1. Склад

Слово, яке містить у собі лише \(1\) склад, називається односкладовим (мак, кінь).
Слово, що складається з \(2\)-х складів, є двоскладовим (ко-са, ма-ма).
Слово, що має \(3\) і більше складів, називається багатоскладовим (о-пе-ра, кон-суль-та-ці-я).

Закритий склад закінчується на приголосний звук, відкритий — на голосний.
Прикритий склад починається приголосним, а неприкритий — голосним звуком.
В українській мові переважають прикриті та відкриті склади.
Склад, на який падає наголос, називається наголошеним.
Складоподіл української мови не є довільним, а суворо підпорядковується правилам.
Приголосний звук, що стоїть між голосними, належить до наступного складу: о-сінь, пра-ліс, се-ло.

Коли між голосними є декілька приголосних, то сонорні звуки (в, м, н, л, р, й) , які стоять після голосного, належать до попереднього складу, а звуки, що йдуть після них, — до наступного: гай-ка, мір-ка.

У випадку знаходження між голосними кількох приголосних, після наголосу один з них відходить до попереднього, а решта — до наступного складу: мас-ло, каз-ка.

Якщо після ненаголошеного складу стоїть кілька приголосних, то всі вони, крім й, в, л, відходять до наступного: се-стра, про-стежити.

Що таке склад слова?

Завдяки складам вибудовуються мелодика та ритміка мови, адже зі складів складаються слова. А склади, своєю чергою, складаються зі звуків. Але оскільки звуки самі по собі (особливо приголосні) ми зазвичай не вимовляємо, оскільки не маємо такої мовленнєвої потреби, то саме склад лінгвісти вважають найменшою одиницею мовленнєвого ланцюга, який можна вимовити без зусиль одним поштовхом повітря. Отож, ще раз зосередьмося на головних моментах, пов’язаних зі складом.

• найменший відтинок мовленнєвого потоку;
• сполучення звуків та форма їхньої організації в слові;
• ритмічна частина слова, яка легко вимовляється одним поштовхом повітря.

Основне правило складоподілу – склад завжди містить один голосний звук. Голосний звук у складі є головним. Мовознавці називають голосні звуки в складах складотворчими, бо саме голосний звук творить склад і саме завдяки голосному звукові склад можна легко вимовити.

Типи складів в українській мові

В українській мові склади поділяються на декілька типів. Залежно від того, який звук завершує склад, вони бувають:

• відкриті – закінчуються на голосний (ко-за);
• закриті, які закінчуються на приголосний звук (каз-кар).

Якщо звук, із якого починається склад, починається на приголосний (по-лю-би-ти), то такий склад називається прикритим. Якщо звук, із якого починається склад, починається на голосний (оп–ра-ва), то такий склад називається неприкритим.

За інтонуванням склади бувають:

• наголошені – ті, на які падає наголос у слові (де́-ре-во);
• ненаголошені – ті, на які наголос не падає (де́-ре–во).

Слова, своєю чергою, бувають односкладові, двоскладові, трискладові тощо.

Особливості поділу слів на склади в українській мові

Складоподіл (система поділу на склади) в українській мові має свої правила та особливості:

1. Склад може складатися з одного голосного звука, але ніколи не складається з одного приголосного.

2. У слові стільки складів, скільки голосних звуків. І залежно від того, скільки складів у слові, слова поділяються на односкладові, двоскладові, трискладові тощо.

3. Склад може містити один або декілька приголосних.

4. Вважається, що склад не має смислового значення. Смисли передають слово, словосполучення, речення. Але слово може складатися з одного складу (дім, кіт тощо).

5. Поділ слова на склади не завжди збігається із поділом слів для переносу. Звісно, ми переносимо слово тільки складами. І для цього обов’язково треба розуміти правила складоподілу. Але правила переносу трохи відрізняються від правил фонетичного поділу на склади.

Чому діти спершу читають складами?

Діти стикаються зі складом ще на етапі навчання грамоти та читання. Усі малюки зазвичай спершу читають складами, а не окремими звуками. І ось чому.

По-перше, такий спосіб читання вчить малечу, що склади – це цеглинки, з яких будується слово. А це є важливим для розуміння структури слова.

По-друге, промовляти слово складами набагато легше, ніж окремими звуками. Це пов’язано із особливостями української мови, яка тяжіє до відкритих складів, тобто таких, які закінчуються голосним звуком. Головним, складотворчим, є голосний звук, а його вимовляти простіше, ніж приголосний. І завдяки тому, що приголосні звуки доєднуються до голосного, вимовити склад для дитини теж досить легко. Спробуйте промовити найпростіше слово мама, вимовляючи кожен звук окремо. А тоді вимовіть це слово по складах, і ви зрозумієте, наскільки легше говорити складами, ніж ділити слово на окремі звуки. Саме тому першими звуками немовлят є голосні звуки або ж прості склади (ма, ба тощо).

По-третє, специфіка нашої мови така, що звучання приголосного звука (м’якого чи твердого) залежить від букв, розташованих у слові чи складі поряд із ним. Тільки так ми можемо зрозуміти, яким, наприклад, є звук [н]: м’яким ([н’і], [н’а]) чи твердим ([на]).

Тому читання по складах є природним важливим етапом опанування вміння читати. І найскладніше у цьому процесі – пояснити дитині, як з’єднувати окремі звуки в склад. Для цього важливо практикуватися за допомогою різних типів складів. І використовувати для цього різнотипні завдання.

Як навчити дитину визначати, скільки складів у слові?

Перш ніж дитина навчиться читати, варто їй показати, що слова мають певну ритмічну структуру, пов’язану зі складами. Займаючись із дошкільнятами, можна плескати в долоні на кожен склад, перекидати м’яч один одному, тупати ногами, стукати барабанними паличками в ритм складу. Можна навіть ледь проспівувати слово по складах. Усе це сприятиме розвитку мовного чуття, яке допомагатиме дитині швидше зрозуміти ті чи інші закономірності мови. Завдяки мовному чуттю дитині буде легше навчитися читати, вона робитиме менше орфографічних помилок, не матиме труднощів із переносом слова.

Ділити слово на склади – це вміння, яке потребує знань особливостей звуків та способів їх поєднань. Спершу ми вчимо дитину визначати на слух, скільки складів у слові. Далі навчаємо читати складами. Тоді від складів слід переходити до читання цілими словами. І наступний крок – знову вчимо ділити слово на склади, але вже усвідомлено, на основі звуко-буквеного аналізу.

Така діяльність є одним із перших етапів аналізу мовних явищ, сприяючи вдосконаленню мовної компетентності та грамотності при письмі. А саме цього ми і прагнемо, навчаючи дітей мови.

Авторка: Наталка Бачко, фахівчиня з домашнього навчання