої частини в її сьогоднішньому розумінні. Потрібно також нагадати, що в ті часи про Загальну частину, як відокремлену частину, взагалі «не згадувалося». Це ще більш «пізніші» процеси. Але розвиток правової думки, еволюція законодавства та практики його застосування надавали таким процесам все більшої реальності. Вважається, що початком виділення Загальної та Особливої частин є поява Французького кримінального кодексу 1810 року та Кримінального укладення Баварії 1813 р., коли представники класичної школи кримінального права цих країн стали спеціально проводити відокремлення загальних та спеціальних положень у цьому законодавстві.

На наших теренах таке розмежування кримінального законодавства почалося в кінці ХІХ століття, коли почало визначатися, що спеціальне виділення Особливої частини необхідне «для з’ясування складу окремих злочинів, умов, при яких ті чи інші діяння повинні вважатися і вважаються кримінальними, а також виділення найбільш доцільних заходів боротьби з ними» (С. В. Познишев). Але не варто думати, що такий поділ, який сьогодні сприймається як «звичний», так одразу й був усіма сприйнятий. Наприклад, у 20-х роках минулого століття багато фахівців вважали, що кодифікація взагалі, в тому числі й така, це, так би мовити, «марна справа», яка «відволікає владу від реальної боротьби зі злочинністю» (М. Ю. Козловській, М. В. Криленко, П. І. Стучка та ін.).

Водночас, якщо звернутися безпосередньо до вітчизняного досвіду, то за роки державності в Україні діяли три та чинний зараз КК, і всі вони, говорячи про історію, мали відокремлені Загальну та Особливу частини. Так, у КК 1922 р. Особливу частину складали вісім глав: Глава I «Державні злочини», Глава II «Посадові (службові) злочини», Глава III «Порушення правил про відокремлення церкви від держави», Глава IV «Злочини господарчі», Глава V «Злочини проти життя, здоров’я, свободи та гідності особи». Глава VI «Майнові злочини». Глава VII «Військові злочини», Глава VIII «Порушення правил, що охороняють народне здоров’я, громадську безпеку й публічний порядок». У КК 1927 р. система Особливої частини виглядала наступним чином: Розділ I «Контрреволюційні злочини», Розділ II «Злочини проти порядку урядування», Розділ III «Урядові (службові) злочини», Розділ IV «Зламання правил відокремлення церкви від держави», Розділ V «Господарські злочини», Розділ VI «Злочини проти життя, здоров’я, волі і гідності особи», Розділ VII «Майнові злочини», Розділ VIII «Ламання правил, що охороняють народне здоров’я, громадську безпеку і публічний порядок», Розділ IX «Військові злочини».

У КК 1960 року Особлива частина виглядала так: Глава І. «Державні злочини», Глава II. «Злочини проти соціалістичної власності», Глава III. «Злочини проти життя, здоров’я волі і гідності особи», Глава IV. «Злочини проти політичних і трудових прав громадян», Глава V. «Злочини проти особистої власності громадян», Глава VI. «Господарські злочини», Глава VII. «Службові злочини», Глава VIII. «Злочини проти правосуддя», Глава IX. «Злочини проти порядку управління», Глава X. «Злочини проти громадської безпеки, громадського порядку та народного здоров’я», Глава XI. «Військові злочини».

Як бачимо, навіть первісне порівняння дає змогу виділити два важливих положення. Одне, більше кримінально-правове, друге — більше політико-правове. Перше підкреслює, що в основі побудови кримінально-правової системи Особливої частини на всьому розвитку української державності знаходиться родовий об’єкт кримінально-правової охорони. В той же час, політико-правовий аспект багато в чому «напряму» пов’язаний із кримінально-правовою політикою, а саме виділяючи родовий об’єкт як системоутворюючий критерій, формально залишається, а зміст суспільних відносин, які, на думку законодавця (держави), потребують кримінально-правової охорони, змінюють свій зміст. Навіть у тих розділах/главах, які, умовно кажучи, «зберігають» постійну назву в цих кодексах, їх внутрішній зміст відрізняється.

Зарубіжний досвід

У зарубіжному кримінальному законодавстві і є, і немає єдиного загальновизнаного визначення такої або схожої частини кримінального законодавства. Наприклад, у КК Болгарії — це «Особлива частина», у КК Польщі — «Частина Особлива», у КК Нідерландів — це «Книга друга», у КК Штату Нью-Йорк — це «Конкретні посягання» та ін. Крім того, потрібно наголосити, що в загальному плані така складова кримінального законодавства в зарубіжному законодавстві в основному представлена двома видами — кодифікованим та некодифікованим. Перший із них, як правило, є основним й представлений одним формальним джерелом — Кримінальним кодексом або подібним йому систематизованим кримінальним законом, який існує в тій чи іншій державі. Другий — носить, як правило, допоміжний (субсидіарний) характер і представлений множинністю інших формальних джерел, безпосередньо пов’язаних із встановленням суспільно небезпечних діянь та їх караністю. Це можуть бути: спеціальні (так звані додаткові) кримінальні закони, кодифіковані та некодифіковані закони іншої галузевої спрямованості, підзаконні акти, а в окремих державах, як відомо, й судові прецеденти. Є тут й певні винятки. Мова про ті держави, які в силу різних причин взагалі не мають кодифікованого на рівні окремої галузі кримінального законодавства (наприклад, Великобританія), або в яких за наявності кодифікованого варіанту пріоритет має некодифікована форма, наприклад, релігійна (канонічна) підсистема Особливої частини кримінального законодавства (скажімо, в Пакистані). Також є різні «схеми» побудови Особливої частини. Наприклад, є так звана двочленна система, яка складається з глав та статей (наприклад, КК Австрії), є тричленна система — складається з розділів, глав та статей (наприклад, КК Болгарії), є чотиричленна система — складається з книг, розділів, глав та статей (наприклад, КК Франції). У нашому чинному Кримінальному кодексі двочленна система: розділи та статті.

Якщо коротко звернутися до змістовного наповнення Особливої частини, у всіх її проявах, то тут теж є поєднуючі та різні підходи до побудови. Наприклад, у більшості держав в Особливій частині, як правило, існують групи (розділи, глави), які передбачають відповідальність за суспільно небезпечні діяння проти особи, власності, держави, громадської безпеки, проти правосуддя тощо. В той же час інші групи таких діянь багато в чому визначаються «індивідуальними» напрямками реалізації кримінально-правової політики в кожній державі тобто напрямами криміналізації/декриміналізації, зміст діянь, які підпадають під такі процеси, та ін. Наприклад, у КК ФРН та Австрії виділяють окрему групу злочинів проти суспільної довіри або групи злочинів проти іноземних держав і зовнішніх відносин (В. Коняхін, М. Проніна). Тобто й тут існує «зв’язок» між кримінально-правовою політикою та змістом норм/статей і системою Особливої частини.

Сучасне визначення

Особливої частини Починаючи цей підрозділ і, в той же час, продовжуючи викладення матеріалу попереднього підрозділу, потрібно звернути увагу на одне важливе «об’єднуюче» положення. В своєму традиційному вигляді протягом всього існування Особливої частини, в своєму традиційному вигляді вона має свій формалізований (зовнішній) конкретний вираз саме завдяки правовим нормам у своєму класичному розумінні. Тому додатково не розвиваючи перманентну дискусію стосовно співвідношення понять: кримінально-правова норма, стаття кримінального закону, кримінальний закон, закон про кримінальну відповідальність тощо, будемо «звичайно» вважати, що кримінально-правові норми виступають первісними елементами, які входять у статті, а вже останні, в свою чергу, й утворюють структуру КК. Кримінально-правова норма в своєму традиційному розумінні включає в себе диспозицію та санкцію. Варто сказати, що кількість кримінально-правових норм і кількість статей у КК із відомих причин не збігається, але за своїми змістовними характеристиками вони є єдиними й виступають як би продовженням одна одної. При цьому саме норми/статті Особливої частини КК «безпосередньо» спрямовані на охорону найбільш важливих суспільних відносин; реалізують принцип законності, оскільки суспільна небезпека, протиправність і караність суспільно небезпечного діяння визначається нормами, в першу чергу передбаченими в Особливій частині КК, а аналогія закону неприпустима (ч. 4 ст. 2); дають підстави застосовувати кримінальний закон і кваліфікувати суспільно небезпечні діяння, забезпечуючи при цьому необхідну диференціацію кримінальної відповідальності та індивідуалізацію кримінального покарання.

Звичайно, не потрібно обмежувати зміст Особливої частини лише нормами-заборонами. До неї входять й інші норми, зокрема норми-визначення, заохочувальні норми та ін. Наприклад, у нормах-визначеннях (їх ще називають нормами-дефініціями) розкриваються (тлумачаться) законодавцем відповідні поняття, інтерпретуються окремі кримінально-правові категорії тощо (наприклад, поняття військового злочину у ст. 401 КК). Звичайно, норми-визначення, заохочувальні норми не відображають суті Особливої частини, оскільки вони обумовлені не охоронною, а, так званою регулятивною функцією кримінального законодавства. Але коли ці норми входять у структуру Особливої частини, то вони, «поруч» з нормами-заборонами, яких, безумовно, більшість в Особливій частині, надають цьому законодавству так звані додаткові можливості у вирішенні загальних цілей кримінально-правової політики. Зверніть увагу — знову про кримінально-правову політику.

Декілька слів про системність Особливої частини чинного КК, яка має ХХ розділів у своїй лінійній структурі (В. В. Сташис). В основі цієї системи, критерієм, який її створює, знаходиться родовий об’єкт кримінально-правової охорони. Подальша диференціація всередині кожного розділу переважно відбувається із врахуванням видового об’єкту. Й саме на ці критерії — об’єкт кримінального правової охорони та його види, потрібно звертати спеціальну увагу при внесенні до Особливої частини будь-яких змін (корективів).

Якщо характеризувати Особливу частину з науково-навчальної позиції, то поруч із дослідженням суто кримінального законодавства звертається увага на теоретичну обґрунтованість змісту та системи її норм/ статей, історію розвитку кримінального права/законодавства; порівняльний аналіз вітчизняного, міжнародного й зарубіжного законодавства; аналіз судової практики тощо. Постійно звертається увага на необхідність певної послідовності в розміщенні розділів у залежності від характеру суспільної небезпеки кримінальних правопорушень — від більш небезпечних до порівняно менш небезпечних посягань; а всередині кожного розділу — в залежності від ступеня суспільної небезпеки кримінальних правопорушень. Безумовно, обговорення цих проблем є достатньо жвавим, оскільки розробка відповідних систем Особливої частини та її розділів (глав) має не лише теоретичний, а й практичний характер, бо, наприклад, визначає (повинно визначати) розміри та види санкцій. Отже, все, що наголошено вище, тою чи іншою мірою підтверджує традиційне уявлення про спільність та «самостійність» Загальної та Особливої частин, але їх «сумісне життя» відбувається в межах однієї галузі — кримінального законодавства.

У той же час є й певні особливості стосовно їх «самостійності», на що слід звернути спеціальну увагу. Якщо говорити про таку якість стосовно Особливої частини, то варто підкреслити, що саме «завдяки» нормам/статтям цієї частини відбувається, (забезпечується) реалізація кримінально-правової політики держави, більш широких соціальних програм, спрямованих на забезпечення безпеки осіб, суспільства, держави, безумовно, при розумному визначенні сутності взагалі та ролі в цьому положень Особливої частини кримінального законодавства. (Стрельцов Є. Л. Що проголошують кримінальні кодекси: свої цілі, свої завдання або взагалі «нічого»: деякі авторські висновки. Юридичний вісник України, № 3—4, 22 січня—4 лютого; № 5, 5—11 лютого 2021 р.).

Таким чином, Особлива частина КК представляє собою сукупність норм, розташованих у певному порядку, які встановлюють вичерпне коло діянь, визнаних кримінальними правопорушеннями, й конкретні покарання, обмежувальні та інші заходи кримінально-правового характеру, а також розкривають зміст окремих кримінально-правових приписів або передбачають спеціальні види звільнення від кримінальної відповідальності тощо. Розвиток системи Особливої частини кримінального законодавства, її соціально-правове «життя» це процес, викликаний: зміною суспільних відносин (політичних, економічних, духовних); станом і рівнем кримінально-протиправних діянь у державі, що виражається: в криміналізації відповідних діянь або декриміналізації інших, у змінах, пов’язаних із процесами пеналізації або депеналізації, введенню інших законодавчих обставин для можливості прийняття необхідних рішень, реалізуючи державні наміри реагування на відповідні діяння.

Дещо про основні положення державного реагування

Почати цей підрозділ потрібно з необхідності спеціального виділення важливого положення, згідно з яким охоронна функція кримінального законодавства проявляється, на мою думку, в першу чергу завдяки нормам / статтям Особливої частини КК. Так, для всебічної організації охорони суспільних відносин важливу роль відіграють концептуальні положення, що містяться в Загальній частині КК, зокрема регламентація підстав відповідальності, порядок та умови застосування покарання, інших заходів кримінально-правового характеру, звільнення від них тощо, але без встановлення конкретної кримінально-правової заборони здійснення відповідних діянь, які мають суспільну небезпечність, положення Загальної частини можливо вважати достатньо абстрактними, бо вони не можуть бути застосовані без наявності порушень встановленої конкретної заборони. Тому наявність кримінально-правових норм/статей Особливої частини створює як реальні передумови, так і реальні можливості для вжиття всіх необхідних положень кримінального законодавства.

Але проблеми, які виникають у правовій базі для здійснення вказаних заходів, досить часто «сором’язливо» називають «прогалинами в праві», виділяючи при цьому дві основні їх групи. Одна з них містить, так би мовити, суто «професійні» прогалини, пов’язані з тими обставинами й характеристиками, які «безпосередньо» торкаються визначення положень кримінального законодавства. В той же час, ще одна група таких обставин пов’язана вже із суто політико-правовим визначенням діяння (діянь), яке потребує своєї заборони під страхом покарання. Причому, і на це варто звернути увагу, не завжди просто, особливо одразу, встановити до якої з цих груп відноситься та чи інша так звана прогалина. Одна з існуючих спроб пояснити це проявляється в тому, що, на мою думку, встановлюється не стільки змістовне, скільки, певною мірою, механічний «обсяг» такої прогалини, коли їх ділять на повну та часткову. Повна прогалина — це коли важливі суспільні відносини «взагалі» не охороняються кримінальним законодавством. Часткова прогалина вважається такою, за якої відповідні суспільні відносини, які потребують кримінально-правової охорони, мають її, але не повною мірою. Звичайно, кожен із видів правових прогалин може мати своє більш відокремлене встановлення, але принципово диференціювати їх на групи «походження» досить складно. В будь-якому разі, як на мою думку, кожна з цих прогалин може мати і політико-правові, і «професійно-правові», і «сукупність» таких обставин. Важливе тут інше: завжди повинна існувати необхідність обов’язкового встановлення причин відповідної кримінально-правової прогалини. Розуміючи це, зосередимося детальніше на так званих «політико-правових» прогалинах. Наприклад, згідно із загально існуючою доктриною, ми вже цілком освоїли впровадження основ ринкової моделі економіки, що дає змогу «сміливо» будувати капіталістичну державу, яку відомі соціологи та політологи «з обережності» визначають «трохи» по-іншому, наприклад, держава загального добробуту або держава загального благоденства (англ. Welfare state; нім. Sozialstaat ). Але все не так просто. По-перше, існують різні моделі «ринкової економіки», що породжує існування неоднакових моделей державного устрою. По-друге, і на це практично взагалі не звертається увага, в східній Європі вже виділяються свої, досить «своєрідні» форми капіталізму. Це, зокрема, державний ринковий капіталізм; клановий ринковий капіталізм, який часто ототожнюють з олігархічним капіталізмом і в цілому відносять до одного з видів «периферійного» капіталізму тощо. Варто звернути увагу, що загальна специфіка розвитку держав цього регіону дозволяє вже обґрунтовувати ще одну, а можливо й основну, форму їх державного устрою, а саме — так званий «залежний» ринковий капіталізм, в якому центральним механізмом координації виступає соціальна ієрархія структури відносин з приводу розподілу в суспільстві влади, власності, доходів, престижу та інших цінностей у межах, які «рекомендуються» транснаціональними корпораціями та/або міжнародними фінансовими структурами (С. П. Глінкіна).

Розуміння цих загальних положень дає змогу (повинно дати змогу) для більш точної, предметної оцінки тих заходів, які взагалі повинна здійснювати держава, в тому числі і в напрямку свого реагування на суспільно небезпечні діяння. Ці заходи, які сьогодні існують у цьому напрямку, потребують своєї «ревізії», починаючи від самого початку, тобто з визначення назви, яка, в свою чергу, повинна визначати і загальний зміст такої діяльності. Наприклад, ще існують різні назви таких заходів, які багато в чому відображають їх основний зміст. Це, як відомо: «боротьба», «протидія», «контроль». Але, повторюю, це — не різні назви одного явища, це різні напрямки планування та здійснення відповідних заходів, і якщо вони не лише проголошуються, а й плануються до безпосередньо реалізації або вже реалізуються, то і змістовні, й ідеологічні характеристики потребують обов’язкового їх «спирання» на реальність політичної та соціально-економічної основи державності. Нагадаю, використання поняття «боротьба» передбачає, що суспільно небезпечні діяння, які мають певні показники в державі, не породжуються особливостями цього політичного устрою та / або його економічної моделлю. Вони, як проголошувалося, привнесені з «минулого» і виступають як «родимі плями» відповідного устрою. Якщо це так, то існуюча модель суспільного розвитку може й буде докладати всіх зусиль для їх викорінення, тому це передбачає необхідність саме «боротьби». У той же час, коли такі діяння багато в чому породжені існуючим ладом і тому «боротися» з ними неможливо, держава повинна шукати інші шляхи організації своєї реакції на них. При цьому такою найбільш ефективною реакцію визнається прагнення «утримання» кількості цих діянь на такому рівні, аби наявність не викликала, в першу чергу, громадського протесту з усіма відповідними наслідками. Тому така діяльність, яка знаходить свою реалізацію в більшості розвинутих держав, має «скромну» назву — «контроль».

Засвоєння цього повинно передбачати свою реалізацію в усіх напрямках та рівнях кримінально-правової політики. Так, я знову повертаюся до проблем кримінально-правової політики. Це виглядає природно, бо неможливо, на мою думку, аналізувати кримінальне законодавство у відриві від загальнодержавних заходів реагування на кримінальні правопорушення. При цьому, не торкаючись ще однієї дискусії — стосовно визначення та співвідношення понять «кримінальна політика», «кримінально-правова політика», «політика боротьби зі злочинністю» та ін., визначимо в якості оптимального поняття для аналізу «кримінально-правова політика».

У загальному плані поняття «політика» характеризує собою «мистецтво і вміння» саме державного управління, а кримінально-правова політика, з урахуванням такого загального визначення, саме «мистецтво та вміння» організації державної реакції на суспільно небезпечні діяння. Але, і це потрібно підкреслити, виділення кримінально-правової політики із загального комплексу державної політики, яка здійснюється (розробляється) в конкретному суспільстві, не повинно дозволити повністю «вивести» кримінально-правову політику зі змістовних характеристик загально-держаної політики, які між собою дуже тісно переплетені. Це потрібно враховувати за низкою важливих обставин. По-перше, багато базових загально-державних положень, які визначають політичний устрій, економічну модель, зміст соціальної політики, основні ідеологічні постулати, визначають (повинні визначити), які за змістовними та організаційними характеристиками заходи повинні бути визначеними в якості основних у комплексі загальної та кримінально-правової реакції на наявність суспільно небезпечних діянь.

По-друге, до основних складових кримінально-правової політики, і це теж слід враховувати, відносяться не лише суто «каральні» заходи. Такий комплекс повинен характеризуватися низкою необхідних ознак, зокрема, він має мати: соціальну обумовленість і соціальну спроможність здійснення необхідних заходів; їх стійкість і передбачуваність (причому різнопланову); невідворотність встановленої відповідальності, яка, в той же час, повинна поєднуватися з гуманізмом та економією репресій; пріоритетність прав людини; відповідність міжнародним стандартам; правову легітимність тощо. Необхідною складовою потрібно вважати, на мою думку, наявність раціональних наукових обґрунтувань такої політики. Саме з урахуванням розуміння цих основних положень звернемося до наступних питань.

Стаття 12. Класифікація кримінальних правопорушень

1. Кримінальні правопорушення поділяються на кримінальні проступки і злочини.

2. Кримінальним проступком є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або інше покарання, не пов’язане з позбавленням волі.

3. Злочини поділяються на нетяжкі, тяжкі та особливо тяжкі.

4. Нетяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п’яти років.

5. Тяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше двадцяти п’яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше десяти років.

6. Особливо тяжким злочином є передбачене цим Кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад двадцять п’ять тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, позбавлення волі на строк понад десять років або довічного позбавлення волі.

7. Ступінь тяжкості злочину, за вчинення якого передбачене одночасно основне покарання у виді штрафу та позбавлення волі, визначається виходячи зі строку покарання у виді позбавлення волі, передбаченого за відповідний злочин.

  • Стаття 361-1. Створення з метою використання, розповсюдження або збуту шкідливих програмних чи технічних засобів, а також їх розповсюдження або збут
  • Стаття 1. Завдання Кримінального кодексу України
  • Стаття 2. Підстава кримінальної відповідальності
  • Стаття 3. Законодавство України про кримінальну відповідальність
  • Стаття 4. Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі
  • Стаття 5. Зворотна дія закону про кримінальну відповідальність у часі
  • Стаття 6. Чинність закону про кримінальну відповідальність щодо кримінального правопорушення, вчиненого на території України
  • Стаття 7. Чинність закону про кримінальну відповідальність щодо кримінальних правопорушень, вчинених громадянами України або особами без громадянства за межами України
  • Стаття 8. Чинність закону про кримінальну відповідальність щодо кримінальних правопорушень, вчинених іноземцями або особами без громадянства за межами України
  • Стаття 9. Правові наслідки засудження особи за межами України
  • Стаття 10. Вирішення питання про кримінальну відповідальність осіб, які підлягають кримінальній відповідальності за законодавством іноземної держави і перебувають на території України, та виконання вироків, винесених іноземними судами чи міжнародними судовими установами
  • Стаття 11. Поняття кримінального правопорушення
  • Стаття 12. Класифікація кримінальних правопорушень
  • Стаття 13. Закінчене та незакінчене кримінальне правопорушення
  • Стаття 14. Готування до кримінального правопорушення
  • Стаття 15. Замах на кримінальне правопорушення
  • Стаття 16. Кримінальна відповідальність за незакінчене кримінальне правопорушення
  • Стаття 17. Добровільна відмова при незакінченому кримінальному правопорушенні
  • Стаття 18. Суб’єкт кримінального правопорушення
  • Стаття 19. Осудність
  • Стаття 20. Обмежена осудність
  • Стаття 21. Кримінальна відповідальність за кримінальні правопорушення, вчинені у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції
  • Стаття 22. Вік, з якого може наставати кримінальна відповідальність
  • Стаття 23. Вина
  • Стаття 24. Умисел і його види
  • Стаття 25. Необережність та її види
  • Стаття 26. Поняття співучасті
  • Стаття 27. Види співучасників
  • Стаття 28. Вчинення кримінального правопорушення групою осіб, групою осіб за попередньою змовою, організованою групою або злочинною організацією
  • Стаття 29. Кримінальна відповідальність співучасників
  • Стаття 30. Кримінальна відповідальність організаторів та учасників організованої групи чи злочинної організації
  • Стаття 31. Добровільна відмова співучасників
  • Стаття 32. Повторність кримінальних правопорушень
  • Стаття 33. Сукупність кримінальних правопорушень
  • Стаття 34. Рецидив кримінальних правопорушень
  • Стаття 35. Правові наслідки повторності, сукупності та рецидиву кримінальних правопорушень
  • Стаття 36. Необхідна оборона
  • Стаття 37. Уявна оборона
  • Стаття 38. Затримання особи, що вчинила кримінальне правопорушення
  • Стаття 39. Крайня необхідність
  • Стаття 40. Фізичний або психічний примус
  • Стаття 41. Виконання наказу або розпорядження
  • Стаття 42. Діяння, пов’язане з ризиком
  • Стаття 43. Виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття кримінально протиправної діяльності організованої групи чи злочинної організації
  • Стаття 43-1. Виконання обов’язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України
  • Стаття 44. Правові підстави та порядок звільнення від кримінальної відповідальності
  • Стаття 45. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з дійовим каяттям
  • Стаття 46. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з примиренням винного з потерпілим
  • Стаття 47. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку з передачею особи на поруки
  • Стаття 48. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із зміною обстановки
  • Стаття 49. Звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності
  • Стаття 50. Поняття покарання та його мета
  • Стаття 51. Види покарань
  • Стаття 52. Основні та додаткові покарання
  • Стаття 53. Штраф
  • Стаття 54. Позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу
  • Стаття 55. Позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю
  • Стаття 56. Громадські роботи
  • Стаття 57. Виправні роботи
  • Стаття 58. Службові обмеження для військовослужбовців
  • Стаття 59. Конфіскація майна
  • Стаття 60. Арешт
  • Стаття 61. Обмеження волі
  • Стаття 62. Тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців
  • Стаття 63. Позбавлення волі на певний строк
  • Стаття 64. Довічне позбавлення волі
  • Стаття 65. Загальні засади призначення покарання
  • Стаття 66. Обставини, які пом’якшують покарання
  • Стаття 67. Обставини, які обтяжують покарання
  • Стаття 68. Призначення покарання за незакінчене кримінальне правопорушення та за кримінальне правопорушення, вчинене у співучасті
  • Стаття 69. Призначення більш м’якого покарання, ніж передбачено законом
  • Стаття 69-1. Призначення покарання за наявності обставин, що пом’якшують покарання
  • Стаття 70. Призначення покарання за сукупністю кримінальних правопорушень
  • Стаття 71. Призначення покарання за сукупністю вироків
  • Стаття 72. Правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув’язнення
  • Стаття 73. Обчислення строків покарання
  • Стаття 74. Звільнення від покарання та його відбування
  • Стаття 75. Звільнення від відбування покарання з випробуванням
  • Стаття 76. Обов’язки, які покладає суд на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням
  • Стаття 77. Застосування додаткових покарань у разі звільнення від відбування основного покарання з випробуванням
  • Стаття 78. Правові наслідки звільнення від відбування покарання з випробуванням
  • Стаття 79. Звільнення від відбування покарання з випробуванням вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до семи років
  • Стаття 80. Звільнення від відбування покарання у зв’язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку
  • Стаття 81. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання
  • Стаття 82. Заміна покарання або його невідбутої частини більш м’яким
  • Стаття 83. Звільнення від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років
  • Стаття 84. Звільнення від покарання за хворобою
  • Стаття 84-1. Звільнення від відбування покарання у зв’язку з прийняттям уповноваженим органом рішення про передачу засудженого для обміну як військовополоненого
  • Стаття 85. Звільнення від покарання на підставі закону України про амністію або акта про помилування
  • Стаття 86. Амністія
  • Стаття 87. Помилування
  • Стаття 88. Правові наслідки судимості
  • Стаття 89. Строки погашення судимості
  • Стаття 90. Обчислення строків погашення судимості
  • Стаття 91. Зняття судимості
  • Стаття 91-1. Обмежувальні заходи, що застосовуються до осіб, які вчинили домашнє насильство
  • Стаття 92. Поняття та мета примусових заходів медичного характеру
  • Стаття 93. Особи, до яких застосовуються примусові заходи медичного характеру
  • Стаття 94. Види примусових заходів медичного характеру
  • Стаття 95. Продовження, зміна або припинення застосування примусових заходів медичного характеру
  • Стаття 96. Примусове лікування
  • Стаття 96-1. Спеціальна конфіскація
  • Стаття 96-2. Випадки застосування спеціальної конфіскації
  • Стаття 96-3. Підстави для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру
  • Стаття 96-4. Юридичні особи, до яких застосовуються заходи кримінально-правового характеру
  • Стаття 96-5. Підстави для звільнення юридичної особи від застосування заходів кримінально-правового характеру
  • Стаття 96-6. Види заходів кримінально-правового характеру, що застосовуються до юридичних осіб
  • Стаття 96-7. Штраф
  • Стаття 96-8. Конфіскація майна
  • Стаття 96-9. Ліквідація
  • Стаття 96-10. Загальні правила застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру
  • Стаття 96-11. Застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру за сукупністю кримінальних правопорушень
  • Стаття 97. Звільнення від кримінальної відповідальності із застосуванням примусових заходів виховного характеру
  • Стаття 98. Види покарань
  • Стаття 99. Штраф
  • Стаття 100. Громадські та виправні роботи
  • Стаття 101. Арешт
  • Стаття 102. Позбавлення волі на певний строк
  • Стаття 103. Призначення покарання
  • Стаття 104. Звільнення від відбування покарання з випробуванням
  • Стаття 105. Звільнення від покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру
  • Стаття 106. Звільнення від кримінальної відповідальності та відбування покарання у зв’язку із закінченням строків давності
  • Стаття 107. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання
  • Стаття 108. Погашення та зняття судимості
  • Стаття 109. Дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади
  • Стаття 110. Посягання на територіальну цілісність і недоторканність України
  • Стаття 110-1.
  • Стаття 110-2. Фінансування дій, вчинених з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, зміни меж території або державного кордону України
  • Стаття 111. Державна зрада
  • Стаття 111-1. Колабораційна діяльність
  • Стаття 111-2. Пособництво державі-агресору
  • Стаття 112. Посягання на життя державного чи громадського діяча
  • Стаття 113. Диверсія
  • Стаття 114. Шпигунство
  • Стаття 114-1. Перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань
  • Стаття 114-2. Несанкціоноване поширення інформації про направлення, переміщення зброї, озброєння та бойових припасів в Україну, рух, переміщення або розміщення Збройних Сил України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, вчинене в умовах воєнного або надзвичайного стану
  • Стаття 115. Умисне вбивство
  • Стаття 116. Умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання
  • Стаття 117. Умисне вбивство матір’ю своєї новонародженої дитини
  • Стаття 118. Умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання особи, яка вчинила кримінальне правопорушення
  • Стаття 119. Вбивство через необережність
  • Стаття 120. Доведення до самогубства
  • Стаття 121. Умисне тяжке тілесне ушкодження
  • Стаття 122. Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження
  • Стаття 123. Умисне тяжке тілесне ушкодження, заподіяне у стані сильного душевного хвилювання
  • Стаття 124. Умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень у разі перевищення меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання особи, яка вчинила кримінальне правопорушення
  • Стаття 125. Умисне легке тілесне ушкодження
  • Стаття 126. Побої і мордування
  • Стаття 126-1. Домашнє насильство
  • Стаття 127. Катування
  • Стаття 128. Необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження
  • Стаття 129. Погроза вбивством
  • Стаття 130. Зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби
  • Стаття 131. Неналежне виконання професійних обов’язків, що спричинило зараження особи вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби
  • Стаття 132. Розголошення відомостей про проведення медичного огляду на виявлення зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби
  • Стаття 133. Зараження венеричною хворобою
  • Стаття 134. Незаконне проведення аборту або стерилізації
  • Стаття 135. Залишення в небезпеці
  • Стаття 136. Ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані
  • Стаття 137. Неналежне виконання обов’язків щодо охорони життя та здоров’я дітей
  • Стаття 138. Незаконна лікувальна діяльність
  • Стаття 139. Ненадання допомоги хворому медичним працівником
  • Стаття 140. Неналежне виконання професійних обов’язків медичним або фармацевтичним працівником
  • Стаття 141. Порушення прав пацієнта
  • Стаття 142. Незаконне проведення дослідів над людиною
  • Стаття 143. Порушення встановленого законом порядку трансплантації анатомічних матеріалів людини
  • Стаття 144. Насильницьке донорство
  • Стаття 145. Незаконне розголошення лікарської таємниці
  • Стаття 146. Незаконне позбавлення волі або викрадення людини
  • Стаття 146-1. Насильницьке зникнення
  • Стаття 147. Захоплення заручників
  • Стаття 148. Підміна дитини
  • Стаття 149. Торгівля людьми
  • Стаття 150. Експлуатація дітей
  • Стаття 150-1. Використання малолітньої дитини для заняття жебрацтвом
  • Стаття 151. Незаконне поміщення в заклад з надання психіатричної допомоги
  • Стаття 151-1.
  • Стаття 151-2. Примушування до шлюбу
  • Стаття 152. Зґвалтування
  • Стаття 153. Сексуальне насильство
  • Стаття 154. Примушування до вступу в статевий зв’язок
  • Стаття 155. Вчинення дій сексуального характеру з особою, яка не досягла шістнадцятирічного віку
  • Стаття 156. Розбещення неповнолітніх
  • Стаття 156-1. Домагання дитини для сексуальних цілей
  • Стаття 157. Перешкоджання здійсненню виборчого права або права брати участь у референдумі, роботі виборчої комісії або комісії референдуму чи діяльності офіційного спостерігача
  • Стаття 158. Надання неправдивих відомостей до органу ведення Державного реєстру виборців або інше несанкціоноване втручання в роботу Державного реєстру виборців
  • Стаття 158-1. Незаконне використання виборчого бюлетеня, бюлетеня для голосування на референдумі, голосування виборцем, учасником референдуму більше одного разу, викрадення, пошкодження, приховування або знищення виборчого бюлетеня, бюлетеня для голосування на референдумі
  • Стаття 158-2. Незаконне знищення або пошкодження виборчої документації або документації референдуму
  • Стаття 158-3. Фальсифікація, підроблення, викрадення, пошкодження або знищення виборчої документації, документації референдуму, викрадення, пошкодження, приховування, знищення печатки виборчої комісії, комісії референдуму, виборчої скриньки, списку виборців чи учасників референдуму
  • Стаття 159. Порушення таємниці голосування
  • Стаття 159-1. Порушення порядку фінансування політичної партії, передвиборної агітації чи агітації референдуму
  • Стаття 160. Підкуп виборця, учасника референдуму, члена виборчої комісії або комісії з референдуму
  • Стаття 161. Порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної, регіональної належності, релігійних переконань, інвалідності та за іншими ознаками
  • Стаття 162. Порушення недоторканності житла
  • Стаття 163. Порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції, що передаються засобами зв’язку або через комп’ютер
  • Стаття 164. Ухилення від сплати аліментів на утримання дітей
  • Стаття 165. Ухилення від сплати коштів на утримання непрацездатних батьків
  • Стаття 166. Злісне невиконання обов’язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування
  • Стаття 167. Зловживання опікунськими правами
  • Стаття 168. Розголошення таємниці усиновлення (удочеріння)
  • Стаття 169. Незаконні дії щодо усиновлення (удочеріння)
  • Стаття 170. Перешкоджання законній діяльності професійних спілок, політичних партій, громадських організацій
  • Стаття 171. Перешкоджання законній професійній діяльності журналістів
  • Стаття 172. Грубе порушення законодавства про працю
  • Стаття 173. Грубе порушення угоди про працю
  • Стаття 174. Примушування до участі у страйку або перешкоджання участі у страйку
  • Стаття 175. Невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат
  • Стаття 176. Порушення авторського права і суміжних прав
  • Стаття 177. Порушення прав на винахід, корисну модель, промисловий зразок, топографію інтегральної мікросхеми, сорт рослин, раціоналізаторську пропозицію
  • Стаття 178. Пошкодження релігійних споруд чи культових будинків
  • Стаття 179. Незаконне утримування, осквернення або знищення релігійних святинь
  • Стаття 180. Перешкоджання здійсненню релігійного обряду
  • Стаття 181. Посягання на здоров’я людей під приводом проповідування релігійних віровчень чи виконання релігійних обрядів
  • Стаття 182. Порушення недоторканності приватного життя
  • Стаття 183. Порушення права на отримання освіти
  • Стаття 184. Порушення права на безоплатну медичну допомогу
  • Стаття 185. Крадіжка
  • Стаття 186. Грабіж
  • Стаття 187. Розбій
  • Стаття 188.
  • Стаття 188-1. Викрадення води, електричної або теплової енергії шляхом її самовільного використання
  • Стаття 189. Вимагання
  • Стаття 190. Шахрайство
  • Стаття 191. Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем
  • Стаття 192. Заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою
  • Стаття 193. Незаконне привласнення особою знайденого або чужого майна, що випадково опинилося у неї
  • Стаття 194. Умисне знищення або пошкодження майна
  • Стаття 194-1. Умисне пошкодження об’єктів електроенергетики
  • Стаття 195. Погроза знищення майна
  • Стаття 196. Необережне знищення або пошкодження майна
  • Стаття 197. Порушення обов’язків щодо охорони майна
  • Стаття 197-1. Самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво
  • Стаття 198. Придбання, отримання, зберігання чи збут майна, одержаного кримінально протиправним шляхом
  • Стаття 199. Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою використання при продажу товарів, збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів, що існують у паперовій формі, білетів державної лотереї, марок акцизного податку чи голографічних захисних елементів
  • Стаття 200. Незаконні дії з документами на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків, електронними грошима, обладнанням для їх виготовлення
  • Стаття 201. Контрабанда культурних цінностей та зброї
  • Стаття 201-1. Контрабанда лісоматеріалів та цінних порід дерев
  • Стаття 201-2. Незаконне використання з метою отримання прибутку гуманітарної допомоги, благодійних пожертв або безоплатної допомоги
  • Стаття 201-3. Контрабанда товарів
  • Стаття 201-4. Контрабанда підакцизних товарів
  • Стаття 202.
  • Стаття 203.
  • Стаття 203-1. Незаконний обіг дисків для лазерних систем зчитування, матриць, обладнання та сировини для їх виробництва
  • Стаття 203-2. Незаконна діяльність з організації або проведення азартних ігор, лотерей
  • Стаття 204. Незаконне виготовлення, зберігання, збут або транспортування з метою збуту підакцизних товарів
  • Стаття 205.
  • Стаття 205-1. Підроблення документів, які подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи та фізичних осіб-підприємців
  • Стаття 206. Протидія законній господарській діяльності
  • Стаття 206-2. Протиправне заволодіння майном підприємства, установи, організації
  • Стаття 207.
  • Стаття 208.
  • Стаття 209. Легалізація (відмивання) майна, одержаного злочинним шляхом
  • Стаття 209-1. Умисне порушення вимог законодавства про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення
  • Стаття 210. Нецільове використання бюджетних коштів, здійснення видатків бюджету чи надання кредитів з бюджету без встановлених бюджетних призначень або з їх перевищенням
  • Стаття 211. Видання нормативно-правових актів, що зменшують надходження бюджету або збільшують витрати бюджету всупереч закону
  • Стаття 212. Ухилення від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів)
  • Стаття 212-1. Ухилення від сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування
  • Стаття 213. Порушення порядку здійснення заготівлі металобрухту та операцій з металобрухтом
  • Стаття 214.
  • Стаття 215.
  • Стаття 216.
  • Стаття 217.
  • Стаття 218.
  • Стаття 218-1. Доведення банку до неплатоспроможності
  • Стаття 219. Доведення до банкрутства
  • Стаття 220.
  • Стаття 220-1. Порушення порядку ведення бази даних про вкладників або порядку формування звітності
  • Стаття 220-2. Фальсифікація фінансових документів та звітності фінансової організації, приховування неплатоспроможності фінансової установи або підстав для відкликання (анулювання) ліцензії фінансової установи
  • Стаття 221.
  • Стаття 222. Шахрайство з фінансовими ресурсами
  • Стаття 222-1. Маніпулювання на організованих ринках
  • Стаття 222-2. Маніпулювання на енергетичному ринку
  • Стаття 223.
  • Стаття 223-1. Підроблення документів, які подаються для реєстрації випуску цінних паперів
  • Стаття 223-2.
  • Стаття 224. Виготовлення, збут та використання підроблених цінних паперів (крім державних цінних паперів)
  • Стаття 225.
  • Стаття 226.
  • Стаття 227. Умисне введення в обіг на ринку України (випуск на ринок України) небезпечної продукції
  • Стаття 228.
  • Стаття 229. Незаконне використання знака для товарів і послуг, фірмового найменування, кваліфікованого зазначення походження товару
  • Стаття 230.
  • Стаття 231. Незаконне збирання з метою використання або використання відомостей, що становлять комерційну або банківську таємницю
  • Стаття 232. Розголошення комерційної, банківської таємниці або професійної таємниці на ринках капіталу та організованих товарних ринках
  • Стаття 232-1. Незаконне використання інсайдерської інформації
  • Стаття 232-2. Приховування інформації про діяльність емітента
  • Стаття 232-3. Незаконне використання інсайдерської інформації щодо оптових енергетичних продуктів
  • Стаття 233. Незаконна приватизація державного, комунального майна
  • Стаття 236. Порушення правил екологічної безпеки
  • Стаття 237. Невжиття заходів щодо ліквідації наслідків екологічного забруднення
  • Стаття 238. Приховування або перекручення відомостей про екологічний стан або захворюваність населення
  • Стаття 239. Забруднення або псування земель
  • Стаття 239-1. Незаконне заволодіння ґрунтовим покривом (поверхневим шаром) земель
  • Стаття 239-2. Незаконне заволодіння землями водного фонду в особливо великих розмірах
  • Стаття 240. Порушення правил охорони або використання надр, незаконне видобування корисних копалин
  • Стаття 240-1. Незаконне видобування, збут, придбання, передача, пересилання, перевезення, переробка бурштину
  • Стаття 241. Забруднення атмосферного повітря
  • Стаття 242. Порушення правил охорони вод
  • Стаття 243. Забруднення моря
  • Стаття 244. Порушення законодавства про континентальний шельф України
  • Стаття 245. Знищення або пошкодження об’єктів рослинного світу
  • Стаття 246. Незаконна порубка або незаконне перевезення, зберігання, збут лісу
  • Стаття 247. Порушення законодавства про захист рослин
  • Стаття 248. Незаконне полювання
  • Стаття 249. Незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом
  • Стаття 250. Проведення вибухових робіт з порушенням правил охорони рибних запасів
  • Стаття 251. Порушення ветеринарних правил
  • Стаття 252. Умисне знищення або пошкодження територій, взятих під охорону держави, та об’єктів природно-заповідного фонду
  • Стаття 253. Проектування чи експлуатація споруд без систем захисту довкілля
  • Стаття 254. Безгосподарське використання земель
  • Стаття 255. Створення, керівництво злочинною спільнотою або злочинною організацією, а також участь у ній
  • Стаття 255-1. Встановлення або поширення злочинного впливу
  • Стаття 255-2. Організація, сприяння у проведенні або участь у злочинному зібранні (сходці)
  • Стаття 255-3. Звернення за застосуванням злочинного впливу
  • Стаття 256. Сприяння учасникам злочинних організацій та укриття їх злочинної діяльності
  • Стаття 257. Бандитизм
  • Стаття 258. Терористичний акт
  • Стаття 258-1. Втягнення у вчинення терористичного акту
  • Стаття 258-2. Публічні заклики до вчинення терористичного акту
  • Стаття 258-3. Створення терористичної групи чи терористичної організації
  • Стаття 258-4. Сприяння вчиненню терористичного акту, проходження навчання тероризму
  • Стаття 258-5. Фінансування тероризму
  • Стаття 258-6. Перетинання державного кордону України з терористичною метою
  • Стаття 259. Завідомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян, знищення чи пошкодження об’єктів власності
  • Стаття 260. Створення не передбачених законом воєнізованих або збройних формувань
  • Стаття 261. Напад на об’єкти, на яких є предмети, що становлять підвищену небезпеку для оточення
  • Стаття 262. Викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживанням службовим становищем
  • Стаття 263. Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами
  • Стаття 263-1. Незаконне виготовлення, переробка чи ремонт вогнепальної зброї або фальсифікація, незаконне видалення чи зміна її маркування, або незаконне виготовлення бойових припасів, вибухових речовин чи вибухових пристроїв
  • Стаття 264. Недбале зберігання вогнепальної зброї або бойових припасів
  • Стаття 265. Незаконне поводження з радіоактивними матеріалами
  • Стаття 265-1. Незаконне виготовлення ядерного вибухового пристрою чи пристрою, що розсіює радіоактивний матеріал або випромінює радіацію
  • Стаття 266. Погроза вчинити викрадання або використати радіоактивні матеріали
  • Стаття 267. Порушення правил поводження з вибуховими, легкозаймистими та їдкими речовинами або радіоактивними матеріалами
  • Стаття 267-1. Порушення вимог режиму радіаційної безпеки
  • Стаття 268. Незаконне ввезення на територію України відходів і вторинної сировини
  • Стаття 269. Незаконне перевезення на повітряному судні вибухових або легкозаймистих речовин
  • Стаття 270. Порушення встановлених законодавством вимог пожежної або техногенної безпеки
  • Стаття 270-1. Умисне знищення або пошкодження об’єктів житлово-комунального господарства
  • Стаття 271. Порушення вимог законодавства про охорону праці
  • Стаття 272. Порушення правил безпеки під час виконання робіт з підвищеною небезпекою
  • Стаття 273. Порушення правил безпеки на вибухонебезпечних підприємствах або у вибухонебезпечних цехах
  • Стаття 274. Порушення правил ядерної або радіаційної безпеки
  • Стаття 275. Порушення правил, що стосуються безпечного використання промислової продукції або безпечної експлуатації будівель і споруд
  • Стаття 276. Порушення правил безпеки руху або експлуатації залізничного, водного чи повітряного транспорту
  • Стаття 276-1. Здійснення професійної діяльності членом екіпажу або обслуговування повітряного руху диспетчером управління повітряним рухом (диспетчером служби руху) у стані алкогольного сп’яніння або під впливом наркотичних чи психотропних речовин
  • Стаття 277. Пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів
  • Стаття 278. Угон або захоплення залізничного рухомого складу, повітряного, морського чи річкового судна
  • Стаття 279. Блокування транспортних комунікацій, а також захоплення транспортного підприємства
  • Стаття 280. Примушування працівника транспорту до невиконання своїх службових обов’язків
  • Стаття 281. Порушення правил повітряних польотів
  • Стаття 282. Порушення правил використання повітряного простору
  • Стаття 283. Самовільне без нагальної потреби зупинення поїзда
  • Стаття 284. Ненадання допомоги судну та особам, що зазнали лиха
  • Стаття 285. Неповідомлення капітаном назви свого судна при зіткненні суден
  • Стаття 286. Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами
  • Стаття 286-1. Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами в стані сп’яніння
  • Стаття 287. Випуск в експлуатацію технічно несправних транспортних засобів або інше порушення їх експлуатації
  • Стаття 288. Порушення нормативно-правових актів, норм і правил, що стосуються убезпечення дорожнього руху
  • Стаття 289. Незаконне заволодіння транспортним засобом
  • Стаття 290. Знищення, підробка або заміна номерів вузлів та агрегатів транспортного засобу
  • Стаття 291. Порушення чинних на транспорті правил
  • Стаття 292. Пошкодження об’єктів магістральних або промислових нафто-, газо-, конденсатопроводів та нафтопродуктопроводів
  • Стаття 293. Групове порушення громадського порядку
  • Стаття 294. Масові заворушення
  • Стаття 295. Заклики до вчинення дій, що загрожують громадському порядку
  • Стаття 296. Хуліганство
  • Стаття 297. Наруга над могилою, іншим місцем поховання або над тілом померлого
  • Стаття 298. Незаконне проведення пошукових робіт на об’єкті археологічної спадщини, знищення, руйнування або пошкодження об’єктів культурної спадщини
  • Стаття 298-1. Знищення, пошкодження або приховування документів чи унікальних документів Національного архівного фонду
  • Стаття 299. Жорстоке поводження з тваринами
  • Стаття 300. Ввезення, виготовлення або розповсюдження творів, що пропагують культ насильства і жорстокості, расову, національну чи релігійну нетерпимість та дискримінацію
  • Стаття 301. Ввезення, виготовлення, збут і розповсюдження порнографічних предметів
  • Стаття 301-1. Одержання доступу до дитячої порнографії, її придбання, зберігання, ввезення, перевезення чи інше переміщення, виготовлення, збут і розповсюдження
  • Стаття 301-2. Проведення видовищного заходу сексуального характеру за участю неповнолітньої особи
  • Стаття 302. Створення або утримання місць розпусти і звідництво
  • Стаття 303. Сутенерство або втягнення особи в заняття проституцією
  • Стаття 304. Втягнення неповнолітніх у протиправну діяльність
  • Стаття 305. Контрабанда наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів чи прекурсорів або фальсифікованих лікарських засобів
  • Стаття 306. Використання коштів, здобутих від незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів, прекурсорів, отруйних чи сильнодіючих речовин або отруйних чи сильнодіючих лікарських засобів
  • Стаття 307. Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів
  • Стаття 308. Викрадення, привласнення, вимагання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів чи заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем
  • Стаття 309. Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту
  • Стаття 310. Посів або вирощування снотворного маку чи конопель
  • Стаття 311. Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання прекурсорів
  • Стаття 312. Викрадення, привласнення, вимагання прекурсорів або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем
  • Стаття 313. Викрадення, привласнення, вимагання обладнання, призначеного для виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, чи заволодіння ним шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем та інші незаконні дії з таким обладнанням
  • Стаття 314. Незаконне введення в організм наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів
  • Стаття 315. Схиляння до вживання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів
  • Стаття 316. Незаконне публічне вживання наркотичних засобів
  • Стаття 317. Організація або утримання місць для незаконного вживання, виробництва чи виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів
  • Стаття 318. Незаконне виготовлення, підроблення, використання чи збут підроблених документів на отримання наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів
  • Стаття 319. Незаконна видача рецепта на право придбання наркотичних засобів або психотропних речовин
  • Стаття 320. Порушення встановлених правил обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів
  • Стаття 321. Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, перевезення, пересилання, зберігання з метою збуту або збут отруйних чи сильнодіючих речовин або отруйних чи сильнодіючих лікарських засобів
  • Стаття 321-1. Фальсифікація лікарських засобів або обіг фальсифікованих лікарських засобів
  • Стаття 321-2. Порушення встановленого порядку доклінічного вивчення, клінічних випробувань і державної реєстрації лікарських засобів
  • Стаття 322. Незаконна організація або утримання місць для вживання одурманюючих засобів
  • Стаття 323. Спонукання неповнолітніх до застосування допінгу
  • Стаття 324. Схиляння неповнолітніх до вживання одурманюючих засобів
  • Стаття 325. Порушення санітарних правил і норм щодо запобігання інфекційним хворобам та масовим отруєнням
  • Стаття 326. Порушення правил поводження з мікробіологічними або іншими біологічними агентами чи токсинами
  • Стаття 327. Заготівля, перероблення або збут радіоактивно забруднених продуктів харчування чи іншої продукції
  • Стаття 328. Розголошення державної таємниці
  • Стаття 329. Втрата документів, що містять державну таємницю
  • Стаття 330. Передача або збирання відомостей, що становлять службову інформацію, зібрану у процесі оперативно-розшукової, контррозвідувальної діяльності, у сфері оборони країни
  • Стаття 332. Незаконне переправлення осіб через державний кордон України
  • Стаття 332-1. Порушення порядку в’їзду на тимчасово окуповану територію України та виїзду з неї
  • Стаття 332-2. Незаконне перетинання державного кордону України
  • Стаття 333. Порушення порядку здійснення міжнародних передач товарів, що підлягають державному експортному контролю
  • Стаття 334. Порушення правил міжнародних польотів
  • Стаття 335. Ухилення від призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу
  • Стаття 336. Ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період
  • Стаття 336-1. Ухилення від проходження служби цивільного захисту в особливий період чи у разі проведення цільової мобілізації
  • Стаття 337. Ухилення від військового обліку або навчальних (спеціальних) зборів
  • Стаття 338. Наруга над державними символами
  • Стаття 339. Незаконне підняття Державного Прапора України на річковому або морському судні
  • Стаття 340. Незаконне перешкоджання організації або проведенню зборів, мітингів, походів і демонстрацій
  • Стаття 341. Захоплення державних або громадських будівель чи споруд
  • Стаття 342. Опір представникові влади, працівникові правоохоронного органу, державному виконавцю, приватному виконавцю, члену громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовцеві, уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
  • Стаття 343. Втручання в діяльність працівника правоохоронного органу, судового експерта, працівника державної виконавчої служби, приватного виконавця
  • Стаття 344. Втручання у діяльність державного діяча
  • Стаття 345. Погроза або насильство щодо працівника правоохоронного органу
  • Стаття 345-1. Погроза або насильство щодо журналіста
  • Стаття 346. Погроза або насильство щодо державного чи громадського діяча
  • Стаття 347. Умисне знищення або пошкодження майна працівника правоохоронного органу, працівника органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця
  • Стаття 347-1. Умисне знищення або пошкодження майна журналіста
  • Стаття 348. Посягання на життя працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця
  • Стаття 348-1. Посягання на життя журналіста
  • Стаття 349. Захоплення представника влади або працівника правоохоронного органу як заручника
  • Стаття 349-1. Захоплення журналіста як заручника
  • Стаття 350. Погроза або насильство щодо службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов’язок
  • Стаття 351. Перешкоджання діяльності народного депутата України та депутата місцевої ради
  • Стаття 351-1. Перешкоджання діяльності органу державного фінансового контролю, Рахункової палати, члена Рахункової палати
  • Стаття 351-2. Перешкоджання діяльності Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України
  • Стаття 352. Умисне знищення або пошкодження майна службової особи чи громадянина, який виконує громадський обов’язок
  • Стаття 353. Самовільне присвоєння владних повноважень або звання службової особи
  • Стаття 354. Підкуп працівника підприємства, установи чи організації
  • Стаття 355. Примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов’язань
  • Стаття 356. Самоправство
  • Стаття 357. Викрадення, привласнення, вимагання документів, штампів, печаток, заволодіння ними шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем або їх пошкодження
  • Стаття 358. Підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів
  • Стаття 359. Незаконні придбання, збут або використання спеціальних технічних засобів отримання інформації
  • Стаття 360. Умисне пошкодження або руйнування телекомунікаційної мережі
  • Стаття 361. Несанкціоноване втручання в роботу інформаційних (автоматизованих), електронних комунікаційних, інформаційно-комунікаційних систем, електронних комунікаційних мереж
  • Стаття 361-1. Створення з метою протиправного використання, розповсюдження або збуту шкідливих програмних чи технічних засобів, а також їх розповсюдження або збут
  • Стаття 361-2. Несанкціоновані збут або розповсюдження інформації з обмеженим доступом, яка зберігається в електронно-обчислювальних машинах (комп’ютерах), автоматизованих системах, комп’ютерних мережах або на носіях такої інформації
  • Стаття 362. Несанкціоновані дії з інформацією, яка оброблюється в електронно-обчислювальних машинах (комп’ютерах), автоматизованих системах, комп’ютерних мережах або зберігається на носіях такої інформації, вчинені особою, яка має право доступу до неї
  • Стаття 363. Порушення правил експлуатації електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), автоматизованих систем, комп’ютерних мереж чи мереж електрозв’язку або порядку чи правил захисту інформації, яка в них оброблюється
  • Стаття 363-1. Перешкоджання роботі електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), автоматизованих систем, комп’ютерних мереж чи мереж електрозв’язку шляхом масового розповсюдження повідомлень електрозв’язку
  • Стаття 364. Зловживання владою або службовим становищем
  • Стаття 364-1. Зловживання повноваженнями службовою особою юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми
  • Стаття 364-2. Здійснення народним депутатом України на пленарному засіданні Верховної Ради України голосування замість іншого народного депутата України
  • Стаття 365. Перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу
  • Стаття 365-2. Зловживання повноваженнями особами, які надають публічні послуги
  • Стаття 365-3. Бездіяльність працівника правоохоронного органу щодо незаконної діяльності з організації або проведення азартних ігор, лотерей
  • Стаття 366. Службове підроблення
  • Стаття 366-2. Декларування недостовірної інформації
  • Стаття 366-3. Неподання суб’єктом декларування декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування
  • Стаття 367. Службова недбалість
  • Стаття 368. Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою
  • Стаття 368-2.
  • Стаття 368-3. Підкуп службової особи юридичної особи приватного права незалежно від організаційно-правової форми
  • Стаття 368-4. Підкуп особи, яка надає публічні послуги
  • Стаття 368-5. Незаконне збагачення
  • Стаття 369. Пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі
  • Стаття 369-2. Зловживання впливом
  • Стаття 369-3. Протиправний вплив на результати офіційних спортивних змагань
  • Стаття 370. Провокація підкупу
  • Стаття 371. Завідомо незаконні затримання, привід, домашній арешт або тримання під вартою
  • Стаття 372. Притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності
  • Стаття 373. Примушування давати показання
  • Стаття 374. Порушення права на захист
  • Стаття 375.
  • Стаття 376. Втручання в діяльність судових органів
  • Стаття 376-1. Незаконне втручання в роботу автоматизованих систем в органах та установах системи правосуддя
  • Стаття 377. Погроза або насильство щодо судді, народного засідателя чи присяжного
  • Стаття 378. Умисне знищення або пошкодження майна судді, народного засідателя чи присяжного
  • Стаття 379. Посягання на життя судді, народного засідателя чи присяжного у зв’язку з їх діяльністю, пов’язаною із здійсненням правосуддя
  • Стаття 380. Невжиття заходів безпеки щодо осіб, взятих під захист
  • Стаття 381. Розголошення відомостей про заходи безпеки щодо особи, взятої під захист
  • Стаття 382. Невиконання судового рішення
  • Стаття 383. Завідомо неправдиве повідомлення про вчинення кримінального правопорушення
  • Стаття 384. Введення в оману суду або іншого уповноваженого органу
  • Стаття 385. Відмова свідка від давання показань або відмова експерта чи перекладача від виконання покладених на них обов’язків
  • Стаття 386. Перешкоджання з’явленню свідка, потерпілого, експерта, спеціаліста, примушування їх до відмови від давання показань чи висновку
  • Стаття 387. Розголошення даних оперативно-розшукової діяльності, досудового розслідування
  • Стаття 388. Незаконні дії щодо майна, на яке накладено арешт, заставленого майна або майна, яке описано чи підлягає конфіскації
  • Стаття 389. Ухилення від покарання, не пов’язаного з позбавленням волі
  • Стаття 389-1. Умисне невиконання угоди про примирення або про визнання винуватості
  • Стаття 389-2. Злісне ухилення особи від відбування адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт
  • Стаття 390. Ухилення від відбування покарання у виді обмеження волі та у виді позбавлення волі
  • Стаття 390-1. Невиконання обмежувальних заходів, обмежувальних приписів або непроходження програми для кривдників
  • Стаття 391. Злісна непокора вимогам адміністрації установи виконання покарань
  • Стаття 392. Дії, що дезорганізують роботу установ виконання покарань
  • Стаття 393. Втеча з місця позбавлення волі або з-під варти
  • Стаття 394. Втеча із спеціалізованого лікувального закладу
  • Стаття 395. Порушення правил адміністративного нагляду
  • Стаття 396. Приховування злочину
  • Стаття 397. Втручання в діяльність захисника чи представника особи
  • Стаття 398. Погроза або насильство щодо захисника чи представника особи
  • Стаття 399. Умисне знищення або пошкодження майна захисника чи представника особи
  • Стаття 400. Посягання на життя захисника чи представника особи у зв’язку з діяльністю, пов’язаною з наданням правової допомоги
  • Стаття 400-1. Представництво в суді без повноважень
  • Стаття 401. Поняття військового кримінального правопорушення
  • Стаття 402. Непокора
  • Стаття 403. Невиконання наказу
  • Стаття 404. Опір начальникові або примушування його до порушення службових обов’язків
  • Стаття 405. Погроза або насильство щодо начальника
  • Стаття 406. Порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності відносин підлеглості
  • Стаття 407. Самовільне залишення військової частини або місця служби
  • Стаття 408. Дезертирство
  • Стаття 409. Ухилення від військової служби шляхом самокалічення або іншим способом
  • Стаття 410. Викрадення, привласнення, вимагання військовослужбовцем зброї, бойових припасів, вибухових або інших бойових речовин, засобів пересування, військової та спеціальної техніки чи іншого військового майна, а також заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем
  • Стаття 411. Умисне знищення або пошкодження військового майна
  • Стаття 412. Необережне знищення або пошкодження військового майна
  • Стаття 413. Втрата військового майна
  • Стаття 414. Порушення правил поводження зі зброєю, а також із речовинами і предметами, що становлять підвищену небезпеку для оточення
  • Стаття 415. Порушення правил водіння або експлуатації машин
  • Стаття 416. Порушення правил польотів або підготовки до них
  • Стаття 417. Порушення правил кораблеводіння
  • Стаття 418. Порушення статутних правил вартової служби чи патрулювання
  • Стаття 419. Порушення правил несення прикордонної служби
  • Стаття 420. Порушення правил несення бойового чергування
  • Стаття 421. Порушення статутних правил внутрішньої служби
  • Стаття 422. Розголошення відомостей військового характеру, що становлять державну таємницю, або втрата документів чи матеріалів, що містять такі відомості
  • Стаття 425. Недбале ставлення до військової служби
  • Стаття 426. Бездіяльність військової влади
  • Стаття 426-1. Перевищення військовою службовою особою влади чи службових повноважень
  • Стаття 427. Здача або залишення ворогові засобів ведення війни
  • Стаття 428. Залишення гинучого військового корабля
  • Стаття 429. Самовільне залишення поля бою або відмова діяти зброєю
  • Стаття 430. Добровільна здача в полон
  • Стаття 431. Злочинні дії військовослужбовця, який перебуває в полоні
  • Стаття 432. Мародерство
  • Стаття 433. Насильство над населенням у районі воєнних дій
  • Стаття 434. Погане поводження з військовополоненими
  • Стаття 435. Незаконне використання символіки Червоного Хреста, Червоного Півмісяця, Червоного Кристала та зловживання нею
  • Стаття 435-1. Образа честі і гідності військовослужбовця, погроза військовослужбовцю
  • Стаття 436. Пропаганда війни
  • Стаття 436-1. Виготовлення, поширення комуністичної, нацистської символіки та пропаганда комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів
  • Стаття 436-2. Виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, глорифікація її учасників
  • Стаття 437. Планування, підготовка, розв’язування та ведення агресивної війни
  • Стаття 438. Порушення законів та звичаїв війни
  • Стаття 439. Застосування зброї масового знищення
  • Стаття 440. Розроблення, виробництво, придбання, зберігання, збут, транспортування зброї масового знищення
  • Стаття 441. Екоцид
  • Стаття 442. Геноцид
  • Стаття 443. Посягання на життя представника іноземної держави
  • Стаття 444. Злочини проти осіб та установ, що мають міжнародний захист
  • Стаття 445. Незаконне використання символіки Червоного Хреста, Червоного Півмісяця, Червоного Кристала
  • Стаття 446. Піратство
  • Стаття 447. Найманство